АТ "ДАЗ": невыплата зарплаты
Дело № 204/3891/20
Производство № 2/204/1280/20
решение
именем украины
14 августа 2020 г.. Днепр
Красногвардейский районный суд. Области в составе:
председательствующего - судьи Черкез Д.Л.,
с участием секретаря судебного заседания [С.] Т.В.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в г.. Днепре гражданское дело по исковому заявлению лицо_1 к Частного акционерного общества «Днепропетровский Агрегатный завод »о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении и возмещении морального вреда, -
В С Т А Н О В И Л:
18 июня 2020 особа_1 обратился в суд с данной исковым заявлением, в котором просил взыскать с Открытого акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» в его пользу задолженность по заработной плате в размере 36 659, 78 грн., Средний заработок за время задержки выплаты заработной платы в разстепени 27 289, 30 грн. (По состоянию на 18.06.2020 года) и по день вынесения решения суда, моральный вред в размере 10 000, 00 грн., А также судебные расходы в размере 4 681, 60 грн. В обоснование своих исковых требований указал на то, что с 20 сентября 2019 он работал в Частное акционерное общество «Днепропетровский агрегатный завод» в должности электросварщика. 18 марта 2020 он был освобожден по ст. 38 КЗоТ Украины по собственному желанию. Однако, при увольнении ответчик провел с ним остатглазной расчет. По состоянию на день увольнения задолженность истца перед ответчиком по заработной плате за период с октября 2019 по март 2020 составила 33 746, 78 грн. Кроме того, ответчик не выплатил истцу компенсацию за неиспользованный отпуск в размере 2 913, 00 грн. Такая бездеятельность ответчика является противоправным, так как нарушает трудовые права истца как работника. Также отметил, что за все время задержки выплаты заработной платы на 18 июня 2020 ответчик долэн выплатить истцу среднюю заработную плату, размер которой по состоянию на 18 июня 2020 составляет 27 289, 30 грн. Также отметил, что своими противоправными действиями ответчик причинил истцу морального вреда, поскольку лишил истца средств существования, что привело к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требовало дополнительных усилий для организации своей жизни. Трудовую книжку ответчик выдал истцу только через месяц, а без трудовой книжки истец не мог устроиться на нову работу. Истец был вынужден занимать деньги у знакомых и просить помощи у детей. Считает, что это унижает его честь и достоинство и приводит к моральным страданиям. Моральный ущерб истец оценивает в размере 10 000, 00 грн. Также, истец понес судебные расходы по делу в размере 4 681, 60, из которых 3 000, 00 грн. - расходы на правовую помощь, 1 681, 60 грн. - судебный сбор. На основании изложенного истец обратился в суд с данным иском.
В судебное заседание истец не явился, предоставил в суд заявлениео рассмотрении дела без его участия, исковые требования поддерживает в полном объеме и просит суд их удовлетворить, против рассмотрения дела в заочном порядке не возражал.
Представитель ответчика в судебное заседание не явился, о времени и месте рассмотрения дела извещен надлежащим образом, о причинах неявки суду не сообщил.
Согласно ч. 4 ст. 223 ГПК Украины, в случае повторной неявки в судебное заседание ответчика, извещенного надлежащим образом, суд решает дело на основании имеющихся в ней даних или доказательств (постановляет заочное решение). С согласия истца в порядке заочного дела, что соответствует положениям ст. 280 ГПК Украины.
В связи с неявкой лиц, участвующих в деле, суд рассматривает дело в соответствии с ч. 2 ст. 247 ГПК Украины, без фиксирования судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства.
Исследовав материалы дела и оценив имеющиеся доказательства в их совокупности, суд установлены следующие фактические обстоятельства дела и соотви дни основаниям.
Судом установлено, что 20 сентября 2019 особа_1 работал в Частное акционерное общество «Днепропетровский агрегатный завод» в должности электросварщика на автоматических и полуавтоматических машинах 5 лет. К производству гидро эмульсионной аппаратуры, подтверждается трудовой книжкой особа_1 серии номер_1 (а.с. 6 ).
18 марта 2020 на основании приказа (распоряжения) № 344К о прекращении Трудового договора (контракта) особа_1 был освобожден от частного акционого общества «Днепропетровский агрегатный завод» по собственному желанию согласно статье 38 КЗоТ Украины (а 5).
Обратившись в суд истец указал, что ответчик не выплачивал истцу начисленную ему заработную плату за период с октября 2019 по март 2020 года, в связи с чем у ответчика перед истцом образовалась задолженность по заработной плате.
Согласно ч. 1 ст. 233 Кодекса законов о труде Украины, работник может обратиться с заявлением о разрешении Трудового спора непоственно в районный, районный в городе, городской или горрайонный суд в трехмесячный срок со дня, когда он узнал или должен был узнать о нарушении своего права, а по делам об увольнении - в месячный срок со дня вручения копии приказа об увольнении либо со дня выдачи трудовой книжки. В случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы без ограничения каким-либо сроком.
Согласно ч. 1 ст. 1 ЗаконаУкраины «Об оплате труда», заработная плата - это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которое по трудовому договору работодатель выплачивает работнику за выполненную им работу.
Согласно ч. 1 ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда», работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
Нормами ч. 1 ст. 24 Закона Украины «Об оплате труда» установлено, что заработная плата выплачивается работникам г.Регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов - представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который здийснюеться выплата.
Аналогичные положения имеет ч. 1 ст. 115 Кодекса законов о труде Украины.
Вместе с тем, начиная с октября 2019 ответчик не выплачивал истцу начисленную ему заработную плату, задолженность по которой согласно справке № 60 от 18 марта 2020 года, выданной Частным акционерным обществом «Днепропетровский агрегатный завод» (а 8), за период с октября 2019 по февраль 2020 включительно, с учетом компенсации за неиспользованный отпуск по состоянию на 18 марта 2020составляет 34 011, 00 грн.
Кроме того, в вышеуказанной справке ответчик не учел заработную плату истца за март 2020 года, размер которой согласно расчетного листка за март 2020 году до выплаты составляет 2 648, 78 грн.
Итак, в настоящее время сумма начисленной, но не выплаченной истцу заработной платы за период с октября 2019 по март 2020 включительно с учетом компенсации за неиспользованный отпуск составляет 36 659, 78 грн. (34 011, 00 грн. + 2 648, 78 грн. = 36 659, 78 грн.).
При таких обстоятельствах суд считает необходимым взыскать с Открытого акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» в пользу особа_1 начисленную, но не выплаченную заработную плату в размере 36 659, 78 грн., А следовательно исковые требования особа_1 в этой части подлежат удовлетворению.
Согласно п. 2 ч. 1 ст. 430 ГПК Украины суд допускает немедленное выполнение решений по делам о присуждении работнику заработной платы, но не более чем за один месяц.
Таким образом, суд считает необходимым допустить к немедленному исполнению решение суда в части взыскания начисленной, но невыплаченной заработной платы, но не более чем за один месяц.
Кроме того, согласно статье 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактичного расчета. При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, если спор решен в пользу работника. Если спор решен в пользу работника частично, то размер возмещения за время задержки определяет орган, который выносит решение по существу спора.
В соответствии с пунктом 8 «Порядка исчисления средней заработной платы», утвержденного Постановлением Кабинета Министров Украини от 8 февраля 1995 года № 100, начисления выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов.
Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов).
Среднедневная заработная плата истца, в соответствии с заработной платы за останы два отработанных месяца, составляет январь 2020 - 6 818, 00 грн., февраль 2020 - 1 520, 00 грн., что вместе составляет (6 818, 00 грн. + 1 520, 00 грн. = 8338, 00 грн.) разделенной на количество рабочих дней за эти два месяца (21 + 20 = 41 день) = 203, 37 грн.
Учитывая приведенное суд отмечает, что средний заработок рассчитывается за период, начиная со дня, следующего за днем увольнения, то есть с 19 марта 2020 года и по день рассмотрения дела судом, поскольку в день рассмотрения дела судом соответишь так и не провел с истцом окончательный расчет.
Количество рабочих дней за период с 19 марта 2020 по 14 августа 2020 составляет 102 дня, а именно март 2020 - 9 дней, апрель 2020 - 21 день, май 2020 - 19 дней, июнь 2020 - 20 дней, июль 2020 - 23 дня, август 2020 - 10 дней.
Таким образом, размер среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, а именно за период с 19 марта 2020 по 14 августа 2020 составляет 102 дней х 203, 37 грн. = 20 743, 74 грн.
При таких обстоятельствах, суд приходит к выводу, что Частного акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» в пользу особа_1 следует взыскать сумму среднего заработка за время задержки расчета при увольнении в размере 20 743, 74 грн., В связи с чем исковые требования в этой части подлежат удовлетворению.
Решая исковые требования о взыскании с ответчика в пользу истца моральный вред в размере 10 000, 00 грн. суд исходит из следующего.
Видповидно ст. 23 ГК Украины, лицо имеет право на возмещение морального вреда, причиненного вследствие нарушения его прав. Моральный вред заключается в частности в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с противоправным поведением относительно него самого, членов его семьи или близких родственников. Размер денежного возмещения морального вреда определяется судом в зависимости от характера правонарушения, глубины физических и душевных страданий, ухудшения способностей пострадавшего или лишения его возможностиих реализации, степени вины лица, которое нанесло моральный вред, если вина является основанием для возмещения, а также с учетом других обстоятельств, имеющих существенное значение. При определении размера возмещения учитываются требования разумности и справедливости.
Частью 2 статьи 23 ГК Украины предусмотрено, что моральный вред заключается: 1) в физической боли и страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с увечьем или иным повреждением здоровья; 2) в душевных страданиях, которые физическое лицо испыталов связи с противоправным поведением относительно него самого, членов его семьи или близких родственников; 3) в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с уничтожением или повреждением его имущества; 4) в унижении чести и достоинства физического лица, а также деловой репутации физического или юридического лица.
Кроме того, в части 1 статьи 237-1 КЗоТ Украины определено, что возмещение собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику производится в случае, если нарушение его законных прав призвели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
Статья 23 ГК Украины и статья 237-1 КЗоТ Украины предусматривают возможность возмещения морального вреда причиненного работнику собственником или уполномоченным им органом вследствие нарушения его законных прав, которые привели к моральным страданиям.
Судом установлено, что Частным акционерным обществом «Днепропетровский агрегатный завод» было нарушено право истца лицомА_1 на своевременное получение заработной платы за выполненную им работу. При этом суд учитывает, что задолженность по заработной плате у ответчика перед истцом возникла еще с октября 2019 и до настоящего времени, а именно до 14 августа 2020 года, ответчик задолженность по заработной плате перед истцом так и не погасил, то есть более Девять пяти месяцев ответчик выплачивает истцу задолженность по заработной плате.
Кроме того, в результате неправомерных действий ответчика истец вынужден был впрокладывать дополнительных усилий для организации своей жизни в связи с длительной невыплатой заработной платы, а также искать дополнительный источник доходов для обеспечения себя.
Исходя из приведенного суд отмечает, что истец как работник имеет право на возмещение морального вреда, причиненного ему неправомерными действиями ответчика, и именно ответчик является лицом, в результате действия которого был нанесен моральный ущерб истцу.
При определении размера возмещения причиненного истцу морального вреда суд исходит из настапного.
Размер морального вреда определяется с учетом сути исковых требований, характера действий лица, причинитель вреда, физических и моральных страданий потерпевшего, а также других негативных последствий.
Как указано в пункте 3 Постановления Пленум Верховного Суда Украины № 4 от 31.03.1995 года «О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда» под моральным вредом следует понимать потери неимущественного характера вследствие моральных или физических страданий или других негативных явысш, причиненных физическому или юридическому лицу незаконными действиями или бездействием других лиц.
В соответствии с пунктом 9 указанного Постановления размер возмещения морального (неимущественного) вреда суд определяет в зависимости от характера и объема страданий (физических, душевных, психических и т.д.), которые понес истец, характера неимущественных потерь (их продолжительности, возможности восстановления и т.п.) и с учетом других обстоятельств . В частности, учитываются состояние здоровья потерпевшего, тяжесть вынужденных изменений в его жизненных и произвичих отношениях, степень снижения престижа, деловой репутации, время и усилия, необходимые для восстановления предыдущего состояния. При этом суд должен исходить из принципов разумности, взвешенности и справедливости.
Определяя размер причиненного истцу морального вреда, суд учитывает, что в результате нарушения права истца на своевременное получение заработной платы за выполненную им работу, что привело к моральным страданиям, нарушился нормальный ритм жизни истца, он был вынужден прилагать дополнительные усилиядля организации своей жизни, в связи с отсутствием денежных средств на существование искать дополнительный источник доходов. Также суд учитывает чрезмерную длительность такого нарушения, которая во времени растянулась более чем на девять месяцев.
При таких обстоятельствах, суд пришел к выводу о том, что неправомерными действиями ответчика истцу также был нанесен моральный вред, который заключается в душевных страданиях из-за неправомерное поведение ответчика и считает доказанным факт душевных страданий истца, реальностьь которых не вызывает сомнения, а потому истец имеет право на возмещение причиненного морального вреда.
Определяя размер причиненного истцу морального вреда суд учитывает, что задолженность по заработной плате возникла еще с октября 2019 и не погашенная ответчиком до настоящего времени.
Вместе с тем, исходя из принципов разумности, справедливости и объективности суд считает, что размер причиненного истцу морального вреда предъявлен к взысканию завышен, а потому исковые требования в этой части подлежитво удовлетворению с взысканием с ответчика в пользу истца 3 000, 00 грн. в счет возмещения морального вреда.
Следовательно, при таких обстоятельствах, требования истца о возмещении морального вреда суд признает доказанным и подлежащими удовлетворению.
Относительно исковых требований о взыскании расходов на юридическую помощь суд отмечает следующее.
Частью 1 статьи 133 ГПК Украины предусмотрено, что судебные расходы состоят из государственной пошлины и издержек, связанных с рассмотрением дела.
ответствии с п. 1 ч. 3 ст. 133 ГПК Украины к расходам, связанным с рассмотрением дела, относятся расходы на профессиональную юридическую помощь.
Согласно ч. 1 ст. 137 ГПК Украины расходы, связанные с правовым помощью адвоката, несут стороны, кроме случаев предоставления юридической помощи за счет государства.
Частью 2 статьи 137 ГПК Украины определено, что по результатам рассмотрения дела расходы на юридическую помощь адвоката подлежат распределению между сторонами вместе с другими судебными издержками. Для целей распределениев судебных расходов: размер расходов на юридическую помощь адвоката, в том числе гонорара адвоката за представительство в суде и другую юридическую помощь, связанную с делом, включая подготовку к его рассмотрению, сбор доказательств и т.д., а также стоимость услуг помощника адвоката определяются согласно условиями договора о предоставлении правовой помощи и на основании соответствующих доказательств объема оказанных услуг и выполненных работ и их стоимости, уплаченной или подлежащей уплате соответствующей стороной или третьим всобой; размер суммы, подлежащей уплате в порядке компенсации расходов адвоката, необходимых для предоставления правовой помощи, устанавливается в соответствии с условиями договора о предоставлении правовой помощи на основании соответствующих доказательств, подтверждающих осуществление соответствующих расходов.
Судом установлено, что истцу особа_1 юридическую помощь по указанному делу оказывал адвокат Бурчак [П.] [И.] (свидетельство о праве на занятие адвокатской деятельностью № 0076, выданное на основании решения Совета адвокатов Днепропетровськои области КДКА К от 11 сентября 1993 (а 25)), что подтверждается ордером серии ГП № 173/016 от 2 июля 2020 (а 24).
Согласно ч. 8 ст. 141 ГПК Украины, размер затрат, которые сторона оплатила или должен уплатить в связи с рассмотрением дела, устанавливается судом на основании представленных сторонами доказательств (договоров, счетов и т.д.).
Согласно разъяснений, приведенных в п. 48 Постановления Пленума Высшего специализированного суда Украины по рассмотрению гражданских и уголовных дел «О применениисудами законодательства о судебных расходах по гражданским делам »от 17.10.2014 года №10 определено, что основания, пределы и порядок возмещения судебных расходов на правовую помощь, оказанную в суде регламентировано ГПК Украины. Расходы на правовую помощь должны быть документально подтверждены и доказаны.
18 июня 2020 особа_1 оплатил адвокату Бурчак П.И. 3 000, 00 грн. за составление искового заявления и участие в судебном заседании, что подтверждается квитанцией к приходному кассовому ордеру № 0076 ед 18 июня 2020 на сумму 3 000, 00 грн. (А 14).
При таких обстоятельствах, суд считает, что истцом документально доказанный факт несения расходов на правовую помощь в общем размере 3 000, 00 грн. и указанные расходы должны быть взысканы с ответчика в пользу истца.
Таким образом, исследовав всесторонне, полно, непосредственно и объективно имеющиеся в деле доказательства, оценив их относимость, допустимость, достоверность, достаточность и взаимную связь в их совокупности, выяснив все обстоятельства дела, на которые стороны ссылались как на основание своих требований и возражений, с учетом того, что согласно ст. 2 ГПК Украины задачей гражданского судопроизводства является справедливое, беспристрастное и своевременное рассмотрение и разрешение гражданских дел в целях эффективной защиты нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или интересов физического лица, суд приходит к выводу, что исковые требования особа_1 подлежат удовлетворению, а нарушенные права истца судебной защите.
Кроме того, согласно ст. 141гпк Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Поскольку исковые требования о взыскании задолженности по заработной плате удовлетворены на общую сумму 36 659, 78 грн. и истец освобожден от уплаты судебного сбора по этим исковыми требованиями на основании п. 1 ч. 1 ст. 5 Закона Украины «О судебном сборе», то с ответчика в пользу государства следует взыскать судебный сбор в размере 840, 80 грн. Кроме того, поскольку исковые требования о взыскании среднегозаработка за время задержки расчета при увольнении, а также исковые требования о возмещении морального вреда, за которые истцом был уплачен судебный сбор в общем размере 1 681, 60 грн., удовлетворены частично, то с ответчика в пользу истца подлежит взысканию уплаченный судебный сбор в размере 1 681, 60 грн.
На основании изложенного, руководствуясь ст. ст. 47, 115, 116, 117, 233, 237-1 КЗоТ Украины, ст. 15, 23 ГК Украины, Законом Украины «Об оплате труда», ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 229, 247, 258-259, 263-265, 280-282, 273, 352, 430 ГПК Украины, -
Р Е Ш И Л:
Исковое заявление особа_1 к Частного акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении и возмещении морального вреда - удовлетворить частично.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» (местонахождение: г.. Днепр, ул. Щепкина, 53, ОКПО 14311614) в пользу особа_1, информация_1 (место жительства: адреса_1 рнокпп - номер_2), задолженность по заработной плате в размере 36 659, 78 грн. (Тридцать шесть тысяч шестьсот пятьдесят девять гривен, 78 копеек), средний заработок за время задержки расчета при увольнении в размере 20 743, 74 грн. (Двадцать тысяч семьсот сорок три гривны, 74 копейки) и в счет возмещения морального вреда 3 000, 00 грн. (Три тысячи гривен, 00 копеек).
Взыскать с Открытого акционерного общества «Днипропетровський агрегатный завод »(местонахождение: г.. Днепр, ул. Щепкина, 53, егрпоу 14311614) в пользу особа_1, информация_1 (место жительства: адреса_1 рнокпп - номер_2), судебный сбор в размере 1 681, 60 грн. (Одна тысяча шестьсот восемьдесят-один гривна, 60 копеек) и расходы на юридическую помощь в размере 3 000, 00 грн. (Три тысячи гривен, 00 копеек).
В другой части исковых требований - отказать.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» (мисцезнахождения: г.. Днепр, ул. Щепкина, 53, егрпоу 14311614) судебный сбор в размере 840, 80 грн. (Восемьсот сорок гривен, 80 копеек) в пользу государства.
Допустить немедленное исполнение решения суда в части взыскания начисленной, но невыплаченной заработной платы в пределах суммы платежа за один месяц.
Решение может быть пересмотрено судом, который постановил, по письменному заявлению ответчика, которая может быть подана в течение тридцати дней со дня его провозглашения. В случае оставления заявления о пересмотре заочного решения без удовлетворения заочное решение может быть обжаловано в общем порядке.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного перегкрышку.
Решение может быть обжаловано непосредственно в Днепровский апелляционного суда путем подачи апелляционной жалобы в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
Судья Д.Л. черкез
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Справа № 204/3891/20
Провадження № 2/204/1280/20
рішення
іменем україни
14 серпня 2020 року м. Дніпро
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді Черкез Д.Л.,
за участю секретаря судового засідання [С.] Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
18 червня 2020 року особа_1 звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 36 659, 78 грн., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 27 289, 30 грн. (станом на 18.06.2020 року) і по день винесення рішення суду, моральну шкоду у розмірі 10 000, 00 грн., а також судові витрати у розмірі 4 681, 60 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав на те, що з 20 вересня 2019 року він працював у Приватному акціонерному товаристві «Дніпропетровський агрегатний завод» на посаді електрозварника. 18 березня 2020 року його було звільнено за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. Однак, при звільненні відповідач не провів з ним остаточний розрахунок. Станом на день звільнення заборгованість позивача перед відповідачем по заробітній платі за період з жовтня 2019 року по березень 2020 року становила 33 746, 78 грн. Крім того, відповідач не виплатив позивачу компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 2 913, 00 грн. Така бездіяльність відповідача є протиправною, так як порушує трудові права позивача як працівника. Також зазначив, що за весь час затримки виплати заробітної плати станом на 18 червня 2020 року відповідач повинен виплатити позивачу середню заробітну плату, розмір якої станом на 18 червня 2020 року становить 27 289, 30 грн. Також зазначив, що своїми протиправними діями відповідач завдав позивачу моральної шкоди, оскільки позбавив позивача засобів існування, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало додаткових зусиль для організації свого життя. Трудову книжку відповідач видав позивачу лише через один місяць, а без трудової книжки позивач не міг влаштуватись на нову роботу. Позивач був вимушений займати гроші у знайомих та просити допомоги у дітей. Вважає, що це принижує його честь і гідність та призводить до моральних страждань. Моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 10 000, 00 грн. Також, позивач поніс судові витрати по справі у розмірі 4 681, 60, з яких 3 000, 00 грн. - витрати на правову допомогу, 1 681, 60 грн. - судовий збір. На підставі викладеного позивач звернувся до суду з даним позовом.
У судове засідання позивач не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, проти розгляду справи у заочному порядку не заперечував.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх [censored] судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що з 20 вересня 2019 року особа_1 працював у Приватному акціонерному товаристві «Дніпропетровський агрегатний завод» на посаді електрозварника на автоматичних та напівавтоматичних машинах 5 р. до виробництва гідро емульсійної апаратури, що підтверджується трудовою книжкою особа_1 серії номер_1 (а.с. 6).
18 березня 2020 року на підставі наказу (розпорядження) № 344к про припинення Трудового договору (контракту) особа_1 був звільнений з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» за власним бажанням згідно статті 38 КЗпП України (а.с. 5).
Звернувшись до суду позивач зазначив, що відповідач не виплачував позивачу нараховану йому заробітну плату за період з жовтня 2019 року по березень 2020 року, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по заробітній платі.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися з заявою про вирішення Трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Нормами ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Аналогічні положення має ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України.
Разом з тим, починаючи з жовтня 2019 року відповідач не виплачував позивачу нараховану йому заробітну плату, заборгованість по якій згідно довідки № 60 від 18 березня 2020 року, виданої Приватним акціонерним товариством «Дніпропетровський агрегатний завод» (а.с. 8), за період з жовтня 2019 року по лютий 2020 року включно, з урахуванням компенсації за невикористану відпустку станом на 18 березня 2020 року становить 34 011, 00 грн.
Крім того, у вищевказаній довідці відповідач не врахував заробітну плату позивача за березень 2020 року, розмір якої згідно розрахункового листка за березень 2020 року до виплати становить 2 648, 78 грн.
Отже, на теперішній час сума нарахованої, але не виплаченої позивачу заробітної плати, за період з жовтня 2019 року по березень 2020 року включно з урахуванням компенсації за невикористану відпустку становить 36 659, 78 грн. (34 011, 00 грн. + 2 648, 78 грн. = 36 659, 78 грн.).
За таких обставин суд вважає необхідним стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» на користь особа_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 36 659, 78 грн., а отже позовні вимоги особа_1 в цій частині підлягають задоволенню.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Таким чином, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Крім того, згідно статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до пункту 8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).
Середньоденна заробітна плата позивача, відповідно до заробітної плати за останні два відпрацьованих місяці, становить: січень 2020 року - 6 818, 00 грн., лютий 2020 року - 1 520, 00 грн., що разом складає (6 818, 00 грн. + 1 520, 00 грн. = 8 338, 00 грн.) поділеної на кількість робочих днів за ці два місяці (21 + 20 = 41 день) = 203, 37 грн.
Враховуючи наведене суд зазначає, що середній заробіток розраховується за період, починаючи з дня, наступного за днем звільнення, тобто з 19 березня 2020 року і по день розгляду справи судом, оскільки на день розгляду справи судом відповідач так і не провів з позивачем остаточний розрахунок.
Кількість робочих днів за період з 19 березня 2020 року по 14 серпня 2020 року складає 102 дні, а саме: березень 2020 року - 9 днів, квітень 2020 року - 21 день, травень 2020 року - 19 днів, червень 2020 року - 20 днів, липень 2020 року - 23 дні, серпень 2020 року - 10 днів.
Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 19 березня 2020 року по 14 серпня 2020 року складає: 102 днів х 203, 37 грн. = 20 743, 74 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» на користь особа_1 слід стягнути суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 20 743, 74 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 10 000, 00 грн. суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Частиною 2 статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Крім того, у частині 1 статті 237-1 КЗпП України визначено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Стаття 23 ЦК України та стаття 237-1 КЗпП України передбачають можливість відшкодування моральної шкоди завданої працівнику власником або уповноваженим ним органом внаслідок порушення його законних прав, що призвели до моральних страждань.
Судом встановлено, що Приватним акціонерним товариством «Дніпропетровський агрегатний завод» було порушено право позивача особа_1 на своєчасне отримання заробітної плати за виконану ним роботу. При цьому, суд враховує, що заборгованість по заробітній платі у відповідача перед позивачем виникла ще з жовтня 2019 року та до теперішнього часу, а саме до 14 серпня 2020 року, відповідач заборгованість по заробітній платі перед позивачем так і не погасив, тобто більше дев`яти місяців відповідач не виплачує позивачу заборгованість по заробітній платі.
Крім того, внаслідок неправомірних дій відповідача позивач вимушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя у зв`язку з тривалою невиплатою заробітної плати, а також шукати додаткове джерело доходів для забезпечення себе.
Виходячи з наведеного суд зазначає, що позивач як працівник має право на відшкодування моральної шкоди, завданої йому неправомірними діями відповідача, та саме відповідач є особою, внаслідок дії якого було завдано моральну шкоду позивачу.
При визначенні розміру відшкодування заподіяної позивачу моральної шкоди суд виходить з наступного.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.
Як зазначено у пункті 3 Постанови Пленум Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до пункту 9 вказаної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, суд враховує те, що внаслідок порушення права позивача на своєчасне отримання заробітної плати за виконану ним роботу, що призвело до моральних страждань, порушився нормальний ритм життя позивача, він був вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, у зв`язку з відсутністю грошових коштів на існування шукати додаткове джерело доходів. Також суд враховує надмірну тривалість такого порушення, яка у часі розтягнулася більше, ніж на дев`ять місяців.
За таких обставин, суд прийшов до висновку про те, що неправомірними діями відповідача позивачу також була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях через неправомірну поведінку відповідача та вважає доведеним факт душевних страждань позивача, реальність яких не викликає сумніву, а тому позивач має право на відшкодування заподіяної моральної шкоди.
Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди суд враховує те, що заборгованість по заробітній платі виникла ще з жовтня 2019 року та не погашена відповідачем до теперішнього часу.
Разом з цим, виходячи з засад розумності, справедливості та об`єктивності суд вважає, що розмір завданої позивачу моральної шкоди пред`явлений до стягнення є завищеним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача 3 000, 00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Отже, за таких обставин, вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди суд визнає доведеними та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Судом встановлено, що позивачу особа_1 правничу допомогу у вказаній справі надавав адвокат Бурчак [П]о Іванович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 0076, видане на підставі рішення Ради адвокатів Дніпропетровської області КДКА ДО від 11 вересня 1993 року (а.с. 25)), що підтверджується ордером серії ДП № 173/016 від 02 липня 2020 року (а.с. 24).
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно роз`яснень, наведених у п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року №10 визначено, що підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.
18 червня 2020 року особа_1 сплатив адвокату Бурчаку П.І. 3 000, 00 грн. за складання позовної заяви та участь в судовому засіданні, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 0076 від 18 червня 2020 року на суму 3 000, 00 грн. (а.с. 14).
За таких обставин, суд вважає, що позивачем документально доведений факт понесення витрат на правову допомогу у загальному розмірі 3 000, 00 грн. та вказані витрати мають бути стягнуті з відповідача на користь позивача.
Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх [censored] з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги особа_1 підлягають задоволенню, а порушені права позивача судовому захисту.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволені на загальну суму 36 659, 78 грн. та позивач був звільнений від сплати судового збору за цими позовними вимогами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 840, 80 грн. Крім того, оскільки позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, за які позивачем було сплачено судовий збір у загальному розмірі 1 681, 60 грн., задоволені частково, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1 681, 60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 47, 115, 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України, ст. 15, 23 ЦК України, Законом України «Про оплату праці», ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 229, 247, 258-259, 263-265, 280-282, 273, 352, 430 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В:
Позовну заяву особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Щепкіна, 53, єдрпоу 14311614) на користь особа_1 , інформація_1 (місце проживання: адреса_1 , рнокпп - номер_2 ), заборгованість по заробітній платі у розмірі 36 659, 78 грн. (тридцять шість тисяч шістсот п`ятдесят дев`ять гривень, 78 копійок), середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 20 743, 74 грн. (двадцять тисяч сімсот сорок три гривні, 74 копійки) та в рахунок відшкодування моральної шкоди 3 000, 00 грн. (три тисячі гривень, 00 копійок).
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Щепкіна, 53, єдрпоу 14311614) на користь особа_1 , інформація_1 (місце проживання: адреса_1 , рнокпп - номер_2 ), судовий збір у розмірі 1 681, 60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня, 60 копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000, 00 грн. (три тисячі гривень, 00 копійок).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Щепкіна, 53, єдрпоу 14311614) судовий збір у розмірі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривень, 80 копійок) на користь держави.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Д.Л. Черкез
Производство № 2/204/1280/20
решение
именем украины
14 августа 2020 г.. Днепр
Красногвардейский районный суд. Области в составе:
председательствующего - судьи Черкез Д.Л.,
с участием секретаря судебного заседания [С.] Т.В.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в г.. Днепре гражданское дело по исковому заявлению лицо_1 к Частного акционерного общества «Днепропетровский Агрегатный завод »о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении и возмещении морального вреда, -
В С Т А Н О В И Л:
18 июня 2020 особа_1 обратился в суд с данной исковым заявлением, в котором просил взыскать с Открытого акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» в его пользу задолженность по заработной плате в размере 36 659, 78 грн., Средний заработок за время задержки выплаты заработной платы в разстепени 27 289, 30 грн. (По состоянию на 18.06.2020 года) и по день вынесения решения суда, моральный вред в размере 10 000, 00 грн., А также судебные расходы в размере 4 681, 60 грн. В обоснование своих исковых требований указал на то, что с 20 сентября 2019 он работал в Частное акционерное общество «Днепропетровский агрегатный завод» в должности электросварщика. 18 марта 2020 он был освобожден по ст. 38 КЗоТ Украины по собственному желанию. Однако, при увольнении ответчик провел с ним остатглазной расчет. По состоянию на день увольнения задолженность истца перед ответчиком по заработной плате за период с октября 2019 по март 2020 составила 33 746, 78 грн. Кроме того, ответчик не выплатил истцу компенсацию за неиспользованный отпуск в размере 2 913, 00 грн. Такая бездеятельность ответчика является противоправным, так как нарушает трудовые права истца как работника. Также отметил, что за все время задержки выплаты заработной платы на 18 июня 2020 ответчик долэн выплатить истцу среднюю заработную плату, размер которой по состоянию на 18 июня 2020 составляет 27 289, 30 грн. Также отметил, что своими противоправными действиями ответчик причинил истцу морального вреда, поскольку лишил истца средств существования, что привело к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требовало дополнительных усилий для организации своей жизни. Трудовую книжку ответчик выдал истцу только через месяц, а без трудовой книжки истец не мог устроиться на нову работу. Истец был вынужден занимать деньги у знакомых и просить помощи у детей. Считает, что это унижает его честь и достоинство и приводит к моральным страданиям. Моральный ущерб истец оценивает в размере 10 000, 00 грн. Также, истец понес судебные расходы по делу в размере 4 681, 60, из которых 3 000, 00 грн. - расходы на правовую помощь, 1 681, 60 грн. - судебный сбор. На основании изложенного истец обратился в суд с данным иском.
В судебное заседание истец не явился, предоставил в суд заявлениео рассмотрении дела без его участия, исковые требования поддерживает в полном объеме и просит суд их удовлетворить, против рассмотрения дела в заочном порядке не возражал.
Представитель ответчика в судебное заседание не явился, о времени и месте рассмотрения дела извещен надлежащим образом, о причинах неявки суду не сообщил.
Согласно ч. 4 ст. 223 ГПК Украины, в случае повторной неявки в судебное заседание ответчика, извещенного надлежащим образом, суд решает дело на основании имеющихся в ней даних или доказательств (постановляет заочное решение). С согласия истца в порядке заочного дела, что соответствует положениям ст. 280 ГПК Украины.
В связи с неявкой лиц, участвующих в деле, суд рассматривает дело в соответствии с ч. 2 ст. 247 ГПК Украины, без фиксирования судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства.
Исследовав материалы дела и оценив имеющиеся доказательства в их совокупности, суд установлены следующие фактические обстоятельства дела и соотви дни основаниям.
Судом установлено, что 20 сентября 2019 особа_1 работал в Частное акционерное общество «Днепропетровский агрегатный завод» в должности электросварщика на автоматических и полуавтоматических машинах 5 лет. К производству гидро эмульсионной аппаратуры, подтверждается трудовой книжкой особа_1 серии номер_1 (а.с. 6 ).
18 марта 2020 на основании приказа (распоряжения) № 344К о прекращении Трудового договора (контракта) особа_1 был освобожден от частного акционого общества «Днепропетровский агрегатный завод» по собственному желанию согласно статье 38 КЗоТ Украины (а 5).
Обратившись в суд истец указал, что ответчик не выплачивал истцу начисленную ему заработную плату за период с октября 2019 по март 2020 года, в связи с чем у ответчика перед истцом образовалась задолженность по заработной плате.
Согласно ч. 1 ст. 233 Кодекса законов о труде Украины, работник может обратиться с заявлением о разрешении Трудового спора непоственно в районный, районный в городе, городской или горрайонный суд в трехмесячный срок со дня, когда он узнал или должен был узнать о нарушении своего права, а по делам об увольнении - в месячный срок со дня вручения копии приказа об увольнении либо со дня выдачи трудовой книжки. В случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы без ограничения каким-либо сроком.
Согласно ч. 1 ст. 1 ЗаконаУкраины «Об оплате труда», заработная плата - это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которое по трудовому договору работодатель выплачивает работнику за выполненную им работу.
Согласно ч. 1 ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда», работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
Нормами ч. 1 ст. 24 Закона Украины «Об оплате труда» установлено, что заработная плата выплачивается работникам г.Регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов - представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который здийснюеться выплата.
Аналогичные положения имеет ч. 1 ст. 115 Кодекса законов о труде Украины.
Вместе с тем, начиная с октября 2019 ответчик не выплачивал истцу начисленную ему заработную плату, задолженность по которой согласно справке № 60 от 18 марта 2020 года, выданной Частным акционерным обществом «Днепропетровский агрегатный завод» (а 8), за период с октября 2019 по февраль 2020 включительно, с учетом компенсации за неиспользованный отпуск по состоянию на 18 марта 2020составляет 34 011, 00 грн.
Кроме того, в вышеуказанной справке ответчик не учел заработную плату истца за март 2020 года, размер которой согласно расчетного листка за март 2020 году до выплаты составляет 2 648, 78 грн.
Итак, в настоящее время сумма начисленной, но не выплаченной истцу заработной платы за период с октября 2019 по март 2020 включительно с учетом компенсации за неиспользованный отпуск составляет 36 659, 78 грн. (34 011, 00 грн. + 2 648, 78 грн. = 36 659, 78 грн.).
При таких обстоятельствах суд считает необходимым взыскать с Открытого акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» в пользу особа_1 начисленную, но не выплаченную заработную плату в размере 36 659, 78 грн., А следовательно исковые требования особа_1 в этой части подлежат удовлетворению.
Согласно п. 2 ч. 1 ст. 430 ГПК Украины суд допускает немедленное выполнение решений по делам о присуждении работнику заработной платы, но не более чем за один месяц.
Таким образом, суд считает необходимым допустить к немедленному исполнению решение суда в части взыскания начисленной, но невыплаченной заработной платы, но не более чем за один месяц.
Кроме того, согласно статье 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактичного расчета. При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, если спор решен в пользу работника. Если спор решен в пользу работника частично, то размер возмещения за время задержки определяет орган, который выносит решение по существу спора.
В соответствии с пунктом 8 «Порядка исчисления средней заработной платы», утвержденного Постановлением Кабинета Министров Украини от 8 февраля 1995 года № 100, начисления выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов.
Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов).
Среднедневная заработная плата истца, в соответствии с заработной платы за останы два отработанных месяца, составляет январь 2020 - 6 818, 00 грн., февраль 2020 - 1 520, 00 грн., что вместе составляет (6 818, 00 грн. + 1 520, 00 грн. = 8338, 00 грн.) разделенной на количество рабочих дней за эти два месяца (21 + 20 = 41 день) = 203, 37 грн.
Учитывая приведенное суд отмечает, что средний заработок рассчитывается за период, начиная со дня, следующего за днем увольнения, то есть с 19 марта 2020 года и по день рассмотрения дела судом, поскольку в день рассмотрения дела судом соответишь так и не провел с истцом окончательный расчет.
Количество рабочих дней за период с 19 марта 2020 по 14 августа 2020 составляет 102 дня, а именно март 2020 - 9 дней, апрель 2020 - 21 день, май 2020 - 19 дней, июнь 2020 - 20 дней, июль 2020 - 23 дня, август 2020 - 10 дней.
Таким образом, размер среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, а именно за период с 19 марта 2020 по 14 августа 2020 составляет 102 дней х 203, 37 грн. = 20 743, 74 грн.
При таких обстоятельствах, суд приходит к выводу, что Частного акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» в пользу особа_1 следует взыскать сумму среднего заработка за время задержки расчета при увольнении в размере 20 743, 74 грн., В связи с чем исковые требования в этой части подлежат удовлетворению.
Решая исковые требования о взыскании с ответчика в пользу истца моральный вред в размере 10 000, 00 грн. суд исходит из следующего.
Видповидно ст. 23 ГК Украины, лицо имеет право на возмещение морального вреда, причиненного вследствие нарушения его прав. Моральный вред заключается в частности в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с противоправным поведением относительно него самого, членов его семьи или близких родственников. Размер денежного возмещения морального вреда определяется судом в зависимости от характера правонарушения, глубины физических и душевных страданий, ухудшения способностей пострадавшего или лишения его возможностиих реализации, степени вины лица, которое нанесло моральный вред, если вина является основанием для возмещения, а также с учетом других обстоятельств, имеющих существенное значение. При определении размера возмещения учитываются требования разумности и справедливости.
Частью 2 статьи 23 ГК Украины предусмотрено, что моральный вред заключается: 1) в физической боли и страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с увечьем или иным повреждением здоровья; 2) в душевных страданиях, которые физическое лицо испыталов связи с противоправным поведением относительно него самого, членов его семьи или близких родственников; 3) в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с уничтожением или повреждением его имущества; 4) в унижении чести и достоинства физического лица, а также деловой репутации физического или юридического лица.
Кроме того, в части 1 статьи 237-1 КЗоТ Украины определено, что возмещение собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику производится в случае, если нарушение его законных прав призвели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
Статья 23 ГК Украины и статья 237-1 КЗоТ Украины предусматривают возможность возмещения морального вреда причиненного работнику собственником или уполномоченным им органом вследствие нарушения его законных прав, которые привели к моральным страданиям.
Судом установлено, что Частным акционерным обществом «Днепропетровский агрегатный завод» было нарушено право истца лицомА_1 на своевременное получение заработной платы за выполненную им работу. При этом суд учитывает, что задолженность по заработной плате у ответчика перед истцом возникла еще с октября 2019 и до настоящего времени, а именно до 14 августа 2020 года, ответчик задолженность по заработной плате перед истцом так и не погасил, то есть более Девять пяти месяцев ответчик выплачивает истцу задолженность по заработной плате.
Кроме того, в результате неправомерных действий ответчика истец вынужден был впрокладывать дополнительных усилий для организации своей жизни в связи с длительной невыплатой заработной платы, а также искать дополнительный источник доходов для обеспечения себя.
Исходя из приведенного суд отмечает, что истец как работник имеет право на возмещение морального вреда, причиненного ему неправомерными действиями ответчика, и именно ответчик является лицом, в результате действия которого был нанесен моральный ущерб истцу.
При определении размера возмещения причиненного истцу морального вреда суд исходит из настапного.
Размер морального вреда определяется с учетом сути исковых требований, характера действий лица, причинитель вреда, физических и моральных страданий потерпевшего, а также других негативных последствий.
Как указано в пункте 3 Постановления Пленум Верховного Суда Украины № 4 от 31.03.1995 года «О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда» под моральным вредом следует понимать потери неимущественного характера вследствие моральных или физических страданий или других негативных явысш, причиненных физическому или юридическому лицу незаконными действиями или бездействием других лиц.
В соответствии с пунктом 9 указанного Постановления размер возмещения морального (неимущественного) вреда суд определяет в зависимости от характера и объема страданий (физических, душевных, психических и т.д.), которые понес истец, характера неимущественных потерь (их продолжительности, возможности восстановления и т.п.) и с учетом других обстоятельств . В частности, учитываются состояние здоровья потерпевшего, тяжесть вынужденных изменений в его жизненных и произвичих отношениях, степень снижения престижа, деловой репутации, время и усилия, необходимые для восстановления предыдущего состояния. При этом суд должен исходить из принципов разумности, взвешенности и справедливости.
Определяя размер причиненного истцу морального вреда, суд учитывает, что в результате нарушения права истца на своевременное получение заработной платы за выполненную им работу, что привело к моральным страданиям, нарушился нормальный ритм жизни истца, он был вынужден прилагать дополнительные усилиядля организации своей жизни, в связи с отсутствием денежных средств на существование искать дополнительный источник доходов. Также суд учитывает чрезмерную длительность такого нарушения, которая во времени растянулась более чем на девять месяцев.
При таких обстоятельствах, суд пришел к выводу о том, что неправомерными действиями ответчика истцу также был нанесен моральный вред, который заключается в душевных страданиях из-за неправомерное поведение ответчика и считает доказанным факт душевных страданий истца, реальностьь которых не вызывает сомнения, а потому истец имеет право на возмещение причиненного морального вреда.
Определяя размер причиненного истцу морального вреда суд учитывает, что задолженность по заработной плате возникла еще с октября 2019 и не погашенная ответчиком до настоящего времени.
Вместе с тем, исходя из принципов разумности, справедливости и объективности суд считает, что размер причиненного истцу морального вреда предъявлен к взысканию завышен, а потому исковые требования в этой части подлежитво удовлетворению с взысканием с ответчика в пользу истца 3 000, 00 грн. в счет возмещения морального вреда.
Следовательно, при таких обстоятельствах, требования истца о возмещении морального вреда суд признает доказанным и подлежащими удовлетворению.
Относительно исковых требований о взыскании расходов на юридическую помощь суд отмечает следующее.
Частью 1 статьи 133 ГПК Украины предусмотрено, что судебные расходы состоят из государственной пошлины и издержек, связанных с рассмотрением дела.
ответствии с п. 1 ч. 3 ст. 133 ГПК Украины к расходам, связанным с рассмотрением дела, относятся расходы на профессиональную юридическую помощь.
Согласно ч. 1 ст. 137 ГПК Украины расходы, связанные с правовым помощью адвоката, несут стороны, кроме случаев предоставления юридической помощи за счет государства.
Частью 2 статьи 137 ГПК Украины определено, что по результатам рассмотрения дела расходы на юридическую помощь адвоката подлежат распределению между сторонами вместе с другими судебными издержками. Для целей распределениев судебных расходов: размер расходов на юридическую помощь адвоката, в том числе гонорара адвоката за представительство в суде и другую юридическую помощь, связанную с делом, включая подготовку к его рассмотрению, сбор доказательств и т.д., а также стоимость услуг помощника адвоката определяются согласно условиями договора о предоставлении правовой помощи и на основании соответствующих доказательств объема оказанных услуг и выполненных работ и их стоимости, уплаченной или подлежащей уплате соответствующей стороной или третьим всобой; размер суммы, подлежащей уплате в порядке компенсации расходов адвоката, необходимых для предоставления правовой помощи, устанавливается в соответствии с условиями договора о предоставлении правовой помощи на основании соответствующих доказательств, подтверждающих осуществление соответствующих расходов.
Судом установлено, что истцу особа_1 юридическую помощь по указанному делу оказывал адвокат Бурчак [П.] [И.] (свидетельство о праве на занятие адвокатской деятельностью № 0076, выданное на основании решения Совета адвокатов Днепропетровськои области КДКА К от 11 сентября 1993 (а 25)), что подтверждается ордером серии ГП № 173/016 от 2 июля 2020 (а 24).
Согласно ч. 8 ст. 141 ГПК Украины, размер затрат, которые сторона оплатила или должен уплатить в связи с рассмотрением дела, устанавливается судом на основании представленных сторонами доказательств (договоров, счетов и т.д.).
Согласно разъяснений, приведенных в п. 48 Постановления Пленума Высшего специализированного суда Украины по рассмотрению гражданских и уголовных дел «О применениисудами законодательства о судебных расходах по гражданским делам »от 17.10.2014 года №10 определено, что основания, пределы и порядок возмещения судебных расходов на правовую помощь, оказанную в суде регламентировано ГПК Украины. Расходы на правовую помощь должны быть документально подтверждены и доказаны.
18 июня 2020 особа_1 оплатил адвокату Бурчак П.И. 3 000, 00 грн. за составление искового заявления и участие в судебном заседании, что подтверждается квитанцией к приходному кассовому ордеру № 0076 ед 18 июня 2020 на сумму 3 000, 00 грн. (А 14).
При таких обстоятельствах, суд считает, что истцом документально доказанный факт несения расходов на правовую помощь в общем размере 3 000, 00 грн. и указанные расходы должны быть взысканы с ответчика в пользу истца.
Таким образом, исследовав всесторонне, полно, непосредственно и объективно имеющиеся в деле доказательства, оценив их относимость, допустимость, достоверность, достаточность и взаимную связь в их совокупности, выяснив все обстоятельства дела, на которые стороны ссылались как на основание своих требований и возражений, с учетом того, что согласно ст. 2 ГПК Украины задачей гражданского судопроизводства является справедливое, беспристрастное и своевременное рассмотрение и разрешение гражданских дел в целях эффективной защиты нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или интересов физического лица, суд приходит к выводу, что исковые требования особа_1 подлежат удовлетворению, а нарушенные права истца судебной защите.
Кроме того, согласно ст. 141гпк Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Поскольку исковые требования о взыскании задолженности по заработной плате удовлетворены на общую сумму 36 659, 78 грн. и истец освобожден от уплаты судебного сбора по этим исковыми требованиями на основании п. 1 ч. 1 ст. 5 Закона Украины «О судебном сборе», то с ответчика в пользу государства следует взыскать судебный сбор в размере 840, 80 грн. Кроме того, поскольку исковые требования о взыскании среднегозаработка за время задержки расчета при увольнении, а также исковые требования о возмещении морального вреда, за которые истцом был уплачен судебный сбор в общем размере 1 681, 60 грн., удовлетворены частично, то с ответчика в пользу истца подлежит взысканию уплаченный судебный сбор в размере 1 681, 60 грн.
На основании изложенного, руководствуясь ст. ст. 47, 115, 116, 117, 233, 237-1 КЗоТ Украины, ст. 15, 23 ГК Украины, Законом Украины «Об оплате труда», ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 229, 247, 258-259, 263-265, 280-282, 273, 352, 430 ГПК Украины, -
Р Е Ш И Л:
Исковое заявление особа_1 к Частного акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении и возмещении морального вреда - удовлетворить частично.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» (местонахождение: г.. Днепр, ул. Щепкина, 53, ОКПО 14311614) в пользу особа_1, информация_1 (место жительства: адреса_1 рнокпп - номер_2), задолженность по заработной плате в размере 36 659, 78 грн. (Тридцать шесть тысяч шестьсот пятьдесят девять гривен, 78 копеек), средний заработок за время задержки расчета при увольнении в размере 20 743, 74 грн. (Двадцать тысяч семьсот сорок три гривны, 74 копейки) и в счет возмещения морального вреда 3 000, 00 грн. (Три тысячи гривен, 00 копеек).
Взыскать с Открытого акционерного общества «Днипропетровський агрегатный завод »(местонахождение: г.. Днепр, ул. Щепкина, 53, егрпоу 14311614) в пользу особа_1, информация_1 (место жительства: адреса_1 рнокпп - номер_2), судебный сбор в размере 1 681, 60 грн. (Одна тысяча шестьсот восемьдесят-один гривна, 60 копеек) и расходы на юридическую помощь в размере 3 000, 00 грн. (Три тысячи гривен, 00 копеек).
В другой части исковых требований - отказать.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» (мисцезнахождения: г.. Днепр, ул. Щепкина, 53, егрпоу 14311614) судебный сбор в размере 840, 80 грн. (Восемьсот сорок гривен, 80 копеек) в пользу государства.
Допустить немедленное исполнение решения суда в части взыскания начисленной, но невыплаченной заработной платы в пределах суммы платежа за один месяц.
Решение может быть пересмотрено судом, который постановил, по письменному заявлению ответчика, которая может быть подана в течение тридцати дней со дня его провозглашения. В случае оставления заявления о пересмотре заочного решения без удовлетворения заочное решение может быть обжаловано в общем порядке.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного перегкрышку.
Решение может быть обжаловано непосредственно в Днепровский апелляционного суда путем подачи апелляционной жалобы в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
Судья Д.Л. черкез
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Справа № 204/3891/20
Провадження № 2/204/1280/20
рішення
іменем україни
14 серпня 2020 року м. Дніпро
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді Черкез Д.Л.,
за участю секретаря судового засідання [С.] Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
18 червня 2020 року особа_1 звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 36 659, 78 грн., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 27 289, 30 грн. (станом на 18.06.2020 року) і по день винесення рішення суду, моральну шкоду у розмірі 10 000, 00 грн., а також судові витрати у розмірі 4 681, 60 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав на те, що з 20 вересня 2019 року він працював у Приватному акціонерному товаристві «Дніпропетровський агрегатний завод» на посаді електрозварника. 18 березня 2020 року його було звільнено за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. Однак, при звільненні відповідач не провів з ним остаточний розрахунок. Станом на день звільнення заборгованість позивача перед відповідачем по заробітній платі за період з жовтня 2019 року по березень 2020 року становила 33 746, 78 грн. Крім того, відповідач не виплатив позивачу компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 2 913, 00 грн. Така бездіяльність відповідача є протиправною, так як порушує трудові права позивача як працівника. Також зазначив, що за весь час затримки виплати заробітної плати станом на 18 червня 2020 року відповідач повинен виплатити позивачу середню заробітну плату, розмір якої станом на 18 червня 2020 року становить 27 289, 30 грн. Також зазначив, що своїми протиправними діями відповідач завдав позивачу моральної шкоди, оскільки позбавив позивача засобів існування, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало додаткових зусиль для організації свого життя. Трудову книжку відповідач видав позивачу лише через один місяць, а без трудової книжки позивач не міг влаштуватись на нову роботу. Позивач був вимушений займати гроші у знайомих та просити допомоги у дітей. Вважає, що це принижує його честь і гідність та призводить до моральних страждань. Моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 10 000, 00 грн. Також, позивач поніс судові витрати по справі у розмірі 4 681, 60, з яких 3 000, 00 грн. - витрати на правову допомогу, 1 681, 60 грн. - судовий збір. На підставі викладеного позивач звернувся до суду з даним позовом.
У судове засідання позивач не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, проти розгляду справи у заочному порядку не заперечував.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх [censored] судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що з 20 вересня 2019 року особа_1 працював у Приватному акціонерному товаристві «Дніпропетровський агрегатний завод» на посаді електрозварника на автоматичних та напівавтоматичних машинах 5 р. до виробництва гідро емульсійної апаратури, що підтверджується трудовою книжкою особа_1 серії номер_1 (а.с. 6).
18 березня 2020 року на підставі наказу (розпорядження) № 344к про припинення Трудового договору (контракту) особа_1 був звільнений з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» за власним бажанням згідно статті 38 КЗпП України (а.с. 5).
Звернувшись до суду позивач зазначив, що відповідач не виплачував позивачу нараховану йому заробітну плату за період з жовтня 2019 року по березень 2020 року, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по заробітній платі.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися з заявою про вирішення Трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Нормами ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Аналогічні положення має ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України.
Разом з тим, починаючи з жовтня 2019 року відповідач не виплачував позивачу нараховану йому заробітну плату, заборгованість по якій згідно довідки № 60 від 18 березня 2020 року, виданої Приватним акціонерним товариством «Дніпропетровський агрегатний завод» (а.с. 8), за період з жовтня 2019 року по лютий 2020 року включно, з урахуванням компенсації за невикористану відпустку станом на 18 березня 2020 року становить 34 011, 00 грн.
Крім того, у вищевказаній довідці відповідач не врахував заробітну плату позивача за березень 2020 року, розмір якої згідно розрахункового листка за березень 2020 року до виплати становить 2 648, 78 грн.
Отже, на теперішній час сума нарахованої, але не виплаченої позивачу заробітної плати, за період з жовтня 2019 року по березень 2020 року включно з урахуванням компенсації за невикористану відпустку становить 36 659, 78 грн. (34 011, 00 грн. + 2 648, 78 грн. = 36 659, 78 грн.).
За таких обставин суд вважає необхідним стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» на користь особа_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 36 659, 78 грн., а отже позовні вимоги особа_1 в цій частині підлягають задоволенню.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Таким чином, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Крім того, згідно статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до пункту 8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).
Середньоденна заробітна плата позивача, відповідно до заробітної плати за останні два відпрацьованих місяці, становить: січень 2020 року - 6 818, 00 грн., лютий 2020 року - 1 520, 00 грн., що разом складає (6 818, 00 грн. + 1 520, 00 грн. = 8 338, 00 грн.) поділеної на кількість робочих днів за ці два місяці (21 + 20 = 41 день) = 203, 37 грн.
Враховуючи наведене суд зазначає, що середній заробіток розраховується за період, починаючи з дня, наступного за днем звільнення, тобто з 19 березня 2020 року і по день розгляду справи судом, оскільки на день розгляду справи судом відповідач так і не провів з позивачем остаточний розрахунок.
Кількість робочих днів за період з 19 березня 2020 року по 14 серпня 2020 року складає 102 дні, а саме: березень 2020 року - 9 днів, квітень 2020 року - 21 день, травень 2020 року - 19 днів, червень 2020 року - 20 днів, липень 2020 року - 23 дні, серпень 2020 року - 10 днів.
Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 19 березня 2020 року по 14 серпня 2020 року складає: 102 днів х 203, 37 грн. = 20 743, 74 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» на користь особа_1 слід стягнути суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 20 743, 74 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 10 000, 00 грн. суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Частиною 2 статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Крім того, у частині 1 статті 237-1 КЗпП України визначено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Стаття 23 ЦК України та стаття 237-1 КЗпП України передбачають можливість відшкодування моральної шкоди завданої працівнику власником або уповноваженим ним органом внаслідок порушення його законних прав, що призвели до моральних страждань.
Судом встановлено, що Приватним акціонерним товариством «Дніпропетровський агрегатний завод» було порушено право позивача особа_1 на своєчасне отримання заробітної плати за виконану ним роботу. При цьому, суд враховує, що заборгованість по заробітній платі у відповідача перед позивачем виникла ще з жовтня 2019 року та до теперішнього часу, а саме до 14 серпня 2020 року, відповідач заборгованість по заробітній платі перед позивачем так і не погасив, тобто більше дев`яти місяців відповідач не виплачує позивачу заборгованість по заробітній платі.
Крім того, внаслідок неправомірних дій відповідача позивач вимушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя у зв`язку з тривалою невиплатою заробітної плати, а також шукати додаткове джерело доходів для забезпечення себе.
Виходячи з наведеного суд зазначає, що позивач як працівник має право на відшкодування моральної шкоди, завданої йому неправомірними діями відповідача, та саме відповідач є особою, внаслідок дії якого було завдано моральну шкоду позивачу.
При визначенні розміру відшкодування заподіяної позивачу моральної шкоди суд виходить з наступного.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.
Як зазначено у пункті 3 Постанови Пленум Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до пункту 9 вказаної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, суд враховує те, що внаслідок порушення права позивача на своєчасне отримання заробітної плати за виконану ним роботу, що призвело до моральних страждань, порушився нормальний ритм життя позивача, він був вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, у зв`язку з відсутністю грошових коштів на існування шукати додаткове джерело доходів. Також суд враховує надмірну тривалість такого порушення, яка у часі розтягнулася більше, ніж на дев`ять місяців.
За таких обставин, суд прийшов до висновку про те, що неправомірними діями відповідача позивачу також була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях через неправомірну поведінку відповідача та вважає доведеним факт душевних страждань позивача, реальність яких не викликає сумніву, а тому позивач має право на відшкодування заподіяної моральної шкоди.
Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди суд враховує те, що заборгованість по заробітній платі виникла ще з жовтня 2019 року та не погашена відповідачем до теперішнього часу.
Разом з цим, виходячи з засад розумності, справедливості та об`єктивності суд вважає, що розмір завданої позивачу моральної шкоди пред`явлений до стягнення є завищеним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача 3 000, 00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Отже, за таких обставин, вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди суд визнає доведеними та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Судом встановлено, що позивачу особа_1 правничу допомогу у вказаній справі надавав адвокат Бурчак [П]о Іванович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 0076, видане на підставі рішення Ради адвокатів Дніпропетровської області КДКА ДО від 11 вересня 1993 року (а.с. 25)), що підтверджується ордером серії ДП № 173/016 від 02 липня 2020 року (а.с. 24).
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно роз`яснень, наведених у п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року №10 визначено, що підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.
18 червня 2020 року особа_1 сплатив адвокату Бурчаку П.І. 3 000, 00 грн. за складання позовної заяви та участь в судовому засіданні, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 0076 від 18 червня 2020 року на суму 3 000, 00 грн. (а.с. 14).
За таких обставин, суд вважає, що позивачем документально доведений факт понесення витрат на правову допомогу у загальному розмірі 3 000, 00 грн. та вказані витрати мають бути стягнуті з відповідача на користь позивача.
Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх [censored] з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги особа_1 підлягають задоволенню, а порушені права позивача судовому захисту.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволені на загальну суму 36 659, 78 грн. та позивач був звільнений від сплати судового збору за цими позовними вимогами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 840, 80 грн. Крім того, оскільки позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, за які позивачем було сплачено судовий збір у загальному розмірі 1 681, 60 грн., задоволені частково, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1 681, 60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 47, 115, 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України, ст. 15, 23 ЦК України, Законом України «Про оплату праці», ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 229, 247, 258-259, 263-265, 280-282, 273, 352, 430 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В:
Позовну заяву особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Щепкіна, 53, єдрпоу 14311614) на користь особа_1 , інформація_1 (місце проживання: адреса_1 , рнокпп - номер_2 ), заборгованість по заробітній платі у розмірі 36 659, 78 грн. (тридцять шість тисяч шістсот п`ятдесят дев`ять гривень, 78 копійок), середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 20 743, 74 грн. (двадцять тисяч сімсот сорок три гривні, 74 копійки) та в рахунок відшкодування моральної шкоди 3 000, 00 грн. (три тисячі гривень, 00 копійок).
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Щепкіна, 53, єдрпоу 14311614) на користь особа_1 , інформація_1 (місце проживання: адреса_1 , рнокпп - номер_2 ), судовий збір у розмірі 1 681, 60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня, 60 копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000, 00 грн. (три тисячі гривень, 00 копійок).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Щепкіна, 53, єдрпоу 14311614) судовий збір у розмірі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривень, 80 копійок) на користь держави.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Д.Л. Черкез
Полезный отзыв?
(1)
Работа для мужчин: отзывы о работе в Днепре (17 отзывов) →
Отзывы о работе сварщике в Днепре (4 отзыва) →
Работа в Днепре (494 отзыва) →
АТ "ДАЗ"
Днепр | 17.01.2022
Дело №204/4949/21 Производство № 2/204/284/22 красногвардийский районный СУД г. днепропетровская решение именем украины 17 января 2022 Красногвардейский районный суд г.Днепропетровска в составе: председательствующего судьи [М.] В.Ю., при секретаре [М.] Я.А., рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в г.Днепр гражданское дело по иску особа_1 к Частному акционерномуо общества «Днеп...
АТ "ДАЗ"
Днепр | 27.10.2021
Дело №204/6033/21 Производство № 2/204/2028/21 решение именем украины 27 октября 2021 г. Днепр Красногвардейский районный суд г. Днепропетровска в составе: председательствующего – судьи Черкез Д.Л., с участием секретаря судебного заседания [Р.] М.И., рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в г. Днепре гражданское дело по исковому заявлению особа_1 в Частное акционерное общество ...
АТ "ДАЗ"
Днепр | 03.08.2021
Дело № 204/3151/21 Производство № 2/204/1393/21 решение именем украины 3 августа 2021 г.. Днепр Красногвардейский районный суд. Области в составе: председательствующего - судьи Черкез Д.Л., с участием секретаря судебного заседания [С.] Т.В., рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в г.. Днепре гражданское дело по исковому заявлению лицо_1 к Частного акционерного общества «Днепро...
АТ "ДАЗ"
Днепр | 05.07.2021
Дело № 204/204/21 Производство № 2/204/782/21 Красногвардейский районный суд г.. днепропетровская текст решения именем украины 5 июля 2021 Красногвардейский районный суд Днепропетровска в составе: председательствующего судьи [М.] В.Ю., при секретаре [М.] Я.А., рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в м.Днипро гражданское дело по иску лицо_1 к Частного акционерного общества «Дне...
АТ "ДАЗ"
Днепр | 12.01.2021
Дело № 204/6092/20 Производство № 2/204/275/21 Красногвардейский районный суд г.. днепропетровская текст решения именем украины 12 января 2021 Красногвардейский районный суд Днепропетровска в составе: председательствующего судьи [М.] В.Ю., при секретаре [М.] Я.А., рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в м.Днипро гражданское дело по иску лицо_1 к Приватногв акционерного общест...
АТ "ДАЗ"
Днепр | 21.12.2020
Дело № 204/7716/20 Производство № 2/204/2108/20 решение именем украины 21 декабря 2020 г.. Днепр Красногвардейский районный суд. Области в составе: председательствующего - судьи Черкез Д.Л., с участием секретаря судебного заседания [С.] Т.В., рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в г.. Днепре гражданское дело по исковому заявлению лицо_1 к Частного акционерного общества «Днепр...
