ПРАТ ФІРМА "БЕВЕРС": невыплата зарплаты

Дело № 274/3037/21 Производство № 2/0274/1215/21 решение
именем украины
(Заочно)
04.08.2021 г.. Бердичев
Судя Бердичевского горрайонного суда Житомирской области [Б] Т.Б., при секретаре судебного заседания [Л.] В.Л., рассмотрев в открытом судебном заседании в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску лицо_1 к Частного акционерного общества «Фирма» Беверс «о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время задержки расчета и морального вреда,
В:
В мае 2021 особа_1 обратился в суд с указанным иском согласно которому просит суд взыскать с ответчика в его пользу задолженность по заработной плате в сумме 83690, 70 грн; средний заработок за время задержки расчета при увольнении с 01.03.2021 по день вынесения решения суда; 20000, 00 грн. причиненного морального вреда.
Свои исковые требования обґрунтовуявляется тем, что 01.01.2018 в соответствии с приказом № 1к от 02.01.2018 истца были зачислены на должность начальника отдела охраны ЗАО Фирма «Беверс» С. 01.03.2021 в соответствии с приказом №33к от 01.03.2021 он был уволен по данному общества по собственному желанию в соответствии с ст.38 КЗоТ Украины. Истец был вынужден уволиться по собственному желанию, поскольку ответчик не выплачивал вовремя и в полном объеме заработную плату; выплата происходила мизерными частями один раз в 3−6 месяцев 1−2 тысячгрн. Во время пребывания в трудовых отношениях с ответчиком, особа_1 неоднократно в устной и письменной порядке обращался к ответчику с требованием о выплате начисленной заработной платы, однако ни разу не получил письменного ответа и соответствующего расчета не было проведено. После освобождения истца и состоянием по день обращения с исковым заявлением так и не было проведено полного расчета при увольнении, и в соответствии с расчетным листком за март 2021 долг за ответчиком по виплати заработной платы составляет 88480, 70 грн. Со дня освобождения и по день подачи искового заявления ответчиком проведем на карточный счет истца две выплаты по 2395 грн. (4790 грн.), А потому общий размер задолженности ответчика по выплате заработной платы составляет 83690, 70 грн. по состоянию на день обращения с исковым заявлением.
Указанные обстоятельства послужили основанием обращения в суд.
Определением суда от 13.05.2021 принято исковое заявление к рассмотрению и открыто упрощенное исковое производство ссообщением (вызовом) сторон.
04.08.2021 в адрес суда поступило заявление от представителя истца, в которой последний просит дело розляаты без его участия и без участия истца; исковые требования поддерживают в полном бсязи и просят их удовлетворить.
Ответчик своего представителя в судебное заседание не направил, причин неявки не сообщил отзыва на иск не подавал. О времени и месте рассмотрения дела извещен надлежащим образом по местонахождению.
Согласно ч. 1 ст. 280 ГПК Украины судможет принять заочное решение на основании имеющихся в деле доказательств при одновременном существовании следующих условий: ответчик надлежащим образом о времени и месте судебного заседания; ответчик не явился в судебное заседание без уважительных причин или без объяснения причин; ответчик не представил отзыв; истец не возражает против такого решения дела.
Поскольку в материалах дела собрано достаточно доказательств о взаимоотношениях сторон, суд считает возможным с согласия истца провести заочный розгляд дела.
Фиксирования судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического устройства не осуществлялось на основании ч. 2 ст. 247 ГПК Украины.
Суд, исследовав материалы дела, пришел к следующему выводу.
Судом установлено, что согласно копии трудовой книжки особа_2 последний в период с 01.01.2018 по 01.03.2021 работал начальником караула отдела охраны ЗАО «Фирма» Беверс « (а 8).
Задолженность по заработной плате особа_1 по ЧАО «Фирме» Беверс «составляет 88480, 70 грн (расчетногоный листок по береень 2021, а.с.9).
Со дня освобождения и по день подачи искового заявления ответчиком проведем на карточный счет истца две выплаты по 2395 грн. (4790 грн.).
Судом установлено, что сторонами возник спор в сфере трудовых правоотношений по поводу невыплаты расчетных средств при увольнении работника, который регулируется нормами Трудового законодательства.
