АТ "ХЕРСОНСЬКА ТЕЦ": невыплата зарплаты

Дело № 766/24385/19
н / п 2/766/3597/20



решение

именем украины

6 июля 2020 [censored] городской суд в составе:
судьи [П.] В.В.,
секретаря [К.] А.Н.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в г.. [censored] в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску лицо_1 к акционерного общества [censored] Теплоэлектроцентраль» о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время повтораки расчета, изменения формулировки оснований увольнения, взыскания выходного пособия, взыскании индексации и морального вреда,
В:
В декабря 2019 лицо_1 обратился в суд с иском к акционерного общества [censored] Теплоэлектроцентраль» (далее АО [censored] ТЭЦ») о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, изменении формулировки причин увольнения, взыскания выходного пособия, взыскания индексации и взыскании моральной вреда, ссылаясь на то, что приказом №51-к от 07.02.2000року был принят на работу к ответчику на должность электромонтера главного щита управления электростанции 4 группы. Приказом №78-к от 18.02.2003року переведен на должность электромонтера по обслуживанию электрооборудования электростанции 5 группы с вредными условиями труда. Приказом №386-к от 05.11.2008року переведен на должность начальника смены электростанции предприятия.
Приказом №454-к от 02.10.2019року уволен с работы подостойно п.1 ст.36 КЗоТ Украины по соглашению сторон с 07.10.2019року.
В нарушение требований ст.116 КЗоТ Украины при увольнении он не получил причитающиеся ему к выплате суммы, в том числе заработную платы за период с мая 2019року по октябрь 2019року в сумме 108 459, 16грн., Что подтверждается справкой о задолженности.
Учитывая, что ответчик не выплатил причитающуюся ему при увольнении заработную плату, поэтому в соответствии с предписаниями ст.117 КЗоТ Украины должен выплатить средний заработок за все время задержки г.озрахунку.
Начисление выплат при исчислении средней заработной платы, исчисляется из средней заработной платы за последние два месяца работы, производится путем умножения среднедневного заработка на число рабочих дней, а в случае, предусмотренных законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены средним заработком.
В сентябре и октябре 2019року его заработная плата составляла 34 697, 89грн., Количество рабочих дней в сентябре и октябре 25 среднедневной заработок составляет 1387, 92грн. (34697, 89: 25 = 1387, 92грн.) По состоянию на день подачи иска количество рабочих дней со 07.10.2019року о 18.11.2019року составляет 30 дней, поэтому в соответствии с требованиями ст.117 КЗоТ Украины ответчик должен уплатить 41 637, 47грн. (1387, 92? 30 = 41637, 47грн.).
В связи с нарушением работодателем законодательства о труде и невыполнение условий коллективного договора в виде нарушения сроков оплаты труда и наличием задолженности по выплате причитающейся ему заработной платы, он 24.09.2019року подал заявление о его свильнення на основании ч.3 ст.38 КЗоТ Украины.
При увольнении он получил копию приказа и трудовую книжку где основанием освобождения указано, по соглашению сторон по п.1 ч.1 ст.36 КЗоТ Украины.
Считает, что работодатель незаконно изменил правовые основания его увольнения, поэтому просит изменить формулировку причин расторжения Трудового договора по ч.1 ст.36 КЗоТ Украины на ч.3 ст. 38 КЗоТ Украины, а также взыскать в его пользу выходное пособие, предусмотренное ст.44 КЗоТ Украины в размере трехмесячного середньогв заработка, который составляет 61 день в сумме 84 663, 12грн. (1387, 92? 61 день - три последних месяца).
Согласно ч.5 ст.95 КЗоТ Украины заработная плата подлежит индексации в установленном законодательством порядке.
Поскольку ответчик на запрос адвоката отказался предоставить информацию об индексации заработной платы, а имеющиеся у него расчетные листы дают основания считать, что индексация ответчиком не начислялась.
Согласно расчету за период с 19.11.2014року по октябрь 2019року индексациясоставила 4406, 06грн.
Учитывая, что на время подачи иска он не располагает сведениями о размере выплаченной заработной платы за все время работы у ответчика, окончательный расчет компенсации будет сделан после их получения, по определению суда.
Кроме того, действиями ответчика ему причинен моральный вред, который он оценивает в 50 000, 00грн., В качестве компенсации за моральные страдания, в связи со значительным ущербом его здоровью, ухудшение качества жизни, поскольку невыплата причитающихся денежных средств, изменила его жизньк худшему. Ни разу за всю жизнь ему не приходилось быть в такой ситуации, ни разу не испытывал такого чувства беспомощности, унижения, которые пришлось пережить.
Учитывая изложенное, нормы ст 38, 44, 116, 117 КЗоТ Украины, истец просил взыскать с АО [censored] ТЭЦ» в пользу особа_1: задолженность по заработной плате в сумме 108 459, 16грн .; в соответствии со ст. 117 КЗоТ Украины 41 637, 47грн .; в соответствии с ст.44 КЗоТ Украины 84 663, 12грн .; индексацию в размере 4 406, 06грн .; моральну ущерб в размере 50 000, 00грн ..
Обязать АО [censored] ТЭЦ» изменить запись о его увольнении в трудовой книжке ч. 1 ст.36 КЗоТ Украины на ч.3 ст.38 КЗоТ Украины, судебные расходы возложить на ответчика.
Определением суда от 11.12.2019року открыто производство, рассмотрение дела назначено в порядке упрощенного искового производства и истребовано у ответчика документы, подтверждающие обстоятельств увольнения истца и принадлежащих ему при увольнении расчетных сумм ..
