ТОВ "СОЛОМА": невыплата зарплаты
Справа №173/1698/20
Провадження №2/173/775/2020
рішення
іменем україни
24 листопада 2020 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
В складі: головуючого судді — [П.] Т.М.
при секретареві — Рудовій Л.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного провадження в м. Верхньодніпровську цивільну справу за позовом особа_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Солома» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільнені, —
В С Т, А Н О В И В:
08.10.2020 року до суду звернувся позивач особа_1 з позовом про стягнення грошових коштів невиплачених при звільнені до відповідача ТОВ «Солома».
09.10.2020 року року ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду в спрощеному провадженні без виклику сторін на 24.11.2020 року.
Відповідачем відзив на позовну заяву не наданий.
Фіксування судового розгляду справи технічними засобами не здійснювалось відповідно до положень ст. 247 ЦПК україни
Відповідно до заявлених вимог за поданою позовною заявою позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі і середній заробіток за час затримки розрахунку до ухвалення рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: у період з 11 жовтня 2018 року по 10 вересня 2020 року він перебував у трудових відносинах з ТОВ «Солома».
Під час його знаходження у трудових відносинах з ТОВ «Солома» та на момент звільнення 10.09.2020 року, з боку останнього була нарахована, але не виплачена заборгованість по заробітній платі у розмірі 66003, 54 грн.
10.09.2020 року він був звільнений на підставі ст. 36 КЗпП України згідно наказу № 164-к.
На день звільнення відповідач письмово не повідомив його про нараховані суми належні при звільнені та не здійснив виплату належних коштів, що й стало підставою подання ним даної позовної заяви.
Справа розглядалась в спрощеному провадженні без виклику сторін.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою — посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх [censored] приходить до таких висновків.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносин
Як встановлено в судовому засіданні 11 жовтня 2018 року позивач був прийнятий в ТОВ «Солома» на посаду слюсаря-ремонтника. 10 вересня 2020 року позивача було звільнено з ТОВ «Солома» за п.1 ст. 36 КЗпП України, за згодою сторін, наказ № 164-к від 10.09.2020 року, що підтверджується даними трудової книжки.
За час роботи у ТОВ «Солома» перед позивачем виникла заборгованість із виплати заробітної плати, яка згідно розрахункового листка за вересень місяць 2020 року складає 66 003 грн. 54 коп.
Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України — при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації проводиться в день звільнення. Якщо в день звільнення працівник не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненним працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ч. 3, 6 ст, 43 Конституції України — Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом
Судом встановлено, що за період роботи позивача в ТОВ «Солома» виникла заборгованість із заробітної плати, яка на час звільнення позивача, станом на 10.09.2020 року останньому не виплачена. Загальна сума заборгованості із заробітної плати на час звільнення склала 66 003 грн. 54 коп.
Доказів того що на час розгляду справи дана заборгованість із заробітної плати перед позивачем погашена, відповідачем суду не надано. З чого суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі.
Вирішуючи питання про задоволення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку суд виходить з наступного:
Відповідно до положень ч.1 ст. 117 КЗпП України — В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» —
Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей
день не був на роботі, — наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи — по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» — При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (100−95-п) (з наступними змінами і доповненнями).
Згідно з п. 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Обов`язок власника або уповноваженого ним органом, передбачений ст.117 Кодексу законів про працю України, щодо виплати працівнику середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку є саме випадком збереження середньої заробітної плати.
Згідно п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів
(годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, — на число календарних днів за цей період.
Так як на час розгляду спору позивачеві не виплачена заробітна плата, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку з моменту звільнення по час ухвалення рішення суду.
Судом виносилась ухвала про зобов`язання відповідача надати довідку про розмір заборгованості із заробітної плати але даного доказу суду не надано.
Відповідно про індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, надану позивачем, встановлено, що в липні і серпні 2020 року місяці (два повних місяці роботи перед звільненням) позивачеві нарахована заробітна плата в сумі 16850, 96 грн. + 13617, 32 грн. = 30 468 грн. 28 коп.
В липні і серпні місяці 2020 року було 43 робочих днів, з урахуванням дати звільнення позивача. Таким чином середній заробіток позивача складатиме: 30 468 грн. 28 коп.: 43 днів = 708 грн. 56 коп. Х 52 днів (кількість днів з моменту звільнення до ухвалення рішення суду) = 36 845 грн. 36 коп..
Таким чином за період з 11.09.2020 року по 24.11.2020 року середній заробіток позивача складає: 36 845 грн. 36 коп. Дана сума і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Виходячи з того, що позовні вимоги позивача задоволені та відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1028 грн. 49 коп. відповідно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, —
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги за позовом особа_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Солома» — задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Солома» (код єдрпоу 36933660, юридична адреса: вул. Нова, 50-А м. Верхівцеве Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, 51660) на користь особа_1, інформація_1, ІПН номер_1, зареєстрованого за адресою: адреса_1, заборгованість по заробітній платі в сумі 66 003 (шістдесят шість тисяч три) грн. 54 коп. і середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 11.09.2020 року по 24.11.2020 року в сумі 36 845 (тридцять шість тисяч вісімсот сорок п`ять) грн. 36 коп.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Солома» (код єдрпоу 36933660, юридична адреса: вул. Нова, 50а м. Верхівцеве Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, 51660) судовий збір на користь держави в сумі 1028 (тисяча двадцять вісім) грн.49 коп.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.
Повний текст рішення виготовлений 24.11.2020року.
Суддя [П.] Т.М.
