ПРАТ "СКМЗ": невыплата зарплаты

Дело № 234/14450/20
Производство № 2/234/3964/20

решение
И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы
30 ноября 2020 г.. Краматорск
Краматорский городской суд Донецкой области в составе:
председательствующего судьи [Д.] А.Н.,
с участием секретаря судебного заседания Абушовои А.А.,
рассмотрев в открытом судебном заседании по правилам упрощенного искового производства гражданское дело №234 / 14450/20 по иску:
особа_1, проживающего по адресу:АДРЕСА_1
к
Частного акционерного общества «Старокраматорский машиностроительный завод», юридический адрес: Донецкая область г.. Краматорск, ул. Конрада Гампера, буд.№2
о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время задержки в расчете, -
Обстоятельства дела:
20.10.2020 года в Краматорский городской суд Донецкой области обратилась истец с иском к ответчику о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время задержки в расчетнойку.
Иск обосновывает тем, что 07.05.1990 года она была принята в Старо-Краматорского ордена Трудового Красного Знамени Машиностроительного завода им. Орджоникидзе (далее наименование менялось, последнее название ЗАО «скмз») инженером - технологом к научно-исследовательского отдела прокатного оборудования в соответствии с приказом № 98 от 13.05.1990 года. Приказом №100 от 16.12.2019 г. Она была освобождена из предприятия по ст. 36 ч.1 КЗоТ Украины по соглашению сторон. При увольнении ЗАО «скмз» ей не виплатило заработную плату в сумме 1521, 38 грн. за декабрь 2019 года. Просит взыскать с ответчика в ее пользу указанную задолженность, а также средний заработок за все время задержки расчета при увольнении с 17.12.2019 года по дату принятия решения.
Определением суда от 23.10.2020 года удовлетворено ходатайство истца об отсрочке уплаты судебного сбора.
Определением суда от 23.10.2020 года производство по делу открыто в порядке упрощенного искового производства и назначено судебное заседание на13.11.2020 года.
В судебное заседание истец не явилась, предоставила заявление о рассмотрении дела в ее отсутствие, исковые требования просила удовлетворить.
Представитель ответчика в судебное заседание не явился, но предоставил суду заявление о рассмотрении дела в его отсутствие, а также объяснения о принадлежности доказательств, в котором согласился с задолженностью по заработной плате в размере 1521, 38 грн. Относительно исковых требований в части взыскания среднего заработка за все время задержки признают отмечает следующее. поубой на ЗАО «скмз» график работы, предполагает, что в структурном подразделении, где работала истец в декабре 2019 года, в период со дня, следующего после освобождения истца к 31.12.2019 года рабочими были 10 дней в январе 2020 - 13 дней в феврале - 12 дней в марте - 21 день; в апреле 21 день; в мае - 6 дней в июне - 8 дней в июле - 10 дней в августе 8 дней в сентябре - 8 дней в октябре 8 дней в ноябре должно быть 8 дней. Указанное следует из: приказов ЗАО «скмз»: № 368 от 31.10.2019 (по которым в январе 2020 года были установлены 8 дополнительных неоплачиваемых выходных дней) № 391 от 26.11.2019 (согласно которому в феврале 2020 года были установлены 24 часовая рабочая неделя с 8 часовым рабочим днем), №49 от 02.03.2020 (согласно которому в мае 2020 установлены дополнительные неоплачиваемые рабочие дни на предприятии, в частности, дополнительно 9 дней) приказа № 59А от 18.03.2020 (согласно которому, начиная с 18.05.2020 года по 18.07.2020 года на предприятии устано 2 дневная рабочая неделя), приказа № 134 от 30.06.2020 (согласно которому на весь период карантина установлен неполный 2 дневная рабочая неделя) постановления КМУ от 20.05.2020 года № 392, которым карантин продлен до 31.07.2020 года; постановления КМУ от 22.07.2020 года № 641, которым карантин продлен до 31.08.2020 года; постановления КМУ от 26.08.2020 года № 760, которым карантин продлен до 31.10.2020 года, постановление КМУ от 13.10.2020 г.. № 956 которой карантин продлен до 31.12.2020 года, письмо Минисрства социальной политики Украины от 29.07.2019 года № 1133/0 / 206-16 «О расчете нормы продолжительности рабочего времени на 2020 год». Отмечает, на предприятии до конца 2020 года введен двухдневный рабочую неделю. Просят определить размер среднего заработка за время задержки выплаты заработной платы при увольнении, исходя из фактического количества рабочих дней на предприятии. А также применить принцип соразмерности задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки разрахунку. Отмечает, что требования истца, о возмещении морального вреда не являются, что собираются на фактических обстоятельствах, и не подлежат удовлетворению.
Рассмотрев материалы дела, суд установил:
Согласно копии трудовой книжки особа_1 07.05.1990 года была принята в Старо-Краматорского ордена Трудового Красного Знамени Машиностроительного завода им. Орджоникидзе (далее наименование ответчика было изменено на ОАО «скмз», ОАО «скмз», ЗАО «скмз») в соответствии с приказом №98 от 03.05.1990 года.
17.12.2019 года истец был освобожден от ЗАО «Старокраматорский машиностроительный завод" по приказу №100 от 16.12.2019 года по ст. 36 ч.1 КЗоТ Украины.
Согласно справки № 700 ЗАО «скмз» задолженность по заработной плате перед особа_1 по состоянию на 07.10.2020 года составляет 1521, 38 грн.- за декабрь 2019 года, о чем также не возражает ответчик, и ее среднедневная заработная плата составляет 199, 60 грн. (Без удержания налогов и сборов).
Ст. 43 Конституции Украины предусмотрено, чв каждый имеет право на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже определенной законом. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Согласно ч.1 ст.47 КЗоТ Украины, собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в ст.116 настоящего Кодекса.
Согласно ч.1 ст.116 КЗоТ Украины, при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся емум от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.
Согласно ст.233 КЗоТ Украины в случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы без ограничения каким-либо сроком.
Согласно ст.4 КЗоТ Украины законодательство про труд состоит из КЗоТ Украины и других актов законодательства Украины, принятых в соответствии с ним.
Согласно ч.1 ст.9 ГК Украины корреспондируется с вышеуказанной статьей КЗоТ Украины относительно применения ГК Украины к урегулированию отношений, в частности, к трудовым отношениям, если они не урегулированы другими актами законодательства.
Суд убедился, что истица находилась в трудовых отношениях с ответчиком. В соответствии с нормами ст.ст.115, 116 КЗоТ Украины отсутствии задолженности перед истцомпо заработной плате должен доказать именно работодатель, а не истец.
Таким образом, требования истца о взыскании задолженности по заработной плате в сумме 1521, 38 грн. являются законными, обоснованными и подлежат удовлетворению.
Что касается взыскания с ответчика средний заработок за время задержки полного расчета, начиная с 17.12.2019 года по день принятия решения, суд отмечает следующее:
В соответствии со статьей 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихсяих уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета. При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, если спор решен в пользу работника. Если спор решен в корыво работника частично, то размер возмещения за время задержки определяет орган, который выносит-решения по существу спора.
Анализ приведенных норм материального права дает основания для вывода о том, что предусмотренный частью первой статьи 117 КЗоТ Украины обязанность работодателя по выплате среднего заработка за время задержки расчета при увольнении наступает при невыплате по его вине причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статьи 116 КЗоТ Украины, при этом определяющими являются таки юридически значимые обстоятельства, как невыплата причитающихся работнику сумм при увольнении и факт проведения с ним окончательного расчета.
Согласно решению Конституционного Суда Украины от 22.02.2012 года по делу №1-5 / 2012, в аспекте конституционного обращения положения части первой статьи 233 Кодекса законов о труде Украины во взаимосвязи с положениями статей 116, 117, 237-1 настоящего Кодекса следует понимать так, что для обращения работника в суд с заявлением о разрешении Трудового спора по знамяния среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета при увольнении и о возмещении причиненного при этом морального вреда установлен трехмесячный срок, течение которого начинается со дня, когда уволенный работник узнал или должен был узнать о том, что владелец или уполномоченный им орган, с вине которого произошла задержка выплаты всех причитающихся при увольнении сумм, фактически с ним рассчитался.
Согласно п. 3 раздела 3 Постановления КМУ от 08.02.1995 года № 100 вбачается, что все выплаты включаются в расчет средней заработной платы в том размере, в котором они начислены, без исключения сумм отчисления на налоги, взыскание алиментов и т.п., за исключением отчислений из заработной платы лиц, осужденных по приговору суда к исправительным работам без лишения свободы
Исходя из предоставленной ответчиком справки № 700 о задолженности по заработной плате истцу, его среднедневная заработная плата составляет 199, 60 грн. без удержания налогов и сборов.
В соответствии сстатьи 79 ГПК Украины, достоверны доказательства, на основании которых можно установить действительные обстоятельства дела.
Согласно ч. 1, 5, 6, 7 ст 80 ГПК Украины каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом. Доказательства представляются сторонами и другими участниками дела. Доказывания не может основываться на предположениях. Суд не может собирать доказательства, касающиеся предмета спора, по собственной инициативе, кроме витребие доказательств судом в случае, когда он сомневается в добросовестном осуществлении участниками дела их процессуальных прав или исполнении обязанностей по доказательств, а также других случаев, предусмотренных настоящим Кодексом.
Суд не принимает во внимание утверждение ответчика по начислению средней заработной платы за время задержки расчета при увольнении при введении Кабинетом Министров Украины карантина (Постановление КМУ № 211 от 11.03.2020 года с изменениями), потому что ответчиком не представлено сертифт торгово-промышленной палаты.
Согласно ч. 2 ст 14-1 Закона Украины О торгово-промышленных палатах Украины "определено, что одной из форс-мажорных обстоятельств - введение карантина, установленного Кабинетом Министров Украины.
Согласно ч. 1 ст 14-1 Закона Украины "О торгово-промышленных палатах Украины" торгово-промышленная палата Украины и уполномоченные им региональные торгово-промышленные палаты свидетельствуют форс-мажорные обстоятельства (обстоятельства непреодолимой силы) и выдают сертификат о таких обстановкини в течение семи дней со дня обращения субъекта хозяйственной деятельности по себестоимости. Сертификат о форс-мажорные обстоятельства (обстоятельства непреодолимой силы) для субъектов малого предпринимательства выдается бесплатно
То есть, Сертификат торгово-промышленной палаты - это лишь один из документов, которым можно подтвердить наступления форс-мажорных обстоятельств.
Таким образом, средний заработок за время задержки расчета за период с 17.12.2019 года по 30.11.2020 года составляет в сумме 47 704, 40 грн. (199, 60 грн. Х 239дн. (Рабочие дни начиная с 17.12.2019 года до 30.11.2020 года).
Впрочем, согласно пункту 6 части первой статьи 3 ГК Украины общими принципами гражданского законодательства является справедливость, добросовестность и разумность. Законодательство Украины не предусматривает обязанность работника обратиться к работодателю с требованием о выплате ему надлежащих платежей при увольнении. В то же время в трудовых правоотношениях работник должен действовать добросовестно, реализуя его права, что, в частности, требует часть третья статте 13 ГК Украины, не допуская действия лица, совершаемые с намерением причинить вред другому лицу, а также злоупотребление правом в иных формах.
Если ответственность работодателя перед бывшим работником за ненадлежащее исполнение обязанности по своевременному расчета при увольнении не ограничена во времени и не зависит от просроченной задолженности, то при определенных обстоятельствах объем ответственности может быть неразумным учитывая его непропорциональность последствия правонарушения. Он может быть несправедливым поработодателя, а также в отношении третьих лиц, поскольку имущественный бремя соответствующих выплат может сделать невозможным исполнение работодателем определенных обязательств, в частности по выплате заработной платы другим работникам, то есть это бремя может быть неоправданно обременительным или даже непосильной. В таких случаях непризнания за судом права на уменьшение размера ответственности может приводить к явно неразумных и несправедливых последствий.
Большая Палата Верховного Суда отступила от заключения Верховного Суда Украины, сформировалисьЛеван в постановлении от 27 апреля 2016 по делу за осуществлением № 6-113цс16, и считает, что, уменьшая размер возмещения, определенный исходя из среднего заработка за время задержки работодателем расчета при увольнении в соответствии со статьей 117 КЗоТ Украины, необходимо учитывать: размер просроченной задолженности работодателя по выплате работнику при увольнении всех причитающихся сумм, предусмотренных на день увольнения трудовым законодательством, коллективным договором, соглашением или трудовым договором; период задержки (просрочки) выплаты такой задолженности, а также то, с чем была связана продолжительность такого периода с момента нарушения права работника и до момента его обращения с требованием о взыскании соответствующих сумм; вероятный размер связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника; другие обстоятельства дела, установленные судом, в частности, действия работника и работодателя в спорных правоотношениях, соразмерность вероятного размера связанных с задержкой расчетапри увольнении имущественных потерь работника и заявленных истцом к взысканию сумм среднего заработка за несвоевременный расчет при увольнении.
Следовательно, с учетом конкретных обстоятельств дела, имеющих юридическое значение и, в частности, определенных Большой Палатой Верховного Суда критериев, суд может уменьшить размер среднего заработка за время задержки расчета при увольнении работника независимо от того, он удовлетворяет исковые требования о взыскании причитающихся уволенному работнику сумм в полном объеме или частично.
Такая правовая позиция изложена в Постановлении Верховного Суда от 26.06.2019 года по делу № 761/9584/15-с. Ч. 4 ст 263 ГПК Украины предусмотрено, что при выборе и применении нормы права к спорным правоотношениям суд учитывает выводы по применению соответствующих норм права, изложенные в постановлениях Верховного Суда.
Учитывая очевидную несопоставимость заявленных к взысканию сумм среднего заработка с установленным размером задолженности, характером этой задолженности, действиями позивача и ответчика суд считает справедливым, соразмерным и таким, что отвечать обстоятельствам этого дела, которые имеют юридическое значение и приведенным выше критериям, определения размера ответственности ответчика за просрочку ним надлежащих при увольнении истца выплат в сумме 1521, 38 грн. Поэтому суд пришел к выводу о взыскании по статье 117 КЗоТ за время задержки расчета при увольнении истца возмещения в сумме 10000 грн ..
Согласно ст.141 ГПК Украины, с ответчика подлежат вягненню в пользу государства судебный сбор в размере 1 681, 60 грн., Оскилко истец была освобождена от уплаты судебного сбора.
Руководствуясь ст.ст.4, 10, 12, 76, 137, 141, 144, 263-265 ГПК Украины, ст.ст.47, 115, 116, 233, 237-1 КЗоТ Украины, суд -
принял:
Исковые требования лицо_1 к Частного акционерного общества «Старокраматорский машиностроительный завод» о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время задержки в расчете, морального вреда - удовлетворить частично.
флагнуть с Частного акционерного общества «Старокраматорский машиностроительный завод» (егрпоу 05763642; Донецкая область, ., Краматорск, ул. Конрада Гампера, д.2) в пользу особа_1, информация_1, рнокпп номер_1 сумму начисленной, но не выплаченной заработной платы в сумме 1521.38 грн. (Одна тысяча пятьсот двадцать одна грн. 38 коп.), Без содержания из этой суммы предусмотренных законом налогов и сборов.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Старокраматорский машиностроительный завод» (егрпоу 05763642; Донецкая область, ., Краматорск, ул. Конрада Гампера, д.2) в пользу особа_1, информация_1, рнокпп номер_1 средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 17.12.2019 г.. По день принятия судом решения по делу в размере 10000 грн. (Десять тысяч грн.)
Взыскать с Открытого акционерного общества «Старокраматорский машиностроительный завод» (егрпоу 05763642; Донецкая область, ., Краматорск, ул. Конрада Гампера, д.2) в пользу государства судебный сборв сумме 1 681, 60 грн.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу после рассмотрения дела апелляционным судом.
Апелляционная жалоба на решение суда подается в Донецкий апелляционный суд через Краматорский городской суд в течение тридцати дней со дня его провозглашения.

Решение составлено в одном экземпляре всовещательной комнате.

судья Краматорского
городского суда А.Н. [Д]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

Справа № 234/14450/20
Провадження № 2/234/3964/20

рішення
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 листопада 2020 року м. Краматорськ
Краматорський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді [Д.] О.М.,
за участю секретаря судового засідання Абушової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу №234/14450/20 за позовною заявою:
особа_1 , що мешкає за адресою: адреса_1 ,
до
Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський Машинобудівний завод», юридична адреса: Донецька область м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.№2
про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки в розрахунку, -
Обставини справи:
20.10.2020 року до Краматорського міського суду Донецької області звернулася позивач із позовом до відповідача про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки в розрахунку.
Позов обґрунтовує тим, що з 07.05.1990 року її було прийнято до Старо-Краматорського ордену Трудового Червоного Знамені Машинобудівного заводу ім. Орджонікідзе (в подальшому найменування змінювалося, остання назва ПрАТ «скмз») інженером - технологом до науково-дослідницького відділу прокатного обладнання відповідно до наказу № 98 від 13.05.1990 року. Наказом №100 від 16.12.2019 р. її було звільнено з підприємства за ст. 36 ч.1 КЗпП України за угодою сторін. При звільненні ПрАТ «скмз» їй не виплатило заробітну плату в сумі 1521, 38 грн. за грудень 2019 року. Просить стягнути з відповідача на її користь вказану заборгованість, а також середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 17.12.2019 року по дату ухвалення рішення.
Ухвалою суду від 23.10.2020 року задоволено клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору.
Ухвалою суду від 23.10.2020 року провадження по справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 13.11.2020 року.
В судове засідання позивач не з`явилася, надала заяву про слухання справи в її відсутність, позовні вимоги просила задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, але надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, а також пояснення щодо належності доказів, в якому погодився із заборгованістю по заробітній платі у розмірі 1521, 38 грн. Стосовно позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки визнають зазначає наступне. Запроваджений на ПрАТ «скмз» графік роботи, передбачає, що у структурному підрозділі, де працювала позивач у грудні 2019 року, у період з дня наступного після звільнення позивача до 31.12.2019 року робочими були 10 днів; у січні 2020 року - 13 днів; у лютому - 12 днів; у березні - 21 день; у квітні 21 день; у травні - 6 днів; у червні - 8 днів; у липні - 10 днів; у серпні 8 днів, у вересні - 8 днів; у жовтні 8 днів; у листопаді має бути 8 днів. Зазначене випливає з:наказів ПрАТ «скмз»: № 368 від 31.10.2019 ( згідно із яким у січні 2020 року було встановлено 8 додаткових неоплачуваних вихідних днів); № 391 від 26.11.2019 (згідно якого у лютому 2020 року було встановлено 24 годинний робочий тиждень із 8 годинним робочим днем), №49 від 02.03.2020 ( згідно якого у травні 2020 року встановлені додаткові неоплачувані робочі дні на підприємстві, зокрема, додатково 9 днів); наказу № 59А від 18.03.2020 ( відповідно до якого, починаючи з 18.05.2020 року по 18.07.2020 року на підприємстві встановлено 2 денний робочий тиждень), наказу № 134 від 30.06.2020 ( згідно якого на весь період карантину встановлено неповний 2 денний робочий тиждень); постанови КМУ від 20.05.2020 року № 392, якою карантин продовжено до 31.07.2020 року; постанови КМУ від 22.07.2020 року № 641, якою карантин продовжено до 31.08.2020 року; постанови КМУ від 26.08.2020 року № 760, якою карантин продовжено до 31.10.2020 року, постанови КМУ від 13.10.2020 р. № 956 якою карантин продовжено до 31.12.2020 року, листа Міністерства соціальної політики України від 29.07.2019 року № 1133/0/206-16 « Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік». Зазначає, на підприємстві до кінці 2020 року запроваджено дводенний робочий тиждень. Просять визначити розмір середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні, виходячи з фактичної кількості робочих днів на підприємстві. А також застосувати принцип співмірності заборгованості з заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку. Зазначає, що вимоги позивача, щодо відшкодування моральної шкоди не є такими, що гуртуються на фактичних обставинах, та не підлягають задоволенню.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Відповідно до копії трудової книжки особа_1 07.05.1990 року була прийнята до Старо-Краматорського ордену Трудового Червоного Знамені Машинобудівного заводу ім. Орджонікідзе ( в подальшому найменування відповідача було змінено на ВАТ «скмз», ПАТ «скмз», ПрАТ «скмз») відповідно до наказу №98 від 03.05.1990 року.
