дніпропетровський трубний завод: отзыв сотрудника

господарський СУД

дніпропетровської області

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: [email protected], тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

рішення

іменем україни

09.03.2022м. ДніпроСправа № 904/7022/20 (904/9678/21)

за позовом особа_1 ( адреса_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків номер_1 )

до Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" (49068, м.Дніпро, вул.Маяковського, 31, ідентифікаційний номер юридичної особи 05393122)

про стягнення заборгованості

Суддя [С.] а.в.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

СУТЬ спору:

особа_1 (далі - позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод", м.Дніпро (далі - відповідач) про стягнення заборгованості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.12.2021 матеріали позовної заяви №904/7022/20 (904/9678/21) передано на розгляд судді [С.] а.в.

Ухвалою суду від 28.12.2021 позовну заяву особа_1 залишено без руху та зобов`язано позивача протягом 10 днів з дня вручення ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2021 усунути недоліки позовної заяви, а саме надати докази сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 270, 00грн. та розрахунок розміру середньоденної заробітної плати.

Зазначеною вище ухвалою суд роз`яснив особа_1 , що у тому випадку, якщо позивач не усуне всі недоліки у встановлений судом строк, позовна заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась із позовною заявою.

11.01.2022 до господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 17.01.2022 справу №904/7022/20 (904/9678/21) прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу №904/7022/20 (904/9678/21) вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами; зобов`язано позивача та відповідача надати відповідні пояснення в порядку статті 251 Господарського процесуального кодексу України.

Зазначеною вище ухвалою суд роз`яснив учасникам справи, що відповідні заяви по суті справи повинні відповідати вимогам статей 161-168 Господарського процесуального кодексу України та мають бути подані у строк, визначений в ухвалі. Копії відповідних заяв повинні бути надіслані (надані) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) вказаних заяв до суду.

Станом на 09.03.2022 до суду від учасників справи доказів виконання вимог ухвали суду від 17.01.2022 не надійшло.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України 09.03.2022 судом прийнято рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

встановив:

Відносно відповідача господарським судом Дніпропетровської області 11.01.2021 відкрито провадження у справі №904/7022/20 про банкрутство.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник, зокрема, спори про стягнення заробітної плати.

Аналогічні положення містяться у ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги особа_1 мотивовані тим, що позивач перебував в трудових відносинах з відповідачем, що підтверджується копією трудової книжки в період з 01.06.1990 по 21.09.2020.

Згідно наказу від 21.09.2020 позивача звільнено з роботи за власним бажанням, у зв`язку зі виходом на пенсію, відповідно до ст.38 КЗпП України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в день звільнення, всупереч вимогам ст. 116 КЗпП України, відповідач не провів повного розрахунку з позивачем.

Строки виплати заробітної плати передбачені ст. 115 КЗпП України.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належним чином оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, визначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, якщо спір вирішено на користь працівника.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що згідно зі статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що при розгляді трудових спорів, у тому числі щодо стягнення заробітної плати, судом враховуються положення ч.5 ст.41 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до якої дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення, а також положення ч.4 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства, за змістом якої пропущення граничного строку на подання заяв кредиторів з конкурсними вимогами (в тому числі і щодо виплати заробітної плати) не тягне за собою зміну черговості, у разі задоволення судом таких вимог, тягне за собою наслідки передбачені абз.3 ч.4 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Окрім викладеного, абз.6 ч.2 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства закріплено право, а не обов`язок кредиторів за вимогами щодо виплати заробітної плати подавати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Враховуючи викладені вище обставини у їх [censored] суд дійшов висновку щодо можливості розгляду спорів стосовно конкурсних грошових вимог кредиторів за вимогами до боржника щодо виплати заробітної плати шляхом їх розгляду за правилами позовного провадження у межах справи про банкрутство.

Як зазначив позивач, в день звільнення йому не виплачена заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, компенсація простоїв не з вини працівника та компенсація втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків виплати заробітної плати на загальну суму 78 753, 44грн. та вихідна допомога у розмірі 50 039, 00грн.

На підтвердження існування зазначеної вище заборгованості позивачем долучено до матеріалів позовної заяви копію розрахункового листа позивача за вересень 2020 року та повідомлення ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" від 21.09.2020 року.

Згідно із положеннями ч.1 ст.115 Кодексу законі про працю України та ст. 24 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У відповідності до ч.1. ст. 24 Закону України "Про відпустки" та ч.1 ст. 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до абз.2 ст. 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно з положеннями ст.34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Відповідно до приписів статті 113 КЗпП України час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра або посадових осіб. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток. Час простою з вини працівника не оплачується. На період освоєння нового виробництва (продукції) власник або уповноважений ним орган може здійснювати робітникам доплату до попереднього середнього заробітку на строк не більш як шість місяців.

Статтями 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" передбачено, що підприємства установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів, у тому числі заробітної плати, у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація проводиться у разі затримки виплати на один і більше календарних місяців.

