ПРАТ "СКМЗ": невыплата зарплаты

Справа № 234/2173/20
Провадження № 2/234/1642/20

Р І Ш Е Н Н Я 
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И 

06 квітня 2020 року м. Краматорськ
Краматорський міський суд Донецької області
у складі: головуючого судді — [С.] Ю.О.,
секретар судового засідання — Харькова Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заборгованості із заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,  —
обставини справи:
07.02.2020 року особа_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заборгованості із заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що 15.01.2019 року позивача було прийнято на посаду майстра контрольного у відділ технічного контролю Приватного акціонерного товариства «скмз», а наказом від 16.12.2019 року № 101 звільнено за згодою сторін. При звільненні позивачу була видана трудова книжка, але не було проведено розрахунок. Так, ПрАТ «скмз» не виплатило йому заробітну плату в розмірі 11499, 92 грн, що підтверджується довідкою відповідача. Просить суд стягнути з ПрАТ «скмз» заборгованість по заробітній платі у сумі 11499, 92 та середній заробіток.
03.04.2020 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що наказом № 1 від 15.01.2019 року позивача було прийнято на роботу до ПрАТ «скмз» на посаду майстер-контролер. Наказом від 16.12.2019 року № 101 звільнено з підприємства за згодою сторін відповідно до п.1 ст. 36 КЗпП України.
З наданої позивачем до суду позовної заяви вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі за період з листопада 2019 року по грудень 2019 року включно становить 11499, 92 грн. Але ж з боку ПрАТ «скмз» з метою погашення вказаної вище заборгованості з нарахованої, але невиплаченої заробітної плати за період з листопада 2019 року по грудень 2019 року на адресу особа_1 було зроблено наступні платежі:
07.02.2020 року — у розмірі 1063, 42 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 290 на суму 97 957, 44 грн. (призначення платежу — заробітна плата за листопад 2019) та платіжною відомістю на виплату заробітної плати за листопад 2019 року від 07.02.2020 року; 10.02.2020 року — у розмірі 4253, 70 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 316 на суму 399 942, 27 грн. (призначення платежу — заробітна плата за листопад 2019) та платіжною відомістю на виплату заробітної плати за листопад 2019 року від 10.02.2020 року; 18.02.2020 року — у розмірі 100, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 353 на суму 84611, 16 грн. (призначення платежу — заробітна плата за грудень 2019) та платіжною відомістю на виплату заробітної плати за грудень 2019 року від 18.02.2020 року;
Заборгованість ПрАТ «скмз» по заробітній платі особа_1 станом на 23.03.2020р.становить 6082, 80 грн., про що свідчить довідка ПрАТ «скмз» № 162 від 23.03.2020 року.
особа_1 було звільнено 16.12.2019 року, тобто при розрахунку середньоденного заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі у грудні 2019 року буде враховано 10 робочих днів.
На ПрАТ «скмз» у січні 2020 року наказом № 368 від 31.10.2019 року було оголошено вихідними днями з подальшим відпрацюванням наступні дні: 02.01.2020 року, 03.01.2020 року, 06.01.2020 року, 08.01.2020 року, 09.01.2020 року, 10.01.2020 року, 13.01.2020 року, 14.01.2020 року. У зв`язку з вищенаведеним у січні 2020 року було нараховано 13 робочих днів.
У лютому 2020 року наказом № 391 від 26.11.2019 року було оголошено 24- годинний робочий тиждень з 8-ми годинним робочим днем (додаткові вихідні дні — четвер, п`ятниця). У зв`язку з вищенаведеним у лютому 2020 року було нараховано 12 робочих днів.
У березні 2020 року нараховано 21 робочих дня.
У квітні 2020 нараховано 4 робочих дня до дати назначеного слухання справи 06.04.2020 року). Разом при розрахунку середньоденного заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі нараховано 60 робочих днів.
Згідно з довідки про заборгованість по заробітній платі № 162 від 23.03.2020 року середньоденна заробітна плата позивача становить 252, 32 грн. Цю суму вказано без вирахування податків та зборів. Після утримання податків та зборів у розмірі 49, 20 грн. середньоденна заробітна плата до сплати особа_1 становить 203, 12 грн., тобто середній заробіток за час затримки розрахунку складає — 12 187, 20 грн.
У зв`язку з вище наведеним позов визнали частково, а саме: в частині заборгованості по заробітній платі в сумі 6082, 80грн., а також середнього заробітку за час затримки розрахунку по день ухвалення рішення суду з урахуванням середньоденної заробітної плати після утримання податків і зборів у розмірі 203, 12грн, що становить 12187, 20 грн.
У судове засідання позивач не з`явився, на електрону адресу суду надіслав заяву про розгляд справи без його участі, просив стягнути заборгованість по заробітній платі та середній заробіток з урахуванням часткової сплати та розрахунків відповідача у відозві, з якими він згоден.
Представник позивача [Д.] І. Г. , у судове засідання не з`явився, але надіслав заяву про слухання справи за його відсутності, та зазначив, що не заперечує проти стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку в том обсязі, який визначено у відозві відповідача.
Представник відповідача, у судове засідання не з`явився, але надіслав до суду відзив на позовну заяву та клопотав перенести розгляд справи на іншу дату.
Відповідно до вимог ст. 223 ЦПК України, судом ухвалено, що неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши надані сторонами докази, суд, —
встановив:

