ПРАТ "ІНГЗК": невыплата зарплаты

г Ингулецкий районный суд Кривого Рога Днепропетровской области
Дело № 213/927/20
Номер производства 2/213/1039/20

Р Е Ш Е Н И Е 
И М Е Н Е М У К Р, А И Н Ы 

5 ноября 2020 г. Кривой Рог

Ингулецкий районный суд Кривого Рога Днепропетровской области в составе председательствующего судьи [К.] Н.В., рассмотрев в порядке письменного производства исковое заявление особа_1, интересы которого представляет особа_2 к Частного акционерного общества «Ингулецкийгорно-обогатительный комбинат «о взыскании невыплаченной выходного пособия и среднего заработка за время задержки при расчете,
В С Т, А Н О В И Л:

Истец обратился в суд с понесенных иском; просит взыскать в свою пользу невыплаченную единовременное пособие при увольнении в размере 6000 грн, средний заработок за время задержки расчета при увольнении в размере 255 000 грн.
В обоснование исковых требований указал, что с 9 октября 1997 он работал на предприятии ответчика, 29 сичня 2013 был уволен по собственному желанию в связи с выходом на пенсию по ст. 38 КЗоТ Украины. Общий стаж работы истца на предприятии ответчика составляет 15 лет 3 месяца 20 дней. При увольнении ответчик обязан был выплатить выходное пособие на основании п. 6.1. Отраслевого соглашения горно-металлургического комплекса Украины на 2011−2012 годы в размере двухмесячной заработной платы. Согласно указанному пункту Отраслевого соглашения владелец за счет средств предприятия в порядкев и на условиях, предусмотренных коллективным договором, обязуется: выплачивать работнику при выходе на пенсию одноразовую помощь в размере, зависящем от стажа его работы на предприятии, но не менее от 15 до 20 лет — двухмесячной заработной платы. Поэтому размер выходного пособия, которую должен был выплатить ответчик, составляет примерно 6000 грн. Кроме того, ответчик обязан выплатить истцу средний заработок за время задержки расчета при увольнении, поскольку ст. 116 КЗоТ Украини предусмотрено, что при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, проводятся в день увольнения. В соответствии со ст. 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактичногв расчете. Таким образом, истец считает, что ответчик обязан выплатить ему средний заработок за время задержки расчета при увольнении с 30 января 2013 года 3 марта 2020 в размере 255 000 грн.
Представитель ответчика предоставил отзыв на иск. В отзыве отмечает, что истец был освобожден от предприятия ответчика в возрасте 54 года 29 января 2013 по собственному желанию в связи с выходом на пенсию согласно ст. 38 КЗоТ Украины. Истец отмечает в своем исковом заявлении, что он имелправо при увольнении на выплату единовременного выходного пособия в размере двухмесячной средней заработной платы на том основании, что проработал на предприятии более 15 лет. Но с таким утверждением ответчик не согласен.
Основным доказательством истец отмечает Отраслевое соглашение горно-металлургического комплекса на 2011−2012 годы, согласно п. 6.1 которого, по мнению истца, ответчик должен был выплатить ему выходное пособие в размере двухмесячной заработной платы. Отмечает, что ответчик не является вОрон соглашения и, соответственно, ее подписантом. Согласно п. 1.6 действующего Устава ответчика Общество с момента его государственной регистрации является юридическим лицом, созданным по законодательству Украины, имеет обособленное имущество, самостоятельный баланс, расчетные и другие счета в банковских учреждениях. В соответствии с п. 17.2 Устава от имени Общества действует Генеральный директор Общества, представляет его интересы перед юридическими и физическими лицами, государством, государственными и общественными учреждениями, учиствует от имени Общества сделки и другие юридически значимые действия. Учитывая, что Отраслевая соглашение не было подписано Генеральным директором ответчика как представителем обособленного юридического лица, поэтому утверждение истца о том, что «Отраслевое соглашение горно-металлургического комплекса Украины на 2011−2012 годы распространяется на ответчика» является ошибочным и не соответствует действительности. Считает, что утверждение истца о том, что он имел право при увольнении на выходное пособие в размере двух среднеисячних заработных плат являются безосновательными и необоснованными.
Относительно требования о взыскании в пользу истца среднего заработка за время задержки расчета при увольнении отмечает отсутствие у истца права на выходное пособие согласно Отраслевым соглашением и поэтому такая помощь при увольнении ему не начислялась. Одноразовая выходное пособие не является заработной платой в понимании Закона Украины «Об оплате труда» и Инструкции по статистике заработной платы, утвержденной приказом Государственного комитетастатистики Украины № 5 от 13.01.2004. В соответствии с пунктом 3.6 Инструкции единовременное пособие работникам, выходящим на пенсию, согласно действующему законодательству и коллективным договорам, относится к другим выплатам, которые не относятся к фонду оплаты труда. Таким образом, по мнению представителя ответчика, выходное пособие при увольнении на пенсию относится к другим выплатам, которые не входят в фонд оплаты труда, и, соответственно, не относится к заработной плате, истец не может требовать взысканияя с ответчика средний заработок за время задержки выплаты зарплаты. К тому же, представитель ответчика считает, что к спорным правоотношениям судом должен быть применен трехмесячный срок на обращение в суд, который, по мнению ответчика, был пропущен без уважительной причины. Тем более, что в исковом заявлении не указано уважительные причины пропуска этого срока со ссылками на соответствующие доказательства. Также отмечает, что истцом неправильно произведен расчет среднего заработка за время задержки, сума слишком завышенной.
Просит отказать в удовлетворении иска в полном объеме.
Также предоставил отдельное заявление о применении сроков на обращение в суд с указанием мотивов, аналогичных изложенным в отзыве.

