ТОВ "ЗАПОРІЗЬКИЙ ДБК": невыплата зарплаты

Дата документа 15.04.2021
Дело № 334/592/21
Производство № 2/334/1631/21
решение
именем украины

15 апреля 2021 Ленинский районный суд города Запорожье
в составе: председательствующего - судьи [И.] д.а.,
с участием секретаря - [П.] а.в.,
рассмотрев в открытом судебном заседании. Запорожье в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску лицо_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «Запорожский дск» о взыскании задолженности по заработной плате и срединего заработка за время задержки расчета при увольнении, -

в:

01.02.2021 года истец особа_1 обратился в Ленинский районный суд Запорожья с иском к ооо «Запорожский дск» о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении.
В обоснование исковых требований указал, что в период с 1 мая 2016 по 4 ноября 2020 рокувин находился в трудовых отношениях с ответчиком и 04.11.2020 года он был уволен, наосновании п. 1 ст. 40 КЗоТ Украины, в связи с сокращением штата. На момент увольнения истца, ответчик не произвел расчета по заработной плате, размер задолженности по заработной составляет 46019, 00 гривен, которую истец просит взыскать с ответчика.
Кроме того, поскольку ответчик в полном объеме добровольно задолженность не выплачивает, истец, ссылаясь на ст 117 КЗоТ Украины, просил взыскать с ответчика в его пользу средний заработок за все время задержки расчета приувольнении, который по состоянию на момент подачи иска составляет 13166, 00 гривен. Судебные расходы истец просит возложить на ответчика.
Определением судьи от 05.02.2021 года исковое заявление принято к рассмотрению и открыто производство по делу, определены провести рассмотрение дела в порядке упрощенного искового производства сообщению сторон.
24.03.2021 года от ответчика поступил отзыв на исковое заявление, в котором указано, что при увольнении истца, согласно расчетного листка за ноябрь 2020 року, предприятие имело задолженность перед работником в сумме 33061, 62 грн.
Предприятие уплатило истцу долг в сумме 23828, 00 грн. задолженность по выплате истцу заработной платы составляет 9233, 62 грн. в том числе за сентябрь 2020 - 1742, 53 грн., за октябрь 2020 - 2234, 61 грн., за ноябрь 2020 году в сумме 5256, 48 грн.
В удовлетворении требований о взыскании среднего заработка за время задержки расчета отказать.
Дело рассмотреть без участия ответчика, на основании имеющихся доказательств.Истец представил суду письменное заявление о рассмотрении дела в его отсутствие без проведения фиксации судебного процесса. Просит взыскать задолженность по заработной плате в размере 9233, 62 грн. и средний заработок за все время задержки расчета.
Согласно ч. 2 ст. 247 гпк Украины, в случае неявки в судебное заседание всех лиц, участвующих в деле, или в случае, если в соответствии с положениями Кодекса рассмотрение дела осуществляется судом в отсутствие лиц, участвующих в деле, фиксирование судового процесса с помощью звукозаписывающего средства не осуществляется.
Исследовав материалы дела, проанализировав собранные и исследованные доказательства в их совокупности, суд приходит к следующему выводу.
Согласно ст. 4 гпк Украины, каждый человек имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или законных интересов.
В соответствии со ст. ст. 12, 13 гпк Украины, суд рассматривает дела на принципах состязательности и диспозитивности, в пределах заявленных исковых требований на основании доказательств, представленных участниками дела.
В соответствии со ст. 43 Конституции Украины, государство создает условия для полного осуществления гражданами права на труд, гарантирует равные возможности в выборе профессии и рода трудовой деятельности, реализует программы профессионально-технического обучения, подготовки и переподготовки кадров в соответствии с общественными потребностями.
Согласно ст. 7 Международного пакта об экономических, социальных и культурных правах, ратифицированного УказомПрезидиума Верховного Совета Украинской сср № 2148-viii от 19.10.1973, государства, участвующие в настоящем Пакте государства признают право каждого на справедливые и благоприятные условия труда.
В соответствии со ст. 115 КЗоТ Украины, заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом, но не режее двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
Частью 1 ст. 47 КЗоТ Украины предусмотрено, что собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Согласно ч. 1 ст. 116 КЗоТ Украины, при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.
Статьей 233 КЗоТ Украины установлено, что в случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы без ограничения каким-либо сроком.
Судом установлено, чтос 01.05.2016 года истец особа_1 находился в трудовых отношениях с ответчиком, занимал должность охранника участка «Завод железобетонных конструкций и материалов» ооо «Запорожский дск», и 04.11.2020 года он был освобожден от занимаемой должности на основании п. 1 ст. 40 КЗоТ Украины, в связи с сокращением штата, в соответствии с приказом № 47-к от 04.11.2020 года, что подтверждается копией трудовой книжки.
Согласно расчетным листком за ноябрь 2020 задолженность по ооо "Запорожский дбк "перед особа_1 по заработной плате составляла 33061, 62 грн.
Предприятием задолженность частично в сумме 23828, 00 грн. уплачена, что подтверждается копиями сведений о выдаче денег из кассы предприятия, ведомости на выплату наличных, расходными кассовыми ордерами.
