ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ": невыплата зарплаты

Единственный уникальный номер дела 235/6976/21
Номер производства 2/235/132/22

решение
именем украины
11 января 2022 года г. Покровск
Красноармейский горрайонный суд Донецкой области в составе:
председательствующего судьи [К.] А.С.,
с участием секретаря судебного заседания: Нагорной К. В.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда порядке упрощенного производства гражданское дело по исковому заявлению особа_1 к Обществу с ограниченной ответственностью «Краснолиманское» о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, -

В С Т А Н О В И В :
24.09.2021 года на рассмотрение суда предъявлено указанное исковое заявление, в котором особа_1 просит взыскать с ООО «Краснолиманское»:
- задолженность по заработной плате 102 198, 96 гривен,
- средний заработок за время задержки выплаты расчета при увольнении;
Иск мотивирован тем, что особа_1 с 02.08.2018 года находилась в трудовых отношениях с ООО «Краснолиманское», с 02.08.2018 занимала должность юрисконсульта, а с 01.11.2019 года – должность помощника директора по правовым вопросам. Приказом №198к от 15.07.2020 года истец был уволен с ООО «Краснолиманское» из п. 1 ч. 1 в. 36 КЗоТ Украины (по соглашению сторон).
Со времени прекращения трудовых отношений противоречие ст. 116 КЗоТ Украины, ответчиком своевременно, не предоставлен окончательный расчет, причитающиеся суммы заработка, начисленные за период с марта 2020 года по июль 2020 года в размере 102198, 96 гривен не выплачено. За задержку расчета при увольнении, по убеждению истца, ответчик должен понести ответственность, поэтому заявлено требование взыскания, порядке ст. 117 КЗоТ Украины, среднего заработка за период с 15.07.2020 по день принятия судебного решения. За защитой нарушенных прав особа_1 обратилась в суд (а.с. 2-4).
По постановлению суда от 29.09.2021 года возбуждено дело по правилам упрощенного искового производства (между сторонами возникли материально-правовые ильно-правовые последствия такого решения судьи); рассмотрение дела назначено порядке упрощенного искового производства с вызовом сторон, что согласуется с ч. 4 в. 19, ст. 274 ГПК Украины (а. стр. 17).
Ответчиком Обществом с ограниченной ответственностью «Краснолиманское» отзыв на исковое заявление в соответствии со ст. 191 ГПК Украины не представлен, судом приняты максимальные меры для уведомления о рассмотрении дела с соблюдением ст. ст. 128, 130 ГПК Украины. Суду возвращены почтовые сообщения № 8530206425162 та №8530206499999 с отметкой о вручении «лицо_2». В понимании п. 4 ч. 8 ст. 128 ГПК Украины это надлежащее сообщение о рассмотрении дела. (а.с. 20, 22)
Стороны по вызову в суд не явились.
Истцом особа_1 , суда адресовано заявления рассмотрение дела в его отсутствие, иск поддержан, просила принять решение из письменных материалов в деле.
Представитель ответчика ООО «Краснолиманское» директор [Р.] А. А. подал заявление о рассмотрении дела без его участия.
Согласно ч. 3 ст.211 ГПК Украины участник дела имеет право заявить ходатайство о рассмотрении дела в его отсутствие. Если такое ходатайство заявили все участники дела, судебное разбирательство дела осуществляется из имеющихся у суда материалов.
Суд, полно и всесторонне выяснив обстоятельства, на которые ссылались стороны, как на основание своих требований, исследовав доказательства, оценив их принадлежность, допустимость, достоверность, а также достаточность и взаимную связь в их совокупности, установив вытекающие из правоотношенияустановленных обстоятельств и правовые нормы, подлежащие применению к этим правоотношениям, - приходит к следующим выводам.
Судом установлены следующие фактические обстоятельства и соответствующие правоотношения.
Согласно записям в трудовой книжке серийный номер номер_1 особа_1 находился в трудовых отношениях с ООО «Краснолиманское»:
- 02.08.2018 года – принята на должность юрисконсульта;
- 01.11.2019 года – переведена на должность помощника директора по правовым вопросам;
- 15.07.2020 года – уволена по соглашениюсторон, согласно п. 1 ст. 36 КЗоТ Украины (а. с. 8-10).
К материалам дела приложена копия заявления особа_1 от 15.07.2020 года об увольнении по соглашению сторон с 15.07.2020 года, копию приказа ООО «Краснолиманское» № 198-к от 15.07.2020 года об освобождении иска. .11).
Спорные отношения между сторонами возникли по основаниям того, что при увольнении истца расчет с ней своевременно не произведен.
Согласно ст. 43 Конституции Украины каждый имеет право на труд, включающий возм.ность зарабатывать себе на жизнь трудом. Каждый имеет право на заработную плату, не ниже определенной законом. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом. Согласно ст. 21 Закона Украины "Об оплате труда" работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
Согласно ст. 1 Первого протокола к Конвенции о защите прав человека и основополагающих свобод каждая физическая или юридическаяна лицо вправе мирно владеть своим имуществом; никто не может быть лишен своей собственности иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права. Согласно практике Европейского суда по правам человека (дело «Суханов и [И.] против Украины») «имущество» может представлять собой «существующее имущество» или средства, включая «право требования», согласно которому заявитель может утверждать, что он имеет по крайней мере «законное надежды» » / «правомерное ожидание» стосновательно эффективного осуществления права собственности.
Согласно части 1 ст. 47 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежаще оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Анализ норм ст. ст. 47, 116 КЗоТ Украины, Закона Украины «Об оплате труда» свидетельствует о том, что все суммы (заработная плата, выходное пособие, компенсация за неиспользованный отпуск, и т.п.) подлежащие уплатеиковые, должны быть выплачены в день его увольнения. Закон прямо возлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанность произвести с уволенным работником полный расчет, выплатить все принадлежащие ему суммы; в случае неисполнения такой обязанности по вине собственника или уполномоченного им органа наступает предусмотренная статьей 117 КЗоТ Украины ответственность. Такая правовая позиция изложена в постановлениях Верховного Суда Украины №6-1395цс16 от 26.10.2016 года, №6-788цс16 от 14.12.2016 года, №6-2912цс16.
Согласно ст. 76 ГПК Украины доказательствами есть любые данные, из которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств (фактов), обосновывающих требования и возражения участников дела, и других обстоятельств, имеющих значение решения дела. Судом с учетом указанной нормы предоставляется оценка доводов истца по части обоснования требований об удержании с ответчика задолженности по заработной плате в заявленном размере.
О предоставлении сведений о начисленной и выплаченной зарплаты указаны в ст. 110 КЗоТ и ст. 30 Закона Украины «Об оплате труда» - при каждой выплате заработной платы собственник или уполномоченный им орган должен уведомить работника о таких данных, относящихся к периоду, за который производится оплата труда: а) общая сумма заработной платы с расшифровкой по видам выплат; б) размеры и основания отчислений и удержаний из заработной платы; в) сумма заработной платы, относящейся к выплате.
Согласно бухгалтерской справке ООО «Краснолиманское» о задолженностизаработной платы № 221 от 28.09.2020 года с особа_1 за время работы проведены следующие расчеты:
- за март 2020: начислено - 23085, 63 гривен: к выплате - 18583, 94 гривен, уплачено 15583, 94 гривен, задолженность 3000, 00 гривен;
- за апрель 2020 года: начислено – 25067, 57 гривен, к выплате – 20179, 40 гривен, уплачено 0, 00 гривен, долг – 20179, 40 гривен,
- за май 2020 года: начислено – 24292, 03 гривен, к выплате – 19555, 08 гривен, уплачено 0, 00 гривен, борг – 19555, 08 гривен,
- за июнь 2020 года: начислено – 25152, 05 гривен, к выплате – 20247, 40 гривен, уплачено 0, 00 гривен, долг – 20247, 40 гривен,
- за июль 2020 года: начислено - 48716, 86 гривен (отработано 11 г. дней - 12600, 78 гривен, компенсация за неиспользованный отпуск 52 к. дня - 36116, 08 гривен), к выплате - 39217, 08 гривен, 00 гривен, долг – 39217, 08 гривен, общая сумма задолженности по состоянию на 28.09.2020 года составляет 102198, 96 гривен, с учетомуже осуществленного удержания подоходного налога с граждан, взносов и других обязательных платежей из этой суммы. (а.я. 13-14)
Ведомости исследованных бухгалтерских справок истцом не оспорены, доказательств, которые опровергались указанные подсчеты не предоставлены.
Полно и всесторонне выяснив обстоятельства по делу, предоставленные сторонами доказательства, исследованные в судебном заседании и отвечающие требованиям закона в понимании их принадлежности и допустимости, - суд приходит к выводу, что принудительному взысканиюс ООО «Краснолиманское» в пользу особа_1 подлежит сумма 102198, 96 гривен, с учетом уже осуществленного удержания подоходного налога с граждан, взносов и других обязательных платежей из этой суммы.
Рассматривая исковые требования особа_1 в части взыскания с ООО «Краснолиманское» суммы среднего заработка за время задержки расчета при увольнении - суд приходит к следующим выводам.
По позиции истца ответчиком несвоевременно произведен расчет, поскольку начислены суммы составляющих заработной платытку не выплачены в день увольнения, то есть 15.07.2020 года, поэтому ответчик должен понести ответственность, предусмотренную ст. 117 КЗоТ Украины.
лицо_1 ссылаясь на положения ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины, абз. 4 п. 2 Постановления Кабинета Министров Украины № 100 от 08.02.1995 года «Об утверждении Порядка исчисления средней заработной платы», - производит расчет суммы среднего заработка за время задержки расчета при увольнении по формуле: средний заработок умножен на время задержки фактыческого расчета.
Согласно бухгалтерской справке ООО «Краснолиманское» №220 от 28.09.2020 года среднедневный заработок особа_1 составляет 1257, 49 гривен, исходя из следующего расчета: (заработная плата за май 2020 года + заработная плата за июнь 2020 года) = 49042, 01 гривен/39 дня (а.с. 12).
Время задержки расчета при увольнении по позиции истца с 15.07.2020 года по 11.01.2021 года составляет 470301, 26 гривен.
Ответчик ООО «Краснолиманское», не оспаривает заявленное право лицо_1 на возмещение среднего заработка за задержку расчета при увольнении, а также наличие правовых оснований для ответственности за допущенное нарушение сроков проведения расчета с истцом при увольнении.
Согласно части первой статьи 55 Конституции Украины права и свободы человека и гражданина защищаются судом. Согласно статье 2 КЗоТ работники имеют право, в частности, на обращение в суд для разрешения трудовых споров независимо от характера.ру выполняемой работы или занимаемой должности. Согласно ч. 1 ст. 15 ГК Украины каждый человек имеет право на защиту своего гражданского права в случае его нарушения, непризнания или оспаривания.
Согласно ст. 12 ГПК Украины гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон. Согласно ст. 81 ГПК Украины участники дела имеют равные права по осуществлению всех процессуальных прав и обязанностей, предусмотренных законом; каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание.аву для своих требований. Согласно ч. 6 ст. 81 ГПК Украины доказывание не может основываться на предположениях.
Таким образом, при выяснении, какими доказательствами каждая сторона будет обосновывать свои доводы или возражения по поводу непризнанных обстоятельств, суд должен исходить из принципа состязательности гражданского процесса, по которому каждая сторона несет обязанности по сбору доказательств и доказыванию тех обстоятельств, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, если иное не установлено процессуальнымном.
Предоставляя оценку обоснованности исковых требований особа_1 об удержании с ООО «Краснолиманское» суммы среднего заработка за время задержки расчета при увольнении - суд принимает во внимание следующее.
Согласно статье 116 КЗоТ при увольнении работника выплата всех сумм, принадлежащих ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения; если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления увольненияным работником требования о расчете; о начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм; в случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае должен в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Согласно пункту 2.2 Решения Конституционного Суда Украины от 22.02.2012 года по делу об официальном т.д.разъяснение положений статьи 233 КЗоТ во взаимосвязи с положениями статей 117, 237-1 настоящего кодекса указано, что по статье 47 Кодекса работодатель обязан выплатить работнику при увольнении все суммы, принадлежащие ему от предприятия, учреждения, организации, в сроки, указаны в статье 116 Кодекса, а именно в день увольнения или не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. Не проведение по вине собственника или уполномоченного им органа расчета по прАцивщиком в указанные сроки является основанием для ответственности, предусмотренной статьей 117 Кодекса.
Согласно статье 117 КЗоТ в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета
Согласно разъяснениям п. 20, п. 25 Постановления Пленума ВСУкраины № 13 от 24.12.1999 года, - установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда же он этот день не был на работе, – на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ Украины взимает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, еслиработодатель не докажет отсутствия в этом своей вины.
Толкование статьи 117 КЗоТ свидетельствует, что ответственность работодателя неразрывно связана с: фактом невыплаты работнику причитающихся сумм; сроками, установленными в статье 116 КЗоТ Украины; наличием вины собственника или уполномоченного им органа. Только совокупность всех указанных условий может обуславливать ответственность работодателя за задержку расчета при увольнении.
Судом установлено, что 15.07.2020 года особа_1 подала заявление об уходе с посад помощника директора по правовым вопросам. (а.я. 11).
Приказом ООО «Краснолиманское» № 198к от 15.07.2020 года особа_1 уволен с работы с 05.07.2020 года в соответствии с п. 1 ст. 36 КЗоТ Украины по соглашению сторон. (а.я. 11).
День увольнения – 15.07.2020 года был рабочим днем ​​для лицо_1.
Истец подала заявление об увольнении по соглашению сторон (п. 1 ст. 36 КЗоТ Украины). Таким образом, днем ​​увольнения лицо_1 является 15.07.2020 года.
При таких обстоятельствах, учитывая, что в день увольнения истец работалла, согласно положениям ст. 116 КЗоТ Украины, сумма причитающихся выплат (составляющие начисленного заработка) должна быть выплачена работодателем не позднее следующего дня после увольнения.
Осуществление расчетов среднего заработка за все время задержки по дню фактического расчета определено в Порядке исчисления средней заработной платы, утвержденном постановлением Кабинета Министров Украины от 08.02.1995 № 100.
Так, абзацем третьим пункта 2 раздела II Порядка установлено, что среднемесячная заработная платаИтная плата исчисляется, исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана данная выплата.
Согласно бухгалтерской справке ООО «Краснолиманское» №220 от 28.09.2020 года среднедневный заработок особа_1 составляет 1257, 49 гривен, исходя из следующего расчета: (заработная плата за май 2020 года + заработная плата за июнь 2020 года) = 49042, 01 гривен/39 дня (а.с. 12).
Возражений против такого расчетаистцом предоставлено.
В постановлении ВСУ по делу № 6-2807цс16 от 01.03.2017 г. указано, что при исчислении размера среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета следует использовать формулу, по которой подсчитывается период задержки именно за рабочие дни исходя из среднедневного заработка, исчисленного в соответствии с положениями Порядка, если иное не предусмотрено действующим законодательством.
Суд определяет количество рабочих дней задержки расчета при увольнении с 16.07.2020года (на следующий день после увольнения) - по дате принятия решения суда (11.01.2022 года), поскольку ответчиком не осуществлена ​​фактическая выплата задолженности по заработной плате. При этом суд отмечает, что такая защита трудовых прав истца согласовывается с разъяснениями постановления Пленума Верховного Суда Украины «О практике применения судами законодательства об оплате труда» № 13 от 24.12.1999 года (п. 20), и не может быть расцененной как нарушение принципа рассмотрения дела в пределах заявленных пвызовных требований.
Учитывая указанное, с учетом разъяснения Минсоцполитики по расчету норм длительности рабочего времени на 2020 год (письмо от 03.08.2019 г.) и на 2021 год 02/02/03 количество рабочих дней, за которые истцу задержана выплата заработной платы при увольнении за период с 16.07.2020 года по 11.01.2022 года (включительно) составляет 373 дней.
Таким образом сумма компенсации за время задержки расчета составляет: 1257, 49 грн. (среднедневная заработная плата) х 373 (количество дней задержки расчета) = 469043, 77 гривен.
Суд акцентирует внимание, что ответственность за задержку расчета при увольнении по статье 117 КЗоТ Украины наступает только в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, предусмотренные в статье 116 КЗоТ Украины. Бремя отсутствия вины в совершении такого нарушения возлагается на работодателя.
Так, ООО «Краснолиманское» никоим образом не опровергнуто, что невыплата ЛИЦО_1линии причитающихся сумм заработка не связано с виновным поведением работодателя.
Требования по выплате среднего заработка в связи с несвоевременной выплатой причитающихся работнику сумм, это своего рода возмещение причиненного имущественного ущерба. Общим признаком гражданско-правовой ответственности есть ее компенсаторный характер. Меры гражданско-правовой ответственности ориентированы не на наказание должника, а на восстановление имущественной сферы потерпевшего от правонарушения. Согласно части 1 статьи 9 ГК УкраиныИны такая направленность присуща и мере ответственности работодателя, предусмотренной статьей 117 КЗоТ Украины.
Целью законодательного регулирования механизма компенсации работодателем работнику среднего заработка за время задержки расчета при увольнении является защита имущественных прав работника в связи с его увольнением с работы, в частности, защита права работника на своевременное получение заработной платы за выполненную работу, которая является основным средством к существованию работника , необходимым для обеспечения егожизнь.
Обращаясь с требованием о взыскании возмещения, определенного на основании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении в соответствии со ст. 117 КЗоТ Украины, истец не должен доказывать размер имущественных потерь, которые он понес. Поэтому оценка таких потерь работника, связанных с задержкой расчета при увольнении, не преследует цель установления точного их размера. Суд должен ориентировочно оценить размер имущественных потерь, которые, как можно было бы разумно предусмотреть, мог понести истец. Исхсогласно принципам разумности, справедливости и пропорциональности, суд при определенных условиях может уменьшить размер возмещения, предусмотренного статьей 117 КЗоТ Украины. Такое правовое заключение изложено в постановлении Большой Палаты Верховного Суда от 26.06.2019 года по делу № 761/9584/15-ц (производство № 14-623цс18).
Согласно пункту 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24.12.1999 года № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда» само по себе отсутствие средств наработодателя отсутствие финансово-хозяйственной деятельности не исключает его ответственности на основании статьи 117 КЗоТ Украины. Такое же разъяснение предоставил и Конституционный Суд Украины в своем Решении от 22.02.2012 г. № 4-рп/2012 по делу об официальном толковании положений ст. 233 КЗоТ Украины во взаимосвязи с положениями статей 117, 237-1 настоящего кодекса.
Суд, рассмотрев дело, решив вопросы, которые в соответствии со статьей 264 ГПК Украины подлежат выяснению при принятии решения.Уже к взысканию с ООО «Краснолиманское» суммы средств – начисленной, но не выплаченной заработной платы, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, – при этом отмечает следующее.
Согласно абз. 5 п. 6 постановления Пленума Верховного Суда Украины «О практике применения судами законодательства об оплате труда» от 24.12.1999 № 13 удовлетворяя требования об оплате труда, суд должен привести в решении расчеты, из которых он исходил при определении сумм, подлежащих взысканию . Осктолько взимание и уплата подоходного налога с граждан (налога на доходы физических лиц) является обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем отмечается в резолютивной части решения.
Согласно ст. 67 Конституции Украины определено, что каждый обязан уплачивать налоги и сборы в порядке и размерах, установленных законом.
Порядок налогообложения доходов, полученных физическими лицами, урегулированилом IV Налогового кодекса Украины, которым определены виды полученных физическими лицами доходов, которые включаются в общий месячный (годовой) налогооблагаемый доход (статья 164 НК), и доходы, не включаемые в расчет общего (годового) налогооблагаемого дохода (статья 165 ГПК Украины) ).
В соответствии с п. п. 168.1.1 п. 168.1 ст.168 Налогового Кодекса Украины налоговый агент, начисляющий (выплачивает, предоставляющий) налогооблагаемый доход в пользу плательщика налога, обязан удерживатьналог с суммы такого дохода за его счет, используя ставку налога, определенную ст.167 Кодекса. Согласно п. 167.1 ст. 167 Налогового кодекса Украины установлена ​​ставка налога составляет 18 процентов налогооблагаемой базы относительно доходов, начисленных (выплаченных, предоставленных) (кроме случаев, определенных в пунктах 167.2-167.5 настоящей статьи) в том числе, но не исключительно в форме: заработной платы, других поощрительных и компенсационных выплат или других выплат и вознаграждений, которые начисляются (выплачиваються, предоставляются) плательщику в связи с трудовыми отношениями и по гражданско-правовым договорам). Согласно п. 16-1 подраздела 10 раздела XX НК Украины до вступления в силу решения Верховной Рады Украины о завершении реформы Вооруженных Сил Украины установлено обложение заработной платы военным сбором. Ставка военного сбора составляет 1, 5% объекта обложения, определенного пп. 1.2 п. 16-1 подраздела 10 раздела XX Кодекса.
Таким образом, работодатель должен выполнить функции налогового агена начисление, удержание и уплаты налога на доходы физических лиц и военного сбора с дохода в виде заработной платы, приговоренной к взысканию, среднего заработка, начисленного на основании решения суда за время задержки расчета при увольнении, морального ущерба (правовая позиция изложена в постановлении Верховного Суда от 25.07.2018 г. дело № 180/683/13-ц).
При указании в резолютивной части решения заключения о налогообложении приговоренных к взысканию сумм - суд учитывает, что изпо материалам дела ООО «Краснолиманское» имеет перед особа_1 обязанность по выплате заработной платы согласно бухгалтерской справки о задолженности, где суммы отражены уже с учетом проведенных удержаний налогов, взносов и других обязательных платежей.
Согласно п. 2 ч. 5 ст. 265 ГПК Украины резолютивная часть решения суда должна содержать заключение суда о разделе судебных издержек. Распределение судебных издержек между сторонами производится по правилам статьи 141 ГПК Украины. Согласно ч. 1 ст. 133 ГПКУкраины судебные издержки состоят из судебного сбора и расходов, связанных с рассмотрением дела. Согласно ч. 1 ст. 141 ГПК Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
особа_1 от уплаты судебного сбора в части иска о взыскании заработной платы уволен в соответствии с п. 1 ч. 1 ст. 5 Закона Украины "О судебном сборе". Согласно ч. 6 ст. 141 ГПК Украины если сторона, в пользу которой принято решение освобождена от уплаты судебных издержек, со второйстороны взимаются расходы в пользу понесших их лиц. Иск лицо_1 в части взыскания задолженности по заработной плате удовлетворен полностью на сумму 102198, 96 гривен, то есть на 100% от заявленных требований, поэтому размер судебного сбора, подлежащего взысканию с ответчика в пользу государства, равняется 908, 00 гривен.
Из материалов дела усматривается, что истцом при предъявлении искового заявления об удержании среднего заработка за задержку расчета при увольнении в доход местного бюджетачено судебный сбор в сумме 908 гривен (квитанция - а.с. 1). Требования в этой части удовлетворены полностью на сумму 469043, 77 гривен, то есть на 100% от заявленной суммы, поэтому судебный сбор подлежит возмещению истцу за счет ответчика в сумме 908 гривен.
На основании вышеизложенного, ст. ст. 15, 16 ГК РФ, ст. ст. 2, 19, 44, 47, 116, 117 КЗоТ Украины, руководствуясь ст. ст. 141, 263-265, 268, 273, 354 ГПК Украины суд, -

В И Р И Ш И В :
Исковые требования особа_1 к Обществу с ограниченной ответственностью«Краснолиманское» о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении – удовлетворить полностью.
Взыскать с Государственного предприятия Общества с ограниченной ответственностью «Краснолиманское» в пользу особа_1 :
- задолженность по начисленной, но не выплаченной при увольнении заработной платы за март 2020 года – июль 2020 года в сумме 102198 (сто две тысячи сто девяносто восемь) гривен 96 копеек (сумма определена уже с учетомванием проведенных удержаний налогов с граждан, взносов и других обязательных платежей);
- средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 16.07.2020 года по 11.01.2022 года (включительно) в сумме 469043 (четыреста шестьдесят девять тысяч сорок три) гривны 77 копеек (сумма определена без учета удержания прибыли , взносов и других обязательных платежей).
Допустить немедленное исполнение решения суда в части взыскания с Общества с ограниченной ответственностьюстю «Краснолиманское» в пользу лицо_1 заработную плату в пределах месячного платежа за апрель 2020 года в сумме 20179 (двадцать тысяч сто семьдесят девять) гривен 40 копеек ).
Судебные расходы по делу, согласно ч. 6 ст. 141 ГПК Украины, отнести на счет Общества с ограниченной ответственностью «Краснолиманское» взыскав с ответчика:
- в пользу лицо_1 судебный сбор в сумме 908(девятьсот восемь) гривен;
- в пользу государства судебный сбор в сумме в сумме 908 (девятьсот восемь) гривен;
Решение суда вступает в законную силу в соответствии со ст. 273 ГПК Украины по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу после возвращения апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суду апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Решение суда может быть обжаловано в течение 30 дней по правилам, установленным ст. ст. 354, 355 ГПК Украины и, соответственно, п. п. 15.5 п. 15 ч. 1 Переходных положений ГПК Украины, - в Донецкий апелляционный суд через Красноармейский горрайонный суд Донецкой области или непосредственно в суд апелляционной инстанции.
Согласно п. 3 раздела ХІІ «Заключительные положения» ГПК Украины (в редакции Закона № 731-IX от 18.06.2020 г..) во время действия карантина, установленного Кабинетом Министров Украины с целью предотвращения распространения коронавирусной болезни (covid-19), суд по заявлению участников дела и лиц, не участвовавших в деле, если суд решил вопрос об их правах, интересах и (или) ) обязанности (в случае наличия у них права на совершение соответствующих процессуальных действий, предусмотренных настоящим Кодексом), возобновляет процессуальные сроки, установленные нормами настоящего Кодекса, если признает причины их пропуска уважительными и предопределенныминет ограничениями, внедренными в связи с карантином; суд может восстановить соответствующий срок как до, так и после его истечения; суд по заявлению лица продлевает процессуальный срок, установленный судом, если невозможность совершения соответствующего процессуального действия в определенный срок обусловлена ​​ограничениями, введенными в связи с карантином.
Согласно ч. 5 ст. 268 ГПК Украины датой принятия решения, принятого при отсутствии участников дела, дата составления полного судебного решения.
Дата сксоздание полного текста решения суда – 11.01.2022 года.
Сведения об участниках дела согласно п. 4 ч. 5 ст. 265 ГПК Украины:
- истец: лицо_1, информация_1, паспорт серия номер_2, номер карты налогоплательщика номер_3, адрес регистрации: адрес_1;
- ответчик: Общество с ограниченной ответственностью «Краснолиманское», код егрпоу 32281519, юридический адрес: 85310, Донецкая область, г. Родинское.

Судья:





ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

Єдиний унікальний номер справи 235/6976/21
Номер провадження 2/235/132/22

рішення
іменем україни
11 січня 2022 року м. Покровськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Клікунової А.С.,
за участю секретаря судового засідання: Нагорної К. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В :
24.09.2021 року на розгляд суду пред`явлено вказану позовну заяву, в якій особа_1 просить стягнути з ТОВ «Краснолиманське»:
- заборгованість по заробітній платі 102198, 96 гривень,
- середній заробіток за час затримки виплати розрахунку при звільненні;
Позов мотивовано тим, що особа_1 з 02.08.2018 року перебувала в трудових відносинах з ТОВ «Краснолиманське», з 02.08.2018 року обіймала посаду юрисконсульта, а з 01.11.2019 року – посаду помічника директора з правових питань. Наказом №198к від 15.07.2020 року позивач була звільнена з ТОВ «Краснолиманське» на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін).
З часу припинення трудових відносин супереч ст. 116 КЗпП України, відповідачем своєчасно, не надано остаточного розрахунку, належні суми заробітку, нараховані за період з березня 2020 року по липень 2020 року в розмірі 102198, 96 гривень не виплачено. За затримку розрахунку при звільненні, за переконанням позивача, відповідач повинен понести відповідальність, тому заявлено вимогу стягнення, в порядку ст. 117 КЗпП України, середнього заробітку за період з 15.07.2020 року по день ухвалення судового рішення. За захистом порушених прав особа_1 звернулась до суду (а.с. 2-4).
Ухвалою суду від 29.09.2021 року порушено справу за правилами спрощеного позовного провадження (між сторонами виникли матеріально-правові і процесуально-правові наслідки такого рішення судді); розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, що узгоджується з ч. 4 ст. 19, ст. 274 ЦПК України (а.с. 17).
Відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» відзив на позовну заяву відповідно до ст. 191 ЦПК України не подано, судом вжито максимальні заходи для повідомлення про розгляд справи з дотриманням ст. ст. 128, 130 ЦПК України. Суду повернуто поштові повідомлення № 8530206425162 та №8530206499999 з відміткою про вручення « особа_2 ». В розумінні п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України це є належним повідомленням про розгляд справи. (а.с. 20, 22)
Сторони на виклик до суду не з`явилися.
Позивачем особа_1 , суду адресовано заяви про розгляд справи в її відсутність, позов підтримано, просила ухвалити рішення на підставі письмових матеріалів у справі.
Представник відповідача ТОВ «Краснолиманське», директор [Р.] А. А. подав заяву про розгляд справи без його участі.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх [censored] встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.
Судом встановлено такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.
Згідно записів в трудовій книжці серійний номер номер_1 особа_1 перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Краснолиманське»:
- 02.08.2018 року – прийнята на посаду юрисконсульта;
- 01.11.2019 року – переведена на посаду помічника директора з правових питань;
- 15.07.2020 року - звільнена за угодою сторін, згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України (а. с. 8-10).
До матеріалів справи долучено копію заяви особа_1 від 15.07.2020 року про звільнення за угодою сторін з 15.07.2020 року, копію наказу ТОВ «Краснолиманське» № 198-к від 15.07.2020 року про звільнення позивача з 15.07.2020 року (а.с. 11).
Спірні відносини між сторонами виникли з підстав того, що при звільненні позивача розрахунок з нею своєчасно не проведено.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа «Суханов та Ільченко проти України») «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» / «правомірне очікування» стосовно ефективного здійснення права власності.
Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Аналіз норм ст. ст. 47, 116 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці» свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, тощо) належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Така правова позиція викладена в поставах Верховного Суду України № 6-1395цс16 від 26.10.2016 року, № 6-788цс16 від 14.12.2016 року, № 6-2912цс16.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Судом з урахуванням вказаної норми надається оцінка доводів позивача в частині обґрунтування вимог про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в заявленому розмірі.
Про надання відомостей щодо нарахованої і виплаченої зарплати вказано в ст. 110 КЗпП і ст. 30 Закону України «Про оплату праці» - при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.
