ПРАТ "СКМЗ": невыплата зарплаты

Дело № 234/5772/20
Производство № 2/234/2199/20

Р Е Ш Е Н И Е 
И М Е Н Е М У К Р, А И Н Ы 

16 июня 2020 г.. Краматорск
Краматорский городской суд Донецкой области в составе:
председательствующей судьи [Д.] В.К.
при секретаре [В.] Ю.Ю.,
с участием позивача- особа_1
рассмотрев в открытом судебном заседании. Краматорске, в порядке общего искового производства,
гражданское дело по иску лицо_1 к ЗАО «Старокраматорский машиностроительный завод «о взыскании задолженности по заработной плате,  —

Обстоятельства дела:
3 апреля 2020 истец особа_1 обратилась в суд с исковым заявлением к ЗАО «Старокраматорский машиностроительный завод» о взыскании задолженности по заработной.
Свои требования мотивирует тем, что в соответствии с приказом №38 от 8 августа 2013 она была принята на работу В ЗАО «скмз». Приказом № 6 от 2 января 2020 была уволена с предприятия на основании ст. 38 КЗоТ Украины. Втот же день ответчик выдал ей трудовую книжку с записью. На день увольнения ей не была выплачена заработная плата в сумме 1889, 49 грн. Учитывая изложенное просила суд взыскать с ЗАО «скмз» задолженность по заработной плате в сумме 1889, 49 грн., Средний заработок за время задержки расчета в сумме 26061, 49 грн. Кроме того, истец указывает, что из-за невыплаты ей заработанной зарплаты в законный срок, а это единственный источник денежных средств, на которые она должна жить, она испытала эмоциональных переЖивана, что привело к нанесению ей морального вреда. Она была ограничена в поддержке своих жизненных потребностей, ей не хватало денег на еду, оплату коммунальных платежей и другие нужды. Она была вынуждена прилагать дополнительные усилия для организации своей жизни, занимать деньги. Моральный ущерб оценивает в 500 грн., Которую и просит взыскать с ответчика.
Постановлением Краматорского городского суда Донецкой области от 6 апреля 2020 открыто производство по гражданскому делу по иску лицо_1 к ЗАО «Старокраматорський машиностроительный завод «о взыскании задолженности по заработной плате, в порядке общего искового производства.
Определением суда от 15 апреля 2020 подготовительное судебное заседание по указанному гражданскому делу видладено до 18 мая 2020 года.
Определением суда от 18 мая 2020 подготовительное судебное заседание по указанному гражданскому делу закрыто и дело назначено к судебному разбирательству по существу на 29 мая 2020 года.
Истец особа_1 в судебном заседании полностью поддержала заявлены исковые требования и просила их удовлетворить.
Представитель ответчика [С.] Д.В. в судебное заседание не явился, предоставил суду заявление, в котором просил рассматривать дело в его отсутствие, предоставил письменные объяснения на исковое заявление, в который указал, что исковые требования в части взыскания задолженности по заработной плате в размере 1889, 49 грн. ответчиком опровергаются. Наличие этой суммы долга подтверждается справкой № 265 от 19 мая 2020 года. О взыскании среднего заработка отметьа есть, что среднедневная заработная плата истца (исключая налогов) составляет 286, 39 грн., которая должна быть умножена на количество рабочих дней за период с 03.01.2020 года до 01 апреля 2020 года, исключительно в пределах исковых требований. В январе 2020 года на ЗАО «скмз» было начислено 13 рабочих дней, в феврале 2020 -12 рабочих дней в марте 2020 года- 6 дней, и по состоянию на 29 мая 2020 года- количество рабочих дней составляет 4, что подтверждается соответствующими приказами.

