ТОВ "БУДІВЕЛЬНИЙ СОЮЗ ГАРАНТБУД": невыплата зарплаты

1Справа № 335/131/20 2/335/923/2020
решение
именем украины
6 мая 2020 г.. Запорожье
Орджоникидзевский районный суд. Области в составе:
председательствующего судьи [Р.] Н.И.,
с участием секретаря судебного заседания косату М.А.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску лицо_1 к [Т.] с ограниченной ответственностью «Строительный союз Гарантбуд» о взыскании начисленной, но не выплаченной заработной платы и морального вреда, -

В:

особа_1 обратился с иском о взыскании начисленной, но не выплаченной заработной платы и морального вреда, мотивируя свои требования тем, что она находилась в трудовых отношениях с ООО «Строительный союз Гарантбуд», 28.11.2019 года была освобождена, однако ей не была выплачена заработная платы и другие выплаты. Задолженность по начисленной, Но не выплаченной заработной плате составляет 8415, 57 грн., Которую истец на основании ст. 116 КЗоТ Украины просит взыскать с ответчика в судебном порядке.
Также истец указывает, что из-за невыплаты заработной платы она испытала нравственные страдания, поскольку нарушился обычный уклад ее жизни, снижение ее жизни, в связи с чем просит взыскать с ответчика моральный вред в размере 1000, 00 грн.
Кроме того, истец просит взыскать с ответчика 1000, 00 грн. судебных расходов.
согласно отзывв на исковое заявление, ответчик отметил, что ООО «Строительный союз« Гарантбуд »признает задолженность в сумме 8415, 57 грн. Согласно справке ООО «Строительный союз« Гарантбуд »размер задолженности по заработной плате истца за период с октября-ноября 2019 составляет 8415, 57 грн.
Требования истца о взыскании морального вреда ответчик считает необоснованными в связи с чем просит отказать в удовлетворении этого искового требования.
О взыскании судебных расходов ответчика также отрицает осколько истцом представлено доказательств, что в действительности истец понесла расходы.
[Р.] дела состоялось на основании ч.2 ст. 247 ГПК Украины.
Исследовав материалы дела, проанализировав собранные и исследованные доказательства в их совокупности, суд приходит к выводу, что иск подлежит удовлетворению по следующим основаниям.
Согласно ст. 4 ГПК Украины каждое лицо имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или законных интересов.В соответствии со ст 12, 13 ГПК Украины, суд рассматривает дела на принципах состязательности и диспозитивности, в пределах заявленных исковых требований на основании доказательств, представленных участниками дела.
В соответствии со ст. 43 Конституции Украины каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который свободно соглашается.
Государство создает условия для полного осуществления гражданами права на труд, гарантирует равные возможности в выборе профессии и рода трудовойй деятельности, реализует программы профессионально-технического обучения, подготовки и переподготовки кадров в соответствии с общественными потребностями.
Согласно ст. 2 КЗоТ Украины работники реализуют право на труд путем заключения Трудового договора о работе на предприятии, в учреждении, организации или с физическим лицом. Работники имеют право на отдых в соответствии с законами об ограничении рабочего дня и рабочей недели и о ежегодных оплачиваемых отпусках, право на здоровые и безопасные условия труда, на об`еднки в профессиональные союзы и на решение коллективных трудовых конфликтов (споров) в установленном законом порядке, на участие в управлении предприятием, учреждением, организацией, на материальное обеспечение в порядке социального страхования в старости, а также в случае болезни, полной или частичной утраты трудоспособности, на материальную помощь в случае безработицы, на право обращения в суд для разрешения трудовых споров независимо от характера выполняемой работы или занимаемой должности, кроме случаев, пПредусмотрено законодательством, и другие права, установленные законодательством.
Согласно ст. 7 Международного пакта об экономических, социальных и культурных правах, ратифицированного Указом Президиума Верховного Совета Украинской ССР № 2148-VIII от 19.10.1973, государства, участвующие в настоящем Пакте государства признают право каждого на справедливые и благоприятные условия труда.
В соответствии со ст. 115 КЗоТ Украины заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативыивним актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом, но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
Собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 КЗоТ Украины, установленного ч.1 ст. 47 КЗоТ Украины.
Статьей 116 КЗоТ Украины установлено, что при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уповноважений им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае обязан в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Статьей 233 КЗоТ Украины установлено, что в случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы без ограничения каким-либо сроком.
Судом установлено, что особа_1 находилась в трудовых отношениях с ООО «Строительный союз Гарантбуд» и 28.11.2019 года была уволена с должности бухгалтера на основании п.1 ст.36 КЗоТ Украины.
Согласно предоставленной ответчиком в суд справки о размере причитающихся сумм при увольнении - задолженность по заработной плате особа_1 за период октябрь-ноябрь 2019 составляет 8415, 57 грн.
Итак, истец не получал в сроки, определенные ст. 115 КЗоТ Украины заработную плату, и в нарушение требований ст. 116 КСПП Украина не получил ее и после освобождения.
Указанные обстоятельства признаны ответчиком и, поскольку суд не имеет обоснованного сомнения в достоверности этих обстоятельств и добровольности их признания, эти обстоятельства в силу положений ст. 82 ГПК не подлежат доказыванию.