Згідно бухгалтерської довідки ТОВ «Краснолиманське» про заборгованість із заробітної плати № 221 від 28.09.2020 року з особа_1 за час роботи проведено наступні розрахунки:
- за березень 2020 року: нараховано – 23085, 63 гривень: до виплати – 18583, 94 гривень, сплачено 15583, 94 гривень, заборгованість 3000, 00 гривень;
- за квітень 2020 року: нараховано – 25067, 57 гривень, до виплати – 20179, 40 гривень, сплачено 0, 00 гривень, борг – 20179, 40 гривень,
- за травень 2020 року: нараховано – 24292, 03 гривень, до виплати – 19555, 08 гривень, сплачено 0, 00 гривень, борг – 19555, 08 гривень,
- за червень 2020 року: нараховано – 25152, 05 гривень, до виплати – 20247, 40 гривень, сплачено 0, 00 гривень, борг – 20247, 40 гривень,
- за липень 2020 року: нараховано – 48716, 86 гривень (відпрацьовано 11 р. днів – 12600, 78 гривень, компенсація за невикористану відпустку 52 к. дні – 36116, 08 гривень), до виплати – 39217, 08 гривень, сплачено 0, 00 гривень, борг – 39217, 08 гривень, загальна сума заборгованості станом на 28.09.2020 року складає 102198, 96 гривень, з урахуванням вже здійсненого утримання прибуткового податку з громадян, внесків й інших обов`язкових платежів з цієї суми. (а.с. 13-14)
Відомості досліджених бухгалтерських довідок позивачем не оспорено, доказів, які б спростовувалися зазначені підрахунки не надано.
Повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані сторонами докази, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону в розумінні їх належності та допустимості, - суд приходить до висновку, що примусовому стягненню з ТОВ «Краснолиманське» на користь особа_1 підлягає сума 102198, 96 гривень, з урахуванням вже здійсненого утримання прибуткового податку з громадян, внесків й інших обов`язкових платежів з цієї суми.
Розглядаючи позовні вимоги особа_1 в частині стягнення з ТОВ «Краснолиманське» суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - суд приходить до наступних висновків.
За позицією позивача відповідачем несвоєчасно проведено розрахунок, оскільки нараховані суми складових заробітку не виплачені в день звільнення, тобто 15.07.2020 року, тому відповідач повинен понести відповідальність, передбачену ст. 117 КЗпП України.
особа_1 посилаючись на положення ч. 1 ст. 117 КЗпП України, абз. 4 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», - проводить розрахунок суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за формулою: середній заробіток помножений на час затримки фактичного розрахунку.
Згідно бухгалтерської довідки ТОВ «Краснолиманське» №220 від 28.09.2020 року середньоденний заробіток особа_1 складає 1257, 49 гривень, виходячи з наступного розрахунку: (заробітна плата за травень 2020 року + заробітна плата за червень 2020 року) / (кількість фактично відпрацьованих днів) = 49042, 01 гривень / 39 дні (а.с. 12).
Час затримки розрахунку при звільненні, за позицією позивача з 15.07.2020 року по 11.01.2021 року складає 470301, 26 гривень.
Відповідач ТОВ «Краснолиманське», не оспорює заявлене право особа_1 на відшкодування середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, а також наявність правових підстав для відповідальності за допущене порушення строків проведення розрахунку з позивачем при звільненні.
Згідно з частиною першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до статті 2 КЗпП працівники мають право, зокрема, на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади. Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.
Надаючи оцінку обґрунтованості позовних вимог особа_1 про стягнення з ТОВ «Краснолиманське» суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - суд приймає до уваги наступне.
Відповідно до статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення; якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок; про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум; в разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно пункту 2.2 Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу вказано, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу.
Згідно статті 117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно роз`яснень п. 20, п. 25 Постанови Пленуму ВС України № 13 від 24.12.1999 року, - встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
Тлумачення статті 117 КЗпП свідчить, що відповідальність роботодавця нерозривно пов`язана з: фактом невиплати працівникові належних сум; строками, встановленими у статті 116 КЗпП України; наявністю вини власника або уповноваженого ним органу. Лише [censored] усіх вказаних умов може зумовлювати відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні.
Судом встановлено, що 15.07.2020 року особа_1 подала заяву про звільнення з посади помічника директора з правових питань. (а.с. 11).
Наказом ТОВ «Краснолиманське» № 198к від 15.07.2020 року особа_1 звільнено з роботи з 05.07.2020 року відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. (а.с. 11).
День звільнення – 15.07.2020 року був робочим днем для особа_1 .
Позивач подала заяву про звільнення за угодою сторін.(п. 1 ст. 36 КЗпП України). Таким чином, днем звільнення особа_1 є 15.07.2020 року.
За таких обставин, зважаючи на те, що у день звільнення позивач працювала, відповідно до положень ст. 116 КЗпП України, сума належних виплат (складові нарахованого заробітку) мала бути виплачена роботодавцем не пізніше наступного дня після звільнення.
Здійснення розрахунків середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.
Так, абзацом третім пункту 2 розділу ІІ Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата.
Згідно бухгалтерської довідки ТОВ «Краснолиманське» №220 від 28.09.2020 року середньоденний заробіток особа_1 складає 1257, 49 гривень, виходячи з наступного розрахунку: (заробітна плата за травень 2020 року + заробітна плата за червень 2020 року) / (кількість фактично відпрацьованих днів) = 49042, 01 гривень / 39 дні (а.с. 12).
Заперечень проти такого розрахунку позивачем не надано.
В постанові ВСУ у справі № 6-2807цс16 від 01.03.2017 року зазначено, що при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки саме за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку, якщо іншого не передбачено чинним законодавством.
Суд визначає кількість робочих днів затримки розрахунку при звільненні з 16.07.2020 року (наступний день після звільнення) - по дату ухвалення рішення суду (11.01.2022 року), оскільки відповідачем не здійснено фактичної виплати заборгованості по заробітній платі. При цьому, суд зазначає, що такий захист трудових прав позивача узгоджується з роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року (п. 20), та не може бути розціненим як порушення принципу розгляду справи в межах заявлених позовних вимог.
З огляду вказаного, з урахуванням роз`яснення Мінсоцполітики з розрахунку норм тривалості робочого часу на 2020 рік (лист від 03.08.2019 р.) та на 2021 рік (лист № 3501-06/219від 12.08.2020 р.) - суд зазначає, що кількість робочих днів, за які позивачу затримано виплату заробітної плати при звільненні за період з 16.07.2020 року по 11.01.2022 року (включно) складає 373 днів.
Таким чином, сума компенсації за час затримки розрахунку складає: 1257, 49 грн. (середньоденна заробітна плата) х 373 (кількість днів затримки розрахунку) = 469043, 77 гривень.
Суд акцентує увагу, що відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП України настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у статті 116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця.
Так, ТОВ «Краснолиманське» жодним чином не спростовано, що невиплата особа_1 при звільненні належних сум заробітку не пов`язана з винною поведінкою роботодавця.
Вимоги щодо виплати середнього заробітку у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, це свого роду відшкодування завданої майнової шкоди. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.
Метою законодавчого регулювання механізму компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач. Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18).
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» сама по собі відсутність коштів у роботодавця, відсутність фінансово-господарської діяльності не виключає його відповідальності на підставі статті 117 КЗпП України. Таке ж роз`яснення надав і Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу.
Суд, розглянувши справу, вирішивши питання, які відповідно до статті 264 ЦПК України підлягають з`ясуванню при ухваленні рішення, - присуджує до стягнення з ТОВ «Краснолиманське» суми коштів - нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - при цьому зазначає наступне.
Згідно з абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року № 13 задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податку на доходи фізичних осіб) є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку і інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відповідно до ст. 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ЦПК України).
Відповідно до п. п. 168.1.1 п. 168.1 ст.168 Податкового Кодексу України податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст.167 Кодексу. Згідно п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України встановлено ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами). Відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України встановлено оподаткування заробітної плати військовим збором. Ставка військового збору складає 1, 5% об`єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу.
Таким чином, роботодавець має виконати функції податкового агента щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу у вигляді заробітної плати, присудженої до стягнення, середнього заробітку, нарахованого на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 року справа № 180/683/13-ц).
При зазначенні в резолютивній частині рішення висновку про оподаткування присуджених до стягнення сум, - суд враховує, що згідно матеріалів справи ТОВ «Краснолиманське» має перед особа_1 обов`язок по виплаті заробітної плати згідно бухгалтерської довідки про заборгованість, де суми відображено вже з урахуванням проведених утримань податків, внесків й інших обов`язкових платежів.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України. Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, особа_1 від сплати судового збору в частині позову про стягнення заробітної плати звільнений відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються витрати на користь осіб, які їх понесли. Позов особа_1 в частині стягнення заборгованості по заробітній платі задоволено повністю на суму 102198, 96 гривень, тобто на 100 % від заявлених вимог, тому розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь держави дорівнює 908, 00 гривень.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при пред`явлені позовної заяви про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в дохід місцевого бюджету сплачено судовий збір в сумі 908 гривень (квитанція - а.с. 1). Вимоги в цій частині задоволено повністю на суму 469043, 77 гривень, тобто на 100% від заявленої суми, тому судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача в сумі 908 гривень.
На підставі вищевикладеного, ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 2, 19, 44, 47, 116, 117 КЗпП України, керуючись ст. ст. 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні – задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь особа_1 :
- заборгованість з нарахованої, але не виплаченої при звільненні заробітної плати за березень 2020 року – липень 2020 року в сумі 102198 (сто дві тисячі сто дев`яносто вісім) гривень 96 копійок (сума визначена вже з урахуванням проведених утримань податків з громадян, внесків й інших обов`язкових платежів);
- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.07.2020 року по 11.01.2022 року (включно) в сумі 469043 (чотириста шістдесят дев`ять тисяч сорок три) гривні 77 копійок (сума визначена без урахування утримання прибуткового податку з громадян, внесків й інших обов`язкових платежів).
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь особа_1 заробітну плату в межах місячного платежу за квітень 2020 року в сумі 20179 (двадцять тисяч сто сімдесят дев`ять) гривень 40 копійок (сума визначена з урахуванням проведених утримань податків з громадян, внесків й інших обов`язкових платежів).
Судові витрати по справі, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, віднести на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» стягнувши з відповідача:
- на користь особа_1 судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень;
- на користь держави судовий збір в сумі в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень;
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 354, 355 ЦПК України та, відповідно п. п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, - до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України (в редакції Закону № 731-IX від 18.06.2020 р.) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (covid-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином; суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення; суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дата складання повного тексту рішення суду – 11.01.2022 року.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
- позивач: особа_1 , інформація_1 , паспорт серія номер_2 , номер карти платника податків номер_3 , адреса реєстрації: адреса_1 ;
- відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», код єдрпоу 32281519, юридична адреса: 85310, Донецька область, м. Родинське.

Суддя: