3-Я СТОМАТОЛОГІЧНА ПОЛІКЛІНІКА: невыплата зарплаты

Справа № 462/378/20


Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2020 року м.Львів
Суддя Залізничного районного суду м. Львова [Б.] Д.О., розглянувши у приміщенні суду у м. Львові у спрощеному позовному проваджені без повідомлення сторін цивільну справу за позовом за позовною заявою особа_1 до Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова про стягнення невиплаченої заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на її користь ненараховану та невиплачену заробітну плату за період з 01 вересня 2018 року по 31 грудня 2019 року, а також, компенсацію втрати частини заробітної плати на загальну суму 1134113, 70 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що перебуває у трудових відносинах з відповідачем, де працює на посаді секретар-друкарки на 1, 0 ставки та молодшої медичної сестри на 0, 5 ставки. Крім того, їй повинні виплачуватися надбавки за вислугу років та за роботу в шкідливих умовах праці у розмірі по 10% до 0, 5 посадового окладу молодшої медичної сестри. Проте, починаючи з вересня 2018 року працівникам не нараховується та не виплачується, що унеможливлює отримати довідку про нараховану, але не виплачену заробітну плату. В зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити.
23 січня 2020 року ухвалою Залізничного районного суду м. Львова вказана справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовної провадження без виклику сторін, а відповідачеві було запропоновано подати до суду заяву із обґрунтованим запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов по вказаній справі.
Відповідачу, якому було направлено ухвалу суду та встановлено строки для подання відзиву на позов, будучи повідомлений про розгляд справи належним чином, відзиву на позовну заяву до суду не надав.
У матеріалах справи відсутні клопотаннясторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи наведене, відповідно до частини 8 статті 178 та частини 5 статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, оглянувши матеріали цивільних справ № 462/954/18 та 462/5320/18, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Частинами 1, 7 статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Заочним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 11 травня 2018 року у справі № 462/954/18 за позовом особа_1 до Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова про стягнення заборгованості по заробітній платі ухвалено: позов - задовольнити частково; стягнути з Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова на користь особа_1 35349 грн. 72 коп. заборгованості по заробітній платі за період з серпня 2017 року по лютий 2018 року; в решті позову відмовити.
Заочним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 02 жовтня 2018 року у справі № 462/5320/18 за позовом особа_1 до Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова про стягнення про стягнення невиплаченої заробітної плати ухвалено: позов - задовольнити; стягнути з Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова на користь особа_1 33507 грн. 00 коп. заборгованості по заробітній платі за період з березня 2018 року по серпень 2018 року.
Зазначені судові рішення в апеляційному порядку не оскаржувалися та набрали законної сили.
Відповідно до частини 5 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, вищевказані рішення суду від 11 травня 2018 року та від 02 жовтня 2018 року мають преюдиційний характер при вирішенні даного спору.
Суд зазначає, що судовими рішеннями у справах № 462/954/18 та 462/5320/18 було встановлено, що позивач особа_1 02 квітня 2013 року прийнята на роботу у 3-тю стоматологічну поліклініку м. Львова, на посаду медичного реєстратора, а 01 вересня 2014 року переведена на посаду секретаря-друкарки, що підтверджується записами у трудовій книжці.
Відповідно до наказу головного лікаря Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова № 74-к/тр від 20 квітня 2015 року особа_1 прийнята з 20 квітня 2015 року на роботу за сумісництвом на 0, 5 ставки посади молодшої медичної сестри з окладом згідно зі штатним розписом.
Також, судовими рішеннями встановлено, що за період з серпня по вересень 2017 року та з листопада 2017 року було відсутнє нарахування та виплата заробітної плати позивачу, водночас у жовтні 2017 року позивачу було виплачено 819, 28 грн., а з листопада 2018 року відповідач припинив нараховувати та виплачувати позивачу заробітну плату.
