АТ "ЗАЛК": невыплата зарплаты

1Справа № 335/4037/19 2/335/182/2020
рішення
іменем україни

22 квітня 2020 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді - Геєць Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання - Ровенської В.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжя цивільну справу за позовом особа_1 до Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» про стягнення заробітної плати, належних сум у зв`язку зі звільненням, середнього заробітку за невиплачену в строк заробітну плату, компенсації витрати частини заробітної плати в зв`язку із порушенням строків її виплати,

встановив:
Позивач особа_1 звернувся до суду з позовною заявою до АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» про стягнення заробітної плати, належних сум у зв`язку зі звільненням, середнього заробітку за невиплачену в строк заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати в зв`язку із порушенням строків її виплати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом № ЗАлК-19-П028/02а від 04.03.2019 року позивач був звільнений з посади директора з захисту ресурсів, дирекції з захисту ресурсів на підставі п. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного та Трудового договору.
Посилаючись на те, що в день звільнення підприємство не виконало вимоги ст. 116 КЗпП України, позивач просить стягнути з відповідача: заборгованість по заробітній платі за період з грудня 2018 по березень 2019 року у загальному розмірі 45 819, 42 грн. за вирахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів; компенсацію за невикористані дні відпустки у загальному розмірі 22 703, 69 грн. в тому числі податки, збори та загальнообов`язкові платежі, що становлять 4427, 22 грн., вихідну допомогу у розмірі 107 962, 50 грн., в тому числі податки, збори та загальнообов`язкові платежі, що становлять 21 052, 69 грн., середній заробіток за час затримки виплати належних позивачу виплат з дати звільнення по день підготовки позову (09.04.2019 року) у розмірі 42 131, 71 грн., в тому числі податки, збори та загальнообов`язкові платежі, що становлять 8 215, 69 грн., судові витрати покласти на відповідача.
Відповідно до письмових заперечень відповідача викладених у його відзиві на позовну заяву, відповідач просить відмовити особа_1 у задоволенні позову, посилаючись на те, що розрахунок компенсації за невикористані дні відпустки частково виконано невірно, оскільки загальна сума компенсації складає 12 190, 65 грн. Щодо стягнення вихідної допомоги в порядку ст. 44 КЗоТ, в цій частині будь яких вимог про виплату вказаної суми до підприємства не надходило. Щодо стягнення суми заборгованості по заробітній платі, в цій частині відповідач частково погоджується. Крім того, щодо стягнення середньої заробітної плати з дня звільнення по день фактичного розрахунку, відповідач зазначив, що накладення арешту на грошові кошти підприємства робить неможливим проведення розрахунків підприємства з працівниками по заробітній платі, а також проведення розрахунків зі звільненими працівниками.
14.04.2020 року від відповідача надійшли пояснення, згідно до яких АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» було виплачено позивачу в рахунок заробітної плати за грудень 2018 року та за лютий 2019 року - 4963, 17 грн., а саме: 24.05.2019 - 1000 грн., 31.07.2019 - 400 грн., 29.08.2019 - 400 грн., 13.11.2019 - 2763, 17 грн. та в рахунок заробітної плати за лютий 2019, а саме: 13.12.2019 - 400 грн.
21.04.2020 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач прохав стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за період з грудня 2018 по березень 2019 року у загальному розмірі 40 856, 51 грн. за вирахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів, компенсацію за невикористані дні відпустки у загальному розмірі 22 703, 69 грн., в тому числі податки, збори та загальнообов`язкові платежі, що становлять 4427, 22 грн., вихідну допомогу у розмірі 107 962, 50 грн., в тому числі податки, збори та загальнообов`язкові платежі, що становлять 21 052, 69грн., середній заробіток за час затримки виплати належних виплат з дати звільнення по 21.04.2020 року у розмірі 496 803, 67 грн., в тому числі податки, збори та загальнообов`язкові платежі, що становлять 96 876, 72 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати в зв`язку із порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари й тарифів на послуги у розмірі 2795, 87 грн. без вирахування податків, зборів та загальнообов`язкових платежів; судові витрати що складаються з судового збору у розмірі 1152, 60 грн. та витрат на правничу допомогу.
Ухвалою суду від 24.04.2019 року було відкрито провадження в справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою суду від 07.06.2019 року заяву позивача особа_1 про забезпечення позову залишено без задоволення.
Ухвалою суду від 16.09.2019 року провадження по справі зупинено до набрання законної сили рішення суду по цивільній справі за позовом особа_1 до Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» про скасування наказу про скасування наказів на преміювання.
Ухвалою суду від 13.03.2020 року провадження по справі поновлено.
В судове засідання позивач не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Дослідивши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з нижченаведених підстав.
Судом встановлено, що особа_1 перебував у трудових відносинах з АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат з 13.03.2017 року на посаді директора з захисту ресурсів, на 0, 9 ставки згідно наказу № 02-28/к від 10.03.2017 року.
Наказом № ЗАлК-19-П028/02а від 04.03.2019 року особа_1 був звільнений з посади директора з захисту ресурсів, дирекції з захисту ресурсів на підставі п. 3 ст. 38 КЗпП України, у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного та Трудового договору.
Згідно ст. 43 Конституції України право на одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи Трудового договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Статтею 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Судом встановлено і це не оспорюється представником відповідача, що на час звільнення особа_1 відповідач не провів з ним розрахунок.
Відповідно до пояснень відповідача, позивачу було виплачено в рахунок заробітної плати за грудень 2018 року та за лютий 2019 року - 4963, 17 грн., а саме: 24.05.2019 року - 1000 грн., 31.07.2019 року - 400 грн., 29.08.2019 року - 400 грн., 13.11.2019 року - 2763, 17 грн. та в рахунок заробітної плати за лютий 2019 року, а саме: 13.12.2019 року - 400 грн.
Таким чином, залишок заборгованості підприємства по заробітній платі перед позивачем станом на день розгляду справи складає 40 856, 51 грн., тому в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення компенсації за невикористані дні відпустки в сумі 22 703, 69 грн., в тому числі податки, збори та загальнообов`язкові платежі, що становлять 4427, 22 грн., суд виходить з наступного.
Статтею 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
В ході розгляду справи відповідач не заперечував, що після звільнення позивача особа_1 , належна до виплати сума компенсації за невикористані відпустки не виплачена.
Для визначення розміру вказаної компенсації суд враховує Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року.
За змістом абз. 1 п.2 вказаного Порядку обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати компенсації за невикористані відпустки.
Трудове законодавство зобов`язує роботодавця повністю розрахуватися із працівником, якщо той звільняється. Нарахування компенсації за невикористану відпустку є одним із таких обов`язків роботодавця (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (Закон про відпустки) та ч. 4 ст. 83 КЗпП).
Відповідно до наказу № ЗАлК-19-П028/02а від 04.03.2019 року станом на день звільнення з посади компенсації за невикористану відпустку підлягало 17, 98 календарних днів. Отже сума що підлягає компенсації становить 22 703, 69 грн., в тому числі податки, збори та загальнообов`язкові платежі в розмірі 4427, 22 грн.
Таким чином, виходячи з наданих суду доказів, проаналізувавши які, суд дійшов висновку про їх належність та допустимість, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача про стягнення суми компенсації за невикористані відпустки у розмірі 22 703, 69 гривень без вирахування податків, а отже суд погоджується із розрахунком, наданим позивачем, адже зазначений розрахунок виконаний з врахуванням вимог абз. 1 п. 2 вказаного Порядку.
Враховуючи той факт, що особа_1 був звільнений з займаної посади за власним бажанням у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов Трудового та колективного договорів, тобто на підставі п. 3 ст. 38 КЗпП України, то згідно ст. 44 КЗпП України йому має бути виплачена вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.
Згідно ст. 44 КЗпП України при припиненні Трудового договору з підстав порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи Трудового договору працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.
При визначенні розміру вихідної допомоги керуються нормами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата для виплати вихідної допомоги обчислюється виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, що передують звільненню працівника.
При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються (п. 3 Порядку):
- основна заробітна плата;
- доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час, суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт, високі досягнення в праці (високу професійну майстерність), умови праці, інтенсивність праці, керівництво бригадою, вислугу років та інші);
- виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії;
- винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо.
Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Таким чином, враховуючи наведене, керуючись ст. 44 КЗпП України та Порядком обчислення середньої заробітної плати стягненню з відповідача на користь позивача також належить сума вихідної допомоги у розмірі 107 962, 50 грн., в тому числі податки, збори та загальнообов`язкові платежі, що становлять 21 052, 69 грн.
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч. 1 ст. 117 КЗпП України).
Пленум Верховного Суду України в п. 20 Постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.99 року N 13 постановив, що суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
При цьому, суд не знаходить підстав для звільнення відповідача від сплати середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності його вини у невиплаті належних позивачу сум в день звільнення. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.
Отже, відсутність коштів у роботодавця жодним чином не може слугувати поважною причиною невиплати працівникові всіх належних йому сум, а невиплата заробітної плати розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном.
З огляду на наведене, доводи відповідача щодо несвоєчасної виплати нарахованої заробітної плати, а також всіх належних до виплати компенсацій при звільнені, які зводяться до того, що затримка розрахунку з позивачем допущена, у зв`язку із об`єктивними обставинами, внаслідок накладення арешту на рахунки відповідача, тобто не з вини відповідача, як підставу для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, на переконання суду є неспроможними.
Згідно роз`яснень, викладених у п. 21 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 р. при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 08.02.1995р.
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якої пов`язана відповідна виплата.
Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Таким чином, з урахуванням кількості робочих днів затримки розрахунку при звільненні та заяви позивача про збільшення позовних вимог - розмір середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку за період з 05.03.2019 по 21.04.2020 року становить 496 803, 67 грн., в тому числі податки, збори та загальнообов`язкові платежі, що становлять 96 876, 72 грн., виходячи із розрахунку (1755, 49 (середньоденна заробітна плата) х 283 (робочі дні) = 496 803, 67 грн.).
При цьому, відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 № 13, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Позивачем також заявлені вимоги про стягнення суми компенсації втрати частини заробітної плати в зв`язку із порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари й тарифів на послуги з грудня 2018 року по день фактичного розрахунку у розмірі 2795, 87 грн. без вирахування податків, зборів та загальнообов`язкових платежів.
Так, відповідно до вимог ст. 34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари i тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Згідно з ч. 5ст. 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
За правилами ст. 3 цього Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Позивачем у заяві про збільшення позовних вимог зазначено розмір суми компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з невиплатою заробітної плати, які підлягають стягненню з відповідача, а саме - 2795, 87 грн. без вирахування податків, зборів та загальнообов`язкових платежів та додано їх розрахунок.
За викладених обставин позовні вимоги в частині стягнення компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з невиплатою заробітної плати підлягають задоволенню.
Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 8 200 грн., суд виходить з такого.
У відповідності до ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.
Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.
Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Участь адвоката, який представляє інтереси позивача у справі і факт надання правової допомоги підтверджено ордером на надання правової допомоги, угодою про надання правової допомоги, копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, Актом наданих послуг. Суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом наданих послуг, розміром позовних вимог, тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору за звернення до суду з позовними вимогами про стягнення заробітної плати, а тому суд вважає необхідним в порядку, передбаченому ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 768, 40 гривень.
На підставі ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за звернення до суду з позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за невиплачену в строк заробітну плату у розмірі 768, 40 гривень.
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень, зокрема у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Таким чином, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати за один місяць.
З наведених підстав суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

вирішив:
Позовні вимоги особа_1 ( інформація_1 , ІПН номер_1 , адреса_1 ) до Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (Код єдрпоу 00194122, 69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 15) про стягнення заробітної плати, належних сум у зв`язку зі звільненням, середнього заробітку за невиплачену в строк заробітну плату, компенсації витрати частини заробітної плати в зв`язку із порушенням строків її виплати - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (69032, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 15, код єдрпоу 00194122) на користь особа_1 ( інформація_1 , ІПН номер_1 , адреса_1 ) заборгованість по заробітній платі за період з грудня 2018 по березень 2019 року у загальному розмірі 40 856, 51 грн. (сорок тисяч вісімсот п`ятдесят шість гривень 51 коп.) за вирахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів.
Стягнути з Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (69032, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 15, код єдрпоу 00194122) на користь особа_1 ( інформація_1 , ІПН номер_1 , адреса_1 ) компенсацію за невикористані дні відпустки у загальному розмірі 22 703, 69 грн. (двадцять дві тисячі сімсот три гривні 69 коп.), в тому числі податки, збори та загальнообов`язкові платежі, що становлять 4427, 22 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (69032, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 15, код єдрпоу 00194122) на користь особа_1 ( інформація_1 , ІПН номер_1 , адреса_1 ) вихідну допомогу у розмірі 107 962, 50 грн. (сто сім тисяч дев`ятсот шістдесят дві гривні 50 коп.), в тому числі податки, збори та загальнообов`язкові платежі, що становлять 21 052, 69грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (69032, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 15, код єдрпоу 00194122) на користь особа_1 ( інформація_1 , ІПН номер_1 , адреса_1 ) середній заробіток за час затримки виплати належних виплат з дати звільнення по 21.04.2020 року у розмірі 496 803, 67 грн. (чотириста дев`яносто шість тисяч вісімсот три гривні 67 коп.), в тому числі податки, збори та загальнообов`язкові платежі, що становлять 96 876, 72 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (69032, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 15, код єдрпоу 00194122) на користь особа_1 ( інформація_1 , ІПН номер_1 , адреса_1 ) компенсацію втрати частини заробітної плати в зв`язку із порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари й тарифів на послуги у розмірі 2795, 87 грн. без вирахування податків, зборів та загальнообов`язкових платежів.
Стягнути з Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (69032, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 15, код єдрпоу 00194122) на користь особа_1 ( інформація_1 , ІПН номер_1 , адреса_1 ) судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (69032, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 15, код єдрпоу 00194122) на користь особа_1 ( інформація_1 , ІПН номер_1 , адреса_1 ) витрат на правничу допомогу у розмірі 8 200 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (69032, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 15, код єдрпоу 00194122) в дохід держави судовий збір у розмірі 768, 40 гривень.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телемунікаційної системи подається до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя [Ю.]