АТ "ДАЗ": невыплата зарплаты

Дело № 204/2096/20
Производство № 2/204/1001/20

решение
именем украины

11 августа 2020 г.. Днепр

Красногвардейский районный суд. Области в составе:
председательствующего - судьи Черкез Д.Л.,
с участием секретаря судебного заседания [С.] Т.В.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в г.. Днепре гражданское дело по исковому заявлению лицо_1 к Частного акционерного общества «Днепропетровский агрегатныйзавод »о взыскании задолженности по заработной плате, обязательства выдать копию приказа об увольнении и трудовую книжку, взыскании среднего заработка за время задержки расчета и вынужденного прогула и возмещении морального вреда, -

В С Т А Н О В И Л:

9 апреля 2020 особа_1 обратился в суд с данной исковым заявлением, в котором с учетом заявления об уменьшении исковых требований просил: взыскать с Частного акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» задолженностьпо заработной плате в размере 11 790, 00 грн., средний заработок за время вынужденного прогула и время задержки выдачи трудовой книжки в размере 47 042, 94 грн., моральный вред в размере 5 000, 00 грн., обязать Частное акционерное общество «Днепропетровский агрегатный завод» выдать особа_1 трудовую книжку и копию приказа об увольнении, а также положить на ответчика судебные расходы. В обоснование своих исковых требований указал на то, что он работал в Частное акционерное общество «Днепроровск агрегатный завод »в должности электромонтера цеха ИИ. Во время работы в Личном акционерном обществе «Днепропетровский агрегатный завод» в ответчика систематически возникала задолженность по заработной плате перед истцом. В связи с этим, 5 августа 2019 он подал заявление об увольнении по собственному желанию. После представления указанного заявления он отработал еще две недели, как это было согласовано с ответчиком, то есть последним днем ​​его работы было 19 августа 2019. Однако, ответчик не сообщил истца о суммах, которые принадлежат ему к выплате в день увольнения, не произвел с ним полного расчет, не ознакомил с приказом об увольнении, не выдал трудовую книжку. Он принимал меры для решения сложившейся ситуации во внесудебном порядке, однако указанные меры положительного результата не дали, ответчик так и не ознакомил истца с приказом об увольнении и не выдал трудовую книжку. Из-за отсутствия трудовой книжки истец не имеет возможности устроиться на другую работу. по расчункамы истца, сумма начисленной, но не выплаченной заработной платы за период с февраля 2019 по август 2019 составляет 45 161, 05 грн., средний заработок за задержку выдачи трудовой книжки составляет 47 042, 94 грн. Считает также, что противоправными действиями ответчика ему причинен моральный вред. Он должен прилагать дополнительных усилий для организации своей жизни и семьи. Замечает, что его жена так же работала на предприятии ответчика и вынуждена обратиться с аналогичным иском. ониспытывает душевных страданий, поскольку честно заработал свою заработную плату, однако не может ее получить. Нанесенную истцу моральный ущерб он оценивает в 5 000, 00 грн., Эту сумму он считает адекватной, учитывая и срок задержки расчета и беспомощный экономическое положение его семьи за противоправные действия ответчика. На основании изложенного истец обратился в суд с данным иском.
В письменном заявлении об уменьшении исковых требований от 24 июня 2020 истец указал, что при рассмотрении дела в суде, а именно 11 июня 2020, ему была выплачена сумма в размере 31 072, 00 грн., в связи с чем задолженность по заработной плате по состоянию на 24 июня 2020 составляет 11 790, 00 грн., а в другой части исковые требования он поддерживает в полном объеме.
В судебное заседание истец не явился, предоставил в суд заявление о рассмотрении дела без его участия, исковые требования поддерживает в полном объеме и просит суд их удовлетворить.
Представитель ответчика в судебное заседание не явился, о времени и местерассмотрения дела извещен надлежащим образом, о причинах неявки суду не сообщил.
В соответствии с п. 1 ч. 3 ст. 223 ГПК Украины, если участник дела или его представитель были надлежащим образом уведомлены о судебном заседании, суд рассматривает дело в отсутствие такого участника дела в случае неявки в судебное заседание участника дела (его представителя) без уважительных причин или без объяснения причин неявки.
Учитывая, что ответчик, будучи надлежащим образом уведомленным о времени и месте розгкрышку дела, судебные заседания систематически не появляется, о причинах неявки суд не сообщает, суд считает, что ответчик не явился в судебное заседание без уважительных причин, а потому, с учетом предписаний ч.ч. 3, 4 ст. 223 ГПК Украины считает возможным провести судебное заседание в его отсутствие и решить дело на основании имеющихся в ней данных и доказательств.
Кроме того, систематическую неявку ответчика в судебных заседаниях суд расценивает как злоупотребление предоставленными правами с целью затягивания рассмотренияв дела и воспрепятствование осуществлению судопроизводства.
В связи с неявкой лиц, участвующих в деле, суд рассматривает дело в соответствии с ч. 2 ст. 247 ГПК Украины, без фиксирования судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства.
Исследовав материалы дела и оценив имеющиеся доказательства в их совокупности, суд установлены следующие фактические обстоятельства дела соответствии со ст.
Судом установлено и признавалось сторонами, особа_1 работал в частной акционернойом обществе «Днепропетровский агрегатный завод» в должности электромонтера цеха ИИ. Факт труда истца на предприятии ответчика подтверждается предоставленными ответчиком справками о размере задолженности по заработной плате (а 51) и о задолженности по компенсационным выплатам (а 52).
Обратившись в суд истец указал, что ответчик не выплачивал истцу начисленную ему заработную плату за период с февраля 2019 по август 2019 года, в связи с чем у ответчика перед позивачем возникла задолженность по заработной плате.
Согласно ч. 1 ст. 1 Закона Украины «Об оплате труда», заработная плата - это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которое по трудовому договору работодатель выплачивает работнику за выполненную им работу.
Согласно ч. 1 ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда», работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
Нормами ч. 1 ст. 24 ЗаконаУкраины «Об оплате труда» установлено, что заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов - представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шистнадцать календарных дней и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
Аналогичные положения имеет ч. 1 ст. 115 Кодекса законов о труде Украины.
Вместе с тем, начиная с февраля 2019 ответчик не выплачивал истцу начисленную ему заработную плату, задолженность по которой согласно справке, выданной Частным акционерным обществом «Днепропетровский агрегатный завод» (а 51), за период с февраля 2019 по август 2019 включительно по состоянию на 7 мая 2020 року составляет 42 862, 00 грн.
В своем письменном заявлении от 24 июня 2020 истец указал, что 11 июня 2020 ответчиком ему была выплачена часть задолженности по заработной плате в размере 31 072, 00 грн.
Итак, в настоящее время сумма начисленной, но не выплаченной истцу заработной платы, составляет 11 790, 00 грн. (42 862, 00 грн. - 31 072, 00 грн. = 11 790, 00 грн.).
При таких обстоятельствах суд считает необходимым взыскать с Открытого акционерного общества «Днепропетровский агрегатныйзавод »в пользу особа_1 начисленную, но не выплаченную заработную плату в размере 11 790, 00 грн., а следовательно исковые требования особа_1 в этой части подлежат удовлетворению.
Согласно п. 2 ч. 1 ст. 430 ГПК Украины суд допускает немедленное выполнение решений по делам о присуждении работнику заработной платы, но не более чем за один месяц.
Таким образом, суд считает необходимым допустить к немедленному исполнению решение суда в части взыскания начисленной, но невыплаченной заработной платы, но не бильше чем за один месяц.
Судом также установлено, что 5 августа 2019 особа_1 подал в Частного акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» заявление, в котором просил уволить его по собственному желанию (а 17). Указанное заявление было зарегистрировано в отделе кадров Частного акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» в тот же день, то есть 5 августа 2019, под № 83-1123. Освобождение истца было также согласовано начальником цеха, что подтверждается подписью в заявлении.Написание истцом - особа_1 заявления об увольнении по собственному желанию следует рассматривать как совершение им действий, направленных на изменение действующих между сторонами правоотношений, с целью наступления соответствующих правовых последствий (в данном случае - увольнение работника работающего по трудовому договору, заключенному на неопределенный срок, и прекращения между сторонами трудовых правоотношений).
Согласно ч. 1 ст. 38 КЗоТ Украины работник имеет право расторгнуть трудовой договор, заключенный на неопределенный срок, попередившы об этом собственника или уполномоченный им орган письменно за две недели. В случае, когда заявление работника об увольнении с работы по собственному желанию обусловлено невозможностью продолжать работу (переезд на новое место жительства; перевод мужа или жены на работу в другую местность; поступление в учебное заведение; невозможность проживания в данной местности, подтвержденная медицинским заключением; беременность , уход за ребенком до достижения им четырнадцатилетнего возраста или ребенком с инвалидностью, досмотрение за больным членом семьи в соответствии с медицинским заключением или лицом с инвалидностью I группы; выход на пенсию; прием на работу по конкурсу, а также по другим уважительным причинам), собственник или уполномоченный им орган должен расторгнуть трудовой договор в срок, о котором просит работник.
Итак, по смыслу ст. 38 КЗоТ Украины работник имеет право по собственной инициативе в любое время расторгнуть заключенный с ним на неопределенный срок трудовой договор. При этом срок расторжения Трудового договора и его правовые основания зависят от причин, побуждающих работника к его расторжения и которые работник определяет самостоятельно.
По общему правилу, работник имеет право расторгнуть трудовой договор, заключенный на неопределенный срок, предупредив об этом собственника или уполномоченный им орган письменно за две недели. При этом следует учитывать, что общий двухнедельный срок может быть и сокращен, если заявление работника об увольнении с работы по собственному желанию обусловлено невозможностью продолжать работу.
В данном случае истцом в заявлении об освобождении от 5 августа 2019 было отмечено об увольнении по собственному желанию, в связи с чем трудовой договор должен был быть расторгнут через две недели, то есть с 19 августа 2019 года.
Следовательно, в данном случае работодатель или уполномоченный им орган обязан был разорвать трудовые отношения с истцом в определенный законом срок, и издать приказ, в котором причины и дата увольнения должны быть четко сформулированы.
В заявлении истца об увольнении небыло отмечено желаемую дату увольнения, в связи с чем датой прекращения трудовых отношений с работником следует считать дату отработки двух недель, то есть последним рабочим днем ​​истца 19 августа 2019. Кроме того следует учитывать, что из объяснений истца судом установлено, что написав заявление об увольнении он отработал предусмотренный законом двухнедельный срок до 19 августа 2020 включительно, и с 20 августа 2019 на работу больше не выходил.
При таких обстоятельствах, поскольку истец в заявленииоб освобождении от 05.08.2019 года просил уволить его по собственному желанию, суд приходит к выводу, что у ответчика возник долг освободить истца и расторгнуть с ним трудовые отношения после истечения двухнедельного срока - то есть 20 августа 2019, о чем выдать соответствующий приказ об увольнении.
Согласно ч.ч. 1, 2 ст. 47 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, Указанные в статье 116 настоящего Кодекса. В случае увольнения работника по инициативе собственника или уполномоченного им органа он обязан также в день увольнения выдать ему копию приказа об увольнении с работы. В других случаях увольнения копия приказа выдается по требованию работника.
Судом установлено, что 20 августа 2019 трудовые отношения между истцом и ответчиком были фактически прекращены. Однако, ответчик 20 августа 2019 безосновательно не издал соответствующий приказ об увольнении ОСОБА_1и не выдал ему надлежащим образом оформленную трудовую книжку, что является грубым нарушением требований статьи 47 КЗоТ Украины.
Согласно положениям ст. 43 Конституции Украины каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который свободно соглашается.
Согласно ч. 1 ст. 233 Кодекса законов о труде Украины, работник может обратиться с заявлением о разрешении Трудового спора непосредственно в районный, районный в городе, городской или горрайонный суд в тримисячдневный срок со дня, когда он узнал или должен был узнать о нарушении своего права, а по делам об увольнении - в месячный срок со дня вручения копии приказа об увольнении либо со дня выдачи трудовой книжки. В случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы без ограничения каким-либо сроком.
В исковом заявлении истец настаивает на том, что приказ о его увольнении ответчик не выдал и до настоящего времяв, а также не выдает истцу надлежащим образом оформленную трудовую книжку, что нарушает требования Трудового законодательства Украины. При этом, доказательств в опровержение таких обстоятельствах стороной ответчика суду не предоставлено.
Итак, судом установлено, не выдав истцу трудовую книжку в предусмотренный законом срок после написания им заявления об увольнении, ответчиком были нарушены конституционные права истца, а именно - право на труд и право на освобождение.
Приведенные противоправные действия ответчика нарушают право позывыча на прекращение существующих трудовых отношений и возможность нового трудоустройства истца, или возможность выхода на пенсию, в связи с чем нарушены права истца подлежат судебной защите.
В связи с этим суд считает, что единственным эффективным, надлежащим и соразмерным способом защиты нарушенных прав истца будет обязательства ответчика по делу - Частное акционерное общество «Днепропетровский агрегатный завод» выдать ему надлежащим образом оформленную трудовую книжку с внесенной записью об увольнениии выдать копию приказа об увольнении особа_1 по собственному желанию, а потому исковые требования в этой части подлежат удовлетворению.
Относительно исковых требований особа_1 о взыскании с Открытого акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» среднего заработка за время вынужденного прогула и задержку выдачи трудовой книжки следует отметить следующее.
Согласно ч. 5 ст. 235 КЗоТ Украины в случае задержки выдачи трудовой книжки по вине собственника или уполномоченного им органа работнику выплачиваетсяя средний заработок за все время вынужденного прогула.
В соответствии с пунктом 8 «Порядка исчисления средней заработной платы», утвержденного Постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 года № 100, начисления выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов.
Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработавшегоны в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов).
Согласно справке, выданной Частным акционерным обществом «Днепропетровский агрегатный завод», среднедневная заработная плата истца составляет 891, 00 грн. за один рабочий день (а 53).
Согласно ч. 1 ст. 13 ГПК Украины суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела илиистребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
Судом установлено, что согласно приказу председателя правления Частного акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» № 25/1/68 от 25 марта 2020 года «О режиме работы» в связи с введением карантинного режима в Украине работа предприятия была приостановлена ​​с 26 марта по 3 апреля 2020 (а 45). Действие приказа № 25/1/68 от 25 марта 2020 был продлен до 22 мая 2020 приказами № 30/1/68 от 30.03.2020 года (А.С. 44 (обратная сторона), № 22/1/68 от 22.04.2020 года (л.д. 44), № 8/1/68 от 08.05.2020 года (л.д. 43 (обратная сторона).
Других доказательств, по сокращенных режимов работы на предприятии ответчика и сроков действия таких режимов, материалы дела не содержат.
Учитывая приведенное суд отмечает, что средний заработок рассчитывается за период, начиная со дня, следующего за днем ​​увольнения, то есть с 20.08.2019 года и по день рассмотрения дела судом, поскольку трудовую книжку в день рассмотрения дела ответчиком позивачу так и не издан.
Количество рабочих дней, с учетом режима работы предприятия за период с 20 августа 2019 по 11 августа 2020 составляет 206 дней, а именно: август 2019 - 8 дней, сентябрь 2019 - 21 день, октябрь 2019 - 22 дня, ноябрь 2019 - 21 день, декабрь 2019 - 21 день, январь 2020 -21 день, февраль 2020 - 20 дней, март 2020 - 17 дней, май 2020 - 5 дней, июнь 2020 - 20 дней, июль 2020 - 23 дня, август 2020года - 7 дней.
Таким образом, размер среднего заработка за задержку выдачи трудовой книжки, а именно за период с 20 августа 2019 по 11 августа 2020 составляет: 206 дней х 891, 00 грн. = 183 546, 00 грн.