Направлене до єдрср: 01.12.2020 року
Дата набрання законної сили: 25.12.2020 року
Провадження №2/173/775/2020
рішення
іменем україни
24 листопада 2020 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
В складі: головуючого судді — [П.] Т.М.
при секретареві — Рудовій Л.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного провадження в м. Верхньодніпровську цивільну справу за позовом особа_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Солома» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільнені, —
В С Т, А Н О В И В:
08.10.2020 року до суду звернувся позивач особа_1 з позовом про стягнення грошових коштів невиплачених при звільнені до відповідача ТОВ «Солома».
09.10.2020 року року ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду в спрощеному провадженні без виклику сторін на 24.11.2020 року.
Відповідачем відзив на позовну заяву не наданий.
Фіксування судового розгляду справи технічними засобами не здійснювалось відповідно до положень ст. 247 ЦПК україни
Відповідно до заявлених вимог за поданою позовною заявою позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі і середній заробіток за час затримки розрахунку до ухвалення рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: у період з 11 жовтня 2018 року по 10 вересня 2020 року він перебував у трудових відносинах з ТОВ «Солома».
Під час його знаходження у трудових відносинах з ТОВ «Солома» та на момент звільнення 10.09.2020 року, з боку останнього була нарахована, але не виплачена заборгованість по заробітній платі у розмірі 66003, 54 грн.
10.09.2020 року він був звільнений на підставі ст. 36 КЗпП України згідно наказу № 164-к.
На день звільнення відповідач письмово не повідомив його про нараховані суми належні при звільнені та не здійснив виплату належних коштів, що й стало підставою подання ним даної позовної заяви.
Справа розглядалась в спрощеному провадженні без виклику сторін.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою — посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх [censored] приходить до таких висновків.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносин
Як встановлено в судовому засіданні 11 жовтня 2018 року позивач був прийнятий в ТОВ «Солома» на посаду слюсаря-ремонтника. 10 вересня 2020 року позивача було звільнено з ТОВ «Солома» за п.1 ст. 36 КЗпП України, за згодою сторін, наказ № 164-к від 10.09.2020 року, що підтверджується даними трудової книжки.
За час роботи у ТОВ «Солома» перед позивачем виникла заборгованість із виплати заробітної плати, яка згідно розрахункового листка за вересень місяць 2020 року складає 66 003 грн. 54 коп.
Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України — при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації проводиться в день звільнення. Якщо в день звільнення працівник не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненним працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ч. 3, 6 ст, 43 Конституції України — Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом
Судом встановлено, що за період роботи позивача в ТОВ «Солома» виникла заборгованість із заробітної плати, яка на час звільнення позивача, станом на 10.09.2020 року останньому не виплачена. Загальна сума заборгованості із заробітної плати на час звільнення склала 66 003 грн. 54 коп.
Доказів того що на час розгляду справи дана заборгованість із заробітної плати перед позивачем погашена, відповідачем суду не надано. З чого суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі.
Вирішуючи питання про задоволення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку суд виходить з наступного:
Відповідно до положень ч.1 ст. 117 КЗпП України — В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» —
Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей
день не був на роботі, — наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи — по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» — При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (100−95-п) (з наступними змінами і доповненнями).
Згідно з п. 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Обов`язок власника або уповноваженого ним органом, передбачений ст.117 Кодексу законів про працю України, щодо виплати працівнику середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку є саме випадком збереження середньої заробітної плати.
Згідно п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів
(годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, — на число календарних днів за цей період.
Так як на час розгляду спору позивачеві не виплачена заробітна плата, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку з моменту звільнення по час ухвалення рішення суду.
Судом виносилась ухвала про зобов`язання відповідача надати довідку про розмір заборгованості із заробітної плати але даного доказу суду не надано.
Відповідно про індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, надану позивачем, встановлено, що в липні і серпні 2020 року місяці (два повних місяці роботи перед звільненням) позивачеві нарахована заробітна плата в сумі 16850, 96 грн. + 13617, 32 грн. = 30 468 грн. 28 коп.
В липні і серпні місяці 2020 року було 43 робочих днів, з урахуванням дати звільнення позивача. Таким чином середній заробіток позивача складатиме: 30 468 грн. 28 коп.: 43 днів = 708 грн. 56 коп. Х 52 днів (кількість днів з моменту звільнення до ухвалення рішення суду) = 36 845 грн. 36 коп..
Таким чином за період з 11.09.2020 року по 24.11.2020 року середній заробіток позивача складає: 36 845 грн. 36 коп. Дана сума і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Виходячи з того, що позовні вимоги позивача задоволені та відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1028 грн. 49 коп. відповідно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, —
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги за позовом особа_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Солома» — задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Солома» (код єдрпоу 36933660, юридична адреса: вул. Нова, 50-А м. Верхівцеве Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, 51660) на користь особа_1, інформація_1, ІПН номер_1, зареєстрованого за адресою: адреса_1, заборгованість по заробітній платі в сумі 66 003 (шістдесят шість тисяч три) грн. 54 коп. і середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 11.09.2020 року по 24.11.2020 року в сумі 36 845 (тридцять шість тисяч вісімсот сорок п`ять) грн. 36 коп.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Солома» (код єдрпоу 36933660, юридична адреса: вул. Нова, 50а м. Верхівцеве Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, 51660) судовий збір на користь держави в сумі 1028 (тисяча двадцять вісім) грн.49 коп.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.
Повний текст рішення виготовлений 24.11.2020року.
Суддя [П.] Т.М.
Направлене до єдрср: 01.12.2020 року
Дата набрання законної сили: 25.12.2020 року
