3-Я СТОМАТОЛОГІЧНА ПОЛІКЛІНІКА: невыплата зарплаты

Дело № 462/3184/20


Р Е Ш Е Н И Е
И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы

11 сентября 2020 судья Железнодорожного районного суда г.. Львова [И] И. Д., рассмотрев в порядке упрощенного искового гражданское дело по иску лицо_1 к Коммунальной 3-тьои стоматологической поликлиники Львова о взыскании невыплаченной заработной платы,
В С Т А Н О В И Л:

Истец особа_1 04.06.2020 года обратилась в суд с иском, в котором просит взыскать с ответчика в ее пользу задолженность по заработной плате в разстепени 45910 грн. за период с сентября 2018 по май 2020 года. Свои требования обосновывает тем, что она находится в трудовых отношениях с ответчиком, работая в должности врача стоматолога детского на 0, 5 ставки. С 1 августа 2017 по день обращения в суд заработная плата ей ответчиком не начисляется, что делает невозможным получить справку о начисленной, но не выплаченной заработной плате. Факт нахождения в трудовых отношениях и отсутствие начислений заработной платы подтверждается решениемы Железнодорожного районного суда Львова о взыскании с ответчика в его пользу задолженности по заработной плате. Также указанным решениям установлено, что согласно штатному расписанию Коммунальной 3-й стоматологической поликлиники г.. Львова на 2017 год, ежемесячная заработная плата врача стоматолога детского составляет 51153, 96 грн. (Месячный фонд заработной платы) / 12 (количество штатных должностей) = 4262, 83 грн. В связи с приведенным, просит иск удовлетворить.
Постановлением Железнодорожного районного судам. Львова от 05.06.2020 года открыто производство по делу, рассмотрение дела решено проводить в порядке упрощенного искового производства без уведомления сторон. Ответчику установлено п`ятнадцятиденний срок для подачи отзыва на исковое заявление.
Вместе с тем, сторонам было сообщено, что с учетом положений ч.3 раздела XII Заключительных положений ГПК Украины, который дополнен Законом №540-IX от 30.03.2020, во время действия карантина, установленного Кабинетом Министров Украины с целью предотвращенияраспространению коронавирусной болезни (covid-19), сроки, определенные статьями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371 , 390, 393, 395, 398, 407, 424 настоящего Кодекса, а также другие процессуальные сроки по изменению предмета или основания иска, увеличение или уменьшение размера исковых требований, представление доказательств, истребования доказательств, обеспечения доказательств, а также сроки обращения в суд, представление отзыва и ответы на отзыв, возражения, объяснения третьего лицаи по иску или отзыва, оставления искового заявления без движения, подачи заявления о пересмотре заочного решения, возвращении искового заявления, предъявления встречного иска, заявления об отмене судебного приказа, рассмотрения дела, апелляционного обжалования, рассмотрения апелляционной жалобы, кассационного обжалования, рассмотрения кассационной жалобы, представления заявления о пересмотре судебного решения по вновь открывшимся или исключительными обстоятельствами продолжаются на срок действия такого карантина.
17 июля 2020 вступил в силу Закон Украины от 18 июня 2020 №731-их «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины о ходе процессуальных сроков во время действия карантина, установленного Кабинетом Министров Украины с целью предотвращения распространения коронавирусной болезни (covid-19)», согласно которому пункт 3 раздела XII "Заключительные положения" Гражданского процессуального кодекса Украины изложен в следующей редакции: «во время действия карантина, установленного Кабинетом Министров Украины с целью предотвращения распространения кронавируснои болезни (covid-19), суд по заявлению участников дела и лиц, не участвовавших в деле, если суд решил вопрос об их правах, интересы и (или) обязанности (при наличии у них права на совершение соответствующих процессуальных действий, предусмотренных настоящим Кодексом), восстанавливает процессуальные сроки, установленные нормами настоящего Кодекса, если признает причины их пропуска уважительными и такими, обусловленные ограничениями, введенными в связи с карантином. Суд может восстановить соответствующий срок как до, так ипосле его окончания. Суд по заявлению лица продолжает процессуальный срок, установленный судом, если невозможность совершения соответствующей процессуальной действия в определенный срок обусловлена ​​ограничениями, введенными в связи с карантином. »
Процессуальные сроки, которые были продолжены, заканчиваются через 20 дней после вступления в силу настоящего Закона. В течение этого 20-дневного срока участники дела и лица, не участвовавшие в деле, если суд решил вопрос об их правах, интересы и (или) обязанности (в г.азу наличии у них права на совершение соответствующих процессуальных действий, предусмотренных этими кодексами), имеют право на продолжение процессуальных сроков по основаниям, установленным настоящим Законом.
