ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ": невыплата зарплаты
Дело № 226/2001/20
ЕУН 226/2001/20
Производство № 2/226/691/2020
Р Е Ш Е Н И Е
И М Е Н Е М У К Р, А И Н Ы
7 декабря 2020 г.. Мирноград
Димитровский городской суд Донецкой области в составе:
председательствующего — судьи [Р.] А.А.,
с участием секретаря [О.] А.В.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в городе Мирногради Донецкой области дело по иску лицо_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «Краснолиманське «о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении,
В С Т, А Н О В И Л:
Истец особа_1 обратился в суд с иском к ответчику Обществу с ограниченной ответственностью «Краснолиманская» о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении.
В обоснование исковых требований указал, что в период с 12.03.2018 года по 03.03.2020 года он работал в Обществе с ограниченнойответственностью «Краснолиманская» проходчиком 5 разряда с полным рабочим днем в шахте, машинистом горных выемочных машин подземным 6 разрядку с полным рабочим днем в шахте. 03.03.2020 года он был уволен по ч.1 ст.38 Кодекса законов о труде Украины по собственному желанию. При увольнении ответчик своевременно не провел с ним полный расчет, чем нарушил требования ст.ст.47, 116 КЗоТ Украины относительно полного расчета в день увольнения. По его письменное обращение от 26.05.2020 года с требованием провесть с ним полный расчет и предоставить справки о размере причитающихся ему при увольнении сумм и о размере его среднедневной заработной платы, но ответчик не отреагировал. По его подсчетам на момент обращения в суд задолженность ответчика по заработной плате перед ним составляет 82083, 72 грн., Из которых по октябрь 2019 — 7380, 00 грн., За ноябрь 2019 — 25500, 00 грн., За декабрь 2019 — 11507, 73 грн., за январь 2020 — 7532, 22 грн. время простоя, по февраль 2020 — 7532, 22 грн., за март вместе ис компенсацией за неиспользованные отпуска — 22631, 55 грн. По его подсчетам его среднедневная заработная плата составляет 881, 14 грн. (37007, 73 грн. Зарплата за декабрь и ноябрь 2019/42 роб.дн.). Статьей 117 КЗоТ Украины предусмотрено, что в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст.116 КЗоТ Украины, ответчик должен выплатить ему средний заработок за все время задержки по день фактического расчета. таким образом ответчик должен ему заплатить средний заработок за все время задержки расчета с 26.05.2020 года по 26.08.2020року, размер которого составляет 52724, 10 грн. из расчета: 881, 14 грн. х 65 рабочих дней задержки расчета. Просил суд взыскать с ответчика в его пользу задолженность по заработной плате в сумме 82083, 72 грн., Средний заработок за время задержки расчета при увольнении с 26.05.2020 года по 26.08.2020року, размер которого составляет 52724, 10 грн., А также судебные расходы.
07.10.2020 года истцом в суд подано заявление об увеличении размера исковых требований, в которой он отметил, что 18.09.2020 года ответчиком ему была предоставлена отзыв и справку о размере задолженности по заработной плате и в суд предоставлено справку о размере его среднедневной заработной платы. Согласно справки ответчика размер задолженности по заработной плате ответчика перед ним составляет 76774, 31 грн. за период с ноября 2019 по март 2020 включительно. По его письменное обращение от26.05.2020 года, предъявленного посредством почтовой связи с требованием провести с ним полный расчет и предоставить справки о размере причитающихся ему при увольнении сумм и о размере его среднедневной заработной платы, ответчик не отреагировал. Согласно справки ответчика его среднедневная заработная плата составляет 1144, 65 грн. Полный расчет с ним ответчик не произвел. Таким образом ответчик должен ему заплатить средний заработок за время задержки при увольнении с момента предъявления треги посредством почтовой связи, а именно с 26.05.2020 года по 15.10.2020 года в размере 114465, 00 грн., из расчета 1144, 65 грн. х 100 рабочих дней задержки расчета. Учитывая, что ответчиком был проведен с ним полный расчет при увольнении в соответствии с положениями ст.117 КЗоТ Украины ответчик должен выплатить ему средний заработок за время задержки расчета при увольнении по состоянию на 15.10.2020 года в размере 114465, 00 грн. и произвести полный расчет при увольнении, заплативи ему заработную плату в размере 76774, 31 грн. Кроме того, поскольку им доплачена судебный сбор в связи с увеличением размера исковых требований в сумме 303, 85 грн, просит взыскать в его пользу судебные расходы в сумме 1144, 65 грн. (А.с.49).
Истец и представитель истца в судебное заседание не явились, о дате и времени рассмотрения дела извещен надлежащим образом, предоставили в суд заявление о рассмотрении дела без их участия.
Представитель ответчика в судебное заседание не явился, о дате и времени розгкрышку дела надлежащим образом, просил рассмотреть дело без участия представителя и предоставил в суд отзыв на исковое заявление, в котором просил отказать в удовлетворении исковых требований в полном объеме ссылаясь на то, что 03.03.2020 года в день увольнения истец работал с требованием о проведении расчета при увольнении ответчика не обращался, поскольку согласно ст.116 КЗоТ Украины, если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднеена следующий день после предъявления уволенным работником требований о расчете. Однако, в день освобождения и после истец к ответчику с требованием о проведении расчета не обращался. Обращение работника, в день увольнения не работал, в суд с иском о взыскании сумм, причитающихся ему к выплате от предприятия, учреждения, организации по состоянию на день увольнения, а также среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, следует считать предъявлением требования о расчете, предусмотренной статьей 116 КЗоТ Украины (если такое требование ранее пред`являлась). В таком случае ответственность работодателя наступает после обращения уволенного работника в суд и невыплаты после предъявления требования работодателем всех сумм, которые ему принадлежат. Время задержки расчета при увольнении истца начинается с момента, когда ответчику стало известно о требовании истца получения ответчиком копии искового заявления или проведения судебного заседания (при отсутствии сведений одату получения копии искового заявления) к фактической выплаты заработной платы. Исковое заявление ответчик получил 28.08.2020 года, что подтверждается отметкой о получении входящей корреспонденции на судебные повестке о вызове в суд от 25.08.2020 года. Ответственность за задержку расчета при увольнении по ст.117 КЗоТ Украины наступает лишь в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, предусмотренные ст.116 КЗоТ Украины. бремя отсутстости вины в совершении такого нарушения возлагается на работодателя (собственника или уполномоченного им органа). К таким выводам пришел Верховный Суд в составе Объединенной палаты Кассационного гражданского суда по делу №682 / 3060/16-ц, а также в постановлении Верховного Суда Украины по делу 235/1605/19. Таким образом ответственность работодателя за несвоевременную выплату причитающихся уволенному работнику сумм наступает при наличии вины ответчика. Поскольку работник в день увольнения не работал, то, учитываетуючы положения ч.1 ст.116 КЗоТ Украины выплата начисленных сумм должна быть проведена не позднее следующего дня после предъявления уволенным требования о расчете. Однако после освобождения с требованием о расчете истец не обращался. [П.] просит отказать в удовлетворении иска.
