3-Я СТОМАТОЛОГІЧНА ПОЛІКЛІНІКА: невыплата зарплаты

Дело № 462/2163/20


Р Е Ш Е Н И Е
И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы

3 сентября 2020 судья Железнодорожного районного суда г.. Львова [П] О.Б. рассмотрев в порядке упрощенного искового производства в помещении суда в г.. Львове гражданское дело по иску лицо_1 к Коммунальной 3-й стоматологической поликлиники г.. Львова о взыскании заработной платы,

установил:

Истец обратился в суд с иском, в котором просит взыскать с ответчика в ее корыво заработную плату в размере 135097, 50 грн. за период с апреля 2018 по апрель 2020 Свои исковые требования обосновывает тем, что находится в трудовых отношениях с Коммунальной 3-й стоматологической поликлиникой г.. Львова, работает в должности сестры хозяйки и на 0, 5 ставки в должности младшей медицинской сестры . С 01.08.2017 года по настоящее время заработная плата работникам не начисляется и не выплачивается, что делает невозможным получить справку о начисленной, но невыплаченной заработной платы. факт пребывания в трудовых отношениях и отсутствии в течение длительного времени начислений заработной платы подтверждается решениями Железнодорожного районного суда г.. Львова о взыскании с ответчика в ее пользу задолженности по заработной плате. Учитывая изложенное, просит иск удовлетворить и взыскать с ответчика невыплаченную заработную плату за период с сентября 2018 по апрель 2020 должности сестры хозяйки в размере 83 860 грн. и за период с апреля 2018 по апрель 2020 0, 5 ставки должности молодвой сестры в размере 51237, 50 грн.
Постановлением Железнодорожного районного суда г.. Львова от 17.04.2020 года открыто производство по делу, рассмотрение дела решено проводить в порядке упрощенного искового производства без уведомления / вызова / сторон. Ответчику установлено п`ятнадцятиденний срок для подачи отзыва на исковое заявление.
Вместе с тем, судом было сообщено стороны, в соответствии с п. 3 раздела ХИИ Заключительных положений Гражданского процессуального кодекса Украины, который вступил в силу 2 апреляитня 2020 году на основании Закона Украины «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины, направленных на обеспечение дополнительных социальных и экономических гарантий в связи с распространением коронавирусной болезни (covid-19)» во время действия карантина, установленного Кабинетом Министров Украины с целью предотвращения распространения коронавирусной болезни (covid-19), сроки подачи отзыва и ответы на отзыв, возражения, объяснения третьего лица, по иску или отзыва продолжаются на срок действия такого карантина.
17 июля 2020 вступил в силу Закон Украины от 18 июня 2020 №731-их «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины о ходе процессуальных сроков во время действия карантина, установленного Кабинетом Министров Украины с целью предотвращения распространения коронавирусной болезни (covid-19) », согласно которому пункт 3 раздела XII" Заключительные положения "Гражданского процессуального кодекса Украины изложен в следующей редакции:« во время действия карантина, установленного Кабинетом Министрив Украины с целью предотвращения распространения коронавирусной болезни (covid-19), суд по заявлению участников дела и лиц, не участвовавших в деле, если суд решил вопрос об их правах, интересы и (или) обязанности (при наличии в них права на совершение соответствующих процессуальных действий, предусмотренных настоящим Кодексом), восстанавливает процессуальные сроки, установленные нормами настоящего Кодекса, если признает причины их пропуска уважительными и такими, обусловленные ограничениями, введенными в связи с карантиномм. Суд может восстановить соответствующий срок как до, так и после его окончания. Суд по заявлению лица продолжает процессуальный срок, установленный судом, если невозможность совершения соответствующей процессуальной действия в определенный срок обусловлена ​​ограничениями, введенными в связи с карантином. »
Процессуальные сроки, которые были продолжены, заканчиваются через 20 дней после вступления в силу настоящего Закона. В течение этого 20-дневного срока участники дела и лица, не участвовавшие в деле, если суд решил спрашиваетния об их права, интересы и (или) обязанности (при наличии у них права на совершение соответствующих процессуальных действий, предусмотренных этими кодексами), имеют право на продолжение процессуальных сроков по основаниям, установленным настоящим Законом.
Стороны не воспользовались своим правом и в течение 20 дней не подали заявлений на продление процессуальных сроков.
Также ответчик в определенный срок не подал отзыва на исковое заявление.
