ТОВ "ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ "ГАРАНТ ПРАВОСУДДЯ": невыплата зарплаты

09.09.2020 227/859/20

решение
именем украины
9 сентября 2020 г.. Доброполье
Добропольский горрайонный суд Донецкой области в составе:
председательствующего судьи [К.] В.В.
при секретаре [К.] Н.А.,
рассмотрев в открытом судебном заседании. Доброполье в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску особа_1 в интересах которогов действующий адвокат [Л.] Виктор [В.] к акционерного общества «Украинская железная дорога» о взыскании задолженности по заработной плате,  —
В:
Истец особа_1, в интересах которого действует адвокат [Л.] В.В., обратился к Добропольского горрайонного суда Донецкой области с исковым заявлением к акционерного общества «Украинская железная дорога» о взыскании задолженности по заработной плате, компенсации за потерю части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты. В обосвание исковых требований отметил, что 25.07.2016 года произошла реорганизация структурного подразделения ГП «Донецкая железная дорога» путем его слияния, как следствие, истца переведен в Производственного подразделения «Иловайская дистанция сигнализации и связи» структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога» АО «Украинская железная дорога», о чем имеются соответствующие записи в трудовой книжке. 15.03.2017 года и.о. начальника регионального филиала «Донецкая зализниця „АО“ Украинская железная дорога „Носулько А.А. издан приказ № 384−11 ‚Об установлении простой‘. 28.04.2017 года первым заместителем начальника регионального филиала ‚Донецкая железная дорога‘ АО ‚Украинская железная дорога‘ Носулько А.А. издан приказ № 645−113−1 от 28.04.2017 ‚О некоторых вопросах деятельности РФ‘ Донецкая железная дорога ‚, которым предусмотрено сокращение штата и увольнения работников в соответствии с требованиями действующего законодательства. 05.05.2017 года истцу выдано сообщение о ликвидации и выведения из штатного расписание должности с подписями всех членов комиссии и о ее личное знакомство. 10 июля 2017 структурным подразделением АО ‚Украинская железная дорога‘ издан приказ № 6847 / ДН-ОС об увольнении истца на основании п. 1 ст. 40 КЗоТ Украины. За время пребывания в трудовых отношениях с ответчиком работодателем допущено нарушение сроков выплаты заработной платы, из-за чего на заработную плату начислять компенсацию за потерю части заработной платы в связи с нарушением сроков еевыплаты. Вместе с тем, в день увольнения ответчик полный расчет с истцом провел. Согласно расчетных листов заработной платы, размер задолженности по заработной плате составляет 24942, 93 грн. (С удержанием из этой суммы предусмотренных законом налогов и сборов). С учетом индексов потребительских цен за период невыплаты, размер задолженности компенсации за потерю части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты составляет 5261, 53 грн. На основании изложенного, истец просилвзыскать с ответчика АО ‚Украинская железная дорога‘ задолженность по заработной плате в размере 24942, 93 грн., с удержанием из этой суммы предусмотренных законом налогов и сборов, а также компенсацию за потерю части заработной платы в размере 5261, 53 грн. без удержания из этой суммы предусмотренных законом налогов и сборов, а также допустить немедленное исполнение решения суда в пределах задолженности за один месяц.
Представитель ответчика направил в суд отзыв на исковое заявление, в котором отметил, что несогласен с изложенным в исковом заявлении. Представитель ответчика считает, что в связи с захватом неизвестными лицами административного здания и производственных объектов ОАО ‚Укрзализныця‘, у ответчика отсутствует доступ к документации предприятия (кадровой, первичной, технической, договорной, налоговой, архивного и т.д.). Заключением Торгово-промышленной палаты Украины от 16 января 2018 относительно ПАО ‚Укрзализныця‘ засвидетельствовано наступления форс-мажорных обстоятельств при осуществлении хозяйственной деяте на территории Донецкой и Луганской областей, в связи с чем начисление заработной платы было прекращено, и вышеуказанный факт является основанием для освобождения ответчика от ответственности. Кроме того, ответчик не может подтвердить информацию о фактическом выполнения истцом работ, определенных трудовым договором, а также осуществить начисление заработной платы и других выплат за отсутствие первичных документов, в частности, табелей учета рабочего времени с отметкой о фактически отработанноме время. Потеря контроля и доступа АО ‚Укрзализныця‘ в своих производственных мощностей и другого имущества, находящихся на неподконтрольной территории Донецкой области, начиная с 20 марта 2017 года, когда фактически вышло из-под контроля управления вышеуказанными производственными мощностями и прекращение осуществления хозяйственной деятельности, нивелирована возможность ответчика выполнить обязательства перед работниками согласно ст 47, 83, 115, 116 КЗоТ Украины. Кроме того, представитель ответчика переданныев в суд справку по заработной плате истца, отметив, что в марте 2017 истцу была выплачена заработная плата в размере 1879, 07 грн., в связи с чем задолженность по выплате заработной платы отсутствует. На основании изложенного, представитель ответчика просил отказать в удовлетворении исковых требований в полном объеме.
Представителем истца было направлено в суд дополнительные объяснения по делу, в которых указывается, что представителем истца было направлено адвокатский запрос в Торгово-промисловои палаты Украины по выданного Научно-правового заключения № 126/2 / 21−10.2 от 16.01.18 и Временного порядка осуществления анализа фактических обстоятельств, сложившихся в деятельности субъектов хозяйствования и подготовки по ним научных и иных правовых выводов и согласно ответы торгово-промышленной палаты Украины, сертификат о форс-мажорных обстоятельств и заключение по невозможности исполнения обязательств, вызванного воздействием форс-мажорных обстоятельств различны по юридическому содержанию докаментами, в частности, сертификатом удостоверяются форс-мажорные обстоятельства, а в заключении исследуются фактические обстоятельства, сложившиеся в хозяйственной деятельности субъекта хозяйствования, а также влияние на них действия форс-мажорных обстоятельств, и формируются по этим обстоятельств умозаключения, в заключении, в который ссылается ответчик как на обоснование освобождения от ответственности за невыплату заработной плати, не анализировались обстоятельства по конкретному работника, для получения этого заключения именно ответчикподавал письмо Торгово-промышленной палаты Украины, .В связи с вышеизложенным представитель истца отмечает, что указанные ответчиком выходные данные по трудовых отношений с работниками производственных подразделений СП ‚Донецкая дирекция железнодорожных перевозок‘ не соответствуют действительности, как следствие выводы, указанные специалистами ТПП Украина лицо_2 и лицо_3, не отражают реального положения вещей, то есть ложными.
Стороны в судебное заседание не явились, о дате, времени и месте рассмотрения гражданского спРави сообщались надлежащим образом, от представителя истца в материалах дела содержится заявление с просьбой проводить рассмотрение дела без истца и его представителя. От представителя ответчика никаких заявлений или доказательств уважительности неявки в суд не поступало, в связи с чем суд, принимая во внимание нормы ст. ст. 81−83 ГПК Украины, приходит к выводу о наличии оснований рассмотрения дела по имеющимся в нем материалам.
