ТОВ "БУДІВЕЛЬНИЙ СОЮЗ ГАРАНТБУД": невыплата зарплаты

1Справа № 335/1974/20 2/335/1242/2020
рішення
іменем україни
17 квітня 2020 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Апаллонової Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Жечевої А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний союз Гарантбуд» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, -
встановив:
03.03.2020 року особа_1 звернувся з позовом про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, мотивуючи свої вимоги тим, що перебував у трудових відносинах з ТОВ «Будівельний союз Гарантбуд», 15.11.2019 був звільнений, однак йому не була виплачена заробітна плати та відповідні компенсації. Заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі становить 24782, 45 грн., яку позивач на підставі ст. 116 КЗпП України просить стягнути з відповідача у судовому порядку.
Ухвалою судді від 03.03.2020 року відкрито спрощене позовне провадження за позовом особа_1 .
Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю та відсутністю його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх [censored] суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Згідно з ст. 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення Трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.
Згідно із ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII від 19.10.1973, держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на справедливі і сприятливі умови праці.
Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, що встановлено ч.1 ст. 47 КЗпП України.
Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Судом встановлено, що позивач особа_1 02.09.2019 прийнятий на роботу ТОВ «Будівельний союз Гарантбуд»(наказ № 129-к від 02.09.2019 року) на посаду монтажника технологічного устаткування та пов`язаних з ним конструкцій.
15.11.2019 року особа_1 звільнений з ТОВ «Будівельний союз Гарантбуд» з 15.11.2019 року згідно ст. 38 КЗпП України.
Відповідно до відповіді Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 30.01.2020 року в інспекційного відвідування встановлено, що особа_1 нараховано, але не виплачена заробітну плату за листопад 2019 року у розмірі 7098, 49 грн., компенсація за невикористану відпустку 2859, 55 грн. Відповідно до наданої директором довідки залишок розрахунку перед особа_1 становить 24782, 45 грн., отже особа_1 не отримував у строки визначені ст. 115 КЗпП України заробітну плату, та у порушення вимог ст. 116 КЗпП України не отримав її і після звільнення.
Зазначені обставини не спростовані відповідачем, відзив на позов подано не було, доказів виплати нарахованої заробітної плати суду не надано.
Встановивши, що відповідачем порушувалися строки виплати заробітної плати у належному розмірі, спірні відносини між сторонами виникли у зв`язку з невиплатою відповідачем нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у день звільнення, суд вважає, що позивачем належними доказами доведено порушення відповідачем вимог Трудового законодавства, відповідачем були порушені права та інтереси за захистом яких позивач звернулася до суду, а тому вони підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі.
Таким чином, позовні вимоги особа_1 підлягають задоволенню у повному обсязі, а стягненню підлягає нарахована, але фактично не виплачена заробітна плата у розмірі пред`явлених вимог 24782, 45 грн..
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.
Отже, відсутність коштів у роботодавця жодним чином не може слугувати поважною причиною невиплати працівникові всіх належних йому сум, а невиплата заробітної плати розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном.
На підставі п. 1.ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору за звернення до суду з позовним вимогами про стягнення заробітної плати, а тому суд вважає необхідним в порядку, передбаченому ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 840, 80 грн.
Керуючись ст.ст.2, 3, 10-12, 13, 77-81, 82, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний союз Гарантбуд» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний союз Гарантбуд» (м.Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 20А офіс 93, код єдрпоу 42297022) на користь особа_1 ( інформація_1 , зареєстрований: адреса_1 ІПН номер_1 ) нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 24782, 45 грн. (двадцять сім тисяч сімсот вісімдесят дві гривні 45 копійок), які зазначені без відрахування податку та обов`язкових платежів і зборів, та з яких податок і збори підлягають відрахуванню при сплаті.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний союз Гарантбуд» (м.Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 20А офіс 93, код єдрпоу 42297022) в дохід держави судовий збір у розмірі 840, 80 грн.(вісімсот сорок гривень 80 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.
Відповідно до п.п. 15.5 п.1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні, касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.
Роз`яснити, що відповідно до п. 3 розділ ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (covid-19), строки, визначені ст. ст. 284, 354 ЦПК України продовжуються на строк дії такого карантину.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повне судове рішення складено 17 квітня 2020 року, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суддя Ю.В. [А.]