УПО ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ: невыплата зарплаты

Дата документа 23.11.2020
Дело № 501/246/20
2/501/656/20


Р Е Ш Е Н И Е
именем украины

23 ноября 2020 Ильичевский городской суд Одесской области в составе:
председательствующего - судьи [П.] Д.В.,
при участии:
секретаря судебного заседания - Тимка М.Л.
рассмотрев в порядке упрощенного искового производства в открытом судебном заседании в зале Ильичевского городского суда Одесской области гражданское дело по иску лицо_1 в Управление полиции охраны в Одесской области Национальной полиции Украины о восстановлении на работе и взыскании среднего заработка за время вынужденного прогула, -
В С Т А Н О В И Л:

В Ильичевский городской суд Одесской области обратился особа_1 с иском к Управлению полиции охраны в Одесской области Национальной полиции Украины, в котором просит:
- отменить приказ начальника [У.] полиции охраны в Одесской области Национальной полиции Украины №150 о / с от 26.12.2019 года в части освобождения особа_1, как необоснованный и такой, что не соответствует требованиям законодательства;
- признать трудовой договор между особа_1 и [У.] полиции охраны в Одесской области Национальной полиции Украины бессрочным, заключенным на неопределенный срок;
- восстановить особа_1 в должности охранника 3-го разряда взвода №1 роты охраны объектов и публичной безопасности Черноморского ГРО [У.] полиции охраны в Одесской области;
- выплатить особа_1 из [У.] полиции охраны в Одесской области Национальной полиции Украины заработную плату са время вынужденного прогула с 01.01.2020 года по принятии решения судом о восстановлении в соответствии заработной платой за один рабочий день в сумме 394, 36 грн. за каждый рабочий день указанного вынужденного прогула;
- допустить немедленное исполнение решения суда в соответствии с ст.430 ГПК Украины.
Иск мотивирован тем, что Приказом №150 о / с от 26 декабря 2019 истец освобожден от должности охранника 3-го разряда взвода №1 роты охраны объектов и публичной безопасности Черноморского ГРО Управление полкий охраны в Одесской области с 31 декабря 2019 на основании п.2 статьи 36 КЗоТ Украины в связи с «окончанием действия трудовых отношений». Однако, в трудовой книжке истца сделано совсем другая запись «освободить п.2 ст.36 КЗоТ Украины (окончание срока договора)».
Истец считает данный приказ незаконным, необоснованным и принятым с грубыми нарушениями действующего законодательства по тем основаниям, что в указанном приказе не указаны какие именно конкретные основания является обоснованием для окончания трудовых едносин. Никакого заявления о прекращении трудовых отношений, согласно КЗоТ Украины истец к ответчику не подавал.
Истец отмечает в иске, что 24 мая 2017 приказом №60 в / с начальника [У.] полиции охраны в Одесской области его принято на указанную должность «на постоянной основе, на срок действия договора об охране». О его постоянные трудовые отношения с ответчиком свидетельствует то, что он исполнял обязанности охранника у ответчика прежнему с 15 февраля 2017 года, а на свою посалу только перевелся и об этом указано в трудовой книжке. Фактически истец проработал охранником почти 3 года, в то время, как ответчик заключал различные соглашения на охрану объектов с различными клиентами, никакая конкретная хозяйственная сделка между ответчиком и его клиентами (номер, срок ее действия), как при приеме истца на работу, так и при увольнении в указанных приказах не указана. Оснований заключать с истцом трудовой договор на определенный срок у ответчика не было, ведь его трудовые обязанности не связаны с виконанням определенных, обусловленных временным периодом, условий и действие договора (контракта) на охрану объектов государственного предприятия «Администрация морских портов Украины» с ответчиком не прекращалась.
Истец утверждает в иске, что согласно сайту «Закупивли.Онлайн», ответчик заключил новый контракт на охрану объектов государственного предприятия «Администрация морских портов Украины» 24 декабря 2019 на весь 2020 на сумму 16883066 грн. Таким образом, указанный контракт фактически продлил действие контракта миж теми же контрагентами от 27 декабря 2018 (заключен на 2019) и соответственно на объекте, где истец выполнял работу охранника (админздания порта «Черноморск» и ампу).
На основании изложенного истец обратился в суд с соответствующим иском.