Истец предоставил ответ на отзыв ответчика, в котором отметил, что приведены в Видзы ответчика аргументы признает частично и частично с ними соглашается, а именно о размере задолженности ответчика перед ним на моимент освобождения в сумме 76774, 31 грн. и размера среднедневной заработной платы 1144, 65 грн. Что касается других обстоятельств считает доводы изложенные в отзыве необоснованными и безосновательными. Да, действительно в день увольнения ответчик провел с ним полный расчет и не уплатил причитающиеся ему при увольнении суммы, а именно задолженность по заработной плате. В связи с тем, что в день увольнения он не работал, после освобождения он обратился к ответчику с требованием о выплате причитающихся ему сумм и предоставлениясоответствующих справок, которая была предъявлена ответчику посредством почтовой связи. На его обращение от 26.05.2020 о проведении с ним полного расчета и предоставления справки о размере причитающихся ему сумм при увольнении и о размере его среднедневной заработной платы ответчик не отреагировал. С учетом вышеизложенного и на основании требований действующего законодательства, не ставит в зависимость право работника на своевременное получение заработной платы и расчета при увольнении от обстоятельстввозникновения задолженности, работодатель должен выплатить ему задолженность и средний заработок за время задержки расчета при увольнении. Просит отклонить мотивы и возражения ответчика, удовлетворить его исковые требования в полном объеме.
Исследовав материалы дела, суд приходит к выводу, что иск подлежит удовлетворению по следующим основаниям.
Судом установлено, что истец с 12.08.2018 года по 03.03.2020 года находилась в трудовых отношениях с ответчиком, работал в качестве прохидника 5 разряда с полным рабочим днем в шахте, машиниста горных выемочных машин подземным 6 разрядку с полным рабочим днем в шахте, был уволен по собственному желанию согласно ст.38 КЗоТ Украины (а 5−6).
В день увольнения истец не работал, что подтверждается заявлением истца о предоставлении части ежегодного отпуска 03.03.2020 и признается сторонами в отзыве и ответы на отзыв (а.с.19, 30−33, 35, 46).
26 мая 2020 истцом в адрес ответчика направлено заявление о проведении сим полного расчета в связи с увольнением, что подтверждается описанием ценного письма с уведомлением и накладной Укрпочты №8532301065591 (а.с.7).
Согласно справок ответчика задолженность по заработной плате истца по состоянию на 11.09.2020 года составляет: по ноябрь 2019 — 24172, 36 грн., За декабрь 2019 — 10157, 73 грн., За январь 2020 — 7532, 22 грн., за февраль 2020 — 12280, 45 грн., за март 2020 — 22631, 55 грн., что вместе составляет — 76774, 31 грн. среднедневная заробитная плата истца составляет 1144, 65 грн. (А.с.21−22, 23 37−38, 39).
Согласно ч.1 ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
Согласно ч.1 ст.115 КЗоТ Украины, ч.1 ст.24 Закона Украины «Об оплате труда», заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором, но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
Согласно ч.1 ст.47 КЗоТ Украины, собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Согласно ст.116 КЗоТ Украины, при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, проводитться в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.
Согласно ст.117 КЗоТ Украины, в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его среднийзаработок за все время задержки по день фактического расчета.
Таким образом, с ответчика в пользу истца необходимо взыскать задолженность по заработной плате, которая по состоянию на 11.09.2020 года составляет 76774, 31 грн.
Постановлением Верховного суда в составе Объединенной палаты Кассационного гражданского суда от 27.01.2020 года по делу № 682/3060/16-ц (производство № 61−23170сво18), выводы которой в соответствии с ч.4 ст.263 ГПК Украины является обов` обязательными для суда первой инстанции, определено, что обращение трудавителя, который в день увольнения не работал, в суд с иском о взыскании сумм, причитающихся ему к выплате от предприятия, учреждения, организации по состоянию на день увольнения, а также среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, следует считать предъявлением требования о расчете, предусмотренной статьей 116 КЗоТ Украины (если такое требование ранее пред`являлась). В таком случае ответственность работодателя на основании статьи 117 КЗоТ Украины наступает после обращения звильненогв работника в суд и невыплаты после предъявления требования работодателем всех сумм, которые ему принадлежат. Время задержки расчета при увольнении истца начинается с момента, когда ответчику стало известно о требовании истца получения ответчиком копии искового заявления или проведения судом судебного заседания (при отсутствии сведений о дате получения копии искового заявления) к фактической выплаты заработной платы. Ответственность за задержку расчета при увольнении по статье 117 КЗоТ Украины нАСТА только в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, предусмотренные в статье 116 КЗоТ Украины. Бремя отсутствии вины в совершении такого нарушения возлагается на работодателя (собственника или уполномоченный им орган).
Судом установлено, что в день увольнения истец не работал, 26.05.2020 он сдал на почту заявление с требованием к ответчику о проведении с ним полного расчета, 19.08.2020 истец обратился в суд с иском о взысканиизадолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении.
Истцом представлено суду доказательств о том, что его заявление с требованием к ответчику о проведении с ним полного расчета была получена ответчиком или ответчик отказался от получения этого заявления, то есть, что ответчику стало известно об этом требовании истца.
Учитывая, что ответчик получил копию искового заявления с постановлением суда об открытии производства по делу 28.08.2020 (а.с.29) и признает это вотзыве на исковое заявление, поэтому согласно ст.ст.116, 117 КЗоТ Украины и постановления Верховного Суда в составе Объединенной палаты Кассационного гражданского суда от 27.01.2020 года по делу № 682/3060/16-ц, суд считает, что истец согласно заявленных исковых требований имеет право на получение среднего заработка за время задержки расчета при увольнении за период с 28.08.2020 по 15.10.2020 в сумме 38918, 10 грн., исходя из расчета: 1144, 65 грн. х 34 рабочих дня за период с 28.08.2020 по 15.10.2020.