Статьей 43 Конституции Украины гарантировано право каждого на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плато не ниже определенной законом. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Согласно ст.116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органапричитающихся работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 КЗоТ Украины, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета (ст.117 КЗоТ Украины).
Истец в 01.03.2021 работал на предприятии ответчика.
Ответчиком при увольнении истца были нарушены положения ст.116 КЗоТ Украины, поскольку имела место невыплата ему расчетных средств, поэтому требования в части стяГненный задолженности по заработной плате подлежат удовлетворению.
В день рассмотрения дела данных о погашении указанной задолженности суду не предоставлено.
Согласно положениям ст.117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, предусмотренные ст.116 КЗоТ Украины, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического разсчета.
Как разъяснил Пленум Верховного Суда Украины в п.20 постановления №13 от 24.12.1999 года «О практике применения судами законодательства об оплате труда», установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе — на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст.117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела — до дня вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Верховный Суд Украины разъяснил, предусмотренной частью первой ст.117 КЗоТ Украины обязанность работодателя по выплате среднего заработка за время задержки расчетав при увольнении наступает при невыплате по его вине причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст.116 КЗоТ Украины, при этом определяющими являются такие обстоятельства, как невыплата причитающихся работнику сумм при увольнении и факт проведения с ним окончательного расчета.
[П.] позиция по ответственности работодателя, предусмотренной ч.1 ст.117 КЗоТ Украины, выражена и в постановлении от 21.01.2015 года по делу №6−195цс14.
Среднедневная заработная плата для расчета среднего заработка завсе время задержки по день фактического расчета определяется по правилам, установленным Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного Постановлением КМУ от 08.02.1995за №100 (далее — Порядок).
Согласно п.2 Порядка, в случае начисления среднего заработка за время задержки расчета среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана соответствующая выплата. Если в течение последних двух календарныхх месяцев работник не работал, средняя заработная плата исчисляется исходя из выплат за предыдущие два месяца работы. Если и в течение этих месяцев работник не отработал ни одного рабочего дня, средняя заработная плата исчисляется в соответствии с последним абзацем пункта 4 настоящего Порядка.
Согласно п.8 Порядка, начисление выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней /часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством,  — на число календарных дней за этот период.
Среднедневная заработная плата истца составляет 584, 19 грн (10515, 57 грн — размер заробитной платы за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана соответствующая выплата: 18 — количество рабочих дней за указанные месяцы).
На момент принятия судебного решения размер среднего заработка за время задержки расчета составляет 62508, 33 грн (584, 19 с / с х 107 р / д). Суммы определяются без вычета налогов и обязательных платежей (сборов), уплата которых обязанностью работодателя или работника.
Доказательств отсутствия вины в непроведении своевременного расчета с истцомответчиком не представлено. Что касается требования истца о взыскании морального вреда в размере 20000, 00 грн, то суд отмечает следующее.
В соответствии со статьей 237−1КЗпП Украины возмещения собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику производится в случае, если нарушение его законных прав привели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных завязку и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни. Порядок возмещения морального вреда определяется законотельством.
Согласно разъяснениями, изложенными в пунктах 9, 13 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 31 марта 1995 года № 4 «О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда», судам необходимо учитывать, что согласно статье 237−1КЗпП Украина при наличии нарушения прав работника в сфере трудовых отношений (незаконного увольнения или перевода, невыплаты причитающихся ему денежных сумм, выполнения работ в опасных для жизни и здоровья условиях и т.п.), которое призвело к его нравственных страданий, потери нормальных жизненных завязку или требует от него дополнительных усилий для организации своей жизни, обязанность по возмещению морального (неимущественного) вреда возлагается на собственника или уполномоченный им орган независимо от формы собственности, вида деятельности или отраслевой принадлежности. размер денежного возмещения морального вреда определяется в зависимости от характера правонарушения, глубины физических и душевных страданий, нарушение способностей пострадавшего или позбавлення его возможности их реализации, степени вины лица, которое нанесло моральный вред, если она является основанием для возмещения, а также с учетом других обстоятельств, которые имеют существенное значение. При определении размера возмещения морального вреда должны учитываться требования разумности и справедливости.