Рассмотрев материалы справи, суд:
Как предусмотрено ст. 4 ГПК Украины, каждый человек имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или законных интересов. Осуществляя правосудие, суд защищает права, свободы и интересы физических лиц, права и интересы юридических лиц, государственные и общественные интересы способом, определенным законом или договором (ч. 1 ст. 5 ГПК).
Статья 12 ГПК Украины предусматривает, что гражданское судопроизводство осуществляетсяна основе состязательности сторон. Участники дела имеют равные права на осуществление всех процессуальных прав и обязанностей, предусмотренных законом.
Суд на основании ст. ст. 12, 13, 81 ГПК Украины рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях. В соответствии с положениями ст. ст. 12, 81 ГПК Украины, каждая сторона обязана доказатьте обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований и возражений, кроме случаев, установленных ст. 82 этого Кодекса. Обстоятельства, установленные решением суда по гражданскому, хозяйственному или административному делу, вступившим в законную силу, не доказываются при рассмотрении другого дела, в которых участвуют те же лица или лицо, в отношении которого установлены эти обстоятельства. Суд рассматривает гражданские дела не иначе как по обращению физических или юридических лиц, поданным в соответствии с настоящим Кодексом в пределх заявленных ими требований и на основании доказательств сторон и других лиц, участвующих в деле. Доказательства предоставляются сторонами и другими лицами, участвующими в деле. Доказывания не может основываться на предположениях.
Стороны имеют право обосновывать принадлежность конкретного доказательства для подтверждения их требований или возражений. Суд не принимает к рассмотрению доказательства, не касающиеся предмета доказывания (ст. 77 ГПК Украины). Кроме того, обстоятельства дела, которые по закону должны быть подтверждены определенными засОбамы доказывания, не могут подтверждаться другими средствами доказывания (ч. 2 ст. 78 ГПК Украины).
В соответствии со ст. 89 ГПК Украины суд оценивает доказательства по своему внутреннему убеждению, основанному на всестороннем, полном, объективном и непосредственном исследовании имеющихся в деле доказательств.
Предписаниям ч.1 ст.46 КЗоТ Украины установлено, что собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, Указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Так, статьей 116 КЗоТ установлено, что при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно повидомиты работника перед выплатой указанных сумм.
В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае обязан в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Судом установлено, что истец особа_1 работала в ЗАО «скмз» с 8 августа 2013 по 2 января 2020, что усматривается из трудовой книжки на имя истца лицо_1.
В день увольнения с истцом был проведен полный расчет, не отрицаетсяответчиком.
В подтверждение не выплаченной заработной платы ответчиком предоставлены суду справку о задолженности по заработной плате №265 по состоянию на 19 мая 2020 года, из которой следует, что задолженность ответчика перед истцом по заработной плате за декабрь 2019 складае1752, 69 грн. (После удержания налогов, сборов и других обязательных платежей), и при января 2020 года- 136, 80 грн. (После удержания налогов, сборов и других обязательных платежей).
Таким образом, судом беспрекословно встановлении, что ЗАО «скмз» имеет перед особа_1 задолженность по заработной плате в сумме 1889, 49 грн., а потому иск в этой части подлежит удовлетворению.
Относительно требований о взыскании с ответчика средний заработок за время задержки полного расчета, начиная с 17 декабря 2019 по день принятия решения, суд отмечает следующее.
Анализ статей 116, 117 КЗоТ Украины свидетельствует о том, что все суммы (заработная плата, выходное пособие, компенсация за неиспользованный отпуск и т.п.), подлежащие уплате перцевников, должны быть выплачены в день увольнения этого работника. Закон прямо возлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанность провести с уволенным работником полный расчет, выплатить все суммы, причитающиеся ему; при невыполнении такого долга по вине собственника или уполномоченного им органа наступает в статье 117 КЗоТ Украины ответственность.
В п. 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 года № 13 «О практике применения судами законодательства ооплате труда «разъяснено, что установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день не был на работе,  — следующий после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не произвелдневные его к рассмотрению дела — по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствие в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
При этом размер среднего заработка необходимо проводить в соответствии с Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 08 февраля 1995 года № 100 с последующими изменениями (далее — Порядок). Согласно пунктам 2, 5 настоящего Порядка средняя заработная плата исчисляется исходя из его заработной платы за два последних отработанных месяца, предшествующих увольнению, а начисления средней заработной платы производится исходя из размера среднедневной заработной платы. Согласно п. 8 Порядка начисления выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарныхх дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку.