Определением суда от 05.02.2020года удовлетворено ходатайство ответчика и продлен АО [censored] ТЭЦ» срок для предоставления доказательств.
В отзыве на иск временно исполняющий обязанности председателя правления АО [censored] ТЭЦ» Лазирко Н.А. возражал против иска, отметив, что приказом № 454-к от 02.10.2019року особа_1 освобожден от должности начальника смены электростанции предприятия по п.1 ст.36 КЗоТ Украины по соглашению сторон. Приказ об увольнении истцом оспорен, запись в трудовой книжке проведен в соответствии с действующим приказв №454-к от 02.10.2019року, поэтому освобождение особа_1 произошло по ч.1 ст.36 КЗоТ Украины.
Кроме того, истец не доказал нарушение его прав и интересов заполнением трудовой книжки не в соответствии с приказом № 454-к, и не предоставил доказательств отмены указанного приказа, напрямую зависит от изменения в трудовой книжке формулировки оснований увольнения.
Поскольку, согласно приказу № 454-к истец освобожден на основании п.1 ст.36 КЗоТ Украины, а не на основании ст.38 или 39 КЗоТ Украины и, в день составленияотзыва приказ действует и не отменен, поэтому отсутствуют основания для выплаты выходного пособия, предусмотренного ст. 44 КЗоТ Украины.
Требования истца о взыскании индексации в размере 4406, 06грны. за период с 19.11.2014року по октябрь 2019року заявленные за пределами срока исковой давности, определенной ст.257 ГК Украины. Индексация не включается в понятие заработная плата, а потому для взыскания индексации применяется срок исковой давности ..
Кроме того, истец не предоставил доказательств в подтверждение отмовы АО [censored] ТЭЦ» осуществлять индексацию заработной платы, несмотря на то, что в расчетном листе за июль 2019року отражено начисление индексации, а именно, «Инд.д (187) 7/9 65, 31».
АО [censored] ТЭЦ» постоянно выполняет требования законодательства об индексации заработной платы, следовательно исковые требования не только не содержат основательного расчета суммы индексации заработной платы, но и содержат недостоверную информацию относительно действий общества.
Согласно ч.3 ст.12 ГПК Украины каждая сторона должнадоказать обстоятельства, имеющие значение для дела и на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом. С искового заявления усматривается, что особа_1 решил себе нравственные страдания, самостоятельный стресс, головные боли, ухудшение сна и другие обстоятельства, которые отмечает без правовой основы.
О взыскании судебных расходов, то судебный сбор уплачен истцом за обращение в суд с имущественным требованием о возмещении морального вреда, и в случае отказав удовлетворении иска возлагаются на истца. Расходы на правовую помощь в размере 24 000, 00грн., Не подлежат удовлетворению, поскольку к исковому заявлению представлено расчета данной суммы, возможно была оплачена истцом по обращению в суд по другому делу, консультаций по другим вопросам, которые не касаются данного предмета иска .
Ответ на отзыв в суд не поступало.
Согласно ч. 5 ст. 279 ГПК Украины суд рассматривает дело в порядке упрощенного искового производства без уведомления стрдр по имеющимся в деле материалам, при отсутствии ходатайства любой из сторон о другом. По ходатайству одной из сторон или по собственной инициативе суда рассмотрение дела проводится в судебном заседании с сообщением (вызовом) сторон.
От представителя ответчика поступило ходатайство о рассмотрении дела с сообщением (вызовом) сторон.
Определением суда от 25.05.2020 года в удовлетворении ходатайства отказано.
Исследовав материалы дела, представленные доказательства, суд установил следующие обстоятельств и соответствующейи основаниям.
Согласно ст.21 КЗоТ Украины трудовой договор есть соглашение между работником и собственником предприятия, учреждения, организации или уполномоченным им органом или физическим лицом, по которому работник обязуется выполнять работу, определенную этим соглашением, с подчинением внутреннему трудовому распорядку, а собственник предприятия , учреждения, организации или уполномоченный им орган или физическое лицо обязуется выплачивать работнику заработную плату и обеспечивать условия труда, необходимыедля выполнения работы, предусмотренные законодательством о труде, коллективным договором и соглашением сторон.
Согласно ч.1 ст. 115 КЗоТ Украины заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов - представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
Судом установлено и подтверждено материалами дела, особа_1 работал у ответчика с 07.02.2000року в должности электромонтера главного щита управления электростанции 4 группы, приказом №78-к от 18.02.2003року переведен на должность электромонтера по обслуживанию электрооборудования электростанцийии 5 группы с вредными условиями труда, приказом №386-к от 05.11.2008року переведен на должность начальника смены электростанции предприятия.
24.09.2019 года истец подал заявление, в котором просил освободить его от должности 07.10.2019року на основании части третьей статьи 38 КЗоТ Украины, в связи с длительным нарушением обществом законодательства о труде и условий коллективного договора в виде нарушения сроков оплаты труда и наличии задолженности по выплате причитающейся ему заработной плате, с выплагой выходного пособия в соответствии с требованиями ст.44 КЗоТ Украины и проведения окончательного расчета при увольнении.
Приказом № 454-к руководителя АО [censored] ТЭЦ» от 02.10.2019року особа_1 уволен по соглашению сторон в соответствии с п.1 ст.36 КЗоТ Украины. В трудовую книжку особа_1 07.10.2019року внесена соответствующая запись об увольнении.