Представитель истца предоставил ответ на отзыв. Отмечает, что утверждения представителя ответчика о том, что ЧАО «ИнГОК» не является стороной Отраслевого соглашения горно-металлургического комплекса Украины на 2011−2012 годы и ее подписантом, а потому истец имеет право на выходное пособие в размере -противоречат предписаниям действующего законодательства. Так, пунктом 1.2 Отраслевого соглашения предусмотрено, что соглашение заключено с целью усовершенствования производственных, трудовых и социально-экономических отношений между сторонами, объединение их усилий для повышения эффективности работы предприятий и усиление социальной защиты работников. Группа Метинвест — международная вертикально интегрированная горно-металлургическая компания, владеющая 24 предприятиями в Украине, Европе и США и осуществляет добычу руды и угля, производво кокса, выплавку стали и производство плоского, сортового и фасонного проката, изготовления труб большого диаметра и другой продукции. Руководство активами группы осуществляет управляющая компания Группы ООО «Метинвест Холдинг». На официальном сайте Метинвест размещено вышеуказанную информацию. Кроме того, по информации на сайте видно, что в 2006 году ОАО «ИнГОК» вошел в состав вертикально-интегрированной компании ООО «Метинвест Холдинг». Итак, ответчик является составной частью ООО «Метинвест Холдинг».
поссылки представителя ответчика на пропуск исковой давности отмечает, что это утверждение является ошибочным, несмотря на положения закона Украины «Об оплате труда», ст. 117, 233 КЗоТ Украины, опираясь на выводы, изложенные в решениях суда кассационной инстанции по аналогичным спорам.
Считает, что, опираясь на совокупность факторов, а также значительную социальную уязвимость лиц пенсионного возраста, за время своей работы работали во вредных условиях, уровень влияния таких факторов на жизнь и здоровье истеца следует, что нарушение права истца на получение единовременного выходного пособия при увольнении в связи с выходом на пенсию привело к нарушению не только его права в понимании КЗоТ Украины, но и к нарушению Конституции Украины со стороны ответчика и искажения нормы прямого действия (ст. ст. 3, 46 Конституции Украины).
05.05.2020 представитель истца предоставил заявление об увеличении исковых требований: просит взыскать с ответчика единовременное пособие при увольнении в связи с выходом на пенсию в разстепени 10526, 60 грн, средний заработок за время задержки расчета при увольнении в размере 418756, 80 грн; судебные издержки.

Постановлением Ингулецкого районного суда города Кривого Рога Днепропетровской области от 6 марта 2020 по ходатайству представителя истца об истребовании у ответчика справку (сведения) о размере средней заработной платы истца на дату его увольнения в связи с выходом на пенсию истребовано указанный доказательство.

Истец в судебное заседание не явился, овремя и место рассмотрения дела извещен надлежащим образом и своевременно, о причинах неявки суду не сообщил.
Представитель истца в судебное заседание не явился, предоставил заявление о рассмотрении дела без его участия и без участия представителя.
Представитель ответчика против удовлетворения иска возражал по основаниям, изложенным в отзыве. Просит отказать в удовлетворении иска в полном объеме. В судебном заседании 05.11.2020 не явился, причины неявки не сообщил.
Судом постановлено решение о рассмотрении справи без участия участников дела.

Выслушав представителя ответчика, исследовав письменные материалы дела, суд считает установленными следующие обстоятельства.

В периоды с 09.10.2004 по 29.01.2013 особа_1 работал на предприятии ответчика. 29.01.2013 уволен по собственному желанию согласно ст. 38 КЗоТ Украины в связи с выходом на пенсию (а с. 7−9).
Заработная плата особа_1 за период с ноября 2012 по декабрь 2012 года включительно составляет 10528, 31 грн; среднечасовая — 28, 84 грн; среднедневнойа — 230, 72; среднемесячная — 5263, 30; отработано 365 часов (а. с. 38).
28.07.2011 за регистрационным номером 40 в Министерстве труда и социальной политики Украины зарегистрировано Отраслевое соглашение горно-металлургического комплекса Украины на 2011−2012 года (далее — Отраслевое соглашение). Соглашение подписали:
От стороны владельцев:
-Первый заместитель Министра промышленной политики Украины — председатель комиссии по проведению реорганизации — с [С.]
-Председатель Фонда государственного имущества Украины — А. [Р.]
-Генеральный директор ассоциации «Укркокс» — А. Старовойт;
-Генеральный директор объединения «Укртрубопром» — Л. [К.]
-Генеральный директор ООО «Метинвест Холдинг» — И. Сырой;
-Председатель совета директоров Украинской ассоциации производителей ферросплавов — П. [К.]
-Директор по персоналу и социальным вопросам украинских предприятий компании «Евраз» — В. [Ш.]
-Директор по персоналу ООО «Интерпайп Менеджмент» — А. [М.]
-Председатель правления ОАО «Запорожский металлургический комбинат» Запорожсталь «-
 В. Савицкимой;
-Генеральный директор ассоциации «Укрогнеупор» — И. Закарян.
От стороны ПМГУ: Председатель Центрального комитета В. [К]
Согласно п. 1.4. Отраслевого соглашения — соглашение действует непосредственно и распространяется на всех работников, заключивших трудовые договоры с предприятиями горно-металлургического комплекса Украины, является в сфере действия сторон, подписавших соглашение, независимо от форм собственности и хозяйствования, а также в части, обусловленной отдельными пунктами — на лиц, нуждающихся в особой социальнойподдержки согласно п. 6.13.
Пунктом 1.7. Отраслевого соглашения предусмотрено, что нормы и положения соглашения являются обязательными для предприятий, на которые они распространяются, и сторон, его заключили.
Согласно п. 1.11. — Соглашение вступает в силу со дня его подписания и действует до заключения нового соглашения.
Пунктом 6.1. Отраслевого соглашения предусмотрено выплачивать работнику при фактическом выходе на пенсию одноразовую помощь в размере, зависящем от стажа его работы на предприятии, но не менее:
при стаже работы от 7, 5 до 15лет — среднемесячной заработной платы;
от 15 до 20 лет — двухмесячной средней заработной платы;
от 20 и более лет — трехмесячной средней заработной платы.
Дополнительные условия выплат могут устанавливаться в коллективном договоре (л.д. 11- 20).

