ТОВ "БУДІВЕЛЬНИЙ СОЮЗ ГАРАНТБУД": невыплата зарплаты

1Справа № 335/14277/19 2/335/863/2020
решение
именем украины

7 июля 2020 Орджоникидзевский районный суд. Области в составе:
председательствующего судьи Соболевой И.П.,
с участием секретаря судебного заседания [Л.] Д.Н.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в упрощенном исковом производстве гражданское дело по иску лицо_1 к обществу с ограниченной ответствендальностью «Строительный союз Гарантбуд» о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении,

В:

особа_1 обратился с иском к ООО «Строительный союз Гарантбуд» о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении.
В обоснование иска истец указал, что состоял в трудовых отношениях с ответчиком, о чем свидетельствуют записи в трудовой книжке.
07.10.2019 он был уволен с занимаемой должности на основании ст. 38 КЗоТ Украины.
Вднако, в день увольнения, ответчик сообщил особа_1 о начисленных суммах надлежащие при увольнении и не осуществил выплату причитающихся средств, чем нарушил ч. 1 ст. 116 КЗоТ Украины.
Согласно письму Главного управления Гоструда в Запорожской области от 13.11.2019 № 08 / 02.08-05 / 9792, который поступил в адрес особа_1, им было установлено, что окончательный расчет по состоянию на 12.11.2019 не проведена, согласно предоставленной справки директором ООО «Строительный союз Гарантбуд », остаток расчета при освободитеЭнни составляет 10 000, 00 грн.
Поскольку ответчиком нарушены требования КЗоТ Украины, особа_1 ссылаясь на требования ст. 117 КЗоТ Украины просил взыскать с ответчика в его пользу средний заработок за все время задержки расчета при увольнении в размере 68 145, 00 грн.
Рассчитывая сумму среднего заработка за все время задержки расчета при увольнении, истец исходил из того, что его среднедневная заработная плата составляла 709, 85 грн., Что подтверждает справкой № 04 / 01-20 от 08.01.2020, а килькость рабочих дней задержки расчета со дня увольнения с 07.10.2019 по 20.02.2020 составляет 96 дней (709, 85х96 = 68 145, 00 грн.).
Определением судьи от 26.12.2019 исковое заявление особа_1 принято к рассмотрению и открыто производство по делу, рассмотрение дела решено провести в порядке упрощенного искового производства без сообщением (вызова) участников дела, установлено участникам дела сроки для подачи заявлений по существу (отзыва, ответы на отзыв , отрицание ответа).
19.02.2020 в суд надошла заявление особа_1 об увеличении исковых требований, согласно которой истец просит взыскать средний заработок за время задержки расчета при увольнении, рассчитанный по состоянию на 20.02.2020 и составляет 31 999, 68 грн.
Определением суда от 06.05.2020 назначено рассмотрение гражданского дела по иску лицо_1 в открытом судебном заседании на 25.05.2020 сообщению участников дела.
15.06.2020 в суд поступило заявление особа_1 об увеличении исковых требований, согласно которой истец просит рассмотрелдать дело в его отсутствие, взыскать с ответчика средний заработок за время задержки расчета при увольнении в размере 68 145, 00 грн.
В судебном заседании истец и представитель ответчика, будучи надлежащим образом о времени и месте рассмотрения дела, не появились, заявлений об отложении рассмотрения дела суду не представлены, суд считает возможным провести рассмотрение дела в отсутствие истца и представителя ответчика на основании имеющихся доказательств, содержащихся в материалах справи.
При отсутствии участников процесса рассмотрение гражданского дела осуществлено в порядке ч. 2 ст. 247 ГПК Украины без фиксации судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства.
Суд, исследовав материалы дела, оценив имеющиеся в них доказательства в совокупности, пришел к выводу, что иск подлежит удовлетворению по следующим основаниям.
Судом установлено, что особа_1 с 15.07.2019 состоял в трудовых отношениях с ООО «Строительный Союз" Гарантбуд »(приказ № 110-К от 15.07.2019), что Подтврджуеться копией трудовой книжки.
07.10.2019 особа_1 был освобожден от ООО «Строительный Союз" Гарантбуд »по собственному желанию согласно ст. 38 КЗоТ Украины, в соответствии с приказом № 145-К от 07.10.2019.
В соответствии со ст. 43 Конституции Украины, право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
По ст. 47 КЗоТ Украины, работодатель обязан выплатить работнику при увольнении все суммы, причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации, в сроки, указанные в ст. 116 этогоКодекса.
В соответствии со ст. 116 КЗоТ Украины, при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатй указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае должен в указанной статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Согласно справке о размере причитающихся сумм при увольнении вых. № 10 / 01-20 от 08.01.2020 ООО «Строительный Союз Гарантбуд» имеет перед особа_1 задолженность по начисленной, но не выплаченной заработной плате за период с 01.09.2019 по 31.10.2019 в размере 9 999, 99 грн., Которая согласно иска салишаеться не выплачено истцу, не опровергнуто ответчиком по делу.
Согласно ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины, в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Согласно п. 20 Постановления Пленума Верховного СудаУкраины «О практике применения судами законодательства об оплате труда» от 24.12.1999 № 13, установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе - на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ взыскивает в пользу работника средниеи заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела - по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Итак, для возложения на предприятие ответственности за невыплату причитающихся работнику сумм при увольнении необходимо установить факт нарушения сроков выплаты заработной платы, размер которой не оспаривается, и наличие вины претва у не проведении такого расчета.