Но, поскольку истец просил взыскать с ответчика средний заработок за время вынужденного прогула и время задержки выдачи трудовой книжки в размере 47 042, 94 грн., Учитывая, что в соответствии с положениями статьи 13 ГПК Украины суд рассматривает дело исключительно в пределах заявленных истцом исковых требований, суд приходит к убедительному выводу, что Частного акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» в пользу особа_1 следует взыскать сумму среднего заработка за время вынужденного прогула и время задержки выдачи трудовой книжки в размере 47 042, 94 грн., то есть в пределах заявленных исковых требований, а потому исковые требования особа_1 в этой части также подлежат удовлетворению.
Решая исковые требования о взыскании с ответчика в пользу истца морального вреда в размере 5 000, 00 грн. суд виходить из следующего.
В соответствии со ст. 23 ГК Украины, лицо имеет право на возмещение морального вреда, причиненного вследствие нарушения его прав. Моральный вред заключается в частности в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с противоправным поведением относительно него самого, членов его семьи или близких родственников. Размер денежного возмещения морального вреда определяется судом в зависимости от характера правонарушения, глубины физических и душевных страданий, ухудшения способностей потерпевшего или позбавлення его возможности их реализации, степени вины лица, которое нанесло моральный вред, если вина является основанием для возмещения, а также с учетом других обстоятельств, имеющих существенное значение. При определении размера возмещения учитываются требования разумности и справедливости.
Частью 2 статьи 23 ГК Украины предусмотрено, что моральный вред заключается: 1) в физической боли и страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с увечьем или иным повреждением здоровья; 2) в душевных страданиях, яких физическое лицо испытало в связи с противоправным поведением относительно него самого, членов его семьи или близких родственников; 3) в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с уничтожением или повреждением его имущества; 4) в унижении чести и достоинства физического лица, а также деловой репутации физического или юридического лица.
Кроме того, в части 1 статьи 237-1 КЗоТ Украины определено, что возмещение собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику производится в случае, если нарушениеего законных прав привели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
Статья 23 ГК Украины и статья 237-1 КЗоТ Украины предусматривают возможность возмещения морального вреда причиненного работнику собственником или уполномоченным им органом вследствие нарушения его законных прав, которые привели к моральным страданиям.
Судом установлено, что Частным акционерным обществом «Днепропетровский агрегатный завод» было времяШено право истца лицо_1 на своевременное расторжения Трудового договора, прекращения между сторонами трудовых правоотношений и получения трудовой книжки. При этом суд учитывает, что ответчик не выдает приказ об увольнении истца и не выдает ему надлежащим образом оформленную трудовую книжку с внесенной записью об увольнении еще с 20 августа 2019 года, то есть почти один год.
Следовательно, суд считает, что истец особа_1 как работник имеет право на возмещение причиненного ему морального вреда, которая выразилась в нарушении егоправа на освобождение и получения трудовой книжки, что привело к нарушению права на труд, права на возможность нового трудоустройства и упражнение на выход на пенсию, и как следствие к моральным страданиям.
Кроме того, в результате неправомерных действий ответчика истец вынужден был прилагать дополнительные усилия для организации своей жизни, а именно в связи с невыдачей трудовой книжки с внесенной записью об увольнении истец был лишен возможности устроиться на новую работу и получать доход.
выходячы из приведенного суд отмечает, что истец как работник имеет право на возмещение морального вреда, причиненного ему неправомерными действиями ответчика, и именно ответчик является лицом, в результате действия которого был нанесен моральный ущерб истцу.
При определении размера возмещения причиненного истцам морального вреда суд исходит из следующего.
Размер морального вреда определяется с учетом сути исковых требований, характера действий лица, причинитель вреда, физических и моральных страданий потерпевшего, ихпродолжительности, а также других негативных последствий.
Как указано в пункте 3 Постановления Пленум Верховного Суда Украины № 4 от 31.03.1995 года «О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда» под моральным вредом следует понимать потери неимущественного характера вследствие моральных или физических страданий или других негативных явлений, причиненных физическому или юридическому лицу незаконными действиями или бездействием других лиц.
В соответствии с пунктом 9 указанного Постановления размер возмещенияморального (неимущественного) вреда суд определяет в зависимости от характера и объема страданий (физических, душевных, психических и т.д.), которые понес истец, характера неимущественных потерь (их продолжительности, возможности восстановления и т.п.) и с учетом других обстоятельств. В частности, учитываются состояние здоровья потерпевшего, тяжесть вынужденных изменений в его жизненных и производственных отношениях, степень снижения престижа, деловой репутации, время и усилия, необходимые для восстановления предыдущего состояния. При этом суд должен исходить из сАсад разумности, взвешенности и справедливости.
Определяя размер причиненного истцу морального вреда, суд учитывает, что в результате нарушения права истца на своевременное расторжения Трудового договора, прекращения между сторонами трудовых правоотношений и получения трудовой книжки, что привело к моральным страданиям, нарушился нормальный ритм жизни истца, он был вынужден прилагать дополнительные усилия для организации своей жизни, в связи с отсутствием трудовой книжки был лишен возможностиустроиться на новую работу. Также суд учитывает чрезмерную длительность такого нарушения, которая во времени растянулась почти на один год, с 20 августа 2019 по настоящее время истцу так и не была издана трудовая книжка.
При таких обстоятельствах, суд пришел к выводу о том, что неправомерными действиями ответчика истцу также был нанесен моральный вред, который заключается в душевных страданиях из-за неправомерное поведение ответчика и считает доказанным факт душевных страданий истца, реальность которых не вызыкает сомнения, а потому истец имеет право на возмещение причиненного морального вреда.
Определяя размер причиненного истцу морального вреда суд учитывает, что ответчик не выдает приказ об увольнении истца и не выдает ему надлежащим образом оформленную трудовую книжку с внесенной записью об увольнении еще с августа 2019 по настоящее время.
Исходя из принципов разумности, справедливости и объективности суд считает, что размер причиненного истцу морального вреда предъявлен к взысканию является соразмерным, объективными справедливым, а потому исковые требования в этой части также подлежат удовлетворению с взысканием с ответчика в пользу истца 5 000, 00 грн. в счет возмещения морального вреда.
Следовательно, при таких обстоятельствах, требования истца о возмещении морального вреда суд признает доказанным и подлежащими удовлетворению.
Таким образом, исследовав всесторонне, полно, непосредственно и объективно имеющиеся в деле доказательства, оценив их относимость, допустимость, достоверность, достаточность и взаимную связь вих совокупности, выяснив все обстоятельства дела, которые стороны ссылались как на основание своих требований и возражений, с учетом того, что согласно ст. 2 ГПК Украины задачей гражданского судопроизводства является справедливое, беспристрастное и своевременное рассмотрение и разрешение гражданских дел в целях эффективной защиты нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или интересов физического лица, суд приходит к выводу, что исковые требования особа_1 подлежат удовлетворению, а нарушенные права истца судовом защиты.
Кроме того, согласно ст. 141 ГПК Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований. Поскольку исковые требования имущественного характера о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время вынужденного прогула и время задержки выдачи трудовой книжки удовлетворены на общую сумму 58 832, 94 грн. (11 790, 00 грн. + 47 042, 94 грн. = 58 832, 94 грн.) И истец освобожден от уплаты судебного сбора по этим исковыми требованиями наосновании п. 1 ч. 1 ст. 5 Закона Украины «О судебном сборе», то с ответчика в пользу государства следует взыскать судебный сбор в размере 840, 80 грн. Кроме того, поскольку исковые требования об обязательствах выдать копию приказа об увольнении и трудовую книжку, а также исковые требования о возмещении морального вреда, за которые истцом был уплачен судебный сбор в общем размере 1 681, 60 грн., Также довольны, то из ответчика в пользу истца подлежит взысканию уплаченный судебный сбор в общем г.ОЗМиР 1 681, 60 грн.
На основании изложенного, руководствуясь ст. ст. 38, 47, 115, 233, 235, 237-1 КЗоТ Украины, ст. 15, 23 ГК Украины, Законом Украины «Об оплате труда», ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 352, 430 ГПК Украины, -
Р Е Ш И Л:

Исковое заявление особа_1 к Частного акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» о взыскании задолженности по заработной плате, обязательства выдать копию приказа об увольнении и трудовую книжку, взыщетния среднего заработка за время задержки расчета и вынужденного прогула и возмещении морального вреда - удовлетворить.
Обязать Частное акционерное общество «Днепропетровский агрегатный завод» выдать особа_1 надлежащим образом оформленную трудовую книжку с внесенной записью об увольнении и выдать копию приказа об увольнении особа_1 по собственному желанию.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» (местонахождение: г.. Днепр, ул. Щепкина, 53, егрпоу 14311614)в пользу особа_1, информация_1 (место жительства: адреса_1 рнокпп - номер_1), задолженность по заработной плате в размере 11 790, 00 грн. (Одиннадцать тысяч семьсот девяносто гривен 00 копеек), средний заработок за время вынужденного прогула и время задержки выдачи трудовой книжки в размере 47 042, 94 грн. (Сорок семь тысяч сорок два гривны, 94 копейки) и в счет возмещения морального вреда 5 000, 00 грн. (Пять тысяч гривен, 00 копеек).
Взыскать с Открытого акционерного общества «Днипропетровський агрегатный завод »(местонахождение: г.. Днепр, ул. Щепкина, 53, егрпоу 14311614) в пользу особа_1, информация_1 (место жительства: адреса_1 рнокпп - номер_1), судебный сбор в размере 1 681, 60 грн. (Тысяча шестьсот восемьдесят один гривна, 60 копеек).
Взыскать с Открытого акционерного общества «Днепропетровский агрегатный завод» (местонахождение: г.. Днепр, ул. Щепкина, 53, егрпоу 14311614) судебный сбор в размере 840, 80 грн. (Восемьсот сорок гривен, 80 копеек) напользу государства.
Допустить немедленное исполнение решения суда в части взыскания начисленной, но невыплаченной заработной платы в пределах суммы платежа за один месяц.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или прийняття постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Решение может быть обжаловано непосредственно в Днепровский апелляционного суда путем подачи апелляционной жалобы в течение тридцати дней со дня его провозглашения. Лица, принимавшие участие в деле, но не присутствовавшим в судебном заседании во время провозглашения судебного решения, могут подать апелляционную жалобу в течение тридцати дней со дня получения копии этого решения.

судьяД.Л. черкез

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

Справа № 204/2096/20
Провадження № 2/204/1001/20

рішення
іменем україни

11 серпня 2020 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді Черкез Д.Л.,
за участю секретаря судового засідання [С.] Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, зобов`язання видати копію наказу про звільнення і трудову книжку, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

09 квітня 2020 року особа_1 звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просив: стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» заборгованість по заробітній платі у розмірі 11 790, 00 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу та час затримки видачі трудової книжки в розмірі 47 042, 94 грн., моральну шкоду у розмірі 5 000, 00 грн., зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровський агрегатний завод» видати особа_1 трудову книжку та копію наказу про звільнення, а також покласти на відповідача судові витрати. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав на те, що він працював у Приватному акціонерному товаристві «Дніпропетровський агрегатний завод» на посаді електромонтера цеху ІІ. Під час роботи у Приватному акціонерному товаристві «Дніпропетровський агрегатний завод» у відповідача систематично виникала заборгованість по заробітній платі перед позивачем. У зв`язку з цим, 05 серпня 2019 року він подав заяву про звільнення за власним бажанням. Після подання вказаної заяви він відпрацював ще два тижні, як це було погоджено з відповідачем, тобто останнім днем його роботи було 19 серпня 2019 року. Однак, відповідач не повідомив позивача про суми, які належать йому до виплати в день звільнення, не провів з ним повного розрахунку, не ознайомив з наказом про звільнення, не видав трудову книжку. Він вживав заходи для вирішення зазначеної ситуації в позасудовому порядку, однак зазначені заходи позитивного результату не дали, відповідач так і не ознайомив позивача з наказом про звільнення та не видав трудову книжку. Через відсутність трудової книжки позивач не має можливості влаштуватись на іншу роботу. За розрахунками позивача, сума нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з лютого 2019 року по серпень 2019 року становить 45 161, 05 грн., середній заробіток за затримку видачі трудової книжки становить 47 042, 94 грн. Вважає також, що протиправними діями відповідача йому завдано моральну шкоду. Він має докладати додаткових зусиль для організації свого життя та родини. Зауважує, що його дружина так само працювала на підприємстві відповідача та вимушена звернутись з аналогічним позовом. Він зазнає душевних страждань, оскільки чесно заробив свою заробітну плату, однак не може її отримати. Нанесену позивачу моральну шкоду він оцінює у 5 000, 00 грн., цю суму він вважає адекватною, враховуючи і строк затримки розрахунку, і безпорадний економічний стан його родини через протиправні дії відповідача. На підставі викладеного позивач звернувся до суду з даним позовом.
У письмовій заяві про зменшення позовних вимог від 24 червня 2020 року позивач зазначив, що під час розгляду справи в суді, а саме 11 червня 2020 року, йому була виплачена сума у розмірі 31 072, 00 грн., у зв`язку з чим заборгованість по заробітній платі станом на 24 червня 2020 року складає 11 790, 00 грн., а в іншій частині позовні вимоги він підтримує в повному обсязі.
У судове засідання позивач не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи, що відповідач, будучі належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, в судові засідання систематично не з`являється, про причини неявки суд не повідомляє, суд вважає, що відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин, а тому, з урахуванням приписів ч.ч. 3, 4 ст. 223 ЦПК України вважає за можливе провести судове засідання за його відсутності та вирішити справу на підставі наявних у ній даних та доказів.
Крім того, систематичну неявку відповідача в судові засідання суд розцінює як зловживання наданими правами з метою затягування розгляду справи та перешкоджання здійсненню судочинства.
У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх [censored] судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено та визнавалося сторонами, що особа_1 працював у Приватному акціонерному товаристві «Дніпропетровський агрегатний завод» на посаді електромонтера цеху ІІ. Факт праці позивача на підприємстві відповідача підтверджується також наданими відповідачем довідками про розмір заборгованості по заробітній платі (а.с. 51) та про заборгованість по компенсаційним виплатам (а.с. 52).
Звернувшись до суду позивач зазначив, що відповідач не виплачував позивачу нараховану йому заробітну плату за період з лютого 2019 року по серпень 2019 року, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по заробітній платі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Нормами ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Аналогічні положення має ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України.
Разом з тим, починаючи з лютого 2019 року відповідач не виплачував позивачу нараховану йому заробітну плату, заборгованість по якій згідно довідки, виданої Приватним акціонерним товариством «Дніпропетровський агрегатний завод» (а.с. 51), за період з лютого 2019 року по серпень 2019 року включно станом на 07 травня 2020 року становить 42 862, 00 грн.
У своїй письмовій заяві від 24 червня 2020 року позивач зазначив, що 11 червня 2020 року відповідачем йому була виплачена частина заборгованості по заробітній платі у розмірі 31 072, 00 грн.
Отже, на теперішній час сума нарахованої, але не виплаченої позивачу заробітної плати, становить 11 790, 00 грн. (42 862, 00 грн. - 31 072, 00 грн. = 11 790, 00 грн.).
За таких обставин суд вважає необхідним стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» на користь особа_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 11 790, 00 грн., а отже позовні вимоги особа_1 в цій частині підлягають задоволенню.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Таким чином, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Судом також встановлено, що 05 серпня 2019 року особа_1 подав до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» заяву, в якій просив звільнити його за власним бажанням (а.с. 17). Вказана заява була зареєстрована у відділі кадрів Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» того ж дня, тобто 05 серпня 2019 року, за № 83-1123. Звільнення Позивача було також погоджено начальником цеха, що підтверджується підписом у заяві.
Написання позивачем - особа_1 заяви про звільнення за власним бажанням слід розглядати як вчинення ним дій, направлених на зміну діючих між сторонами правовідносин, з метою настання відповідних правових наслідків (в даному випадку - звільнення працівника працюючого за трудовим договором, укладеним на невизначений строк, та припинення між сторонами трудових правовідносин).
Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Отже, за змістом ст. 38 КЗпП України працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання Трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно.
За загальним правилом, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. При цьому, слід враховувати, що загальний двотижневий термін може бути і скорочено, якщо заяву працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлено неможливістю продовжувати роботу.
В даному випадку позивачем у заяві про звільнення від 05 серпня 2019 року було зазначено про звільнення за власним бажанням, у зв`язку з чим трудовий договір повинен був бути розірваний через два тижні, тобто з 19 серпня 2019 року.
Отже, в даному випадку роботодавець або уповноважений ним орган зобов`язаний був розірвати трудові відносини з позивачем у визначений законом строк, і видати наказ, у якому причини й дата звільнення мають бути чітко сформульовані.
У заяві позивача про звільнення не було зазначено бажану дату звільнення, у зв`язку з чим датою припинення трудових відносин з працівником слід вважати дату відпрацювання двох тижнів, тобто останнім робочим днем позивача є 19 серпня 2019 року. Крім того слід враховувати, що з пояснень позивача судом встановлено, що написавши заяву про звільнення він відпрацював передбачений законом двотижневий термін до 19 серпня 2020 року включно, та з 20 серпня 2019 року на роботу більше не виходив.
За таких обставин, оскільки позивач у заяві про звільнення від 05.08.2019 року просив звільнити його за власним бажанням, суд приходить до висновку, що у відповідача виник обов`язок звільнити позивача та розірвати з ним трудові відносини після спливу двотижневого терміну - тобто 20 серпня 2019 року, про що видати відповідний наказ про звільнення.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.
Судом встановлено, що 20 серпня 2019 року трудові відносини між позивачем та відповідачем були фактично припинені. Однак, відповідач 20 серпня 2019 року безпідставно не видав відповідний наказ про звільнення особа_1 та не видав йому належно оформлену трудову книжку, що є грубим порушенням вимог статті 47 КЗпП України.
Згідно положень ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися з заявою про вирішення Трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
У позовній заяві позивач наполягає на тому, що наказ про його звільнення відповідач не видав і до теперішнього часу, а також не видає позивачу належно оформлену трудову книжку, що порушує вимоги Трудового законодавства України. При цьому, доказів на спростування таких обставин стороною відповідача суду не надано.
Отже, судом встановлено, що не видавши позивачу трудову книжку в передбачений законом строк після написання ним заяви про звільнення, відповідачем були порушені конституційні права позивача, а саме - право на працю та право на звільнення.
Наведені протиправні дії відповідача порушують право позивача на припинення існуючих трудових відносин та на можливість нового працевлаштування позивача, або можливість виходу на пенсію, у зв`язку з чим порушені права позивача підлягають судовому захисту.
У зв`язку з цим суд вважає, що єдиним ефективним, належним та співмірним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язання відповідача по справі - Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровський агрегатний завод» видати йому належно оформлену трудову книжку з внесеним записом про звільнення та видати копію наказу про звільнення особа_1 за власним бажанням, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог особа_1 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» середнього заробітку за час вимушеного прогулу та затримку видачі трудової книжки слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до пункту 8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).
Відповідно до довідки, виданої Приватним акціонерним товариством «Дніпропетровський агрегатний завод», середньоденна заробітна плата позивача становить 891, 00 грн. за один робочий день (а.с. 53).
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що згідно наказу голови правління Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» № 25/1/68 від 25 березня 2020 року «Про режим роботи» у зв`язку з введенням карантинного режиму в Україні роботу підприємства було призупинено з 26 березня по 03 квітня 2020 року (а.с. 45). Дію наказу № 25/1/68 від 25 березня 2020 року було продовжено до 22 травня 2020 року наказами № 30/1/68 від 30.03.2020 року (а.с. 44 (зворотній бік), № 22/1/68 від 22.04.2020 року (а.с. 44), № 8/1/68 від 08.05.2020 року (а.с. 43 (зворотній бік).
Інших доказів, щодо скорочених режимів роботи на підприємстві Відповідача та строків дії таких режимів, матеріали справи не містять.
Враховуючи наведене суд зазначає, що середній заробіток розраховується за період, починаючи з дня, наступного за днем звільнення, тобто з 20.08.2019 року і по день розгляду справи судом, оскільки трудову книжку на день розгляду справи відповідачем позивачу так і не видано.
Кількість робочих днів, з урахуванням режиму роботи на підприємстві за період з 20 серпня 2019 року по 11 серпня 2020 року складає 206 днів, а саме: серпень 2019 року - 8 днів, вересень 2019 року - 21 день, жовтень 2019 року - 22 дні, листопад 2019 року - 21 день, грудень 2019 року - 21 день, січень 2020 року -21 день, лютий 2020 року - 20 днів, березень 2020 року - 17 днів, травень 2020 року - 5 днів, червень 2020 року - 20 днів, липень 2020 року - 23 дні, серпень 2020 року - 7 днів.
Таким чином, розмір середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки, а саме за період з 20 серпня 2019 року по 11 серпня 2020 року складає: 206 днів х 891, 00 грн. = 183 546, 00 грн.
Але, оскільки позивач просив стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та час затримки видачі трудової книжки у розмірі 47 042, 94 грн., враховуючи, що відповідно до положень статті 13 ЦПК України суд розглядає справу виключно в межах заявлених позивачем позовних вимог, суд приходить до переконливого висновку, що з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» на користь особа_1 слід стягнути суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу та час затримки видачі трудової книжки у розмірі 47 042, 94 грн., тобто в межах заявлених позовних вимог, а тому позовні вимоги особа_1 в цій частині також підлягають задоволенню.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 5 000, 00 грн. суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Частиною 2 статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Крім того, у частині 1 статті 237-1 КЗпП України визначено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Стаття 23 ЦК України та стаття 237-1 КЗпП України передбачають можливість відшкодування моральної шкоди завданої працівнику власником або уповноваженим ним органом внаслідок порушення його законних прав, що призвели до моральних страждань.
Судом встановлено, що Приватним акціонерним товариством «Дніпропетровський агрегатний завод» було порушено право позивача особа_1 на своєчасне розірвання Трудового договору, припинення між сторонами трудових правовідносин та отримання трудової книжки. При цьому, суд враховує, що відповідач не видає наказ про звільнення позивача та не видає йому належно оформлену трудову книжку з внесеним записом про звільнення ще з 20 серпня 2019 року, тобто майже один рік.
Отже, суд вважає, що позивач особа_1 як працівник має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди, яка виразилася у порушенні його права на звільнення та отримання трудової книжки, що призвело до порушення права на працю, права на можливість нового працевлаштування та вправа на вихід на пенсію, та як наслідок до моральних страждань.
Крім того, внаслідок неправомірних дій відповідача позивач вимушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя, а саме у зв`язку з невидачею трудової книжки з внесеним записом про звільнення позивач був позбавлений можливості влаштуватись на нову роботу та отримувати дохід.
Виходячи з наведеного суд зазначає, що позивач як працівник має право на відшкодування моральної шкоди, завданої йому неправомірними діями відповідача, та саме відповідач є особою, внаслідок дії якого було завдано моральну шкоду позивачу.
При визначенні розміру відшкодування заподіяної позивачам моральної шкоди суд виходить з наступного.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, їх тривалості, а також інших негативних наслідків.
Як зазначено у пункті 3 Постанови Пленум Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до пункту 9 вказаної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, суд враховує те, що внаслідок порушення права позивача на своєчасне розірвання Трудового договору, припинення між сторонами трудових правовідносин та отримання трудової книжки, що призвело до моральних страждань, порушився нормальний ритм життя позивача, він був вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, у зв`язку з відсутністю трудової книжки був позбавлений можливості влаштуватись на нову роботу. Також суд враховує надмірну тривалість такого порушення, яка у часі розтягнулася майже на один рік, з 20 серпня 2019 року по теперішній час позивачу так і не була видана трудова книжка.
За таких обставин, суд прийшов до висновку про те, що неправомірними діями відповідача позивачу також була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях через неправомірну поведінку відповідача та вважає доведеним факт душевних страждань позивача, реальність яких не викликає сумніву, а тому позивач має право на відшкодування заподіяної моральної шкоди.
Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди суд враховує те, що відповідач не видає наказ про звільнення позивача та не видає йому належно оформлену трудову книжку з внесеним записом про звільнення ще з серпня 2019 року по теперішній час.
Виходячи з засад розумності, справедливості та об`єктивності суд вважає, що розмір завданої позивачу моральної шкоди пред`явлений до стягнення є співмірним, об`єктивним та справедливим, а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача 5 000, 00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Отже, за таких обставин, вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди суд визнає доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх [censored] з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги особа_1 підлягають задоволенню, а порушені права позивача судовому захисту.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги майнового характеру про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час вимушеного прогулу і час затримки видачі трудової книжки задоволені на загальну суму 58 832, 94 грн. (11 790, 00 грн. + 47 042, 94 грн. = 58 832, 94 грн.) та позивач був звільнений від сплати судового збору за цими позовними вимогами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 840, 80 грн. Крім того, оскільки позовні вимоги про зобов`язання видати копію наказу про звільнення і трудову книжку, а також позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, за які позивачем було сплачено судовий збір у загальному розмірі 1 681, 60 грн., також задоволені, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у загальному розмірі 1 681, 60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 38, 47, 115, 233, 235, 237-1 КЗпП України, ст. 15, 23 ЦК України, Законом України «Про оплату праці», ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 352, 430 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В:

Позовну заяву особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, зобов`язання видати копію наказу про звільнення і трудову книжку, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - задовольнити.
Зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровський агрегатний завод» видати особа_1 належно оформлену трудову книжку з внесеним записом про звільнення та видати копію наказу про звільнення особа_1 за власним бажанням.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Щепкіна, 53, єдрпоу 14311614) на користь особа_1 , інформація_1 (місце проживання: адреса_1 , рнокпп - номер_1 ), заборгованість по заробітній платі у розмірі 11 790, 00 грн. (одинадцять тисяч сімсот дев`яносто гривень, 00 копійок), середній заробіток за час вимушеного прогулу та час затримки видачі трудової книжки у розмірі 47 042, 94 грн. (сорок сім тисяч сорок дві гривні, 94 копійки) та в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000, 00 грн. (п`ять тисяч гривень, 00 копійок).
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Щепкіна, 53, єдрпоу 14311614) на користь особа_1 , інформація_1 (місце проживання: адреса_1 , рнокпп - номер_1 ), судовий збір у розмірі 1 681, 60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня, 60 копійок).
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Щепкіна, 53, єдрпоу 14311614) судовий збір у розмірі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривень, 80 копійок) на користь держави.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.Л. Черкез