Изложенным обстоятельствам соответствуют обстоятельства, регулируются ст 97, 116, 117, 233, 238 КЗоТ Украины. При этом судом проверено сроки обращения с иском в суд.

Нормы ст. 256 ГК Украины определяют, что исковая давность — это срок, в пределахкоторого лицо может обратиться в суд с требованием о защите своего гражданского права или интереса.
В соответствии с положениями ч.ч. 3, 4 ст. 267 ГК Украины исковая давность применяется судом только по заявлению стороны в споре, сделанному до вынесения им решения. Истечение исковой давности является основанием для отказа в иске.
Согласно ч.ч. 1, 2 ст. 233 КЗоТ Украины работник может обратиться с заявлением о разрешении Трудового спора непосредственно в районный, районный в городе, городской или горрайонный судв трехмесячный срок со дня, когда он узнал или должен был узнать о нарушении своего права, а по делам об увольнении — в месячный срок со дня вручения копии приказа об увольнении либо со дня выдачи трудовой книжки. В случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы без ограничения каким-либо сроком.
В соответствии со ст. 2 Закона Украины «Об оплате труда» структура заработной платы состоит из основнойзаработной платы, дополнительной заработной платы, а также других поощрительных и компенсационных выплат. К ним относятся выплаты в форме вознаграждений по итогам работы за год, премии по специальным системам и положениям, выплаты в рамках грантов, компенсационные и другие денежные и материальные выплаты, не предусмотренные актами действующего законодательства или осуществляемые сверх установленных указанными актами норм.
Анализ указанных норм свидетельствует о том, что все суммы (заработная плата, выходное пособие, компенсация за неиспользованный отпуск, оплата за время временной нетрудоспособности и т.д.), подлежащие уплате работнику, должны быть выплачены в день его увольнения. Закон прямо возлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанность провести с уволенным работником полный расчет, выплатить все суммы, причитающиеся ему; в случае невыполнения такого долга по вине собственника или уполномоченного им органа наступает в статье 117 КЗоТ Украины ответственность.
В соответствии со ст. 238 КЗоТУкраина при рассмотрении трудовых споров по вопросам о денежных требованиях, кроме требований о выплате работнику среднего заработка за время вынужденного прогула или разницы в заработке за время выполнения нижеоплачиваемой работы (ст. 235), орган, рассматривающий спор, имеет право вынести решение о выплате работнику причитающихся сумм без ограничения каким-либо сроком.
Решением Конституционного Суда № 8-рп / 2013 от 15.10.2013 года предоставлено официальное толкование положения ч. 2 ст. 233 КЗоТ Украины и ст 1, 12 ЗаконаУкраины «Об оплате труда»; разъяснено, шо в случае нарушения работодателем законодательства об оплате труда не ограничивается каким-либо сроком обращения работника в суд с иском о взыскании заработной платы, которая ему принадлежит, то есть всех выплат, на которые работник имеет право в соответствии с условиями Трудового договора и соответственно в государственных гарантий, установленных законодательством, в том числе и за время простоя, который имел место не по вине работника, независимо от того, было осуществлено работодателем начислениятаких выплат.
Анализ приведенных норм материального права с учетом выводов, изложенных в решении Конституционного Суда Украины от 15 октября 2013 года, дает основания полагать, что нарушение законодательства об оплате труда не ограничивается каким-либо сроком обращения работника в суд с соответствующим иском независимо от того, было осуществлено работодателем начисления таких выплат.
Поскольку выходное пособие является денежной выплатой, которая не предусмотрена актами действующего законодательства и входит в структура заработной платы, исковые требования по ее выплаты не ограничивается каким-либо сроком обращения в суд.