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК).
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Приписами ч.1 ст.46 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Так, статтею 116 КЗпП встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Судом встановлено, що згідно наказу №1 від 15.01.2019 року, позивача було прийнято на посаду майстра контрольного у відділ технічного контролю Приватного акціонерного товариства «скмз», а наказом від 16.12.2019 року № 101 звільнено позивача, за згодою сторін, про що свідчать копії наказів.
На підтвердження не виплаченої заробітної плати позивачем надано суду довідку про заборгованість по заробітній платі № 69 станом на 04.02.2020 року, з якої вбачається, що відповідачем на день звільнення не була виплачена заробітна плата за листопад-грудень 2019 року на загальну суму 11499, 92 грн.
Позивачу сплачено заробітну плату — 07.02.2020року — у розмірі 1063, 42 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 290 на суму 97 957, 44 грн. (призначення платежу — заробітна плата за листопад 2019) та платіжною відомістю на виплату заробітної плати за листопад 2019 року від 07.02.2020 року; 10.02.2020 року — у розмірі 4253, 70 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 316 на суму 399 942, 27 грн. (призначення платежу — заробітна плата за листопад 2019) та платіжною відомістю на виплату заробітної плати за листопад 2019 року від 10.02.2020 року; 18.02.2020 року — у розмірі 100, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 353 на суму 84611, 16 грн. (призначення платежу — заробітна плата за грудень 2019) та платіжною відомістю на виплату заробітної плати за грудень 2019 року від 18.02.2020 року;
Заборгованість ПрАТ «скмз» по заробітній платі особа_1 станом на 23.03.2020р. становить 6082, 80 грн., про що свідчить довідка ПрАТ «скмз» № 162 від 23.03.2020 року.
Таким чином, судом беззаперечно встановлено, що ПрАТ «скмз» має перед особа_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 6082, 80 грн., а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі підлягають частковому задоволенню в сумі — 6082, 80 грн
Щодо вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки повного розрахунку, починаючи з 17 грудня 2019 року по день ухвалення рішення, суд зазначає наступне.
Аналіз статей 116, 117 КЗпП України свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі,  — наступний після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи — по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
При цьому розмір середнього заробітку необхідно проводити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 з наступними змінами (далі — Порядок). Згідно з пунктами 2, 5 цього Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи із його заробітної плати за два останніх відпрацьованих місяця, які передували звільненню, а нарахування середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати. Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року у справі №1−5/2012, в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237−1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення Трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Таким чином, враховуючи, що відповідач повністю не розрахувався із працівником при звільненні, тримісячний строк звернення до суду із позовом про стягнення середнього заробітку не пропущений.
Виходячи з наданої відповідачем довідки про заробітну плату позивачу, його середньоденна заробітна плата за два останніх відпрацьованих перед звільненням місяців (листопад-грудень 2019 року) складає 203, 12грн. після утримання податків і зборів, що не заперечує позивач.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку, а саме: з 17.12.2019 року по 06.04.2020 року, в сумі- 12187, 20 грн. (203, 12 грн. х 60 дн. (робочі дні починаючи з 17.12.2019 року до 06.04.2020 року).
Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовна заява була подана до суду 07.02.2020 року, предмет позову — вимоги майнового характеру.
Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Згідно п. п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи, що судом вимоги задоволені частково, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 840, 80 грн.
Керуючись ст.ст. 12−13, 76 -79, 81, 141, 259, 263 — 265, ЦПК України, ст.ст. 47, 83, 116, 117, 233 КЗпП України суд,  —
У Х В, А Л И В:

Позовні вимоги особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заборгованості із заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку — задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (єдрпоу 05763642; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2) на користь особа_1, інформація_1, рнокпп номер_1, який мешкає за адресою: адреса_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 6082, 80грн. (шість тисяч вісімдесят дві грн. 80 коп.) без утримання з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (єдрпоу 05763642; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2) на користь особа_1, інформація_1, рнокпп номер_1, який мешкає за адресою: адреса_1, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 12 187, 20 (дванадцять тисяч сто вісімдесят сім грн.20 коп.) без утримання з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (єдрпоу 05763642; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2) на користь держави судовий збір у розмірі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривен вісімдесят копійок).
В іншій частині позову відмовити.
Рішення в частині стягнення заробітної плати підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається до Донецького Апеляційного суду через Краматорський міський суд.
Рішення постановлено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчій кімнаті.



Суддя Краматорського міського
суду Донецької області Ю.О. [С.]