С учетом ч. 2 ст. 247 Гражданского процессуального кодекса Украины, в н`Связи с неявкой всех участников дела фиксирования судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не осуществляется. В соответствии со ст. 223 ГПК Украины, неявка в судебное заседание кого-либо участника дела при условии, что его надлежащим образом уведомлены о дате, времени и месте этого заседания, не препятствует рассмотрению дела по существу.
Суд, рассмотрев гражданское дело в пределах заявленных требований, исследовав материалы дела и доказательства в их совокупности, приходит к выводу, что исковые требования пидлягають удовлетворению, учитывая следующее:
Судом установлено, что согласно копии трудовой книжки номер_1, заведенного на имя истца особа_1, его 01.12.1994 года принято слесарем на механизированную горку ст. Иловайск по 4 разряда Донецкой железной дороги Иловайская дистанция сигнализации и связи, с последующими перемещениями по службе, в том числе в последний раз 04.03.2015 года переведен старшим электромехаником участка в бригаду по техническому обслуживанию местного станцийногв связи на станции Иловайск (а 5−8). 25.07.2016 года Государственное предприятие ‚Донецкая железная дорога‘ реорганизовано путем слияния в региональный филиал ‚Донецкая железная дорога‘ публичного акционерного общества ‚Украинская железная дорога‘ на основании соответствующего приказа, ‚Иловайская дистанция сигнализации и связи‘ ‚Государственного предприятия‘ Донецкая железная дорога ‚реорганизовано путем слияния в производственное подразделение ‚Иловайская дистанция сигнализации и связи‘ структурного подразделения ‚Донецкая дирекция полизничних перевозок ‚регионального филиала‘ Донецкая железная дорога ‚Публичного акционерного общества‘ Украинская железная дорога ‚.
Судом неоднократно постановлениями от 12.03.2020 года, от 18.05.2020 года, от 11.06.2020 года и от 07.07.2020 года у ответчика витребовувались дополнительные доказательства по делу, в частности, заверенные надлежащим образом копии приказов № 236-ДНД от 17.03.17 ‚ об установлении простоя ‚, № 645−113−1 от 28.04.17″ о некоторых вопросах деятельности регионального филиала ‚Донецкая железная дорога‘ и № 899-Н ед 26.06.2017 ‚О введении в действие Порядка окончательного расчета работников структурных подразделений‘ Донецкая дирекция железнодорожных перевозок ‚и‘ Луганская дирекция железнодорожных перевозок ‚, однако по состоянию на день рассмотрения дела истребованы судом доказательства ответчиком предоставлены не были.
В то же время, в материалах дела содержится копия приказа № 236 / ДНД от 17.03.2017 года ‚Об установлении простоя‘, предоставленная представителем истца в суд. Суд считает необходимым принять во внимание копию указанного приказа, Поскольку при рассмотрении судом аналогичных дел (в частности, дела № 227/5225/19 по иску особа_4) представителями ответчика предоставлялись заверенные надлежащим образом копии указанного приказа, которые по своему содержанию соответствуют содержанию копии приказа, добавлен истцом к исковому заявлению. С копии приказа № 236 / ДНД от 17.03.2017 года по СП ‚Донецкая дирекция железнодорожных перевозок‘ ‚Об установлении простоя‘ усматривается, что с 20 марта 2017 для всех работников производственных подразделений дирекции былоустановлено начале простоя. Согласно п. 8 указанного приказа, оплате за время простоя не по вине работников провести из расчета двух третей тарифной ставки установленного работнику разряда (оклада) за все время простоя согласно графику работы (а 9).
Из материалов дела усматривается, что 05.05.2017 года истцу под личную подпись вручили сообщение, согласно которому с 17 июля 2017 должность старшего электромеханика участка II группы бригады по техническому обслуживанию местного и станционныхого связи на станции Иловайск подлежала ликвидации и выведению из штатного расписания (а 11).
17 июля 2017 особа_1 был освобожден в связи с сокращением штата согласно п. 1 ст. 40 КЗоТ Украины, что подтверждается соответствующей записью в трудовой книжке и копией приказа (распоряжения) № 6847 / ДН-ОС от 10.07.2017 года (л.д. 8, 12, 70). Из содержания указанного приказа следует, что ответчиком было принято решение о выплате единовременного пособия в размере одного среднемесячного саробитку, а также компенсации за неиспользованные 21 дней отпуска.
Истец отмечает, что работодатель провел его освобождения из работы, но в то же время не провел с ним окончательный расчет, справку о начисленной и подлежащую выплате заработной платы не выдал, в связи с чем в подтверждение своих исковых требований предоставил имеющиеся у него расчетные листки.
Согласно расчетных листков по заработной плате за март 2017 года, проведенного ОП ШЧ Иловайск СП ‚ддзп‘ филиала ‚Дон.зал.‘ сумма начисленнойзаработной платы составила 4441, 77 грн. (Без удержания соответствующих налогов и сборов) (а 21), согласно расчета за апрель 2017 — 3831, 71 грн. (Без удержания соответствующих налогов и сборов) (а 22), согласно расчета за май 2017 — 3831, 71 грн. (Без удержания соответствующих налогов и сборов) (а 23), согласно расчета за июнь 2017 — 0, 00 грн. (А 24), согласно расчета за июль 2017 — 12837, 74 грн. (Без удержания соответствующих налогов и сборов) (а 25).
В ходесудебного разбирательства ответчиком было сообщено суд о факте выплаты истцу 19 сентября 2017 денежной суммы в размере 1879, 07 грн. (До выплаты — 1494, 19 грн.) В качестве оплаты за работу в марте 2017 года. Суд принимает во внимание указанный выплаты ответчиком истцу части заработной платы за март 2017 года в размере 1879, 07 грн. (А 68), фактически выплачено 1494, 19 грн., Поскольку указанный факт не оспаривался истцом и его представителем (а 69).
По ходатайству судом было витребувано информацию из Пенсионного фонда Украины в отношении индивидуальных сведений истца в качестве застрахованного лица. Суд принимает во внимание сведения, содержащиеся в индивидуальных сведениях о застрахованном лице, предоставляемых органом Пенсионного фонда Украины во исполнение постановления суда об истребовании доказательств.
Из материалов дела усматривается, что информация о начисленной заработной платы истца, указанная в расчетных листках (за период с июля 2016 по март 2017 года), предоставленных в суд истцом, полностью совпадает со сведениями, которые содержатся в Реестре застрахованных лиц, выписка из которого было предоставлено в суд Добропольского ОУПФУ в Донецкой области (л.д. 38−41), в том числе за март 2017 года, в то время как справка ответчика (а .с. 68) о начислении истцу заработной платы в размере 1879, 07 грн. противоречит информации, которая была предоставлена ​​Пенсионным фондом Украины, согласно которой сумма начисленной заработной платы за март 2017 составляет 4441, 77 грн.
Суд приходит к выводу онеобходимость принять во внимание предоставленные истцом копии расчетных листков в подтверждение заявленных исковых требований, поскольку указанные в них сведения полностью подтверждаются сведениями о застрахованном лице (а 38−41), а также порядка оплаты простоя работников, указанном в приказе № 236 / ДНД от 17.03.2017, и расчета с учетом размера выходного пособия, указанном в копии приказа об увольнении истца (л.д. 70).