Как уже установлено судом, в ответчика была задолженность перед истцом особа_1 по выплате заработной платы в день ее освобождения, то есть истцом доказан факт нарушения ответчиком сроков выплаты ей заработной платы.
Из приведенного выше суд приходит к выводу, что в данном случае имеется вина предприятия у не проведении расчета с истцом в день увольнения, поскольку доказательств отсутствия вины предприятия или существование каких-либо уважительных причин, исключающих ответственность предприятия за нарушение Трудового законодательства, ответчиком суду не предоставлено.
Определяя размер среднего заработка за все время задержки расчета при увольнении, который подлежит взысканию в пользу истца, суд считает, что размер среднего заработка за все время задержки по 20.02.2020 должен исчисляться со дня, следующего за днем ​​увольнения, то есть за период с 08.10. 2019 по 20.01.2020 включительно, в порядке, определенном Постановлением Кабинета Министров Украины «Оутверждении Порядка исчисления средней заработной платы »от 08.02.1995 № 100 (далее - Порядок).
В соответствии с абзацем 3 пункта 2 Порядка среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана данная выплата. Все выплаты включаются в расчет средней заработной платы в том размере, в котором они начислены, без исключения сумм отчисления на налоги, взыскание алиментов и тому подобное.
В соответствии с пунктом 5 разделв IV Порядка начисления выплат во всех случаях сохранения средней заработной платы производится исходя из размера среднедневной (часовой) заработной платы.
В соответствии с пунктом 8 раздела IV Порядка начисления выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние 2 месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработки. Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, - на число календарных дней за этот период. Среднемесячное число рабочих дней рассчитывается делением на 2 суммарного числа рабочих дней за последние два календарных месяца согласно графику работы предприятия, учреждения, организации, установленнымс соблюдением требований законодательства (абзац третий пункта 8 раздела IV Порядка).
Аналогичная правовая позиция по расчету размера среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета изложена в постановлении Верховного Суда Украины от 21.01.2015 по делу № 6-195цс134.
Как установлено из справки ООО «Строительный союз Гарантбуд» исх. № 04 / 01-20 от 08.01.2020 среднедневная заработная плата истца составляла 709, 85 грн.
Согласно калькулятор рабочих дней, количество рабочих дней, за период с 08.10.2019 по 20.02.2020 составляет 94 рабочих дня.
Следовательно, размер среднего заработка за время задержки расчета при увольнении составляет 66 725, 90 грн. (709, 85 грн. Х 94 рабочих дня).
Суд считает, что расчет среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, осуществлен истцом, не соответствует требованиям Постановления Кабинета Министров Украины «Об утверждении Порядка исчисления средней заработной платы» от 08.02.1995 № 100 и не может быть принят судом во внимание, посколькуразмер среднего заработка за все время задержки расчета должен исчисляться со дня, следующего за днем ​​увольнения. Кроме того, истцом неверно рассчитан количество рабочих дней в периоде, за который он просил взыскать средний заработок за время задержки расчета.
В соответствии со ст 12, 13 ГПК Украины суд рассматривает дела на принципах состязательности и диспозитивности, в пределах заявленных исковых требований на основании доказательств, представленных участниками дела.
Согласно ст. 81 ГПК Украины, каждая сторона обязана доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом. Доказательства представляются сторонами и другими участниками дела.
Таким образом, проанализировав вышеизложенные требования действующего законодательства, выяснив обстоятельства дела и оценив предоставленные доказательства, суд пришел к выводу, что исковые требования особа_1 подлежат удовлетворению.
При этом, суд не находит оснований для освобождения ответчика от уплаты среднего заработка за время задержки расчета, поскольку ответчик не предоставил суду надлежащих и допустимых доказательств в подтверждение отсутствия его вины в невыплате причитающихся истцу сумм в день увольнения. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Ответчику предоставлялся срок для предоставления суду отзыв на исковое заявление и доказательств в подтверждение указанных возражений против исковых требований, однако, ответчик указанным правом не воспользовался, отзыв на иск суду не представил.Ответчиком опровергнуто факт задержки расчета с истцом при увольнении, более того эти доводы истца нашли свое подтверждение в предоставленной суда справке о задолженности по начисленной, но не выплаченной заработной плате за 01.09.2019 по 31.10.2019.
В соответствии с предписаниями ст. 163.1.1 Налогового кодекса Украины, компенсация за задержку расчета при увольнении является базой для обложения налогом с дохода физических лиц.
Согласно ст. 18 Налогового кодекса Украины лицо, которое начисляет и виплачуе доходы в пользу физического лица называется налоговым агентом, то есть ответчик является ответственным за начисление и уплату в бюджет налога с доходов физических лиц, удерживаемого с начисленной выплаты.
Учитывая приведенное сумма компенсации за задержку расчета при увольнении должна быть выплачена истцу после удержания необходимых налогов и сборов.
Кроме того, в соответствии со ст. 141 ГПК Украины, с ответчика в пользу истца подлежит взысканию судебный сбор в сумме 768, 40 грн.
Руководствуясь ст.ст. 2, 3, 10-12, 13, 81, 82, 141, 263-265 ГПК Украины, суд

принял:

Иск особа_1 к обществу с ограниченной ответственностью «Строительный союз Гарантбуд» о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении удовлетворить частично.
Взыскать с общества с ограниченной ответственностью «Строительный союз Гарантбуд» (г. Запорожье, пр.. Маяковского, д. 20А офис 93, код егрпоу 42297022) в пользу особа_1 (информация_1, рнокпп номер_1, адрес регистрации: АдрейСА_1, адрес фактического проживания: адрес_2) средний заработок за время задержки расчета при увольнении с 08.10.2019 по 20.02.2019 в размере 66 725, 90 грн., Которая определена без удержания подоходного налога с граждан и других обязательных платежей, которые подлежат вычету при уплате.
Взыскать с общества с ограниченной ответственностью «Строительный союз Гарантбуд» (г. Запорожье, пр.. Маяковского, д. 20А офис 93, код егрпоу 42297022) в пользу особа_1 (информация_1, рнокпп номер_1 адРеса регистрации: адрес_1, адрес фактического проживания: адрес_2) судебный сбор в размере 768, 40 грн.
В удовлетворении остальных требований отказать.
Решение может быть обжаловано в Запорожский апелляционный суд через Орджоникидзевский районный суд. Запорожье в течение тридцати дней со дня его составления.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если йогв не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Согласно п. 3 р. ХII «Заключительные положения» ГПК Украины во время действия карантина, установленного Кабинетом Министров Украины с целью предотвращения распространения коронавирусной болезни (covid-19), процессуальные сроки по апелляционного обжалования, рассмотрения апелляционной жалобы продолжаються на срок действия такого карантина.
Решение составлено в полном объеме 07.07.2020.



Судья И.П. Соболева

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:


1Справа № 335/14277/19 2/335/863/2020
рішення
іменем україни

7 липня 2020 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Соболєвої І.П.,
за участю секретаря судового засідання [Л.] Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом особа_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний союз Гарантбуд» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

встановив:

особа_1 звернувся з позовом до ТОВ «Будівельний союз Гарантбуд» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що перебував у трудових відносинах з відповідачем, про що свідчать записи у трудовій книжці.
07.10.2019 його було звільнено із займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України.
Однак, в день звільнення, відповідач не повідомив особа_1 про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, чим порушив ч. 1 ст. 116 КЗпП України.
Згідно листа Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 13.11.2019 № 08/02.08-05/9792, який надійшов на адресу особа_1 , ним було встановлено, що остаточний розрахунок станом на 12.11.2019 не проведено, відповідно до наданої довідки директором ТОВ «Будівельний союз Гарантбуд», залишок розрахунку при звільненні становить 10 000, 00 грн.
Оскільки відповідачем порушені вимоги КЗпП України, особа_1 посилаючись на вимоги ст. 117 КЗпП України просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 68 145, 00 грн.
Розраховуючи суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, позивач виходив з того, що його середньоденна заробітна плата становила 709, 85 грн., що підтверджує довідкою № 04/01-20 від 08.01.2020, а кількість робочих днів затримки розрахунку з дня звільнення, з 07.10.2019 по 20.02.2020 становить 96 днів (709, 85х96=68 145, 00 грн.).
Ухвалою судді від 26.12.2019 позовну заяву особа_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено провести в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь).
19.02.2020 до суду надійшла заява особа_1 про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який розраховано станом на 20.02.2020 та становить 31 999, 68 грн.
Ухвалою суду від 06.05.2020 призначено розгляд цивільної справи за позовом особа_1 у відкритому судовому засіданні на 25.05.2020 із повідомленням учасників справи.
15.06.2020 до суду надійшла заява особа_1 про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить розглядати справу у його відсутність, стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 68 145, 00 грн.
У судове засідання позивач та представник відповідача, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи, не з`явились, заяв про відкладення розгляду справи суду не подано, а тому суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності позивача та представника відповідача на підставі наявних доказів, що містяться в матеріалах справи.
За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в них докази у [censored] дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлено, що особа_1 з 15.07.2019 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Будівельний Союз «Гарантбуд» (наказ № 110-К від 15.07.2019), що підтверджується копією трудової книжки.
07.10.2019 особа_1 був звільнений з ТОВ «Будівельний Союз «Гарантбуд» за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України, відповідно до наказу № 145-К від 07.10.2019.
Відповідно до ст. 43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
За ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначеній статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до довідки про розмір належних сум при звільнені вих. № 10/01-20 від 08.01.2020 ТОВ «Будівельний Союз Гарантбуд» має перед особа_1 заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі за період з 01.09.2019 по 31.10.2019 у розмірі 9 999, 99 грн., яка згідно до позову залишається не виплаченою позивачу, що не спростовано відповідачем по справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 № 13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Отже, для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні необхідно встановити факт порушення строків виплати заробітної плати, розмір якої не оспорюється, та наявність вини підприємства у не проведенні такого розрахунку.
Як вже встановлено судом, у відповідача існувала заборгованість перед позивачем особа_1 із виплати заробітної плати на день її звільнення, тобто позивачем доведений факт порушення відповідачем строків виплати їй заробітної плати.
З наведеного вище суд доходить висновку, що в даному випадку наявна вина підприємства у не проведенні розрахунку з позивачем в день звільнення, оскільки доказів відсутності вини підприємства або існування будь-яких поважних причин, які б виключали відповідальність підприємства за порушення Трудового законодавства, відповідачем суду не надано.
Визначаючи розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню на користь позивача, суд вважає, що розмір середнього заробітку за весь час затримки по 20.02.2020 має обчислюватися з дня, наступного за днем звільнення, тобто за період з 08.10.2019 по 20.01.2020 включно, в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок).
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Відповідно до пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).
Аналогічна правова позиція щодо розрахунку розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку викладена у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі № 6-195цс134.
Як встановлено із довідки ТОВ «Будівельний союз Гарантбуд» вих. № 04/01-20 від 08.01.2020 середньоденна заробітна плата позивача складала 709, 85 грн.
Згідно калькулятору робочих днів, кількість робочих днів, за період з 08.10.2019 по 20.02.2020 становить 94 робочих дні.
Отже, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 66 725, 90 грн. (709, 85 грн. х 94 робочих дні).
Суд вважає, що розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, здійснений позивачем, не відповідає вимогам Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 № 100 та не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку повинен обчислюватися з дня, наступного за днем звільнення. Крім того, позивачем невірно розраховано кількість робочих днів у періоді, за який він просив стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку.
У відповідності зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Таким чином, проаналізувавши вищевикладені вимоги діючого законодавства, з`ясувавши обставини справи та оцінивши надані суду докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги особа_1 підлягають частковому задоволенню.
При цьому, суд не знаходить підстав для звільнення відповідача від сплати середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності його вини у невиплаті належних позивачу сум в день звільнення. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Відповідачу надавався строк для надання суду відзиву на позовну заяву та доказів на підтвердження вказаних заперечень проти позовних вимог, проте, відповідач вказаним правом не скористався, відзив на позов суду не подав.
Відповідачем не спростовано факт затримки розрахунку з позивачем при звільненні, більш того ці доводи позивача знайшли своє підтвердження у наданій суду довідці про заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі за 01.09.2019 по 31.10.2019.
Відповідно до приписів ст. 163.1.1 Податкового кодексу України, компенсація за затримку розрахунку при звільнені є базою для оподаткування податком з доходу фізичних осіб.
Згідно ст. 18 Податкового кодексу України особа, яка нараховує та виплачує доходи на користь фізичної особи називається податковим агентом, тобто відповідач є відповідальним за нарахування та сплату до бюджету податку з доходів фізичних осіб, який утримується з нарахованої виплати.
Зважаючи на наведене сума компенсації за затримку розрахунку при звільненні має бути виплачена позивачу після утримання необхідних податків і зборів.
Крім того, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 768, 40 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 10-12, 13, 81, 82, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов особа_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний союз Гарантбуд» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний союз Гарантбуд» (м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 20А офіс 93, код єдрпоу 42297022) на користь особа_1 ( інформація_1 , рнокпп номер_1 , адреса реєстрації: адреса_1 , адреса фактичного проживання: адреса_2 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 08.10.2019 по 20.02.2019 у розмірі 66 725, 90 грн., яка визначена без утримання прибуткового податку з громадян й інших обов`язкових платежів, які підлягають відрахуванню при сплаті.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний союз Гарантбуд» (м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 20А офіс 93, код єдрпоу 42297022) на користь особа_1 ( інформація_1 , рнокпп номер_1 , адреса реєстрації: адреса_1 , адреса фактичного проживання: адреса_2 ) судовий збір у розмірі 768, 40 грн.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 3 р. ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (covid-19), процесуальні строки щодо апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги продовжуються на строк дії такого карантину.
Рішення складене в повному обсязі 07.07.2020.



Суддя І.П. Соболєва