Согласно решению Конституционного Суда Украины от 22.02.2012 года по делу №1−5 / 2012, в аспекте конституционного обращения положения части первой статьи 233 Кодекса законов о труде Украины во взаимосвязи с положениями статей 116, 117, 237−1 настоящего Кодекса следует понимать так, что для обращения работника в суд с заявлением о разрешении Трудового спора по взысканию среднего заработка за все время задержки по день фактического расчетав при увольнении и о возмещении причиненного при этом морального вреда установлен трехмесячный срок, течение которого начинается со дня, когда уволенный работник узнал или должен был узнать о том, что владелец или уполномоченный им орган, по вине которого произошла задержка выплаты всех причитающихся при увольнении сумм фактически с ним рассчитался.
Таким образом, учитывая, что ответчик полностью не рассчитался с работником при увольнении, трехмесячный срок обращения в суд с иском о знамяния среднего заработка не пропущен.
Исходя из предоставленной ответчиком справки о заработной плате истцу, его среднедневная заработная плата за два последних отработанных перед увольнением месяцев (ноябрь-декабрь 2019) составляет 286, 39 грн. после удержания налогов и сборов, не возражает истец.
При расчете суммы среднего заработка за время задержки окончательного расчета при увольнении, судом определено количество рабочих дней со 2 января 2020 (дата увольнения) к 16 июня 2020 (вхвалы решения по делу), что составляет 42 рабочих дней (в январе 2020 года на ЗАО «скмз» было 13 рабочих дней, в феврале 2020 года — 12 рабочих дней, в марте 2020 года-6 рабочих дней в апреле 2020 года — 0 рабочих дней в мае 2020 — 4 рабочих дней, и по состоянию на 17.06.2020 года- 6 рабочих дней.
Таким образом, с ответчика в пользу истца подлежит взысканию средний заработок за время задержки расчета, а именно: 2 января 2020 по 16 июня 2020 года, в суми- 11741, 99 грн. (286, 39 грн. х 41 день).
В судебном заседании установлено, что ответчик был уволен 2 января 2020 на основании ст.38 КЗоТ Украины по собственному желанию, в связи с уходом за ребенком до достижения им 14-летнего возраста. Доказательств того, что истец отказался от работы в связи с изменениями существенных условий труда, истцом суду не предоставлено.
То есть, исковые требования особа_1 в части взыскания среднего заработка за время задержки расчета, подлежат удовлетворению.
О взыскании морального шкоди суд отмечает следующее.
Согласно статье 237−1 КЗоТ Украины возмещения собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику производится в случае, если нарушение его законных прав привели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни. Порядок возмещения морального вреда определяется законодательством.
Моральный вред заключается в физической боли и страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с калицтвом или иным повреждением здоровья; в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с противоправным поведением относительно него самого, членов его семьи или близких родственников; в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с уничтожением или повреждением его имущества; в унижении чести и достоинства физического лица, а также деловой репутации физического или юридического лица. Под моральным вредом необходимо понимать потери неимущественного характера вследствие моральных или физических страданий, или дрших негативных явлений, причиненных физическому или юридическому лицу незаконными действиями или бездействием других лиц.
Обосновывая исковые требования о возмещении морального вреда в размере 500 грн. 00 коп. истец отметила, что в результате противоправных действий ответчика по ней, она испытала душевных страданий, так как выплата ему заработной платы существенным образом повлияла на ее жизнь, что требовало от нее дополнительных усилий для организации своей жизни.
Оценив доводы истца о причинение морального шкоды и учитывая все доказательства, суд приходит к выводу, что особа_1 неправомерными действиями ответчика причинен моральный вред, который заключается в душевных страданиях, которые особа_1 претерпела в связи с противоправным поведением относительно него.
Решая вопрос о размере причиненного морального вреда, суд исходит из характера правонарушения и его последствий для особа_1, продолжительность ее страданий и переживаний, беспрекословного изменения уклада ее жизни, оценив все факторы причиненного морального вреда, исходя из морально-правовых императивов справедливости, разумности и добросовестности, суд приходит к выводу, что с ЗАО «скмз» в пользу особа_1 следует взыскать 500, 00 грн .. в качестве возмещения морального вреда.
Согласно части 1 ст. 141 ГПК Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Исковое заявление было подано в суд 3 апреля 2020, предмет иска — требования имущественного характера.
Согласно пункту 1 части 1 ст. 5 Закона Украины «О судебном сборе»От уплаты судебного сбора при рассмотрении дела во всех судебных инстанциях освобождаются истцы по делам о взыскании заработной платы и восстановления на работе.
Согласно п. П. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закона Украины «О судебном сборе» за подачу в суд искового заявления имущественного характера, которая представлена ​​физическим лицом судебный сбор взимается в размере 1 процента цены иска, но не менее 0, 4 размера прожиточного минимума для трудоспособных лиц и не более 5 размеров прожиточного минимума для працезданых лиц.
Учитывая, что судом требования удовлетворены частично, то с ответчика в пользу истца подлежит взысканию уплаченный судебный сбор в размере 840, 80 грн.
В соответствии с положениями ч.1ст.430 ГПК Украины суд допускает немедленное исполнение решения суда по делам о присуждении работнику заработной платы, но не более чем за один месяц.