Представитель [У.] полиции охраны в Одесской области Национальной полиции Украины 16.03.2020 года предоставил в суд отзыв на иск (а.с.47-52), просил суд отказать в удовлетворении иска в полном объеме, ссылаясь на то, что истец при подачи иска в суд не оплатил судебный сбор, действие заключенного ответчиком договора прекращалась и 24.12.2019 заключен новый договор между ответчиком и ООО «ампу», в связи с окончанием действия старого договора произошли изменения в штатной структуре, с 31.12.2019 сокращен в штате Черноморского МВ 5 должностей полицейских роты ОО и ПБ, 30 работников военизированной охраны и другие должности, среди которых сокращена должность, которую занимал истец.
Также представитель ответчика указывает в отзыве на иск, позывычем приведены в иске неверный расчет заработной платы за один рабочий день.
Истец подал в суд заявление, в котором просил рассмотрение дела проводить без его участия, иск поддерживает в полном объеме (а.с.45-46).
Представитель ответчика также предоставил заявление о рассмотрении дела без его участия (а.с.69).
Исследовав материалы дела, суд считает, что иск подлежит удовлетворению по следующим основаниям.
Судом установлено, что 14.02.2017 приказом №14 в / с начальника [У.] полиции охраны в Одесской области, особа_1 принят на должность охранника 1-го разряда Черноморского ГРО [У.] полиции охраны в Одесской области, на срок действия договора.
01.03.2017 приказом №25 в / с начальника [У.] полиции охраны в Одесской области, особа_1 назначен на должность охранника 1-го разряда взвода №1 роты охраны объектов и публичной безопасности Черноморского ГРО [У.] полиции охраны в Одесской области, на срок действия договора , а приказом №60 в / с начальника УПО, истцу установлен 3-й разряд охранника Черныеоморського ГРО УПО, что подтверждается соответствующими записями в трудовой книжке (а.с.7).
Приказом №150 о / с от 26 декабря 2019 истец освобожден от должности охранника 3-го разряда взвода №1 роты охраны объектов и публичной безопасности Черноморского ГРО [У.] полиции охраны в Одесской области с 31 декабря 2019 на основании п.2 статьи 36 КЗоТ Украины в связи с «окончанием действия трудовых отношений», что подтверждается записью в трудовой книжке истца (а.с.7 н.) и копией приказа (а.с.8).
При этом в трудовой книжке истца сделана запись: «освободить п.2 ст.36 КЗоТ Украины (окончание срока договора)».
Согласно сайту «Закупивли.Онлайн» усматривается, что ответчик заключил новый контракт на охрану объектов государственного предприятия «Администрация морских портов Украины» 24 декабря 2019 на весь 2020 на сумму 16883066 грн., Что подтверждается копией выписки из сайта ( а.с.17-18).
Как следует из ст.55 Конституции Украины и ст.3 ГПК Украины, каждый человек имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или интересов, в том числе трудовых. Осуществляя правосудие, суд защищает права, свободы и интересы физических лиц, государственные и общественные интересы способом, определенным законами Украины. Способы защиты определены ст.16 ГК Украины и КЗоТ Украины.
Согласно ст.43 Конституции Украины, каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает илина который свободно соглашается. Государство создает условия для полного осуществления гражданами права на труд, гарантирует равные возможности в выборе профессии и рода трудовой деятельности. Гражданам гарантируется защита от незаконного увольнения.
Одной из гарантий обеспечения права граждан на труд является предусмотренный в ст.5-1 КЗоТ Украины правовую защиту от необоснованного отказа в приеме на работу и незаконного увольнения, а также в сохранении работы.
Право граждан на труд обеспечивается государством, а трудовий договор может быть расторгнут только по основаниям и в порядке, предусмотренных трудовым законодательством (статьи 2, 36, 40, 41 КЗоТ Украины). Анализ указанных норм Трудового права дает основания для вывода, что по делам, в которых оспаривается незаконное увольнение, именно работодатель должен доказать, что увольнение произошло без нарушения законодательства о труде.
Согласно статье 23 КЗоТ Украины трудовой договор может быть: 1) бессрочным, заключаемым на неопределенный срок; 2) на определенный срок, устаный по согласованию сторон; 3) заключаемым на время выполнения определенной работы.