Відповідно п.3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001р. компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з врахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, пільгової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства, та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

Так під час розрахунку компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати слід застосовувати не тільки Закон України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ від 19.10.2000, а ще й Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений Постановою КМУ від 21.02.2001 року № 159.

Відповідно до ч. 4 зазначеного порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Згідно з положеннями ст.44 Кодексу законів про працю України при припиненні Трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 (відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці) та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 (змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці; поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу) цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи Трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення Трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Дослідивши матеріали позовної заяви, судом встановлено, що згідно розрахункового листа позивача за вересень 2020 року заборгованість відповідача по заробітній платі перед позивачем, компенсації за невикористану відпустку, компенсації простоїв не з вини працівника та компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків виплати заробітної плати складає загальну суму 78 753, 44грн.

Разом з тим, позивачем долучено до матеріалів справи копію повідомлення ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" від 21.09.2020, згідно якої сума остаточного розрахунку при звільненні перед особа_1 складає 50 039, 00грн.

Відповідно до ч.1 ст.116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Враховуючи викладене, повідомлення ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" від 21.09.2020 містить розмір загальної заборгованості перед позивачем, яка існувала на день звільнення - 21.09.2020, а саме - 50 039, 00грн.

Окрім викладеного, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем помилково ототожнено суму остаточного розрахунку, яка заявлена в повідомленні відповідача з вихідною допомогою при звільненні, оскільки остання регулюється ст.44 Кодексу законів про працю України та не передбачена, у разі звільнення працівника за власним бажанням.

Враховуючи той факт, що в матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заборгованості по заробітній платі особа_1 та докази щодо спростування вимог, заявлених позивачем, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення вимог особа_2 щодо стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, компенсації простоїв не з вини працівника та компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків виплати заробітної плати на загальну суму 50 039, 00грн., в решті вимог відмовити, у зв`язку із їх недоведеністю.

Окрім викладеного позивачем заявлено вимогу про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку за період з 21.09.2020 по 15.11.2021.

Згідно зі ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства дія мораторію не поширюється на виплату заробітної плати, тому і після відкриття провадження у справі про банкрутство у відповідача існує обов`язок своєчасно розраховуватись із звільненими працівниками, а у випадку непроведення остаточного розрахунку при звільненні, нести майнову відповідальність, передбачену ст. 117 КЗпП.

Проаналізувавши зміст частини другої статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, повний розрахунок по заробітній платі власником підприємства з позивачем при звільненні не проведено.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.04.2019 у справі №607/14495/16-ц.

При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 №100 (з наступними змінами і доповненнями). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, та призначення пенсії.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Позивач в заяві зазначає, що відповідачем не надано інформації щодо розміру середньоденного заробітку позивача, у зв`язку із чим, позивачем самостійно здійснено розрахунок середньоденного заробітку з врахуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, який складає 113, 30грн.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку щодо задоволення вимоги позивача про стягнення середнього заробітку, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.09.2020 - дата видача наказу про звільнення, у зв`язку з чим, кількість робочих днів затримки виплати заробітної плати за період з 22.09.2020 по 15.11.2021, складає 289 днів, а не 290 днів, як зазначив позивач.

З врахуванням положень ч.4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, сума середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 22.09.2020 по 15.11.2021 становить 32 743, 70грн. (113, 30грн. * 289 днів).

Відповідачем станом на 09.03.2022 не надано доказів виплати позивачу заробітної плати, що належить йому від підприємства та середнього заробітку за час затримки розрахунку, з огляду на що, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача загальної суми 82 782, 70грн., що складається з:

* сума 50 039, 00грн. - невиплачена заробітна плата, компенсація за прострочення виплати заробітної плати, компенсація простоїв не з вини працівника та компенсація за невикористану відпустку;

* сума 32 743, 70грн. - середній заробіток за час затримки розрахунку.

У відповідності до приписів п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору за розгляд позовних вимог в частині стягнення заробітної плати.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що звертаючись з даним позовом до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 270, 00грн. за майнову вимогу в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Згідно пп.1 п.2 ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за розгляд позовної заяви майнового характеру становить 1, 5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З врахуванням часткового задоволення позовних вимог, витрати пов`язані із розглядом справи, з огляду на загальні правила розподілу судових витрат, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 47, 94, 115-116 КЗпП, ст.ст. 20, 129, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 7, 41 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, -

вирішив:

Позовні вимоги особа_1 ( адреса_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків номер_1 ) до Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" (49068, м.Дніпро, вул.Маяковського, 31, ідентифікаційний номер юридичної особи 05393122) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" (49068, м. Дніпро, вул. Маяковського, 31, код єдрпоу 05393122) на користь особа_1 ( адреса_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків номер_1 ) заборгованість по заробітній платі, компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків виплати заробітної плати, компенсації простоїв не з вини працівника та компенсації за невикористану відпустку на загальну суму 50 039, 00грн., середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 22.09.2020 по 15.11.2021 у розмірі 32 743, 70грн. та 2 262, 13грн. судового збору.

В решті - відхилити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя А.В. [С.]