Руководствуясь ст.ст. 12−13, 76 -79, 81, 141, 259, 263 — 265, ГПК Украины, суд —

решил:
Исковое заявление особа_1 к ЗАО «Старокраматорский машинобудивельный завод «о взыскании задолженности по заработной плате- удовлетворить частично.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Старокраматорский машиностроительный завод» (егрпоу 05763642; Донецкая область, ., Краматорск, ул. Конрада Гампера, д.2) в пользу особа_1, информация_1, ипн- номер_1, задолженность по заработной плате в сумме 1889 грн.49 коп.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Старокраматорский машиностроительный завод» (егрпоу 05763642; Донецкая область, . Краматорськ, ул. Конрада Гампера, д.2) в пользу особа_1, информация_1, ипн- номер_1 средний заработок за время задержки расчета, в сумме 11 741 грн.99 коп.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Старокраматорский машиностроительный завод» (егрпоу 05763642; Донецкая область, ., Краматорск, ул. Конрада Гампера, д.2) в пользу особа_1, информация_1, в возмещение морального вреда 500, 00 грн.
В другой части исковых требований -видмовиты.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Старокраматорський машиностроительный завод « (егрпоу 05763642; Донецкая область, ., Краматорск, ул. Конрада Гампера, д.2) в пользу государства судебный сбор в размере 840 грн. 80 коп.
Решение в части взыскания заработной платы подлежит немедленному исполнению в пределах суммы платежа за один месяц.
Решение может быть обжаловано в Донецкий апелляционный суд через Краматорский городской суд Донецкой области путем подачи апелляционной жалобы в течение тридцати дней со дня составления полного судебного решения.
Ришення вступает в законную силу по истечении срока для подачи апелляционной жалобы, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу после рассмотрения дела.

судья [В.]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

Справа № 234/5772/20
Провадження № 2/234/2199/20

Р І Ш Е Н Н Я 
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И 

16 червня 2020 року м. Краматорськ
Краматорський міський суд Донецької області у складі:
головуючої судді -Демидової В.К.
при секретарі- Воропаєвої Ю.Ю.,
за участю позивача- особа_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Краматорську, в порядку загального позовного провадження,
цивільну справу за позовною заявою особа_1 до ПрАТ «Старокраматорський машинобудівельний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі,  —

Обставини справи:
03 квітня 2020 року позивач особа_1 звернулася до суду з позовною заявою до ПрАТ «Старокраматорський машинобудівельний завод» про стягнення заборгованості по заробітній.
Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до наказу №38 від 08 серпня 2013 року вона була прийнята на роботу В ПрАТ «скмз». Наказом № 6 від 02 січня 2020 року її було звільнено з підприємства на підставі ст. 38 КЗпП України. У той же день відповідач видав їй трудову книжку з відповідним записом. На день звільнення їй не була виплачена заробітна плата у сумі 1889, 49 грн. Враховуючи викладене просила суд стягнути з ПрАТ «скмз» заборгованість по заробітній платі у сумі 1889, 49 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 26061, 49 грн. Крім того, позивач зазначає, що через невиплату їй заробленої зарплати у законний строк, а це єдине джерело грошових коштів, на які вона має жити, вона зазнала емоційних переживань, що призвело до завдання їй моральної шкоди. Вона була обмежена у підтримці своїх життєвих потреб, їй не вистачало грошей на їжу, оплату комунальних платежів та інші потреби. Вона була змушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя, позичати гроші. Моральну шкоду оцінює в 500 грн., яку і просить стягнути з відповідача.
Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 06 квітня 2020 відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявою особа_1 до ПрАТ «Старокраматорський машинобудівельний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 15 квітня 2020 року підготовче судове засідання по вказаній цивільній справі відладено до 18 травня 2020 року.
Ухвалою суду від 18 травня 2020 року підготовче судове засідання по вказаній цивільній справі закрито та справа призначена до судового розгляду по суті на 29 травня 2020 року.
Позивач особа_1 в судовому засіданні повністю підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити.
Представник відповідача [С.] Д.В. в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутності, надав письмові пояснення на позовну заяву, в який вказав, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 1889, 49 грн. відповідачем не спростовуються. Наявність цієї суму боргу підтверджується довідкою № 265 від 19 травня 2020 року. Щодо стягнення середнього заробітку зазначає, що середньоденна заробітна плата позивача (за виключенням податків) становить 286, 39 грн., яка має бути помножена на кількість робочих днів за період з 03.01.2020 року до 01 квітня 2020 року, виключно в межах позовних вимог. У січні 2020 року на ПрАТ «скмз» було нараховано 13 робочих днів, у лютому 2020 року -12 робочих днів, у березні 2020 року- 6 днів, та станом на 29 травня 2020 року- кількість робочих днів становить 4, що підтверджується відповідними наказами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК).
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Приписами ч.1 ст.46 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Так, статтею 116 КЗпП встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Судом встановлено, що позивач особа_1 працювала у ПрАТ «скмз» з 08 серпня 2013 року по 02 січня 2020 року, що вбачається з трудової книжки на ім`я позивача особа_1.
В день звільнення з позивачем не було проведено повний розрахунок, що не заперечується відповідачем.
На підтвердження не виплаченої заробітної плати відповідачем надано суду довідку про заборгованість по заробітній платі №265 станом на 19 травня 2020 року, з якої вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі за грудень 2019 року складає1752, 69 грн. (після утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів), та за січень 2020 року- 136, 80 грн. (після утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів).
Таким чином, судом беззаперечно встановлено, що ПрАТ «скмз» має перед особа_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 1889, 49 грн., а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.
Щодо вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки повного розрахунку, починаючи з 17 грудня 2019 року по день ухвалення рішення, суд зазначає наступне.
Аналіз статей 116, 117 КЗпП України свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі,  — наступний після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи — по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
При цьому розмір середнього заробітку необхідно проводити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 з наступними змінами (далі — Порядок). Згідно з пунктами 2, 5 цього Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи із його заробітної плати за два останніх відпрацьованих місяця, які передували звільненню, а нарахування середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати. Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року у справі №1−5/2012, в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237−1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення Трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Таким чином, враховуючи, що відповідач повністю не розрахувався із працівником при звільненні, тримісячний строк звернення до суду із позовом про стягнення середнього заробітку не пропущений.
Виходячи з наданої відповідачем довідки про заробітну плату позивачу, його середньоденна заробітна плата за два останніх відпрацьованих перед звільненням місяців (листопад-грудень 2019 року) складає 286, 39 грн. після утримання податків і зборів, що не заперечує позивач.
При розрахунку суми середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні, судом визначено кількість робочих днів з 02 січня 2020 (дата звільнення) до 16 червня 2020 (ухвалення рішення по справі), що складає 42 робочих днів (у січні 2020 року на ПрАТ «скмз» було 13 робочих днів, у лютому 2020 року — 12 робочих днів, у березні 2020 року- 6 робочих днів, у квітні 2020 року — 0 робочих днів, у травні 2020 року — 4 робочих днів, та станом на 17.06.2020 року- 6 робочих днів.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку, а саме: з 02 січня 2020 року по 16 червня 2020 року, в сумі- 11741, 99 грн. (286, 39 грн. х 41 день).
У судовому засіданні встановлено, що відповідач був звільнений 02 січня 2020 року на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням, у зв`язку з доглядом за дитиною до досягнення нею 14-річного віку. Доказів того, що позивач відмовився від роботи у зв`язку зі змінами суттєвих умов праці, позивачем суду не надано.
Тобто, позовні вимоги особа_1 в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, підлягають частковому задоволенню.
Щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.
Згідно з статтею 237−1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 грн. 00 коп. позивач зазначила, що в результаті протиправних дій відповідача щодо неї, вона зазнала душевних страждань, так як не виплата їй заробітної плати суттєвим чином вплинула на її життя, що потребувало від неї додаткових зусиль для організації свого життя.
Оцінивши доводи позивача про завдання моральної шкоди та враховуючи усі докази по справі суд приходить до висновку, що особа_1 неправомірними діями відповідача завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких особа_1 зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї.
Вирішуючи питання про розмір завданої моральної шкоди, суд виходить із характеру правопорушення і його наслідків для особа_1, тривалість її страждань і переживань, беззаперечної зміни укладу її життя, оцінивши усі чинники завданої моральної шкоди, виходячи із морально-правових імперативів справедливості, розумності й добросовісності, суд приходить до висновку, що з ПрАТ «скмз» на користь особа_1 слід стягнути 500, 00 грн.. у якості відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовна заява була подана до суду 03 квітня 2020 року, предмет позову — вимоги майнового характеру.
Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Згідно п. п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи, що судом вимоги задоволені частково, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 840, 80 грн.
Відповідно до положень ч.1ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Керуючись ст.ст. 12−13, 76 -79, 81, 141, 259, 263 — 265, ЦПК України, суд —

вирішив:
Позовну заяву особа_1 до ПрАТ «Старокраматорський машинобудівельний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі- задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (єдрпоу 05763642; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2) на користь особа_1, інформація_1, іпн- номер_1, заборгованість по заробітній платі у сумі 1889 грн.49 коп.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (єдрпоу 05763642; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2) на користь особа_1, інформація_1, іпн- номер_1, середній заробіток за час затримки розрахунку, в сумі 11 741 грн.99 коп.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (єдрпоу 05763642; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2) на користь особа_1, інформація_1, у відшкодування моральної шкоди 500, 00 грн.
В іншій частині позовних вимог -відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (єдрпоу 05763642; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2) на користь держави судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.
Рішення в частині стягнення заробітної плати підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд Донецької області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи.

Суддя [В.]