ТОВ "БУДІВЕЛЬНИЙ СОЮЗ ГАРАНТБУД": невыплата зарплаты

1Справа № 335/13418/19 2/335/822/2020
Р І Ш Е Н Н Я
іменем україни

22 червня 2020 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді [Г.] К.В., за участю секретаря судового засідання Якимової О.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний союз Гарантбуд» про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні, -

В С Т А Н О В И В :

особа_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Будівельний союз Гарантбуд» про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні.
В обґрунтування позову зазначав, що він перебував у трудових відносинах з ТОВ «Будівельний союз Гарантбуд». 25.09.2019 він був звільнений з посади на підставі ч. 1 ст. 36 КЗпП України та до часу звернення до суду з позовом йому не виплачена заробітна плата та інші належні йому кошти при звільненні. Станом на час звернення до суду з позовом ним розраховано суму, яку слід стягнути з відповідача, 29 600 грн., виходячи з того, що заборгованість по заробітній платі становить 2000 грн., його середньоденна заробітна плата становила 400 грн., а кількість днів затримки розрахунку становить 69 днів.
Посилаючись на вказані обставини позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 2 000 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 27 600 грн., а всього стягнути 29 600 грн.
Ухвалою судді від 04.12.2019 позовну заяву особа_1 прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив).
19.02.2020 від відповідача надійшла відповідь на позовну заяву, в якій представник ТОВ «Будівельний союз Гарантбуд» зазначила, що позовні вимоги ними не визнаються, оскільки 25.09.2019 позивач був відсутній на робочому місці і в цей день, наприкінці робочого дня, ним було подано заяву про звільнення. Наказ про звільнення особа_1 № 138-К від 25.09.2019 позивач отримав і в цей же день йому було видано трудову книжку, що підтверджується його підписом. З ним було проведено розрахунок по заробітній платі в повному обсязі, заборгованості перед позивачем відповідач не має, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Ухвалою суду від 21.02.2020 витребувано у ТОВ «Будівельний союз Гарантбуд» довідку про розмір заборгованості по заробітній платі, та про розмір середньоденної заробітної плати, а також інформацію про дату остаточного розрахунку відповідача з особа_1 при звільненні.
Витребувані судом документи надійшли до суду 02 березня 2020 року.
12.06.2020 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, де зазначив про те, що 25.09.2019 він був звільнений з посади на підставі ч. 1 ст. 36 КЗпП України та заробітна плата була виплачена йому в повному обсязі лише 24.10.2020, без виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. З огляду на те, що його середньоденна заробітна плата згідно довідки відповідача становить 733 грн. 49 коп., а відповідачем було порушено строки виплати заробітної плати на 22 робочих дні (з 25.09.2019 по 24.10.2019), позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у сумі 16 870 грн, а позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 2000 грн. просив залишити без розгляду.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження
Як передбачено п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Оскільки розгляд справи по суті розпочався судом, сторони у справі надавали свої пояснення по суті позову та заперечень, що свідчить про те, що позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог та про залишення частини позовних вимог без розгляду після установлених п. 2 ч. 2 ст. 49 та п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України строків, суд не має право залишити частину позовних вимог без розгляду, як про це просив позивач, та розглядає позовні вимоги, викладені ним у первісному позові.
У судове засідання позивач та представник відповідача, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи, не з`явились. Позивач у своїй заяві про зменшення позовних вимог просив суд розглянути справу у його відсутність, представник відповідача, неодноразово в судові засідання не з`являвся, заяв про відкладення розгляду справи суду не подав, а тому суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності позивача та представника відповідача на підставі наявних доказів, що містяться в матеріалах справи.
За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч. 2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в них докази у [censored] дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлено, що особа_1 з 28.07.2019 перебував у трудових відносинах із ТОВ «Будівельний Союз Гарантбуд» (наказ №116-К від 25.07.2019), у якому працював на посаді виконавця робіт, що підтверджується записом у трудовій книжці позивача.
25.09.2019 року особа_1 був звільнений з ТОВ «Будівельний Союз Гарантбуд» за згодою сторін, на підставі п.1 ст.36 КЗпП України, відповідно до наказу № 138-К від 25.09.2019 р. з 25 вересня 2019 року.
Відповідно до ст. 43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
За ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначеній статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно довідки про розмір належних сум при звільнені вих. №22/02-20 від 26.02.2020 року, ТОВ «Будівельний Союз Гарантбуд» не має перед особа_1 заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі.
Відповідно до розрахункових листів особа_1 , станом на кінець вересня 2019 відповідач мав перед позивачем заборгованість з виплати заробітної плати у розмірі 2 856 грн. 44 коп., яка була виплачена, згідно відомості про розподіл виплат, 24 жовтня 2019.
Вказані обставини позивач особа_1 належними та допустимими доказами не спростував, та відповідно до своєї заяви про зменшення позовних вимог погодився із відсутністю перед ним у ТОВ «Будівельний Союз Гарантбуд» заборгованості по заробітній платі.
З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги особа_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволенню не підлягають, оскільки на час звернення до суду з позовом відповідач не мав заборгованості з виплати заробітної плати перед позивачем.
Згідно із ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно з п. 20 постанови Пленуму ВСУ № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
При цьому, відсутність коштів у роботодавця жодним чином не може слугувати поважною причиною невиплати працівникові всіх належних йому сум, а невиплата заробітної плати розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном.
При визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні застосовуються вимоги п.п. 2, 3, 5, 8 Постанови КМ України № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що провадиться обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Як встановлено в ході судового розгляду справи, позивача було звільнено з 25.09.2019, а остаточний розрахунок з ним проведено лише 24.10.2019. Таким чином, відповідачем несвоєчасно було проведено розрахунок з позивачем після його звільнення, термін затримки розрахунку становить 21 робочий день (з урахуванням того, що 14 жовтня 2019 року був вихідним святковим днем).
Із довідки ТОВ «Будівельний союз Гарантбуд» вих. № 21/02-20 від 26.02.2020, середньоденна заробітна плата позивача складала 733 грн. 49 коп.
У відповідності зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Таким чином, за період часу з 25.09.2019 року по 24.10.2019 сума середнього заробітку особа_1 за період затримки розрахунку складає 15 403 грн. 29 коп. з розрахунку: 21 р.д. х 733, 49 грн.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Проаналізувавши вищевикладені вимоги діючого законодавства, з`ясувавши обставини справи та оцінивши надані суду докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги особа_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають частковому задоволенню, на суму 15 403 грн. 29 коп., оскільки позивачем у позові неправильно здійснено розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зокрема, позивач неправильно розрахував кількість робочих днів, за які слід стягнути середній заробіток, а також його позовні вимоги ґрунтувалися на розмірі середньоденної заробітної плати, яка не відповідає офіційним даним, які надані ТОВ «Будівельний союз Гарантбуд»
При цьому, суд не знаходить підстав для звільнення відповідача від сплати середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності його вини у невиплаті належних позивачу сум в день звільнення. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Відповідачем не спростовано факт затримки розрахунку з позивачем при звільненні, більш того ці доводи позивача знайшли своє підтвердження у наданих суду довідках та розрахункових листках, згідно яких звільнивши позивача з 25.09.2019, відповідач розрахувався з ним повністю лише 24.10.2019.
Відповідно до приписів ст. 163.1.1Податкового кодексу України, компенсація за затримку розрахунку при звільнені є базою для оподаткування податком з доходу фізичних осіб.
Згідно ст. 18 Податкового кодексу України особа, яка нараховує та виплачує доходи на користь фізичної особи називається податковим агентом, тобто відповідач є відповідальним за нарахування та сплату до бюджету податку з доходів фізичних осіб, який утримується з нарахованої виплати.
Отже, зважаючи на наведене сума компенсації за затримку розрахунку при звільненні має бути виплачена позивачу після утримання необхідних податків і зборів.
Крім того, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 768 грн. 40 коп., оскільки позивач, відповідно до Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 10, 11, 12, 141, 263-265, 280 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний союз Гарантбуд» про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні, задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний союз Гарантбуд» (місцезнаходження: м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 20А офіс 93, код єдрпоу 42297022) на користь особа_1 ( інформація_1 , Код рнокпп номер_1 , проживає за адресою: адреса_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 25 вересня 2019 року по 24 жовтня 2019 року у розмірі 15 403 (п`ятнадцять тисяч чотириста три) гривні 29 (двадцять дев`ять) копійок, який визначено без утримання прибуткового податку з громадян й інших обов`язкових платежів, які підлягають відрахуванню при сплаті.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний союз Гарантбуд» (місцезнаходження: м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 20А офіс 93, код єдрпоу 42297022) на користь держави судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.



Суддя К.В. [Г.]