ТЗОВ "ЦЕГЕЛЬНИЙ ЗАВОД "ПРОМІНЬ": невыплата зарплаты

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и

10.06.2020 року
Єдиний унікальний номер 448/169/20
Провадження № 2/448/314/20
Мостиський районний суд Львівської області в складі:
головуючий суддя [Б.] Ю.Б.,
за участі секретаря судового засідання Романченко І.А.,
сторони:
позивачка особа_1 ,
відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Цегельний завод «Промінь»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні (в порядку спрощеного позовного провадження) в залі суду м.Мостиська (81300, Львівська область, м.Мостиська, вул.Грушевського, 1/9) цивільну справу особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цегельний завод «Промінь», про стягнення невиплаченої заробітної плати,
учасники справи:
позивачка особа_1 , - не з`явилася,
представник відповідача ТзОВ ««Цегельний завод «Промінь»», - не з`явився,
в с т а н о в и в:

І. Короткий виклад позовних вимог
Позивачка особа_1 , звернулася до суду з позовом до ТзОВ «Цегельний завод «Промінь», в якому просить стягнути з останнього на її (позивачки) користь не виплачену заробітну плату в розмірі 3956, 62 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 16.08.2017 року по 08.09.2017р. працювала знімальником-укладальником в ТзОВ «Цегельний завод «Промінь». 08.09.2017р. її (позивачку) звільнено з роботи та на день звільнення відповідачем не виплачено їй належної заробітної плати у розмірі 3956, 62 грн. Неодноразово зверталася до відповідача з вимогою про виплату заробітної плати, однак таким не вживалися жодні дієві заходи та по даний час заробітна плата за вказаний період їй (позивачці) не виплачена.
ІІ. Позиція учасників справи
Позивачка особа_1 в судове засідання не з`явилася, однак скерувала на адресу суду письмову заяву, в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить розглядати дану справу у її відсутності за наявними матеріалами, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Представник відповідача – ТзОВ «Цегельний завод «Промінь» про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у судове засідання не з`явився без поважних причин, клопотань про відкладення або про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило. Як вбачається із матеріалів справи судові повістки відповідачу надсилалась рекомендованим листом з повідомленням за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та поверталися із відміткою «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення». Відомості про будь-яку іншу адресу місцезнаходження відповідача чи про його офіційну електронну адресу в матеріалах справи відсутні. Заяв про зміну місцезнаходження від відповідача не надходило. Крім того, відповідача було повідомлено про час і місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення про виклик в судове засідання на офіційному веб-сайті суду. Тому на підставі статей 128, 131 ЦПК України суд вважає, що судова повістка відповідачу доставлена і він належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 10.02.2020 року постановлено ухвалу про прийняття цивільної справи до провадження судді та проведення розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом осіб.
Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання (стаття 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі цпк)), в судове засідання не з`явився, а позивачка не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи, судом постановлено ухвалу про заочний справи, що відповідає вимогам статей 280-281 ЦПК.
ІV. Обставини справи, встановлені судом, застосоване судом законодавство, а також висновки суду.
У ст.2 ЦПК України зазначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.3 ст.12, ч.ч.1, 5-7 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що позивачка особа_1 16.08.2017 року на підставі наказу №107 від 16.08.2017 року була прийнята на роботу знімальником-укладальником в ТзОВ «Цегельний завод «Промінь». 08.09.2017р. позивачку звільнено з роботи за прогул без поважних причин на підставі п.4 ст.40 КЗпП України згідно наказу №113 від 08.09.2017р.
При звільненні позивачки особа_1 з нею не були проведені остаточні розрахунки та виплати, зокрема їй не виплачена заробітна плата за період з 16.08.2017 року по 08.09.2017р. в розмірі 3956, 62 грн.
Вироком Мостиського районного суду Львівської області від 01.02.2018р. директора ТзОВ «Цегельний завод «Промінь» особа_2 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.175 КК України, - безпідставній невиплаті заробітної плати громадянам більш як за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства.
Із даного вироку суду слідує, що директор ТзОВ «Цегельний завод «Промінь» особа_2 , в порушення вимог ст.43 Конституції України, ст.1, ч.3 ст.15, ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці», ч.5 ст.97, ст.115 КЗпП України, маючи реальну можливість здійснювати виплату заробітної плати в повному обсязі та в установлені строки без затримки, умисно та безпідставно за травень 2017 року, червень 2017 року, липень 2017 року та за серпень 2017 року, тобто у строк більший за один місяць не виплатила заробітну плату 48-ми працівникам ТзОВ «Цегельний завод «Промінь» на загальну суму 333000, 46 грн., в тому числі не виплачена заробітна плата і особа_1 на загальну суму 3956, 62 грн.
Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Європейський суд з прав людини в пунктах 33, 34 рішення від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до … остаточного рішення суду.
Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України; Законом України «Про оплату праці».
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ст.115 КЗпП України заробітна плата повинна виплачуватися робітнику регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективною угодою, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, не перевищуючий шістнадцяти календарних днів.
Відповідно до ч.7 ст.43 Конституції України, ч.1 ст.115 КЗпП України відповідач мав виплачувати працівнику заробітну плату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженому у встановленому порядку, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до вимог ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно із ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскільки при звільненні позивачки особа_1 , відповідач не виплатив їй всіх сум, що належали їй від ТзОВ «Цегельний завод «Промінь», суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача невиплаченої заробітної плати у зазначеному вище розмірі є підставними та підлягають до задоволення.
V. Розподіл судових витрат між сторонами
Виходячи з вимог п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки позовні вимоги позивачки особа_1 про стягнення невиплаченої заробітної плати задоволені, то на підставі ст.ст.133, 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 840, 80 грн.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 280-284 ЦПК України, суд –
у х в а л и в:

Позов особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цегельний завод «Промінь», про стягнення невиплаченої заробітної плати – задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цегельний завод «Промінь» (код єдрпоу6 22365334), в користь особа_1 , інформація_1 , невиплачену заробітну плату у розмірі 3956 (три тисячі дев`ятсот п`ятдесят шість) грн. 62 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цегельний завод «Промінь» в користь держави судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільного процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду.
До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Мостиський районний суд Львівської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.


Суддя Ю.Б. [Б.]

Рішення набрало законної сили «___»___________ 20 р.
Суддя Ю.Б. [Б.]



Відомості про учасників справи:
Позивачка особа_1 , інформація_1 , мешканка с.Мишлятичі, Мостиського району Львівської області.
Відповідачка: Товариство з обмеженою відповідальністю «Цегельний завод «Промінь»: код єдрпоу - 22365334, місцезнаходження: м.Мостиська, вул.Перемишльська, 29 Львівської області.

Повний текст судового рішення виготовлено 10.06.2020р.