Таким образом, сумма задолженности по заработной плате, подлежащей сскачиванию с ответчика в пользу истца, составляет 23063, 86 грн. (С учетом уже выплаченной суммы 1879, 07 грн.) (Сумма без удержания предусмотренных законом налогов и сборов).
Согласно ч. 1 ст. 21 Закона Украины ‚Об оплате труда‘ работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
Частью 1 статьи 47 КЗоТ Украины предусмотрено, что собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдатьработнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Согласно части 1 статьи 116 КЗоТ, при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, принадлежни работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
Как следует из материалов дела, ответчик отрицает факт того, что истец был освобожден по п. 1 ст. 40 КЗоТ Украины с 17.07.2017 года, но в то же время ответчик отмечает о совершении им необходимых действий, предусмотренных ст. 116 КЗоТ Украины в день увольнения истца. Суд обращает внимание на то, что часть задолженности по заработной плате в размере 1879, 07 грн. (Фактически уплачено 1494, 19 грн.) Ответчиком была выплачена не в день увольнения, а лишь 19.09.2017 года.
В соответствии с положениями ст 115, 116 КЗоТ Украины, отсутствие задолженности перед истцом должен доказать именно работодатель.
Ответчик в своем отзыве отмечает о том, что он не может предоставить первичные документы о подтверждении работы истца в спорный период, а именно с 17.03.2017 года до 17.07.2017 года, дает право на получение заработной платы. Однако, суд отклоняет ссылкания ответчика на невозможность вывезти первичные документы как основание для отказа в начислении и выплате истцу заработной платы, поскольку обязанность осуществлять начисление и выплату заработной платы, других выплат, причитающихся работнику, а так же вести бухгалтерский, налоговый учет и т.д., лежит на работодателе, а не на работнику. В этих обстоятельствах потеря предприятием первичных документов не лишает его обязанности осуществлять начисление и выплату заработной платы, тем более, чтоответчиком не представлено суду никаких доказательств того, что он в любой способ пытался исправить эту ситуацию. Кроме того, частью 2 статьи 30 Закона Украины ‚Об оплате труда‘ именно работодатель обязан обеспечить достоверный учет выполняемой работником работы и бухгалтерский учет расходов на оплату труда в установленном порядке.
Наличие распечатанных расчетных листов, выданных истцу, которая использовала их в качестве доказательства имеющейся задолженности по заработной плате, свидетельствует и расценивается сдома в качестве осведомленность предприятия ответчика о существующем долге расчета и его невыполнение.
Кроме того, согласно заключению Верховного Суда, который изложен в постановлении от 28 марта 2018 по делу № 243/5469/17, сведения о выплате заработной платы не ограничиваются только первичной документацией.
Учитывая, что судом установлен факт пребывания истца в трудовых отношениях с ОАО ‚Укрзализныця‘, который ответчиком оспаривается, и при увольнении с предприятия окончательного расчетав связи с истцом проведено не было, задолженность по заработной плате (начисленная) за период с марта 2017 по июль 2017 составляет 23063, 86 грн. (С учетом уже выплаченной суммы 1879, 07 грн.), Которая подлежит взысканию с ответчика (сумма без удержания предусмотренных законом налогов и сборов).
Согласно Закону ‚Об особенностях образования акционерного общества железнодорожного транспорта общего пользования‘, постановлением Кабинета Министров Украины от 25.06.2014 года № 200 ‚Ообразования публичного акционерного общества ‚Украинская железная дорога‘, образовано ОАО ‚Укрзализныця‘ на базе Укрзализныци, предприятий железнодорожного транспорта, реорганизуются путем слияния, согласно приложению 1. с перечнем, приведенным в указанном приложении, включены ГП ‚Донецкая железная дорога‘.
Согласно части 4 ст. 36 КЗоТ Украины, в случае смены собственника предприятия, а также в случае его реорганизации (слияния, присоединения, разделения, выделения, преобразования) действие Трудового договора работника продовжуеться. По содержанию части 1 ст. 104 ГК Украины, юридическое лицо прекращается в результате реорганизации (слияния, присоединения, разделения, преобразования) или ликвидации. В случае реорганизации юридических лиц имущество, права и обязанности переходят к правопреемникам. Итак, АО ‚Укрзализныця‘ в полном объеме несет обязанность оплаты труда перед истцом.
Ответчиком к отзыву предоставлено Научно-правовое заключение Торгово-промышленной палаты Украины по предотвращению выполнения обязанностей, предусмотренных законодавством Украины о труде при высвобождении работников, вызванного воздействием форс-мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы) от 16 января 2018 № 126/2 / 21−10.2.
Суд принимает во внимание вышеупомянутый Научно-правовое заключение Торгово-промышленной палаты, поскольку им подтверждено, что начиная с 2014 года и по состоянию на 17 июля 2017 вине предприятия в несвоевременном расчете с рабочими нет, но это не освобождает ответчика от проведения расчета с работниками в соответствии к тРудов законодательства, согласуется с позицией Верховного Суда, изложенной в постановлении от 19 сентября 2018 по делу № 408/5985/17-с.
Норма ст. 67 Конституции Украины возлагает обязанность на каждого платить налоги и сборы в порядке и размерах, установленных законом.
Как указано в п. 6 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 года № 13 ‚О практике применения судами законодательства об оплате труда‘, поскольку взимания и уплата подоходного налога с граждан является отчества обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
То есть, при выплате истцу задолженности по заработной плате в размере 23063, 86 грн., Ответчик обязан удержать из этой суммы налоги и другие обязательные платежи.
Что касается исковых требований в части взыскания компенсации потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты, то суд исходит из настопни.
Отношения, возникающие между работником и работодателем по поводу оплаты труда, в том числе и в связи с нарушением сроков выплаты заработной платы, регулируются трудовым законодательством, а именно: КЗоТ Украины, Законами Украины ‚Об оплате труда‘, ‚Об индексации денежных доходов населения ‚, ‚ О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков ее выплаты ‚, Порядком проведения индексации денежных доходов населения, утвержденным постановлением КМУ от 17 20 июля03 года № 1078; Положением о порядке компенсации работникам потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты, утвержденным постановлением КМУ от 20 декабря 1997 года № 1427.
Под доходами следует понимать денежные доходы граждан, которые они получают на территории Украины и не имеющие разового характера: пенсии, социальные выплаты, стипендии, заработная плата и другие.
В решении Конституционного суда Украины от 15 октября 2013 № 9 рп / 2013 указано, что государство предусматривает заходы, направленные на обеспечение реальной заработной платы, то есть денежного вознаграждения за выполненную работу как эквивалента стоимости потребительских товаров и услуг. Конституционный Суд Украины пришел к выводу, что средства, которые подлежат начислению в порядке индексации заработной платы и компенсации работникам части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты, имеют компенсаторный характер. Как составляющие причитающейся работнику заработной платы, эти средства направлены на обеспечение реальной саробитнои платы с целью поддержания достаточного жизненного уровня граждан и покупательной способности заработной платы в связи с инфляционными процессами и ростом потребительских цен на товары и услуги.