Срочный трудовой договор заключается в случаях, когда трудовые отношения не могут быть установлены на неопределенный срок с учетом характера предстоящей работы или условий ее выполнения, или интересов работника и в других случаях, предусмотренных законодательными актами.
Основания прекращения Трудового договора установлен статьей 36 КЗоТ Украины. В соответствии с пунктом 2 части первой статьи 36 КЗоТ Украины основаниемпрекращения Трудового договора является истечение срока (пункт 2 и 3 статьи 23), кроме случаев, когда трудовые отношения фактически продолжаются и ни одна из сторон не потребовала их прекращения. На этом основании может быть прекращен только срочный трудовой договор, заключенный как срочный соответствии с законом. Если же срочный трудовой договор заключен вопреки правилам статьи 23 КЗоТ Украины, то условие о сроке является незаконным. Трудовой договор в таком случае считается заключенным на неопределенный срок и вин не может быть прекращен в связи с истечением срока.
Указанное согласуется с правовыми выводами изложенными Верховным Судом в составе коллегии судей [П.] судебной палаты Кассационного гражданского суда в постановлении от 12 сентября 2018 по делу № 753/16 193/16-ц и от 31 октября 2018 по делу №761 / 27037/17- с.
Согласно части четвертой статьи 263 ГПК Украины при выборе и применении нормы права к спорным правоотношениям суд учитывает выводы по применению соответствующих норм права, Изложенные в постановлениях Верховного Суда.
Указанные требования законодательства корреспондируются с постановлением Пленума Верховного Суда Украины №9 от 06.11.1992 года "О практике рассмотрения судами трудовых споров", согласно п.9 которой указано, что поскольку согласно ч.2 ст.23 КЗоТ (в редакции от 19 Январь 1995) трудовой договор на определенный срок заключается лишь в случае, когда трудовые отношения на неопределенный срок не может быть установлен с учетом характера работы или условий ее выполнения, или иинтересы работника (например, его желание), либо в других случаях, предусмотренных законодательными актами, заключение Трудового договора на определенный срок при отсутствии указанных условий является основанием для признания его недействительным в части определения срока.
Истец указывает, что его 24 мая 2017 приказом №60 в / с начальника [У.] полиции охраны в Одесской области принят на должность охранника 3-го разряда взвода №1 роты охраны объектов и публичной безопасности Черноморского ГРО Управление полиции охраны в Одесской области на постоянной основе, на срок действия договора об охране, и фактически он (истец) проработал на этой должности почти 3 года.
Следовательно, суд приходит к выводу, что договор заключен на неопределенный срок, трудовые отношения являются бессрочными, потому истца нельзя освободить от должности на основании пункта 2 части первой статьи 36 КЗоТ Украины.
Также, суд соглашается с доводами истца, что никакая конкретная хозяйственная сделка между ответчиком и его клиентами (номер, срокее действия), как при приеме истца на работу, так и при увольнении в указанных приказах не указана, трудовые обязанности истца не связаны с выполнением определенных, обусловленных временным периодом, условий и действие договора (контракта) на охрану объектов государственного предприятия «Администрация морских портов Украины» с ответчиком не прекращалась.
Так, согласно сайту «Закупивли.Онлайн», ответчик заключил новый контракт на охрану объектов государственного предприятия «Администрация морских портов Украины» 24 декния 2019 на весь 2020 на сумму 16883066 грн.
Итак, указанный контракт фактически продлил действие контракта между теми же контрагентами от 27 декабря 2018 (заключен на 2019).
Вышесказанное позволяет сделать вывод, что приказ начальника [У.] полиции охраны в Одесской области Национальной полиции Украины №150 о / с от 26.12.2019 года об увольнении особа_1 незаконно и подлежит отмене.
Гражданам гарантируется защита от незаконного увольнения (ст.43 Конституции Украины).
В отповидности к ст.235 КЗоТ Украины, при увольнении работника без законных оснований он должен быть восстановлен на прежнее место работы.
Итак, иск в этой части подлежит удовлетворению.
Одновременно суд принимает решение о взыскании в пользу работника среднего заработка за все время вынужденного прогула.
Средний заработок работника определяется в соответствии с ст.27 Закона Украины «Об оплате труда» по правилам, предусмотренным Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденным постановлениемКабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 года № 100 (далее - Порядок).