Під час розгляду судом даної справи відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів які б свідчили про те, що протягом 2018 - 2019 років позивачу особа_1 проводилося нарахування та виплата заробітної плати, а також, не надано доказів того, що у Комунальній 3-ій стоматологічній поліклініці м. Львова були прийняті та затверджені штатні розписи на 2018 - 2019 роки.
Разом з тим, матеріали справи не містять ніяких спростувань твердження позивача, що вона продовжує працювати у Комунальній 3-ій стоматологічній поліклініці м. Львова та належним чином виконує свої посадові обов`язки секретаря-друкарки та молодшої медичної сестри.
Відповідно до статті 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата повинна виплачуватися робітнику регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективною угодою, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, не перевищуючий шістнадцяти календарних днів.
Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.
У частині 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці», який є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття заробітна плата.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оплату праці » мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.
У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що у будь-якому випадку оплата праці при виконанні працівником місячної (годинної) норми праці (обсягу робіт) не може бути нижчою від встановленої законом мінімальної заробітної плати. При визначенні, чи не є заробітна плата нижчою від мінімальної, до неї не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.
Позивач подав розрахунок, відповідно до якого сума невиплаченої заробітної плати, з компенсацію втрат частини заробітної плати за період з 01 вересня 2018 року по 31 грудня 2019 року становить 1134113, 70 грн.
Рішеннями Залізничного районного суду м. Львова від 11 травня 2018 року та від 02 жовтня 2018 року у справах № 462/954/18 та 462/5320/18 з відповідача на користь позивача була стягнути заборгованість по заробітній платі за період з серпня 2017 по серпень 2018 року, з урахуванням того, шо розмір щомісячного посадового окладу позивача особа_1 у відповідні періоди дорівнював розміру мінімальної заробітної плати, який був встановлений Законами України «Про державний бюджет України на 2017 рік» та «Про державний бюджет України на 2018 рік».
Зокрема, рішенням суду від 02 жовтня 2018 року встановлено, що з 01 січня 2018 року розмір щомісячного посадового окладу позивача на посаді секретаря-друкарки становив 3723, 00 грн., а 0, 5 посадового окладу позивача на посаді молодшої медичної сестри становив 1861, 50 грн.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» було встановлено у 2019 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 4173 гривні.
Таким чином, з 01 січня 2019 року розмір посадового окладу позивача на посаді секретаря-друкарки становив 4173, 00 грн., а 0, 5 посадового окладу позивача на посаді молодшої медичної сестри становив 2086, 50 грн.
Суд не бере до уваги твердження позивача, що їй повинні виплачуватися надбавки за вислугу років та за роботу в шкідливих умовах праці розмірі по 10% до 0, 5 посадового окладу молодшої медичної сестри, з огляду на таке.
Пунктом 2 Порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1418 від 29 грудня 2019 року (надалі - Порядок № 1418 від 29 грудня 2019 року), передбачено, що надбавка за вислугу років установлюється медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров`я, зокрема, зі стажем роботи понад 3 роки в розмірі 10% до посадового окладу.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 1418 від 29 грудня 2019 року надбавка за вислугу років виплачується керівникам закладів охорони здоров`я, їх заступникам з числа лікарів, заступникам головного лікаря з медсестринства, керівникам структурних підрозділів з числа лікарів, головним медичним сестрам, лікарям усіх спеціальностей, професіоналам з вищою немедичною освітою, що допущені до медичної діяльності в закладах охорони здоров`я, керівникам фармацевтичних (аптечних) закладів, їх заступникам, керівникам структурних підрозділів з числа провізорів і фармацевтів, провізорам усіх спеціальностей, фахівцям з базовою вищою та неповною вищою медичною і фармацевтичною освітою усіх спеціальностей та помічникам ентомолога.
З аналізу вищевказаних норм слідує, що чинність Порядку № 1418 від 29 грудня 2019 року поширюється на медичних та фармацевтичних працівників, які працюють виключно на посадах зазначених у пункті 3 Порядку. Таким чином, виплата вказаної надбавки не передбачена для молодших медичних сестер, оскільки згідно із Національним класифікатором професій, затвердженим наказом Державного Комітету України з технічного регулювання та споживчої політики від 28 липня 2010 року № 327, вказані працівники належать до робітників, тобто робота на цих посадах не зараховується до стажу, що дає право на таку надбавку.
Позивач покликається на умови Колективного договору, як на підставу для стягнення на її користь надбавки за роботу з шкідливими умовами праці у розмірі 10%, та долучає у підтвердження цього додаток № 3 до колективного договору від 08 квітня 2016 року, який включає у себе список посад із шкідливими умовами праці працівників «Поліклініки», які використовують дезінфікувальні засоби, а також працівникам «Поліклініки», які зайняті прибиранням туалетів, у якому зазначена посада молодшої медичної сестри /а.с.8/.
Відповідно до частин 1, 2 та 4 статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Беручи до уваги, що додаток № 3 до колективного договору від 08 квітня 2016 року, який міститься у матеріалах справи, не засвідчений ні печаткою Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова, ні в іншому порядку, встановленому чинним законодавством, суд вважає, що відсутні підстави вважати вказаний письмовий документ допустим та достовірним доказом у справі, а відтак, у суду немає достатніх правових підстав для стягнення на користь позивача вказаної надбавки.
За таких обставин, суд приходить до висновку, щопозовна вимога про стягнення невиплаченої заробітної плати за період з 01 вересня 2018 року по 31 грудня 2019 року є підставною, проте підлягає частковому задоволенню, а відтак, з відповідача на користь позивача слід стягнути за період з 01 вересня 2018 року по 31 грудня 2018 року невиплаченої заробітної плати в розмірі 22338, 00 грн. ((3723, 00 грн. /посадовий оклад секретаря-друкарки/ х 4 місяці) + (1861, 50 грн. /0, 5 посадового окладу молодшої медичної сестри/ х 4 місяці) = 22338, 00 грн.) та за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75114, 00 грн. ((4173, 00 грн. /посадовий оклад секретаря-друкарки/ х 12 місяці) + (2086, 50 грн. /0, 5 посадового окладу молодшої медичної сестри/ х 12 місяці) = 75114, 00 грн.).
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню ненарахована та невиплачена заробітна плата за період з 01 вересня 2018 року по 31 грудня 2019 року в розмірі 97452, 00 грн. (22338, 00 грн. + 75114, 00 грн. = 97452, 00 грн.).

Щодо позовної вимоги про стягнення індексаційних та компенсаційних втрат частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, то суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Згідно із статтями 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Основною умовою для виплати громадянам компенсації є порушення власником встановлених строків виплати нарахованих доходів, зокрема, заробітної плати. При цьому, компенсація за порушення строків виплати нарахованого доходу проводиться незалежно від вини органу, що здійснює відповідні виплати та незалежно від порядку і підстав нарахування цього доходу чи його частини: самим підприємством добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 07 листопада 2012 року справа №6-131цс12.
При нарахуванні компенсації за затримку виплати заробітної плати суд керується Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21 лютого 2001 року (надалі - Порядок № 159 від 21 лютого 2001 року).
Суд вважає, що розрахунок сум компенсації втрати частини заробітної плати особа_1 , який був поданий нею до суду та міститься у матеріалах справи /а.с.9-11/, є некоректним, оскільки проведений без дотримання вимог, передбачених Порядком № 159 від 21 лютого 2001 року.
Пунктом 4 Порядку № 159 від 21 лютого 2001 року встановлено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Згідно із даними Держкомстату базовий індекс інфляції за період з вересня 2018 по грудень 2018 року помісячно складав за вересень - 101, 9%; жовтень - 101, 7%, листопад - 101, 4%, грудень - 100, 8%, а за період з січня 2019 по грудень 2018 року вказаний показник складав помісячно: січень - 101, 0%, лютий - 100, 5%, березень - 100, 9%, квітень - 101, 0%, травень - 100, 7%, червень - 99, 5%, липень - 99, 4%, серпень - 99, 7%, вересень - 100, 7%, жовтень - 100, 7%, листопад - 100, 1%, грудень - 99, 8%.
Таким чином, за період невиплати заробітної плати, тобто з вересня 2018 року по грудень 2019 року, розраховується індекс споживчих цін (надалі - ІСЦ). Розрахунок проводиться шляхом множення щомісячних індексів споживчих цін: 1, 017 х 1, 014 х 1, 008 х 1, 010 х 1, 005 х 1, 009 х 1, 010 х 1, 007 х 0, 995 х 0, 994 х 0, 997 х 1, 007 х 1, 007 х 1, 001 х 0, 998 = 1, 0741071 %. Приріст індексу споживчих цін: 107, 410713% - 100% = 7, 410713%. Оскільки індекс споживчих цін за вказаний період невиплати заробітної плати перевищив 100%, сума компенсації за вказаний період становить: 5584, 5 грн. (заборгованість зарплати за вказаний період) х 7, 410713 : 100% = 413, 85 грн.
За період з жовтня 2018 року по грудень 2019 року ІСЦ становить: 1, 014 х 1, 008 х 1, 010 х 1, 005 х 1, 009 х 1, 010 х 1, 007 х 0, 995 х 0, 994 х 0, 997 х 1, 007 х 1, 007 х 1, 001 х 0, 998 = 1, 04850356%. Приріст ІСЦ: 104, 850356 % - 100%= 4, 850356%. Сума компенсації становить: 11169 грн. х 4, 850356 : 100% = 541, 74 грн.
За період з листопада 2018 року по грудень 2019 року ІСЦ становить: 1, 008 х 1, 010 х 1, 005 х 1, 009 х 1, 010 х 1, 007 х 0, 995 х 0, 994 х 0, 997 х 1, 007 х 1, 007 х 1, 001 х 0, 998 = 1, 03402718%. Приріст ІСЦ: 103, 402718% - 100% = 3, 402718%. Сума компенсації становить: 16753, 5 грн. х 3, 402718: 100% = 570, 07 грн.
За період з грудня 2018 року по грудень 2019 року ІСЦ становить: 1, 010 х 1, 005 х 1, 009 х 1, 010 х 1, 007 х 0, 995 х 0, 994 х 0, 997 х 1, 007 х 1, 007 х 1, 001 х 0, 998 = 1, 02582062%. Приріст ІСЦ: 102, 582062% - 100%= 2, 582062%. Сума компенсації становить: 22338 грн. х 2, 582062: 100% = 576, 78 грн.
За період з січня 2019 року по грудень 2019 року ІСЦ становить: 1, 005 х 1, 009 х 1, 010 х 1, 007 х 0, 995 х 0, 994 х 0, 997 х 1, 007 х 1, 007 х 1, 001 х 0, 998 = 1, 01566398%. Приріст ІСЦ: 101, 566398 % - 100%= 1, 566398%. Сума компенсації становить: 28597, 5 грн. х 1, 061093 : 100% = 303, 45 грн.
За період з лютого 2019 року по грудень 2019 року ІСЦ становить: 1, 009 х 1, 010 х 1, 007 х 0, 995 х 0, 994 х 0, 997 х 1, 007 х 1, 007 х 1, 001 х 0, 998 = 1, 01061093%. Приріст ІСЦ: 101, 061093 % - 100% = 1, 061093%. Сума компенсації становить: 34857 грн. х 1, 061093 : 100% = 369, 86 грн.
За період з березня 2019 року по грудень 2019 року ІСЦ становить: 1, 010 х 1, 007 х 0, 995 х 0, 994 х 0, 997 х 1, 007 х 1, 007 х 1, 001 х 0, 998 = 1, 001596566%. Приріст ІСЦ: 100, 1596566 % - 100% = 0, 1596566%. Сума компенсації становить: 41116, 5 грн. х 0, 1596566 : 100% = 65, 64 грн.
За період з квітня 2019 року по грудень 2019 року ІСЦ становить: 1, 007 х 0, 995 х 0, 994 х 0, 997 х 1, 007 х 1, 007 х 1, 001 х 0, 998 = 1, 00590659%. Приріст ІСЦ: 100, 590659 % - 100%= 0, 590659%. Сума компенсації становить: 47376 грн. х 0, 590659: 100%= 279, 83 грн.
За період з травня 2019 року по грудень 2019 року ІСЦ становить: 0, 995 х 0, 994 х 0, 997 х 1, 007 х 1, 007 х 1, 001 х 0, 998 = 0, 99891419%. Оскільки індекс споживчих цін за вказаний період невиплати заробітної плати не перевищив 100%, сума компенсації за вказаний період не нараховується.
За період з червня 2019 року по грудень 2019 року ІСЦ становить: 0, 994 х 0, 997 х 1, 007 х 1, 007 х 1, 001 х 0, 998 = 1, 0039338%. Приріст ІСЦ: 100, 393386% - 100%= 0, 393386%. Сума компенсації становить: 59895 грн. х 0, 393386 : 100%= 235, 62 грн.
За період з липня 2019 року по грудень 2019 року ІСЦ становить: 0, 997 х 1, 007 х 1, 007 х 1, 001 х 0, 998 = 1, 00999382%. Приріст ІСЦ: 100, 999382% - 100%= 0, 999382%. Сума компенсації становить: 66154, 5 грн. х 0, 999382 : 100%= 661, 14 грн.
За період з серпня 2019 року по грудень 2019 року ІСЦ становить: 1, 007 х 1, 007 х 1, 001 х 0, 998 = 1, 01303292%. Приріст ІСЦ: 101, 303292% - 100%= 1, 303292%. Сума компенсації становить: 72414 грн. х 1, 303292 : 100%= 943, 76 грн.
За період з вересня 2019 року по грудень 2019 року ІСЦ становить: 1, 007 х 1, 001 х 0, 998 = 1, 00599099%. Приріст ІСЦ: 100, 599099 - 100% = 0, 599099%. Сума компенсації становить: 78673, 5 грн. х 0, 599099 : 100%= 471, 33 грн.
Беручи до уваги, що індекс споживчих цін за інші періоди невиплати заробітної плати, починаючи з листопада 2019 року, не перевищує 100%, сума компенсації за вказані періоди не нараховується.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що з Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова слід стягнути на користь позивача 5433, 07 грн. компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати (471, 33 грн. + 943, 76 грн. + 661, 14 грн. + 235, 62 грн. + 279, 83 грн. + 65, 64 грн. + 369, 86 грн. + 303, 45 грн. + 576, 78 грн. + 570, 07 грн. + 541, 74 грн. + 413, 85 грн. = 5433, 07 грн.).
За таких обставин, суд, дослідивши докази по справі в їх [censored] прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, і тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 97452 грн. 00 коп. невиплаченої заробітної плати та 5433 грн. 07 коп. компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, у решті вимог позов задоволенню не підлягає.
Керуючись положеннями статті 141 ЦПК України, суд вважає, що на відповідача слід покласти сплату судового збору на користь держави.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.12, 89, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов особа_1 до Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова про стягнення невиплаченої заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати - задовольнити частково.
Стягнути з Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова на користь особа_1 97452 гривні 00 коп. невиплаченої заробітної плати та 5433 гривень 07 коп. компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, всього стягнути 102885 (сто дві тисячі вісімсот вісімдесят п`ять) гривень 07 коп., провівши з цієї суми стягнення податків та обов`язкових зборів, які підлягають стягненню при виплаті заробітної плати.
У решті позову відмовити.
Стягнути з Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова на користь держави 840 гривень 80 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до вимог п.п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.

Позивач: особа_1 (проживає за адресою: адреса_1 ; ІПН номер_1 );
Відповідач: Комунальна 3-я стоматологічна поліклініка м. Львова (місце знаходження: м. Львів, вул. С.Петлюри, 17; єдрпоу 01984317).

Дата складання повного тексту рішення суду 24 лютого 2020 року.



Суддя:

Оригінал рішення.