В материалах дела отсутствуют ходатайства сторон о рассмотрении дела в судебном сасиданни сообщению (вызовом) сторон.
Учитывая изложенное, в соответствии с ч.8 ст.178 и ч.5 ст.279 ГПК Украины суд рассматривает дело в порядке упрощенного искового производства без уведомления сторон по имеющимся в деле материалам.
В соответствии с требованиями ч.2 ст.247 ГПК Украины в случае если в соответствии с положениями настоящего Кодекса рассмотрение дела осуществляется судом в отсутствие участников дела, фиксирование судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не осуществляется.
Розглянувшы дело в порядке упрощенного производства, без уведомления сторон, изучив собранные по делу доказательства, выяснив истинные обстоятельства дела, суд исходит из следующего.
Решением Железнодорожного районного суда г.. Львова от 10.05.2018 года иск лицо_1 к Коммунальной 3-й стоматологической поликлиники г.. Львова о взыскании заработной платы удовлетворены. Взыскано с Коммунального 3-й стоматологической поликлиники г.. Львова в пользу особа_1 40753 грн. 50 коп. задолженности по заработной плате за периодс августа 2017 по март 2018 /а.с. 2-3 /.
Решением Железнодорожного районного суда г.. Львова от 02.11.2018 года иск лицо_1 к Коммунальной 3-й стоматологической поликлиники г.. Львова о взыскании заработной платы удовлетворены. Стягнутоз Коммунальной 3-й стоматологической поликлиники г.. Львова в пользу особа_1 18615 грн. задолженности по заработной плате за период с апреля по август 2018 /а.с. 4-5 /.
Указанными решениями установлено, что истец истец особа_1 с 01.10.2004 года зачислена на должность младшей медсестры в 3-ю стоматологическую поликлинику м. Львова, с 27.12.2013 года переведена на должность сестры-хозяйки, что подтверждается записями в трудовой книжке.
Кроме этого, решением Железнодорожного районного суда г.. Львова от 10.05.2018 г.. Взыскана задолженность по заработной плате за период с августа 2017 по март 2018 за пост хозяйки и за пост 0, 5 ставки санитарки.
Решением Железнодорожного районного суда г.. Львова от 02.11.2018 года взыскано заборженность по заработной плате за период с апреля 2018 по август 2018 только за пост хозяйки.
Согласно ч.ч. 4, 5 статьи 82 ГПК Украины обстоятельства, установленные решением суда в хозяйственной, гражданского или административного дела, вступившим в законную силу, не доказываются при рассмотрении другого дела, в котором участвуют те же лица или лицо, в отношении которого установлены эти обстоятельства, если иное не установлено законом. Обстоятельства, установленные в отношении определенного лица решением суда в хозяйственной, гражданского или административного дела, вступившим в законную силу, не доказываются при рассмотрении другого дела, однако могут быть в общем порядке опровергнуты лицом, не принимавшего участия в деле, в котором такие обстоятельства были установлены.
Указанные судебные решения обжаловались и вступили в законную силу, а следовательно, обстоятельства установлены данными решениями доказыванию не подлежат.
Согласно ст. 2 КЗоТ Украины право граждан на труд, - то есть на получение работы с оплатой труда не ниже встановленогв государством минимального размера, включая право на свободный выбор профессии, рода занятий и работы, обеспечивается государством. Работники реализуют право на труд путем заключения Трудового договора о работе на предприятии, в учреждении, организации или с физическим лицом.
В соответствии со ст. 7 ч. 4 Конституции Украины, право на своевременное получение вознаграждения за труд защищено законом.
Частями 1, 7 ст. 43 Конституции Украины определено, что каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать собы на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который свободно соглашается. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Согласно ст. 115 Кодекса законов о труде Украины заработная плата должна выплачиваться работнику регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором, но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней.
Согласно части первой статьи 94 Кодекса законов о труде Украины заработная плата - це вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную работу.
В части первой статьи 1 Закона Украины «Об оплате труда» от 24 марта 1995 года, который является специальным нормативно-правовым актом, регулирующим правоотношения в сфере оплаты труда, содержится аналогичное определение понятия заработная плата.
Согласно ст. 2 Закона Украины «Об оплате труда» основная заработная плата - это вознаграждение за выполненную работу в соответствии с установленных норм труда (нормы времени, выработки, обслуживания, должностные обязанности). Она устанавливается в виде тарифных ставок (окладов) и сдельных расценок для рабочих и должностных окладов для служащих. Дополнительная заработная плата - это вознаграждение за труд сверх установленных норм, за трудовые успехи и изобретательность и за особые условия труда. Она включает доплаты, надбавки, гарантийные и компенсационные выплаты, предусмотренные действующим законодательством; премии, связанные с выполнением производственных заданийь и функций. Другие поощрительные и компенсационные выплаты. К ним относятся выплаты в форме вознаграждений по итогам работы за год, премии по специальным системам и положениям, компенсационные и другие денежные и материальные выплаты, не предусмотренные актами действующего законодательства или осуществляемые сверх установленных указанными актами норм.
В соответствии с требованиями ч.ч. 1, 4 ст. 95 Кодекса законов о труде Украины минимальная заработная плата - это установленный законом минимальный размер оплаты праэти за выполненную работником месячную (часовую) норму труда. Минимальная заработная плата является государственной социальной гарантией, обязательной на всей территории Украины для предприятий, учреждений, организаций всех форм собственности и хозяйствования и физических лиц, использующих труд наемных работников, за любой системой оплаты труда.
В пункте 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины № 13 от 24.12.1999 года «О практике применения судами законодательства об оплате труда» разъяснено, что в любой-якому случае оплата труда при выполнении работником месячной (часовой) нормы труда (объема работ) не может быть ниже установленной законом минимальной заработной платы. При определении, не является заработная плата ниже минимальной, в нее не включаются доплаты, надбавки, поощрительные и компенсационные выплаты.
Согласно п. 8 ч. 1 ст. 40 Бюджетного Кодекса Украины размер минимальной заработной платы на соответствующий бюджетный период определяется Законом о Государственном бюджете Украины.
статьей 8Закон Украины «О государственном бюджете Украины на 2018 год» было установлено в 2018 году минимальную заработную плату в месячном размере с 1 января - 3723 гривны.
Статьей 8 Закона Украины «О государственном бюджете Украины на 2019 год» был установлен в 2019 году минимальную заработную плату в месячном размере с 1 января - 4173 гривны.
Статьей 8 Закона Украины «О государственном бюджете Украины на 2020 год» было установлено в 2020 году минимальную заработную плату в месячном размере с 1 января - 4723 гривны.Истец просит суд взыскать с ответчика заработную плату за период с сентября 2018 по апрель 2020 за пост сестры хозяйки (3723 грн. Х 4 = 14892 грн. + 4173 грн. Х 12 = 50076 грн. + 4723 грн. Х 4 = 18892 грн.), что составляет 83 860 грн .; за период с апреля 2018 по апрель 2020 за пост 0, 5 ставки санитарки (3723 грн. х 9 = 33507 грн. + 4173 грн. х 12 = 50076 грн. + 4723 грн. х 4 = 18892 грн .) х 0, 5 ставки, составляющей 51237, 50 грн.
Учитывая изложенное, суд принимаетво внимание представленный истцом расчет, согласно которому сумма невыплаченной заработной платы за период с апреля 2018 по апрель 2020 составляет: 83 860 грн. + 51237, 50 грн. = 135097, 50 грн., Так как указанный расчет ответчиком оспорено и не опровергнут.
В соответствии со ст. 5 ГПК Украины осуществляя правосудие, суд защищает права, свободы и интересы физических лиц, права и интересы юридических лиц, государственные и общественные интересы способом, определенным законом или договором.
Положениями ч.1 ст. 13 ГПК Украины предусмотрено, что суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
В соответствии со ст. 81 ГПК Украины каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
Согласно ст. 89 ГПК Украины суд оценивает доказательстваи по своему внутреннему убеждению, основанному на всестороннем, полном, объективном и непосредственном исследовании имеющихся в деле доказательств. Суд оценивает относимость, допустимость, достоверность каждого доказательства в отдельности, а также достаточность и взаимную связь доказательств в их совокупности.
Исходя из изложенного и учитывая, что истец действительно находится в трудовых отношениях с ответчиком, надлежащих и допустимых доказательств о начислении и выплате истцу заработной платы за оспариваемый период ответстдачем представлено, суд считает необходимым иск удовлетворить в полном объеме и взыскать с ответчика в пользу истца 135097, 50 грн. задолженности.
На основании ч. 1 ст. 141 ГПК Украины с ответчика подлежит взысканию в пользу государства 840, 80 грн. судебного сбора.
Руководствуясь ст.ст. 2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 264, 265, 268, 274, 275, 279 ГПК Украины, ст.ст. 47, 115 КЗоТ Украины, суд -

постановил:

Иск удовлетворить.
Взыскать с Коммунального 3-й стоматологической поликлиники г.. Львова (идентификационный код в егрпоу 01984317, адрес:. Львов, ул. С. Петлюры, 17) в пользу особа_1 (информация_1, ИН номер_1, адрес: адрес_1) 135097 (сто тридцать пять тысяч девяносто семь) рублей. 50 коп. невыплаченной заработной платы за период с апреля 2018 по апрель 2020 года.
Взыскать с Коммунального 3-й стоматологической поликлиники г.. Львова (идентификационный код в егрпоу 01984317, адрес:. Львов, ул. С. Петлюры, 17) 840, 80 грн. судебного сбора в доход государства.
Решение в части вягнення заработной платы в пределах выплаты за один месяц допустить к немедленному исполнению.
Апелляционная жалоба подается во Львовский апелляционный суд через Железнодорожный районный см. Львов.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апеляцийного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.


Судья [П.] О.Б.

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

Справа № 462/2163/20


Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2020 року суддя Залізничного районного суду м. Львова [П] О.Б. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом особа_1 до Комунальної 3-ї стоматологічної поліклініки м. Львова про стягнення заробітної плати,

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на її користь заробітну плату у розмірі 135097, 50 грн. за період з квітня 2018 р. по квітень 2020 р. Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що перебуває у трудових відносинах з Комунальною 3-ою стоматологічною поліклінікою м. Львова, працює на посаді сестри господині та на 0, 5 ставки на посаді молодшої медичної сестри. З 01.08.2017 року по сьогодні заробітна плата працівникам не нараховується та не виплачується, що унеможливлює отримати довідку про нараховану, але невиплачену заробітну плату. Факт перебування у трудових відносинах та відсутності протягом тривалого часу нарахувань заробітної плати підтверджується рішеннями Залізничного районного суду м. Львова про стягнення з відповідача на її користь заборгованості по заробітній платі. Враховуючи наведене, просить позов задовольнити та стягнути з відповідача невиплачену заробітну плату за період з вересня 2018 р. по квітень 2020 р. посади сестри господині в розмірі 83860 грн. та за період з квітня 2018 р. по квітень 2020 р. 0, 5 ставки посади молодшої сестри в розмірі 51237, 50 грн.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 17.04.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Разом з тим, судом було повідомлено сторони, що відповідно до п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України, який набрав чинності 02 квітня 2020 року на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (covid-19)» під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (covid-19), строки подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи, щодо позову або відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
17 липня 2020 року набрав чинності Закон України від 18 червня 2020 року №731-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (covid-19)», відповідно до якого пункт 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України викладено в такій редакції: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (covid-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.»
Процесуальні строки, які були продовжені, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Сторони не скористались своїм правом та протягом 20-ти днів не подали заяв на продовження процесуальних строків.
Також відповідач у визначений строк не подав відзиву на позовну заяву.
У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи наведене, відповідно до ч.8 ст.178 та ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з такого.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 10.05.2018 року позов особа_1 до Комунальної 3-ї стоматологічної поліклініки м. Львова про стягнення заробітної плати задоволено. Стягнуто з Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова на користь особа_1 40 753 грн. 50 коп. заборгованості по заробітній платі за період з серпня 2017 р. по березень 2018 р. /а.с. 2-3/.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 02.11.2018 року позов особа_1 до Комунальної 3-ї стоматологічної поліклініки м. Львова про стягнення заробітної плати задоволено. Стягнутоз Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова на користь особа_1 18615 грн. заборгованості по заробітній платі за період з квітня по серпень 2018 року /а.с. 4-5/.
Вказаними рішеннями встановлено, що позивач позивач особа_1 з 01.10.2004 року зарахована на посаду молодшої медсестри у 3-тю стоматологічну поліклініку м. Львова, з 27.12.2013 року переведена на посаду сестри-господині, що підтверджується записами у трудовій книжці.
Крім цього, рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 10.05.2018 р. стягнуто заборгованість по заробітній платі за період з серпня 2017 р. по березень 2018 р. за посаду господині та за посаду 0, 5 ставки молодшої медичної сестри.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 02.11.2018 року стягнуто заборгованість по заробітній платі за період з квітня 2018 р. по серпень 2018 р. лише за посаду господині.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Зазначені судові рішення не оскаржувались та набрали законної сили, а відтак, обставини встановлені даними рішеннями доказуванню не підлягають.
Згідно із ст. 2 КЗпП України право громадян на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення Трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Відповідно до ст. 7 ч. 4 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищене законом.
Частинами 1, 7 ст. 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно ст. 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата повинна виплачуватися робітнику регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективною угодою, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, не перевищуючий шістнадцяти календарних днів.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.
У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року, який є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття заробітна плата.
Згідно ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 95 Кодексу законів про працю України мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.
У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що у будь-якому випадку оплата праці при виконанні працівником місячної (годинної) норми праці (обсягу робіт) не може бути нижчою від встановленої законом мінімальної заробітної плати. При визначенні, чи не є заробітна плата нижчою від мінімальної, до неї не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 40 Бюджетного Кодексу України розмір мінімальної заробітної плати на відповідний бюджетний період визначається Законом про Державний бюджет України.
Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» було встановлено у 2018 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 3 723 гривні.
Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» було встановлено у 2019 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 4 173 гривні.
Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» було встановлено у 2020 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 4 723 гривні.
Позивач просить суд стягнути з відповідача заробітну плату за період з вересня 2018 р. по квітень 2020 р. за посаду сестри господині (3723 грн. х 4 = 14892 грн. + 4173 грн. х 12 = 50076 грн. + 4723 грн. х 4 = 18892 грн.), що становить 83860 грн.; за період з квітня 2018 р. по квітень 2020 р. за посаду 0, 5 ставки молодшої медичної сестри (3723 грн. х 9 = 33507 грн. + 4173 грн. х 12 = 50076 грн. + 4723 грн. х 4 = 18892 грн.) х 0, 5 ставки, що становить 51237, 50 грн.
Враховуючи наведене, суд бере до уваги поданий позивачем розрахунок, відповідно до якого сума невиплаченої заробітної плати за період з квітня 2018 р. по квітень 2020 р. становить: 83860 грн. + 51237, 50 грн. = 135097, 50 грн., так як вказаний розрахунок відповідачем не оспорено та не спростовано.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх [censored]
Виходячи з наведеного та враховуючи, що позивач дійсно перебуває у трудових відносинах із відповідачем, належних та допустимих доказів про нарахування та виплату позивачу заробітної плати за оспорюваний період відповідачем не надано, тому суд вважає за необхідне позов задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача 135097, 50 грн. заборгованості.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави 840, 80 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 264, 265, 268, 274, 275, 279 ЦПК України, ст.ст. 47, 115 КЗпП України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити.
Стягнути з Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова (ідентифікаційний код в єдрпоу 01984317, адреса: м. Львів, вул. С. Петлюри, 17) на користь особа_1 ( інформація_1 , ІН номер_1 , адреса: адреса_1 ) 135097 (сто тридцять п`ять тисяч дев`яносто сім) грн. 50 коп. невиплаченої заробітної плати за період з квітня 2018 року по квітень 2020 року.
Стягнути з Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова (ідентифікаційний код в єдрпоу 01984317, адреса: м. Львів, вул. С. Петлюри, 17) 840, 80 грн. судового збору в дохід держави.
Рішення в частині стягнення заробітної плати у межах виплати за один місяць допустити до негайного виконання.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний см. Львова.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.


Суддя [П.] О.Б.