Установив, что ответчиком нарушались сроки выплаты заработной платы в надлежащем размере, спорные отношения между сторонами возникли в связи с невыплатой ответчиком начисленной, но не выплаченной заработной платы в день увольнения, суд считает, что истцом надлежащими доказательствами доказано нарушение ответчиком требований Трудового законодательства, ответчиком были нарушены права и интересы защиты которых истец обратилась в суд, а потому они подлежат защите путем взыскания с ответчика в пользу истца задолженности по заработной плате.
Решая вопрос о размере невыплаченной заработной платы, подлежащей взысканию, суд учитывает указанное.
Согласно справки ООО «Строительный союз Гарантбуд» - по состоянию на 05.03.2020 года г.ОЗМиР задолженности ответчика перед истцом по начисленной, но не выплаченной заработной плате за период октябрь-ноябрь 2019 составляет 8415, 57 грн ..
Статьей 1 Протокола к Конвенции о защите прав человека и основных свобод, закреплено, что каждое физическое или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности. Никто не может быть лишен своего имущества иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права.
В розумении Европейского Суда по правам человека мирное владение своим имуществом включает не только «классическое» право собственности, рассматривается в Украине, но и, к примеру, выплаты по трудовому договору и другие выплаты.
Следовательно, отсутствие средств у работодателя никоим образом не может служить уважительной причиной невыплаты работнику всех причитающихся ему сумм, а невыплата заработной платы расценивается Европейским судом по правам человека как нарушение права на уважение своей собственности.
Учитывая изложенное, доводыответчика о бедственном финансовом положении и зависимость заработной платы от состояния выполнения обязательств общества, как основание для отказа в удовлетворении иска, являются несостоятельными.
Таким образом, исковые требования в части взыскания начисленной, но не выплаченной заработной плате в размере 8415, 57 грн. подлежат удовлетворению.
О взыскании морального вреда суд отмечает следующее.
Согласно статье 237-1 КЗоТ Украины возмещения собственником или уполномоченным им органом морального вреда работник превысилику производится в случае, если нарушение его законных прав привели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни. Порядок возмещения морального вреда определяется законодательством.
Моральный вред заключается в физической боли и страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с увечьем или иным повреждением здоровья; в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с противоправным поведением относительно него жей, членов его семьи или близких родственников; в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с уничтожением или повреждением его имущества; в унижении чести и достоинства физического лица, а также деловой репутации физического или юридического лица. Под моральным вредом необходимо понимать потери неимущественного характера вследствие моральных или физических страданий или других негативных явлений, причиненных физическому или юридическому лицу незаконными действиями или бездействием других лиц.
Оценив доводы истца о позаданием морального вреда и учитывая все доказательства, суд приходит к выводу, что неправомерными действиями ответчика причинен моральный вред, который заключается в душевных страданиях, которые особа_1 претерпела в связи с противоправным поведением относительно него.
Решая вопрос о размере причиненного морального вреда суд исходит из того, что в настоящее время не существует какого-то устойчивого алгоритма определения размера морального вреда, но исходя из характера правонарушения и его последствий для особа_1, продолжительность ее страдатьань и переживаний, беспрекословного изменения уклада ее жизни, оценив все факторы причиненного морального вреда, исходя из морально-правовых императивов справедливости, разумности и добросовестности суд приходит к выводу, что ООО «Строительный союз Гарантбуд» в пользу особа_1 следует взыскать 500 грн. 00 коп. в качестве возмещения морального вреда.
О взыскании судебных расходов, то суд исходит из следующего.
Согласно ч. 1 ст. 133 ГПК Украины судебные расходы состоят из государственной пошлины и издержек, пов`язаних с рассмотрением дела.
Согласно ст.141 ГПК Украины, судебные издержки, связанные с рассмотрением дела, возлагаются:
1) в случае удовлетворения иска - на ответчика;
2) в случае отказа в иске - на истца;
3) в случае частичного удовлетворения иска - на обе стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Размер расходов, которые сторона оплатила или должен уплатить в связи с рассмотрением дела, устанавливается судом на основании представленных сторонами доказательств (договоров, счетов и т.д.).
В решении ЕСПЧпо делу «Восток / Запад Альянс Лимитед» против Украины указано, что заявитель имеет право на компенсацию расходов и издержек, только если будет доказано, что такие расходы были фактическими и неизбежными, а их размер - обоснованным.
В соответствии с положениями ч. 1 ст. 81 ГПК Украины каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
Несмотря на то, что истцом документально не подтверждено понесенныесудебные расходы на сумму 1000, 00 грн., то суд не усматривает оснований для удовлетворения иска в этой части.
Согласно ч.1ст.141 ГПК Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Если сторона, в пользу которой принято решение, освобождены от уплаты судебных расходов, с другой стороны взыскиваются судебные расходы в пользу лиц, их понесли, пропорционально удовлетворенной или отклоненной части требований, а другая часть компенсируется за счет государства в порядке, встановлен Кабинетом Министров Украины. (Ч.6 ст.141 ГПК Украины)
Поскольку, согласно п.1 ч.1ст.5 ЗУ «О судебном сборе» истец освобожден от уплаты судебного сбора, то судебный сбор подлежит взысканию в пользу государства с ООО «Строительный союз Гарантбуд» в сумме 840, 80 грн.
Руководствуясь ст.ст.2, 3, 10-12, 13, 77-81, 82, 141, 263-265 ГПК Украины, суд -

