ГАРАЖНИЙ КООПЕРАТИВ "ЛІСНИЙ": невыплата зарплаты
Дело № 219/6434/19
производство №
Р Е Ш Е Н И Е
И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы
24 января 2020 г.. Бахмут
Артемовский городской суд в составе:
председательствующего судьи [М.] Н.М.
с участием секретаря Петрейко А.А.
представителя истца лицо_1
представителя ответчика [Р.] В.С.
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале м. Бахмут Донецкой области в общем исковом производстве гражданское дело по исковому заявлению особа_2 до гаражного кооператива «Лесной» о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время вынужденного прогула и возмещении морального вреда,
В С Т А Н О В И Л:
Истец обратился в суд с иском к гаражного кооператива «Лесной» о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время Вымушевеного прогула и возмещении морального вреда. В обоснование исковых требований указано, что согласно приказа № 7 от 27 августа 2018 истец был принят на работу к ответчику в качестве сторожа. Согласно приказа № 1 от 6 февраля 2019 истца уволили с ГК «Лесной» по вышеуказанной должности сторожа на основании п. 1 ч.1 ст. 40 КЗоТ Украины в связи с сокращением численности штата. Трудовую книжку при увольнении истцу было выдано 7 февраля 2019, однако копию приказа о с ВИЧьнення ему не была вручена, хотя он неоднократно обращался к руководству кооператива по этому вопросу. К тому же с ним так и не было ни проведения полного расчета при увольнении, ни выплачена компенсация согласно ст. 44 КЗоТ Украины. Считает указанный приказ незаконным, а действия руководства нарушающими его трудовые права. Согласно письму ответчика установлено, что поскольку предупреждения о сокращении истца за два месяца не было, в тот же день приказ о его увольнении было анульовано (отменено) и издан приказ, которым истца был восстановлен в работе. После того как он узнал о своем восстановлении на работе, то он сразу же направил письмо к ответчику о том, что с 27 февраля 2019 он находится на военной службе в военной части А1884 в г.. Каменец-Подольский Хмельницкой области и предоставил соответствующую справку по форме 5 от 5 марта 2019 № 218, выданной данной воинской части. Просит иск удовлетворить.
Поскольку исковое заявление подано с нарушениемтребований статьи 175 ГПК Украины, постановлением Артемовского горрайонного суда Донецкой области от 14 июня 2019 исковое заявление оставлено без движения и предоставлено истцу срок для устранения недостатков, указанных в постановлении.
Уточненной исковым заявлением, поступила в адрес суда 2 июля 2019, недостатки устранены, в связи с чем постановлением Артемовского горрайонного суда Донецкой области от 22 июля 2019 исковое заявление принято к рассмотрению, открыто общее исковое производство по делу, назнано подготовительное заседание на 9:00 00 минут 20 августа 2019 и определены ответчику п`ятнадцятиденний срок со дня вручения данного постановления для представления отзыва на исковое заявление с одновременным отправкой копии отзыва соответствии с требованиями ч. 4 ст. 178 ГПК Украины истцу.
14 августа 2019 в адрес суда поступил отзыв на исковое заявление, согласно которому ответчик просит в удовлетворении иска отказать на том основании, что истец 7 февраля 2019 был ознакомлен с приказом об увольнении, полуимел трудовую книжку под роспись. В тот же день истцу было сообщено, что приказ об увольнении был отменен и вынесено новый приказ о сокращении штата, где за второе месяца был истец уведомлен. С данным приказом истец ознакомлен о чем свидетельствует его роспись в приказе и подпись в получении средств (заработной платы). То есть, истец приказом от 7 февраля 2019 ознакомлен и должен был приступить к своим обязанностям. Истец не предоставил в суд доказательств уведомления ответчика, им состАден контракт. Ответчик получил письмо от брата истца о том, что он заключил контракт только 30 марта 2019, после того, как истец уже освобожден от работы. С данным приказом также был ознакомлен сам истец, о чем есть расписка. Кроме того, суд должен принять во внимание, что ответчик является юридическим лицом, некоммерческой организацией и функционирует на взносы кооператива и не относится к перечню организаций, которые могут во время мобилизации ... сохранить место работы и средний заработок. Позивач нарушил трудовую дисциплину в связи с чем и был уволен за прогулы. Просит в удовлетворении иска отказать в полном объеме.
Определением суда от 20 августа 2019 закрыто подготовительное производство по гражданскому делу по иску лицо_2 к гаражного кооператива «Лесной» о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время вынужденного прогула и возмещении морального вреда, и назначено дело к судебному разбирательству по существу на 9:00 00 минут 18 ноябряа 2019 года.
Судебное заседание назначено на 18 ноября 2019 года, постановлением Артемовского горрайонного суда Донецкой области от 18 ноября 2019 года, отложено на 9 декабря 2019 09-30 час по ходатайству представителя ответчика, которое также в дальнейшем было отложено на 24 января 2020 11-30 час, поскольку судья находилась в совещательной комнате по другому уголовному делу.
24 января 2020 представителем истца было предоставлено уточнения исковых требований согласно которым, заборгованисво просит взыскать с апреля 2019 года, а не с февраля 2019 года, в другой части исковые требования оставлены без изменений.
В судебном заседании представитель истца уточненные исковые требования поддержал и просил их удовлетворить в полном объеме, дал пояснения аналогичные тем, что изложены в иске.
Представитель ответчика в судебном заседании уточненные исковые требования частично признал и не возражал относительно их частичного удовлетворения, просил уменьшить сумму морального вреда.
Суд, заслушав стороны, исследовавматериалы дела в их совокупности, всесторонне и полно выяснив фактические обстоятельства, на которых основывается исковое заявление, объективно оценив доказательства, имеющие существенное значение для его рассмотрения и решения по существу, приходит к выводу, что иск подлежит удовлетворению по следующим оснований.
С копии трудовой книжки истца серии номер_1 (а.с.11) усматривается, что последний был освобожден 7 февраля 2019 на основании п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗоТ Украины, в связи с изменениями организации производства.
Согласно копии производственной характеристики (а.с.12) истец характеризуется положительно.
Согласно копии письма ответчика (а.с.14-15), который был подписан председателем правления [Т.] А.В., представитель истца сообщается о том, что предложить истцу другую должность в ответчика не предоставляется возможным, поскольку в штате считаются только сторожа, бухгалтер и председатель правления. В связи с этим был издан приказ от 7 февраля 2019 о сокращении истца, с которым он был знаком. Осколько предупреждения о его сокращении за 2 месяца не было, в тот же день приказ был аннулирован и издан приказ, которым особа_2 был восстановлен и предупрежден о предстоящем увольнении, как того требует ст. 40 КЗоТ Украины. В тот же день 7 февраля 2019 им в телефонном режиме было сообщено истцу об отмене приказа об увольнении и о том, что ему необходимо выйти на работу в свою смену 9 февраля 2019.
С копии приказа № 2 от 7 февраля 2019 (а.с.16) усматривается, что отменен наказ № 1, доведено до сведения истца, что по окончании 2-х месяцев он будет уволен по п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗоТ Украины. Ознакомиться с приказом и расписаться в нем особа_2 отказался. Однако суд не принимает во внимание и доказательством тот факт, что истец отказался от подписи в приказе и он действительно был знаком об этом приказ в тот день как это указано в приказе, поскольку суду надлежащих и допустимых доказательств в понимании действующего ГПК Украины предоставлено не было.
Согласно копии справки от 5 марта 2019 року под № 218 (а.с.19) усматривается, что солдат особа_2 находится на военной службе в воинской части А1884 г.. Каменец-Подольский Хмельницкой области с 27 февраля 2019 года.
Согласно копии справки от 22 февраля 2019 под № 1285 (а.с.20), выданная военным комиссаром Константиновского объединенного городского военного комиссариата, согласно ст. 19 п. 1 Закона Украины «О воинской обязанности и военной службе» на основании предписания Константиновского объединенного городского военного комисариату № 1230 от 21 февраля 2019 особа_2 направляется до 201 учебного центра для заключения контракта. Также сообщается о том, что согласно ст. 119 КЗоТ Украины, сохраняется место работы, должности и среднего заработка на предприятии, в учреждении, организации, и ст. 21 п. 2 Закона Украины «О воинской обязанности и военной службе» - «Граждане Украины для выполнения обязанностей, связанных с постановкой на воинский учет, призывом или приемом на военную службу, а также лица, направляются районными военными комиссариатами на медицинский осмотр, лечение, освобождаются от работы на время, необходимое для выполнения указанных обязанностей и пребывания в лечебном учреждении здравоохранения, с сохранением за ними места работы, занимаемой должности и средней заработной платы ».
С копии выписки из Единого государственного реестра юридических лиц, физических лиц-предпринимателей и общественных формирований следует, что гаражный кооператив «Лесной» является юридическим лицом, его идентификационный кот юридического лица является 22034376, местонахождение: 84500, Донецкая область, . Бахмут, ул. Ивана Ивкина, 57, данные об основном виде экономической деятельности: 81.10 - комплексное обслуживание объектов.
Согласно копии справки предоставленной особа_2, то ему начислена заработная плата за февраль 2019 28 дней ставка - 4173 грн., Начислено ему - 894 грн., За неиспользованный отпуск, начисленный средний заработок за двенадцать дней - 1212, 90 грн., Выходное пособие за два месяца в размере - 8346 грн., лсяого получено истцом - 8414, 59 грн., что подтверждается копией ведомости на выплату денег № 3-1 за март 2019 года.
Согласно справке, предоставленной ответчиком, о среднем заработке сторожа истца за период работы у ответчика составляет: 3813 грн., Данный факт истцом и его представителем в судебном заседании опровергался.
С копии приказа № 4 от 14 марта 2019 усматривается, что истец был уволен в связи с прогулом без уважительных причин по п. 4 ч. 1 ст. КЗоТ Украины с11 марта 2019, также к приказу приложены копии актов о том, что истец якобы без уважительных причин не выходил на работу.
В соответствии со ст. 21 Конституции Украины права и свободы человека неотчуждаемы и нерушимы.
Согласно ст. 43 Конституции Украины каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который свободно соглашается.
Государство создает условия для полного осуществления гражданами права на труд, гарантирует равные возможности в выборепрофессии и рода трудовой деятельности, реализует программы профессионально-технического обучения, подготовки и переподготовки кадров в соответствии с общественными потребностями.
Гражданам гарантируется защита от незаконного увольнения.
В соответствии со ст. 1 КЗоТ Украины, законодательство о труде устанавливает высокий уровень условий труда, всемерную охрану трудовых прав работников.
Согласно ст. 5-1 КЗоТ Украины, государство гарантирует трудоспособным гражданам, постоянно проживающим на территории Украины: правовая защита от НЕзаконного увольнения, а также содействие в сохранении работы.
В соответствии со ст. 237-1 КЗоТ Украины, возмещения собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику производится в случае, если нарушение его законных прав привели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
Согласно ст. 235 КЗоТ Украины, в случае увольнения без законного основания работник должен быть восстановлен на прежней работе органом, рассматривающий трудовой спор. При вынесении решения о восстановлении на работе орган, рассматривающий трудовой спор, одновременно принимает решение о выплате работнику среднего заработка за время вынужденного прогула.
В соответствии со ст. 119 КЗоТ Украины, н а время выполнения государственных или общественных обязанностей, если по действующему законодательству Украины эти обязанности могут осуществляться в рабочее время, работникам гарантируется сохранение места работы (должности) и среднего заработка. Работникам, яки привлекаются к исполнению обязанностей, предусмотренных законами Украины "О воинской обязанности и военной службе" и "Об альтернативной (невоенной) службе", "О мобилизационной подготовке и мобилизации", предоставляются гарантии и льготы в соответствии с этими законами. За работниками, призванными на срочную военную службу, военную службу по призыву лиц офицерского состава, военную службу по призыву по мобилизации, на особый период или принятыми на военную службу по контракту, в томом числе путем заключения нового контракта на прохождение военной службы, во время действия особого периода на срок до его окончания или до дня фактического увольнения сохраняются место работы, должность и средний заработок на предприятии, в учреждении, организации, фермерском хозяйстве, сельскохозяйственном производственном кооперативе независимо от подчинения и формы собственности и у физических лиц - предпринимателей, в которых они работали на время призыва. Таким работникам осуществляется выплатаденежного обеспечения за счет средств Государственного бюджета Украины в соответствии с Законом Украины "О социальной и правовой защите военнослужащих и членов их семей". Гарантии, определенные в части третьей настоящей статьи, сохраняются за работниками, которые во время прохождения военной службы получили ранения (другие повреждения здоровья) и находятся на лечении в медицинских учреждениях, а также попали в плен или признаны безвестно отсутствующими, на срок до дня , следующего за днем их постановки на ейськовий учет в районных (городских) военных комиссариатах после их увольнения с военной службы в случае окончания ими лечения в медицинских учреждениях независимо от срока лечения, возвращение из плена, появления их после признания безвестно отсутствующими или до дня объявления судом их умершими. Гарантии, определенные в части третьей настоящей статьи, в части сохранения места работы, должности не распространяются на лиц, занимавших выборные должности в органах местного самоуправления и срок полномочий которых закинчився.
Согласно п. 8 Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины № 100 от 8 февраля 1995 года, начисление выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку.
Согласно п. 6 Постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 года № 3 «О практике применения судами законодательства об оплате труда», удовлетворяя требования об оплате труда, суд должен привести в решении расчеты, из которых он исходил при определении сумм, подлежащих взысканию; поскольку взимания и уплата подоходного налога с граждан являются соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.Согласно ч. 1, 2 ст. 235 КЗоТ Украины, в случае увольнения без законного основания или незаконного перевода на другую работу работник должен быть восстановлен на прежней работе органом, рассматривающим трудовой спор. При вынесении решения о восстановлении на работе орган, рассматривающий трудовой спор, одновременно принимает решение о выплате работнику среднего заработка за время вынужденного прогула или разницы в заработке за время выполнения нижеоплачиваемой работы, но не более чем за один год.
согласносправки, предоставленной ответчиком, средняя (среднемесячная) заработная плата составила 3813 грн.
С апреля 2019 по день принятия этого решения прошло 9 месяцев.
Таким образом, средний заработок за время вынужденного прогула, подлежащего выплате, составляет 34317 грн. (Средняя заработная плата за время вынужденного прогула составляет 3813х9 (месяцев) = 34317 грн.), С данным расчетом были согласны обе стороны при рассмотрении данного дела в суде, то есть эта сумма и есть задолженность по среднему заработку запериод с апреля 2019 и по день принятия судом решения, то есть по 24 января 2020 года, которая должна быть выплачена истцу ответчиком с удержанием налога на доходы физических лиц и других обязательных платежей.
Решая вопрос о размере морального вреда суд учитывает разъяснения п.9 Постановления Пленума Верховного Суда Украины «О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда" от 31 марта 1995 года № 4, размер возмещения морального (неимущественного) вредасуд определяет в зависимости от характера и объема страданий (физических, душевных, психических и т.д.), которые понес истец, характера неимущественных потерь (их продолжительности, возможности восстановления и т.п.) и с учетом других обстоятельств. В частности, учитываются состояние здоровья потерпевшего, тяжесть вынужденных изменений в его жизненных и производственных отношениях, время и усилия, необходимые для восстановления предыдущего состояния. При этом суд должен исходить из принципов разумности, взвешенности и справедливости.
Порядок возмещения мораной вреда в сфере трудовых отношений регулируется ст. 237-1 КЗоТ Украины.
Статья 237-1КЗпП Украины предусматривает возмещение собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику в случае, если нарушение его законных прав привели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
Указанная норма закона содержит перечень юридических фактов, составляющих основание возникновения правоотношений по возмещению собственныхком или уполномоченным им органом причиненного работнику морального вреда.
По содержанию указанного положения закона основанием для возмещения морального вреда в соответствии со ст. 237-1 КЗоТ Украины является факт нарушения прав работника в сфере трудовых отношений, которое привело к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требовало от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
В п. 13 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 31 марта 1995 года «О судебной практике по делам о отсожаление морального (неимущественного) вреда »(с соответствующими изменениями) разъяснено, что в соответствии со ст. 237-1КЗпП Украины, при наличии нарушения прав работника в сфере трудовых отношений (незаконное увольнение или перевод, невыплаты причитающихся ему денежных сумм, выполнения работ в опасных для жизни и здоровья условиях и т.п.), которое привело к его нравственных страданий, потери нормальных жизненных связей или требует от него дополнительных усилий для организации своей жизни, обязанность по возмещению моральной (неимущественного) вреда возлагается на собственника или уполномоченный им орган независимо от формы собственности, вида деятельности или отраслевой принадлежности.
Таким образом, защита нарушенного права в сфере трудовых отношений обеспечивается как восстановлением положения, существовавшего до нарушения этого права (например, восстановление на работе), так и механизмом компенсации морального вреда, как негативных последствий (потерь) неимущественного характера, возникших в результате душевных страданий, которые лицо понесло в зв`язку с посягательством на ее трудовые права и интересы. Конкретный способ, на основании которого осуществляется возмещение морального вреда избирается потерпевшим лицом, с учетом характера правонарушения, его последствий и других обстоятельств.
Кодекс законов о труде Украины не содержит каких-либо ограничений или исключений для компенсации морального вреда в случае нарушения трудовых прав работников, а ст. 237-1 этого Кодекса предусматривает право работника на возмещение морального вреда в выбранный им способ, в частю, возврат потерпевшему стоимостного (денежного) эквивалента причиненного морального вреда, размер которой суд определяет в зависимости от характера и объема страданий, их продолжительности, тяжести вынужденных изменений в ее жизни и с учетом других обстоятельств.
Следовательно, компенсация причиненного морального вреда не поглощается самим фактом восстановления положения, существовавшего до нарушения трудовых правоотношений, путем восстановления на работе, а имеет самостоятельное юридическое значение, то есть при наличии нарушения прав работника всфере трудовых отношений (незаконного увольнения или перевода, невыплаты причитающихся ему денежных сумм и т.п.) возмещение морального вреда на основании ст. 237-1 КЗоТ Украины осуществляется в выбранный работником способом, в частности, в виде единовременной денежной выплаты.
Такой вывод соответствует и практике Европейского суда по правам человека по делам «Тома против Люксембурга» (2001 год), «приобрели против Польши» (2000 год), согласно которым при признании увольнения незаконным, суд считает доказанным, что нарушениязаконных прав истца привели к моральным страданиям, требовали от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
Итак, исходя из принципов разумности и справедливости, суд считает необходимым возместить истице моральный ущерб в размере 1500 гривен, что является обоснованной компенсацией за его незаконное увольнение, то есть в этой части исковые требования удовлетворить частично.
При этом, в силу требований ст. 430 ГПК Украины, следует допустить решения суда к немедленному исполнению в части обновленияна работе и взыскании среднего заработка за время вынужденного прогула в пределах суммы платежа за один месяц (среднемесячной заработной платы).
Также, в соответствии с требованиями ч. 1 ст. 141 ГПК Украины, суд по ходатайству истца судвои расходы оставляет за ним.
Руководствуясь ст. ст. 13 43-1, 81, 141, 247, 263-265, 259, 268, 273 ГПК Украины, на основании ст. ст. 237-1, Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины № 100 от 8 февраля 1995 года, Постановления ПленумаВерховного Суда Украины от 31 марта 1995 года «О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда», суд -
Р Е Ш И Л:
Исковые требования особа_2, место регистрации: адреса_1 к гаражного кооператива «Лесной», местонахождение: Донецкая область, г.. Бахмут, ул. И. Ивкина, 57, о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время вынужденного прогула и возмещении морального вреда - удовлетворить частично.
Признать уважительными причины пропускасрока для обращения в суд с данным иском и восстановить такой срок.
Отменить приказ гаражного кооператива «Лесной» от 11 марта 2019 об увольнении особа_2, информация_1, ИНН номер_2, на основании п. 4ч. 1 ст. 40 КЗоТ Украины.
Обновить особа_2, информация_1, ИНН номер_2, в должности сторожа ГК «Лесной».
Взыскать с гаражного кооператива «Лесной», местонахождение: Донецкая область, г.. Бахмут, ул. И. Ивкина, 57, код егрпоу 22034376, в пользу особа_2, информация_1, ИНН номер_2, место регистрации: адрес_1, задолженность по среднему заработку за период с апреля 2019 и по день принятия судом решения, то есть по 24 января 2020 года, с удержанием налога на доходы физических лиц и других обязательных платежей.
Взыскать с гаражного кооператива «Лесной», местонахождение: Донецкая область, г.. Бахмут, ул. И. Ивкина, 57, код егрпоу 22034376, в пользу особа_2, информация_1, ИНН номер_2, место регистрации: адрес_1, в возмещение морального вреда в сумме 1500(Одна тысяча пятьсот) рублей.
Допустить немедленное исполнение решения суда в части восстановления особа_2 на работе и взыскании заработной платы за время вынужденного прогула в размере среднемесячного заработка за один месяц.
Полный текст решения суда изготовлен 31 января 2020.
Апелляционная жалоба на решение суда может быть подана в Донецкий апелляционный суд через Артемовский городской суд Донецкой области в течение тридцати дней со дня составления полного судебного решения. Участник дела, якому решение суда не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование, если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
судья
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Справа № 219/6434/19
Провадження №
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 січня 2020 року м. Бахмут
Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Медінцевої Н.М.
за участю секретаря Петрейко А.О.
представника позивача особа_1
представника відповідача [Р]з В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі м. Бахмут Донецької області у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою особа_2 до гаражного кооперативу «Лісний» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовом до гаражного кооперативу «Лісний» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно до наказу № 7 від 27 серпня 2018 року позивач був прийнятий на роботу до відповідача в якості сторожа. Згідно до наказу № 1 від 06 лютого 2019 року позивача було звільнено з ГК «Лісний» з вказаної вище посади сторожа на підставі п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності штату. Трудову книжку при звільнені позивачу було видано 07 лютого 2019 року, однак копію наказу про звільнення йому не було вручено, хоча він неодноразово звертався до керівництва кооперативу з цього питання. До того ж з ним так і не було ані проведено повного розрахунку при звільненні, ані виплачена компенсація згідно до ст. 44 КЗпП України. Вважає вказаний наказ незаконним, а дії керівництва такими, що порушують його трудові права. Згідно до листа відповідача встановлено, що оскільки попередження про скорочення позивача за два місяця не було, в той же день наказ про його звільнення було анульовано (скасовано) та видано наказ, яким позивача було поновлено на роботі. Після того як він дізнався про своє поновлення на роботі, то він одразу ж надіслав лист до відповідача про те, що з 27 лютого 2019 року він перебуває на військовій службі у військовій частині А1884 в м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області та надав відповідну довідку за формою 5 від 05 березня 2019 року № 218, яка видана даною військовою частиною. Просить позов задовольнити.
Оскільки позовну заяву подано з порушенням вимог статті 175 ЦПК України, ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 14 червня 2019 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі.
Уточненою позовною заявою, яка надійшла на адресу суду 02 липня 2019 року, недоліки усунуто, у зв`язку з чим ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 22 липня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 09 годину 00 хвилин 20 серпня 2019 року та визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву з одночасним надісланням копії відзиву відповідно до вимог ч. 4 ст. 178 ЦПК України позивачу.
14 серпня 2019 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просить у задоволені позову відмовити з тих підстав, що позивач 07 лютого 2019 року був ознайомлений з наказом про звільнення, отримав трудову книжку під розпис. В той же день позивачу було повідомлено, що наказ про звільнення було скасовано і винесено новий наказ про скорочення штату, де за 2-а місяці був позивач повідомлений. З даним наказом позивач ознайомлений про що свідчить його розпис у наказі та підпис в отримані коштів (заробітної плати). Тобто, позивач був наказом від 07 лютого 2019 року ознайомлений та повинен був приступити до своїх обов`язків. Позивач не надав до суду доказів повідомлення відповідача, що їм укладений контракт. Відповідач отримав листа від брата позивача про те, що він уклав контракт лише 30 березня 2019 року, після того, як позивач був вже звільнений від роботи. З даним наказом також був ознайомлений сам позивач, про що є розписка. Окрім того, суд повинен взяти до уваги, що відповідач є юридичною особою, неприбутковою організацією та функціонує на внески кооперативу і не відноситься до переліку організацій, які можуть під час мобілізації … зберегти місце праці та середній заробіток. Позивач порушив трудову дисципліну у зв`язку з чим і був звільнений за прогули. Просить у задоволені позову відмовити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 20 серпня 2019 року закрито підготовче провадження по цивільній справі за позовною заявою особа_2 до гаражного кооперативу «Лісний» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, та призначено справу до судового розгляду по суті на 09 годину 00 хвилин 18 листопада 2019 року.
Судове засідання призначене на 18 листопада 2019 року, ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 листопада 2019 року, відкладено на 09 грудня 2019 року 09-30 годину за клопотанням представника відповідача, яке також в подальшому було відкладено на 24 січня 2020 року 11-30 годину, оскільки суддя знаходилась у нарадчій кімнаті по іншій кримінальній справі.
24 січня 2020 року представником позивача було надано уточнення позовних вимог згідно яких, заборгованість просить стягнути з квітня 2019 року, а не з лютого 2019 року, в іншій частині позовні вимоги залишені без змін.
У судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі, надав пояснення аналогічні тим, що викладені у позові.
Представник відповідача у судовому засіданні уточнені позовні вимоги частково визнав та не заперечував щодо їх часткового задоволення, просив зменшити суму моральної шкоди.
Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи у їх [censored] всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.
З копії трудової книжки позивача серії номер_1 (а.с.11) вбачається, що останнього було звільнено 07 лютого 2019 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку зі змінами організації виробництва.
Згідно копії виробничої характеристики (а.с.12) позивач характеризується позитивно.
Відповідно до копії листа відповідача (а.с.14-15), який був підписаний головою правління Тереховим А.В., представник позивача повідомляється про те, що запропонувати позивачу іншу посаду у відповідача не надається можливим, оскільки у штаті рахуються тільки сторожа, бухгалтер та голова правління. У зв`язку з цим був виданий наказ від 07 лютого 2019 року про скорочення позивача, з яким той був ознайомлений. Оскільки попередження про його скорочення за 2 місяці не було, у той же день наказ був анульований і виданий наказ, яким особа_2 був поновлений і попереджений про наступне звільнення, як того вимагає ст. 40 КЗпП України. У той же день 07 лютого 2019 року ним у телефонному режимі було повідомлено позивачу про скасування наказу про звільнення і про те, що йому необхідно вийти на роботу у свою зміну 09 лютого 2019 року.
З копії наказу № 2 від 07 лютого 2019 року (а.с.16) вбачається, що скасований наказ № 1, доведено до відома позивача, що по закінченню 2-х місяців він буде звільнений за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Ознайомитися з наказом і розписатися у ньому особа_2 відмовився. Проте суд не приймає до уваги та за доказ той факт, що позивач відмовився від підпису у наказі і що він дійсно був ознайомлений про цей наказ у той день як це зазначено у наказі, оскільки суду належних та допустимих доказів у розумінні діючого ЦПК України надано не було.
Згідно копії довідки від 05 березня 2019 року за № 218 (а.с.19) вбачається, що солдат особа_2 перебуває на військовій службі у військовій частині А1884 м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області з 27 лютого 2019 року.
Відповідно до копії довідки від 22 лютого 2019 року за № 1285 (а.с.20), яка видана військовим комісаром Костянтинівського об`єднаного міського військового комісаріату, згідно ст. 19 п. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» на підставі припису Костянтинівського об`єднаного міського військового комісаріату № 1230 від 21 лютого 2019 року особа_2 направляється до 201 навчального центру для укладання контракту. Також повідомляють про те, що згідно ст. 119 КЗпП України, зберігається місце роботи, посади і середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації, та ст. 21 п. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - «Громадяни України для виконання обов`язків, пов`язаних із взяттям на військовий облік, призивом або прийняттям на військову службу, а також особи, які направляються районними військовими комісаріатами на медичний огляд, лікування, звільняються від роботи на час, необхідний для виконання зазначених обов`язків та перебування в лікувальному закладі охорони здоров`я, із збереженням за ними місця роботи, займаної посади і середньої заробітної плати».
З копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що гаражний кооператив «Лісний» є юридичною особою, його ідентифікаційний код юридичної особи є 22034376, місцезнаходження: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Івана Івкіна, 57, дані про основний вид економічної діяльності: 81.10 - комплексне обслуговування об`єктів.
Згідно копії довідки наданої особа_2 , то йому нарахована заробітна плата за лютий 2019 року 28 днів ставка - 4173 грн., нараховано йому - 894 грн., за невикористану відпустку, нарахований середній заробіток, за дванадцять днів - 1212, 90 грн., вихідна допомога за два місяці в розмірі - 8346 грн., всього отримано позивачем - 8414, 59 грн., що підтверджується копією відомості на виплату грошей № 3-1 за березень 2019 року.
Відповідно до довідки, яка надана відповідачем, про середній заробіток сторожа позивача за період роботи у відповідача складає: 3813 грн., даний факт позивачем та його представником у судовому засіданні не спростовувався.
З копії наказу № 4 від 14 березня 2019 року вбачається, що позивач був звільнений у зв`язку з прогулом без поважних причин за п. 4 ч. 1 ст. КЗпП України з 11 березня 2019 року, також до наказу додані копії актів про те, що позивач начебто без поважних причин не виходив на роботу.
Відповідно до ст. 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до ст. 1 КЗпП України, законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.
Згідно до ст. 5-1 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України: правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до ст. 119 КЗпП України, н а час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України "Про військовий обов`язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів. За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Гарантії, визначені у частині третій цієї статті, зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров`я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими. Гарантії, визначені у частині третій цієї статті, в частині збереження місця роботи, посади не поширюються на осіб, які займали виборні посади в органах місцевого самоврядування та строк повноважень яких закінчився.
Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Згідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню; оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Згідно ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Згідно довідки, наданої відповідачем, середня (середньомісячна) заробітна плата склала 3813 грн.
З квітня 2019 року по день ухвалення цього рішення пройшло 9 місяців.
Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає виплаті, становить 34317 грн. (середня заробітна плата за час вимушеного прогулу складає 3813х9 (місяців) = 34317 грн.), з даним розрахунком були згодні обидві сторони під час розгляду даної справи в суді, тобто ця сума і є заборгованість по середньому заробітку за період з квітня місяця 2019 року і по день ухвалення судом рішення, тобто по 24 січня 2020 року, яка повинна бути виплачена позивачу відповідачем з утриманням податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.
Вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди, суд враховує роз`яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст. 237-1 КЗпП України.
Стаття 237-1КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.
За змістом вказаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.
Кодекс законів про працю України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.
Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення, тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема, у вигляді одноразової грошової виплати.
Такий висновок відповідає і практиці Європейського суду з прав людини у справах «Тома проти Люксембургу» (2001 рік), «Надбала проти Польщі» (2000 рік), згідно яких при визнанні звільнення незаконним, суд вважає доведеним, що порушення законних прав позивача призвели до моральних страждань, вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Отже, виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає за необхідне відшкодувати позивачці моральну шкоду у розмірі 1500 гривень, що є обґрунтованою компенсацією за його незаконне звільнення, тобто в цій частині позовні вимоги задовольнити частково.
При цьому, в силу вимог ст. 430 ЦПК України, слід допустити рішення суду до негайного виконання в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць (середньомісячної заробітної плати).
Також, відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд за клопотанням позивача судвоі витрати залишає за ним.
Керуючись ст. ст. 13, 43-1, 81, 141, 247, 263-265, 259, 268, 273 ЦПК України, на підставі ст. ст. 237-1, Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд, -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги особа_2 , місце реєстрації: адреса_1 , до гаражного кооперативу «Лісний», місцезнаходження: Донецька область, м. Бахмут, вул. І. Івкіна, 57, про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати поважними причини пропуску строку для звернення до суду із даним позовом та поновити такий строк.
Скасувати наказ гаражного кооперативу «Лісний» від 11 березня 2019 року про звільнення особа_2 , інформація_1 , ІПН номер_2 , на підставі п. 4ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Поновити особа_2 , інформація_1 , ІПН номер_2 , на посаді сторожа ГК «Лісний».
Стягнути з гаражного кооперативу «Лісний», місцезнаходження: Донецька область, м. Бахмут, вул. І. Івкіна, 57, код єдрпоу 22034376, на користь особа_2 , інформація_1 , ІПН номер_2 , місце реєстрації: адреса_1 , заборгованість по середньому заробітку за період з квітня місяця 2019 року і по день ухвалення судом рішення, тобто по 24 січня 2020 року, з утриманням податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.
Стягнути з гаражного кооперативу «Лісний», місцезнаходження: Донецька область, м. Бахмут, вул. І. Івкіна, 57, код єдрпоу 22034376, на користь особа_2 , інформація_1 , ІПН номер_2 , місце реєстрації: адреса_1 , у відшкодування моральної шкоди в сумі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення особа_2 на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі середньомісячного заробітку за один місяць.
Повний текст рішення суду виготовлено 31 січня 2020 року.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя
производство №
Р Е Ш Е Н И Е
И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы
24 января 2020 г.. Бахмут
Артемовский городской суд в составе:
председательствующего судьи [М.] Н.М.
с участием секретаря Петрейко А.А.
представителя истца лицо_1
представителя ответчика [Р.] В.С.
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале м. Бахмут Донецкой области в общем исковом производстве гражданское дело по исковому заявлению особа_2 до гаражного кооператива «Лесной» о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время вынужденного прогула и возмещении морального вреда,
В С Т А Н О В И Л:
Истец обратился в суд с иском к гаражного кооператива «Лесной» о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время Вымушевеного прогула и возмещении морального вреда. В обоснование исковых требований указано, что согласно приказа № 7 от 27 августа 2018 истец был принят на работу к ответчику в качестве сторожа. Согласно приказа № 1 от 6 февраля 2019 истца уволили с ГК «Лесной» по вышеуказанной должности сторожа на основании п. 1 ч.1 ст. 40 КЗоТ Украины в связи с сокращением численности штата. Трудовую книжку при увольнении истцу было выдано 7 февраля 2019, однако копию приказа о с ВИЧьнення ему не была вручена, хотя он неоднократно обращался к руководству кооператива по этому вопросу. К тому же с ним так и не было ни проведения полного расчета при увольнении, ни выплачена компенсация согласно ст. 44 КЗоТ Украины. Считает указанный приказ незаконным, а действия руководства нарушающими его трудовые права. Согласно письму ответчика установлено, что поскольку предупреждения о сокращении истца за два месяца не было, в тот же день приказ о его увольнении было анульовано (отменено) и издан приказ, которым истца был восстановлен в работе. После того как он узнал о своем восстановлении на работе, то он сразу же направил письмо к ответчику о том, что с 27 февраля 2019 он находится на военной службе в военной части А1884 в г.. Каменец-Подольский Хмельницкой области и предоставил соответствующую справку по форме 5 от 5 марта 2019 № 218, выданной данной воинской части. Просит иск удовлетворить.
Поскольку исковое заявление подано с нарушениемтребований статьи 175 ГПК Украины, постановлением Артемовского горрайонного суда Донецкой области от 14 июня 2019 исковое заявление оставлено без движения и предоставлено истцу срок для устранения недостатков, указанных в постановлении.
Уточненной исковым заявлением, поступила в адрес суда 2 июля 2019, недостатки устранены, в связи с чем постановлением Артемовского горрайонного суда Донецкой области от 22 июля 2019 исковое заявление принято к рассмотрению, открыто общее исковое производство по делу, назнано подготовительное заседание на 9:00 00 минут 20 августа 2019 и определены ответчику п`ятнадцятиденний срок со дня вручения данного постановления для представления отзыва на исковое заявление с одновременным отправкой копии отзыва соответствии с требованиями ч. 4 ст. 178 ГПК Украины истцу.
14 августа 2019 в адрес суда поступил отзыв на исковое заявление, согласно которому ответчик просит в удовлетворении иска отказать на том основании, что истец 7 февраля 2019 был ознакомлен с приказом об увольнении, полуимел трудовую книжку под роспись. В тот же день истцу было сообщено, что приказ об увольнении был отменен и вынесено новый приказ о сокращении штата, где за второе месяца был истец уведомлен. С данным приказом истец ознакомлен о чем свидетельствует его роспись в приказе и подпись в получении средств (заработной платы). То есть, истец приказом от 7 февраля 2019 ознакомлен и должен был приступить к своим обязанностям. Истец не предоставил в суд доказательств уведомления ответчика, им состАден контракт. Ответчик получил письмо от брата истца о том, что он заключил контракт только 30 марта 2019, после того, как истец уже освобожден от работы. С данным приказом также был ознакомлен сам истец, о чем есть расписка. Кроме того, суд должен принять во внимание, что ответчик является юридическим лицом, некоммерческой организацией и функционирует на взносы кооператива и не относится к перечню организаций, которые могут во время мобилизации ... сохранить место работы и средний заработок. Позивач нарушил трудовую дисциплину в связи с чем и был уволен за прогулы. Просит в удовлетворении иска отказать в полном объеме.
Определением суда от 20 августа 2019 закрыто подготовительное производство по гражданскому делу по иску лицо_2 к гаражного кооператива «Лесной» о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время вынужденного прогула и возмещении морального вреда, и назначено дело к судебному разбирательству по существу на 9:00 00 минут 18 ноябряа 2019 года.
Судебное заседание назначено на 18 ноября 2019 года, постановлением Артемовского горрайонного суда Донецкой области от 18 ноября 2019 года, отложено на 9 декабря 2019 09-30 час по ходатайству представителя ответчика, которое также в дальнейшем было отложено на 24 января 2020 11-30 час, поскольку судья находилась в совещательной комнате по другому уголовному делу.
24 января 2020 представителем истца было предоставлено уточнения исковых требований согласно которым, заборгованисво просит взыскать с апреля 2019 года, а не с февраля 2019 года, в другой части исковые требования оставлены без изменений.
В судебном заседании представитель истца уточненные исковые требования поддержал и просил их удовлетворить в полном объеме, дал пояснения аналогичные тем, что изложены в иске.
Представитель ответчика в судебном заседании уточненные исковые требования частично признал и не возражал относительно их частичного удовлетворения, просил уменьшить сумму морального вреда.
Суд, заслушав стороны, исследовавматериалы дела в их совокупности, всесторонне и полно выяснив фактические обстоятельства, на которых основывается исковое заявление, объективно оценив доказательства, имеющие существенное значение для его рассмотрения и решения по существу, приходит к выводу, что иск подлежит удовлетворению по следующим оснований.
С копии трудовой книжки истца серии номер_1 (а.с.11) усматривается, что последний был освобожден 7 февраля 2019 на основании п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗоТ Украины, в связи с изменениями организации производства.
Согласно копии производственной характеристики (а.с.12) истец характеризуется положительно.
Согласно копии письма ответчика (а.с.14-15), который был подписан председателем правления [Т.] А.В., представитель истца сообщается о том, что предложить истцу другую должность в ответчика не предоставляется возможным, поскольку в штате считаются только сторожа, бухгалтер и председатель правления. В связи с этим был издан приказ от 7 февраля 2019 о сокращении истца, с которым он был знаком. Осколько предупреждения о его сокращении за 2 месяца не было, в тот же день приказ был аннулирован и издан приказ, которым особа_2 был восстановлен и предупрежден о предстоящем увольнении, как того требует ст. 40 КЗоТ Украины. В тот же день 7 февраля 2019 им в телефонном режиме было сообщено истцу об отмене приказа об увольнении и о том, что ему необходимо выйти на работу в свою смену 9 февраля 2019.
С копии приказа № 2 от 7 февраля 2019 (а.с.16) усматривается, что отменен наказ № 1, доведено до сведения истца, что по окончании 2-х месяцев он будет уволен по п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗоТ Украины. Ознакомиться с приказом и расписаться в нем особа_2 отказался. Однако суд не принимает во внимание и доказательством тот факт, что истец отказался от подписи в приказе и он действительно был знаком об этом приказ в тот день как это указано в приказе, поскольку суду надлежащих и допустимых доказательств в понимании действующего ГПК Украины предоставлено не было.
Согласно копии справки от 5 марта 2019 року под № 218 (а.с.19) усматривается, что солдат особа_2 находится на военной службе в воинской части А1884 г.. Каменец-Подольский Хмельницкой области с 27 февраля 2019 года.
Согласно копии справки от 22 февраля 2019 под № 1285 (а.с.20), выданная военным комиссаром Константиновского объединенного городского военного комиссариата, согласно ст. 19 п. 1 Закона Украины «О воинской обязанности и военной службе» на основании предписания Константиновского объединенного городского военного комисариату № 1230 от 21 февраля 2019 особа_2 направляется до 201 учебного центра для заключения контракта. Также сообщается о том, что согласно ст. 119 КЗоТ Украины, сохраняется место работы, должности и среднего заработка на предприятии, в учреждении, организации, и ст. 21 п. 2 Закона Украины «О воинской обязанности и военной службе» - «Граждане Украины для выполнения обязанностей, связанных с постановкой на воинский учет, призывом или приемом на военную службу, а также лица, направляются районными военными комиссариатами на медицинский осмотр, лечение, освобождаются от работы на время, необходимое для выполнения указанных обязанностей и пребывания в лечебном учреждении здравоохранения, с сохранением за ними места работы, занимаемой должности и средней заработной платы ».
С копии выписки из Единого государственного реестра юридических лиц, физических лиц-предпринимателей и общественных формирований следует, что гаражный кооператив «Лесной» является юридическим лицом, его идентификационный кот юридического лица является 22034376, местонахождение: 84500, Донецкая область, . Бахмут, ул. Ивана Ивкина, 57, данные об основном виде экономической деятельности: 81.10 - комплексное обслуживание объектов.
Согласно копии справки предоставленной особа_2, то ему начислена заработная плата за февраль 2019 28 дней ставка - 4173 грн., Начислено ему - 894 грн., За неиспользованный отпуск, начисленный средний заработок за двенадцать дней - 1212, 90 грн., Выходное пособие за два месяца в размере - 8346 грн., лсяого получено истцом - 8414, 59 грн., что подтверждается копией ведомости на выплату денег № 3-1 за март 2019 года.
Согласно справке, предоставленной ответчиком, о среднем заработке сторожа истца за период работы у ответчика составляет: 3813 грн., Данный факт истцом и его представителем в судебном заседании опровергался.
С копии приказа № 4 от 14 марта 2019 усматривается, что истец был уволен в связи с прогулом без уважительных причин по п. 4 ч. 1 ст. КЗоТ Украины с11 марта 2019, также к приказу приложены копии актов о том, что истец якобы без уважительных причин не выходил на работу.
В соответствии со ст. 21 Конституции Украины права и свободы человека неотчуждаемы и нерушимы.
Согласно ст. 43 Конституции Украины каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который свободно соглашается.
Государство создает условия для полного осуществления гражданами права на труд, гарантирует равные возможности в выборепрофессии и рода трудовой деятельности, реализует программы профессионально-технического обучения, подготовки и переподготовки кадров в соответствии с общественными потребностями.
Гражданам гарантируется защита от незаконного увольнения.
В соответствии со ст. 1 КЗоТ Украины, законодательство о труде устанавливает высокий уровень условий труда, всемерную охрану трудовых прав работников.
Согласно ст. 5-1 КЗоТ Украины, государство гарантирует трудоспособным гражданам, постоянно проживающим на территории Украины: правовая защита от НЕзаконного увольнения, а также содействие в сохранении работы.
В соответствии со ст. 237-1 КЗоТ Украины, возмещения собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику производится в случае, если нарушение его законных прав привели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
Согласно ст. 235 КЗоТ Украины, в случае увольнения без законного основания работник должен быть восстановлен на прежней работе органом, рассматривающий трудовой спор. При вынесении решения о восстановлении на работе орган, рассматривающий трудовой спор, одновременно принимает решение о выплате работнику среднего заработка за время вынужденного прогула.
В соответствии со ст. 119 КЗоТ Украины, н а время выполнения государственных или общественных обязанностей, если по действующему законодательству Украины эти обязанности могут осуществляться в рабочее время, работникам гарантируется сохранение места работы (должности) и среднего заработка. Работникам, яки привлекаются к исполнению обязанностей, предусмотренных законами Украины "О воинской обязанности и военной службе" и "Об альтернативной (невоенной) службе", "О мобилизационной подготовке и мобилизации", предоставляются гарантии и льготы в соответствии с этими законами. За работниками, призванными на срочную военную службу, военную службу по призыву лиц офицерского состава, военную службу по призыву по мобилизации, на особый период или принятыми на военную службу по контракту, в томом числе путем заключения нового контракта на прохождение военной службы, во время действия особого периода на срок до его окончания или до дня фактического увольнения сохраняются место работы, должность и средний заработок на предприятии, в учреждении, организации, фермерском хозяйстве, сельскохозяйственном производственном кооперативе независимо от подчинения и формы собственности и у физических лиц - предпринимателей, в которых они работали на время призыва. Таким работникам осуществляется выплатаденежного обеспечения за счет средств Государственного бюджета Украины в соответствии с Законом Украины "О социальной и правовой защите военнослужащих и членов их семей". Гарантии, определенные в части третьей настоящей статьи, сохраняются за работниками, которые во время прохождения военной службы получили ранения (другие повреждения здоровья) и находятся на лечении в медицинских учреждениях, а также попали в плен или признаны безвестно отсутствующими, на срок до дня , следующего за днем их постановки на ейськовий учет в районных (городских) военных комиссариатах после их увольнения с военной службы в случае окончания ими лечения в медицинских учреждениях независимо от срока лечения, возвращение из плена, появления их после признания безвестно отсутствующими или до дня объявления судом их умершими. Гарантии, определенные в части третьей настоящей статьи, в части сохранения места работы, должности не распространяются на лиц, занимавших выборные должности в органах местного самоуправления и срок полномочий которых закинчився.
Согласно п. 8 Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины № 100 от 8 февраля 1995 года, начисление выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку.
Согласно п. 6 Постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 года № 3 «О практике применения судами законодательства об оплате труда», удовлетворяя требования об оплате труда, суд должен привести в решении расчеты, из которых он исходил при определении сумм, подлежащих взысканию; поскольку взимания и уплата подоходного налога с граждан являются соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.Согласно ч. 1, 2 ст. 235 КЗоТ Украины, в случае увольнения без законного основания или незаконного перевода на другую работу работник должен быть восстановлен на прежней работе органом, рассматривающим трудовой спор. При вынесении решения о восстановлении на работе орган, рассматривающий трудовой спор, одновременно принимает решение о выплате работнику среднего заработка за время вынужденного прогула или разницы в заработке за время выполнения нижеоплачиваемой работы, но не более чем за один год.
согласносправки, предоставленной ответчиком, средняя (среднемесячная) заработная плата составила 3813 грн.
С апреля 2019 по день принятия этого решения прошло 9 месяцев.
Таким образом, средний заработок за время вынужденного прогула, подлежащего выплате, составляет 34317 грн. (Средняя заработная плата за время вынужденного прогула составляет 3813х9 (месяцев) = 34317 грн.), С данным расчетом были согласны обе стороны при рассмотрении данного дела в суде, то есть эта сумма и есть задолженность по среднему заработку запериод с апреля 2019 и по день принятия судом решения, то есть по 24 января 2020 года, которая должна быть выплачена истцу ответчиком с удержанием налога на доходы физических лиц и других обязательных платежей.
Решая вопрос о размере морального вреда суд учитывает разъяснения п.9 Постановления Пленума Верховного Суда Украины «О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда" от 31 марта 1995 года № 4, размер возмещения морального (неимущественного) вредасуд определяет в зависимости от характера и объема страданий (физических, душевных, психических и т.д.), которые понес истец, характера неимущественных потерь (их продолжительности, возможности восстановления и т.п.) и с учетом других обстоятельств. В частности, учитываются состояние здоровья потерпевшего, тяжесть вынужденных изменений в его жизненных и производственных отношениях, время и усилия, необходимые для восстановления предыдущего состояния. При этом суд должен исходить из принципов разумности, взвешенности и справедливости.
Порядок возмещения мораной вреда в сфере трудовых отношений регулируется ст. 237-1 КЗоТ Украины.
Статья 237-1КЗпП Украины предусматривает возмещение собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику в случае, если нарушение его законных прав привели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
Указанная норма закона содержит перечень юридических фактов, составляющих основание возникновения правоотношений по возмещению собственныхком или уполномоченным им органом причиненного работнику морального вреда.
По содержанию указанного положения закона основанием для возмещения морального вреда в соответствии со ст. 237-1 КЗоТ Украины является факт нарушения прав работника в сфере трудовых отношений, которое привело к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требовало от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
В п. 13 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 31 марта 1995 года «О судебной практике по делам о отсожаление морального (неимущественного) вреда »(с соответствующими изменениями) разъяснено, что в соответствии со ст. 237-1КЗпП Украины, при наличии нарушения прав работника в сфере трудовых отношений (незаконное увольнение или перевод, невыплаты причитающихся ему денежных сумм, выполнения работ в опасных для жизни и здоровья условиях и т.п.), которое привело к его нравственных страданий, потери нормальных жизненных связей или требует от него дополнительных усилий для организации своей жизни, обязанность по возмещению моральной (неимущественного) вреда возлагается на собственника или уполномоченный им орган независимо от формы собственности, вида деятельности или отраслевой принадлежности.
Таким образом, защита нарушенного права в сфере трудовых отношений обеспечивается как восстановлением положения, существовавшего до нарушения этого права (например, восстановление на работе), так и механизмом компенсации морального вреда, как негативных последствий (потерь) неимущественного характера, возникших в результате душевных страданий, которые лицо понесло в зв`язку с посягательством на ее трудовые права и интересы. Конкретный способ, на основании которого осуществляется возмещение морального вреда избирается потерпевшим лицом, с учетом характера правонарушения, его последствий и других обстоятельств.
Кодекс законов о труде Украины не содержит каких-либо ограничений или исключений для компенсации морального вреда в случае нарушения трудовых прав работников, а ст. 237-1 этого Кодекса предусматривает право работника на возмещение морального вреда в выбранный им способ, в частю, возврат потерпевшему стоимостного (денежного) эквивалента причиненного морального вреда, размер которой суд определяет в зависимости от характера и объема страданий, их продолжительности, тяжести вынужденных изменений в ее жизни и с учетом других обстоятельств.
Следовательно, компенсация причиненного морального вреда не поглощается самим фактом восстановления положения, существовавшего до нарушения трудовых правоотношений, путем восстановления на работе, а имеет самостоятельное юридическое значение, то есть при наличии нарушения прав работника всфере трудовых отношений (незаконного увольнения или перевода, невыплаты причитающихся ему денежных сумм и т.п.) возмещение морального вреда на основании ст. 237-1 КЗоТ Украины осуществляется в выбранный работником способом, в частности, в виде единовременной денежной выплаты.
Такой вывод соответствует и практике Европейского суда по правам человека по делам «Тома против Люксембурга» (2001 год), «приобрели против Польши» (2000 год), согласно которым при признании увольнения незаконным, суд считает доказанным, что нарушениязаконных прав истца привели к моральным страданиям, требовали от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
Итак, исходя из принципов разумности и справедливости, суд считает необходимым возместить истице моральный ущерб в размере 1500 гривен, что является обоснованной компенсацией за его незаконное увольнение, то есть в этой части исковые требования удовлетворить частично.
При этом, в силу требований ст. 430 ГПК Украины, следует допустить решения суда к немедленному исполнению в части обновленияна работе и взыскании среднего заработка за время вынужденного прогула в пределах суммы платежа за один месяц (среднемесячной заработной платы).
Также, в соответствии с требованиями ч. 1 ст. 141 ГПК Украины, суд по ходатайству истца судвои расходы оставляет за ним.
Руководствуясь ст. ст. 13 43-1, 81, 141, 247, 263-265, 259, 268, 273 ГПК Украины, на основании ст. ст. 237-1, Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины № 100 от 8 февраля 1995 года, Постановления ПленумаВерховного Суда Украины от 31 марта 1995 года «О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда», суд -
Р Е Ш И Л:
Исковые требования особа_2, место регистрации: адреса_1 к гаражного кооператива «Лесной», местонахождение: Донецкая область, г.. Бахмут, ул. И. Ивкина, 57, о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время вынужденного прогула и возмещении морального вреда - удовлетворить частично.
Признать уважительными причины пропускасрока для обращения в суд с данным иском и восстановить такой срок.
Отменить приказ гаражного кооператива «Лесной» от 11 марта 2019 об увольнении особа_2, информация_1, ИНН номер_2, на основании п. 4ч. 1 ст. 40 КЗоТ Украины.
Обновить особа_2, информация_1, ИНН номер_2, в должности сторожа ГК «Лесной».
Взыскать с гаражного кооператива «Лесной», местонахождение: Донецкая область, г.. Бахмут, ул. И. Ивкина, 57, код егрпоу 22034376, в пользу особа_2, информация_1, ИНН номер_2, место регистрации: адрес_1, задолженность по среднему заработку за период с апреля 2019 и по день принятия судом решения, то есть по 24 января 2020 года, с удержанием налога на доходы физических лиц и других обязательных платежей.
Взыскать с гаражного кооператива «Лесной», местонахождение: Донецкая область, г.. Бахмут, ул. И. Ивкина, 57, код егрпоу 22034376, в пользу особа_2, информация_1, ИНН номер_2, место регистрации: адрес_1, в возмещение морального вреда в сумме 1500(Одна тысяча пятьсот) рублей.
Допустить немедленное исполнение решения суда в части восстановления особа_2 на работе и взыскании заработной платы за время вынужденного прогула в размере среднемесячного заработка за один месяц.
Полный текст решения суда изготовлен 31 января 2020.
Апелляционная жалоба на решение суда может быть подана в Донецкий апелляционный суд через Артемовский городской суд Донецкой области в течение тридцати дней со дня составления полного судебного решения. Участник дела, якому решение суда не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование, если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
судья
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Справа № 219/6434/19
Провадження №
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 січня 2020 року м. Бахмут
Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Медінцевої Н.М.
за участю секретаря Петрейко А.О.
представника позивача особа_1
представника відповідача [Р]з В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі м. Бахмут Донецької області у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою особа_2 до гаражного кооперативу «Лісний» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовом до гаражного кооперативу «Лісний» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно до наказу № 7 від 27 серпня 2018 року позивач був прийнятий на роботу до відповідача в якості сторожа. Згідно до наказу № 1 від 06 лютого 2019 року позивача було звільнено з ГК «Лісний» з вказаної вище посади сторожа на підставі п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності штату. Трудову книжку при звільнені позивачу було видано 07 лютого 2019 року, однак копію наказу про звільнення йому не було вручено, хоча він неодноразово звертався до керівництва кооперативу з цього питання. До того ж з ним так і не було ані проведено повного розрахунку при звільненні, ані виплачена компенсація згідно до ст. 44 КЗпП України. Вважає вказаний наказ незаконним, а дії керівництва такими, що порушують його трудові права. Згідно до листа відповідача встановлено, що оскільки попередження про скорочення позивача за два місяця не було, в той же день наказ про його звільнення було анульовано (скасовано) та видано наказ, яким позивача було поновлено на роботі. Після того як він дізнався про своє поновлення на роботі, то він одразу ж надіслав лист до відповідача про те, що з 27 лютого 2019 року він перебуває на військовій службі у військовій частині А1884 в м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області та надав відповідну довідку за формою 5 від 05 березня 2019 року № 218, яка видана даною військовою частиною. Просить позов задовольнити.
Оскільки позовну заяву подано з порушенням вимог статті 175 ЦПК України, ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 14 червня 2019 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі.
Уточненою позовною заявою, яка надійшла на адресу суду 02 липня 2019 року, недоліки усунуто, у зв`язку з чим ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 22 липня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 09 годину 00 хвилин 20 серпня 2019 року та визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву з одночасним надісланням копії відзиву відповідно до вимог ч. 4 ст. 178 ЦПК України позивачу.
14 серпня 2019 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просить у задоволені позову відмовити з тих підстав, що позивач 07 лютого 2019 року був ознайомлений з наказом про звільнення, отримав трудову книжку під розпис. В той же день позивачу було повідомлено, що наказ про звільнення було скасовано і винесено новий наказ про скорочення штату, де за 2-а місяці був позивач повідомлений. З даним наказом позивач ознайомлений про що свідчить його розпис у наказі та підпис в отримані коштів (заробітної плати). Тобто, позивач був наказом від 07 лютого 2019 року ознайомлений та повинен був приступити до своїх обов`язків. Позивач не надав до суду доказів повідомлення відповідача, що їм укладений контракт. Відповідач отримав листа від брата позивача про те, що він уклав контракт лише 30 березня 2019 року, після того, як позивач був вже звільнений від роботи. З даним наказом також був ознайомлений сам позивач, про що є розписка. Окрім того, суд повинен взяти до уваги, що відповідач є юридичною особою, неприбутковою організацією та функціонує на внески кооперативу і не відноситься до переліку організацій, які можуть під час мобілізації … зберегти місце праці та середній заробіток. Позивач порушив трудову дисципліну у зв`язку з чим і був звільнений за прогули. Просить у задоволені позову відмовити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 20 серпня 2019 року закрито підготовче провадження по цивільній справі за позовною заявою особа_2 до гаражного кооперативу «Лісний» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, та призначено справу до судового розгляду по суті на 09 годину 00 хвилин 18 листопада 2019 року.
Судове засідання призначене на 18 листопада 2019 року, ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 листопада 2019 року, відкладено на 09 грудня 2019 року 09-30 годину за клопотанням представника відповідача, яке також в подальшому було відкладено на 24 січня 2020 року 11-30 годину, оскільки суддя знаходилась у нарадчій кімнаті по іншій кримінальній справі.
24 січня 2020 року представником позивача було надано уточнення позовних вимог згідно яких, заборгованість просить стягнути з квітня 2019 року, а не з лютого 2019 року, в іншій частині позовні вимоги залишені без змін.
У судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі, надав пояснення аналогічні тим, що викладені у позові.
Представник відповідача у судовому засіданні уточнені позовні вимоги частково визнав та не заперечував щодо їх часткового задоволення, просив зменшити суму моральної шкоди.
Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи у їх [censored] всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.
З копії трудової книжки позивача серії номер_1 (а.с.11) вбачається, що останнього було звільнено 07 лютого 2019 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку зі змінами організації виробництва.
Згідно копії виробничої характеристики (а.с.12) позивач характеризується позитивно.
Відповідно до копії листа відповідача (а.с.14-15), який був підписаний головою правління Тереховим А.В., представник позивача повідомляється про те, що запропонувати позивачу іншу посаду у відповідача не надається можливим, оскільки у штаті рахуються тільки сторожа, бухгалтер та голова правління. У зв`язку з цим був виданий наказ від 07 лютого 2019 року про скорочення позивача, з яким той був ознайомлений. Оскільки попередження про його скорочення за 2 місяці не було, у той же день наказ був анульований і виданий наказ, яким особа_2 був поновлений і попереджений про наступне звільнення, як того вимагає ст. 40 КЗпП України. У той же день 07 лютого 2019 року ним у телефонному режимі було повідомлено позивачу про скасування наказу про звільнення і про те, що йому необхідно вийти на роботу у свою зміну 09 лютого 2019 року.
З копії наказу № 2 від 07 лютого 2019 року (а.с.16) вбачається, що скасований наказ № 1, доведено до відома позивача, що по закінченню 2-х місяців він буде звільнений за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Ознайомитися з наказом і розписатися у ньому особа_2 відмовився. Проте суд не приймає до уваги та за доказ той факт, що позивач відмовився від підпису у наказі і що він дійсно був ознайомлений про цей наказ у той день як це зазначено у наказі, оскільки суду належних та допустимих доказів у розумінні діючого ЦПК України надано не було.
Згідно копії довідки від 05 березня 2019 року за № 218 (а.с.19) вбачається, що солдат особа_2 перебуває на військовій службі у військовій частині А1884 м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області з 27 лютого 2019 року.
Відповідно до копії довідки від 22 лютого 2019 року за № 1285 (а.с.20), яка видана військовим комісаром Костянтинівського об`єднаного міського військового комісаріату, згідно ст. 19 п. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» на підставі припису Костянтинівського об`єднаного міського військового комісаріату № 1230 від 21 лютого 2019 року особа_2 направляється до 201 навчального центру для укладання контракту. Також повідомляють про те, що згідно ст. 119 КЗпП України, зберігається місце роботи, посади і середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації, та ст. 21 п. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - «Громадяни України для виконання обов`язків, пов`язаних із взяттям на військовий облік, призивом або прийняттям на військову службу, а також особи, які направляються районними військовими комісаріатами на медичний огляд, лікування, звільняються від роботи на час, необхідний для виконання зазначених обов`язків та перебування в лікувальному закладі охорони здоров`я, із збереженням за ними місця роботи, займаної посади і середньої заробітної плати».
З копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що гаражний кооператив «Лісний» є юридичною особою, його ідентифікаційний код юридичної особи є 22034376, місцезнаходження: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Івана Івкіна, 57, дані про основний вид економічної діяльності: 81.10 - комплексне обслуговування об`єктів.
Згідно копії довідки наданої особа_2 , то йому нарахована заробітна плата за лютий 2019 року 28 днів ставка - 4173 грн., нараховано йому - 894 грн., за невикористану відпустку, нарахований середній заробіток, за дванадцять днів - 1212, 90 грн., вихідна допомога за два місяці в розмірі - 8346 грн., всього отримано позивачем - 8414, 59 грн., що підтверджується копією відомості на виплату грошей № 3-1 за березень 2019 року.
Відповідно до довідки, яка надана відповідачем, про середній заробіток сторожа позивача за період роботи у відповідача складає: 3813 грн., даний факт позивачем та його представником у судовому засіданні не спростовувався.
З копії наказу № 4 від 14 березня 2019 року вбачається, що позивач був звільнений у зв`язку з прогулом без поважних причин за п. 4 ч. 1 ст. КЗпП України з 11 березня 2019 року, також до наказу додані копії актів про те, що позивач начебто без поважних причин не виходив на роботу.
Відповідно до ст. 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до ст. 1 КЗпП України, законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.
Згідно до ст. 5-1 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України: правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до ст. 119 КЗпП України, н а час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України "Про військовий обов`язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів. За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Гарантії, визначені у частині третій цієї статті, зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров`я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими. Гарантії, визначені у частині третій цієї статті, в частині збереження місця роботи, посади не поширюються на осіб, які займали виборні посади в органах місцевого самоврядування та строк повноважень яких закінчився.
Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Згідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню; оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Згідно ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Згідно довідки, наданої відповідачем, середня (середньомісячна) заробітна плата склала 3813 грн.
З квітня 2019 року по день ухвалення цього рішення пройшло 9 місяців.
Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає виплаті, становить 34317 грн. (середня заробітна плата за час вимушеного прогулу складає 3813х9 (місяців) = 34317 грн.), з даним розрахунком були згодні обидві сторони під час розгляду даної справи в суді, тобто ця сума і є заборгованість по середньому заробітку за період з квітня місяця 2019 року і по день ухвалення судом рішення, тобто по 24 січня 2020 року, яка повинна бути виплачена позивачу відповідачем з утриманням податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.
Вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди, суд враховує роз`яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст. 237-1 КЗпП України.
Стаття 237-1КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.
За змістом вказаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.
Кодекс законів про працю України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.
Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення, тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема, у вигляді одноразової грошової виплати.
Такий висновок відповідає і практиці Європейського суду з прав людини у справах «Тома проти Люксембургу» (2001 рік), «Надбала проти Польщі» (2000 рік), згідно яких при визнанні звільнення незаконним, суд вважає доведеним, що порушення законних прав позивача призвели до моральних страждань, вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Отже, виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає за необхідне відшкодувати позивачці моральну шкоду у розмірі 1500 гривень, що є обґрунтованою компенсацією за його незаконне звільнення, тобто в цій частині позовні вимоги задовольнити частково.
При цьому, в силу вимог ст. 430 ЦПК України, слід допустити рішення суду до негайного виконання в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць (середньомісячної заробітної плати).
Також, відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд за клопотанням позивача судвоі витрати залишає за ним.
Керуючись ст. ст. 13, 43-1, 81, 141, 247, 263-265, 259, 268, 273 ЦПК України, на підставі ст. ст. 237-1, Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд, -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги особа_2 , місце реєстрації: адреса_1 , до гаражного кооперативу «Лісний», місцезнаходження: Донецька область, м. Бахмут, вул. І. Івкіна, 57, про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати поважними причини пропуску строку для звернення до суду із даним позовом та поновити такий строк.
Скасувати наказ гаражного кооперативу «Лісний» від 11 березня 2019 року про звільнення особа_2 , інформація_1 , ІПН номер_2 , на підставі п. 4ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Поновити особа_2 , інформація_1 , ІПН номер_2 , на посаді сторожа ГК «Лісний».
Стягнути з гаражного кооперативу «Лісний», місцезнаходження: Донецька область, м. Бахмут, вул. І. Івкіна, 57, код єдрпоу 22034376, на користь особа_2 , інформація_1 , ІПН номер_2 , місце реєстрації: адреса_1 , заборгованість по середньому заробітку за період з квітня місяця 2019 року і по день ухвалення судом рішення, тобто по 24 січня 2020 року, з утриманням податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.
Стягнути з гаражного кооперативу «Лісний», місцезнаходження: Донецька область, м. Бахмут, вул. І. Івкіна, 57, код єдрпоу 22034376, на користь особа_2 , інформація_1 , ІПН номер_2 , місце реєстрації: адреса_1 , у відшкодування моральної шкоди в сумі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення особа_2 на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі середньомісячного заробітку за один місяць.
Повний текст рішення суду виготовлено 31 січня 2020 року.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя
Полезный отзыв?
(1)