Так, абзацем третьим пункта 2 Порядка установлено, что среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана данная выплата. Все выплаты включаются в расчет средней заработной платы в том размере, в котором они начислены, без исключения сумм отчисления на налоги, взыскание алиментов и тому подобное.
В соответствии с пунктом 5 раздела IV Порядка нарахування выплат во всех случаях сохранения средней заработной платы производится исходя из размера среднедневной (часовой) заработной платы.
Согласно пункту 8 раздела IV Порядка начисления выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние 2 месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. среднемесячное число рабочих дней рассчитывается делением на 2 суммарного числа рабочих дней за последние два календарных месяца согласно графику работы предприятия, учреждения, организации, установленным с соблюдением требований законодательства (абзац третий пункта 8 раздела IV Порядка).
Так согласно бухгалтерских справок (а.с.9, 10), средний заработок истца за время вынужденного прогула составляет: ноябрь 2019р. з / п. - 8353, 16 грн., Декабрь 2019 з / п - 6479, 71 грн.
Средне месячная заработная плата составляет:(8353, 16 + 6479, 71): 2 = 7416, 44 грн.
В ноябре 2019р. было 21 р / д, в декабре 2019 было 21 р / д, общее количество рабочих дней составляет 42 р / д.
Среднее количество рабочих дней составляет 42: 2 = 21 р / д.
Среднедневной заработок работника составляет: 7416, 44 грн. : 21 р / д = 353, 16 грн.
Общее среднее количество рабочих дней за время вынужденного прогула с 31.12.2019р. по 23.11.2020р. составляет (21 х 10) + 15 = 225 р / д.
Средний заработок за время вынужденного прогула с 31.12.2019р. по 23.11.2020р. состава есть: 353, 16 х 225 = 79461, 00 грн.
Таким образом, средний заработок за время вынужденного прогула подлежащего взысканию с ответчика в пользу истца составляет 79461, 00 грн.
Согласно п.1 ч.1 ст.5 Закона Украины «О судебном сборе» от уплаты судебного сбора при рассмотрении дела во всех судебных инстанциях освобождаются истцы - по делам о взыскании заработной платы и восстановления на работе.
Согласно ч.6 ст.141 ГПК Украины, если сторона, в пользу которой принято решение, освобождены от уплаты судовых затрат, с другой стороны взыскиваются судебные расходы в пользу лиц, их понесли, пропорционально удовлетворенной или отклоненной части требований.
Учитывая, что иск подлежит удовлетворению, то с ответчика в пользу государства подлежит взысканию судебный сбор в размере 840, 80 грн.
Согласно п.2 и 4 ч.1 ст.430 ГПК Украины суд допускает немедленное выполнение решений по делам о присуждении работнику заработной платы, но не более чем за один месяц и восстановлении на работе незаконно Освободитеного или переведенного на другую работу работника.
На основании указанного суд допускает немедленное исполнение решения в части восстановления истца на работе и выплаты ему заработной платы в пределах суммы платежа за один месяц.
Руководствуясь ст.ст.263-265 ГПК Украины, суд -

Р Е Ш И Л:

Иск особа_1 в Управление полиции охраны в Одесской области Национальной полиции Украины о восстановлении на работе и взыскании среднего заработка за время вынужденного прогула, - удовлетворить.
Отменить приказ начальника [У.] полиции охраны в Одесской области Национальной полиции Украины №150 о / с от 26.12.2019 года об увольнении особа_1.
Признать трудовой договор между особа_1 и [У.] полиции охраны в Одесской области Национальной полиции Украины бессрочным, заключенный на неопределенный срок.
Обновить особа_1 в должности охранника 3-го разряда взвода №1 роты охраны объектов и публичной безопасности Черноморского ГРО [У.] полиции охраны в Одесской области.
Взыскать с [У.] полицииохраны в Одесской области Национальной полиции Украины (егрпоу 40108934) в пользу особа_1 (рнокпп номер_1) заработную плату за время вынужденного прогула с 31.12.2019 года по 23.11.2020 в размере 79461, 00 грн ..
Согласно ст.430 ГПК Украины допустить немедленное исполнение судебного решения в части восстановления на работе и выплаты заработной платы в пределах суммы платежа за один месяц.