Факт ознакомления с приказом от 07.10.2019року и получения истцом трудовой книжки в день увольнения сторонами не оспаривается.
По смыслу статьи 38 КЗоТ Укны работник имеет право по собственной инициативе в любое время расторгнуть заключенный с ним на неопределенный срок трудовой договор. При этом срок расторжения Трудового договора и его правовые основания зависят от причин, побуждающих работника к его расторжения и которые работник определяет самостоятельно. В случае, если указанные работником причины увольнения - нарушение работодателем Трудового законодательства (часть третья статьи 38 КЗоТ Украины) - не подтверждаются или работодателем не признаются, последнийней не имеет права самостоятельно изменять правовое основание расторжения Трудового договора на увольнение по соглашению сторон без ссылки на часть третью статьи 38 КЗоТ Украины.
Для определения правового основания расторжения Трудового договора по части третьей статьи 38 Кодекса законов о труде Украины значение имеет сам только факт нарушения работодателем законодательства о труде, что побудило работника к расторжению Трудового договора по собственной инициативе, а не уважительность или неуважительность причины такого порушення и его существенность.
Именно такой правовой вывод Верховного Суда Украины, изложенный в постановлениях №6-120цс12 от 31.10.2012року, №6-34цс13 от 22.05.2013року, №741 / 1128/17 от 13.06.2018року, который суд в соответствии с ч.4 ст. 263 ГПК Украины учитывает при выборе и применении норм права к спорным правоотношениям.
Так, обращаясь в суд с иском особа_1 отмечал о нарушении ответчиком законодательства о труде, в частности, невыплату заработной платы в срок, предусмотренный статТее 115 КЗоТ Украины, и наличие задолженности по выплате причитающейся ему заработной платы.
Материалами дела, а именно справкой АО [censored] ТЭЦ» подтверждена задолженность общества по выплате истцу заработной платы, возникла за период с мая 2019року по октябрь 2019 и, в день освобождения при окончательном расчете принадлежало к выплате 108 459, 16грн
Согласно статье 24 Закона Украины «Об оплате труда» № 108/95-ВР (с последующими изменениями) заработная плата выплачивается працивникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов - представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за какой осуществляется выплата.
По установленным судом обстоятельствам дела подтверждено нарушение АО [censored] ТЭЦ» требований ст.115 КЗоТ Украины, ст.24 Закона Украины «О труде», а именно, невыплата истцу заработной платы с мая 2019року, что стало основанием подачи им 24.09.2019року заявления о расторжение Трудового договора по инициативе работника по ч.3 ст.38 КЗоТ Украины, суд пришел к выводу о наличии правовых оснований для освобождения истца по ч.3 ст. 38 КЗоТ Украины.
Согласно ч.1 ст.5 ГПК Украины осуществляя правосудие, суд защищает права, свободы и интересы физических лиц, права и интересы юридических лиц, государства и общественные интересы способом, определенным законом или договором.
Учитывая изложенное, приведенные выше нормы материального права суд считает, что ответчик не вправе был изменять основание расторжения Трудового договора на п.1 ч.1 ст. 36 КЗоТ Украины при отсутствии на то волеизъявления истца, а потому приказ исполняющего обязанности директора АО [censored] ТЭЦ» от 02.10.2019року № 454-к в части освобождения особа_1 с работы по п. 1 ч.1 ст.36 КЗоТ Украины не соответствует действующему законодательству Украины.
Согласно ч. 3 ст.235 КЗоТ Украины в случае признания формулировки причины увольнения неправильной или не соответствующей действующему законодательству, в случаях, когда это не влечет восстановления работника на работе, орган, рассматривающий трудовой спор, обязан изменить формулировку и указать в решении причину увольнения в точном соответствии с формулюванням действующего законодательства и со ссылкой на соответствующую статью (пункт) закона.
Поскольку истец не желает продолжать трудовые отношения с ответчиком, суд считает требования истца, по изменение формулировки оснований увольнения и внесения соответствующей записи в трудовую книжку подлежащими удовлетворению.
В соответствии со ст. 44 КЗоТ Украины при прекращении Трудового договора по основаниям, в частности, вследствие нарушения собственником или уполномоченным им органом законодательства о труде, коллективногоили Трудового договора (статьи 38 и 39) работнику выплачивается выходное пособие в размере предусмотренного коллективным договором, но не менее трехмесячного среднего заработка.
При таких обстоятельствах, при увольнении работника по ч.3 ст.38 КЗоТ Украины, работодатель обязан выплатить ему выходное пособие в соответствии с предписаниями ст.44 КЗоТ Украины, что.
Согласно справки АО [censored] ТЭЦ» заработной платы особа_1 за два последних месяца работы 2019року составляла август - 24767, 73грн., Сентябрь -34 697, 89 грн. = 59465, 62грн , , среднедневная заработная плата составляет 1415, 85грн. (Август 21 рабочих дней, сентябрь 21 рабочих дней 59465, 62: 42 = 1415, 85грн.)
Итак, в пользу истца подлежит взысканию трехмесячный заработок в сумме 86 366, 85 (1415, 85? 61 = 86366, 85грн).
В соответствии со ст. 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, организации, учреждения. проводится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то отметьЭнни суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.
Как следует из справки АО [censored] ТЭЦ» истцу в день увольнения не были выплачены причитающиеся ему от предприятия суммы, в произведен расчет в день обращения к ответчику и, на время рассмотрения дела.
Согласно части первой статьи 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, отметьЭнни в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета
При расчете среднего заработка суд исходит из Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины №100 от 08.02.1995року (с последующими изменениями) о том, что вычисления средней заработной платы для оплаты вынужденного прогула проводитсяисходя из выплат за последние 2 календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана соответствующая выплата. Если в течение последних двух календарных месяцев работник не работал, средняя заработная плата исчисляется исходя из выплат за предыдущие два месяца работы.
Согласно п. 5 раздела ЙV Порядка основой для определения общей суммы заработка, подлежащего выплате за время вынужденного прогула, является среднедневная (среднечасовая) заработная плата работника, согласно пункту 8 этго Порядка определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством - календарных дней за этот период.
После определения среднедневной заработной платы расчетной величины для начисления выплат работнику, производится начисление общей суммы среднего заработка за время вынужденного прогула, которая исчисляется путем умножения среднедневной заротниму платы на среднемесячное число рабочих дней в расчетном периоде (абз.2 п.8 Порядка).
Среднемесячное число рабочих дней рассчитывается делением на 2 суммарного числа рабочих дней за последние два календарных месяца согласно графику работы предприятия, учреждения, организации, установленным с соблюдением требований законодательства (абз.3 п.8 Порядка).
Согласно п. 4 раздела III Порядка при исчислении средней заработной платы во всех случаях ее сохранения согласно действующему законодательству не учися единовременные выплаты (компенсации за неиспользованный отпуск, материальная помощь, помощь работникам, уходящим на пенсию, выходное пособие и т.д.) (подпункт «б»).
При определении среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, суд исходит из среднедневной заработной платы в размере 1415, 85грн., Определенной по заработной плате особа_1 за два последних месяца работы 2019року август - 24767, 73грн., Сентябрь - 34 697, 89 грн. = 59465, 62грн. (Август 21 рабочих дней, Вересень 21 рабочих дней 59465, 62: 42 = 1415, 85грн.)
Согласно общих принципов гражданского судопроизводства, в частности, справедливости, добросовестности и разумности, суд учитывая взыскания в пользу истца выходного пособия в размере трехмесячного среднего заработка, приходит к выводу о взыскании с ответчика средний заработок за время задержки расчета при увольнении в сумм 172 733, 70грн ., за период январь-июнь 2020року, что составляет 122 рабочих дней (122? 1415.85грн. = 172733, 70грн.), Который определен без удержания единого социального взноса и других обязательных платежей.
В соответствии со статьей 237 -1 КЗоТ Украины возмещения собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику производится в случае, если нарушение его законных прав привели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни. Порядок возмещения морального вреда определяется законодательством.
Итак, уволенный работник, якому по вине собственника или уполномоченного им органа несвоевременно выплатить причитающиеся при увольнении суммы вправе требовать возмещения причиненного при этом морального вреда.
С материалов дела усматривается, что негативные явления в жизни истца, связанные с невыплатой ему обществом заработной платы, которая имела место с мая 2019року по октябрь 2019року и продолжается в течение более пяти месяцев после освобождения.
Моральный ущерб, ввиду ее сущность, нельзя возместить в полном объеме, Осколькы нет точных критериев имущественного выражения душевной боли. Несмотря на это, любая компенсация морального вреда не может быть адекватной действительным страданиям, поэтому любой размер может иметь чисто условное выражение. При этом суд учитывает вынужденные изменения в жизни истца, а также возмещение среднего заработка за задержки расчета при увольнении, с учетом требований справедливости, добросовестности и разумности, считает необходимым определить размер денежного возмещения морального вреда в сумме 3000, 00 грн.
Относительно требований истца о взыскании индексации заработной платы за период с ноября 2014року до октября 2019року, суд считает, что работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании сумм индексации заработной платы и компенсации потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты как составных причитающейся работнику заработной платы без ограничения каким-либо сроком независимо от того, были ли такие суммы начисленных работодателем.
Вместе с тем, согласно приписив ст. 13 ГПК Украины суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, представленными в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
Согласно ч. 1 ст.81 ГПК Украины каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
Несмотря на то, что индексацию зарплаты проводят всеработодатели независимо от своевременности ее выплаты работникам, и при этом индексация проводится в индивидуальном порядке для каждого работника, истец обращаясь с иском в суд не предоставил доказательств в подтверждение не проведение обществом в спорный период индексации его заработной платы и доказательств того, что он имел право на выплату индексации.
При таких обстоятельствах, суд считает исковые требования в части взыскания индексации такими, которые не подлежат удовлетворению в связи с их необоснованностью.В соответствии с предписаниями ч.4 ст. 137 ГПК Украины размер расходов на оплату услуг адвоката должно быть соразмерным с: сложностью дела и выполненных адвокатом работ (оказанных услуг); временем, затраченным адвокатом на выполнение соответствующих работ (оказанных услуг); объемом предоставленных адвокатом услуг и выполненных работ; цене иска и (или) значением дела для стороны, в том числе влиянием решения дела на репутацию стороны или публичным интересом к делу.
Суд приходит к выводу, что определенный адвокатум размер в сумме 24000, 00 грн., не является соизмеримыми со сложностью дела и выполненных адвокатом работ (оказанных услуг) и считает возможным уменьшить размер расходов на правовую помощь в 5000, 00 грн.
Согласно ст.141 ГПК Украины с ответчика в доход государства подлежит взысканию судебный сбор в сумме 4 484, 00 грн., Из которых: 3 715, 6 грн. по требованиям имущественного характера, и 768, 40 грн. по требованиям неимущественного характера, и в пользу истца пропорционально размеру удовлетворенных требований судебный сбор, уплаченныйи по требованию о взыскании морального вреда в размере 46, 10 грн., что составляет 6% от заявленной суммы (3 000, 00 грн. (довольно) * 100% / 50 000, 00 (заявлено к взысканию) = 6%).
На основании изложенного, ст.ст. 21, 38, 44, 115-117, 235, 237? КЗоТ Украины, Закона Украины «Об оплате труда», руководствуясь ст.ст.4-7, 9-13, 141, 179, 258-259, 263-265, 279 ГПК Украины, суд,
решил:
Иск удовлетворить частично.
Признать формулировку оснований освобождения особа_1 от должности начальника смены электростанции Акционерного товариства [censored] ТЭЦ» по соглашению сторон на основании п.1 ст. 36 КЗоТ Украины таким, что не соответствует действующему законодательству Украины.
Изменить формулировку оснований освобождения особа_1, указанные в приказе №454-к от 02.10.2019року исполняющего обязанности руководителя акционерного общества [censored] ТЭЦ» с заявленной по соглашению сторон, п. 1 ст.36 КЗоТ Украины на уволен на основании части третьей статьи 38 КЗоТ Украины.
Обязать Акционерного общество [censored] ТЭЦ» внести соответствующие смини в трудовую книжку особа_1 изменить запись «уволен с работы по соглашению сторон, п. 1 ст.36 КЗоТ Украины», на «уволен по собственному желанию в соответствии с ч.3 ст.38 КЗоТ Украины».
Скачать акционерного общества [censored] ТЭЦ» код егрпоу 00131771 в пользу особа_1 задолженность по заработной плате в сумме 108 459, 16 грн.
Скачать акционерного общества [censored] ТЭЦ» код егрпоу 00131771 в пользу особа_1 выходное пособие при увольнении в размере трехмесячного среднего заработка в сумме86 366, 85грн.
Скачать акционерного общества [censored] ТЭЦ» код егрпоу 00131771 в пользу особа_1 средний заработок за время задержки расчета при увольнении в сумме 172 733, 70грн.
Взыскать с Акционерного общества [censored] ТЭЦ» код егрпоу 00131771 в пользу особа_1 в счет возмещения морального вреда 3000, 00грн., А также расходы на правовую помощь в сумме 5000, 00 грн.
Скачать акционерного общества [censored] ТЭЦ» код егрпоу 00131771 в пользу особа_1 судебный сбор в размере 46, 10 грн.
Взыскать с Акционерного общества [censored] ТЭЦ» код егрпоу 00131771 в доход государства судебный сбор в сумме 4 484, 00 грн., Из которой 3 715, 6 грн. по требованиям имущественного характера, и 768, 40 грн. по требованиям неимущественного характера.
В остальной части исковых требований отказать.
В случае неявки всех участников дела в судебное заседание, которым завершается рассмотрение дела, или рассмотрения дела без уведомления (вызова) участников дела, суд подписывает решения без его провозглашения.
Датой принятия решения является дата провозглашения (независимо от того, какое решение провозглашено - полное или сокращенное). Датой принятия решения, принятого при отсутствии участников дела, является дата составления полного судебного решения.
Решение может быть обжаловано в апелляционном порядке путем подачи апелляционной жалобы непосредственно в [censored] апелляционный суд в течение тридцати дней со дня составления полного текста решения суда.
Согласно Переходных положений Гражданского процессуального кодекса Украины, в день начаку Единой судебной информационно-телекоммуникационной системы апелляционные и кассационные жалобы подаются участниками дела до или через [censored] городской суд [censored] области.





судья [В.]









ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:


Справа № 766/24385/19
н/п 2/766/3597/20



рішення

іменем україни

06 липня 2020 року [censored] міський суд [censored] області в складі:
головуючого-судді [П.] В.В.,
секретаря [К.] А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. [censored] в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Акціонерного товариства [censored] Теплоелектроцентраль» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, зміни формулювання підстав звільнення, стягнення вихідної допомоги, стягнення індексації та моральної шкоди,
встановив:
У грудні 2019 року особа_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства [censored] Теплоелектроцентраль»(далі АТ [censored] ТЕЦ») про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зміну формулювання причин звільнення, стягнення вихідної допомоги, стягнення індексації та стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що наказом №51-к від 07.02.2000року був прийнятий на роботу до відповідача на посаду електромонтера головного щиту управління електростанції 4 групи. Наказом №78-к від 18.02.2003року переведений на посаду електромонтера по обслуговуванню електроустаткування електростанції 5 групи зі шкідливими умовами праці. Наказом №386-к від 05.11.2008року переведений на посаду начальника зміни електростанції підприємства.
Наказом №454-к від 02.10.2019року звільнений з роботи згідно п.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін з 07.10.2019року.
В порушення вимог ст.116 КЗпП України при звільненні він не отримав належні йому до виплати суми, у тому числі заробітну плати за період з травня 2019року по жовтень 2019року в сумі 108 459, 16грн., що підтверджується довідкою про заборгованість.
Враховуючи, що відповідач не виплатив належну йому при звільненні заробітну плату, тому відповідно до приписів ст.117 КЗпП України повинен виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку.
Нарахування виплат при обчисленні середньої заробітної плати, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводиться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадку, передбачених законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені середнім заробітком.
У вересні та жовтні 2019року його заробітна плата складала 34 697, 89грн., кількість робочих днів у вересні та жовтні 25, середньоденний заробіток становить 1387, 92грн.(34697, 89 :25= 1387, 92грн.) Станом на день подачі позову кількість робочих днів з 07.10.2019року про 18.11.2019року складає 30днів, тому відповідно до вимог ст.117 КЗпП України відповідач повинен сплатити 41 637, 47грн.(1387, 92?30=41637, 47грн.).
У зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю та невиконання умов колективного договору у вигляді порушення строків оплати праці та наявністю заборгованості із виплати належної йому заробітної плати, він 24.09.2019року подав заяву про його звільнення на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України.
При звільненні він отримав копію наказу та трудову книжку де підставою звільнення зазначено, за угодою сторін за п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України.
Вважає, що роботодавець незаконно змінив правові підстави його звільнення, тому просить змінити формулювання причин розірвання Трудового договору з ч.1 ст.36 КЗпП України на ч.3 ст. 38 КЗпП України, а також стягнути на його користь вихідну допомогу, передбачену ст.44 КЗпП України у розмірі тримісячного середнього заробітку, який складає 61 день в сумі 84 663, 12грн.( 1387, 92?61 день - три останні місяці).
Відповідно до ч.5 ст.95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
Оскільки, відповідач на запит адвоката відмовився надати інформацію щодо індексації заробітної плати, а наявні в нього розрахункові листи дають підстави вважати, що індексація відповідачем не нараховувалася.
Відповідно до розрахунку за період з 19.11.2014року по жовтень 2019року індексація склала 4406, 06грн.
Враховуючи, що на час подачі позову він не має відомостей щодо розміру виплаченої заробітної плати за весь час роботи у відповідача, остаточний розрахунок компенсації буде зроблений після їх отримання, за ухвалою суду.
Крім того, діями відповідача йому заподіяна моральна шкода, яку він оцінює в 50 000, 00грн., як компенсацію за моральні страждання, у зв`язку зі значною шкодою його здоров`ю, погіршення якості життя, оскільки невиплата належних грошових коштів, змінила його життя на гірше. Жодного разу за все життя йому не доводилося бути у такій ситуації, жодного разу не відчував такого відчуття безпорадності, приниження, які довелося пережити.
З огляду на викладене, норми ст.ст. 38, 44, 116, 117 КЗпП України, позивач просив стягнути з АТ [censored] ТЕЦ» на користь особа_1 : заборгованість по заробітній платі в сумі 108 459, 16грн.; відповідно до ст. 117 КЗпП України 41 637, 47грн.; відповідно до ст.44 КЗпП України 84 663, 12грн.; індексацію у розмірі 4 406, 06грн.; моральну шкоду в розмірі 50 000, 00грн..
Зобов`язати АТ [censored] ТЕЦ» змінити запис про його звільнення у трудовій книжці з ч. 1 ст.36 КЗпП України на ч.3 ст.38 КЗпП України, судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 11.12.2019року відкрито провадження, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження та витребувано у відповідача документи на підтвердження обставин звільнення позивача та належних йому при звільненні розрахункових сум..
Ухвалою суду від 05.02.2020 року задоволено клопотання відповідача та продовжено АТ [censored] ТЕЦ» строк для надання доказів.
У відзиві на позов тимчасово виконуючий обов`язки голови правління АТ [censored] ТЕЦ» Лазірко М.О. заперечував проти позову, зазначивши, що наказом № 454-к від 02.10.2019року особа_1 звільнено з посади начальника зміни електростанції підприємства за п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін. Наказ про звільнення позивачем не оспорений, запис в трудовій книжці проведений відповідно до чинного наказу №454-к від 02.10.2019року, тому звільнення особа_1 відбулося за ч.1 ст.36 КЗпП України.
Крім того, позивач не довів порушення його прав та інтересів заповненням трудової книжки не у відповідності з наказом № 454-к, та не надав доказів скасування вказаного наказу, що прямо залежить від зміни у трудовій книжці формулювання підстав звільнення.
Оскільки, згідно з наказом № 454-к позивач звільнений на підставі п.1 ст.36 КЗпП України, а не на підставі ст.38 чи 39 КЗпП України і, на день складання відзиву наказ є чинним та не скасований, тому відсутні підстави для виплати вихідної допомоги, передбаченої ст. 44 КЗпП України.
Вимоги позивача про стягнення індексації у розмірі 4406, 06грни. за період з 19.11.2014року по жовтень 2019року заявлені поза межами строку позовної давності, визначеної ст.257 ЦК України. Індексація не включається в поняття заробітна плата, а тому для стягнення індексації застосовується строк позовної давності..
Крім того, позивач не надав доказів на підтвердження відмови АТ [censored] ТЕЦ» здійснювати індексацію заробітної плати, зважаючи на те, що у розрахунковому листі за липень 2019року відображено нарахування індексації, а саме, «Инд.д (187) 7/9 65, 31».
АТ [censored] ТЕЦ» постійно виконує вимоги законодавства щодо індексації заробітної плати, отже позовні вимоги не тільки не містять ґрунтовного розрахунку суми індексації заробітної плати, а й містять недостовірну інформацію щодо дій товариства.
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Із позовної заяви вбачається, що особа_1 надумав собі моральні страждання, самостійний стрес, головні болі, погіршення сну та інші обставини, які зазначає без правового підґрунтя.
Щодо стягнення судових витрат, то судовий збір сплачений позивачем за звернення до суду із майновою вимогою про відшкодування моральної шкоди, і у разі відмови в задоволенні позову покладаються на позивача. Витрати на правову допомогу в розмірі 24 000, 00грн., не підлягають задоволенню, оскільки до позовної заяви не надано розрахунку даної суми, яка можливо була оплачена позивачем за зверненням до суду по іншій справі, консультацій з інших питань, які не стосуються даного предмету позову.
Відповідь на відзив до суду не надходила.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 25.05.2020 року в задоволенні клопотання відмовлено.
Дослідивши матеріали справи, надані докази, суд установив наступні обставин та відповідні їм правовідносини.
Згідно до ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до ч.1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що особа_1 працював у відповідача з 07.02.2000року на посаді електромонтера головного щиту управління електростанції 4 групи, наказом №78-к від 18.02.2003року переведений на посаду електромонтера по обслуговуванню електроустаткування електростанції 5 групи зі шкідливими умовами праці, наказом №386-к від 05.11.2008року переведений на посаду начальника зміни електростанції підприємства.
24.09.2019 року позивач подав заяву, у якій просив звільнити його з посади 07.10.2019року на підставі частини третьою статті 38 КЗпП України, у зв`язку з тривалим порушенням товариством законодавства про працю та умов колективного договору у вигляді порушення строків оплати праці та наявності заборгованості із виплати належної йому заробітній платі, із виплатою вихідної допомоги у відповідності до вимог ст.44 КЗпП України та проведення остаточного розрахунку при звільненні.
Наказом № 454-к керівника АТ [censored] ТЕЦ» від 02.10.2019року особа_1 звільнено за угодою сторін згідно з п.1 ст.36 КЗпП України. До трудової книжки особа_1 07.10.2019року внесений відповідний запис про звільнення.
Факт ознайомлення з наказом від 07.10.2019року та отримання позивачем трудової книжки в день звільнення сторонами не заперечується.
За змістом статті 38 КЗпП України працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання Трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно. У разі, якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем Трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України) - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не має права самостійно змінювати правову підставу розірвання Трудового договору на звільнення за угодою сторін без посилання на частину третю статті 38 КЗпП України.
Для визначення правової підстави розірвання Трудового договору за частиною третьою статті 38 Кодексу законів про працю України значення має сам лише факт порушення роботодавцем законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання Трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причини такого порушення та його істотність.
Саме такий правовий висновок Верховного Суду України, викладений в постановах №6-120цс12 від 31.10.2012року, №6-34цс13 від 22.05.2013року, №741/1128/17 від 13.06.2018року, який суд у відповідності до ч.4 ст. 263 ЦПК України враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Так, звертаючись до суду з вказаним позовом особа_1 зазначав про порушення відповідачем законодавства про працю, зокрема, невиплату заробітної плати у строк, передбачений статтею 115 КЗпП України, та наявність заборгованості по виплаті належної йому заробітної плати.
Матеріалами справи, а саме довідкою АТ [censored] ТЕЦ» підтверджена заборгованість товариства по виплаті позивачеві заробітної плати, що виникла за період з травня 2019року по жовтень 2019 року і, на день звільнення при остаточному розрахунку належало до виплати 108 459, 16грн
Згідно зі статтею 24 Закону України «Про оплату праці» № 108/95-ВР(з послідуючими змінами) заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
За встановленими судом обставинами справи підтверджено порушення АТ [censored] ТЕЦ» вимог ст.115 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про працю», а саме, невиплата позивачеві заробітної плати з травня 2019року, що стало підставою подачі ним 24.09.2019року заяви про розірвання Трудового договору за ініціативою працівника за ч.3 ст.38 КЗпП України, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для звільнення позивача за ч.3 ст. 38 КЗпП України.
Згідно зі ч.1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
З огляду на викладене, наведені вище норми матеріального права суд вважає, що відповідач не вправі був змінювати підставу розірвання Трудового договору на п.1 ч.1 ст. 36 КЗпП України за відсутності на те волевиявлення позивача, а тому наказ виконуючого обов`язки директора АТ [censored] ТЕЦ» від 02.10.2019року № 454-к в частині звільнення особа_1 з роботи за п. 1 ч.1 ст.36 КЗпП України не відповідає чинному законодавству України.
Відповідно до ч. 3 ст.235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.
Оскільки, позивач не бажає продовжувати трудові відносини з відповідачем, суд вважає вимоги позивача, щодо зміна формулювання підстав звільнення та внесення відповідного запису до трудової книжки такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припинення Трудового договору з підстав, зокрема, внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи Трудового договору(статті 38 і 39) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі передбаченого колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.
За таких обставин, при звільненні працівника за ч.3 ст.38 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний виплатити йому вихідну допомогу у відповідності до приписів ст.44 КЗпП України, що .
Згідно довідки АТ [censored] ТЕЦ» заробітної плати особа_1 за два останні місяці роботи 2019року складала серпень – 24767, 73грн., вересень - 34 697, 89 грн. = 59465, 62грн, , середньоденна заробітна плата становить 1415, 85грн.( серпень 21 робочих днів, вересень 21 робочих днів 59465, 62 : 42= 1415, 85грн.)
Отже, на користь позивача підлягає стягненню тримісячний заробіток в сумі 86 366, 85 (1415, 85 ?61 = 86366, 85грн).
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, організації, установи. проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Як вбачається із довідки АТ [censored] ТЕЦ» позивачу в день звільнення не були виплачені належні йому від підприємства суми, не проведений розрахунок на день звернення до відповідача і, на час розгляду справи.
Згідно зі частиною першою статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку
При розрахунку середнього заробітку суд виходить із Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995року(зі послідуючими змінами) про те, що обчислення середньої заробітної плати для оплати вимушеного прогулу проводиться виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Відповідно до п. 5 розділу ЙV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно зі пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз.2 п.8 Порядку).
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз.3 п.8 Порядку).
Згідно зі п. 4 розділу III Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються одноразові виплати (компенсації за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога, тощо) (підпункт «б»).
При визначені середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд виходить із середньоденної заробітної плати в розмірі 1415, 85грн., яка визначена із заробітної плати особа_1 за два останні місяці роботи 2019року: серпень – 24767, 73грн., вересень - 34 697, 89 грн. = 59465, 62грн.( серпень 21 робочих днів, вересень 21 робочих днів 59465, 62 : 42= 1415, 85грн.)
Відповідно до загальних засад цивільного судочинства, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності, суд враховуючи стягнення на користь позивача вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку, приходить до висновку про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені в сум 172 733, 70грн., за період січень-червень 2020року, що становить 122 робочих днів (122 ? 1415.85грн.= 172733, 70грн.), що визначений без утримання єдиного соціального внеску та інших обов`язкових платежів.
Відповідно до статті 237 -1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Отже, звільнений працівник, якому з вини власника або уповноваженого ним органу несвоєчасно виплатити належні при звільненні суми має право вимагати відшкодування завданої при цьому моральної шкоди.
Із матеріалів справи вбачається, що негативні явища в житті позивача, пов`язані з невиплатою йому товариством заробітної плати, яка мала місце з травня 2019року по жовтень 2019року та триває протягом більше ніж п`ять місяців після звільнення.
Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який розмір може мати суто умовний вираз. При цьому, суд враховує вимушені зміни в житті позивача, а також відшкодування середнього заробітку за затримки розрахунку при звільненні, з урахуванням вимог справедливості, добросовісності та розумності, вважає необхідним визначити розмір грошового відшкодування моральної шкоди в сумі 3000, 00 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення індексації заробітної плати за період з листопада 2014року до жовтня 2019року, суд вважає, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
Разом із тим, відповідно до приписів ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зважаючи на те, що індексацію зарплати проводять усі роботодавці незалежно від своєчасності її виплати працівникам, і при цьому індексація проводиться в індивідуальному порядку для кожного працівника, позивач звертаючись із позовом до суду не надав доказів на підтвердження не проведення товариством у спірний період індексації його заробітної плати та доказів того, що він мав право на виплату індексації.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення індексації такими, що не підлягають задоволенню у зв`язку з їх необґрунтованістю.
Відповідно до приписів ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт(наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт(наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд приходить до висновку що визначений адвокатом розмір в сумі 24000, 00 грн., не є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) і вважає можливим зменшити розмір витрат на правову допомогу до 5000, 00 грн.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 4 484, 00 грн., з яких: 3 715, 6 грн. за вимогами майнового характеру, та 768, 40 грн. за вимогами немайнового характеру, та на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог судовий збір, сплачений за вимогою про стягнення моральної шкоди у розмірі 46, 10 грн., що становить 6% від заявленої суми (3 000, 00 грн. (задоволено)*100% / 50 000, 00 (заявлено до стягнення) = 6%).
На підставі викладеного, ст.ст. 21, 38, 44, 115-117, 235, 237?КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», керуючись ст.ст.4-7, 9-13, 141, 179, 258-259, 263-265, 279 ЦПК України, суд,
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Визнати формулювання підстав звільнення особа_1 з посади начальника зміни електростанції Акціонерного товариства [censored] ТЕЦ» за угодою сторін, на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України таким, що не відповідає чинному законодавству України.
Змінити формулювання підстав звільнення особа_1 , зазначені в наказі №454-к від 02.10.2019року виконуючого обов`язки керівника Акціонерного товариства [censored] ТЕЦ» із звільнений за угодою сторін, п. 1 ст.36 КЗпП України на звільнений на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України.
Зобов`язати Акціонерного товариство [censored] ТЕЦ» внести відповідні зміни в трудову книжку особа_1 , змінити запис « звільнений з роботи за угодою сторін, п. 1 ст.36 КЗпП України», на «звільнений за власним бажанням згідно зі ч.3 ст.38 КЗпП України».
Стягнути Акціонерного товариства [censored] ТЕЦ» код єдрпоу 00131771 на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 108 459, 16 грн.
Стягнути Акціонерного товариства [censored] ТЕЦ» код єдрпоу 00131771 на користь особа_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 86 366, 85грн.
Стягнути Акціонерного товариства [censored] ТЕЦ» код єдрпоу 00131771 на користь особа_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 172 733, 70грн.
Стягнути з Акціонерного товариства [censored] ТЕЦ» код єдрпоу 00131771 на користь особа_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 3000, 00грн., а також витрати на правову допомогу в сумі 5000, 00 грн.
Стягнути Акціонерного товариства [censored] ТЕЦ» код єдрпоу 00131771 на користь особа_1 судовий збір у розмірі 46, 10 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства [censored] ТЕЦ» код єдрпоу 00131771 в дохід держави судовий збір в сумі 4 484, 00 грн., з якої: 3 715, 6 грн. за вимогами майнового характеру, та 768, 40 грн. за вимогами немайнового характеру.
В решті частини позовних вимог відмовити.
У разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до [censored] апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Відповідно до Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через [censored] міський суд [censored] області.





Суддя [В.]