селидіввугілля: Суд задовольнив позов про стягнення заборгованості по зарплаті та середнього заробітку.

Справа № 242/6533/21

Провадження № 2/242/7/22

рішення

іменем україни

08 червня 2022 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді [Х.] Н.О., при секретарі [К.] А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

встановив:

Позивач особа_1 звернувся до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, яка мотивована тим, що він працював тривалий час на підприємстві ВП Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» де був задіяний повний робочий день, звільнився 16.07.2021 року. При звільненні відповідач заборгував йому заробітну плату, яку не виплатив до теперішнього часу. Вважає, що відповідач таким чином порушив трудове законодавство. Просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 33 030 грн. 06 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 17.12.2021 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк протягом 10 днів для усунення недоліків.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 21.01.2022 року відкрито провадження по справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами справи без виклику сторін.

Відповідачу направлялась позовна заява з додатками та копія ухвали про прийняття до розгляду та відкриття провадження у справі, яке було отримано, та установлений законодавством строк відповідачем відзиву не надано, а також клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, учасниками справи не подавались.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Положеннями ч. 13 ст. 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Беручи до уваги, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Основним Законом України статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість [censored] собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі — Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі — ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява n942527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimateexpectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Згідно запису № 18 трудової книжки серії номер_1, особа_1, 28.08.2007 року прийнято до ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» підземним гірничим робітником очисного забою 5 розряду, відповідно до наказу № 1035 к від 30.08.2007 року.

Згідно запису № 22 трудової книжки серії номер_1, особа_1, 16.07.2021 року звільнено за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України у зв`язку з виходом на пенсію за віком з виплатою одноразової допомоги за стаж роботи в галузі в розмірі трьох середньомісячних заробітних плат, згідно наказу № 610 к від 16.07.2021 року.

Згідно довідки ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» № 1−2445 від 12.10.2021 року вбачається, що заборгованість по заробітній платі особа_1 станом на 11.10.2021 року становить 33030, 06 грн, у тому числі 5011, 48 грн. — заборгованість по лікарняним листам, 28018, 58 грн. — заборгованість по вихідній допомозі.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган, повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, обов`язок із проведення з працівником розрахунку покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про вказану плату. Стаття 117 КЗпП України застосовується у разі несвоєчасної виплати належних працівнику від підприємства сум незалежно від наявності клопотання працівника про таку виплату.

Оформивши звільнення позивача та видавши йому трудову книжку, відповідач свій обов`язок із проведення з працівником розрахунку не здійснив, а тому є підстави для застосування до відповідача відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст. 117 КЗпП України.

Згідно п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» за своєю структурою заробітна плата складається: з основної — винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов`язків); із додаткової — винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій); а також із заохочувальних та компенсаційних виплат — винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені цими актами норми.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі,  — наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи — по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до роз`яснень, які надані Верховним судом України в постанові Пленуму № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» у разі застосування ст. 117 КЗпП України перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно довідки № 1−2445 від 12.10.2021 року, виданої ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» станом на 11.10.2021 року наявна заборгованість підприємства перед особа_1, у сумі 33030, 06 грн..

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі підлягають задоволенню у розмірі 33030, 06 грн.

Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд встановив до наступне.

Згідно довідки № 1−2446 від 12.10.2021 року, виданої ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля», середньоденний заробіток особа_1 на день звільнення складає 481 грн. 04 коп.

Позивач в позовній заяві зазначив розрахунок середнього заробітку з моменту звільнення до моменту звернення до суду, що складає 92 робочих днів, вважає, що стягненню підлягає сума середнього заробітку 44255, 68 грн. (92×481, 92) та з цього розрахунку просить стягнути середній заробіток по день ухвалення рішення суду.

Відповідно до п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом від 29 липня 1993 року № 58, де прямо зазначається, що «днем звільнення вважається останній день роботи».

Тобто, день звільнення особа_1 це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем.

Отже, оскільки останнім днем роботи особа_1 був «16.07.2021 року», тому суд вважає необхідно здійснити розрахунок середнього заробітку з наступного дня після його звільнення 17.07.2021 року.

Згідно листа № 3501−06/219 від 12.08.2020 року Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2021 році» та листа № 47−03/520 від 12.08.2021 Міністерства економіки України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2022 рік», з урахуванням ч. 6 ст. 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного часу» та введенням воєнного стану із 24 лютого 2022 року згідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», кількість робочих днів позивача з 17.07.2021 року (наступний день звільнення) по 08.06.2022 року (день ухвалення рішення) виходячи із зазначених листів складає 227 робочих днів, а саме липень 2021 — 17 днів, серпень 2021 — 21 днів, вересень 2021 — 22 днів, жовтень 2021 — 20 днів, листопад 2021 — 22 днів, грудень 2021 — 22 днів, січень 2022 — 19 днів, лютий 2022 — 20 днів, березень 2022 — 23 днів, квітень 2022 — 21 днів, травень 2022 — 22 днів, червень 2022 — 5 днів.

Таким чином сума компенсації за час затримки розрахунку станом на день ухвалення рішення складає 109 196 грн. 08 коп. з розрахунку 481 грн. 04 коп. (середньоденна заробітна плата) Х 227 (кількість робочих днів з наступного дня звільнення по день ухвалення рішення).

Вирішуючи питання щодо застосування співмірності та пропорційності встановленій сумі середнього заробітку за час затримки розрахунку у сумі заборгованості по заробітній платі, суд приходить до наступного висновку.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року по справі №761/9584/15-ц було надано висновок, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця (п.п. 71−72).

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовано оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач (п.п. 81, 86). Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (п.п. 91, 91.1−91.4). Велика Палата Верховного Суду погоджується з таким висновком у тому, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (п. 89).

З огляду на вищевикладене, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат в сумі 50 000, 00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення середнього заробітку підлягають частковому задоволенню.

Повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані суду докази, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, відповідно до ст. 263 ЦПК України, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, та слід стягнути з відповідача заборгованість по сумам, які підлягали виплаті позивачу на час його звільнення у загальному розмірі 30030, 06 грн. та середній заробіток, за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 50 000, 00 грн.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплат заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача має бути стягнуто витрати, пов`язані із сплатою судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», якою закріплені ставки судового збору, за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивач особа_1 у відповідності до положень п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, за вимогою про стягнення заробітної плати, тому відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути судовий збір в дохід держави в розмірі 992 грн. 40 коп.

Враховуючи те, що позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 992, 40 грн., тому відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 454 грн. 42 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 38, 40, 116, 117, 232, 237−1, 264, 430 КЗпП України, ст. ст. 12, 13, 76, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовну заяву особа_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення — задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» на користь особа_1, інформація_1, заборгованість по заробітній платі у розмірі 30 030 (тридцять тисяч тридцять) грн. 06 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнення у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп.

Допустити негайне виконання рішення в межах платежів за один місяць.

Суми, що підлягають стягненню, визначені без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» на користь особа_1, інформація_1, судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 42 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» на користь держави, судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: особа_1, місце реєстрації — адреса_1, рнокпп номер_2 .

Відповідач: Державне підприємство «Селидіввугілля» місцезнаходження: 85401, Донецька область, м.Селидове, вул. Карла Маркса, б.41, код єдрпоу 33426253.

Суддя Н.О. [Х.]