ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕЛЬКОМБІНАТ": невыплата зарплаты

Справа № 266/7125/19 Провадження№ 2/266/333/20 рішення іменем україни (заочне) 11 березня 2020 року м. Маріуполь Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого — судді Пантелєєва Д.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Маріуполі цивільну справу за позовом особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольський млинкомбінат» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати працівнику при звільненні, ВСТАНОВИВ: Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати працівнику при звільненні в сумі 31 106 грн. 75 коп. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 19.02.2018 року вона була прийнята до ТОВ «Маріупольський млинкомбінат» на посаду начальника цеху з обробки муки, де працювала по 19.03.2019 року, звільнена за власним бажанням. Заробітна плата виплачувалась на підприємстві не регулярно, розрахунок при звільненні було проведено 16.07.2019 року. Своїми діями відповідач порушив право позивача на своєчасне отримання всіх належних працівникові сум при звільненні, в зв`язку із чим має заборгованість по заробітній платі в сумі 26 106 грн. 75 коп. Також своїми діями відповідач спричинив моральну шкоду, яка виразилась в тому, що позивач була змушена шукати спосіб забезпечити себе, втратила звичні життєві зв`язки, змушена була економити на харчуванні, що негативно впливало на відносини в родині, моральну шкоду оцінює в 5000 грн. Просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати працівнику під час звільнення в сумі 26 106 грн. 75 коп. та моральну шкоду в сумі 5000 грн. 00 коп. Відповідно до ухвали суду від 26.12.2019 року по справі відкрито провадження у справі за правилами глави 10 ЦПК України, тобто у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Судове повідомлення, яке направлялося відповідачу, вручено адресату та повернуто на адресу Приморського районного суду м. Маріуполя. Позивачу надіслана ухвалу про відкриття провадження у справі, що підтверджується матеріалами справи. Клопотань від учасників процесу про розгляд справи у поряду загального позовного провадження не надходило. Відзив від відповідача до суду не надходив. Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.8 ст.178 ЦПК України). Оскільки, відповідно до вимог ст.279 ЦПК України, справа в порядку спрощеного позовного провадження розглядається без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, то, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює. У відповідності до п.3, п.4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач не подав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У зв`язку із тим, що відповідач своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, не використав наданого законом права на подачу відзиву на позовну заяву, тому суд, враховуючи згоду позивача, відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення. Перешкод для розгляду справи немає. Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку. Судом встановлено, що 19.02.2018 року позивач прийнята на посаду начальника цеху по виробництву муки ТОВ «Маріупольський млинкомбінат» (а. с. 8) 19.03.2019 року особа_1 звільнена за власним бажанням (а. с. 8) В зв`язку із систематичними порушеннями строків виплати заробітної плати особа_1 зверталась до Головного управління держпраці Донецькій області (а. с. 11) З відповіді Головного управління держпраці Донецькій області встановлено, що ТОВ «Маріупольський млинкомбінат» систематично допускає порушення законодавства в частині оплати праці робітників, про що виносились попередження, направлено лист про усунення виявлених порушень та порушено кримінальне провадження за ст. 175 КК України. особа_1 звернулась з заявою до ТОВ «Маріупольський млинкомбінат», в якій просила відповідача надати довідку про доходи, розрахунок заборгованості та роз`яснення з приводу строків виплати належних їй сум (а. с. 11) Нарахована але не виплачена заробітна плата на лютий 2019 року складає 5626 грн.03 коп., за березень 2019 року 7188 грн. 92 коп. (а. с. 10, 13−16) Середня заробітна плата за день позивача становить 348 грн. 09 коп., що з урахуванням прострочки виплати на 75 робочих днів загалом становить суму заборгованості в розмірі 26 106 грн. 75 коп. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст.81 ЦПК України — кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків,встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст..13 ЦПК України — суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 76 ЦПК України — доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Ст. 77 ЦПК України передбачує, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Відповідно до положень ст. 115 КЗпП України,ст. 24 Закону України «Про оплату праці"заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Статтею 117 КЗпП України встановлено обов`язок власника або уповноваженого ним органу виплатити працівникові у разі затримки розрахунку при звільненні його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, при цьому визначальним є такі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Підставою відповідальності власника відповідно до ст. 117 КЗпП, на яку посилається позивач, обґрунтовував свої вимоги, є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника. Оскільки відповідач не виплатив позивачці вчасно суми, що належать їй у зв`язку із звільненням, згідно ст. 117 КЗпП України відповідач має виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. У разі не проведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи. Середньоденна заробітна плата для розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 за № 100. Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 за № 100, у випадку нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку. Відповідно до п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, — на число календарних днів за цей період. Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі несплати власником або уповноваженим ним органом належних звільненому працівнику сум у встановлені строки, зазначені в 116 цього Кодексу, при вiдсутностi спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні сплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку або на момент розгляду справи в суді. Вирішуючи позовні вимоги, в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, а саме по день винесення судового рішення по справі, слід зазначити, що відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляд справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні,що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення,коли ж він у цей день не був на роботі, — наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставіст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення,якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. Згідно з вимогами ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до роз`яснень, викладених в абз. 2 п. 5, п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Тобто, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Враховуючи, що в діях ТОВ «Маріупольський млинкомбінат» встановлено порушення права особа_1 на своєчасне отримання сум при звільненні, суд зазначає, що моральна шкода була спричинена на протязі невеликого обсягу часу, тому вважає, що заявлена сума в 5000 грн. 00 коп. її відшкодування є завищеною, тому керуючись принципом співмірності суд задовольняє вказану вимогу частково, стягуючи на користь позивача відшкодування моральної шкоди в сумі 2000 грн. 00 коп. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати. Враховуючи, що позовні вимоги частково задоволені судом з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1921 гривень 00 копійок. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 133, 141, 263, 265, 268, 272, 354, 355 ЦПК України, суд,- ВИРІШИВ: Позов особа_1 (адреса_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольський млинкомбінат» (пр. Адм. Луніна, 50, м. Маріуполь, 87510, єдрпоу 31419401) про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати працівнику при звільненні — задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольський млинкомбінат» (пр. Адм. Луніна, 50, м. Маріуполь, 87510, єдрпоу 31419401) на користь особа_1 (адреса_1, рнокпп номер_1), нараховану, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати працівнику при звільнення в сумі 26 106 (двадцять шість тисяч сто шість) гривень 75 копійок. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольський млинкомбінат» (пр. Адм. Луніна, 50, м. Маріуполь, 87510, єдрпоу 31419401) на користь особа_1 (адреса_1, рнокпп номер_1) відшкодування моральної шкоди в сумі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольський млинкомбінат» (пр. Адм. Луніна, 50, м. Маріуполь, 87510, єдрпоу 31419401) на користь держави судовий збір в сумі 1921 грн. 00 коп. Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення повинно бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд — якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Повний текст рішення складено 11.03.2020 року Суддя: Пантелєєв Д. Г.