В соответствии с требованиями ст.47 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку, произвести с ним расчет в сроки, указанные в ст.116 КЗоТ Украины.
Согласно ч. 2 ст. 97 КЗоТ Украины формы и системы оплаты труда, нормы труда, расценки, тарифные сетки, ставки, схемы должностных окладов, условия введения иразмеры надбавок, доплат, премий, вознаграждений и других поощрительных, компенсационных и гарантийных выплат устанавливаются предприятиями, учреждениями, организациями самостоятельно в коллективном договоре с соблюдением норм и гарантий, предусмотренных законодательством, генеральным и отраслевыми (региональными) соглашениями. Если коллективный договор на предприятии, в учреждении, организации не заключен, собственник или уполномоченный им орган обязан согласовать эти вопросы с выборным органом первичной профсоюзной врганизации (профсоюзным представителем), который представляет интересы большинства работников, а в случае его отсутствия — с другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом.
Согласно ч.ч. 1, 3 ст. 2 Закона Украины «О коллективных договорах и соглашениях» коллективный договор заключается на предприятиях, в учреждениях, организациях независимо от форм собственности и хозяйствования, использующих наемный труд и имеют право юридического лица. Соглашение заключается на национальном, отраслевом, территориальном уровнях на двусторонней или трехсторонней основе: на национальном уровне — генеральное соглашение; на отраслевом уровне — отраслевые (межотраслевые) соглашения; на территориальном уровне — территориальные соглашения.
Частью 2 ст. 3 Закона Украины «О коллективных договорах и соглашениях» определено, что сторонами коллективных договоров являются стороны социального диалога, состав которых определяется в соответствии с законодательством о социальном диалоге.
В соответствии с предписаниями частей 1, 5, 8 статьи 4 Закона Украины «О коллективных кговори и соглашениях «право на ведение переговоров и заключение коллективных договоров, соглашений предоставляется сторонам социального диалога, состав которых определяется в соответствии с законодательством о социальном диалоге. При наличии на национальном, отраслевом, территориальном уровнях нескольких репрезентативных соответствии с законодательством Украины о социальном диалоге субъектов профсоюзной стороны и стороны работодателей для ведения переговоров и заключения соглашения соответствующего уровня они должны сформировать совместный представницький орган. Совместный представительский орган стороны профсоюзов, работодателей может вести переговоры и заключать коллективные соглашения соответствующего уровня по поручению его членов, являются репрезентативными в соответствии с законодательством Украины о социальном диалоге.
Согласно ч. 1 ст. 5 Закона Украины «О коллективных договорах и соглашениях» условия коллективных договоров и соглашений, заключенных в соответствии с действующим законодательством, являются обязательными для предприятий, на которые они распространяются, и сторон, которые их заключили.
Согласно ч.ч. 1, 11 ст. 9 Закона Украины «О коллективных договорах и соглашениях» положения коллективного договора распространяются на всех работников предприятий независимо от того, являются ли они членами профсоюза, и являются обязательными как для работодателя, так и для работников предприятия. Положения генерального, отраслевого (межотраслевого), территориальной соглашений действуют непосредственно и являются обязательными для всех субъектов, находящихся в сфере действия сторон, подписавших соглашение. Отраслевые (межотраслевые) и территорияные (областные и республиканские) соглашения подлежат уведомительной регистрации в установленном порядке федеральным органом исполнительной власти, обеспечивающим формирование государственной политики в сфере трудовых отношений, а коллективные договоры и территориальные соглашения другого уровня — местными органами исполнительной власти или органами местного самоуправления.
В соответствии со ст. 19 Закона Украины «Об организациях работодателей, их объединения, правах и гарантиях их деятельности» организации работодателей, их объединения соотвадной с законодательством участвуют в ведении переговоров по заключению коллективных договоров и соглашений и в пределах своих полномочий заключают коллективные договоры и соглашения, осуществляют контроль и обеспечивают их выполнение.

ЗАО «Ингулецкий горно-обогатительный комбинат» относится к предприятиям металлургической и горнодобывающей промышленности Украины. Поэтому условия Отраслевого соглашения на основании ст. 5 Закона Украины «О коллективных договорах и соглашениях» распространяется на ЧАО «ИнГОК». Исходя из вышеизложенного, Соглашение распространяется на истца как на такого, который заключил трудовой договор с предприятием горно-металлургического комплекса Украины (п. 1.4 Соглашения).
Поэтому утверждение представителя ответчика о том, что условия Соглашения не распространяются на ЧАО «ИнГОК», суд отклоняет как несостоятельные.

Истец на момент выхода на пенсию по собственному желанию имел стаж работы у ответчика более 15 лет, на него распространяется действие пункта 6.1.Галузевои соглашения и ему при увольнении работодателем должна быть уплачена выхидна помощь в размере двухмесячной средней заработной платы. Ответчиком осуществлена ​​выплата истцу выходного пособия.
Учитывая изложенное суд пришел к выводу о необходимости применения к спорным правоотношениям условий Отраслевого Соглашения, выполнение которой является обязанностью ответчика.

Статьей 116 КЗоТ Украины предусмотрено, что при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не трудаював, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае обязан в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
отвечаетвидно с предписаниями ст. 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета. При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм — собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указаннуюе в этой статье возмещение в том случае, если спор решен в пользу работника. Если спор решен в пользу работника частично, то размер возмещения за время задержки определяет орган, который выносит решение по существу спора.

Таким образом, истец имеет право на выплату выходного пособия и среднего заработка за время задержки с учетом принципов разумности, справедливости и соразмерности.

Постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 года N 100 утвержден Порядок исчисления середньои заработной платы. Пунктом 2 Порядка предусмотрено, что начисление выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочиеи (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством,  — на число календарных дней за этот период. Среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана соответствующая выплата, если в течение последних двух календарных месяцев работник не работал, средняя заработная плата исчисляется исходя из выплат за предыдущие два месяца работы. В случае, если средняя мысячного заработная плата определена законодательством как расчетная величина для начисления выплат и помощи, она исчисляется путем умножения среднедневной заработной платы, рассчитанной в соответствии с абзацем первым настоящего пункта, на среднемесячное число рабочих дней в расчетном периоде.