При изложенных обстоятельствах, суд пришел к выводу, что истцом предоставлено надлежащие, допустимые и достоверные доказательства нарушения Трудового законодательства ответчиком, и, оценивая их в совокупности, считает их достаточными для подтверждения аргументов, изложенных в иске, о наличии оснований для взыскания начисленной и невыплаченной заработной платы истцу, которая по состоянию на апрель 2021 составляет 9233, 62 грн.
Статьей 1 Протокола к Конвенции о защите прав человека и основных свобод, закреплено, что каждое физическое или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности. Никто не может быть лишен своего имущества иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международногоправа.
В понимании Европейского Суда по правам человека мирное владение своим имуществом включает не только «классическое» право собственности, рассматривается в Украине, но и, к примеру, выплаты по трудовому договору и другие выплаты.
Решая исковые требования о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, суд исходит из следующего.
Согласно ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины, в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в строки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
При этом, суд не находит оснований для освобождения ответчика от уплаты среднего заработка за время задержки расчета, поскольку ответчик не предоставил суду надлежащих и допустимых доказательств в подтверждение отсутствия его вины в невыплате причитающихся истцу сумм в день увольнения.Согласно п. 21 постановления Пленума всу «о практике применения судами законодательства об оплате труда» №13 от 24.12.1999 г.. При определении средней заработной платы следует исходить из того, что во всех случаях, когда по действующему законодательству она сохраняется за работником, это следует делать в соответствии с Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением кму №100 от 08.02.1995 г..
В соответствии с абзацем 3 пункта 2 Порядка №100, среднемесячная заработная плата исчисляется виходячы из выплат за последние 2 календарных месяца работы, предшествующих событию, с которой связана соответствующая выплата.
Согласно п. 8 Порядка, начисление выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые имеют быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная (часовая) заработная плата определяетсяя делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, - на число календарных дней за этот период.
КЗоТ Украины возлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанность провести с уволенным работником полный расчет, выплатить все суммы, которые ему принадлежат. В случае невыполнения такого долга наступает в статье 117 КЗоТ Украины ответственность. Целью такого законодательного регулирования является защита имущественных прав работника в связи с его увольнением с работы, в частности защита права работника на своевременное получение заработной платы за выполненную работу, которая является основным средством к существованию работника, необходимым для обеспечения его жизни.
Ответчик не выполнил свои обязательства перед истцом надлежащим образом, что привело к задержке расчета при увольнении, при этом ответчиком не было доказано надлежащими доказательствами, что истец при этом дияв недобросовестно при реализации своих прав, могло бы привести к несоблюдению разумного баланса между интересами работника и работодателя. При этом ссылка ответчика на отсутствие средств для выплаты заработной платы не является основанием для отказа во взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении.
Размер среднего заработка за время задержки расчета составляет 12321, 00 грн. из расчета 111 рабочих дней (со дня увольнения - 05.11.2020 года по день принятия решения -15.04.2021 года) х 246, 40 грн. (Среднедневная заработная плата истца на день увольнения), который подлежит взысканию с ответчика.
В соответствии с предписаниями ст. 163.1.1 Налогового кодекса Украины компенсации за задержку расчета при увольнении является базой для обложения налогом с дохода физических лиц.
Согласно ст. 18 Налогового кодекса Украины лицо, которое начисляет и выплачивает доходы в пользу физического лица называется налоговым агентом, то есть ответчик является ответственным за начисление и уплатето в бюджет налога с доходов физических лиц, удерживаемого с начисленной выплаты.
При этом, согласно п. 6 Постановления Пленума Верховного Суда Украины «о практике применения судами законодательства об оплате труда» от 24.12.1999 № 13, удовлетворяя требования об оплате труда, суд должен привести в решении расчеты, из которых он исходил при определении сумм , подлежащих взысканию. Поскольку взимания и уплата подоходного налога с граждан являются соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
При таких обстоятельствах, определенная судом сумма среднего заработка истца за время задержки расчета в размере 12321, 00 грн., Которая подлежит взысканию с ответчика, является суммой, с которой во время выполнения соответствующего судебного решения подлежат начислению работодателем и содержанию налоги и сборы.
Согласно дост.141 гпк Украины, судебные издержки, связанные с рассмотрением справы, в случае удовлетворения иска возлагаются на ответчика.
В соответствии с п. 2 ч. 1 ст. 430 гпк Украины, суд допускает немедленное выполнение решений по делам о присуждении работнику заработной платы, но не более чем за один месяц.
Руководствуясь статьями 12, 13, 76-82, 89, 141, 247, 263-265, 354 гпк Украины, -

решил:

иску лицо_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «Запорожский дск» о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки розсчета при увольнении - удовлетворить частично.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Запорожский дск», код егрпоу 30616508 в пользу особа_1, информация_1, рнокпп номер_1 задолженность по начисленной, но не выплаченной заработной плате в размере 9233 (девять тысяч двести тридцать три) рубля 62 копейки.
Допустить немедленное исполнение решения суда о взыскании начисленной, но не выплаченной заработной платы, в пределах суммы платежа за один месяц.
Взыскать с Общества с ограниченной видповидальнистю «Запорожский дск», код егрпоу 30616508 в пользу особа_1, информация_1, рнокпп номер_1 средний заработок за время задержки расчета в размере 12321 (двенадцать тысяч триста двадцать один) гривна 00 копеек, сумма без вычета обязательных платежей и сборов.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Запорожский дск», код егрпоу 30616508 в пользу государства судебный сбор в размере 1816 (одна тысяча восемьсот шестнадцать) рублей 00 копеек.
Решение суда вступает вконной силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Апелляционная жалоба на решение суда подается в течение тридцати дней со дня его провозглашения Запорожького апелляционный суд через Ленинский районный суд. Запорожья.



Судья [И.] д.а.

ОРИГИНАЛ на УКРАИНСКОМ:


Дата документу 15.04.2021
Справа № 334/592/21
Провадження № 2/334/1631/21
рішення
іменем україни

15 квітня 2021 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя
у складі: головуючого - судді Ісакова д.о.,
за участю секретаря - [П.] а.в.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький дбк» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, -

встановив:

01.02.2021 року позивач особа_1 звернувся до Ленінського районного суду м.Запоріжжя з позовом до тов «Запорізький дбк» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у період з 01 травня 2016 року по 04 листопада 2020 рокувін перебував у трудових відносинах з відповідачем та 04.11.2020 року його було звільнено, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням штату. На момент звільнення позивача, відповідач не здійснив розрахунку із заробітної плати, розмір заборгованості із заробітної становить 46019, 00 гривень, яку позивач просить стягнути з відповідача.
Крім того, оскільки відповідач в повному обсязі добровільно заборгованість не виплачує, позивач, посилаючись на ст.ст. 117 КЗпП України, просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, який станом на час подання позову становить 13166, 00 гривень. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Ухвалою судді від 05.02.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
24.03.2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що під час звільнення позивача, згідно розрахункового листка за листопад 2020 року, підприємство мало заборгованість перед працівником у сумі 33061, 62 грн.
Підприємство сплатило позивачу борг у сумі 23828, 00 грн. заборгованість із виплати позивачу заробітної плати складає 9233, 62 грн. в тому числі за вересень 2020 року – 1742, 53 грн., за жовтень 2020 року – 2234, 61 грн., за листопад 2020 року в сумі 5256, 48 грн.
У задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку відмовити.
Справу розглянути без участі відповідача, на підставі наявних доказів.
Позивач подав суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутність без проведення фіксації судового процесу. Просить стягнути заборгованість по заробітній платі у розмірі 9233, 62 грн. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 цпк України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази у їх [censored] суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ст. 4 цпк України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. ст. 12, 13 цпк України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Відповідно до ст. 43 Конституції України, держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Згідно із ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української рср № 2148-viii від 19.10.1973, держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на справедливі і сприятливі умови праці.
Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Частиною 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Статтею 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Судом встановлено, що з 01.05.2016 року позивач особа_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем, займав посаду охоронника дільниці «Завод залізобетонних конструкцій та матеріалів» тов «Запорізький дбк», та 04.11.2020 року його було звільнено із займаної посади, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням штату, відповідно до наказу № 47-к від 04.11.2020 року, що підтверджується копією трудової книжки.
Згідно із розрахунковим листком за листопад 2020 року заборгованість за тов „Запорізький дбк" перед особа_1 по заробітній платі становила 33061, 62 грн.
Підприємством заборгованість частково в сумі 23828, 00 грн. сплачена, що підтверджується копіями відомостей про видачу грошей із каси підприємства, відомості на виплату готівки, видатковими касовими ордерами.
За викладених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем надано належні, допустимі та достовірні докази порушення Трудового законодавства відповідачем, та, оцінюючи їх у [censored] вважає їх достатніми для підтвердження аргументів, викладених у позові, про наявність підстав для стягнення нарахованої та невиплаченої заробітної плати позивачу, яка станом на квітень 2021 року становить 9233, 62 грн.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При цьому, суд не знаходить підстав для звільнення відповідача від сплати середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності його вини у невиплаті належних позивачу сум в день звільнення.
Відповідно до п. 21 постанови Пленуму всу «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 р. при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою кму №100 від 08.02.1995 р.
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якої пов`язана відповідна виплата.
Відповідно до п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
КЗпП України покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Відповідач не виконав свої зобов`язання перед позивачем належним чином, що призвело до затримки розрахунку при звільненні, при цьому відповідачем не було доведено належними доказами, що позивач при цьому діяв недобросовісно при реалізації своїх прав, що могло би привести до недотримання розумного балансу між інтересами працівника та роботодавця. При цьому посилання відповідача на відсутність коштів для сплати заробітної плати не є підставою для відмови у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку становить 12321, 00 грн. з розрахунку: 111 робочих днів (з дня звільнення - 05.11.2020 року по день ухвалення рішення - 15.04.2021 року) х 246, 40 грн. (середньоденна заробітна плата позивача на день звільнення), який підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до приписів ст. 163.1.1 Податкового кодексу України компенсація за затримку розрахунку при звільнені є базою для оподаткування податком з доходу фізичних осіб.
Згідно ст. 18 Податкового кодексу України особа, яка нараховує та виплачує доходи на користь фізичної особи називається податковим агентом, тобто відповідач є відповідальним за нарахування та сплату до бюджету податку з доходів фізичних осіб, який утримується з нарахованої виплати.
При цьому, відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 № 13, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
За таких обставин, визначена судом сума середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку у розмірі 12321, 00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача, є сумою, з якої під час виконання відповідного судового рішення підлягають нарахуванню роботодавцем та утриманню податки та збори.
Відповідно дост.141 цпк України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 цпк України , суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Керуючись статтями: 12, 13, 76-82, 89, 141, 247, 263-265, 354 цпк України, -

вирішив:

позовом особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький дбк» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені – задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький дбк», код єдрпоу 30616508 на користь особа_1 , інформація_1 , рнокпп номер_1 заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у розмірі 9233 (дев`ять тисяч двісті тридцять три) гривні 62 копійки.
Допустити негайне виконання рішення суду про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький дбк», код єдрпоу 30616508 на користь особа_1 , інформація_1 , рнокпп номер_1 середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 12321 (дванадцять тисяч триста двадцять одна) гривня 00 копійок, сума без відрахування обов`язкових платежів та зборів.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький дбк», код єдрпоу 30616508 на користь держави судовий збір у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя.



Суддя Ісаков д.о.