отвовидно к ст.141 ГПК Украины, поскольку истцом при обращении в суд уплачен судебный сбор в размере 1144, 65 грн. по исковые требования о взыскании среднего заработка за задержку расчета при увольнении по состоянию на дату подачи заявления об увеличении исковых требований, с ответчика в пользу истца подлежат взысканию понесенные им судебные расходы по уплате государственной пошлины пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований о взыскании среднего заработка за время задержки при увольнении в сумме 389, 18 грн. (38918, 10 грн. Х 1144, 65 грн.: 114465, 00 грн. = 389, 18 грн.).
Кроме того, поскольку судом взыскано с ответчика в пользу истца 115692, 41 грн., Из которых 76774, 31 грн. — задолженность по заработной плате (истец освобожден от уплаты судебного сбора при подаче иска в суд) и 38918, 10 грн. — средний заработок за время задержки расчета при увольнении, поэтому с ответчика в пользу государства подлежит взысканию судебный сбор в размере 840, 80 грн., Поскольку истец освобожден от выплати судебного сбора за подачу искового заявления в части исковых требований о взыскании задолженности по заработной плате.
На основании ст.ст.47, 115, 116, 117 КЗоТ Украины, ст 21, 24 Закона Украины «Об оплате труда», руководствуясь ст.ст.4, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263−265, 268, 273, 352, 354, 355 ГПК Украины, суд
Р Е Ш И Л:
Иск особа_1, место жительства: адрес_1, регистрационный номер учетной карточки налогоплательщика номер_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «Краснолиманське «, местонахождение: 85310, Донецкая область, г.Родинское [М.] ГП» Угольная компания «Краснолиманская», код егрпоу 32281519, о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении удовлетворить частично.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Краснолиманская» в пользу особа_1 задолженность по заработной плате в сумме 76 774 (семьдесят шесть тысяч семьсот семьдесят четыре) грн. 31 коп. и средний заработок за время заоримкы расчета при увольнении за период с 28.08.2020 по 15.10.2020 в сумме 38 918 (тридцать восемь тысяч девятьсот восемнадцать) рублей. 10 коп.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Краснолиманская» в пользу особа_1 судебный сбор в размере 389 (триста восемьдесят девять) рублей. 18 коп.
В удовлетворении других исковых требований отказать.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Краснолиманская» в пользу государства судебный сбор в размере 840 (восемьсот сорок) рублей. 80 коп.
решение судавступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы. Решение суда может быть обжаловано в апелляционном порядке. Апелляционная жалоба на решение суда подается в Донецкий апелляционный суд в течение тридцати дней со дня принятия решения. Если в судебном заседании было объявлено только вступительную и резолютивную части судебного решения или в случае рассмотрения дела (решение вопроса) без уведомления (вызова) участников дела, указанный срок исчисляется со дня составления полного сВдова решения.
Полное судебное решение составлено 07.12.2020 года.
судья [О.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Справа № 226/2001/20
ЄУН 226/2001/20
Провадження № 2/226/691/2020
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И
7 грудня 2020 року м. Мирноград
Димитровський міський суд Донецької області в складі:
головуючого — судді Рибкіна О.А.,
за участю секретаря Орлової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Мирнограді Донецької області справу за позовом особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
В С Т, А Н О В И В:
Позивач особа_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що в період з 12.03.2018 року по 03.03.2020 року він працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» прохідником 5 розряду з повним робочим днем у шахті, машиністом гірничих виїмкових машин підземним 6 розрядку з повним робочим днем у шахті. 03.03.2020 року його було звільнено за ч.1 ст.38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням. При звільненні відповідач своєчасно не провів з ним повний розрахунок, чим порушив вимоги ст.ст.47, 116 КЗпП України щодо повного розрахунку в день звільнення. На його письмове звернення від 26.05.2020 року з вимогою провести з ним повний розрахунок та надати довідки про розмір належних йому при звільненні сум та про розмір його середньоденної заробітної плати, але відповідач не відреагував. За його підрахунками на час звернення до суду заборгованість відповідача по заробітній платі перед ним складає 82083, 72 грн., з яких за жовтень 2019 — 7380, 00 грн., за листопад 2019 — 25500, 00 грн., за грудень 2019 — 11507, 73 грн., за січень 2020 — 7532, 22 грн. час простою, за лютий 2020 — 7532, 22 грн., за березень разом із компенсацією за невикористані відпустки — 22631, 55 грн. За його підрахунками його середньоденна заробітна плата становить 881, 14 грн. (37007, 73 грн. зарплата за грудень та листопад 2019 р. / 42 роб.дн.). Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, відповідач повинен виплатити йому середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Таким чином відповідач повинен йому сплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 26.05.2020 року по 26.08.2020року, розмір якого становить 52724, 10 грн. із розрахунку: 881, 14 грн. х 65 робочих днів затримки розрахунку. Просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 82083, 72 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 26.05.2020 року по 26.08.2020року, розмір якого становить 52724, 10 грн., а також судові витрати.
07.10.2020 року позивачем до суду подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій він зазначив, що 18.09.2020 року відповідачем йому була надано відзив та довідку про розмір заборгованості по заробітній платі та до суду надано довідку про розмір його середньоденної заробітної плати. Згідно довідки відповідача розмір заборгованості по заробітній платі відповідача перед ним складає 76774, 31 грн. за період з листопада 2019 року по березень 2020 року включно. На його письмове звернення від 26.05.2020 року, пред`явленого за допомогою поштового зв`язку з вимогою провести з ним повний розрахунок та надати довідки про розмір належних йому при звільненні сум та про розмір його середньоденної заробітної плати, відповідач не відреагував. Згідно довідки відповідача його середньоденна заробітна плата становить 1144, 65 грн. Повний розрахунок з ним відповідач не провів. Таким чином відповідач повинен йому сплатити середній заробіток за час затримки при звільненні з моменту пред`явлення вимоги за допомогою поштового зв`язку, а саме з 26.05.2020 року по 15.10.2020 року у розмірі 114465, 00 грн., із розрахунку 1144, 65 грн. х 100 робочих днів затримки розрахунку. Враховуючи, що відповідачем не був проведений з ним повний розрахунок при звільненні, відповідно до положень ст.117 КЗпП України відповідач повинен сплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні станом на 15.10.2020 року в розмірі 114465, 00 грн. та провести повний розрахунок при звільненні, сплативши йому заробітну плату у розмірі 76774, 31 грн. Крім того, оскільки ним доплачено судовий збір у зв`язку зі збільшенням розміру позовних вимог у сумі 303, 85 грн, просить стягнути на його користь судові витрати у сумі 1144, 65 грн. (а.с.49).
Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явилися, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, надали до суду заяви про розгляд справи без їхньої участі.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, просив справу розглянути без участі представника та надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі посилаючись на те, що 03.03.2020 року у день звільнення позивач не працював, з вимогою про проведення розрахунку при звільненні до відповідача не звертався, оскільки відповідно до ст.116 КЗпП України, якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми, мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимог про розрахунок. Проте, в день звільнення та після позивач до відповідача з вимогою про здійснення розрахунку не звертався. Звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред`явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена статтею 116 КЗпП України (якщо така вимога раніше не пред`являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем усіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати. Позовну заяву відповідач отримав 28.08.2020 року, що підтверджується відміткою про отримання вхідної кореспонденції на судові повістці про виклик до суду від 25.08.2020 року. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за ст.117 КЗпП України наступає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, передбачені ст.116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця (власника або уповноваженого ним органу). До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №682/3060/16-ц, а також в постанові Верховного Суду України у справі 235/1605/19. Таким чином відповідальність роботодавця за несвоєчасну виплату належних звільненому працівникові сум настає за умови наявності вини відповідача. Оскільки працівник в день звільнення не працював, то, враховуючи положення ч.1 ст.116 КЗпП України виплата нарахованих сум повинна бути проведена не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим вимоги про розрахунок. Проте після звільнення з вимогою про розрахунок позивач не звертався. Тому просить відмовити у задоволенні позову.
Позивач надав відповідь на відзив відповідача, в якій зазначив, що наведені у відзові відповідача аргументи визнає частково та частково з ними погоджується, а саме щодо розміру заборгованості відповідача перед ним на момент звільнення у сумі 76774, 31 грн. та розміру середньоденної заробітної плати 1144, 65 грн. Щодо інших обставин вважає доводи викладені у відзиві необґрунтованими та безпідставними. Так, дійсно в день звільнення відповідач не провів з ним повний розрахунок та не сплатив належні йому при звільненні суми, а саме заборгованість із заробітної плати. У зв`язку з тим, що в день звільнення він не працював, після звільнення він звернувся до відповідача з вимогою про виплату належних йому сум та надання відповідних довідок, яка була пред`явлена відповідачу за допомогою поштового зв`язку. На його звернення від 26.05.2020 про проведення з ним повного розрахунку та надання довідки про розмір належних йому сум при звільненні та про розмір його середньоденної заробітної плати відповідач не відреагував. З урахування вищевикладеного та на підставі вимог діючого законодавства, яке не ставить в залежність право працівника на своєчасне отримання заробітної плати та розрахунку при звільненні від обставин виникнення заборгованості, роботодавець повинен сплатити йому заборгованість та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Просить відхилити мотиви та заперечення відповідача, задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач з 12.08.2018 року по 03.03.2020 року знаходилася у трудових відносинах з відповідачем, працював у якості прохідника 5 розряду з повним робочим днем у шахті, машиніста гірничих виїмкових машин підземним 6 розрядку з повним робочим днем у шахті, був звільнений за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України (а.с. 5−6).
В день звільнення позивач не працював, що підтверджується заявою позивача про надання частини щорічної відпустки 03.03.2020 та визнається сторонами у відзиві та відповіді на відзив (а.с.19, 30−33, 35, 46).
26 травня 2020 року позивачем на адресу відповідача направлено заяву про проведення з ним повного розрахунку у зв`язку зі звільненням, що підтверджується описом цінного листа з повідомленням та накладною Укрпошти №8532301065591 (а.с.7).
Згідно довідок відповідача, заборгованість по заробітній платі позивача станом на 11.09.2020 року складає: за листопад 2019 року — 24172, 36 грн., за грудень 2019 року — 10157, 73 грн., за січень 2020 року — 7532, 22 грн., за лютий 2020 року — 12280, 45 грн., за березень 2020 року — 22631, 55 грн., що разом становить — 76774, 31 грн. Середньоденна заробітна плата позивача становить 1144, 65 грн. (а.с.21−22, 23, 37−38, 39).
Відповідно ч.1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України, ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість по заробітній платі, яка станом на 11.09.2020 року складає 76774, 31 грн.
Постановою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 року по справі № 682/3060/16-ц (провадження № 61−23170сво18), висновки якої відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України є обов`язковими для суду першої інстанції, визначено, що звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред`явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена статтею 116 КЗпП України (якщо така вимога раніше не пред`являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі статті 117 КЗпП України наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП України настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у статті 116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця (власника або уповноважений ним орган).
Судом встановлено, що в день звільнення позивач не працював, 26.05.2020 він здав на пошту заяву з вимогою до відповідача про проведення з ним повного розрахунку, 19.08.2020 позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Позивачем не надано суду доказів про те, що його заява з вимогою до відповідача про проведення з ним повного розрахунку була отримана відповідачем чи відповідач відмовився від отримання цієї заяви, тобто, що відповідачу стало відомо про цю вимогу позивача.
Враховуючи, що відповідач отримав копію позовної заяви з ухвалою суду про відкриття провадження у справі 28.08.2020 (а.с.29) та визнає це у відзиві на позовну заяву, тому відповідно до ст.ст.116, 117 КЗпП України та постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 року по справі № 682/3060/16-ц, суд вважає, що позивач згідно заявлених позовних вимог має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.08.2020 по 15.10.2020 в сумі 38918, 10 грн., виходячи із розрахунку: 1144, 65 грн. х 34 робочі дні за період з 28.08.2020 по 15.10.2020.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, оскільки позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1144, 65 грн. за позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні станом на дату подання заяви про збільшення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні в сумі 389, 18 грн. (38918, 10 грн. х 1144, 65 грн.: 114465, 00 грн. = 389, 18 грн.).
Крім того, оскільки судом стягнуто з відповідача на користь позивача 115692, 41 грн., з яких 76774, 31 грн. — заборгованість по заробітній платі (позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позову до суду) та 38918, 10 грн. — середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840, 80 грн., оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви в частині позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі.
На підставі ст.ст.47, 115, 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 21, 24 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263−265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов особа_1, місце проживання: адреса_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків номер_1, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», місцезнаходження: 85310, Донецька область, м.Родинське м.Покровськ, ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», код єдрпоу 32281519, про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 76 774 (сімдесят шість тисяч сімсот сімдесят чотири) грн. 31 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.08.2020 по 15.10.2020 в сумі 38 918 (тридцять вісім тисяч дев`ятсот вісімнадцять) грн. 10 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь особа_1 судовий збір в розмірі 389 (триста вісімдесят дев`ять) грн. 18 коп.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 07.12.2020 року.