Истец, рассчитывая сумму невыплаченной ему выходного пособия, руководствовался размером среднемесячной заработной платы — 5263, 30 грн. По мнению истца и его представителя, размер невыплаченной помощи составляет10526, 60 грн (5263, 30×2).
В то же время, суд не соглашается с таким расчетом истца, отмечает, что расчет является необоснованным, в нем четко не отражено среднемесячное число рабочих дней в расчетном периоде.
Кроме того, в материалах дела отсутствуют сведения о числе рабочих дней истца, фактически отработанных рабочих дней в расчетном периоде, продолжительность рабочего времени. Справка, востребована судом по ходатайству представителя истца, не содержит таких данных. соответствующее клопотання об истребовании указанной информации истцом и его представителем не испрашивается.

Согласно ч. 1 ст. 81 ГПК Украины каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
Частью 6 вышеупомянутой статьи предусмотрено, что доказывание не может основываться на предположениях.
С учетом того, что истцом и его представителем не представлено доказательств в подтверждение невыплаченной суммы выходного допОмогой, расчет размера средней месячной заработной платы выполнено необоснованно, суд лишен возможности убедиться в правильности расчетов, а поэтому требования о взыскании выходного пособия удовлетворению не подлежат.

Относительно требования о взыскании среднего заработка за время задержки при расчете суд пришел к следующим выводам.
Согласно п.5 Порядка исчисления средней заработной платы при начислении выплат в случае сохранения средней заработной платы производится исходя из размера августаедньоденнои заработной платы.
Истец просит взыскать средний заработок за время задержки при расчете в сумме 418756, 80 грн (среднедневная заработная платы 230, 72 грн х 1815 дней задержки).
Суд считает обоснованным позицию ответчика о применении принципа соразмерности этой суммы с заявленной суммой невыплаченной выходного пособия, поэтому, исходя из принципов разумности, справедливости и соразмерности, пришел к выводу о возможности уменьшения размера возмещения.
Истец уволился с предпприятия 29.01.2013, а в суд с иском о взыскании причитающихся ему при увольнении выплат обратился 05.03.2020, то есть более чем через семь лет. При этом, чем была связана продолжительность такого периода с момента нарушения его права на получение средств и до момента его обращения с требованием о взыскании соответствующих сумм истец обосновывает.
Учитывая очевидную несопоставимость заявленных к взысканию сумм суд считает, что будет справедливым пропорциональным и таким, что отвечать обстоятельствам дела, вягнуты с ответчика сумму среднего заработка за время задержки расчета с истцом в размере 50 000 грн.
Таким образом, исковые требования подлежат удовлетворению.
Руководствуясь ст.ст. 16, 47, 97, 116, 117, 233, 238 КЗоТ Украины, ст. 23 ГК Украины, ст 2−5, 9 Закона Украины «О коллективных договорах и соглашениях», ст. 19 Закона Украины «Об организациях работодателей, их объединения, правах и гарантиях их деятельности», ст. ст. 7, 12, 13, 79−81, 141, 258, 263−265, 274, 279 ГПК Украины, суд

В Е ЛИ Л:

Исковые требования особа_1, интересы которого представляет особа_2 к Частного акционерного общества «Ингулецкий горно-обогатительный комбинат» о взыскании невыплаченной выходного пособия и среднего заработка за время задержки при расчете удовлетворить частично.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Ингулецкий горно-обогатительный комбинат» в пользу особа_1 средний заработок за время задержки расчета при увольнении в сумме 50 000 (пятьдесят тысяч) рублей.
В остальных пезову отказать.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Ингулецкий горно-обогатительный комбинат» в доход государства судебный сбор в сумме 840 (восемьсот сорок) рублей 80 коп.

Решение суда вступает в законную силу по истечении срока для подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляцийного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Апелляционная жалоба на решение суда подается в течение тридцати дней со дня его провозглашения Днепровского апелляционный суд через Ингулецкий районный суд Кривого Рога Днепропетровской области.
Истец особа_1, адреса_1 рнокпп: номер_1.
Ответчик: Частное акционерное общество «Ингулецкий горно-обогатительный комбинат», ул. Рудная, 47, г.. Кривой Рог, Днепропетровская оласть, код егрпоу: 00190905.





Судья Н. В. [К.]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:



г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/927/20
Номер провадження 2/213/1039/20

Р І Ш Е Н Н Я 
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И 

05 листопада 2020 року м.Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого судді Князєвої Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження позовну заяву особа_1, інтереси якого представляє особа_2, до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення невиплаченої вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки при розрахунку,
В С Т, А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із зазнаним позовом; просить стягнути на свою користь невиплачену одноразову допомогу при звільненні у розмірі 6000 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 255 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 09 жовтня 1997 року він працював на підприємстві відповідача, 29 січня 2013 року був звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за ст. 38 КЗпП України. Загальний стаж роботи позивача на підприємстві відповідача становить 15 років 3 місяці 20 днів. При звільненні відповідач зобов`язаний був виплатити вихідну допомогу на підставі п. 6.1. Галузевої угоди гірничо-металургійного комплексу України на 2011−2012 роки в розмірі двомісячної заробітної плати. Відповідно до зазначеного пункту Галузевої угоди власник за рахунок коштів підприємства у порядку та на умовах, передбачених колективним договором, зобов`язується: виплачувати працівнику при виході на пенсію одноразову допомогу в розмірі, залежному від стажу його роботи на підприємстві, але не менше: від 15 до 20 років — двомісячної заробітної плати. Тому розмір вихідної допомоги, яку повинен був виплатити відповідач, становить приблизно 6000 грн. Крім того, відповідач зобов`язаний виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводяться в день звільнення. Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Таким чином, позивач вважає, що відповідач зобов`язаний виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 30 січня 2013 року по 03 березня 2020 року у розмірі 255 000 грн.
Представник відповідача надав відзив на позов. У відзиві зазначає, що позивач був звільнений з підприємства відповідача у віці 54 роки 29 січня 2013 року за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію згідно зі ст. 38 КЗпП України. Позивач зазначає в своїй позовній заяві, що він мав право при звільненні на виплату одноразової вихідної допомоги в розмірі двомісячної середньої заробітної плати на тій підставі, що пропрацював на підприємстві більше ніж 15 років. Але з таким твердженням відповідач не погоджується.
Основним доказом позивач зазначає Галузеву угоду гірничо-металургійного комплексу на 2011−2012 роки, згідно з п. 6.1 якої, на думку позивача, відповідач повинен був виплатити йому вихідну допомогу в розмірі двомісячної заробітної плати. Зазначає, що відповідач не є стороною угоди і, відповідно, її підписантом. Згідно з п. 1.6 чинного Статуту відповідача Товариство з моменту його державної реєстрації є юридичною особою, створеною за законодавством України, має відокремлене майно, самостійний баланс, розрахункові та інші рахунки в банківських установах. Відповідно до п. 17.2 Статуту від імені Товариства діє Генеральний директор Товариства, який представляє його інтереси перед юридичними та фізичними особами, державою, державними та громадськими установами, вчиняє від імені Товариства правочини та інші юридично значимі дії. Враховуючи, що Галузева угода не була підписана Генеральним директором відповідача як представником відокремленої юридичної особи, тому твердження позивача стосовно того, що «Галузева угода гірничо-металургійного комплексу України на 2011−2012 роки поширюється на відповідача» є помилковим і не відповідає дійсності. Вважає, що твердження позивача щодо того, що він мав право при звільненні на вихідну допомогу в розмірі двох середньомісячних заробітних плат є безпідставними і необґрунтованими.
Щодо вимоги про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зазначає на відсутність у позивача права на вихідну допомогу згідно з Галузевою угодою і тому така допомога при звільненні йому не нараховувалася. Одноразова вихідна допомога не є заробітною платою в розумінні Закону України «Про оплату праці» та Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України № 5 від 13.01.2004. Відповідно до пункту 3.6 Інструкції одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію, згідно з діючим законодавством та колективними договорами, відноситься до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці. Таким чином, на думку представника відповідача, вихідна допомога при звільненні на пенсію відноситься до інших виплат, які не входять до фонду оплати праці, і, відповідно, не відноситься до заробітної плати, позивач не може вимагати стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виплати зарплати. До того ж, представник відповідача вважає, що до спірних правовідносин судом повинен бути застосований тримісячний строк на звернення до суду, який, на думку відповідача, був пропущений без поважної причини. Тим більше, що в позовній заяві не зазначено поважні причини пропуску цього строку з посиланнями на відповідні докази. Також зазначає, що позивачем не правильно здійснено розрахунок середнього заробітку за час затримки, сума є занадто завищеною.
Просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Також надав окрему заяву про застосування строків на звернення до суду із зазначенням мотивів, аналогічних викладеним у відзиві.

Представник позивача надав відповідь на відзив. Зазначає, що твердження представника відповідача про те, що ПРАТ «інгзк» не є стороною Галузевої угоди гірничо-металургійного комплексу України на 2011−2012 роки і її підписантом, а тому позивач не має право на вихідну допомогу в розмірі — суперечать приписам чинного законодавства. Так, пунктом 1.2 Галузевої угоди передбачено, що угоду укладено з метою удосконалення виробничих, трудових та соціально-економічних відносин між сторонами, об`єднання їх зусиль для підвищення ефективності роботи підприємств і посилення соціального захисту працівників. Група Метінвест — міжнародна вертикально інтегрована гірничо-металургійна компанія, що володіє 24 підприємствами в Україні, Європі та США й здійснює видобування руди та вугілля, виробництво коксу, виплавку сталі та виробництво плоского, сортового й фасонного прокату, виготовлення труб великого діаметру та іншої продукції. Керівництво активами групи здійснює керуюча компанія Групи ТОВ «Метінвест Холдинг». На офіційному сайті метінвест розміщено вищезазначену інформацію. Крім того, з інформації на сайті видно, що у 2006 році ВАТ «ІнГЗК» увійшов до складу вертикально-інтегрованої компанії ТОВ «метінвест холдинг». Отже, відповідач є складовою частиною ТОВ «метінвест холдинг».
Щодо посилання представника відповідача на пропуск позовної давності зазначає, що це твердження є помилковим, зважаючи на положення закону України «Про оплату праці», ст. 117, 233 КЗпП України, спираючись на висновки, викладені в рішеннях суду касаційної інстанції з аналогічних спорів.
Вважає, що, опираючись на [censored] чинників, а також значну соціальну вразливість осіб пенсійного віку, які за час своєї роботи працювали у шкідливих умовах, рівень впливу таких факторів на життя та здоров`я позивача, вбачається, що порушення права позивача на отримання одноразової вихідної допомоги при звільненні в зв`язку з виходом на пенсію призвело до порушення не тільки його права в розумінні КЗпП України, а й до порушення Конституції України з боку відповідача і спотворення норми прямої дії (ст. ст. 3, 46 Конституції України).
05.05.2020 представник позивача надав заяву про збільшення позовних вимог: просить стягнути з відповідача одноразову допомогу при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію у розмірі 10526, 60 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 418756, 80 грн; судові витрати.

Ухвалою Інгулецького районного суду місті Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 березня 2020 року за клопотанням представника позивача про витребування у відповідача довідку (відомості) про розмір середньої заробітної плати позивача станом на дату його звільнення у зв`язку з виходом на пенсію витребувано зазначений доказ.

Позивач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі та без участі представника.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві. Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. У судове засідання 05.11.2020 не з`явився, причини неявки не повідомив.
Судом постановлена ухвала про розгляд справи без участі учасників справи.

Вислухавши представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.

У періоди з 09.10.2004 по 29.01.2013 особа_1 працював на підприємстві відповідача. 29.01.2013 звільнений за власним бажанням згідно зі ст. 38 КЗпП України у зв`язку з виходом на пенсію (а с. 7−9).
Заробітна плата особа_1 за період з листопада 2012 року по грудень 2012 року включно становить 10528, 31 грн; середньогодинна — 28, 84 грн; середньоденна — 230, 72; середньомісячна — 5263, 30; відпрацьовано 365 годин (а. с. 38).
28.07.2011 за реєстровим номером 40 в Міністерстві праці та соціальної політики України зареєстровано Галузеву угоду гірничо-металургійного комплексу України на 2011−2012 року (далі — Галузева угода). Угоду підписали:
Від сторони власників:
-Перший заступник Міністра промислової політики України — голова комісії з проведення реорганізації — С. [С.]
-Голова Фонду державного майна України — О. [Р.];
-Генеральний директор асоціації «Укркокс» — А. Старовойт;
-Генеральний директор об`єднання «Укртрубопром» — Л. [К.];
-Генеральний директор ТОВ «Метінвест Холдинг» — І. Сирий;
-Голова ради директорів Української асоціації виробників феросплавів — П. [К.]
-Директор по персоналу і соціальних питаннях українських підприємств компанії «Євраз» — В. [Ш.];
-Директор по персоналу ТОВ «Інтерпайп Менеджмент» — О. Маріна;
-Голова правління ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» —
 В. Савицький;
-Генеральний директор асоціації «Укрвогнетрив» — І. Закарян.
Від сторони ПМГУ: Голова Центрального комітету В. [К.]
Відповідно до п. 1.4. Галузевої угоди — угода діє безпосередньо і поширюється на всіх працівників, які уклали трудові договори з підприємствами гірничо-металургійного комплексу України, що є у сфері дії сторін, які підписали угоду, незалежно від форм власності і господарювання, а також у частині, обумовленій окремими пунктами,  — на осіб, що потребують особливої соціальної підтримки згідно п. 6.13.
Пунктом 1.7. Галузевої угоди передбачено, що норми і положення угоди є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, що її уклали.
Відповідно до п. 1.11. — Угода набирає чинності з дня її підписання і діє до укладення нової угоди.
Пунктом 6.1. Галузевої угоди передбачено виплачувати працівнику при фактичному виході на пенсію одноразову допомогу в розмірі, залежному від стажу його роботи на підприємстві, але не менше:
при стажі роботи від 7, 5 до 15 років — середньомісячної заробітної плати;
від 15 до 20 років — двомісячної середньої заробітної плати;
від 20 і більше років — тримісячної середньої заробітної плати.
Додаткові умови виплат можуть встановлюватися у колективному договорі (а.с. 11- 20).

Викладеним обставинам відповідають обставини, що регулюються ст.ст. 97, 116, 117, 233, 238 КЗпП України. При цьому судом перевірено строки звернення з позовом до суду.

Норми ст. 256 ЦК України визначають, що позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до положень ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення Трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення — в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; у разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Відповідно до ст. 238 КЗпП України при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (ст. 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.
Рішенням Конституційного Суду № 8-рп/2013 від 15.10.2013 року надано офіційне тлумачення положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України та ст.ст. 1, 12 Закону України «Про оплату праці»; роз`яснено, шо у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року, дає підстави вважати, що порушення законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з відповідним позовом незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Оскільки вихідна допомога є грошовою виплатою, яка не передбачена актами чинного законодавства та входить до структури заробітної плати, позовні вимоги щодо її виплати не обмежується будь-яким строком звернення до суду.