Стороны не воспользовались своим правом и в течение 20 дней не подали заявлений на продление процессуальных сроков.
Ответчик отзыв на исковое заявление, в определенный судом п`ятнадцятиденний срок со дня получения постановления об открытии производства, не подал, заявления о восстановлении срока для подачи такого в суд тоже неподано.
Суд, изучив материалы дела, осмотрев материалы гражданских дел № 462/2071/18 и 462/5626/18 суд пришел к следующему выводу.
Заочным решением Железнодорожного районного суда г.. Львова от 4 июня 2018 по делу № 462/2071/18 иск лицо_1 к Коммунальной 3-й стоматологической поликлиники Львова о взыскании задолженности по заработной плате удовлетворен частично, взыскано с Коммунального 3-й стоматологической поликлиники м. Львов в пользу особа_1 17051 грн. задолженности пв заработной плате за период с августа 2017 по март 2018.
Решением Железнодорожного районного суда г.. Львова от 6 ноября 2018 по делу № 462/5626/18 иск лицо_1 к Коммунальной 3-й стоматологической поликлиники г.. Львова о взыскании невыплаченной заработной платы удовлетворены, взыскано с Коммунального 3-й стоматологической поликлиники г.. Львова в пользу особа_1 10655 грн. задолженности по заработной плате за период с апреля по август 2018 года.
Указанными судебными решение было установлено, что истец особа_1 находится в трудовых отношениях с Коммунальной 3-й стоматологической поликлиникой г.. Львова и работает в должности врача стоматолога детского на 0, 5 ставки. С 1 августа 2017 заработная плата работникам поликлиники не начисляется и не выплачивается, что делает невозможным получить справку о начисленной, но не выплаченной заработной плате.
Также установлено, что размер заработной платы, согласно штатному расписанию на 2017 год, составляет 51153, 96 грн. (Месячный фонд заработной плати), количество штатных должностей -12, следовательно заработная плата одного врача стоматолога детского составляет 4262, 83 грн.
Указанные судебные решения в апелляционном порядке не обжаловались и вступили в законную силу.
Согласно части 5 статьи 82 ГПК Украины обстоятельства, установленные решением суда в хозяйственной, гражданского или административного дела, вступившим в законную силу, не доказываются при рассмотрении другого дела, в котором участвуют те же лица или лицо, в отношении которого установлены эти обстоятельства, если дре не установлено законом.
Таким образом, вышеуказанные решения суда от 4 июня 2018 и от 6 ноября 2018 имеют преюдицийний характер при решении данного спора.
Согласно ст. 2 КЗоТ Украины право граждан на труд, - то есть на получение работы с оплатой труда не ниже установленного государством минимального размера, включая право на свободный выбор профессии, рода занятий и работы, обеспечивается государством. Работники реализуют право на труд путем заключения Трудового договора о работена предприятии, в учреждении, организации или с физическим лицом.
Согласно ст.7 ч.4 Конституции Украины, право на своевременное получение вознаграждения за труд защищено законом.
Частями 1, 7 ст. 43 Конституции Украины определено, что каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который свободно соглашается. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Согласно ст. 115 Кодекса законов о труде Украины заработная платадолжна выплачиваться работнику регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором, но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней.
Согласно части первой статьи 94 Кодекса законов о труде Украины заработная плата - это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную работу.
В части первой статьи 1 Закона Украины «Об оплате труда» от 24 мартаезня 1995 года, который является специальным нормативно-правовым актом, регулирующим правоотношения в сфере оплаты труда, содержится аналогичное определение понятия заработная плата.
Согласно ст. 2 Закона Украины «Об оплате труда» основная заработная плата - это вознаграждение за выполненную работу в соответствии с установленными нормами труда (нормы времени, выработки, обслуживания, должностные обязанности). Она устанавливается в виде тарифных ставок (окладов) и сдельных расценок для рабочих и должностных окладов для служащих.Дополнительная заработная плата - это вознаграждение за труд сверх установленных норм, за трудовые успехи и изобретательность и за особые условия труда. Она включает доплаты, надбавки, гарантийные и компенсационные выплаты, предусмотренные действующим законодательством; премии, связанные с выполнением производственных задач и функций. Другие поощрительные и компенсационные выплаты. К ним относятся выплаты в форме вознаграждений по итогам работы за год, премии по специальным системам и положениям, компенсационные и другие денежные иматериальные выплаты, не предусмотренные актами действующего законодательства или осуществляемые сверх установленных указанными актами норм.
В соответствии с требованиями ч.ч. 1, 4 ст. 95 Кодекса законов о труде Украины минимальная заработная плата - это установленный законом минимальный размер оплаты труда за выполненную работником месячную (часовую) норму труда. Минимальная заработная плата является государственной социальной гарантией, обязательной на всей территории Украины для предприятий, учреждений, организаций всех форм власности и хозяйствования и физических лиц, использующих труд наемных работников, за любой системой оплаты труда.
В пункте 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины № 13 от 24.12.1999 года «О практике применения судами законодательства об оплате труда» разъяснено, что в любом случае оплата труда при выполнении работником месячной (часовой) нормы труда (объема работ) не может быть ниже установленной законом минимальной заработной платы. При определении, не является заработнаяплата ниже минимальной, в нее не включаются доплаты, надбавки, поощрительные и компенсационные выплаты.
Согласно п.8 ч.1 ст. 40 Бюджетного Кодекса Украины размер минимальной заработной платы на соответствующий бюджетный период определяется Законом о Государственном бюджете Украины.
Статьей 8 Закона Украины «О государственном бюджете Украины на 2019 год» был установлен в 2019 году минимальную заработную плату в месячном размере с 1 января - 4173 гривны.
Статьей 8 Закона Украины «О государственном бюджете Украиныны на 2020 год »было установлено в 2020 году минимальную заработную плату в месячном размере с 1 января - 4723 гривны.
Истица подала в суд расчет, согласно которому сумма невыплаченной заработной платы за период с 1 сентября 2018 по 31 мая 2020 составляет 45910 грн, из расчета: ((размер заработной платы, установленный судебными решениями 4262, 83 х 16 мес. (4 мес. 2018 и 12 мес. 2019) + (размер заработной платы, гарантированный законом с 1 января 2020 составляет4723 грн. Х 5 мес.) Х 0, 5.
Суд не принимает во внимание утверждение истца о том, что решениями Железнодорожного районного суда г.. Львова от 4 июня 2018 по делу № 462/2071/18 и от 6 ноября 2018 по делу № 462/5626/18 установлен размер заработной платы за период 2018 - 2019 годов и такой составляет 4262, 83 грн., поскольку такое утверждение опровергается указанными решениями, которыми определены периоды взыскании заработной платы в пользу истца с августа 2017 по август 2018с учетом штатного расписания, а не по 2019 год.
Таким образом, по 2018 размер должностного оклада истца в должности врача стоматолога детского, установленного судебными решениями, составил 4262, 83 грн., Размер заработной платы, гарантированный законом с 1 января 2019 составляет 4173, 00 грн., А с 1 января 2020 года - 4723 грн.
В соответствии со ст. 5 ГПК Украины осуществляя правосудие, суд защищает права, свободы и интересы физических лиц, права и интересы юридических лиц, государственные и общественные иинтересы способом, определенным законом или договором.
Положениями ч. 1 ст. 13 ГПК Украины предусмотрено, что суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
В соответствии со ст. 81 ГПК Украины каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, всновленных настоящим Кодексом.
Согласно ст. 89 ГПК Украины суд оценивает доказательства по своему внутреннему убеждению, основанному на всестороннем, полном, объективном и непосредственном исследовании имеющихся в деле доказательств. Суд оценивает относимость, допустимость, достоверность каждого доказательства в отдельности, а также достаточность и взаимную связь доказательств в их совокупности.
Так, при рассмотрении судом данного дела ответчиком не представлено суду надлежащих и допустимых доказательств, свидетельствующих о том, что в течение 2018 - 2020 роков истице особа_1 проводилось начисление и выплата заработной платы, представлено доказательств того, что в Коммунальной третьей стоматологической поликлинике г.. Львова были приняты и утверждены штатные расписания на 2018 - 2020 годы.
Исходя из изложенного и учитывая, что истица действительно находится в трудовых отношениях с ответчиком и с сентября 2018 года по май 2020 ответчик не проводит ей начисление и выплату гарантированной законом минимальной заработной платы, суд приходит к выводу, что с ответчика в пользу истицы подлежит взысканию задолженность по заработной плате за период с сентября 2018 года по май 2020 в размере 45371, 16 грн. из расчета: ((4262, 83 грн. / размер заработной платы, установленный судебными решениями, согласно штатному расписанию / х 4 месяца (сентябрь-декабрь 2018) + (4173 грн. / минимальный размер заработной платы, гарантированный законом / х 12 месяцев январь-декабрь 2019 Х 0.5) + (4723 грн. / минимальный размер заработной платыи, гарантированный законом / х 5 месяцев январь-май 2020 Х 0.5) = 45371, 16 грн.)).
Также, руководствуясь положениями статьи 141 ГПК Украины, суд считает, что на ответчика следует возложить уплату судебного сбора в пользу государства.
На основании изложенного и руководствуясь ст.ст. 2, 12, 81, 89, 141, 263- 265, 280, 282 ГПК Украины, ст.ст. 47, 115 КЗоТ Украины, суд
В Е Л:

Иск удовлетворить частично.
Взыскать с Коммунального 3-й стоматологической поликлиники г.. Львова в пользу особа_1 45371 (сорокпять тысяч триста семьдесят одну) грн. 16 коп. задолженности по заработной плате за период с сентября 2018 по май 2020 года.
В остальных исковых требований отказать по безосновательности.
Взыскать с Коммунального 3-й стоматологической поликлиники г.. Львова в пользу государства 840 гривен 80 коп. судебного сбора.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, Если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
В соответствии с требованиями п 15.5.Перехидних положений ГПК Украины апелляционная жалоба подается в течение тридцати дней со дня его провозглашения Львовского апелляционного суда через Железнодорожный районный суд. Львов.
Если в судебном заседании было объявлено только вступительную та резолютивную части судебного решения или в случае рассмотрения дела (решение вопроса) без уведомления (вызова) участников дела, указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения. Участник дела, которому полное решение не были вручены в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование решения суда - если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.

Участники производства:

Позицияивач особа_1, информация_1, идентификационный код номер_1, адрес: адрес_1.
Ответчик: Коммунальная третий стоматологическая поликлиника г.. Львова, код егрпоу: 01984317, местонахождение: г. Львов, ул. С. Петлюры, 17.



Судья: [И.] И.Д.

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

Справа № 462/3184/20


Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2020 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Іванюк І.Д., розглянувши в порядку спрощеного позовного цивільну справу за позовом особа_1 до Комунальної 3-тьої стоматологічної поліклініки м.Львова про стягнення невиплаченої заробітної плати,
В С Т А Н О В И В:

Позивач особа_1 04.06.2020 року звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 45910 грн. за період з вересня 2018 року по травень 2020 року. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона перебуває у трудових відносинах з відповідачем, працюючи на посаді лікаря стоматолога дитячого на 0, 5 ставки. З 1 серпня 2017 року по день звернення до суду заробітна плата їй відповідачем не нараховується, що унеможливлює отримати довідку про нараховану, але не виплачену заробітну плату. Факт перебування у трудових відносинах та відсутність нарахувань заробітної плати підтверджується рішеннями Залізничного районного суду м.Львова про стягнення з відповідача на його користь заборгованості по заробітній платі. Також вказаними рішеннями встановлено, що згідно із штатним розписом Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова на 2017 рік, щомісячна заробітна плата лікаря стоматолога дитячого становить 51153, 96 грн. (місячний фонд заробітної плати) /12 ( кількість штатних посад) = 4262, 83 грн. В зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 05.06.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Разом з тим, сторонам було повідомлено, що із врахуванням положень ч.3 Розділу XII Прикінцевих положень ЦПК України, який доповнений Законом №540-IX від 30.03.2020, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (covid-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
17 липня 2020 року набрав чинності Закон України від 18 червня 2020 року №731-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (covid-19)», відповідно до якого пункт 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України викладено в такій редакції: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (covid-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.»
Процесуальні строки, які були продовжені, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Сторони не скористались своїм правом та протягом 20-ти днів не подали заяв на продовження процесуальних строків.
Відповідач відзив на позовну заяву, у визначений судом п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження, не подав, заяви про поновлення строку для подання такого до суду також не подано.
Суд, вивчивши матеріали справи, оглянувши матеріали цивільних справ № 462/2071/18 та 462/5626/18, суд прийшов до наступного висновку.
Заочним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 04 червня 2018 року у справі № 462/2071/18 позов особа_1 до Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м.Львова про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволено частково, стягнуто з Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова на користь особа_1 17051 грн. заборгованості по заробітній платі за період з серпня 2017 по березень 2018 року.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 06 листопада 2018 року у справі № 462/5626/18 позов особа_1 до Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова про стягнення невиплаченої заробітної плати задоволено, стягнуто з Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова на користь особа_1 10655 грн. заборгованості по заробітній платі за період з квітня по серпень 2018 року.
Вказаними судовими рішення було встановлено, що позивач особа_1 перебуває у трудових відносинах з Комунальною 3-ою стоматологічною поліклінікою м. Львова і працює на посаді лікаря стоматолога дитячого на 0, 5 ставки. З 1 серпня 2017 року заробітна плата працівникам поліклініки не нараховується та не виплачується, що унеможливлює отримати довідку про нараховану, але не виплачену заробітну плату.
Також встановлено, що розмір заробітної плати, згідно штатного розпису на 2017 рік, становить 51153, 96 грн. (місячний фонд заробітної плати), кількість штатних посад -12, отже заробітна плата одного лікаря стоматолога дитячого становить 4262, 83 грн.
Зазначені судові рішення в апеляційному порядку не оскаржувалися та набрали законної сили.
Відповідно до частини 5 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, вищевказані рішення суду від 04 червня 2018 року та від 06 листопада 2018 року мають преюдиційний характер при вирішенні даного спору.
Згідно із ст. 2 КЗпП України право громадян на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення Трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Відповідно до ст.7 ч.4 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищене законом.
Частинами 1, 7 ст. 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно ст. 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата повинна виплачуватися робітнику регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективною угодою, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, не перевищуючий шістнадцяти календарних днів.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.
У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року, який є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття заробітна плата.
Згідно ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 95 Кодексу законів про працю України мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.
У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що у будь-якому випадку оплата праці при виконанні працівником місячної (годинної) норми праці (обсягу робіт) не може бути нижчою від встановленої законом мінімальної заробітної плати. При визначенні, чи не є заробітна плата нижчою від мінімальної, до неї не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.
Згідно п.8 ч.1 ст. 40 Бюджетного Кодексу України розмір мінімальної заробітної плати на відповідний бюджетний період визначається Законом про Державний бюджет України.
Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» було встановлено у 2019 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 4173 гривні.
Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» було встановлено у 2020 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 4723 гривні.
Позивачка подала до суду розрахунок, відповідно до якого сума невиплаченої заробітної плати за період з 01 вересня 2018 року по 31 травня 2020 року становить 45910 грн, з розрахунку : ((розмір заробітної плати, встановлений судовими рішеннями 4262, 83 Х 16 міс. ( 4 міс. 2018 року та 12 міс. 2019 року ) + (розмір заробітної плати, гарантований законом з 01 січня 2020 року становить 4723 грн. Х 5 міс.) Х 0, 5.
Суд не приймає до уваги твердження позивачки про те, що рішеннями Залізничного районного суду м. Львова від 04 червня 2018 року у справі № 462/2071/18 та від 06 листопада 2018 року у справі № 462/5626/18 встановлено розмір заробітної плати за період 2018 - 2019 років та такий становить 4262, 83 грн., оскільки таке твердження спростовується вказаними рішеннями, якими визначено періоди стягнення заробітної плати на користь позивача з серпня 2017 року по серпень 2018 року з урахуванням штатного розпису, а не по 2019 рік.
Таким чином, за 2018 року розмір посадового окладу позивачки на посаді лікаря стоматолога дитячого, встановленого судовими рішеннями, становив 4262, 83 грн., розмір заробітної плати, гарантований законом з 01 січня 2019 року становить 4173, 00 грн., а з 01 січня 2020 року - 4723 грн.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх [censored]
Так, під час розгляду судом даної справи відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що протягом 2018 - 2020 років позивачці особа_1 проводилося нарахування та виплата заробітної плати, не надано доказів того, що у Комунальній 3-ій стоматологічній поліклініці м. Львова були прийняті та затверджені штатні розписи на 2018 - 2020 роки.
Виходячи з наведеного та враховуючи, що позивачка дійсно перебуває у трудових відносинах із відповідачем та з вересня 2018 року по травень 2020 року відповідач не проводить їй нарахування та виплату гарантованої законом мінімальної заробітної плати, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі за період з вересня 2018 року по травень 2020 року у розмірі 45371, 16 грн. з розрахунку: ((4262, 83 грн. /розмір заробітної плати, встановлений судовими рішеннями, відповідно до штатного розпису / х 4 місяці ( вересень-грудень 2018 року) + (4173 грн. /мінімальний розмір заробітної плати, гарантований законом / х 12 місяців січень-грудень 2019 року Х 0.5) + (4 723 грн. / мінімальний розмір заробітної плати, гарантований законом / х 5 місяців січень-травень 2020 року Х 0.5) = 45371, 16 грн.)).
Також, керуючись положеннями статті 141 ЦПК України, суд вважає, що на відповідача слід покласти сплату судового збору на користь держави.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2, 12, 81, 89, 141, 263- 265, 280, 282 ЦПК України, ст.ст. 47, 115 КЗпП України, суд
У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова на користь особа_1 45371(сорок п`ять тисяч триста сімдесят одну) грн. 16 коп. заборгованості по заробітній платі за період з вересня 2018 року по травень 2020 року.
В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Стягнути з Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова на користь держави 840 гривень 80 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог п.п. 15.5.Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники провадження:

Позивач: особа_1 , інформація_1 , ідентифікаційний код номер_1 , адреса: адреса_1 .
Відповідач: Комунальна 3-я стоматологічна поліклініка м. Львова, код єдрпоу: 01984317, місцезнаходження: м.Львів, вул. С.Петлюри, 17.



Суддя: Іванюк І.Д.