Защита нарушенного права в сфере трудовых отношений обеспечивается как восстановлением положения, существовавшего до нарушения этого права, так и механизмом компенсации морального вреда, как негативных наслидков (потерь) неимущественного характера, возникших в результате душевных страданий, которые лицо понесло в связи с посягательством на ее трудовые права и интересы.
Учитывая доводы истца в обоснование оснований возмещения морального вреда, с учетом характера правонарушения, глубины физических и душевных страданий, степени вины ответчика, а также требований разумности и добросовестности суд считает возможным удовлетворить требования особа_1 о возмещении морального вреда частично, взыскав с частнымиого акционерного общества «Фирма» Беверс «в пользу истца 2000 грн. морального вреда.
Распределение судебных расходов подлежит разрешению в соответствии с ст.141 ГПК Украины.
Руководствуясь ст. ст. 258−261, 263−265, 273, 354 ГПК Украины, суд
Л:
Исковые требования лицо_1 к Частного акционерного общества «Фирма» Беверс «о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время задержки расчета и г.оральной вреда, удовлетворить частично.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Фирма» Беверс «в пользу особа_1 задолженность по заработной плате в сумме 83690, 70 грн, средний заработок за время задержки фактического расчета при увольнении в сумме 62508, 33 грн, а также 2 000, 00 грн на возмещение морального вреда.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Фирма» Беверс «в пользу государства судебный сбор в размере 1482, 00 грн.
В удовлетворении остальных исковых трег отказать.
Заочное решение вступает в законную силу, если не представлены заявление о пересмотре заочного решения или апелляционная жалоба.
Истец имеет право обжаловать заочное решение путем подачи апелляционной жалобы через Бердичевский горрайонный суд Житомирской области в Житомирский апелляционный суд в течение тридцати дней со дня его составления.
Истец, которому решение не было вручено в день его составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование, если апелляционная скаРГА подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Решение может быть пересмотрено судом, который постановил, по письменному заявлению ответчика.
Заявление о пересмотре заочного решения может быть подано в течение тридцати дней со дня его составления.
Ответчик, которому полное заочное решение суда не было вручено в день его составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на подачу заявления о его пересмотре если такое заявление подано в течение двадцати дней со дня вручения ему заочного решения суда.
Сведения об участниках дела:
Истец особа_1, информация_1, адрес: адреса_1 рнокпп номер_1.
Ответчик: Закрытое акционерное общество «Фирма» Беверс «, местонахождение: 13313, Донецкая область, г.. Бердичев, ул. Максима Железняка, 12, егрпоу 00222166.

судья [Т.]





ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:


Справа № 274/3037/21 Провадження № 2/0274/1215/21 рішення
іменем україни
(заочне)
04.08.2021 м. Бердичів
Судя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області [Б.] Т.Б., за участю секретаря судового засідання Лободи В.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Фірма» Беверс» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,
встановив:
У травні 2021 року особа_1 звернувся до суду із зазначеним позовом згідно якого просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 83690, 70 грн; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 01.03.2021 по день постановлення рішення суду; 20000, 00 грн. заподіяної моральної шкоди.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 01.01.2018 відповідно до наказу № 1к від 02.01.2018 позивача було зараховано на посаду начальника відділу охорони ПрАТ Фірма"Беверс» З. 01.03.2021 відповідно до наказу №33к від 01.03.2021 його було звільнено з даного товариства за власним бажанням відповідно до ст.38 КЗпП України. Позивач був змушений звільнитися за власним бажанням, оскільки відповідач не виплачував вчасно та в повному обсязі заробітну плату; виплата відбувалась мізерними частинами один раз в 3−6 місяців по 1−2 тисяч грн. Під час перебування у трудових відносинах з відповідачем, особа_1 неодноразово в усному та письмовому порядку звертався до відповідача з вимогою про виплату нарахованої заробітної плати, проте жодного разу не отримав письмової відповіді та відповідного розрахунку не було проведено. Після звільнення позивача та станом по день звернення з позовною заявою так і не було проведено повного розрахунку при звільненні, та згідно з розрахунковим листком за березень 2021 року борг за відповідачем по виплаті заробітної плати становить 88480, 70 грн. З дня звільнення і по день подачі позовної заяви відповідачем було проведемо на картковий рахунок позивача дві виплати по 2395 грн. (4790 грн.), а тому загальний розмір заборгованості відповідача по виплаті заробітної плати становить 83690, 70 грн. станом на день звернення з позовною заявою.
Вказані обставини стали підставою звернення до суду.
Ухвалою суду від 13.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.
04.08.2021 на адресу суду надійшла заява від представника позивача, в якій останній просить справу розляати без його участі та без участі позивача; позовні вимоги підтримують у повному бсязі та просять їх задовольнити.
Відповідач свого представника в судові засідання не направив, причин неявки не повідомив, відзиву на позов не подавав. Про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином за місцезнаходженням.
Згідно з ч. 1ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе за згодою позивача провести заочний розгляд справи.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося на підставі ч. 2ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно копії трудової книжки особа_2 останній в період з 01.01.2018 по 01.03.2021 працював начальником варти відділу охорони ПрАТ «Фірма «Беверс» (а.с. 8).
Заборгованість по заробітній платі особа_1 по ПрАТ «Фірмі " Беверс» складає 88480, 70 грн (розрахунковий листок за береень 2021 року, а.с.9).
З дня звільнення і по день подачі позовної заяви відповідачем було проведемо на картковий рахунок позивача дві виплати по 2395 грн. (4790 грн.).
Судом встановлено, що між сторонами виник спір в сфері трудових правовідносин з приводу невиплати розрахункових коштів при звільненні працівника, який регулюється нормами Трудового законодавства.
Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ст.117 КЗпП України).
Позивач до 01.03.2021 працював на підприємстві відповідача.
Відповідачем при звільненні позивача були порушенні положення ст.116 КЗпП України, оскільки мала місце невиплата йому розрахункових коштів, тому вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі підлягають задоволенню.
На день розгляду справи даних про погашення вказаної заборгованості суду не надано.
Згідно положень ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки передбачені ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.20 постанови №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі,  — наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи — до дня постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Верховний Суд України роз`яснив, що передбачена частиною першою ст.117 КЗпП України обов`язок роботодавця з виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає при невиплаті з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Правова позиція щодо відповідальності роботодавця, передбаченої ч.1 ст.117 КЗпП України, висловлена і в постанові від 21.01.2015 року у справі №6−195цс14.
Середньоденна заробітна плата для розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУвід 08.02.1995за №100 (далі — Порядок).
Відповідно до п.2 Порядку, у випадку нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Відповідно до п.8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством,  — на число календарних днів за цей період.
Середньоденна заробітна плата позивача становить 584, 19 грн (10515, 57 грн — розмір заробітної плати за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата: 18 — кількість робочих днів за вказані місяці).
На час ухвалення судового рішення розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку становить 62508, 33 грн (584, 19 с/з х 107 р/д). Суми визначаються без вирахування податків та обов`язкових платежів (зборів), сплата яких є обов`язком роботодавця або працівника.
Доказів відсутності вини в непроведенні вчасного розрахунку з позивачем відповідачем не подано. Що ж до вимоги позивача про стягнення моральної шкоди в розмірі 20000, 00 грн, то суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 237−1КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Згідно з роз`ясненнями, викладених у пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам необхідно враховувати, що відповідно до статті 237−1КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.
Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси.
Враховуючи доводи позивача в обґрунтування підстав відшкодування моральної шкоди, з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини відповідача, а також вимог розумності та добросовісності суд вважає за можливе задовольнити вимоги особа_1 про відшкодування моральної шкоди частково, стягнувши із Приватного акціонерного товариства «Фірма» Беверс» на користь позивача 2 000 грн. моральної шкоди.
Розподіл судових витрат підлягає вирішенню відповідно до ст.141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 258−261, 263−265, 273, 354 ЦПК України, суд
постановив:
Позовні вимоги особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Фірма» Беверс» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Фірма " Беверс» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 83690, 70 грн, середній заробіток за час затримки фактичного розрахунку при звільненні в сумі 62508, 33 грн; а також 2 000, 00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Фірма " Беверс» на користь держави судовий збір в розмірі 1482, 00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Позивач, якому рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: особа_1, інформація_1, адреса: адреса_1, рнокпп номер_1.
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Фірма» Беверс», місцезнаходження: 13313, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Максима Залізняка, 12, єдрпоу 00222166.

Суддя [Т.]