Суддя [О.]
ЕУН 226/2001/20
Производство № 2/226/691/2020
Р Е Ш Е Н И Е
И М Е Н Е М У К Р, А И Н Ы
7 декабря 2020 г.. Мирноград
Димитровский городской суд Донецкой области в составе:
председательствующего — судьи [Р.] А.А.,
с участием секретаря [О.] А.В.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в городе Мирногради Донецкой области дело по иску лицо_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «Краснолиманське «о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении,
В С Т, А Н О В И Л:
Истец особа_1 обратился в суд с иском к ответчику Обществу с ограниченной ответственностью «Краснолиманская» о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении.
В обоснование исковых требований указал, что в период с 12.03.2018 года по 03.03.2020 года он работал в Обществе с ограниченнойответственностью «Краснолиманская» проходчиком 5 разряда с полным рабочим днем в шахте, машинистом горных выемочных машин подземным 6 разрядку с полным рабочим днем в шахте. 03.03.2020 года он был уволен по ч.1 ст.38 Кодекса законов о труде Украины по собственному желанию. При увольнении ответчик своевременно не провел с ним полный расчет, чем нарушил требования ст.ст.47, 116 КЗоТ Украины относительно полного расчета в день увольнения. По его письменное обращение от 26.05.2020 года с требованием провесть с ним полный расчет и предоставить справки о размере причитающихся ему при увольнении сумм и о размере его среднедневной заработной платы, но ответчик не отреагировал. По его подсчетам на момент обращения в суд задолженность ответчика по заработной плате перед ним составляет 82083, 72 грн., Из которых по октябрь 2019 — 7380, 00 грн., За ноябрь 2019 — 25500, 00 грн., За декабрь 2019 — 11507, 73 грн., за январь 2020 — 7532, 22 грн. время простоя, по февраль 2020 — 7532, 22 грн., за март вместе ис компенсацией за неиспользованные отпуска — 22631, 55 грн. По его подсчетам его среднедневная заработная плата составляет 881, 14 грн. (37007, 73 грн. Зарплата за декабрь и ноябрь 2019/42 роб.дн.). Статьей 117 КЗоТ Украины предусмотрено, что в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст.116 КЗоТ Украины, ответчик должен выплатить ему средний заработок за все время задержки по день фактического расчета. таким образом ответчик должен ему заплатить средний заработок за все время задержки расчета с 26.05.2020 года по 26.08.2020року, размер которого составляет 52724, 10 грн. из расчета: 881, 14 грн. х 65 рабочих дней задержки расчета. Просил суд взыскать с ответчика в его пользу задолженность по заработной плате в сумме 82083, 72 грн., Средний заработок за время задержки расчета при увольнении с 26.05.2020 года по 26.08.2020року, размер которого составляет 52724, 10 грн., А также судебные расходы.
07.10.2020 года истцом в суд подано заявление об увеличении размера исковых требований, в которой он отметил, что 18.09.2020 года ответчиком ему была предоставлена отзыв и справку о размере задолженности по заработной плате и в суд предоставлено справку о размере его среднедневной заработной платы. Согласно справки ответчика размер задолженности по заработной плате ответчика перед ним составляет 76774, 31 грн. за период с ноября 2019 по март 2020 включительно. По его письменное обращение от26.05.2020 года, предъявленного посредством почтовой связи с требованием провести с ним полный расчет и предоставить справки о размере причитающихся ему при увольнении сумм и о размере его среднедневной заработной платы, ответчик не отреагировал. Согласно справки ответчика его среднедневная заработная плата составляет 1144, 65 грн. Полный расчет с ним ответчик не произвел. Таким образом ответчик должен ему заплатить средний заработок за время задержки при увольнении с момента предъявления треги посредством почтовой связи, а именно с 26.05.2020 года по 15.10.2020 года в размере 114465, 00 грн., из расчета 1144, 65 грн. х 100 рабочих дней задержки расчета. Учитывая, что ответчиком был проведен с ним полный расчет при увольнении в соответствии с положениями ст.117 КЗоТ Украины ответчик должен выплатить ему средний заработок за время задержки расчета при увольнении по состоянию на 15.10.2020 года в размере 114465, 00 грн. и произвести полный расчет при увольнении, заплативи ему заработную плату в размере 76774, 31 грн. Кроме того, поскольку им доплачена судебный сбор в связи с увеличением размера исковых требований в сумме 303, 85 грн, просит взыскать в его пользу судебные расходы в сумме 1144, 65 грн. (А.с.49).
Истец и представитель истца в судебное заседание не явились, о дате и времени рассмотрения дела извещен надлежащим образом, предоставили в суд заявление о рассмотрении дела без их участия.
Представитель ответчика в судебное заседание не явился, о дате и времени розгкрышку дела надлежащим образом, просил рассмотреть дело без участия представителя и предоставил в суд отзыв на исковое заявление, в котором просил отказать в удовлетворении исковых требований в полном объеме ссылаясь на то, что 03.03.2020 года в день увольнения истец работал с требованием о проведении расчета при увольнении ответчика не обращался, поскольку согласно ст.116 КЗоТ Украины, если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднеена следующий день после предъявления уволенным работником требований о расчете. Однако, в день освобождения и после истец к ответчику с требованием о проведении расчета не обращался. Обращение работника, в день увольнения не работал, в суд с иском о взыскании сумм, причитающихся ему к выплате от предприятия, учреждения, организации по состоянию на день увольнения, а также среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, следует считать предъявлением требования о расчете, предусмотренной статьей 116 КЗоТ Украины (если такое требование ранее пред`являлась). В таком случае ответственность работодателя наступает после обращения уволенного работника в суд и невыплаты после предъявления требования работодателем всех сумм, которые ему принадлежат. Время задержки расчета при увольнении истца начинается с момента, когда ответчику стало известно о требовании истца получения ответчиком копии искового заявления или проведения судебного заседания (при отсутствии сведений одату получения копии искового заявления) к фактической выплаты заработной платы. Исковое заявление ответчик получил 28.08.2020 года, что подтверждается отметкой о получении входящей корреспонденции на судебные повестке о вызове в суд от 25.08.2020 года. Ответственность за задержку расчета при увольнении по ст.117 КЗоТ Украины наступает лишь в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, предусмотренные ст.116 КЗоТ Украины. бремя отсутстости вины в совершении такого нарушения возлагается на работодателя (собственника или уполномоченного им органа). К таким выводам пришел Верховный Суд в составе Объединенной палаты Кассационного гражданского суда по делу №682 / 3060/16-ц, а также в постановлении Верховного Суда Украины по делу 235/1605/19. Таким образом ответственность работодателя за несвоевременную выплату причитающихся уволенному работнику сумм наступает при наличии вины ответчика. Поскольку работник в день увольнения не работал, то, учитываетуючы положения ч.1 ст.116 КЗоТ Украины выплата начисленных сумм должна быть проведена не позднее следующего дня после предъявления уволенным требования о расчете. Однако после освобождения с требованием о расчете истец не обращался. [П.] просит отказать в удовлетворении иска.
Истец предоставил ответ на отзыв ответчика, в котором отметил, что приведены в Видзы ответчика аргументы признает частично и частично с ними соглашается, а именно о размере задолженности ответчика перед ним на моимент освобождения в сумме 76774, 31 грн. и размера среднедневной заработной платы 1144, 65 грн. Что касается других обстоятельств считает доводы изложенные в отзыве необоснованными и безосновательными. Да, действительно в день увольнения ответчик провел с ним полный расчет и не уплатил причитающиеся ему при увольнении суммы, а именно задолженность по заработной плате. В связи с тем, что в день увольнения он не работал, после освобождения он обратился к ответчику с требованием о выплате причитающихся ему сумм и предоставлениясоответствующих справок, которая была предъявлена ответчику посредством почтовой связи. На его обращение от 26.05.2020 о проведении с ним полного расчета и предоставления справки о размере причитающихся ему сумм при увольнении и о размере его среднедневной заработной платы ответчик не отреагировал. С учетом вышеизложенного и на основании требований действующего законодательства, не ставит в зависимость право работника на своевременное получение заработной платы и расчета при увольнении от обстоятельстввозникновения задолженности, работодатель должен выплатить ему задолженность и средний заработок за время задержки расчета при увольнении. Просит отклонить мотивы и возражения ответчика, удовлетворить его исковые требования в полном объеме.
Исследовав материалы дела, суд приходит к выводу, что иск подлежит удовлетворению по следующим основаниям.
Судом установлено, что истец с 12.08.2018 года по 03.03.2020 года находилась в трудовых отношениях с ответчиком, работал в качестве прохидника 5 разряда с полным рабочим днем в шахте, машиниста горных выемочных машин подземным 6 разрядку с полным рабочим днем в шахте, был уволен по собственному желанию согласно ст.38 КЗоТ Украины (а 5−6).
В день увольнения истец не работал, что подтверждается заявлением истца о предоставлении части ежегодного отпуска 03.03.2020 и признается сторонами в отзыве и ответы на отзыв (а.с.19, 30−33, 35, 46).
26 мая 2020 истцом в адрес ответчика направлено заявление о проведении сим полного расчета в связи с увольнением, что подтверждается описанием ценного письма с уведомлением и накладной Укрпочты №8532301065591 (а.с.7).
Согласно справок ответчика задолженность по заработной плате истца по состоянию на 11.09.2020 года составляет: по ноябрь 2019 — 24172, 36 грн., За декабрь 2019 — 10157, 73 грн., За январь 2020 — 7532, 22 грн., за февраль 2020 — 12280, 45 грн., за март 2020 — 22631, 55 грн., что вместе составляет — 76774, 31 грн. среднедневная заробитная плата истца составляет 1144, 65 грн. (А.с.21−22, 23 37−38, 39).
Согласно ч.1 ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
Согласно ч.1 ст.115 КЗоТ Украины, ч.1 ст.24 Закона Украины «Об оплате труда», заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором, но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
Согласно ч.1 ст.47 КЗоТ Украины, собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Согласно ст.116 КЗоТ Украины, при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, проводитться в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.
Согласно ст.117 КЗоТ Украины, в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его среднийзаработок за все время задержки по день фактического расчета.
Таким образом, с ответчика в пользу истца необходимо взыскать задолженность по заработной плате, которая по состоянию на 11.09.2020 года составляет 76774, 31 грн.
Постановлением Верховного суда в составе Объединенной палаты Кассационного гражданского суда от 27.01.2020 года по делу № 682/3060/16-ц (производство № 61−23170сво18), выводы которой в соответствии с ч.4 ст.263 ГПК Украины является обов` обязательными для суда первой инстанции, определено, что обращение трудавителя, который в день увольнения не работал, в суд с иском о взыскании сумм, причитающихся ему к выплате от предприятия, учреждения, организации по состоянию на день увольнения, а также среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, следует считать предъявлением требования о расчете, предусмотренной статьей 116 КЗоТ Украины (если такое требование ранее пред`являлась). В таком случае ответственность работодателя на основании статьи 117 КЗоТ Украины наступает после обращения звильненогв работника в суд и невыплаты после предъявления требования работодателем всех сумм, которые ему принадлежат. Время задержки расчета при увольнении истца начинается с момента, когда ответчику стало известно о требовании истца получения ответчиком копии искового заявления или проведения судом судебного заседания (при отсутствии сведений о дате получения копии искового заявления) к фактической выплаты заработной платы. Ответственность за задержку расчета при увольнении по статье 117 КЗоТ Украины нАСТА только в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, предусмотренные в статье 116 КЗоТ Украины. Бремя отсутствии вины в совершении такого нарушения возлагается на работодателя (собственника или уполномоченный им орган).
Судом установлено, что в день увольнения истец не работал, 26.05.2020 он сдал на почту заявление с требованием к ответчику о проведении с ним полного расчета, 19.08.2020 истец обратился в суд с иском о взысканиизадолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении.
Истцом представлено суду доказательств о том, что его заявление с требованием к ответчику о проведении с ним полного расчета была получена ответчиком или ответчик отказался от получения этого заявления, то есть, что ответчику стало известно об этом требовании истца.
Учитывая, что ответчик получил копию искового заявления с постановлением суда об открытии производства по делу 28.08.2020 (а.с.29) и признает это вотзыве на исковое заявление, поэтому согласно ст.ст.116, 117 КЗоТ Украины и постановления Верховного Суда в составе Объединенной палаты Кассационного гражданского суда от 27.01.2020 года по делу № 682/3060/16-ц, суд считает, что истец согласно заявленных исковых требований имеет право на получение среднего заработка за время задержки расчета при увольнении за период с 28.08.2020 по 15.10.2020 в сумме 38918, 10 грн., исходя из расчета: 1144, 65 грн. х 34 рабочих дня за период с 28.08.2020 по 15.10.2020.
отвовидно к ст.141 ГПК Украины, поскольку истцом при обращении в суд уплачен судебный сбор в размере 1144, 65 грн. по исковые требования о взыскании среднего заработка за задержку расчета при увольнении по состоянию на дату подачи заявления об увеличении исковых требований, с ответчика в пользу истца подлежат взысканию понесенные им судебные расходы по уплате государственной пошлины пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований о взыскании среднего заработка за время задержки при увольнении в сумме 389, 18 грн. (38918, 10 грн. Х 1144, 65 грн.: 114465, 00 грн. = 389, 18 грн.).
Кроме того, поскольку судом взыскано с ответчика в пользу истца 115692, 41 грн., Из которых 76774, 31 грн. — задолженность по заработной плате (истец освобожден от уплаты судебного сбора при подаче иска в суд) и 38918, 10 грн. — средний заработок за время задержки расчета при увольнении, поэтому с ответчика в пользу государства подлежит взысканию судебный сбор в размере 840, 80 грн., Поскольку истец освобожден от выплати судебного сбора за подачу искового заявления в части исковых требований о взыскании задолженности по заработной плате.
На основании ст.ст.47, 115, 116, 117 КЗоТ Украины, ст 21, 24 Закона Украины «Об оплате труда», руководствуясь ст.ст.4, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263−265, 268, 273, 352, 354, 355 ГПК Украины, суд
Р Е Ш И Л:
Иск особа_1, место жительства: адрес_1, регистрационный номер учетной карточки налогоплательщика номер_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «Краснолиманське «, местонахождение: 85310, Донецкая область, г.Родинское [М.] ГП» Угольная компания «Краснолиманская», код егрпоу 32281519, о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении удовлетворить частично.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Краснолиманская» в пользу особа_1 задолженность по заработной плате в сумме 76 774 (семьдесят шесть тысяч семьсот семьдесят четыре) грн. 31 коп. и средний заработок за время заоримкы расчета при увольнении за период с 28.08.2020 по 15.10.2020 в сумме 38 918 (тридцать восемь тысяч девятьсот восемнадцать) рублей. 10 коп.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Краснолиманская» в пользу особа_1 судебный сбор в размере 389 (триста восемьдесят девять) рублей. 18 коп.
В удовлетворении других исковых требований отказать.
Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью «Краснолиманская» в пользу государства судебный сбор в размере 840 (восемьсот сорок) рублей. 80 коп.
решение судавступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы. Решение суда может быть обжаловано в апелляционном порядке. Апелляционная жалоба на решение суда подается в Донецкий апелляционный суд в течение тридцати дней со дня принятия решения. Если в судебном заседании было объявлено только вступительную и резолютивную части судебного решения или в случае рассмотрения дела (решение вопроса) без уведомления (вызова) участников дела, указанный срок исчисляется со дня составления полного сВдова решения.
Полное судебное решение составлено 07.12.2020 года.
судья [О.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Справа № 226/2001/20
ЄУН 226/2001/20
Провадження № 2/226/691/2020
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И
7 грудня 2020 року м. Мирноград
Димитровський міський суд Донецької області в складі:
головуючого — судді Рибкіна О.А.,
за участю секретаря Орлової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Мирнограді Донецької області справу за позовом особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
В С Т, А Н О В И В:
Позивач особа_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що в період з 12.03.2018 року по 03.03.2020 року він працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» прохідником 5 розряду з повним робочим днем у шахті, машиністом гірничих виїмкових машин підземним 6 розрядку з повним робочим днем у шахті. 03.03.2020 року його було звільнено за ч.1 ст.38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням. При звільненні відповідач своєчасно не провів з ним повний розрахунок, чим порушив вимоги ст.ст.47, 116 КЗпП України щодо повного розрахунку в день звільнення. На його письмове звернення від 26.05.2020 року з вимогою провести з ним повний розрахунок та надати довідки про розмір належних йому при звільненні сум та про розмір його середньоденної заробітної плати, але відповідач не відреагував. За його підрахунками на час звернення до суду заборгованість відповідача по заробітній платі перед ним складає 82083, 72 грн., з яких за жовтень 2019 — 7380, 00 грн., за листопад 2019 — 25500, 00 грн., за грудень 2019 — 11507, 73 грн., за січень 2020 — 7532, 22 грн. час простою, за лютий 2020 — 7532, 22 грн., за березень разом із компенсацією за невикористані відпустки — 22631, 55 грн. За його підрахунками його середньоденна заробітна плата становить 881, 14 грн. (37007, 73 грн. зарплата за грудень та листопад 2019 р. / 42 роб.дн.). Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, відповідач повинен виплатити йому середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Таким чином відповідач повинен йому сплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 26.05.2020 року по 26.08.2020року, розмір якого становить 52724, 10 грн. із розрахунку: 881, 14 грн. х 65 робочих днів затримки розрахунку. Просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 82083, 72 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 26.05.2020 року по 26.08.2020року, розмір якого становить 52724, 10 грн., а також судові витрати.
07.10.2020 року позивачем до суду подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій він зазначив, що 18.09.2020 року відповідачем йому була надано відзив та довідку про розмір заборгованості по заробітній платі та до суду надано довідку про розмір його середньоденної заробітної плати. Згідно довідки відповідача розмір заборгованості по заробітній платі відповідача перед ним складає 76774, 31 грн. за період з листопада 2019 року по березень 2020 року включно. На його письмове звернення від 26.05.2020 року, пред`явленого за допомогою поштового зв`язку з вимогою провести з ним повний розрахунок та надати довідки про розмір належних йому при звільненні сум та про розмір його середньоденної заробітної плати, відповідач не відреагував. Згідно довідки відповідача його середньоденна заробітна плата становить 1144, 65 грн. Повний розрахунок з ним відповідач не провів. Таким чином відповідач повинен йому сплатити середній заробіток за час затримки при звільненні з моменту пред`явлення вимоги за допомогою поштового зв`язку, а саме з 26.05.2020 року по 15.10.2020 року у розмірі 114465, 00 грн., із розрахунку 1144, 65 грн. х 100 робочих днів затримки розрахунку. Враховуючи, що відповідачем не був проведений з ним повний розрахунок при звільненні, відповідно до положень ст.117 КЗпП України відповідач повинен сплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні станом на 15.10.2020 року в розмірі 114465, 00 грн. та провести повний розрахунок при звільненні, сплативши йому заробітну плату у розмірі 76774, 31 грн. Крім того, оскільки ним доплачено судовий збір у зв`язку зі збільшенням розміру позовних вимог у сумі 303, 85 грн, просить стягнути на його користь судові витрати у сумі 1144, 65 грн. (а.с.49).
Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явилися, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, надали до суду заяви про розгляд справи без їхньої участі.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, просив справу розглянути без участі представника та надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі посилаючись на те, що 03.03.2020 року у день звільнення позивач не працював, з вимогою про проведення розрахунку при звільненні до відповідача не звертався, оскільки відповідно до ст.116 КЗпП України, якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми, мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимог про розрахунок. Проте, в день звільнення та після позивач до відповідача з вимогою про здійснення розрахунку не звертався. Звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред`явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена статтею 116 КЗпП України (якщо така вимога раніше не пред`являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем усіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати. Позовну заяву відповідач отримав 28.08.2020 року, що підтверджується відміткою про отримання вхідної кореспонденції на судові повістці про виклик до суду від 25.08.2020 року. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за ст.117 КЗпП України наступає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, передбачені ст.116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця (власника або уповноваженого ним органу). До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №682/3060/16-ц, а також в постанові Верховного Суду України у справі 235/1605/19. Таким чином відповідальність роботодавця за несвоєчасну виплату належних звільненому працівникові сум настає за умови наявності вини відповідача. Оскільки працівник в день звільнення не працював, то, враховуючи положення ч.1 ст.116 КЗпП України виплата нарахованих сум повинна бути проведена не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим вимоги про розрахунок. Проте після звільнення з вимогою про розрахунок позивач не звертався. Тому просить відмовити у задоволенні позову.
Позивач надав відповідь на відзив відповідача, в якій зазначив, що наведені у відзові відповідача аргументи визнає частково та частково з ними погоджується, а саме щодо розміру заборгованості відповідача перед ним на момент звільнення у сумі 76774, 31 грн. та розміру середньоденної заробітної плати 1144, 65 грн. Щодо інших обставин вважає доводи викладені у відзиві необґрунтованими та безпідставними. Так, дійсно в день звільнення відповідач не провів з ним повний розрахунок та не сплатив належні йому при звільненні суми, а саме заборгованість із заробітної плати. У зв`язку з тим, що в день звільнення він не працював, після звільнення він звернувся до відповідача з вимогою про виплату належних йому сум та надання відповідних довідок, яка була пред`явлена відповідачу за допомогою поштового зв`язку. На його звернення від 26.05.2020 про проведення з ним повного розрахунку та надання довідки про розмір належних йому сум при звільненні та про розмір його середньоденної заробітної плати відповідач не відреагував. З урахування вищевикладеного та на підставі вимог діючого законодавства, яке не ставить в залежність право працівника на своєчасне отримання заробітної плати та розрахунку при звільненні від обставин виникнення заборгованості, роботодавець повинен сплатити йому заборгованість та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Просить відхилити мотиви та заперечення відповідача, задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач з 12.08.2018 року по 03.03.2020 року знаходилася у трудових відносинах з відповідачем, працював у якості прохідника 5 розряду з повним робочим днем у шахті, машиніста гірничих виїмкових машин підземним 6 розрядку з повним робочим днем у шахті, був звільнений за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України (а.с. 5−6).
В день звільнення позивач не працював, що підтверджується заявою позивача про надання частини щорічної відпустки 03.03.2020 та визнається сторонами у відзиві та відповіді на відзив (а.с.19, 30−33, 35, 46).
26 травня 2020 року позивачем на адресу відповідача направлено заяву про проведення з ним повного розрахунку у зв`язку зі звільненням, що підтверджується описом цінного листа з повідомленням та накладною Укрпошти №8532301065591 (а.с.7).
Згідно довідок відповідача, заборгованість по заробітній платі позивача станом на 11.09.2020 року складає: за листопад 2019 року — 24172, 36 грн., за грудень 2019 року — 10157, 73 грн., за січень 2020 року — 7532, 22 грн., за лютий 2020 року — 12280, 45 грн., за березень 2020 року — 22631, 55 грн., що разом становить — 76774, 31 грн. Середньоденна заробітна плата позивача становить 1144, 65 грн. (а.с.21−22, 23, 37−38, 39).
Відповідно ч.1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України, ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість по заробітній платі, яка станом на 11.09.2020 року складає 76774, 31 грн.
Постановою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 року по справі № 682/3060/16-ц (провадження № 61−23170сво18), висновки якої відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України є обов`язковими для суду першої інстанції, визначено, що звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред`явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена статтею 116 КЗпП України (якщо така вимога раніше не пред`являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі статті 117 КЗпП України наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП України настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у статті 116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця (власника або уповноважений ним орган).
Судом встановлено, що в день звільнення позивач не працював, 26.05.2020 він здав на пошту заяву з вимогою до відповідача про проведення з ним повного розрахунку, 19.08.2020 позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Позивачем не надано суду доказів про те, що його заява з вимогою до відповідача про проведення з ним повного розрахунку була отримана відповідачем чи відповідач відмовився від отримання цієї заяви, тобто, що відповідачу стало відомо про цю вимогу позивача.
Враховуючи, що відповідач отримав копію позовної заяви з ухвалою суду про відкриття провадження у справі 28.08.2020 (а.с.29) та визнає це у відзиві на позовну заяву, тому відповідно до ст.ст.116, 117 КЗпП України та постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 року по справі № 682/3060/16-ц, суд вважає, що позивач згідно заявлених позовних вимог має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.08.2020 по 15.10.2020 в сумі 38918, 10 грн., виходячи із розрахунку: 1144, 65 грн. х 34 робочі дні за період з 28.08.2020 по 15.10.2020.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, оскільки позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1144, 65 грн. за позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні станом на дату подання заяви про збільшення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні в сумі 389, 18 грн. (38918, 10 грн. х 1144, 65 грн.: 114465, 00 грн. = 389, 18 грн.).
Крім того, оскільки судом стягнуто з відповідача на користь позивача 115692, 41 грн., з яких 76774, 31 грн. — заборгованість по заробітній платі (позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позову до суду) та 38918, 10 грн. — середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840, 80 грн., оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви в частині позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі.
На підставі ст.ст.47, 115, 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 21, 24 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263−265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов особа_1, місце проживання: адреса_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків номер_1, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», місцезнаходження: 85310, Донецька область, м.Родинське м.Покровськ, ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», код єдрпоу 32281519, про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 76 774 (сімдесят шість тисяч сімсот сімдесят чотири) грн. 31 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.08.2020 по 15.10.2020 в сумі 38 918 (тридцять вісім тисяч дев`ятсот вісімнадцять) грн. 10 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь особа_1 судовий збір в розмірі 389 (триста вісімдесят дев`ять) грн. 18 коп.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 07.12.2020 року.
Суддя [О.]