Р Е Ш И Л:

Исковые требования лицо_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «Строительный союз Гарантбуд» о взыскании начисленной, но невыплаченной заработной платы и морального вреда - удовлетворить частично.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Строительный союз Гарантбуд» (г. Запорожье, пр.. Маяковского, д. 20А офис 93, код егрпоу 42297022) в пользу особа_1 начисленную, но не выплаченную заработную плату в размере 8415 (восемь тысяч четыреста пятнадцать ) грн. 57 коп., Которые указаны без вычета налога и обязательных платежей и сборов, и с которых налог и сборы подлежат вычету при уплате, и моральныйущерб в размере 500, 00 (пятьсот) рублей.
В удовлетворении остальных исковых требований - отказать.
Допустить немедленное исполнение решения суда в части присуждения работнику выплаты заработной платы, но не более чем за один месяц.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Строительный союз Гарантбуд» (г. Запорожье, пр. Маяковского, д. 20А офис 93, код егрпоу 42297022) в доход государства судебный сбор в размере 840 (восемьсот сорок) рублей. 80 коп.
Апелляционная жалоба на решение суда может быть подана протяго тридцати дней со дня его провозглашения в Запорожский апелляционный суд.
Лица, принимавшие участие в деле, но не присутствовавшим в судебном заседании во время провозглашения судебного решения, могут подать апелляционную жалобу в течение тридцати дней со дня получения копии этого решения.

судья [Н.]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:


1Справа № 335/131/20 2/335/923/2020
рішення
іменем україни
06 травня 2020 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Рибалко Н.І.,
за участю секретаря судового засідання Косатої М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний союз Гарантбуд» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та моральної шкоди, -

встановив:

особа_1 звернулася з позовом про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що вона перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Будівельний союз Гарантбуд», 28.11.2019 року була звільнена, однак їй не була виплачена заробітна плати та інші виплати. Заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі становить 8415, 57 грн., яку позивач на підставі ст. 116 КЗпП України просить стягнути з відповідача у судовому порядку.
Також позивач зазначає, що через невиплату заробітної плати вона зазнала моральних страждань, оскільки порушився звичайний уклад її життя, знизився рівень її життя, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 1000, 00 грн.
Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 1000, 00 грн. судових витрат.
Згідно відзиву на позовну заяву, відповідач зазначив, що ТОВ «Будівельний союз «Гарантбуд» визнає заборгованість у сумі 8415, 57 грн. Відповідно до довідки ТОВ «Будівельний союз «Гарантбуд» розмір заборгованості із заробітної плати позивача за період з жовтень-листопад 2019 року становить 8415, 57 грн.
Вимоги позивача про стягнення моральної шкоди відповідач вважає необґрунтованими у зв`язку з чим просить відмовити у задоволені цієї позовної вимоги.
Щодо стягнення судових витрат відповідача також заперечує оскільки позивачем не надано доказів, що в дійсності позивач понесла витрати.
Розгляд справи відбувся на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх [censored] суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Згідно з ст. 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення Трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.
Згідно із ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII від 19.10.1973, держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на справедливі і сприятливі умови праці.
Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, що встановлено ч.1 ст. 47 КЗпП України.
Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Судом встановлено, що особа_1 перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Будівельний союз Гарантбуд» та 28.11.2019 року була звільнена з посади бухгалтера на підставі п.1 ст.36 КЗпП України.
Відповідно до наданої відповідачем до суду довідки про розмір належних сум при звільненні - заборгованість із заробітної плати особа_1 за період жовтень-листопад 2019 року становить 8415, 57 грн.
Отже, позивач не отримував у строки визначені ст. 115 КЗпП України заробітну плату, та у порушення вимог ст. 116 КЗпП України не отримав її і після звільнення.
Зазначені обставини визнані відповідачем і, оскільки суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин і добровільності їх визнання, ці обставини в силу положень ст. 82 ЦПК не підлягають доказуванню.
Встановивши, що відповідачем порушувалися строки виплати заробітної плати у належному розмірі, спірні відносини між сторонами виникли у зв`язку з невиплатою відповідачем нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у день звільнення, суд вважає, що позивачем належними доказами доведено порушення відповідачем вимог Трудового законодавства, відповідачем були порушені права та інтереси за захистом яких позивач звернулася до суду, а тому вони підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі.
Вирішуючи питання щодо розміру невиплаченої заробітної плати, яка підлягає стягненню суд враховує зазначене.
Згідно довідки ТОВ «Будівельний союз Гарантбуд» - станом на 05.03.2020 року розмір заборгованості відповідача перед позивачем по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі за період жовтень-листопад 2019 року складає 8415, 57 грн..
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.
Отже, відсутність коштів у роботодавця жодним чином не може слугувати поважною причиною невиплати працівникові всіх належних йому сум, а невиплата заробітної плати розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном.
З огляду на наведене, доводи відповідача про скрутне фінансове становище та залежність виплати заробітної плати від стану виконання зобов`язань товариства, як підстава для відмови у задоволенні позову, є неспроможними.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітну плату у розмірі 8415, 57 грн. підлягають задоволенню.
Щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Оцінивши доводи позивача про завдання моральної шкоди та враховуючи усі докази по справі суд приходить до висновку, що неправомірними діями відповідача завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких особа_1 зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї.
Вирішуючи питання про розмір завданої моральної шкоди суд виходить із того, що на цей час не існує якогось сталого алгоритму визначення розміру моральної шкоди, але виходячи з характеру правопорушення і його наслідків для особа_1 , тривалість її страждань і переживань, беззаперечної зміни укладу її життя, оцінивши усі чинники завданої моральної шкоди, виходячи із морально-правових імперативів справедливості, розумності й добросовісності суд приходить до висновку, що з ТОВ «Будівельний союз Гарантбуд» на користь особа_1 слід стягнути 500 грн. 00 коп. у якості відшкодування моральної шкоди.
Щодо стягнення судових витрат, то суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У рішенні ЄСПЛ по справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зважаючи на те, що позивачем документально не підтверджено понесені судові витрати на суму 1000, 00 грн., то суд не вбачає підстав для задоволення позову у цій частині.
Відповідно до ч.1ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. (ч.6 ст.141 ЦПК України)
Оскільки, відповідно до п.1 ч.1ст.5 ЗУ «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, то судовий збір підлягає стягненню на користь Держави з ТОВ «Будівельний союз Гарантбуд» у сумі 840, 80 грн.
Керуючись ст.ст.2, 3, 10-12, 13, 77-81, 82, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний союз Гарантбуд» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та моральної шкоди – задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний союз Гарантбуд» (м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 20А офіс 93, код єдрпоу 42297022) на користь особа_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 8415 (вісім тисяч чотириста п`ятнадцять) грн. 57 коп., які зазначені без відрахування податку та обов`язкових платежів і зборів, та з яких податок і збори підлягають відрахуванню при сплаті, та моральну шкоду у розмірі 500, 00 (п`ятсот) грн.
В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний союз Гарантбуд» (м.Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 20А офіс 93, код єдрпоу 42297022) в дохід держави судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.І.Рибалко