Статьей 34 Закона Украины ‚Об оплате труда‘ установлено, что компенсация работникам потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты производится в соответствии с индексом роста цен на потребительские товары и тарифов на услуги в порядке, установленном действующим законодательством.
Вслучаях нарушения установленных сроков выплаты заработной платы работнику предоставляется право на компенсацию в соответствии с Законом Украины ‚О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты‘, по которому компенсация гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты производится в случае задержки на один и более календарных месяцев выплаты доходов, начисленных гражданам за период, начиная со дня вступления в силу настоящего Закона. согласност. 3 этого Закона, сумма компенсации исчисляется путем умножения суммы начисленного, но не выплаченного гражданину дохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обязательных платежей) на индекс инфляции в период невыплаты дохода (инфляция месяца, за который выплачивается доход, во внимание не принимается).
В соответствии с Положением о порядке компенсации работникам потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты, утвержденного постановлением КМУ от 20 декабря 1997№ 1427 (с изменениями, внесенными согласно постановлению КМУ от 23 апреля 1999 года № 692) компенсация производится в случае задержки на один и более календарных месяцев выплаты заработной платы, начисленной работнику за период работы, начиная с 01 января 1998 года, если индекс цен на потребительские товары и тарифов на услуги за этот период вырос более чем на один процент.
Суд не соглашается с указанным расчетом истца о компенсации потери части дохода в связи с нарушением сроков их выплаты, поскольку указанный расчет был проведен, исходя из сумм заработной платы без удержания из этой суммы предусмотренных законом налогов и сборов.
Таким образом, компенсация потери части дохода составляет:
1) по март 2017 = 3532, 01 грн. (Сумма з / п — к выплате, согласно расчетного листка за март 2017 (после удержания налогов и обязательных платежей) * индекс инфляции за период апрель 2017 — 19 сентября 2017 (до дня выплаты части задолженности по заработной плате) (100 9×101, 3×101, 6×100, 2×99, 9×102, 0) = 212, 97 грн .;
по март 2017 = 2037, 82 грн. (Сумма з / п — к выплате, согласно расчетного листка за март 2017 (после удержания налогов и обязательных платежей, с учетом уже выплаченной суммы задолженности) * индекс инфляции за период с 20 сентября 2017-октябрь 2019 (101, 2×100, 9×101, 0×101, 5×100, 9×101, 1×100, 8×100, 0×100, 0×99, 3×100, 0×101, 9×101, 7×101, 4 100, 8×101, 0×100, 5×100, 9×101, 0×100, 7×99, 5×99, 4×99, 7×100, 7×100, 7) = 365, 09 грн.
2) по апрель 2017 = 3046, 91 грн. (Сумма з / п — к выплате, согласно расчетного листка за апрель 2017 (после удержания налогов и обязательных платежей) * индекс инфляции за период май 2017-октябрь 2019 (101, 3×101, 6×100, 2×99, 9×102, 0×101, 2×100, 9×101, 0×101, 5×100, 9×101, 1×100, 8×100, 0×100, 0×99, 3×100 0×101, 9×101, 7×101, 4 100, 8×101, 0×100, 5×100, 9×101, 0×100, 7×99, 5×99, 4×99, 7×100, 7×1007) = 728, 54 грн .;
3) по май 2017 = 3046, 91 грн. (Сумма з / п — к выплате, согласно расчетного листка за май 2017 (после удержания налогов и обязательных платежей) * индекс инфляции за период июнь 2017-октябрь 2019 (101, 6×100, 2×99, 9×102, 0×101, 2×100, 9×101, 0×101, 5×100, 9×101, 1×100, 8×100, 0×100, 0×99, 3×100, 0×101 9×101, 7×101, 4 100, 8×101, 0×100, 5×100, 9×101, 0×100, 7×99, 5×99, 4×99, 7×100, 7×100, 7) = 680, 10 грн .;
4) за июль2017 = 10390, 40 грн. (Сумма з / п — к выплате, согласно расчетного листка за июль 2017 (после удержания налогов и обязательных платежей) * индекс инфляции за период август 2017-октябрь 2019 (99, 9×102, 0×101, 2×100, 9×101, 0×101, 5×100, 9×101, 1×100, 8×100, 0×100, 0×99, 3×100, 0×101, 9×101, 7×101 4 100, 8×101, 0×100, 5×100, 9×101, 0×100, 7×99, 5×99, 4×99, 7×100, 7×100, 7) = 2094, 73 грн.
Общая сумма компенсации потери части дохода в связи с подвижение сроков их выплаты за период март — июль 2017 составляет 4081, 43 грн., и именно эта сумма подлежит взысканию с ответчика. Судом обращается внимание на тот факт, что расчет размера индексации невыплаченной суммы заработной платы истцом при обращении в суд проводился по состоянию на октябрь 2019 года, и поэтому суд с соблюдением принципа диспозитивности, предусмотренного ст. 13 ГПК Украины проводит расчет должным к выплате истцу сумм индексации своевременно невыплаченной заработаеттной платы по состоянию на октябрь 2019 года.
В соответствии со ст. 1 Протокола к Конвенции о защите прав человека и основных свобод каждое физическое или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности; никто не может быть лишен своего имущества иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права.
Согласно практике Европейского суда по правам человека (в частности, например, дело ‚Суханов и [И.] против Украины‘ заявления № 68385/ 10 и 71378/10, а также дело ‚Принц Лихтенштейна Ганс-Адам II против Германии‘, заявление N9 42527/98 и т.д.) ‚имущество‘ может представлять собой ‚существующее имущество‘ или средства, включая ‚право требования‘, согласно которому заявитель может утверждать, что он имеет по крайней мере ‚законное ожидание‘ / ‚правомерное ожидание‘ (legitimate expectation) относительно эффективного осуществления права собственности. Европейский Суд неоднократно указывал, что владением, на которое распространяются гарантии ст. 1 Протокола №1 также имущественные интересы, Требования имущественного характера, социальные выплаты, по которым лицо имеет правомерное ожидание, что такие требования будут удовлетворены.
Следует обратить внимание на тот факт, что согласно приказу начальника структурного подразделения ‚Донецкая дирекция железнодорожных перевозок‘ от 17.03.2017 года № 236-ДНД на предприятии с 20.03.2017 года установлено простой для всех работников производственных подразделений дирекции, с назначением ответственных лиц за учет работников, которые находятся на простое.
Таким образом, будучи найманим работником на предприятии ответчика, истец правомерно ожидала, что получит заработную плату за свой труд, и ее правомерные ожидания не должны зависеть от того, что истец не вел учет ее рабочего времени после принятия решения об установлении простой на предприятии или не осуществил других мероприятий в сложившейся ситуации.
Согласно п. 2 части 1 ст. 430 ГПК Украины по делам о присуждении работнику заработной платы суд допускает немедленное исполнение решений, но не бильше чем за один месяц, в связи с чем суд считает необходимым допустить немедленное исполнение решения суда в части взыскания в пользу особа_1 задолженности по заработной плате за один месяц — за март 2017 года в размере 2562, 70 грн. (4441, 77 грн. — 1879, 07 грн. = 2562, 70 грн., То есть с учетом уже выплаченной суммы) (сумма без удержания соответствующих налогов и сборов).
