ПРАТ "СКМЗ": невыплата зарплаты

Дело № 234/329/20
Производство № 2/234/1292/20

Р Е Ш Е Н И Е 
И М Е Н Е М У К Р, А И Н Ы 

22 мая 2020 г.. Краматорск
Краматорский городской суд Донецкой области в составе:
председательствующего судьи [П.] Н.М.,
с участием секретаря судебного заседания [Р.] К.П.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в порядке упрощенного искового производства гражданское дело № 234/329/20 по иску лицо_1 к Частного акционерного общества «Старокраматорський машиностроительный завод «о взыскании заработной платы и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, морального вреда.
10.01.2020 года особа_1 обратился в суд с иском к Частного акционерного общества «Старокраматорский машиностроительный завод» о взыскании заработной платы и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, морального вреда. Свои исковые требования истец обосновывает тем, что в период с 27.02.2017 года по 10.12.2019 года искишь работала в частном акционерном обществе «Старокраматорский машиностроительный завод» формовщик ручной формовки 3 разряда. 10.12.2019 года была уволена в порядке п. 1 ст 36 КЗоТ Украины. С момента увольнения по настоящее время ей не выплачена заработная плата за декабрь 2019 году в размере 8393, 67 грн .. Кроме того, считает, что из-за не выплату заработной платы в в становленное законом срок, она испытала физических страданий и эмоциональных переживаний, что привело к заданию ей морального шкоды. На его иждивении находится несовершеннолетняя дочь особа_2, информация_1, которая учится в школе. С ней также проживают двое совершеннолетних детей, которые нигде не работают, проживают за счет случайных заработков. Она разведена и ей некому помочь, алименты не содержит. В связи с потерей работы она изменился ее жизненный уклад: ей не хватало денег на еду, на лечение и обследование, нарушилась душевное равновесие, отсутствие денег лишило ее возможности реализации ее привычек и желаний. Она вынуждена была занимать денежные средства к существованию у знакомых. Вследствие нервных переживаний у нее обострились хронические заболевания и возникли новые. В период с 28 по 31 января 2020 ей в городском онкодиспансере была сделана операция. Моральный вред, который ей причинен, заключается в душевном волнении, нервных срывах, неблагоприятной атмосфере в отношениях с родными и окружающими, и страданиях. Просит суд взыскать с ЗАО «скмз» задолженность по заработной плате в сумме 8393, 67 грн .; срединей заработок за время задержки расчета при увольнении начиная с 11.12.2019 года; моральный вред в сумме 5000 грн ..
Определением суда от 11.01.2020 года производство по делу было открыто в порядке упрощенного искового производства.
01.04.2020 года истец предоставила уточненное исковое заявление, из которого следует, что она просит взыскать с ответчика задолженность по заработной плате в сумме 2726, 16 грн., Средний заработок за несвоевременный расчет при увольнении с 11.12.2019 года 02.04.2020 года в ропо мерам 16443, 64 грн, моральный вред в сумме 5000 грн ..
22.05.2020 года в суд истцом особа_1 предоставлено заявление, в котором она просила взыскать с ответчика в ее пользу задолженность по заработной плате в сумме 2726, 16 грн., Средний заработок за несвоевременный расчет при увольнении с 11.12.2019 года 22.05.2020 года в размере 31298, 70 грн, моральный вред в сумме 5000 грн.
Истец в судебное заседание не явился, предоставил заявление о рассмотрении дела в его отсутствие.
Представитель ответчика в судебное изасидання не явился, через канцелярию суда предоставил заявление о рассмотрении дела без его участия, а также предоставил уточненный отзыв на исковое заявление, в котором отметил, что заперчуе против уточненной искового заявления. В настоящее время задолженность ЗАО «скмз» по заработной плате особа_1 составляет 2826, 16 грн. особа_1 был освобожден 10.12.2019 года, то есть при расчете среднедневного заработка за время задержки расчета по заработной плате в декабря 2019 года будет учтено 14 дней. На ЗАО «скмз» в январе 2020 года приказом № 368 от 31.10.2019 года было объявлено выходными днями с последующей отработкой следующие дни: 02.01.2020 года, 03.01.2020 года, 06.01.2020 года, 08.01.2020 года, 09.01.2020 года, 10.01.2020 года, 13.01.2020 года, 14.01.2020 года. В связи с вышеизложенным в январе 2020 года были начислены 13 рабочих дней. В феврале 2020 приказом № 391 от 26.11.2019 года было объявлено 12 рабочих дней. В марте начислено 21 рабочих дня. В апреле 2020 начислено 13 рабочих дня. разом при расчете среднедневного заработка за время задержки расчета по заработной плате начислено 73 рабочих дня. Согласно справке о задолженности по заработной плате № 166 от 23.03.2020 года среднедневная заработная плата истца составляет 172, 32 грн., Без вычета налогов и сборов. После удержания налогов и сборов составляет 138, 72 грн .. Что касается взыскания морального вреда в сумме 5000 грн., Ответчик также не соглашается, поскольку считает, что доказательств причинно — следственныхго связи между возникновением у нее заболевания и невыплатой со стороны ЗАО «скмз», истцом в суд предоставлено не было. Просит взыскать с ЗАО «скмз» в пользу истца задолженность по заработной плате в сумме 2826, 16 грн., Средний заработок за несвоевременный расчет при увольнении за период с 11.12.2019 года по день принятия решения в сумме 10126, 56 грн., В части взыскания морального вреда отказать.
Исследовав материалы дела, всесторонне и полно выяснив фактические обстоятельства, на которых грунтуеться иск, отзыв ответчика, объективно оценив доказательства, имеющие значение для рассмотрения дела и разрешения спора по существу, суд —