Відповідно до вимог ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку, провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України.
Відповідно до ч. 2 ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності — з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 2 Закону України «Про колективні договори і угоди» колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи. Угода укладається на національному, галузевому, територіальному рівнях на двосторонній або тристоронній основі: на національному рівні — генеральна угода; на галузевому рівні — галузеві (міжгалузеві) угоди; на територіальному рівні — територіальні угоди.
Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про колективні договори і угоди» визначено, що сторонами колективних угод є сторони соціального діалогу, склад яких визначається відповідно до законодавства про соціальний діалог.
Відповідно до приписів частин 1, 5, 8 статті 4 Закону України «Про колективні договори і угоди» право на ведення переговорів і укладення колективних договорів, угод надається сторонам соціального діалогу, склад яких визначається відповідно до законодавства про соціальний діалог. За наявності на національному, галузевому, територіальному рівнях кількох репрезентативних відповідно до законодавства України про соціальний діалог суб`єктів профспілкової сторони та сторони роботодавців для ведення переговорів і укладення угоди відповідного рівня вони повинні сформувати спільний представницький орган. Спільний представницький орган сторони профспілок, роботодавців може вести переговори та укладати колективні угоди відповідного рівня за дорученням його членів, які є репрезентативними відповідно до законодавства України про соціальний діалог.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.
Відповідно до ч.ч. 1, 11 ст. 9 Закону України «Про колективні договори та угоди» положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду. Галузеві (міжгалузеві) і територіальні (обласні та республіканська) угоди підлягають повідомній реєстрації в установленому порядку центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин, а колективні договори і територіальні угоди іншого рівня — місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про організації роботодавців, їх об`єднання, права і гарантії їх діяльності» організації роботодавців, їх об`єднання відповідно до законодавства беруть участь у веденні переговорів з укладення колективних договорів і угод та у межах своїх повноважень укладають колективні договори і угоди, здійснюють контроль та забезпечують їх виконання.

ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» відноситься до підприємств металургійної і гірничодобувної промисловості України. Тому умови Галузевої угоди на підставі ст. 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» розповсюджується на ПРАТ «інгзк». Зважаючи на викладене, Угода поширюється на позивача як на такого, який уклав трудовий договір з підприємством гірничо-металургійного комплексу України (п. 1.4 Угоди).
Тому твердження представника відповідача про те, що умови Угоди не розповсюджуються на ПРАТ «інгзк», суд відхиляє як безпідставні.

Позивач на момент виходу на пенсію за власним бажанням мав стаж роботи у відповідача більше 15 років, на нього розповсюджується дія пункту 6.1.Галузевої угоди та йому при звільненні роботодавцем повинна бути сплачена вихідна допомога в розмірі двомісячної середньої заробітної плати. Відповідачем не здійснена виплата позивачу вихідної допомоги.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин умов Галузевої Угоди, виконання якої є обов`язком відповідача.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до приписів ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум — власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, позивач має право на виплату вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки з урахуванням принципів розумності, справедливості та пропорційності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 затверджений Порядок обчислення середньої заробітної плати. Пунктом 2 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством,  — на число календарних днів за цей період. Середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Позивач, розраховуючи суму невиплаченої йому вихідної допомоги, керувався розміром середньомісячної заробітної плати — 5263, 30 грн. На думку позивача та його представника, розмір невиплаченої допомоги становить 10526, 60 грн (5263, 30×2).
Водночас, суд не погоджується з таким розрахунком позивача, зазначає, що розрахунок є не обґрунтованим, в ньому чітко не відображено середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Крім того, у матеріалах справи відсутні відомості щодо числа робочих днів позивача, фактично відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді, тривалість робочого часу. Довідка, витребувана судом за клопотанням представника позивача, не містить таких даних. Відповідного клопотання про витребування зазначеної інформації позивачем та його представником не заявлено.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 6 вищезазначеної статті передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З урахуванням того, що позивачем та його представником не надано доказів на підтвердження невиплаченої суми вихідної допомоги, розрахунок розміру середньої місячної заробітної плати виконано необґрунтовано, суд позбавлений можливості переконатися у правильності розрахунків, а тому вимоги про стягнення вихідної допомоги задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки при розрахунку суд дійшов таких висновків.
Згідно з п.5 Порядку обчислення середньої заробітної плати при нарахуванні виплат у випадку збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.
Позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки при розрахунку в сумі 418756, 80 грн (середньоденна заробітна плати 230, 72 грн х 1815 днів затримки).
Суд вважає обґрунтованою позицію відповідача про застосування принципу співмірності цієї суми із заявленою сумою невиплаченої вихідної допомоги, тому, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, дійшов висновку про можливість зменшення розміру відшкодувань.
Позивач звільнився з підприємства 29.01.2013, а до суду з позовом про стягнення належних йому при звільненні виплат звернувся 05.03.2020, тобто більш ніж через сім років. При цьому, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення його права на отримання коштів і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум позивач не обґрунтовує.
З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум суд вважає, що буде справедливим пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам справи, стягнути з відповідача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку з позивачем у розмірі 50 000 грн.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 16, 47, 97, 116, 117, 233, 238 КЗпП України, ст. 23 ЦК України, ст.ст. 2−5, 9 Закону України «Про колективні договори і угоди», ст. 19 Закону України «Про організації роботодавців, їх об`єднання, права і гарантії їх діяльності», ст. ст. 7, 12, 13, 79−81, 141, 258, 263−265, 274, 279 ЦПК України, суд

У Х В, А Л И В:

Позовні вимоги особа_1, інтереси якого представляє особа_2, до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення невиплаченої вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки при розрахунку задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь особа_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень.
У решті позову відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» в дохід держави судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Позивач: особа_1, адреса_1, рнокпп: номер_1.
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», вул. Рудна, 47, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, код єдрпоу: 00190905.





Суддя Н. В. [К.]