Учитывая, что в соответствии с п. 1 ч. 1 ст.5 Закона Украины ‚О судебном сборе‘ истец освобожден от уплаты судебного сбораС ответчика по ч. 6 ст.141 ГПК Украины подлежит взысканию судебный сбор в пользу государства пропорционально удовлетворенных исковых требований.
С учетом того, что в день обращения в суд сумма судебного сбора для физических лиц за обращение в суд с исковым заявлением имущественного характера составляла 840, 80 грн., А истец освобожден от уплаты судебного сбора на основании п. 1 ч. 1 ст. 5 Закона Украины ‚О судебном сборе‘, поэтому с ответчика следует взыскать судебный сбор пропорционально удовлетворенной части поВнешне требований в сумме 755, 64 грн.
Руководствуясь ст.ст. 259, 263−265, 141 ГПК Украины, суд
решил:
Иск особа_1, в интересах которого действует адвокат [Л.] Виктор [В.] к акционерного общества ‚Украинская железная дорога‘ о взыскании задолженности по заработной плате — удовлетворить частично.
Взыскать с Акционерного общества ‚Украинская железная дорога‘, ердпоу 40075815; адрес местонахождения: 3 680 г.. ул. Тверская, д. 5, в пользу особа_1, информация_1, рнокпп номер_2, задолженность по заробитний плате за март — июль 2017 года в общем размере 23063, 86 грн. (Двадцать три тысячи шестьдесят три гривны 86 копеек).
Обязать Акционерное общество ‚Украинская железная дорога‘ при выплате особа_1 задолженности по заработной плате в размере 23063, 86 грн. удержать из этой суммы налоги и другие обязательные платежи.
Взыскать с Акционерного общества ‚Украинская железная дорога‘, ердпоу 40075815; адрес местонахождения: 3 680 г.. ул. Тверская, д. 5, в пользу особа_1 информация_1, рнокпп номер_2, сумму компенсации за потерю части заработной платы, в связи с нарушением сроков ее выплаты, в размере 4081, 43 грн. (Четыре тысячи восемьдесят один рубль 43 копейки).
Допустить немедленное исполнение решения суда в части взыскания в пользу особа_1 задолженности по заработной плате за один месяц — за март 2017 в размере 2562, 70 грн. (Две тысячи пятьсот шестьдесят две гривны 70 копеек).
Взыскать с Акционерного общества ‚Украинская железная дорога‘ в пользу государствасудебный сбор в размере 755, 64 грн. (Семьсот пятьдесят пять гривен 64 копейки).
В удовлетворении остальной части требований — отказать.
Апелляционную жалобу на решение суда может быть подана в течение тридцати дней со дня его провозглашения в Донецкий апелляционный суд через Добропольский горрайонный суд Донецкой области. Участник дела, которому полное решение не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование в течение тридцати днейсо дня вручения ему полного решения суда.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока для подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.



Стороны по делу
истец -особа_1, информация_2, рнокпп номер_2, место регистрации: адрес_1;
Представитель истца — Общество с ограниченной ответственностью ‚Юридическая компания‘ Гарант правосудия ‚, код егрпоу 37841115, юридический адрес: 87512, г.. Мариуполь, ул. 60 Лет СССР, 1/29; адвокат [Л.] Виктор [В.] свидетельство о праве на занятие адвокатской деятельностью № 5440 от 27.03.2019 года, адрес: 49100, Днепропетровская область,. Днепр, пр. Героев, 3/4;
Ответчик — Акционерное общество ‚Украинская полезных ‚, код егрпоу 40075815, адрес: 03680, г.. Киев, ул. Тверская, 5.

Судья В.В. [К.]



09.09.2020

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

09.09.2020 227/859/20

рішення
іменем україни
09 вересня 2020 року м. Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Корнєєвої В.В.
при секретарі Коверченковій М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Добропілля в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1, в інтересах якого діє адвокат [Л.] Віктор [В.] до Акціонерного товариства ‚Українська залізниця‘ про стягнення заборгованої заробітної плати,  —
встановив:
Позивач особа_1, в інтересах якого діє адвокат [Л.] В.В., звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до Акціонерного товариства ‚Українська залізниця‘ про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 25.07.2016 року відбулася реорганізація структурного підрозділу ДП ‚Донецька залізниця‘ шляхом його злиття, як наслідок, позивача переведено до Виробничого підрозділу ‚Іловайська дистанція сигналізації та зв`язку‘ структурного підрозділу ‚Донецька дирекція залізничних перевезень‘ регіональної філії ‚Донецька залізниця‘ АТ ‚Українська залізниця‘, про що маються відповідні записи у трудовій книжці. 15.03.2017 року в.о. начальника регіональної філії ‚Донецька залізниця‘ АТ ‚Українська залізниця‘ Носулько О.О. видано наказ № 384−11 ‚Про встановлення простою‘. 28.04.2017 року першим заступником начальника регіональної філії ‚Донецька залізниця‘ АТ ‚Українська залізниця‘ Носулько О.О. видано наказ № 645−113−1 від 28.04.2017 ‚Про деякі питання діяльності РФ ‚Донецька залізниця‘, яким передбачено скорочення штату та вивільнення працівників відповідно до вимог чинного законодавства. 05.05.2017 року позивачу видано повідомлення про ліквідацію та виведення зі штатного розпису посади з підписами всіх членів комісії та про її особисте ознайомлення. 10 липня 2017 року структурним підрозділом АТ ‚Українська залізниця‘ видано наказ № 6847/дн-ОС про звільнення позивача на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. За час перебування у трудових відносинах з відповідачем роботодавцем допущено порушення строків виплати заробітної плати, через що на заробітну плату необхідно нараховувати компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати. Разом з тим, у день звільнення відповідач повний розрахунок з позивачем не провів. Відповідно до розрахункових листів заробітної плати, розмір заборгованої заробітної плати складає 24942, 93 грн. (з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та зборів). З врахуванням індексів споживчих цін за період невиплати, розмір заборгованої компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати складає 5261, 53 грн. На підставі викладеного, позивач просив стягнути з відповідача АТ ‚Українська залізниця‘ заборгованість по заробітній платі у розмірі 24942, 93 грн., з утриманням із цієї суми передбачених законом податків та зборів, а також компенсацію за втрату частини заробітної плати в розмірі 5261, 53 грн. без утримання із цієї суми передбачених законом податків та зборів, а також допустити негайне виконання рішення суду у межах заборгованості за один місяць.