В С Т, А Н О В И Л:

особа_1 в период с 27.02.2017 года по 10.12.2019 года работала в частное акционерное общество «Старокраматорский машиностроительный завод» формовщик ручной формовки 3 разряда, что подтверждается копией трудовой книжки.
В подтверждение не выплаченной заработной платы истцом предоставлено суда расчетный лист за декабрь 2019 года, с которого убьетачаеться, что ответчиком в день увольнения не была выплачена заработная плата за декабрь 2019 году в размере 8393, 67 грн.
Из справки о задолженности по заработной плате № 166 по состоянию на 23.03.2020, предоставленной ответчиком, суд усматривает, что ЗАО «скмз» имеет перед особа_1 задолженность по заработной плате в сумме 2826, 16 грн .. Впрочем, как отмечает сама истец особа_1 в уточненной исковом заявлении, ответчиком было уплачено часть долга в сумме 100 грн., поэтому сумма задолженности составляет в размере 2726, 16 грн ..
Итак состоянию на время рассмотрения дела задолженность по заработной плате выплачена полностью и составляет в сумме 2726, 16 грн ..
Ст. 43 Конституции Украины предусмотрено, что каждый имеет право на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже определенной законом. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
В соответствии с положениями ст. ст. 12, 81 ГПК Украины, каждая сторона обязана доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований и возражений, кроме случаев, установленных ст. 82 этого Кодекса. Обстоятельства, установленные решением суда по гражданскому, хозяйственному или административному делу, вступившим в законную силу, не доказываются при рассмотрении другого дела, в которых участвуют те же лица или лицо, в отношении которого установлены эти обстоятельства. Суд рассматривает гражданские дела не иначе как по обращению физических или юридических лиц, поданным в соответствии с настоящим Кодексом в пределах заявленных ими требований и на основании доказательств сторон и иДругих лиц, участвующих в деле. Доказательства предоставляются сторонами и другими лицами, участвующими в деле. Доказывания не может основываться на предположениях.
Согласно ч.1 ст.47 КЗоТ Украины, собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в ст.116 настоящего Кодекса.
Согласно ч.1 ст.116 КЗоТ Украины, что при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган в всякой случае должен в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Согласно ст.233 КЗоТ Украины, в случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы без ограничения каким-либо сроком.
Таким образом, судом установлено, что ЗАО «скмз» имеет перед особа_1 задолженность по заработной плате в сумме 2726, 16 грн., Что не оспаривается истцом в уточненной исковом заявлении, а потому исковые требования про взыскании задолженности по заработной плате в сумме 2726, 16 грн. подлежат удовлетворению.
Что касается взыскания с ответчика средний заработок за время задержки полного расчета, начиная с 11.12.2019 года по день принятия решения, суд отмечает следующее:
Анализ статей 116, 117 КЗоТ Украины свидетельствует о том, что все суммы (заработная плата, выходное пособие, компенсация за неиспользованный отпуск и т.п.), подлежащие уплате работнику, должны быть выплачены в день увольнения этого работника. Закон прямо возлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанность провести с уволенным работником полный расчет, выплатить все суммы, причитающиеся ему; при невыполнении такого долга по вине собственника или уполномоченного им органа наступает в статье 117 КЗоТ Украины ответственность.
В п. 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 года № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда» разъяснено, что установив при рассмотрении дела про взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе,  — следующий после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела — по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствие в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
При этом размер среднего заработка необходимо проводить в соответствии с Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 08 февраля 1995 года № 100 с последующими изменениями (далее — Порядок). Согласно пунктам 2, 5 настоящего Порядка средняя заработная плата исчисляется исходя из его заработной платы за два останних отработанных месяца, предшествующих увольнению, а начисления средней заработной платы производится исходя из размера среднедневной заработной платы. Согласно п. 8 Порядка начисления выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку.
отвечаетвидно с решением Конституционного Суда Украины от 22.02.2012 года по делу №1−5 / 2012, в аспекте конституционного обращения положения части первой статьи 233 Кодекса законов о труде Украины во взаимосвязи с положениями статей 116, 117, 237−1 настоящего Кодекса следует понимать так, что для обращения работника в суд с заявлением о разрешении Трудового спора по взысканию среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета при увольнении и о возмещении причиненного при этом моральнои вреда установлен трехмесячный срок, течение которого начинается со дня, когда уволенный работник узнал или должен был узнать о том, что владелец или уполномоченный им орган, по вине которого произошла задержка выплаты всех причитающихся при увольнении сумм, фактически с ним рассчитался.