Взыскать с [У.] полиции охраны в Одесской области Национальной полиции Украины (егрпоу 40108934) в пользу госержавы судебный сбор в размере 840, 80 грн.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
Апелляционная жалоба на решение суда подается в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
Участник дела, которому полное решение не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование, если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней сдня вручения ему полного решения суда.

судья

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

Дата документу 23.11.2020
Справа № 501/246/20
2/501/656/20


Р І Ш Е Н Н Я
іменем україни

23 листопада 2020 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Пушкарського Д.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Тимко М.Л.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі Іллічівського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом особа_1 до Управління поліції охорони в Одеській області Національної поліції України про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
В С Т А Н О В И В:

До Іллічівського міського суду Одеської області звернувся особа_1 з позовом до Управління поліції охорони в Одеській області Національної поліції України в якому просить:
- скасувати наказ начальника Управління поліції охорони в Одеській області Національної поліції України №150 о/с від 26.12.2019 року в частині звільнення особа_1 , як необґрунтований та такий, що не відповідає вимогам законодавства;
- визнати трудовий договір між особа_1 та Управлінням поліції охорони в Одеській області Національної поліції України безстроковим, укладеним на невизначений строк;
- поновити особа_1 на посаді охоронника 3-го розряду взводу №1 роти охорони об`єктів та публічної безпеки Чорноморського МРВ Управління поліції охорони в Одеській області;
- виплатити особа_1 з Управління поліції охорони в Одеській області Національної поліції України заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01.01.2020 року по час прийняття рішення судом про поновлення у відповідності заробітною платою за один робочий день у сумі 394, 36 грн. за кожен робочий день вказаного вимушеного прогулу;
- допустити негайне виконання рішення суду відповідно до ст.430 ЦПК України.
Позов мотивований тим, що Наказом №150 о/с від 26 грудня 2019 року позивача звільнено з посади охоронника 3-го розряду взводу №1 роти охорони об`єктів та публічної безпеки Чорноморського МРВ Управління поліції охорони в Одеській області з 31 грудня 2019 року на підставі п.2 статті 36 КЗпП України у зв`язку із «закінченням дії трудових відносин». Однак, у трудовій книжці позивача зроблено зовсім інший запис «звільнити п.2 ст.36 КЗпП України (закінчення строку договору)».
Позивач вважає даний наказ незаконним, необґрунтованим та прийнятим з грубими порушеннями чинного законодавства з тих підстав, що у вказаному наказі не зазначено які саме конкретні підстави є обґрунтуванням для закінчення трудових відносин. Ніякої заяви про припинення трудових відносин, згідно КЗпП України позивач до відповідача не подавав.
Позивач зазначає в позові, що 24 травня 2017 року наказом №60 о/с начальника Управління поліції охорони в Одеській області його прийнято на зазначену посаду «на постійній основі, на термін дії договору про охорону». Про його постійні трудові відносини з відповідачем свідчить те, що він виконував обов`язки охоронника у відповідача і раніше з 15 лютого 2017 року, а на свою посалу лише перевівся і про це зазначено в трудовій книжці. Фактично позивач пропрацював охоронником майже 3 роки, в той час, як відповідач укладав різні угоди на охорону об`єктів з різними клієнтами, ніяка конкретна господарська угода між відповідачем та його клієнтами (номер, термін її дії), як при прийнятті позивача на роботу, так і при звільненні у вказаних наказах не зазначена. Підстав укладати з позивачем трудову угоду на визначений строк у відповідача не було, адже його трудові обов`язки не пов`язані з виконанням певних, обумовлених часовим періодом, умов та дія договору (контракту) на охорону об`єктів державного підприємства «Адміністрація морських портів України» з відповідачем не припинялася.
Позивач стверджує у позові, що згідно сайту «Закупівлі.Онлайн», відповідач уклав новий контракт на охорону об`єктів державного підприємства «Адміністрація морських портів України» 24 грудня 2019 року на весь 2020 рік на суму 16883066 грн. Таким чином, вказаний контракт фактично продовжив дію контракту між тими ж контрагентами від 27 грудня 2018 року (укладений на 2019 рік) і відповідно на об`єкті, де позивач виконував роботу охоронника (адмінприміщення порту «Чорноморськ» та ампу).
На підставі викладеного позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Представник Управління поліції охорони в Одеській області Національної поліції України 16.03.2020 року надав до суду відзив на позов (а.с.47-52), просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач при подачі позову до суду не сплатив судовий збір, дія укладеного відповідачем договору припинялась та 24.12.2019 укладено новий договір між відповідачем та ДП «ампу», у зв`язку із закінченням дії старого договору відбулись зміни у штатній структурі, з 31.12.2019 скорочено в штаті Чорноморського МВ 5 посад поліцейських роти ОО та ПБ, 30 працівників воєнізованої охорони та інші посади, серед яких скорочена посада, яку обіймав позивач.
Також представник відповідача зазначає у відзиві на позов, що позивачем наведено у позові невірний розрахунок заробітної плати за один робочий день.
Позивач подав до суду заяву в якій просив розгляд справи проводити без його участі, позов підтримує в повному обсязі (а.с.45-46).
Представник відповідача також надав заяву про розгляд справи без його участі (а.с.69).
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 14.02.2017 наказом №14 о/с начальника Управління поліції охорони в Одеській області, особа_1 прийнято на посаду охоронника 1-го розряду Чорноморського МРВ Управління поліції охорони в Одеській області, на термін дії договору.
01.03.2017 наказом №25 о/с начальника Управління поліції охорони в Одеській області, особа_1 призначено на посаду охоронника 1-го розряду взводу №1 роти охорони об`єктів та публічної безпеки Чорноморського МРВ Управління поліції охорони в Одеській області, на термін дії договору, а наказом №60 о/с начальника УПО, позивачу встановлено 3-й розряд охоронника Чорноморського МРВ УПО, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці (а.с.7).
Наказом №150 о/с від 26 грудня 2019 року позивача звільнено з посади охоронника 3-го розряду взводу №1 роти охорони об`єктів та публічної безпеки Чорноморського МРВ Управління поліції охорони в Одеській області з 31 грудня 2019 року на підставі п.2 статті 36 КЗпП України у зв`язку із «закінченням дії трудових відносин», що підтверджується записом в трудовій книжці позивача (а.с.7 зв.) та копією наказу (а.с.8).
При цьому, в трудовій книжці позивача зроблено запис: «звільнити п.2 ст.36 КЗпП України (закінчення строку договору)».
Згідно сайту «Закупівлі.Онлайн» вбачається, що відповідач уклав новий контракт на охорону об`єктів державного підприємства «Адміністрація морських портів України» 24 грудня 2019 року на весь 2020 рік на суму 16 883 066 грн., що підтверджується копією витягу з сайту (а.с.17-18).
Як слідує зі ст.55 Конституції України та ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у тому числі трудових. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Способи захисту визначені ст.16 ЦК України та КЗпП України.
Відповідно до ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст.5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також у збереженні роботи.
Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбачених трудовим законодавством (статті 2, 36, 40, 41 КЗпП України). Аналіз указаних норм Трудового права дає підстави для висновку, що у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.
Згідно статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Підстави припинення Трудового договору встановлено статтею 36 КЗпП України. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення Трудового договору є закінчення строку (пункт 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення. На цій підставі може бути припинений тільки строковий трудовий договір, укладений як строковий відповідно до закону. Якщо ж строковий трудовий договір укладено всупереч правилам статті 23 КЗпП України, то умова про строк є незаконною. Трудовий договір у такому разі вважається укладеним на невизначений строк і він не може бути припинений у зв`язку із закінченням строку.
Зазначене узгоджується з правовими висновками викладеними Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 вересня 2018 року у справі № 753/16193/16-ц та від 31 жовтня 2018 року у справі №761/27037/17-ц.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вказані вимоги законодавства кореспондуються з постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів", відповідно до п.9 якої зазначено, що оскільки згідно з ч.2 ст.23 КЗпП (в редакції від 19 січня 1995 року) трудовий договір на визначений строк укладається лише у разі, коли трудові відносини на невизначений строк не може бути встановлено з урахуванням характеру роботи або умов її виконання, або інтересів працівника (наприклад, його бажання), або в інших випадках, передбачених законодавчими актами, укладення Трудового договору на визначений строк при відсутності зазначених умов є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку.
Позивач вказує, що його 24 травня 2017 року наказом №60 о/с начальника Управління поліції охорони в Одеській області прийнято на посаду охоронника 3-го розряду взводу №1 роти охорони об`єктів та публічної безпеки Чорноморського МРВ Управління поліції охорони в Одеській області на постійній основі, на термін дії договору про охорону, і фактично він (позивач) пропрацював на цій посаді майже 3 роки.
Отже, суд приходить до висновку, що договір укладено на невизначений строк, трудові відносини є безстроковими, тому позивача не можна звільнити з посади на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
Також, суд погоджується з доводами позивача, що ніяка конкретна господарська угода між відповідачем та його клієнтами (номер, термін її дії), як при прийнятті позивача на роботу, так і при звільненні у вказаних наказах не зазначена, трудові обов`язки позивача не пов`язані з виконанням певних, обумовлених часовим періодом, умов та дія договору (контракту) на охорону об`єктів державного підприємства «Адміністрація морських портів України» з відповідачем не припинялася.
Так, згідно сайту «Закупівлі.Онлайн», відповідач уклав новий контракт на охорону об`єктів державного підприємства «Адміністрація морських портів України» 24 грудня 2019 року на весь 2020 рік на суму 16883066 грн.
Отже, вказаний контракт фактично продовжив дію контракту між тими ж контрагентами від 27 грудня 2018 року (укладений на 2019 рік).
Вищенаведене дає підстави для висновку, що наказ начальника Управління поліції охорони в Одеській області Національної поліції України №150 о/с від 26.12.2019 року про звільнення особа_1 є незаконним та підлягає скасуванню.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (ст.43 Конституції України).
У відповідності до ст.235 КЗпП України, при звільненні працівника без законних підстав він повинен бути поновлений на колишнє місце роботи.
Отже, позов в цій частині підлягає задоволенню.
Одночасно суд приймає рішення про стягнення на користь працівника середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).
Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).
Так відповідно до бухгалтерських довідок (а.с.9, 10), середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу складає: листопад 2019р. з/п. - 8353, 16 грн., грудень 2019 р. з/п - 6479, 71 грн.
Середньо місячна заробітна плата складає: (8353, 16 + 6479, 71) : 2 = 7416, 44 грн.
В листопаді 2019р. було 21 р/д, у грудні 2019 р. було 21 р/д, загальна кількість робочих днів складає 42 р/д.
Середня кількість робочих днів складає: 42 : 2 = 21 р/д.
Середньоденний заробіток працівника складає: 7416, 44 грн. : 21 р/д = 353, 16 грн.
Загальна середня кількість робочих днів за час вимушеного прогулу з 31.12.2019р. по 23.11.2020р. складає (21 х 10) + 15 = 225 р/д.
Середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31.12.2019р. по 23.11.2020р. складає: 353, 16 х 225 = 79461, 00 грн.
Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 79461, 00 грн.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Враховуючи, що позов підлягає задоволенню, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 840, 80 грн.
Відповідно до п.2 і 4 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць і поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.
На підставі зазначеного суд допускає негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на роботі та виплати йому заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов особа_1 до Управління поліції охорони в Одеській області Національної поліції України про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - задовольнити.
Скасувати наказ начальника Управління поліції охорони в Одеській області Національної поліції України №150 о/с від 26.12.2019 року про звільнення особа_1 .
Визнати трудовий договір між особа_1 та Управлінням поліції охорони в Одеській області Національної поліції України безстроковим, що укладений на невизначений строк.
Поновити особа_1 на посаді охоронника 3-го розряду взводу №1 роти охорони об`єктів та публічної безпеки Чорноморського МРВ Управління поліції охорони в Одеській області.
Стягнути з Управління поліції охорони в Одеській області Національної поліції України (єдрпоу 40108934) на користь особа_1 (рнокпп номер_1 ) заробітну плату за час вимушеного прогулу з 31.12.2019 року по 23.11.2020 в розмірі 79461, 00 грн..
Відповідно до ст.430 ЦПК України допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з Управління поліції охорони в Одеській області Національної поліції України (єдрпоу 40108934) на користь держави судовий збір у розмірі 840, 80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя