дизель збут: Суд задовольнив позов про стягнення заборгованості по зарплате и выходной помощи.

Справа № 638/1043/23

Провадження № 2/638/2167/23

заочне рішення

Іменем України

21 червня 2023 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді — [С.] в.а.

за участю секретаря судового засідання — Каркан а.в.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Харкові цивільну справу за позовом особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизель Збут» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

в с т, а н о в и в:

особа_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизель Збут» про стягнення заборгованості по заробітній платі.

В позові особа_1 просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизель Збут» на її користь не виплачену заробітну плату за період з 03 вересня 2020 року по 01 травня 2021 року у розмірі 95 578 грн. 10 коп., вихідну допомогу у розмірі 36 900 грн. 00 коп. та середній заробіток за час затримки проведення розрахунку за шість місяців у розмірі 73 800 грн.00 коп.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 березня 2023 року закрито підготовче провадження по цивільній справі за позовом особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизель Збут» про стягнення заборгованості по заробітній платі та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання позивачка, особа_1, не з`явилася, про судове засідання повідомлялася своєчасно та належним чином, подала до суду заяву, в якій просила розглядати справу без її участі, позов задовольнити, не заперечувала проти винесення заочного рішення по справі.

Представник відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизель Збут», в судове засідання повторно не з`явився, належним чином був повідомлений про дату слухання справи, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідач своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву не скористався. Будь-яких заяв та клопотань, зокрема з процесуальних питань, про відкладення розгляду справи, чи про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, до суду не подав.

Оскільки відповідачем у встановлений частиною сьомою статті 178 ЦПК України строк не подано до суду відзив на позовну заяву, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено частиною восьмою статті 178 ЦПК України.

Таким чином, суд вважає, що відповідач повторно не з`явився в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З цього приводу Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи відповідач в судове засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву не подав, та, зважаючи на те, що позивачка у заяві про проведення розгляду справи за її відсутності не вказала, що заперечує проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного судового рішення, суд вирішив розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

03 вересня 2020 року особа_1 була прийнята на посаду головного бухгалтера ТОВ «Дизель Збут» з окладом 12 300 (дванадцять тисяч триста) грн. 00 коп. згідно штатного розкладу, що підтверджується Наказом №2-r від 03 вересня 2020 року.

01 травня 2021 року особа_1 була звільнена з посади головного бухгалтера ТОВ «Дизель Збут» на підставі ст.38 КЗпП України, що підтверджується Наказом №1 від 01 травня 2021 року. На копії Наказу міститься напис особа_1, про те, що трудову книжку отримала, фінансовий розрахунок не отримала.

На час звільнення, перед позивачем загальна сума заборгованості по заробітній платі Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизель Збут» за період з 03 вересня 2020 року по 01 травня 2021 року складає 95 578 грн. 10 коп.

Згідно ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У відповідності до ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань з виплати заробітної плати відповідачем у нього утворилася заборгованість перед позивачкою.

За приписами ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Враховуючи зазначене, відсутність відомостей про повну виплату відповідачем заборгованості з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати позивачу, з ТОВ «Дизель Збут» на користь особа_1 підлягає стягненню заборгованість із заробітної плати у розмірі 95 578 грн. 10 коп.

Окрім того, оскільки особа_1 було звільнено на підставі ст. 38 КЗпП України, то я вона має право на вихідну допомогу в розмірі не менше тримісячного середнього заробітку.

Частиною третьою статті 38 КЗпП України передбачено, що працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи Трудового договору.

Отже, за змістом статті 38 КЗпП України, працівник має право з власної ініціативи (за власним бажанням) в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір.

При цьому, строк розірвання Трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно.

В разі, якщо вказані працівником причини звільнення — порушення роботодавцем Трудового законодавства (ч.3 ст.38 КЗпП України), не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання Трудового договору.

Підставою для безумовного застосування частини третьої статті 38 КЗпП України є сам факт порушення Трудового законодавства, а не істотність, причини такого порушення.

Враховуючи те, що правовою підставою для звільнення позивачким з роботи стаття 38 КЗпП України, тому у відповідності до ст.44 цього Кодексу їй підлягає до виплати вихідна допомога у розмірі трьохмісячного середнього заробітку.

Відповідно до статті 44 КЗпП України при припиненні Трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) — у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи Трудового договору (статті 38 і 39) — у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення Трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41,  — у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Тому з Відповідача підлягає стягненню також вихідна допомога у розмірі 36 900 грн. 00 коп.

Щодо середнього заробітку, то оскільки Відповідач має заборгованість зі сплати заробітної плати і не виплатив її, то підлягає задоволенню вимога позивачки про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Частиною першою статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі — наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи — по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237−1 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Відповідно до частини другої статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У разі непроведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум, вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

Оскільки Відповідач на час звільнення Позивача не здійснив з ним остаточний розрахунок по заробітній платі, тому він зобов`язаний сплатити на Позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, за період з 23 жовтня 2020 року (з дня, наступного за днем звільнення) по день прийняття рішення судом.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27Закону України«Про оплатупраці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100. Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо. Пунктом 5 розділу IV Порядку встановлено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньої (годинної) заробітної плати. Пунктом 8 розділу IV Порядку визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

З урахуванням зазначеного, при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середнього заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

Таким чином, загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку обчислюється шляхом множення середньої заробітної плати на число робочих днів в період затримки.

Крім того, відповідно до ст.117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 73 800 грн.00 коп.

Витрати зі сплати судового збору у сумі 3220 грн. 80 коп. відповідно до статті 141 ЦПК України покласти на відповідача.

Керуючись статтями10, 12, 13, 76, 141, 200, 206, 258, 259, 263−265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, статтями 36, 38, 44, 116, 117 КЗпП України, суд -

ухвалив:

Позовні вимоги особа_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизель Збут» про стягнення заборгованості по заробітній платі — задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизель Збут» (код єдрпоу 43576868, місцезнаходження юридичної особи: 61052, м.Харків, пров. Мало-Панасівський, 4/7) на користь особа_1 (рнокпп номер_1, адреса_1) заборгованість із заробітної плати за період з 03 вересня 2020 року по 01 травня 2021 року у розмірі 95 578 (дев`яносто п`ять тисяч п`ятсот сімдесят вісім)грн. 10 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизель Збут» (код єдрпоу 43576868, місцезнаходження юридичної особи: 61052, м.Харків, пров. Мало-Панасівський, 4/7) на користь особа_1 (рнокпп номер_1, адреса_1) вихідну допомогу у розмірі 36 900 (тридцять шість тисяч дев`ятсот)грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизель Збут» (код єдрпоу 43576868, місцезнаходження юридичної особи: 61052, м.Харків, пров. Мало-Панасівський, 4/7) на користь особа_1 (рнокпп номер_1, адреса_1) середній заробіток за час затримки проведення розрахунку за шість місяців у розмірі 73 800 (сімдесят три тисячі вісімсот) грн.00 коп.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284−285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд — якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи..

Позивач: особа_1 (рнокпп номер_1, адреса_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дизель Збут», код єдрпоу 43576868, місцезнаходження юридичної особи: 61052, м.Харків, пров. Мало-Панасівський, 4/7.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя В.А. [С.]