Представник відповідача надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що не погоджується з викладеним у позовній заяві. Представник відповідача вважає, що у зв`язку з захопленням невідомими особами адміністративної будівлі та виробничих об`єктів ПАТ ‚Укрзалізниця‘, у відповідача відсутній доступ до документації підприємства (кадрової, первинної, технічної, договірної, податкової, архівної тощо). Висновком Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року відносно ПАТ ‚Укрзалізниця‘ засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території Донецької та Луганської областей, у зв`язку з чим нарахування заробітної плати було припинено, та вищевказаний факт є підставою для звільнення відповідача від відповідальності. Окрім того, відповідач не може підтвердити інформацію щодо фактичного виконання позивачем робіт, визначених трудовим договором, а також здійснити нарахування заробітної плати та інших виплат через відсутність первинних документів, зокрема, табелів обліку робочого часу із відміткою про фактично відпрацьований час. Втрата контролю і доступу АТ ‚Укрзалізниця‘ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, що знаходяться на непідконтрольній території Донецької області, починаючи з 20 березня 2017 року, коли фактично вийшло з-під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями і припинення провадження господарської діяльності, знівелювала можливість відповідача виконати зобов`язання перед працівниками згідно ст.ст. 47, 83, 115, 116 КЗпП України. Окрім того, представник відповідача надіслав до суду довідку по заробітній платі позивача, зазначивши, що у березні 2017 року позивачу було виплачено заробітну плату в розмірі 1879, 07 грн., в зв`язку з чим заборгованість з виплати заробітної плати відсутня. На підставі викладеного, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представником позивача було направлено до суду додаткові пояснення по справі, в яких зазначається, що представником позивача було направлено адвокатський запит до Торгово-промислової палати України щодо виданого Науково-правового висновку № 126/2/21−10.2 від 16.01.18 та Тимчасового порядку здійснення аналізу фактичних обставин, що склалися у діяльності суб`єктів господарювання та підготовки щодо них наукових та інших правових висновків, і згідно відповіді Торгово-промислової палати України, сертифікат про форс-мажорні обставини та висновок щодо унеможливлення виконання зобов`язань, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин є різними за юридичним змістом документами, зокрема, сертифікатом засвідчуються форс-мажорні обставини, а у висновку досліджуються фактичні обставини, які склалися в господарській діяльності суб`єкта господарювання, а також вплив на них дії форс-мажорних обставин, та формуються щодо цих обставин умовиводи, у висновку, на який посилається відповідач як на обґрунтування звільнення від відповідальності за невиплату заробітної плати, не аналізувалися обставини щодо конкретного працівника, для отримання цього висновку саме відповідач подавав лист до Торгово-промислової палати України, .В зв`язку із вищевикладеним представник позивача зазначає, що вказані відповідачем вихідні дані щодо трудових відносин із працівниками виробничих підрозділів СП ‚Донецька дирекція залізничних перевезень‘ не відповідають дійсності, як наслідок висновки, зазначені фахівцями ТПП України особа_2 та особа_3, не відображають реального стану речей, тобто є хибними.
Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду цивільної справи повідомлялись належним чином, від представника позивача в матеріалах справи міститься заява з проханням проводити розгляд справи без позивача та його представника. Від представника відповідача жодних заяв або доказів поважності неявки до суду не надходило, в зв`язку з чим суд, приймаючи до уваги норми ст. ст. 81−83 ЦПК України, приходить до висновку про наявність підстав розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до ст. 223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог, дослідивши матеріали справи і докази в їх [censored] приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне:
Судом встановлено, що згідно копії трудової книжки номер_1, заведеної на ім`я позивача особа_1, його 01.12.1994 року прийнято слюсарем на механізовану гірку ст. Іловайськ по 4 розряду Донецької залізної дороги Іловайська дистанція сигналізації та зв`язку, з послідуючими переміщеннями по службі, в тому числі востаннє 04.03.2015 року його переведено старшим електромеханіком дільниці в бригаду по технічному обслуговуванню місцевого станційного зв`язку на станції Іловайськ (а.с. 5−8). 25.07.2016 року Державне підприємство ‚Донецька залізниця‘ реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію ‚Донецька залізниця‘ публічного акціонерного товариства ‚Українська залізниця‘ на підставі відповідного наказу, ‚Іловайська дистанція сигналізації та зв`язку‘ ‚Державного підприємства ‚Донецька залізниця‘ реорганізовано шляхом злиття у виробничий підрозділ ‚Іловайська дистанція сигналізації та зв`язку‘ структурного підрозділу ‚Донецька дирекція залізничних перевезень‘ регіональної філії ‚Донецька залізниця‘ Публічного акціонерного товариства ‚Українська залізниця‘.
Судом неодноразово ухвалами від 12.03.2020 року, від 18.05.2020 року, від 11.06.2020 року та від 07.07.2020 року у відповідача витребовувалися додаткові докази у справі, зокрема, засвідчені належним чином копії наказів № 236-ДНД від 17.03.17 ‚Про встановлення простою‘, № 645−113−1 від 28.04.17 ‚Про деякі питання діяльності регіональної філії ‚Донецька залізниця‘ та № 899-Н від 26.06.2017 ‚Про введення в дію Порядку остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів ‚Донецька дирекція залізничних перевезень‘ та ‚Луганська дирекція залізничних перевезень‘, проте станом на день розгляду справи витребувані судом докази відповідачем надані не були.
В той же час, в матеріалах справи міститься копія наказу № 236/днд від 17.03.2017 року ‚Про встановлення простою‘, надана представником позивача до суду. Суд вважає за необхідне прийняти до уваги копію вказаного наказу, оскільки при розгляді судом аналогічних справ (зокрема, справи № 227/5225/19 за позовом особа_4) представниками відповідача надавалися засвідчені належним чином копії вказаного наказу, які за своїм змістом відповідають змісту копії наказу, який додано позивачем до позовної заяви. З копії наказу № 236/днд від 17.03.2017 року по СП ‚Донецька дирекція залізничних перевезень‘ ‚Про встановлення простою‘ вбачається, що з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції було встановлено початок простою. Згідно п. 8 вказаного наказу, оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи (а.с. 9).
З матеріалів справи вбачається, що 05.05.2017 року позивачу під особистий підпис було вручено повідомлення, згідно якого з 17 липня 2017 року посада старшого електромеханіка дільниці ІІ групи бригади по технічному обслуговуванню місцевого та станційного зв`язку на станції Іловайськ підлягала ліквідації та виведенню зі штатного розпису (а.с. 11).
17 липня 2017 року особа_1 було звільнено у зв`язку зі скороченням штату згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується відповідним записом в трудовій книжці та копією наказу (розпорядження) № 6847/дн-ОС від 10.07.2017 року (а.с. 8, 12, 70). Зі змісту вказаного наказу вбачається, що відповідачем було прийнято рішення про виплату одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку, а також компенсації за невикористані 21 днів відпустки.
Позивач зазначає, що роботодавець провів його звільнення із роботи, але в той же час не провів із ним остаточний розрахунок, довідку про нараховану та належну до виплати заробітну плату не видав, в зв`язку з чим на підтвердження своїх позовних вимог надав наявні в нього розрахункові листки.
Згідно розрахункових листків з заробітної плати за березень 2017 року, проведеного ВП ШЧ Іловайськ СП ‚ддзп‘ філії ‚Дон.зал.‘ сума нарахованої заробітної плати склала 4441, 77 грн. (без утримання відповідних податків та зборів) (а.с. 21), згідно розрахунку за квітень 2017 року — 3831, 71 грн. (без утримання відповідних податків та зборів) (а.с. 22), згідно розрахунку за травень 2017 року — 3831, 71 грн. (без утримання відповідних податків та зборів) (а.с. 23), згідно розрахунку за червень 2017 року — 0, 00 грн. (а.с. 24), згідно розрахунку за липень 2017 року — 12837, 74 грн. (без утримання відповідних податків та зборів) (а.с. 25).
В ході судового розгляду відповідачем було повідомлено суд про факт виплати позивачу 19 вересня 2017 року грошової суми в розмірі 1879, 07 грн. (до виплати — 1494, 19 грн.) в якості оплати за роботу в березні 2017 року. Суд приймає до уваги вказаний виплати відповідачем позивачу частини заробітної плати за березень 2017 року в розмірі 1879, 07 грн. (а.с. 68), фактично виплачено 1494, 19 грн., оскільки вказаний факт не оспорювався позивачем та його представником (а.с. 69).
За клопотанням судом було витребувано інформацію з Пенсійного фонду України щодо індивідуальних відомостей позивача як застрахованої особи. Суд приймає до уваги відомості, які містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу, наданих органом Пенсійного фонду України на виконання ухвали суду про витребування доказів.
З матеріалів справи вбачається, що інформація щодо нарахованої заробітної плати позивача, зазначена в розрахункових листках (за період з липня 2016 року по березень 2017 року), наданих до суду позивачем, повністю співпадає із відомостями, які містяться в Реєстрі застрахованих осіб, витяг з якого було надано до суду Добропільським ОУПФУ в Донецькій області (а.с. 38−41), в тому числі за березень 2017 року, в той час як довідка відповідача (а.с. 68) про нарахування позивачу заробітної плати в розмірі 1879, 07 грн. протирічить інформації, яка була надана Пенсійним фондом України, згідно якої сума нарахованої заробітної плати за березень 2017 року становить 4441, 77 грн.
Суд приходить до висновку про необхідність прийняти до уваги надані позивачем копії розрахункових листків на підтвердження заявлених позовних вимог, оскільки зазначені в них відомості повністю підтверджуються відомостями про застраховану особу (а.с. 38−41), а також порядку оплати простою працівників, зазначеному в наказі № 236/днд від 17.03.2017, та розрахунку з врахуванням розміру вихідної допомоги, зазначеному в копії наказу про звільнення позивача (а.с. 70).
Таким чином, сума заборгованої заробітної плати, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 23063, 86 грн. (з врахуванням вже виплаченої суми 1879, 07 грн.) (сума без утримання передбачених законом податків та зборів).
Згідно із ч. 1 ст. 21 Закону України ‚Про оплату праці‘ працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Частиною 1 статті 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 116 КЗпПУ, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не заперечує факт того, що позивача було звільнено за п. 1 ст. 40 КЗпП України з 17.07.2017 року, але в той же час відповідач не зазначає про вчинення ним необхідних дій, передбачених ст. 116 КЗпП України в день звільнення позивача. Суд звертає увагу на те, що частина заборгованості по заробітній платі в розмірі 1879, 07 грн. (фактично сплачено 1494, 19 грн.) відповідачем була виплачена не в день звільнення, а лише 19.09.2017 року.
Відповідно до положень ст.ст. 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.
Відповідач в своєму відзиві зазначає про те, що він не може надати первинні документи щодо підтвердження роботи позивача в спірний період, а саме з 17.03.2017 року до 17.07.2017 року, що дає право на отримання заробітної плати. Однак, суд відхиляє посилання відповідача на неможливість вивезти первинні документи як підставу для відмови у нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати, оскільки обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо, лежить на працедавцеві, а не на працівникові. За цих обставин втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов`язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, тим більше, що відповідачем не надано суду жодних доказів того, що він у будь-який спосіб намагався виправити цю ситуацію. Окрім того, частиною 2 статті 30 Закону України ‚Про оплату праці‘ саме роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Наявність роздрукованих розрахункових листів, виданих позивачу, яка використала їх як доказ наявної заборгованості із заробітної плати, свідчить та розцінюється судом як обізнаність підприємства відповідача про існуючий обов`язок розрахунку та його невиконання.
Крім того, згідно висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.
Враховуючи, що судом встановлено факт перебування позивача в трудових відносинах з ПАТ ‚Укрзалізниця‘, який відповідачем не оспорюється, та при звільненні з підприємства остаточного розрахунку з позивачем проведено не було, заборгованість по заробітній платі (нарахована) за період з березня 2017 року по липень 2017 року становить 23063, 86 грн. (з врахуванням вже виплаченої суми 1879, 07 грн.), яка підлягає стягненню з відповідача (сума без утримання передбачених законом податків та зборів).
Відповідно до Закону ‚Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування‘, постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року № 200 ‚Про утворення публічного акціонерного товариства ‚Українська залізниця‘, утворено ПАТ ‚Укрзалізниця‘ на базі Укрзалізниці, підприємств залізничного транспорту, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1. до переліку, наведеного у зазначеному додатку, включено ДП ‚Донецька залізниця‘.
Відповідно до частини 4 ст. 36 КЗпП України, у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія Трудового договору працівника продовжується. За змістом частини 1 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Отже, АТ ‚Укрзалізниця‘ у повному обсязі несе обов`язок оплати праці перед позивачем.
Відповідачем до відзиву надано Науково-правовий висновок Торгово-Промислової палати України щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 16 січня 2018 року № 126/2/21−10.2.
Суд приймає до уваги вищезазначений Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати, оскільки ним підтверджено, що починаючи з 2014 року і станом на 17 липня 2017 року вини підприємства у несвоєчасному розрахунку з робітниками немає, але це не звільняє відповідача від проведення розрахунку з працівниками відповідно до Трудового законодавства, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 408/5985/17-ц.
Норма ст. 67 Конституції України покладає обов`язок на кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Як зазначено в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 ‚Про практику застосування судами законодавства про оплату праці‘, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Тобто, при виплаті позивачу заборгованості по заробітній платі в розмірі 23063, 86 грн., відповідач зобов`язаний утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, то суд виходить з наступного.
Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України, Законами України ‚Про оплату праці‘, ‚Про індексацію грошових доходів населення‘, ‚Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати‘, Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078; Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою КМУ від 20 грудня 1997 року № 1427.
Під доходами слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата та інші.
В рішенні Конституційного суду України від 15 жовтня 2013 року № 9 рп/2013 зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати, ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Статтею 34 Закону України ‚Про оплату праці‘ встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України ‚Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати‘, за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Згідно ст. 3 цього Закону, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою КМУ від 20 грудня 1997 року № 1427 (зі змінами, внесеними згідно з постановою КМУ від 23 квітня 1999 року № 692) компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 01 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток.
Суд не погоджується з наведеним розрахунком позивача щодо компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати, оскільки зазначений розрахунок було проведено, виходячи з сум заробітної плати без утримання з цієї суми передбачених законом податків і зборів.
Таким чином, компенсація втрати частини доходу складає:
1) за березень 2017 року = 3532, 01 грн. (сума з/п — до виплати, згідно розрахункового листка за березень 2017 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * індекс інфляції за період квітень 2017 року — 19 вересня 2017 року (до дня виплати частини заборгованої заробітної плати) (100, 9×101, 3×101, 6×100, 2×99, 9×102, 0) = 212, 97 грн.;
за березень 2017 року = 2037, 82 грн. (сума з/п — до виплати, згідно розрахункового листка за березень 2017 року (після утримання податків і обов`язкових платежів, з врахуванням вже виплаченої суми заборгованості) * індекс інфляції за період з 20 вересня 2017 року-жовтень 2019 року (101, 2×100, 9×101, 0×101, 5×100, 9×101, 1×100, 8×100, 0×100, 0×99, 3×100, 0×101, 9×101, 7×101, 4 100, 8×101, 0×100, 5×100, 9×101, 0×100, 7×99, 5×99, 4×99, 7×100, 7×100, 7) = 365, 09 грн.
2) за квітень 2017 року = 3046, 91 грн. (сума з/п — до виплати, згідно розрахункового листка за квітень 2017 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * індекс інфляції за період травень 2017 року-жовтень 2019 року (101, 3×101, 6×100, 2×99, 9×102, 0×101, 2×100, 9×101, 0×101, 5×100, 9×101, 1×100, 8×100, 0×100, 0×99, 3×100, 0×101, 9×101, 7×101, 4 100, 8×101, 0×100, 5×100, 9×101, 0×100, 7×99, 5×99, 4×99, 7×100, 7×100, 7) = 728, 54 грн.;
3) за травень 2017 року = 3046, 91 грн. (сума з/п — до виплати, згідно розрахункового листка за травень 2017 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * індекс інфляції за період червень 2017 року-жовтень 2019 року (101, 6×100, 2×99, 9×102, 0×101, 2×100, 9×101, 0×101, 5×100, 9×101, 1×100, 8×100, 0×100, 0×99, 3×100, 0×101, 9×101, 7×101, 4 100, 8×101, 0×100, 5×100, 9×101, 0×100, 7×99, 5×99, 4×99, 7×100, 7×100, 7) = 680, 10 грн.;
4) за липень 2017 року = 10390, 40 грн. (сума з/п — до виплати, згідно розрахункового листка за липень 2017 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * індекс інфляції за період серпень 2017 року-жовтень 2019 року (99, 9×102, 0×101, 2×100, 9×101, 0×101, 5×100, 9×101, 1×100, 8×100, 0×100, 0×99, 3×100, 0×101, 9×101, 7×101, 4 100, 8×101, 0×100, 5×100, 9×101, 0×100, 7×99, 5×99, 4×99, 7×100, 7×100, 7) = 2094, 73 грн.
Загальна сума компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період березень — липень 2017 року становить 4081, 43 грн., і саме ця сума підлягає стягненню з відповідача. Судом звертається увага на той факт, що розрахунок розміру індексації невиплаченої суми заробітної плати позивачем під час звернення до суду проводився станом на жовтень 2019 року, й тому, суд із дотриманням принципу диспозитивності, передбаченого ст. 13 ЦПК України проводить розрахунок належним до виплати позивачу сум індексації своєчасно невиплаченої заробітної плати станом на жовтень 2019 року.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа ‚Суханов та Ільченко проти України‘ заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа ‚Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини‘, заява N9 42527/98 тощо) ‚майно‘ може являти собою ‚існуюче майно‘ або засоби, включаючи ‚право вимоги‘ відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні ‚законне сподівання‘/ ‚правомірне очікування‘ (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності. Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Слід звернути увагу на той факт, що згідно наказу начальника Структурного підрозділу " Донецька дирекція залізничних перевезень» від 17.03.2017 року № 236-ДНД на підприємстві з 20.03.2017 року встановлено простій для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції, із призначенням відповідальних осіб за облік працівників, які знаходяться на простої.
Таким чином, будучи найманим працівником на підприємстві відповідача, позивач правомірно очікувала, що отримає заробітну плату за свою працю, і її правомірні очікування не повинні залежати від того, що позивач не вів облік її робочого часу після прийняття рішення про встановлення простою на підприємстві або не здійснив інших заходів в ситуації, що склалася.
Відповідно до п. 2 частини 1 ст. 430 ЦПК України у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати суд допускає негайне виконання рішень, але не більше ніж за один місяць, у зв`язку з чим суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення на користь особа_1 заборгованості по заробітній платі за один місяць — за березень 2017 року в розмірі 2562, 70 грн. (4441, 77 грн. — 1879, 07 грн. = 2562, 70 грн., тобто з врахуванням вже виплаченої суми) (сума без утримання відповідних податків та зборів).
Враховуючи, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст.5 Закону України „Про судовий збір“ позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача за ч. 6 ст.141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір на користь держави пропорційно до задоволених позовних вимог.
З урахуванням того, що на день звернення до суду сума судового збору для фізичних осіб за звернення до суду з позовною заявою майнового характеру становила 840, 80 грн., а позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України „Про судовий збір“, тому з відповідача слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у сумі 755, 64 грн.
Керуючись ст.ст. 259, 263−265, 141 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов особа_1, в інтересах якого діє адвокат [Л.] Віктор [В.] до Акціонерного товариства „Українська залізниця“ про стягнення заборгованої заробітної плати — задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства „Українська залізниця“, єрдпоу 40075815; адреса місцезнаходження: 3 680 м. Київ вул. Тверська, буд. 5, на користь особа_1, інформація_1, рнокпп номер_2, заборгованість по заробітній платі за березень — липень 2017 року в загальному розмірі 23063, 86 грн. (двадцять три тисячі шістдесят три гривні 86 копійок).
Зобов`язати Акціонерне товариство „Українська залізниця“ при виплаті особа_1 заборгованості по заробітній платі в розмірі 23063, 86 грн. утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.
Стягнути з Акціонерного товариства „Українська залізниця“, єрдпоу 40075815; адреса місцезнаходження: 3 680 м. Київ вул. Тверська, буд. 5, на користь особа_1, інформація_1, рнокпп номер_2, суму компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати, у розмірі 4081, 43 грн. (чотири тисячі вісімдесят одну гривню 43 копійки).
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення на користь особа_1 заборгованості по заробітній платі за один місяць — за березень 2017 року у розмірі 2562, 70 грн. (дві тисячі п`ятсот шістдесят дві гривні 70 копійок).
Стягнути з Акціонерного товариства „Українська залізниця“ на користь держави судовий збір у розмірі 755, 64 грн. (сімсот п`ятдесят п`ять гривень 64 копійки).
У задоволенні іншої частини вимог — відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.



Сторони по справі:
Позивач — особа_1, інформація_2, рнокпп номер_2, місце реєстрації: адреса_1;
Представник позивача — Товариство з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія ‚Гарант правосуддя‘, код єдрпоу 37841115, юридична адреса: 87512, м. Маріуполь, вул. 60 Років СРСР, 1/29; адвокат [Л.] Віктор [В.] свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 5440 від 27.03.2019 року, адреса: 49100, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Героїв, 3/4;
Відповідач — Акціонерне товариство ‚Українська залізниця‘, код єдрпоу 40075815, адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5.

Суддя В. В. Корнєєва



09.09.2020