Таким образом, учитывая, что владелец полностью не рассчитался с работником при увольнении, трехмесячный срок обращения в суд с иском о взыскании среднего заработка не пропущен.
Согласно п. 3 раздила 3 ​​Постановления КМУ от 08.02.1995 года № 100 следует, что все выплаты включаются в расчет средней заработной платы в том размере, в котором они начислены, без исключения сумм отчисления на налоги, взыскание алиментов и т.п., за исключением отчислений из заработной платы лиц, осужденных по приговору суда
к исправительным работам без лишения свободы.
22.05.2020 года истцом в суд предоставлено заявление с расчетом среднего заработка за несвоевременный расчет при увольнении с 11.12.2019 года по22.05.2020 года, из которого следует, что средний заработок без учета уплаты налогов составляет в сумме 31298, 70 грн. (329, 46 грн. * 95 дн.).
Согласно справке № 166 о задолженности по заработной плате истцу, его среднедневная заработная плата составляет 172, 32 грн. без удержания налогов и сборов. Данная сумма рассчитана по ноябрь, декабрь 2019 года.
Впрочем, согласно п. 8 Постановления КМУ от 08.02.1995 года «Об утверждении Порядка исчисления средней заработной платы» среднедневнаязаработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие дни на число отработанных рабочих дней, в в случаях, предусмотренных действующим законодательством,  — на число календарных дней за этот период.
Истец была уволена с работы 10.12.2019 года, то есть среднедневная заработная плата рассчитывается следующим образом: сумма заработной платы за отработанные два предыдущих месяца (октябрь, ноябрь) 8699, 31 грн. + 5467, 51 грн. = 14166, 81 грн. разделено на килькость отработанных дней, 43 дня, что составляет 329, 46 грн .. То есть среднедневная заработная плата истца составляет в размере 329, 46 грн ..
Таким образом, с ответчика в пользу истца подлежит взысканию средний заработок за время задержки расчета, а именно: 11.12.2019 года по 22.05.2020 года в сумме 31298, 70 грн. (329, 46 грн. Х 95 дн.).
Что касается требований истца о взыскании морального вреда в сумме 5000 грн, суд отмечает следующее.
Согласно статье 237−1 КЗоТ Украины возмещения собственникомили уполномоченным им органом морального вреда работнику производится в случае, если нарушение его законных прав привели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни. Порядок возмещения морального вреда определяется законодательством.
Моральный вред заключается в физической боли и страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с увечьем или иным повреждением здоровья; в душевных страданиях, которые физическое лицо укаала в связи с противоправным поведением относительно него самого, членов его семьи или близких родственников; в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с уничтожением или повреждением его имущества; в унижении чести и достоинства физического лица, а также деловой репутации физического или юридического лица. Под моральным вредом необходимо понимать потери неимущественного характера вследствие моральных или физических страданий или других негативных явлений, причиненных физическому или юридическому лицу незаконными действиями или бездияльнистю других лиц.
Обосновывая исковые требования о возмещении морального вреда в размере 5000 грн. 00 коп. истец указал, что в результате противоправных действий ответчика по ней она потерпела душевных страданий, нервных срывов, так как выплата ему заработной платы существенным образом повлияла на ее жизнь, что требовало от нее дополнительных усилий для организации своей жизни. Кроме того, вследствие нервных переживаний у нее обострились хронические заболевания и возникли новые
Оценив доводы позывыча о причинение морального вреда и учитывая все доказательства, суд приходит к выводу, что особа_3 неправомерными действиями ответчика причинен моральный вред, который заключается в душевных страданиях, которые лицо_3 претерпела в связи с противоправным поведением относительно него.
Решая вопрос о размере причиненного морального вреда, суд исходит из характера совершенных действий и их последствий для особа_3 продолжительность ее страданий и переживаний, беспрекословного изменения уклада ее жизни, оценив все факторы нанесенный моральныйй вреда, исходя из морально-правовых императивов справедливости, разумности и добросовестности, суд приходит к выводу, что с ЗАО «скмз» в пользу лицо_3 следует взыскать 1000 грн. в качестве возмещения морального вреда.
Кроме того, согласно 141 ГПК Украины, с ответчика подлежат взысканию в доход государства судебный сбор в сумме 840, 80 грн.
Руководствуясь ст.ст. 12−13, 76−79, 81, 141, 259, 263−265, 280, 354 ГПК Украины, ст.ст.47, 115, 116, 233, 237−1 КЗоТ Украины,  —
принял:

Исковые требования освба_1 к Частного акционерного общества «Старокраматорский машиностроительный завод» о взыскании заработной платы и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, морального вреда — удовлетворить частично.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Старокраматорский машиностроительный завод» в пользу особа_1 задолженность по заработной плате в сумме 2726, 16 грн. (Две тысячи семьсот двадцать шесть грн. 16 коп.) Без удержания из этой суммы предусмотренных законом налогов и сборов. Взыскать с Открытого акционерного общества «Старокраматорский машиностроительный завод» в пользу особа_1 средний заработок за время задержки расчета при увольнении в сумме 31298, 70 грн. (Тридцать тысяч двести девяносто восемь грн. 70 коп.), С удержанием из этой суммы предусмотренных законом налогов и обязательных платежей при их выплате.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Старокраматорский машиностроительный завод» в пользу особа_1 моральный ущерб в сумме 1000 грн ..
В другой части пезов них требований, о взыскании морального вреда — отказать.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Старокраматорский машиностроительный завод» в пользу государства судебный сбор в сумме 840, 80 грн. (Восемьсот сорок гривен восемьдесят коп.).
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу после рассмотрения дела апеляционными судом.
Апелляционная жалоба на решение суда подается в Донецкий апелляционный суд через Краматорский городской суд в течение тридцати дней со дня его провозглашения, продлить этот срок на время действия карантина.
Истец — особа_1, информация_2, рнокпп номер_1 проживающего по адресу: адрес_1.
Ответчик — Частное акционерное общество «Старокраматорский машиностроительный завод», ОКПО 05763642, находится по адресу: Донецкая область, г.. Краматорск, ул. Конрада Гампера, д.2.



судья: Решение принято и опубликовано в единственном экземпляре в совещательной комнате.
судья:

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

Справа № 234/329/20
Провадження № 2/234/1292/20

Р І Ш Е Н Н Я 
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И 

22 травня 2020 року м. Краматорськ
Краматорський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді Пікалової Н.М.,
за участю секретаря судового засідання [Р] К.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 234/329/20 за позовом особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди.
10.01.2020 року особа_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди. Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що в період з 27.02.2017 року по 10.12.2019 року позивач працювала у приватному акціонерному товаристві «Старокраматорський машинобудівний завод» формовщиком ручної формовки 3 розряду. 10.12.2019 року її було звільнено в порядку п. 1 ст 36 КзПП України. З моменту звільнення по теперішній час їй не виплачена заробітна плата за грудень 2019 року в розмірі 8393, 67 грн.. Крім того, вважає, що через не виплату заробітної плати в у становлений законом строк, вона зазнала фізичних страждань та емоційних переживань, що призвело до завдання їй моральної шкоди. На її утриманні знаходиться неповнолітня донька особа_2, інформація_1, яка навчається у школі. З нею також проживають двоє повнолітніх дітей, які ніде не працюють, проживають за рахунок випадкових заробітків. Вона розведена та їй нікому допомогти, аліменти не утримує. У зв`язку із втратою роботи вона змінився її життєвий уклад: їй не вистачало грошей на їжу, на лікування та обстеження, порушилась душевна рівновага, відсутність грошей позбавило її можливості реалізації її звичок та бажань. Вона вимушена була займати грошові кошти для існування у знайомих. Внаслідок нервових переживань у неї загострилися хронічні захворювання та виникли нові. У період з 28 по 31 січня 2020 року їй у міському онкодиспансері була зроблена операція. Моральна шкода, яка їй заподіяна, полягає у душевному хвилюванні, нервових зривах, несприятливій атмосфері у стосунках з рідними та оточуючими, та стражданнях. Просить суд стягнути з ПрАТ «скмз» заборгованість по заробітній платі у сумі 8393, 67 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 11.12.2019 року; моральну шкоду в сумі 5000 грн..
Ухвалою суду від 11.01.2020 року провадження по справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження.
01.04.2020 року позивач надала уточнену позовну заяву, з якої вбачається, що вона просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 2726, 16 грн., середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні з 11.12.2019 року 02.04.2020 року у розмірі 16443, 64 грн, моральну шкоду в сумі 5000 грн..
22.05.2020 року до суду Позивачем особа_1 надано заяву, в якій вона просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 2726, 16 грн., середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні з 11.12.2019 року 22.05.2020 року у розмірі 31298, 70 грн, моральну шкоду в сумі 5000 грн.
Позивач в судове засідання не з`явився, надав заяву про слухання справи у його відсутність.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі, а також надав уточнений відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що заперчує проти уточненої позовної заяви. На теперішній час заборгованість ПрАТ «скмз» по заробітній платі особа_1 становить 2826, 16 грн. особа_1 було звільнено 10.12.2019 року, тобто при розрахунку середньоденного заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі у грудні 2019 року буде враховано 14 днів. На ПрАТ «скмз» у січні 2020 року наказом № 368 від 31.10.2019 року було оголошено вихідними днями з подальшим відпрацюванням наступні дні: 02.01.2020 року, 03.01.2020 року, 06.01.2020 року, 08.01.2020 року, 09.01.2020 року, 10.01.2020 року, 13.01.2020 року, 14.01.2020 року. У зв`язку з вищенаведеним у січні 2020 року було нараховано 13 робочих днів. У лютому 2020 року наказом № 391 від 26.11.2019 року було оголошено 12 робочих днів. У березні нараховано 21 робочих дня. У квітні 2020 року нараховано 13 робочих дня. Разом при розрахунку середньоденного заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі нараховано 73 робочих дня. Відповідно до довідки про заборгованість по заробітній платі № 166 від 23.03.2020 року середньоденна заробітна плата позивача становить 172, 32 грн., без вирахування податків та зборів. Після утримання податків та зборів становить 138, 72 грн.. Що стосується стягнення моральної шкоди в сумі 5000 грн., відповідач також не погоджується, бо вважає, що доказів щодо причинно — наслідкового зв`язку між виникненням у неї захворювання та невиплатою з боку ПрАТ «скмз», позивачем до суду надано не було. Просить стягнути з ПрАТ «скмз» на користь позивача заборгованість по заробітній платі в сумі 2826, 16 грн., середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 11.12.2019 року по день ухвалення рішення в сумі 10126, 56 грн., в частині стягнення моральної шкоди відмовити.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, відзив відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,  —

В С Т, А Н О В И В:

особа_1 в період з 27.02.2017 року по 10.12.2019 року працювала на Приватному акціонерному товаристві «Старокраматорський машинобудівний завод» формовщиком ручної формовки 3 розряду, що підтверджується копією трудової книжки.
На підтвердження не виплаченої заробітної плати позивачем надано суду розрахунковий лист за грудень 2019 року, з якого вбачається, що відповідачем на день звільнення не була виплачена заробітна плата за грудень 2019 року в розмірі 8393, 67 грн.
З довідки про заборгованість по заробітній платі № 166 станом на 23.03.2020, яка надана відповідачем, суд вбачає, що ПрАТ «скмз» має перед особа_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 2826, 16 грн.. Втім, як зазначає сама позивач особа_1 в уточненій позовній заяві, відповідачем було сплачено частину боргу в сумі 100 грн., тому сума заборгованості складає в розмірі 2726, 16 грн..
Отже станом на час розгляду справи заборгованість по заробітній платі виплачена не повністю та становить в сумі 2726, 16 грн..
Ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ст.233 КЗпП України, уразі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, судом встановлено, що ПрАТ «скмз» має перед особа_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 2726, 16 грн., що не заперечується позивачем в уточненій позовній заяві, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі у сумі 2726, 16 грн. підлягають задоволенню.
Що стосується стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки повного розрахунку, починаючи з 11.12.2019 року по день ухвалення рішення, суд зазначає наступне:
Аналіз статей 116, 117 КЗпП України свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі,  — наступний після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи — по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
При цьому розмір середнього заробітку необхідно проводити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 з наступними змінами (далі — Порядок). Згідно з пунктами 2, 5 цього Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи із його заробітної плати за два останніх відпрацьованих місяця, які передували звільненню, а нарахування середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати. Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року у справі №1−5/2012, в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237−1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення Трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Таким чином, враховуючи, що власник повністю не розрахувався із працівником при звільненні, тримісячний строк звернення до суду із позовом про стягнення середнього заробітку не пропущений.
Відповідно до п. 3 розділу 3 Постанови КМУ від 08.02.1995 року № 100 вбачається, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду
до виправних робіт без позбавлення волі.
22.05.2020 року позивачем до суду надано заяву з розрахунком середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні з 11.12.2019 року по 22.05.2020 року, з якого вбачається, що середній заробіток без урахування сплати податків складає в сумі 31298, 70 грн. (329, 46 грн. * 95 дн.).
Відповідно до довідки № 166 про заборгованість по заробітній платі позивачу, його середньоденна заробітна плата складає 172, 32 грн. без утримання податків і зборів. Дана сума розрахована за листопад, грудень 2019 року.
Втім, відповідно до п. 8 Постанови КМУ від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів, в у випадках, передбачених чинним законодавством,  — на число календарних днів за цей період.
Позивач була звільнена з роботи 10.12.2019 року, тобто середньоденна заробітна плата розраховується таким чином: сума заробітної плати за відпрацьовані два попередніх місяці (жовтень, листопад) 8699, 31 грн. + 5467, 51 грн. = 14166, 81 грн. поділене на кількість відпрацьованих днів, 43 дні, що дорівнює 329, 46 грн.. Тобто середньоденна заробітна плата позивача складає в розмірі 329, 46 грн..
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку, а саме: з 11.12.2019 року по 22.05.2020 року, в сумі 31298, 70 грн. (329, 46 грн. х 95 дн.).
Що стосується вимог позивача про стягнення моральної шкоди в сумі 5000 грн, суд зазначає наступне.
Згідно з статтею 237−1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн. 00 коп. позивач зазначив, що в результаті протиправних дій відповідача щодо неї вона зазнала душевних страждань, нервових зривів, так як не виплата їй заробітної плати суттєвим чином вплинула на її життя, що потребувало від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Крім того, внаслідок нервових переживань у неї загострилися хронічні захворювання та виникли нові
Оцінивши доводи позивача про завдання моральної шкоди та враховуючи усі докази по справі суд приходить до висновку, що особа_3 неправомірними діями відповідача завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких особа_3 зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї.
Вирішуючи питання про розмір завданої моральної шкоди, суд виходить із характеру вчинених дій і їх наслідків для особа_3, тривалість її страждань і переживань, беззаперечної зміни укладу її життя, оцінивши усі чинники завданої моральної шкоди, виходячи із морально-правових імперативів справедливості, розумності й добросовісності, суд приходить до висновку, що з ПрАТ «скмз» на користь особа_3 слід стягнути 1 000 грн. у якості відшкодування моральної шкоди.
Крім того, відповідно до 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню в доход держави судовий збір у сумі 840, 80 грн.
Керуючись ст.ст. 12−13, 76−79, 81, 141, 259, 263−265, 280, 354 ЦПК України, ст.ст.47, 115, 116, 233, 237−1 КЗпП України,  —
ухвалив:

Позовні вимоги особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди — задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 2726, 16 грн. (дві тисячі сімсот двадцять шість грн. 16 коп.) без утримання з цієї суми передбачених законом податків і зборів.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» на користь особа_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 31298, 70 грн. (тридцять тисяч двісті дев`яносто вісім грн. 70 коп.), з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» на користь особа_1 моральну шкоду в сумі 1000 грн..
В інший частині позовних вимог, щодо стягнення моральної шкоди — відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» на користь держави судовий збір в сумі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривен вісімдесят коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, продовжити цей строк на час дії карантину.
Позивач — особа_1, інформація_2, рнокпп номер_1, мешкає за адресою: адреса_1.
Відповідач — Приватне акціонерне товариство «Старокраматорський машинобудівний завод», єдрпоу 05763642, знаходиться за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2.



Суддя:
Рішення ухвалено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчій кімнаті.
Суддя: