ГУ ДФС У ДОНЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ: невыплата зарплаты
Дело № 243/7485/20
Производство № 2/243/168/2021
решение
именем украины
23 февраля 2021 Славянский горрайонный суд Донецкой области в составе:
Председательствующий судья [П.] С.
с участием секретаря Коптев А.Ю.
рассмотрев в порядке упрощенного искового производства в зале суда. Славянская гражданское дело по иску лицо_1 к акционерного общества «Украинская железная дорога» в лице Регионального филиала «Донецкая железная дорога» о взыскании задолженности по заработной пла те, выходного пособия и компенсации за неиспользованный отпуск,
В:
Истец обратился в суд с иском обосновывая свои требования тем, что с 10 октября 1995 он поступил на работу в ГП «Донецкая железная дорога» на должность тракториста станции Никитовка. С 11 июля 2016 он был принят в Производственного подразделения «Станция Никитовка» структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» Регионального филиала «Донецкая железная дорога» Публичного акционерного товариства «Украинская железная дорога». Согласно приказу данного предприятия № 4787 / ДН-ос от 10 июля 2017 он был освобожден с 17 июля 2017 года на основании п.1 ст. 40 Кодекса законов о труде Украины в связи с сокращением штата. Однако после освобождения с ним не было проведено полного расчета, а именно работодатель не рассчитался с ним по заработной плате за период с 1 марта 2017 по 17 июля 2017 года, не было выплачена компенсация за 24 дня ежегодного отпуска, а также выходное пособие в г.ОЗМиР не менее среднего заработка в соответствии с положениями ст. 44 КЗоТ Украины. К настоящему времени ответчик расчет с ним не провел, а потому просит суд взыскать с ответчика в его пользу задолженность по заработной плате за период с 1 марта 2017 по 17 июля 2017 в сумме 15 835 грн. 61 коп., Выходное пособие в размере его среднего заработка в сумме 4384 грн. 91 коп., И компенсацию за неиспользованные 24 дней ежегодного отпуска в сумме 3544 грн. 32 коп.
Истец будучи должнымм образом уведомлен в судебное заседание не явился, в исковом заявлении указал на рассмотрение дела в его отсутствие, и указал, что на удовлетворении иска настаивает.
Представитель ответчика акционерного общества «Украинская железная дорога» в лице Регионального филиала «Донецкая железная дорога» будучи надлежащим образом уведомленным о времени и месте рассмотрения дела, в судебное заседание также не явился, однако предоставил суду ходатайство, в котором исковые требования не признал и просил суд отказать в их удовлетворениии, а дело рассмотреть в его отсутствие. Кроме того, ответчиком была предоставлена отзыв на исковое заявление, в котором указано, что Указом Президента Украины № 405/2014 от 14 апреля 2014 введено в действие решение СНБО Украины от 13 апреля 2014 «О неотложных мерах по борьбе с террористической угрозой и сохранения территориальной целостности Украины «и начато проведение антитеррористической операции на территории Донецкой и Луганской областей. В связи с захватом неизвестными лицами административнои здания производственных объектов ОАО «Укрзализныця» расположенных, в частности в г.. Донецк и г.. Горловка у ответчика с 20 марта 2017 отсутствовал доступ к любой документации предприятия, в компьютерных баз и утрачен контроль над хозяйственной деятельностью. Таким образом, начиная с 20 марта 2017 года, руководство хозяйственной деятельностью в структурное подразделение «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» Регионального филиала «Донецкая железная дорога» Публичного акционерного товариства «Украинская железная дорога» и работниками осуществлялось неизвестными третьими лицами незаконного вооруженного формирования. По данному факту по заявлению ответчика в Единый государственный реестр досудебных расследований по № 12 017 050 420 000 286 были внесены соответствующие сведения по признакам уголовного преступления, предусмотренного ст. 341 УК Украины. Начиная с 20
Март 2017 возникли форс-мажорные обстоятельства, наступление которых было засвидетельствовано торгово-промышленной палатой Украины, и которые унеможлывлювалы ответчиком выполнения обязательств согласно ст. ст. 47, 83, 115, 116 КЗоТ Украины. Отметил, что расчеты заработной платы, которые были предоставлены истцом являются сомнительными, поскольку не содержат обязательных реквизитов, предусмотренных ГОСТ. Также, в распоряжении ответчика отсутствуют приказы о предоставлении отпусков истцу, из которых можно было бы установить количество дней отпуска, которые не были использованы истцом, и которые подлежали компенсации в связи с увольнением. Ответчик не имел объективнойвозможности проверить факт выполнения истцом своих профессиональных обязанностей и выполнить свои обязательства по трудовому договору. Отметил, что за период с 1 марта 2017 по 15 марта 2017 истцу была выплачена начисленная заработная плата с учетом удержания налогов на доходы и других сборов в сумме 816, 60 гривен, и полученная истцом 4 сентября 2017 в кассе ответчика. Таким образом, начисление заработной платы и других выплат в указанный период истцом невозможно, Осколькы через захват предприятия неизвестными лицами ответчик потерял контроль над производственными мощностями предприятия, недвижимым имуществом и документацией, а потому просит суд отказать особа_1 в удовлетворении его исковых требований в полном объеме.
Суд, исследовав материалы дела, приходит к убеждению, что иск лицо_1 подлежит удовлетворению по следующим основаниям.
особа_1 находился в трудовых отношениях с производственным подразделением «Станция Никитовка» структурного подразделения «Донецкаядирекция железнодорожных перевозок «Регионального филиала» Донецкая железная дорога «Публичного акционерного общества» Украинская железная дорога «, и согласно приказа (распоряжения) данного предприятия № 4787 / ДН-ос от 10 июля 2017 был уволен с 17 июля 2017 года на основании п.1 ст. 40 Кодекса законов о труде Украины в связи с сокращением штата, с выплатой единовременной денежной помощи в размере одного среднемесячного заработка и с компенсацией за неиспользованные 24 дней отпуска, следует изкопии трудовой книжки серии номер_1 от 23.07.1988 года и соответствующего приказа (распоряжения).
Согласно расчетам заработной платы ОП «ДС Никитовка» СП «ддзп» филиала Дон. зал. ПАО УЗ особа_1 начислена заработная плата в период: с марта 2017 — 2729, 68 грн., За апрель 2017 -2129, 24 грн., За май 2017 — 2227, 31 грн., За июнь 2017 — 560, 33 грн., за июль 2017 — 8189, 05 грн., в том числе компенсация за неиспользованный ежегодный отпуск в размере 3544, 32 грн. и выобходимо помощь в размере 4384, 91 грн.
Вместе с тем, справки о доходах структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» Регионального филиала «Донецкая железная дорога» акционерного общества «Украинская железная дорога» № -1341/2 от 21 октября 2020 года, изображение ответчиком к своему отзыва следует, что истцу особа_1 было начислена заработная плата за период с января по 15 марта 2017 в размере 7958, 85 гривен, в том числе в марте начислено в размере 1026, 93 гривен, и получены запериод с 1 марта 2017 по 15 марта 2017 года с учетом удержаний налогов на доходы и других сборов в сумме 816, 60 гривен, полученной истцом 4 сентября 2017 в кассе ответчика, не оспаривается участниками дела.
Согласно информации из реестра застрахованных лицах Государственного реестра общеобязательного государственного социального страхования по застрахованному лицу особа_1 рнокпп: номер_2, приобщенными к материалам дела на основании постановления суда об истребовании доказательств следует, что в марте 2017 за 31 день страхового стажа Региональной филиалом «Донецкая железная дорога» АО «Украинская железная дорога» истцу начислена заработная плата в размере 2729, 68 грн., с апреля по июль 2017 сведения отсутствуют.
Кроме того, постановлением суда от 12 октября 2020 было истребовано из ГУ Государственной фискальной службы в Донецкой области сведения о налогоплательщике особа_1, содержащие информацию о начислении ему АО «Украинская железная дорога» или Структурным подразделением «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок «Регионального филиала» Донецкая железная дорога «Публичного акционерного общества» Украинская железная дорога «заработной платы за период с марта 2017 по июль 2017 года. В день принятия судом решения постановление в указанной части ГУ Государственной фискальной службы в Донецкой области не выполнено, последнее отправлено в суд ходатайство о проведении процессуального правопреемства по делу в связи с проведением реорганизации, а именно заменить ГУ Государственной фискальной службы вДонецкой области на ГУ Государственной налоговой службы в Донецкой области. Вместе с тем, согласно бесплатного запроса из Единого государственного реестра юридических лиц, физических лиц-предпринимателей и общественных формирований Министерства юстиции Украины следует, что ГУ Государственной фискальной службы в Донецкой области, ОКПО 39 406 028 не прекращены, а только находится в состоянии прекращения.
Таким образом, размер задолженности по заработной плате за март 2017 составляет 1702, 75 гривен (2729, 68 гривень — начислена заработная плата за март 2017 -1026, 93 гривен — начисленная заработная плата с 1 марта 2017 по 15 марта 2017 года).
Научно-Правовым заключением Торгово-промышленной палаты Украины признано, что террористическая угроза и угроза территориальной целостности Украины, что сопровождается актами терроризма, являются чрезвычайными, непредсказуемыми и неизбежных обстоятельств, что объективно невозможным исполнение обязанностей ответчиком, предусмотренных трудовым договором. Таким чином, начисления заработной платы и других выплат невозможно, поскольку такое начисление производится на основании документов из первичного учета труда и заработной платы: штатным расписанием, расценкам и нормам труда, табелем учета использования рабочего времени, распоряжениями о надбавки и премии при условии, что хозяйственная деятельность осуществлялась.
Через захвата предприятия неизвестными лицами, ответчик потерял контроль над производственными мощностями предприятия, недвижимым имуществом и документациею, вследствие чего ответчик не имел объективной возможности проверить факт выполнения истцом своих профессиональных обязанностей согласно Трудового договора и выхода истца на работу согласно правилам внутреннего Трудового распорядка в период с 20 марта 2017 по 17июля 2017 года.
Решая вопрос о взыскании с ответчика в пользу истца задолженности по заработной плате суд исходит из следующего.
Закон Украины от 2 сентября 2014 № 1669-VII «О временных мерах на период передение антитеррористической операции «не прекращает обязанности работодателя, определенных ст. 115 КЗоТ Украины.
По смыслу пункта 4 части первой Европейской социальной хартии (пересмотренной) от 3 мая 1996, ратифицированной Законом Украины от 14 сентября 2006 года № 137-V «О ратификации Европейской социальной хартии (пересмотренной)», все работники имеют право на справедливое вознаграждение, обеспечит достаточный жизненный уровень.
Согласно ч.1 ст. 94 КЗоТ Украины заработная плата — это винагорода, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную им работу.
Согласно ст. 2 Закона Украины «Об оплате труда» основная заработная плата — это вознаграждение за выполненную работу в соответствии с установленными нормами труда (нормы времени, выработки, обслуживания, должностные обязанности). Она устанавливается в виде тарифных ставок (окладов) и сдельных расценок для рабочих и должностных окладов для служащих. Дополнительная заработная плата це вознаграждение за труд сверх установленных норм, за трудовые успехи и изобретательность и за особые условия труда. Она включает доплаты, надбавки, гарантийные и компенсационные выплаты, предусмотренные действующим законодательством; премии, связанные с выполнением производственных задач и функций. Другие поощрительные и компенсационные выплаты. К ним относятся выплаты в форме вознаграждений по итогам работы за год, премии по специальным системам и положениям, компенсационные и другие денежные и материальные выплаты, не педусмотренные актами действующего законодательства или осуществляемые сверх установленных указанными актами норм.
Статьей 43 Конституции Украины предусмотрено право каждого человека на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом. Указанном праву человека, надлежащим образом выполняет свои трудовые обязанности, в равной степени корреспондируется обязанность работодателя своевременно и надлежащим образом оплачивать труд работника и своевременно выплачивать ему заработную плату.
В соответствии со ст. 47 КЗоТ Украины работодателитель обязан выплатить работнику при увольнении все суммы, причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации, в сроки, указанные в статье 116 Кодекса, а именно в день увольнения или не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.
В соответствии со ст. 115 КЗоТ Украины, статьи 24 Закона Украины «Об оплате труда» заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодавця, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов — представителям избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
В соответствии со ст. 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сум, принадлежащих ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после
предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
Согласно правового заключения, который изложен в постановлении Судебнойпалаты по гражданским делам Верховного Суда Украины от 18.01.2017 года по делу № 6−2912цс16, все суммы (заработная плата, компенсация за неиспользованный отпуск, оплата за время временной нетрудоспособности и т.д.), подлежащие уплате работнику, должны быть выплачены в день увольнения этого работника.
В соответствии со ст. 1 Протокола к Конвенции о защите прав человека и основных свобод каждое физическое или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности; никто не может быть лишени своей собственности иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права.
Согласно практике Европейского суда по правам человека (далее — ЕСПЧ) (дело «Суханов и [И.] против Украины» заявления № 68385/10 и 71378/10, дело «Принц Лихтенштейна Ганс-Адам II против Германии», заявление N9 42527/98 и т.д.) «имущество» может представлять собой «существующее имущество» или средства, включая «право требования», согласно которому заявитель может утверждать, что он имеет по крайней мере «законное ожидание «/» правомерное ожидание « (legitimate expectation) относительно эффективного осуществления права собственности.
ЕСПЧ неоднократно указывал, что владением, на которое распространяются гарантии ст. 1 Протокола №1 Конвенции также имущественные интересы, требования имущественного характера, социальные выплаты, по которым лицо имеет правомерное ожидание, что такие требования будут удовлетворены.
При таких обстоятельствах, в части, касающейся сумм и периода, в течение которого Производственное подразделение «Станция Никитовка» Структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» Регионального филиала «Донецкая железная дорога» Публичного акционерного общества «Украинская железная дорога» насчитывало истцу заработную плату, суд принимает во внимание сведения, содержащиеся в вышеприведенной информации из реестра застрахованных лицах Государственного реестра общеобязательного государственного социального страхования по застрахованному лицу особа_1, поскольку именно в этих информационных данных достоверно отражены суммы заработной платы, начисляютсяни каждому застрахованному лицу, а также периоды ее начисления, а предоставленных истцом расчетов, так же как и приказа об установлении простой № 236 / ДНД от 17 марта 2017 года, которым установлено обязанность работодателя оплатить работникам заработную плату за время простоя, суд относится критически, ведь в них нет никаких реквизитов, обязательных для таких документов, в частности, не скреплены печатью лица, их выдала.
Таким образом, суд приходит к выводу о том, что с ответчика АО «украинька железная дорога «в пользу истца особа_1 подлежит взысканию задолженность по заработной плате только за март 2017 года и только в размере 1702, 75 гривен.
В соответствии со статьей 44 КЗоТ Украины при прекращении Трудового договора по основаниям, указанным в п. 6 ст. 36 и п. 1, 2 и 6 ст.40 КЗоТ Украины, работнику выплачивается выходное пособие в размере не меньше среднего месячного заработка.
На основании ст. 89 ГПК Украины, суд оценивает доказательства по своему внутреннему убеждению, основанному на всебоковом, полном, объективном и непосредственном исследовании имеющихся в деле доказательств. Суд оценивает относимость, допустимость, достоверность каждого доказательства в отдельности, а также достаточность и взаимную связь доказательств в их совокупности.
При таких обстоятельствах, и учитывая приказ (распоряжение) ответчика № 4787 / ДН-ос от 10 июля 2017 о прекращении Трудового договора с особа_1 по которому истец имеет право на льготы, определенные ст.44 КЗоТ Украины, суд считает, что исковые требованияистца о взыскании выходного пособия в размере 4384, 91 гривен являются обоснованными и подлежащими удовлетворению.
Рассматривая требования истца о взыскании с ответчика компенсации за неиспользованный отпуск суд руководствуется следующим.
Согласно ст.83 КЗоТ Украины и ч.1 ст. 24 Закона Украины «Об отпусках», определено, что в случае увольнения работника ему выплачивается денежная компенсация за все неиспользованные дни ежегодного отпуска.
В соответствии с положениями п. 2 Инструкции по статистике зарИтно платы, утвержденной приказом Госкомстатом Украины от 13 января 2004 года № 5, Фонд дополнительной заработной платы включает доплаты, надбавки, гарантийные и компенсационные выплаты, предусмотренные действующим законодательством, премии, связанные с выполнением производственных задач и функций. В состав фонда дополнительной заработной платы входит, в частности, оплата, а также суммы денежных компенсаций в случае неиспользования ежегодных (основного и дополнительных) отпусков и дополнительных отпусков работникам, имеющим детей, в размерах, предусмотренных законодательством.
На основании изложенного, доводы ответчика со ссылкой на отсутствие первичных документов, как основание для отказа в начислении и выплате истцу заработной платы отклоняются судом, поскольку обязанность осуществлять начисление и выплату заработной платы, других выплат, причитающихся работнику, а так же вести бухгалтерский, налоговый учет и т.д., лежит именно на работодателе, а не на работнику. Ответчик, обосновывая свою позицию, отметил, чтопри отсутствии каких-либо первичной документации о наличии задолженности по заработной плате и другим выплатам такие начисления и выплаты осуществить невозможно и сослался на наличие форс-мажорных обстоятельств, что, по его мнению, подтверждается научно-правовым заключением Торгово-промышленной палаты Украины от 16 января 2018 №126 / 2 / 21−10.2. Суд акцентирует внимание на том, что непринятие работодателем (ответчиком) меры для соответствующего доступа к указанной документации с учетом того, чтоуже длительное время (с 2014 года) на территории Донецкой области продолжается антитеррористическая операция, очевидно не соответствует требованиям надлежащей осмотрительности и указано не может быть основанием для отказа в выплате работнику гарантированных Конституцией Украины и законами Украины выплат и безусловно не может каким-либо образом ухудшать состояние последнего.
Таким образом, суд приходит к выводу, что право истца на получение компенсации за 24 дня неиспользованного ежегодного отпуска в размере 3544, 32 гривен является безспирним, подтверждено предоставленными истцом расчетным листком за июль 2017 года, и приказом (распоряжением) об освобождении его от работы, а потому считает, что заявленные требования в этой части также подлежат удовлетворению.
Проанализировав обстоятельства дела, исследовав доказательства, суд приходит к убеждению, что
с ответчика в пользу истца подлежит взысканию задолженность по заработной плате за март 2017 года в размере 1702, 75 гривен, выходное пособие в размере 4384, 91 гривен и компенсация са неиспользованный отпуск в размере 3544, 32 гривен, из которых подлежат содержанию налоги и обязательные платежи, предусмотрено п.1 ч.1 ст. 7 Закона Украины «О сборе и учете единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование».
Согласно ч. 1, 6 ст. 141 ГПК Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований. Если сторона, в пользу которой принято решение, освобождены от уплаты судебных расходов, с другой стороны взыскиваются судебные расходыи в пользу лиц, их понесли, пропорционально удовлетворенной или отклоненной части требований, а другая часть компенсируется за счет государства в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины.
Статьей 4 Закона Украины «О судебном сборе» предусмотрено, что за подачу в суд физическим лицом искового заявления имущественного характера ставка судебного сбора установлена в размере 1 процент цены иска, но не менее 0, 4 размера прожиточного минимума для трудоспособных лиц и не более 5 размеров прожиточного минимуму для трудоспособных лиц. Судебный сбор взимается в соответствующем размере прожиточного минимума для трудоспособных лиц, установленного законом на 1 января календарного года, в котором соответствующее заявление или жалоба подается в суд, — в процентном соотношении к цене иска и в фиксированном размере.
Статьей 7 Закона Украины «О государственном бюджете Украины на 2021» на 1 января 2021 установлен прожиточный минимум на одного человека для трудоспособных лиц в размере 2270 гривен.
Так, учитываеткая, что цена вышеуказанного иска составляет 23764, 84 гривен, то сумма судебного сбора за его подачу должна составлять 908, 00 гривен.
Вместе с тем, сумма удовлетворенных исковых требований составляет 40, 5% (9631, 98 грн. * 100% / 23764, 84 грн.). Поэтому судебный сбор, подлежит взысканию с ответчика составляет 367 грн. 74 коп. (908, 00 грн. * 40, 5% / 100%).
Таким образом из акционерного общества «Украинская железная дорога» в пользу государства подлежит взысканию судебный сбор в сумме 367 грн. 74 коп.
На основании исготов и руководствуясь ст. ст. 44, 47, 83, 94, 115, 116 КЗоТ Украины, Законом Украины «Об оплате труда», Законом Украины «Об отпусках», ст. ст. 12, 13, 141, 259, 263−268, 273−279 ГПК Украины, суд —
решил:
Исковые требования особа_1 — удовлетворить частично.
Взыскать с Акционерного общества «Украинская железная дорога», юридический адрес: 03680, г.. Киев, ул. Тверская, д. 5, код егрпоу 40075815, в пользу особа_1, информация_1, рнокпп: номер_2, зарегистрированный по адресу: АДРЕСА_1адрес для переписки: адрес_2 задолженность по заработной плате за март
2017 года в размере 1702 (одна тысяча семьсот два) рублей 75 копеек, выходное пособие при увольнении в размере 4384 (четыре тысячи триста восемьдесят четыре) рублей 91 копеек, компенсацию за неиспользованный отпуск в размере 3544 (три тысячи пятьсот сорок четыре) рублей 32 копеек, а всего в размере 9631 (девять тысяч шестьсот тридцать один) руб 98 копеек, из которых подлежат содержанию налоги и обязательныеове платежи.
Допустить немедленное исполнение решения в части взыскания заработной платы в пределах суммы платежа за один месяц.
В другой части исковых требований особа_1 — отказать.
Взыскать с Акционерного общества «Украинская железная дорога», юридический адрес: 03680, г.. Киев, ул. Тверская, д. 5, код егрпоу 40075815, в пользу государства судебный сбор в размере 367 (триста шестьдесят семь) рублей 74 копеек на счет получателя ua908999980313111256000026001, получатель: ГУК в г.. Киеваи / Киев / 22030106, код получателя (код по егрпоу): 37993783, банк получателя: Казначейство Украины (еап), код классификации доходов бюджета: 22030106.
Решение может быть обжаловано в судебную палату по гражданским делам Донецкого апелляционного суда путем подачи апелляционной жалобы непосредственно в Донецкий апелляционный суд в течение тридцати дней со дня его провозглашения. Если в судебном заседании было объявлено только вступительную и резолютивную части судебного решения или в случае рассмотрения дела (решитения вопрос) без уведомления (вызова) участников дела, указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляциййной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Полный текст решения составлен 23 февраля 2021.
судья Славянского
горрайонного суда С. [П]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Справа № 243/7485/20
Провадження № 2/243/168/2021
рішення
іменем україни
23 лютого 2021 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:
Головуючий суддя [П.] С.Г.
за участю секретаря Коптєвої А.Ю.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Слов`янська цивільну справу за позовом особа_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця», про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 10 жовтня 1995 року він влаштувався на роботу до ДП «Донецька залізниця» на посаду тракториста станції Микитівка. З 11 липня 2016 року він був прийнятий до Виробничого підрозділу «Станція Микитівка» Структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Згідно наказу даного підприємства № 4787/дн-ос від 10 липня 2017 року він був звільнений з 17 липня 2017 року на підставі п.1 ст. 40 Кодексу Законів про працю України у зв`язку зі скороченням штату. Однак після звільнення з ним не було проведено повного розрахунку, а саме роботодавець не розрахувався з ним із заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, не було виплачено компенсацію за 24 дні щорічної відпустки, а також вихідну допомогу в розмірі не менше середнього заробітку відповідно до положень ст. 44 КЗпП України. До теперішнього часу відповідач розрахунок з ним не провів, а тому просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року у сумі 15 835 грн. 61 коп., вихідну допомогу у розмірі його середнього заробітку у сумі 4384 грн. 91 коп., та компенсацію за невикористані 24 дні щорічної відпустки в сумі 3544 грн. 32 коп.
Позивач будучи належним чином повідомлений в судове засідання не з`явився, у позовній заяві зазначив про розгляд справи за його відсутності, та вказав, що на задоволенні позову наполягає.
Представник відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання також не з`явився, проте надав суду клопотання, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні, а справу розглянути у його відсутність. Крім того, відповідачем було надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. У зв`язку із захопленням невідомими особами адміністративної будівлі виробничих об`єктів ПАТ «Укрзалізниця» розташованих, зокрема у м. Донецьк та м. Горлівка у відповідача з 20 березня 2017 року був відсутній доступ до будь-якої документації підприємства, до комп`ютерних баз та втрачено контроль над господарською діяльністю. Таким чином, починаючи з 20 березня 2017 року, керівництво господарською діяльністю у Структурному підрозділі «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та працівниками здійснювалось невідомими третіми особами незаконного збройного формування. За цим фактом за заявою відповідача до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12 017 050 420 000 286 було внесено відповідні відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 341 КК України. Починаючи з 20
березня 2017 року виникли форс-мажорні обставини, настання яких було засвідчено торгово-промисловою палатою України, та які унеможливлювали відповідачем виконання зобов`язань згідно ст. ст. 47, 83, 115, 116 КЗпП України. Зазначив, що розрахунки заробітної плати, які були надані позивачем є сумнівними, оскільки не містять обов`язкових реквізитів, що передбачені ДСТУ. Також, в розпорядженні відповідача відсутні накази про надання відпусток позивачу, з яких можливо було б встановити кількість днів відпустки, які не були використані позивачем, та які б підлягали компенсації у зв`язку зі звільненням. Відповідач не мав об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків та виконати свої зобов`язання за трудовим договором. Зазначив, що за період з 01 березня 2017 року по 15 березня 2017 року позивачу була виплачена нарахована заробітна плата з урахуванням утримань податків на доходи та інших зборів у сумі 816, 60 гривень, та отримана позивачем 04 вересня 2017 року в касі відповідача. Таким чином, нарахування заробітної плати та інших виплат у вказаний період позивачем є неможливим, оскільки через захоплення підприємства невідомими особами відповідач втратив контроль над виробничими потужностями підприємства, нерухомим майном та документацією, а тому просить суд відмовити особа_1 у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що позов особа_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
особа_1 знаходився в трудових відносинах із Виробничим підрозділом «Станція Микитівка» Структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», та згідно наказу (розпорядження) даного підприємства № 4787/дн-ос від 10 липня 2017 року був звільнений з 17 липня 2017 року на підставі п.1 ст. 40 Кодексу Законів про працю України у зв`язку зі скороченням штату, з виплатою одноразової грошової допомоги в розмірі одного середньомісячного заробітку та з компенсацією за невикористані 24 дні відпустки, що вбачається з копії трудової книжки серії номер_1 від 23.07.1988 року та відповідного наказу (розпорядження).
Згідно розрахунків заробітної плати ВП «ДС Микитівка» СП «ддзп» філії Дон. зал. ПАТ УЗ особа_1 нараховано заробітну плату у період: за березень 2017 року — 2729, 68 грн., за квітень 2017 року –2129, 24 грн., за травень 2017 року — 2227, 31 грн., за червень 2017 року — 560, 33 грн., за липень 2017 року — 8189, 05 грн., в тому числі компенсація за невикористану щорічну відпустку у розмірі 3544, 32 грн. та вихідна допомога у розмірі 4384, 91 грн.
Разом з тим, з довідки про доходи Структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» № -1341/2 від 21 жовтня 2020 року, долученою відповідачем до свого відзиву слідує, що позивачу особа_1 було нараховано заробітну плату за період з січня по 15 березня 2017 року у розмірі 7958, 85 гривень, зокрема у березні нараховано у розмірі 1026, 93 гривень, та отримано за період з 01 березня 2017 року по 15 березня 2017 року з урахуванням утримань податків на доходи та інших зборів у сумі 816, 60 гривень, яка отримана позивачем 04 вересня 2017 року в касі відповідача, що не оспорюється учасниками справи.
Згідно з інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування по застрахованій особі особа_1 рнокпп: номер_2, долученими до матеріалів справи на підставі ухвали суду про витребування доказів слідує, що в березні 2017 року за 31 день страхового стажу Регіональною філією «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» позивачу нарахована заробітна плата в розмірі 2729, 68 грн., з квітня по липень 2017 року відомості відсутні.
Крім того, ухвалою суду від 12 жовтня 2020 року було витребувано з ГУ Державної фіскальної служби у Донецькій області відомості про платника податків особа_1, які містять інформацію про нарахування йому АТ «Українська залізниця» або Структурним підрозділом «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» заробітної плати за період з березня 2017 року по липень 2017 року. На день ухвалення судом рішення ухвала у вказаній частині ГУ Державної фіскальної служби у Донецькій області не виконана, останнім надіслано до суду клопотання про здійснення процесуального правонаступництва у справі у зв`язку із проведенням реорганізації, а саме замінити ГУ Державної фіскальної служби у Донецькій області на ГУ Державної податкової служби у Донецькій області. Разом з тим, згідно безкоштовного запиту з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України слідує, що ГУ Державної фіскальної служби у Донецькій області, єдрпоу 39 406 028 не припинено, а тільки знаходиться в стані припинення.
Таким чином, розмір заборгованості із заробітної плати за березень 2017 року становить 1702, 75 гривень (2729, 68 гривень — нарахована заробітна плата за березень 2017 року –1026, 93 гривень — нарахована заробітна плата з 01 березня 2017 року по 15 березня 2017 року).
Науково-Правовим висновком Торгово-промислової палати України визнано, що терористична загроза та загроза територіальній цілісності України, що супроводжується актами тероризму, є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання обов`язків відповідачем, передбачених трудовим договором. Таким чином, нарахування заробітної плати та інших виплат є неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатним розписом, розцінками та нормами праці, табелем обліку використання робочого часу, розпорядженнями про надбавки та премії за умови, що господарська діяльність здійснювалась.
Через захоплення підприємства невідомими особами, відповідач втратив контроль над виробничими потужностями підприємства, нерухомим майном та документацією, в наслідок чого відповідач не мав об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків згідно Трудового договору та виходу позивача на роботу згідно правил внутрішнього Трудового розпорядку в період з 20 березня 2017 року по 17липня 2017 року.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі суд виходить з наступного.
Закон України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не припиняє обов`язків роботодавця, визначених ст. 115 КЗпП України.
За змістом пункту 4 частини першої Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)», усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень.
Відповідно до ч.1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Статтею 43 Конституції України передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість [censored] собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.
Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ст. 115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлено колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництва трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представникам обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, які належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після
пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно правового висновку, який викладено у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18.01.2017 року у справі № 6−2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі — ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 Конвенції є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
За таких обставин, в частині, що стосується сум та періоду, протягом якого Виробничий підрозділ «Станція Микитівка» Структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» нараховувало позивачу заробітну плату, суд бере до уваги відомості, що містяться у вищенаведеній інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування по застрахованій особі особа_1, оскільки саме у цих інформаційних даних достовірно відображені суми заробітної плати, нараховані кожній застрахованій особі, а також періоди її нарахування, а до наданих позивачем розрахунків, так само як і наказу про встановлення простою № 236/днд від 17 березня 2017 року, яким встановлено обов`язок роботодавця сплатити працівникам заробітну плату за час простою, суд ставиться критично, адже вони не містять жодних реквізитів, обов`язкових для таких документів, зокрема, не скріплені печаткою особи, яка їх видала.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що з відповідача АТ «Українська залізниця» на користь позивача особа_1 підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі лише за березень 2017 року та лише в розмірі 1702, 75 гривень.
Відповідно до статті 44 КЗпП України при припиненні Трудового договору з підстав, зазначених у п. 6 ст. 36 та п. 1, 2 і 6 ст.40 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх [censored]
За таких обставин, та враховуючи наказ (розпорядження) відповідача № 4787/дн-ос від 10 липня 2017 року про припинення Трудового договору з особа_1 відповідно до якого позивач має право на пільги, визначені ст.44 КЗпП України, суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача про стягнення вихідної допомоги у розмірі 4384, 91 гривень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Розглядаючи вимоги позивача щодо стягнення з відповідача компенсації за невикористану відпустку суд керується наступним.
Згідно ст.83 КЗпП України та ч.1 ст. 24 Закону України «Про відпустки», визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані дні щорічної відпустки.
Відповідно до положень п. 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстатом України від 13 січня 2004 року № 5, Фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До складу фонду додаткової заробітної плати входить, зокрема, оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством.
На підставі викладеного, доводи відповідача з посиланням на відсутність первинних документів, як підставу для відмови у нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати відхиляються судом, оскільки обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо, лежить саме на роботодавці, а не на працівникові. Відповідач, обґрунтовуючи свою позицію, зазначив, що за відсутності будь-якої первинної документації щодо наявності заборгованості із заробітної плати та іншим виплатам такі нарахування та виплати здійснити неможливо і послався на наявність форс-мажорних обставин, що, на його думку, підтверджується науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року №126/2/21−10.2. Суд акцентує увагу на тому, що невжиття роботодавцем (відповідачем) заходів для відповідного доступу до зазначеної документації з урахуванням того, що вже тривалий час (з 2014 року) на території Донецької області триває антитерористична операція, вочевидь не відповідає вимогам належної обачності і зазначене не може бути підставою для відмови у виплаті працівнику гарантованих Конституцією України і законами України виплат і безумовно не може будь-яким чином погіршувати стан останнього.
Таким чином, суд приходить до висновку, що право позивача на отримання компенсації за 24 дні невикористаної щорічної відпустки у розмірі 3544, 32 гривень є безспірним, підтверджено наданими позивачем розрахунковим листком за липень 2017 року, та наказом (розпорядженням) про звільнення його з роботи, а тому вважає, що заявлені вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
Проаналізувавши обставини справи, дослідивши докази, суд приходить до переконання, що
з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість із заробітної плати за березень 2017 року в розмірі 1702, 75 гривень, вихідна допомога в розмірі 4384, 91 гривень та компенсація за невикористану відпустку в розмірі 3544, 32 гривень, з яких підлягають утриманню податки і обов`язкові платежі, що передбачено п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, — у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» на 1 січня 2021 року встановлено прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб в розмірі 2270 гривень.
Так, враховуючи, що ціна вищевказаного позову становить 23764, 84 гривень, то сума судового збору за його подання повинна складати 908, 00 гривень.
Разом з тим, сума задоволених позовних вимог становить 40, 5% (9631, 98 грн. * 100% / 23764, 84 грн.). Тому судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача становить: 367 грн. 74 коп. (908, 00 грн. * 40, 5% / 100%).
Таким чином з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 367 грн. 74 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 44, 47, 83, 94, 115, 116 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», Законом України «Про відпустки», ст. ст. 12, 13, 141, 259, 263−268, 273−279 ЦПК України, суд —
вирішив:
Позовні вимоги особа_1 — задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код єдрпоу 40075815, на користь особа_1, інформація_1, рнокпп: номер_2, який зареєстрований за адресою: адреса_1, адреса для листування: адреса_2 заборгованість із заробітної плати за березень
2017 року в розмірі 1702 (одна тисяча сімсот дві) гривень 75 копійок, вихідну допомогу при звільненні в розмірі 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) гривень 91 копійок, компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 3544 (три тисячі п`ятсот сорок чотири) гривень 32 копійок, а всього у розмірі 9631 (дев`ять тисяч шістсот тридцять одна) гривень 98 копійок, з яких підлягають утриманню податки і обов`язкові платежі.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.
В іншій частині позовних вимог особа_1 — відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код єдрпоу 40075815, на користь держави судовий збір у розмірі 367 (триста шістдесят сім) гривень 74 копійок на рахунок отримувача ua908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за єдрпоу): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (еап), код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 23 лютого 2021 року.
Суддя Слов`янського
міськрайонного суду С.Г. [П]
Производство № 2/243/168/2021
решение
именем украины
23 февраля 2021 Славянский горрайонный суд Донецкой области в составе:
Председательствующий судья [П.] С.
с участием секретаря Коптев А.Ю.
рассмотрев в порядке упрощенного искового производства в зале суда. Славянская гражданское дело по иску лицо_1 к акционерного общества «Украинская железная дорога» в лице Регионального филиала «Донецкая железная дорога» о взыскании задолженности по заработной пла те, выходного пособия и компенсации за неиспользованный отпуск,
В:
Истец обратился в суд с иском обосновывая свои требования тем, что с 10 октября 1995 он поступил на работу в ГП «Донецкая железная дорога» на должность тракториста станции Никитовка. С 11 июля 2016 он был принят в Производственного подразделения «Станция Никитовка» структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» Регионального филиала «Донецкая железная дорога» Публичного акционерного товариства «Украинская железная дорога». Согласно приказу данного предприятия № 4787 / ДН-ос от 10 июля 2017 он был освобожден с 17 июля 2017 года на основании п.1 ст. 40 Кодекса законов о труде Украины в связи с сокращением штата. Однако после освобождения с ним не было проведено полного расчета, а именно работодатель не рассчитался с ним по заработной плате за период с 1 марта 2017 по 17 июля 2017 года, не было выплачена компенсация за 24 дня ежегодного отпуска, а также выходное пособие в г.ОЗМиР не менее среднего заработка в соответствии с положениями ст. 44 КЗоТ Украины. К настоящему времени ответчик расчет с ним не провел, а потому просит суд взыскать с ответчика в его пользу задолженность по заработной плате за период с 1 марта 2017 по 17 июля 2017 в сумме 15 835 грн. 61 коп., Выходное пособие в размере его среднего заработка в сумме 4384 грн. 91 коп., И компенсацию за неиспользованные 24 дней ежегодного отпуска в сумме 3544 грн. 32 коп.
Истец будучи должнымм образом уведомлен в судебное заседание не явился, в исковом заявлении указал на рассмотрение дела в его отсутствие, и указал, что на удовлетворении иска настаивает.
Представитель ответчика акционерного общества «Украинская железная дорога» в лице Регионального филиала «Донецкая железная дорога» будучи надлежащим образом уведомленным о времени и месте рассмотрения дела, в судебное заседание также не явился, однако предоставил суду ходатайство, в котором исковые требования не признал и просил суд отказать в их удовлетворениии, а дело рассмотреть в его отсутствие. Кроме того, ответчиком была предоставлена отзыв на исковое заявление, в котором указано, что Указом Президента Украины № 405/2014 от 14 апреля 2014 введено в действие решение СНБО Украины от 13 апреля 2014 «О неотложных мерах по борьбе с террористической угрозой и сохранения территориальной целостности Украины «и начато проведение антитеррористической операции на территории Донецкой и Луганской областей. В связи с захватом неизвестными лицами административнои здания производственных объектов ОАО «Укрзализныця» расположенных, в частности в г.. Донецк и г.. Горловка у ответчика с 20 марта 2017 отсутствовал доступ к любой документации предприятия, в компьютерных баз и утрачен контроль над хозяйственной деятельностью. Таким образом, начиная с 20 марта 2017 года, руководство хозяйственной деятельностью в структурное подразделение «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» Регионального филиала «Донецкая железная дорога» Публичного акционерного товариства «Украинская железная дорога» и работниками осуществлялось неизвестными третьими лицами незаконного вооруженного формирования. По данному факту по заявлению ответчика в Единый государственный реестр досудебных расследований по № 12 017 050 420 000 286 были внесены соответствующие сведения по признакам уголовного преступления, предусмотренного ст. 341 УК Украины. Начиная с 20
Март 2017 возникли форс-мажорные обстоятельства, наступление которых было засвидетельствовано торгово-промышленной палатой Украины, и которые унеможлывлювалы ответчиком выполнения обязательств согласно ст. ст. 47, 83, 115, 116 КЗоТ Украины. Отметил, что расчеты заработной платы, которые были предоставлены истцом являются сомнительными, поскольку не содержат обязательных реквизитов, предусмотренных ГОСТ. Также, в распоряжении ответчика отсутствуют приказы о предоставлении отпусков истцу, из которых можно было бы установить количество дней отпуска, которые не были использованы истцом, и которые подлежали компенсации в связи с увольнением. Ответчик не имел объективнойвозможности проверить факт выполнения истцом своих профессиональных обязанностей и выполнить свои обязательства по трудовому договору. Отметил, что за период с 1 марта 2017 по 15 марта 2017 истцу была выплачена начисленная заработная плата с учетом удержания налогов на доходы и других сборов в сумме 816, 60 гривен, и полученная истцом 4 сентября 2017 в кассе ответчика. Таким образом, начисление заработной платы и других выплат в указанный период истцом невозможно, Осколькы через захват предприятия неизвестными лицами ответчик потерял контроль над производственными мощностями предприятия, недвижимым имуществом и документацией, а потому просит суд отказать особа_1 в удовлетворении его исковых требований в полном объеме.
Суд, исследовав материалы дела, приходит к убеждению, что иск лицо_1 подлежит удовлетворению по следующим основаниям.
особа_1 находился в трудовых отношениях с производственным подразделением «Станция Никитовка» структурного подразделения «Донецкаядирекция железнодорожных перевозок «Регионального филиала» Донецкая железная дорога «Публичного акционерного общества» Украинская железная дорога «, и согласно приказа (распоряжения) данного предприятия № 4787 / ДН-ос от 10 июля 2017 был уволен с 17 июля 2017 года на основании п.1 ст. 40 Кодекса законов о труде Украины в связи с сокращением штата, с выплатой единовременной денежной помощи в размере одного среднемесячного заработка и с компенсацией за неиспользованные 24 дней отпуска, следует изкопии трудовой книжки серии номер_1 от 23.07.1988 года и соответствующего приказа (распоряжения).
Согласно расчетам заработной платы ОП «ДС Никитовка» СП «ддзп» филиала Дон. зал. ПАО УЗ особа_1 начислена заработная плата в период: с марта 2017 — 2729, 68 грн., За апрель 2017 -2129, 24 грн., За май 2017 — 2227, 31 грн., За июнь 2017 — 560, 33 грн., за июль 2017 — 8189, 05 грн., в том числе компенсация за неиспользованный ежегодный отпуск в размере 3544, 32 грн. и выобходимо помощь в размере 4384, 91 грн.
Вместе с тем, справки о доходах структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» Регионального филиала «Донецкая железная дорога» акционерного общества «Украинская железная дорога» № -1341/2 от 21 октября 2020 года, изображение ответчиком к своему отзыва следует, что истцу особа_1 было начислена заработная плата за период с января по 15 марта 2017 в размере 7958, 85 гривен, в том числе в марте начислено в размере 1026, 93 гривен, и получены запериод с 1 марта 2017 по 15 марта 2017 года с учетом удержаний налогов на доходы и других сборов в сумме 816, 60 гривен, полученной истцом 4 сентября 2017 в кассе ответчика, не оспаривается участниками дела.
Согласно информации из реестра застрахованных лицах Государственного реестра общеобязательного государственного социального страхования по застрахованному лицу особа_1 рнокпп: номер_2, приобщенными к материалам дела на основании постановления суда об истребовании доказательств следует, что в марте 2017 за 31 день страхового стажа Региональной филиалом «Донецкая железная дорога» АО «Украинская железная дорога» истцу начислена заработная плата в размере 2729, 68 грн., с апреля по июль 2017 сведения отсутствуют.
Кроме того, постановлением суда от 12 октября 2020 было истребовано из ГУ Государственной фискальной службы в Донецкой области сведения о налогоплательщике особа_1, содержащие информацию о начислении ему АО «Украинская железная дорога» или Структурным подразделением «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок «Регионального филиала» Донецкая железная дорога «Публичного акционерного общества» Украинская железная дорога «заработной платы за период с марта 2017 по июль 2017 года. В день принятия судом решения постановление в указанной части ГУ Государственной фискальной службы в Донецкой области не выполнено, последнее отправлено в суд ходатайство о проведении процессуального правопреемства по делу в связи с проведением реорганизации, а именно заменить ГУ Государственной фискальной службы вДонецкой области на ГУ Государственной налоговой службы в Донецкой области. Вместе с тем, согласно бесплатного запроса из Единого государственного реестра юридических лиц, физических лиц-предпринимателей и общественных формирований Министерства юстиции Украины следует, что ГУ Государственной фискальной службы в Донецкой области, ОКПО 39 406 028 не прекращены, а только находится в состоянии прекращения.
Таким образом, размер задолженности по заработной плате за март 2017 составляет 1702, 75 гривен (2729, 68 гривень — начислена заработная плата за март 2017 -1026, 93 гривен — начисленная заработная плата с 1 марта 2017 по 15 марта 2017 года).
Научно-Правовым заключением Торгово-промышленной палаты Украины признано, что террористическая угроза и угроза территориальной целостности Украины, что сопровождается актами терроризма, являются чрезвычайными, непредсказуемыми и неизбежных обстоятельств, что объективно невозможным исполнение обязанностей ответчиком, предусмотренных трудовым договором. Таким чином, начисления заработной платы и других выплат невозможно, поскольку такое начисление производится на основании документов из первичного учета труда и заработной платы: штатным расписанием, расценкам и нормам труда, табелем учета использования рабочего времени, распоряжениями о надбавки и премии при условии, что хозяйственная деятельность осуществлялась.
Через захвата предприятия неизвестными лицами, ответчик потерял контроль над производственными мощностями предприятия, недвижимым имуществом и документациею, вследствие чего ответчик не имел объективной возможности проверить факт выполнения истцом своих профессиональных обязанностей согласно Трудового договора и выхода истца на работу согласно правилам внутреннего Трудового распорядка в период с 20 марта 2017 по 17июля 2017 года.
Решая вопрос о взыскании с ответчика в пользу истца задолженности по заработной плате суд исходит из следующего.
Закон Украины от 2 сентября 2014 № 1669-VII «О временных мерах на период передение антитеррористической операции «не прекращает обязанности работодателя, определенных ст. 115 КЗоТ Украины.
По смыслу пункта 4 части первой Европейской социальной хартии (пересмотренной) от 3 мая 1996, ратифицированной Законом Украины от 14 сентября 2006 года № 137-V «О ратификации Европейской социальной хартии (пересмотренной)», все работники имеют право на справедливое вознаграждение, обеспечит достаточный жизненный уровень.
Согласно ч.1 ст. 94 КЗоТ Украины заработная плата — это винагорода, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную им работу.
Согласно ст. 2 Закона Украины «Об оплате труда» основная заработная плата — это вознаграждение за выполненную работу в соответствии с установленными нормами труда (нормы времени, выработки, обслуживания, должностные обязанности). Она устанавливается в виде тарифных ставок (окладов) и сдельных расценок для рабочих и должностных окладов для служащих. Дополнительная заработная плата це вознаграждение за труд сверх установленных норм, за трудовые успехи и изобретательность и за особые условия труда. Она включает доплаты, надбавки, гарантийные и компенсационные выплаты, предусмотренные действующим законодательством; премии, связанные с выполнением производственных задач и функций. Другие поощрительные и компенсационные выплаты. К ним относятся выплаты в форме вознаграждений по итогам работы за год, премии по специальным системам и положениям, компенсационные и другие денежные и материальные выплаты, не педусмотренные актами действующего законодательства или осуществляемые сверх установленных указанными актами норм.
Статьей 43 Конституции Украины предусмотрено право каждого человека на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом. Указанном праву человека, надлежащим образом выполняет свои трудовые обязанности, в равной степени корреспондируется обязанность работодателя своевременно и надлежащим образом оплачивать труд работника и своевременно выплачивать ему заработную плату.
В соответствии со ст. 47 КЗоТ Украины работодателитель обязан выплатить работнику при увольнении все суммы, причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации, в сроки, указанные в статье 116 Кодекса, а именно в день увольнения или не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.
В соответствии со ст. 115 КЗоТ Украины, статьи 24 Закона Украины «Об оплате труда» заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодавця, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов — представителям избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
В соответствии со ст. 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сум, принадлежащих ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после
предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
Согласно правового заключения, который изложен в постановлении Судебнойпалаты по гражданским делам Верховного Суда Украины от 18.01.2017 года по делу № 6−2912цс16, все суммы (заработная плата, компенсация за неиспользованный отпуск, оплата за время временной нетрудоспособности и т.д.), подлежащие уплате работнику, должны быть выплачены в день увольнения этого работника.
В соответствии со ст. 1 Протокола к Конвенции о защите прав человека и основных свобод каждое физическое или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности; никто не может быть лишени своей собственности иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права.
Согласно практике Европейского суда по правам человека (далее — ЕСПЧ) (дело «Суханов и [И.] против Украины» заявления № 68385/10 и 71378/10, дело «Принц Лихтенштейна Ганс-Адам II против Германии», заявление N9 42527/98 и т.д.) «имущество» может представлять собой «существующее имущество» или средства, включая «право требования», согласно которому заявитель может утверждать, что он имеет по крайней мере «законное ожидание «/» правомерное ожидание « (legitimate expectation) относительно эффективного осуществления права собственности.
ЕСПЧ неоднократно указывал, что владением, на которое распространяются гарантии ст. 1 Протокола №1 Конвенции также имущественные интересы, требования имущественного характера, социальные выплаты, по которым лицо имеет правомерное ожидание, что такие требования будут удовлетворены.
При таких обстоятельствах, в части, касающейся сумм и периода, в течение которого Производственное подразделение «Станция Никитовка» Структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» Регионального филиала «Донецкая железная дорога» Публичного акционерного общества «Украинская железная дорога» насчитывало истцу заработную плату, суд принимает во внимание сведения, содержащиеся в вышеприведенной информации из реестра застрахованных лицах Государственного реестра общеобязательного государственного социального страхования по застрахованному лицу особа_1, поскольку именно в этих информационных данных достоверно отражены суммы заработной платы, начисляютсяни каждому застрахованному лицу, а также периоды ее начисления, а предоставленных истцом расчетов, так же как и приказа об установлении простой № 236 / ДНД от 17 марта 2017 года, которым установлено обязанность работодателя оплатить работникам заработную плату за время простоя, суд относится критически, ведь в них нет никаких реквизитов, обязательных для таких документов, в частности, не скреплены печатью лица, их выдала.
Таким образом, суд приходит к выводу о том, что с ответчика АО «украинька железная дорога «в пользу истца особа_1 подлежит взысканию задолженность по заработной плате только за март 2017 года и только в размере 1702, 75 гривен.
В соответствии со статьей 44 КЗоТ Украины при прекращении Трудового договора по основаниям, указанным в п. 6 ст. 36 и п. 1, 2 и 6 ст.40 КЗоТ Украины, работнику выплачивается выходное пособие в размере не меньше среднего месячного заработка.
На основании ст. 89 ГПК Украины, суд оценивает доказательства по своему внутреннему убеждению, основанному на всебоковом, полном, объективном и непосредственном исследовании имеющихся в деле доказательств. Суд оценивает относимость, допустимость, достоверность каждого доказательства в отдельности, а также достаточность и взаимную связь доказательств в их совокупности.
При таких обстоятельствах, и учитывая приказ (распоряжение) ответчика № 4787 / ДН-ос от 10 июля 2017 о прекращении Трудового договора с особа_1 по которому истец имеет право на льготы, определенные ст.44 КЗоТ Украины, суд считает, что исковые требованияистца о взыскании выходного пособия в размере 4384, 91 гривен являются обоснованными и подлежащими удовлетворению.
Рассматривая требования истца о взыскании с ответчика компенсации за неиспользованный отпуск суд руководствуется следующим.
Согласно ст.83 КЗоТ Украины и ч.1 ст. 24 Закона Украины «Об отпусках», определено, что в случае увольнения работника ему выплачивается денежная компенсация за все неиспользованные дни ежегодного отпуска.
В соответствии с положениями п. 2 Инструкции по статистике зарИтно платы, утвержденной приказом Госкомстатом Украины от 13 января 2004 года № 5, Фонд дополнительной заработной платы включает доплаты, надбавки, гарантийные и компенсационные выплаты, предусмотренные действующим законодательством, премии, связанные с выполнением производственных задач и функций. В состав фонда дополнительной заработной платы входит, в частности, оплата, а также суммы денежных компенсаций в случае неиспользования ежегодных (основного и дополнительных) отпусков и дополнительных отпусков работникам, имеющим детей, в размерах, предусмотренных законодательством.
На основании изложенного, доводы ответчика со ссылкой на отсутствие первичных документов, как основание для отказа в начислении и выплате истцу заработной платы отклоняются судом, поскольку обязанность осуществлять начисление и выплату заработной платы, других выплат, причитающихся работнику, а так же вести бухгалтерский, налоговый учет и т.д., лежит именно на работодателе, а не на работнику. Ответчик, обосновывая свою позицию, отметил, чтопри отсутствии каких-либо первичной документации о наличии задолженности по заработной плате и другим выплатам такие начисления и выплаты осуществить невозможно и сослался на наличие форс-мажорных обстоятельств, что, по его мнению, подтверждается научно-правовым заключением Торгово-промышленной палаты Украины от 16 января 2018 №126 / 2 / 21−10.2. Суд акцентирует внимание на том, что непринятие работодателем (ответчиком) меры для соответствующего доступа к указанной документации с учетом того, чтоуже длительное время (с 2014 года) на территории Донецкой области продолжается антитеррористическая операция, очевидно не соответствует требованиям надлежащей осмотрительности и указано не может быть основанием для отказа в выплате работнику гарантированных Конституцией Украины и законами Украины выплат и безусловно не может каким-либо образом ухудшать состояние последнего.
Таким образом, суд приходит к выводу, что право истца на получение компенсации за 24 дня неиспользованного ежегодного отпуска в размере 3544, 32 гривен является безспирним, подтверждено предоставленными истцом расчетным листком за июль 2017 года, и приказом (распоряжением) об освобождении его от работы, а потому считает, что заявленные требования в этой части также подлежат удовлетворению.
Проанализировав обстоятельства дела, исследовав доказательства, суд приходит к убеждению, что
с ответчика в пользу истца подлежит взысканию задолженность по заработной плате за март 2017 года в размере 1702, 75 гривен, выходное пособие в размере 4384, 91 гривен и компенсация са неиспользованный отпуск в размере 3544, 32 гривен, из которых подлежат содержанию налоги и обязательные платежи, предусмотрено п.1 ч.1 ст. 7 Закона Украины «О сборе и учете единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование».
Согласно ч. 1, 6 ст. 141 ГПК Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований. Если сторона, в пользу которой принято решение, освобождены от уплаты судебных расходов, с другой стороны взыскиваются судебные расходыи в пользу лиц, их понесли, пропорционально удовлетворенной или отклоненной части требований, а другая часть компенсируется за счет государства в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины.
Статьей 4 Закона Украины «О судебном сборе» предусмотрено, что за подачу в суд физическим лицом искового заявления имущественного характера ставка судебного сбора установлена в размере 1 процент цены иска, но не менее 0, 4 размера прожиточного минимума для трудоспособных лиц и не более 5 размеров прожиточного минимуму для трудоспособных лиц. Судебный сбор взимается в соответствующем размере прожиточного минимума для трудоспособных лиц, установленного законом на 1 января календарного года, в котором соответствующее заявление или жалоба подается в суд, — в процентном соотношении к цене иска и в фиксированном размере.
Статьей 7 Закона Украины «О государственном бюджете Украины на 2021» на 1 января 2021 установлен прожиточный минимум на одного человека для трудоспособных лиц в размере 2270 гривен.
Так, учитываеткая, что цена вышеуказанного иска составляет 23764, 84 гривен, то сумма судебного сбора за его подачу должна составлять 908, 00 гривен.
Вместе с тем, сумма удовлетворенных исковых требований составляет 40, 5% (9631, 98 грн. * 100% / 23764, 84 грн.). Поэтому судебный сбор, подлежит взысканию с ответчика составляет 367 грн. 74 коп. (908, 00 грн. * 40, 5% / 100%).
Таким образом из акционерного общества «Украинская железная дорога» в пользу государства подлежит взысканию судебный сбор в сумме 367 грн. 74 коп.
На основании исготов и руководствуясь ст. ст. 44, 47, 83, 94, 115, 116 КЗоТ Украины, Законом Украины «Об оплате труда», Законом Украины «Об отпусках», ст. ст. 12, 13, 141, 259, 263−268, 273−279 ГПК Украины, суд —
решил:
Исковые требования особа_1 — удовлетворить частично.
Взыскать с Акционерного общества «Украинская железная дорога», юридический адрес: 03680, г.. Киев, ул. Тверская, д. 5, код егрпоу 40075815, в пользу особа_1, информация_1, рнокпп: номер_2, зарегистрированный по адресу: АДРЕСА_1адрес для переписки: адрес_2 задолженность по заработной плате за март
2017 года в размере 1702 (одна тысяча семьсот два) рублей 75 копеек, выходное пособие при увольнении в размере 4384 (четыре тысячи триста восемьдесят четыре) рублей 91 копеек, компенсацию за неиспользованный отпуск в размере 3544 (три тысячи пятьсот сорок четыре) рублей 32 копеек, а всего в размере 9631 (девять тысяч шестьсот тридцать один) руб 98 копеек, из которых подлежат содержанию налоги и обязательныеове платежи.
Допустить немедленное исполнение решения в части взыскания заработной платы в пределах суммы платежа за один месяц.
В другой части исковых требований особа_1 — отказать.
Взыскать с Акционерного общества «Украинская железная дорога», юридический адрес: 03680, г.. Киев, ул. Тверская, д. 5, код егрпоу 40075815, в пользу государства судебный сбор в размере 367 (триста шестьдесят семь) рублей 74 копеек на счет получателя ua908999980313111256000026001, получатель: ГУК в г.. Киеваи / Киев / 22030106, код получателя (код по егрпоу): 37993783, банк получателя: Казначейство Украины (еап), код классификации доходов бюджета: 22030106.
Решение может быть обжаловано в судебную палату по гражданским делам Донецкого апелляционного суда путем подачи апелляционной жалобы непосредственно в Донецкий апелляционный суд в течение тридцати дней со дня его провозглашения. Если в судебном заседании было объявлено только вступительную и резолютивную части судебного решения или в случае рассмотрения дела (решитения вопрос) без уведомления (вызова) участников дела, указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляциййной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Полный текст решения составлен 23 февраля 2021.
судья Славянского
горрайонного суда С. [П]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Справа № 243/7485/20
Провадження № 2/243/168/2021
рішення
іменем україни
23 лютого 2021 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:
Головуючий суддя [П.] С.Г.
за участю секретаря Коптєвої А.Ю.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Слов`янська цивільну справу за позовом особа_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця», про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 10 жовтня 1995 року він влаштувався на роботу до ДП «Донецька залізниця» на посаду тракториста станції Микитівка. З 11 липня 2016 року він був прийнятий до Виробничого підрозділу «Станція Микитівка» Структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Згідно наказу даного підприємства № 4787/дн-ос від 10 липня 2017 року він був звільнений з 17 липня 2017 року на підставі п.1 ст. 40 Кодексу Законів про працю України у зв`язку зі скороченням штату. Однак після звільнення з ним не було проведено повного розрахунку, а саме роботодавець не розрахувався з ним із заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, не було виплачено компенсацію за 24 дні щорічної відпустки, а також вихідну допомогу в розмірі не менше середнього заробітку відповідно до положень ст. 44 КЗпП України. До теперішнього часу відповідач розрахунок з ним не провів, а тому просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року у сумі 15 835 грн. 61 коп., вихідну допомогу у розмірі його середнього заробітку у сумі 4384 грн. 91 коп., та компенсацію за невикористані 24 дні щорічної відпустки в сумі 3544 грн. 32 коп.
Позивач будучи належним чином повідомлений в судове засідання не з`явився, у позовній заяві зазначив про розгляд справи за його відсутності, та вказав, що на задоволенні позову наполягає.
Представник відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання також не з`явився, проте надав суду клопотання, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні, а справу розглянути у його відсутність. Крім того, відповідачем було надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. У зв`язку із захопленням невідомими особами адміністративної будівлі виробничих об`єктів ПАТ «Укрзалізниця» розташованих, зокрема у м. Донецьк та м. Горлівка у відповідача з 20 березня 2017 року був відсутній доступ до будь-якої документації підприємства, до комп`ютерних баз та втрачено контроль над господарською діяльністю. Таким чином, починаючи з 20 березня 2017 року, керівництво господарською діяльністю у Структурному підрозділі «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та працівниками здійснювалось невідомими третіми особами незаконного збройного формування. За цим фактом за заявою відповідача до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12 017 050 420 000 286 було внесено відповідні відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 341 КК України. Починаючи з 20
березня 2017 року виникли форс-мажорні обставини, настання яких було засвідчено торгово-промисловою палатою України, та які унеможливлювали відповідачем виконання зобов`язань згідно ст. ст. 47, 83, 115, 116 КЗпП України. Зазначив, що розрахунки заробітної плати, які були надані позивачем є сумнівними, оскільки не містять обов`язкових реквізитів, що передбачені ДСТУ. Також, в розпорядженні відповідача відсутні накази про надання відпусток позивачу, з яких можливо було б встановити кількість днів відпустки, які не були використані позивачем, та які б підлягали компенсації у зв`язку зі звільненням. Відповідач не мав об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків та виконати свої зобов`язання за трудовим договором. Зазначив, що за період з 01 березня 2017 року по 15 березня 2017 року позивачу була виплачена нарахована заробітна плата з урахуванням утримань податків на доходи та інших зборів у сумі 816, 60 гривень, та отримана позивачем 04 вересня 2017 року в касі відповідача. Таким чином, нарахування заробітної плати та інших виплат у вказаний період позивачем є неможливим, оскільки через захоплення підприємства невідомими особами відповідач втратив контроль над виробничими потужностями підприємства, нерухомим майном та документацією, а тому просить суд відмовити особа_1 у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що позов особа_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
особа_1 знаходився в трудових відносинах із Виробничим підрозділом «Станція Микитівка» Структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», та згідно наказу (розпорядження) даного підприємства № 4787/дн-ос від 10 липня 2017 року був звільнений з 17 липня 2017 року на підставі п.1 ст. 40 Кодексу Законів про працю України у зв`язку зі скороченням штату, з виплатою одноразової грошової допомоги в розмірі одного середньомісячного заробітку та з компенсацією за невикористані 24 дні відпустки, що вбачається з копії трудової книжки серії номер_1 від 23.07.1988 року та відповідного наказу (розпорядження).
Згідно розрахунків заробітної плати ВП «ДС Микитівка» СП «ддзп» філії Дон. зал. ПАТ УЗ особа_1 нараховано заробітну плату у період: за березень 2017 року — 2729, 68 грн., за квітень 2017 року –2129, 24 грн., за травень 2017 року — 2227, 31 грн., за червень 2017 року — 560, 33 грн., за липень 2017 року — 8189, 05 грн., в тому числі компенсація за невикористану щорічну відпустку у розмірі 3544, 32 грн. та вихідна допомога у розмірі 4384, 91 грн.
Разом з тим, з довідки про доходи Структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» № -1341/2 від 21 жовтня 2020 року, долученою відповідачем до свого відзиву слідує, що позивачу особа_1 було нараховано заробітну плату за період з січня по 15 березня 2017 року у розмірі 7958, 85 гривень, зокрема у березні нараховано у розмірі 1026, 93 гривень, та отримано за період з 01 березня 2017 року по 15 березня 2017 року з урахуванням утримань податків на доходи та інших зборів у сумі 816, 60 гривень, яка отримана позивачем 04 вересня 2017 року в касі відповідача, що не оспорюється учасниками справи.
Згідно з інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування по застрахованій особі особа_1 рнокпп: номер_2, долученими до матеріалів справи на підставі ухвали суду про витребування доказів слідує, що в березні 2017 року за 31 день страхового стажу Регіональною філією «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» позивачу нарахована заробітна плата в розмірі 2729, 68 грн., з квітня по липень 2017 року відомості відсутні.
Крім того, ухвалою суду від 12 жовтня 2020 року було витребувано з ГУ Державної фіскальної служби у Донецькій області відомості про платника податків особа_1, які містять інформацію про нарахування йому АТ «Українська залізниця» або Структурним підрозділом «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» заробітної плати за період з березня 2017 року по липень 2017 року. На день ухвалення судом рішення ухвала у вказаній частині ГУ Державної фіскальної служби у Донецькій області не виконана, останнім надіслано до суду клопотання про здійснення процесуального правонаступництва у справі у зв`язку із проведенням реорганізації, а саме замінити ГУ Державної фіскальної служби у Донецькій області на ГУ Державної податкової служби у Донецькій області. Разом з тим, згідно безкоштовного запиту з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України слідує, що ГУ Державної фіскальної служби у Донецькій області, єдрпоу 39 406 028 не припинено, а тільки знаходиться в стані припинення.
Таким чином, розмір заборгованості із заробітної плати за березень 2017 року становить 1702, 75 гривень (2729, 68 гривень — нарахована заробітна плата за березень 2017 року –1026, 93 гривень — нарахована заробітна плата з 01 березня 2017 року по 15 березня 2017 року).
Науково-Правовим висновком Торгово-промислової палати України визнано, що терористична загроза та загроза територіальній цілісності України, що супроводжується актами тероризму, є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання обов`язків відповідачем, передбачених трудовим договором. Таким чином, нарахування заробітної плати та інших виплат є неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатним розписом, розцінками та нормами праці, табелем обліку використання робочого часу, розпорядженнями про надбавки та премії за умови, що господарська діяльність здійснювалась.
Через захоплення підприємства невідомими особами, відповідач втратив контроль над виробничими потужностями підприємства, нерухомим майном та документацією, в наслідок чого відповідач не мав об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків згідно Трудового договору та виходу позивача на роботу згідно правил внутрішнього Трудового розпорядку в період з 20 березня 2017 року по 17липня 2017 року.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі суд виходить з наступного.
Закон України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не припиняє обов`язків роботодавця, визначених ст. 115 КЗпП України.
За змістом пункту 4 частини першої Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)», усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень.
Відповідно до ч.1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Статтею 43 Конституції України передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість [censored] собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.
Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ст. 115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлено колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництва трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представникам обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, які належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після
пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно правового висновку, який викладено у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18.01.2017 року у справі № 6−2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі — ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 Конвенції є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
За таких обставин, в частині, що стосується сум та періоду, протягом якого Виробничий підрозділ «Станція Микитівка» Структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» нараховувало позивачу заробітну плату, суд бере до уваги відомості, що містяться у вищенаведеній інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування по застрахованій особі особа_1, оскільки саме у цих інформаційних даних достовірно відображені суми заробітної плати, нараховані кожній застрахованій особі, а також періоди її нарахування, а до наданих позивачем розрахунків, так само як і наказу про встановлення простою № 236/днд від 17 березня 2017 року, яким встановлено обов`язок роботодавця сплатити працівникам заробітну плату за час простою, суд ставиться критично, адже вони не містять жодних реквізитів, обов`язкових для таких документів, зокрема, не скріплені печаткою особи, яка їх видала.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що з відповідача АТ «Українська залізниця» на користь позивача особа_1 підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі лише за березень 2017 року та лише в розмірі 1702, 75 гривень.
Відповідно до статті 44 КЗпП України при припиненні Трудового договору з підстав, зазначених у п. 6 ст. 36 та п. 1, 2 і 6 ст.40 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх [censored]
За таких обставин, та враховуючи наказ (розпорядження) відповідача № 4787/дн-ос від 10 липня 2017 року про припинення Трудового договору з особа_1 відповідно до якого позивач має право на пільги, визначені ст.44 КЗпП України, суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача про стягнення вихідної допомоги у розмірі 4384, 91 гривень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Розглядаючи вимоги позивача щодо стягнення з відповідача компенсації за невикористану відпустку суд керується наступним.
Згідно ст.83 КЗпП України та ч.1 ст. 24 Закону України «Про відпустки», визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані дні щорічної відпустки.
Відповідно до положень п. 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстатом України від 13 січня 2004 року № 5, Фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До складу фонду додаткової заробітної плати входить, зокрема, оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством.
На підставі викладеного, доводи відповідача з посиланням на відсутність первинних документів, як підставу для відмови у нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати відхиляються судом, оскільки обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо, лежить саме на роботодавці, а не на працівникові. Відповідач, обґрунтовуючи свою позицію, зазначив, що за відсутності будь-якої первинної документації щодо наявності заборгованості із заробітної плати та іншим виплатам такі нарахування та виплати здійснити неможливо і послався на наявність форс-мажорних обставин, що, на його думку, підтверджується науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року №126/2/21−10.2. Суд акцентує увагу на тому, що невжиття роботодавцем (відповідачем) заходів для відповідного доступу до зазначеної документації з урахуванням того, що вже тривалий час (з 2014 року) на території Донецької області триває антитерористична операція, вочевидь не відповідає вимогам належної обачності і зазначене не може бути підставою для відмови у виплаті працівнику гарантованих Конституцією України і законами України виплат і безумовно не може будь-яким чином погіршувати стан останнього.
Таким чином, суд приходить до висновку, що право позивача на отримання компенсації за 24 дні невикористаної щорічної відпустки у розмірі 3544, 32 гривень є безспірним, підтверджено наданими позивачем розрахунковим листком за липень 2017 року, та наказом (розпорядженням) про звільнення його з роботи, а тому вважає, що заявлені вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
Проаналізувавши обставини справи, дослідивши докази, суд приходить до переконання, що
з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість із заробітної плати за березень 2017 року в розмірі 1702, 75 гривень, вихідна допомога в розмірі 4384, 91 гривень та компенсація за невикористану відпустку в розмірі 3544, 32 гривень, з яких підлягають утриманню податки і обов`язкові платежі, що передбачено п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, — у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» на 1 січня 2021 року встановлено прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб в розмірі 2270 гривень.
Так, враховуючи, що ціна вищевказаного позову становить 23764, 84 гривень, то сума судового збору за його подання повинна складати 908, 00 гривень.
Разом з тим, сума задоволених позовних вимог становить 40, 5% (9631, 98 грн. * 100% / 23764, 84 грн.). Тому судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача становить: 367 грн. 74 коп. (908, 00 грн. * 40, 5% / 100%).
Таким чином з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 367 грн. 74 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 44, 47, 83, 94, 115, 116 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», Законом України «Про відпустки», ст. ст. 12, 13, 141, 259, 263−268, 273−279 ЦПК України, суд —
вирішив:
Позовні вимоги особа_1 — задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код єдрпоу 40075815, на користь особа_1, інформація_1, рнокпп: номер_2, який зареєстрований за адресою: адреса_1, адреса для листування: адреса_2 заборгованість із заробітної плати за березень
2017 року в розмірі 1702 (одна тисяча сімсот дві) гривень 75 копійок, вихідну допомогу при звільненні в розмірі 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) гривень 91 копійок, компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 3544 (три тисячі п`ятсот сорок чотири) гривень 32 копійок, а всього у розмірі 9631 (дев`ять тисяч шістсот тридцять одна) гривень 98 копійок, з яких підлягають утриманню податки і обов`язкові платежі.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.
В іншій частині позовних вимог особа_1 — відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код єдрпоу 40075815, на користь держави судовий збір у розмірі 367 (триста шістдесят сім) гривень 74 копійок на рахунок отримувача ua908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за єдрпоу): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (еап), код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 23 лютого 2021 року.
Суддя Слов`янського
міськрайонного суду С.Г. [П]
