ПРАТ "СКМЗ": невыплата зарплаты

Справа № 234/7485/20
Провадження № 2/234/2430/20

Р І Ш Е Н Н Я 
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И 
25 червня 2020 року м. Краматорськ
Краматорський міський суд Донецької області у складі:
головуючої судді -Демидової В.К.
при секретарі- Воропаєвої Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Краматорську, в порядку загального позовного провадження,
цивільну справу за позовною заявою особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівельний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, —

Обставини справи:
12 травня 2020 року позивач особа_1 звернулась до суду з позовною заявою до ПрАТ «Старокраматорський машинобудівельний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди.
Свої вимоги мотивує тим, що у період з 14 березня 2005 року до 19 лютого 2020 року вона працювала на різних посадах у ПрАТ «Старокраматорський машинобудівельний завод», останній час, з 01 січня 2020 року машиністом крана на формуванні та заливці лиття у ливарному цеху. Згідно наказу № 37 від 19.02.2020 року, вона звільнена з підприємства на підставі ст.40 п.1 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням штату працівників. На день звільнення їй не була виплачена заробітна плата за грудень- лютий 2019 року, у розмірі 35301, 30 грн. Тому просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у сумі 35301, 30 грн. та середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 17260, 50 грн. Крім того, позивач зазначає, що через невиплату їй заробленої зарплати у законний строк, а це єдине джерело грошових коштів, на які вона має жити, вона зазнала фізичних страждань та емоційних переживань, що призвело до завдання їй моральної шкоди. Вона була обмежена у підтримці своїх життєвих потреб, їй не вистачало грошей на їжу, оплату комунальних платежів та інші потреби. Вона була змушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя, позичати гроші. Моральну шкоду оцінює в 5000 грн., яку і просить стягнути з відповідача на її користь.
Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 13 травня 2020 року відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявою особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівельний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 25 травня 2020 року підготовче судове засідання по вказаній цивільній справі відкладено до 5 червня 2020 року.
Ухвалою суду від 05 червня 2020 року підготовче судове засідання по вказаній цивільній справі закрито та справа призначена до судового розгляду по суті на 25 червня 2020 року.
05 червня 2020 року до суду надійшли письмові пояснення від представника відповідача на позовну заяву особа_1, у яких зазанчено, що відповідач позовні вимоги визнає частково, в частині заборгованості по заробітній платі у сумі 35301, 30 грн. Щодо стягнення середнього заробітку зазначає, що середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством,  — на число календарних днів за цей період. Тобто, при розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі враховуються робочі дні. Середньоденна заробітна плата позивача (за виключенням податків) становить 181, 09 грн., яка має бути помножена на кількість робочих днів. У лютому 2020 року- 3 робочі дні, у березні 2020 року- 6 робочих днів, станом на 31 травня 2020 року — 4 робочі дні, у червні 2020 року- 6 робочих днів, що підтверджується відповідними наказами.
Позивач особа_1 та її представник особа_2 в судове засідання не з`явилися, надали суду заяви, в яких просили розглядати справу у їх відсутності, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутності, за наявними у справі доказами.
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, слідує, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Згідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Як передбачено ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України).
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Суд на підставі ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст.77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Приписами ч.1ст.46 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Так, статтею 116 КЗпП встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Судом встановлено, що сторони перебували у трудових відносинах з 14 березня 2005 року до 19 лютого 2020 року. Згідно наказу № 37 від 19.02.2020 року, позивача особа_1 звільнена з підприємства ПрАТ «скмз» на підставі ст.40 п.1 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням штату працівників, що підтверджується копією трудової книжки В день звільнення з позивачем не було проведено повний розрахунок, що не заперечується відповідачем.
На підтвердження не виплаченої заробітної плати відповідачем надано суду довідку про заборгованість по заробітній платі №273 від 19 травня 2020 року, з якої вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі за грудень 2019 року складає 2085, 19 грн., за січень 2020 року — 1623, 89 грн., за лютий 2020 року — 31592, 22 грн. (після утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів).
Таким чином, судом беззаперечно встановлено, що ПрАТ «скмз» має перед Балаклейською — особа_3 заборгованість по заробітній платі у сумі 35301, 30 грн., а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.
Щодо вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки повного розрахунку, починаючи з 17 грудня 2019 року по день ухвалення рішення, суд зазначає наступне.
Аналіз статей 116, 117 КЗпП України свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі,  — наступний після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи — по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
При цьому розмір середнього заробітку необхідно проводити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 з наступними змінами (далі — Порядок). Згідно з пунктами 2, 5 цього Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи із його заробітної плати за два останніх відпрацьованих місяця, які передували звільненню, а нарахування середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати. Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року у справі №1−5/2012, в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237−1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення Трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Таким чином, враховуючи, що відповідач повністю не розрахувався із працівником при звільненні, тримісячний строк звернення до суду із позовом про стягнення середнього заробітку не пропущений.
Виходячи з наданої відповідачем довідки про заробітну плату позивачу, його середньоденна заробітна плата за два останніх відпрацьованих перед звільненням місяців складає 181, 09 грн., після утримання податків і зборів, що не заперечує позивач.
При розрахунку суми середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні, судом визначено кількість робочих днів з 19 лютого 2020 року (дата звільнення) до 25 червня 2020 (ухвалення рішення по справі), що складає 21 робочий день (у лютому 2020 року на ПрАТ «скмз» було 3 робочі дні, у березні 2020 року — 6 робочих днів, станом на 31 травня 20 202 року- 4 робочі дні, у червні 2020 року- 8 робочих днів.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку, а саме: з 19 лютого 2020 (дата звільнення) до 25 червня 2020 (ухвалення рішення по справі), в сумі 3802, 89 грн. (181, 09 грн. х 21 дн.)
Тобто, позовні вимоги особа_1 в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, підлягають частковому задоволенню.
Щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.
Згідно з статтею 237−1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн. 00 коп. позивач зазначив, що в результаті протиправних дій відповідача щодо нього вона зазнала душевних страждань, так як не виплата їй заробітної плати суттєвим чином вплинула на її життя, що потребувало від неї додаткових зусиль для рганізації свого життя.
Оцінивши доводи позивача про завдання моральної шкоди та враховуючи усі докази по справі суд приходить до висновку, що особа_1 неправомірними діями відповідача завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких особа_4 особа_3 зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї.
Вирішуючи питання про розмір завданої моральної шкоди, суд виходить із характеру правопорушення і її наслідків для позивача, тривалість її страждань і переживань, беззаперечної зміни укладу її життя, оцінивши усі чинники завданої моральної шкоди, виходячи із морально-правових імперативів справедливості, розумності й добросовісності, суд приходить до висновку, що з ПрАТ «скмз» на користь позивача слід стягнути 1 000 грн. 00 коп. у якості відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. (ч.6 ст.141 ЦПК України)
Оскільки, відповідно до п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, то судовий збір підлягає стягнення на користь держави з ПрАТ «скмз» у сумі 840, 80 грн.

Керуючись ст.ст. 12−13, 76 -79, 81, 141, 259, 263 — 265, ЦПК України, суд —

вирішив:
Позовну заяву особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівельний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди- задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (єдрпоу 05763642; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2) на користь особа_1, інформація_1, іпн- номер_1, заборгованість по заробітній платі у сумі 35 301 грн.30 коп.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (єдрпоу 05763642; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2) на користь особа_1, інформація_1, іпн- номер_1, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 3802, 89 грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» на користь Балаклейської особа_5 особа_3, інформація_1, іпн- номер_1 моральну шкоду у розмірі 1000 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (єдрпоу 05763642; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2) на користь держави судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.
Рішення в частині стягнення заробітної плати підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд Донецької області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи.

Суддя [В.]