17.12.2019 року позивача було звільнено з ПрАТ «Старокраматорський машинобудівний завод» відповідно до наказу №100 від 16.12.2019 року за ст. 36 ч.1 КЗпП України.
Згідно довідки № 700 ПрАТ «скмз» заборгованість по заробітній платі перед особа_1 станом на 07.10.2020 року становить 1521, 38 грн.- за грудень 2019 року, про що також не заперечує відповідач, та її середньоденна заробітна плата складає 199, 60 грн. (без утримання податків та зборів).
Ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно ст.4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно ч.1 ст.9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема, до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами.
Суд переконався, що позивачка перебувала у трудових відносинах із відповідачем. Відповідно до норм ст.ст.115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем по заробітній платі має довести саме роботодавець, а не позивач.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітної плати в сумі 1521, 38 грн. є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Що стосується стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки повного розрахунку, починаючи з 17.12.2019 року по день ухвалення рішення, суд зазначає наступне:
Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить-рішення по суті спору.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року у справі №1-5/2012, в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення Трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Відповідно до п. 3 розділу 3 Постанови КМУ від 08.02.1995 року № 100 вбачається, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі
Виходячи з наданої відповідачем довідки № 700 про заборгованість по заробітній платі позивачу, його середньоденна заробітна плата складає 199, 60 грн. без утримання податків і зборів.
Відповідно до статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ч. 1, 5, 6, 7 ст 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд не приймає до уваги твердження відповідача стосовно нарахування середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні під час запровадження Кабінетом Міністрів України карантину (Постанова КМУ № 211 від 11.03.2020 року зі змінами), бо відповідачем не надано Сертифікат торгово-промислової палати.
Відповідно до ч. 2 ст 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати України" визначено, що однією із форс-мажорних обставин - введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно
Тобто, Сертифікат торгово-промислової палати - це лише один з документів, яким можна підтвердити настання форс-мажорних обставин.
Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 17.12.2019 року по 30.11.2020 року складає в сумі 47 704, 40 грн. (199, 60 грн. х 239 дн. (робочі дні починаючи з 17.12.2019 року до 30.11.2020 року).
Втім, відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, і вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Така правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц. Ч. 4 ст 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 1521, 38 грн. Тому суд дійшов висновку про стягнення за статтею 117 КЗпП за час затримки розрахунку при звільненні позивача відшкодування у сумі 10000 грн..
Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 1 681, 60 грн., оскілки позивач була звільнена від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст.4, 10, 12, 76, 137, 141, 144, 263-265 ЦПК України, ст.ст.47, 115, 116, 233, 237-1 КЗпП України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки в розрахунку, моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (єдрпоу 05763642; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2) на користь особа_1 , інформація_1 , рнокпп номер_1 , суму нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 1521.38 грн. (одна тисяча п`ятсот двадцять одна грн. 38 коп.), без утримання з цієї суми передбачених законом податків і зборів.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (єдрпоу 05763642; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2) на користь особа_1 , інформація_1 , рнокпп номер_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.12.2019 р. по день ухвалення судом рішення по справі в розмірі 10000 грн. (десять тисяч грн.)
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (єдрпоу 05763642; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2 ) на користь держави судовий збір у сумі 1 681, 60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Рішення складене в одному екземплярі в нарадчій кімнаті.

Суддя Краматорського
міського суду О.М. [Д.]