ДОНЕЦЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ: невыплата зарплаты

242/88/20
2/242/492/20
решение
именем Украины

3 февраля 2020 Селидовский городской суд Донецкой области в составе председательствующего — судьи [Ч.] В.Г., рассмотрев в открытом судебном заседании. Селидово в порядке упрощенного производства дело по иску лицо_1 к ГП «Донецкая железная дорога» о взыскании задолженности по заработной плате,  —
В:

Истец 11.01.2020 г. Обратился в суд с указанным иском.
В обоснование иска указала, что в 21.06.2016 гг. Работала мастером структурного подразделения «Путевая машинная станция № 191» ГП «Донецкая железная дорога». По состоянию на 23.12.2019 г.. Размер начисленной, но не выплаченной заработной платы за период с 01.02.2016 г.. По 21.06.2016 г.. Составляет 70327, 34 грн. с учетом налогов и других обязательных платежей. Добровольно ответчик задолженность не платит, поэтому просила взыскать с государственного предпприятия «Донецкая железная дорога» (код егрпоу 01074957) в пользу начисленную, но не выплаченную заработную плату за период с 1 февраля 2016 по июнь 2016 в сумме 56503, 60 коп.
Определением суда от 16.01.2019 г.. Было открыто производство по делу. Рассмотрение дела осуществляется в порядке упрощенного производства без вызова сторон.
Ответчик — Государственное предприятие «Донецкая железная дорога» — в срок, определенный судом, отзыв не предоставил.
Суд, в соответствии с ч.8 ст.279 ГПК Украины, исследовав материалы дела, находит, что иск подлежит частичному удовлетворению по следующим основаниям.
Основным Законом Украины статьей 43 Конституции предусмотрено право каждого человека на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом. Указанном праву человека, надлежащим образом выполняет свои трудовые обязанности, в равной степени корреспондируется обязанность работодателя своевременно и надлежащим образом оплачивать труд работника и своевременно выплачивать ему заработную плату.
особа_1 находилась в трудовых отношениях с Государствим предприятием «Донецкая железная дорога», была уволена по собственному желанию 21.06.2016 г. (а. 6−11, 13).
Согласно расчетам заработной платы задолженность составляет: по июнь 2016 — всего начислено 55642, 50 грн., Сумма к выплате 45531, 76 грн .; за май 2016 — всего начислено 3486, 67 грн., сумма к выплате 2824, 20 грн .; Апрель 2016 — всего начислено 3289, 83 грн., сумма к выплате 2664, 76 грн .; по март 2016 — всего начислено 4537, 90 грн., сумма к выплате 3798, 63 грн .;по февраль 2016 — всего начислено 3190, 44 грн., сумма к выплате 1684, 25 грн. (А.с.16−20).
Основным Законом Украины статьей 43 Конституции предусмотрено право каждого человека на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом. Указанном праву человека, надлежащим образом выполняет свои трудовые обязанности, в равной степени корреспондируется обязанность работодателя своевременно и надлежащим образом оплачивать труд работника и своевременно выплачивать ему заработную плату.
Статьей 43 Конституции Украины гарантовано право каждого на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже определенной законом. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
В соответствии со ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора. Согласно ст. 22 этого Закона субъекты организации оплаты труда не имеют права в одностороннем порядкепринимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями и коллективными договорами.
В соответствии со ст. 47 КЗоТ Украины работодатель обязан выплатить работнику при увольнении все суммы, причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации, в сроки, указанные в статье 116 Кодекса, а именно в день увольнения или не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.
В соответствии со ст. ст. 115, 116Кодекса законов о труде Украины заработная плата должна выплачиваться два раза в месяц. При увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия производится в день увольнения. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
В соответствии со ст. 1 Протокола к Конвенции о защите прав человека и основных свобод (далее — Конвенция) каждое физическое или юридична лицо имеет право на уважение своей собственности; никто не может быть лишен своего имущества иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права.
Согласно практике Европейского суда по правам человека (далее — ЕСПЧ) (дело «Суханов и [И.] против Украины» заявления № 68385/10 и 71378/10, дело «Принц Лихтенштейна Ганс-Адам II против Германии», заявление N9 42527/98 и т.д.) «имущество» может представлять собой «существующее имущество» или средства, включаючы «право требования», согласно которому заявитель может утверждать, что он имеет по крайней мере «законное ожидание» / «правомерное ожидание» (legitimate expectation) относительно эффективного осуществления права собственности.
Согласно правового заключения, который изложен в постановлении судебной палаты по гражданским делам Верховного Суда Украины от 18 января 2017 по делу № 6−2912цс16, все суммы (заработная плата, компенсация за неиспользованный отпуск, оплата за время временной нетрудоспособности и т.д.), належни к оплате работнику, должны быть выплачены в день увольнения этого работника. Закон прямо возлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанность провести с уволенным работником полный расчет, выплатить все суммы, которые ему принадлежат.
Таким образом, суд полно и всесторонне выяснив обстоятельства по делу, предоставленные доказательства, суд пришел к выводу, что исковые требования истца подлежат удовлетворению.
Согласно ч.6 ст.141 ГПК Украины, если сторона, в пользу которой принято решение, освобожденот уплаты судебных расходов, с другой стороны взыскиваются судебные расходы в пользу лиц, их понесли, пропорционально удовлетворенной или отклоненной части требований, а другая часть компенсируется за счет государства в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины. Если обе стороны освобождены от оплаты судебных расходов, они компенсируются за счет государства в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины.
Согласно ст.5 Закона Украины «О судебном сборе» от уплаты судебного сбора с ВИЧьняються истцы за подачу исков о взыскании заработной платы.
Судебный сбор подлежит взысканию с ответчика в доход государства.
На основании изложенного и руководствуясь ст.ст. 258, 259, 263, 264, 265, 354 ГПК Украины, суд —

решил:
Иск особа_1, ИНН номер_1 проживающего по адресу: адрес_1, в ГП «Донецкая железная дорога», ОКПО 01074957, расположенное по адресу: г.Донецк, ул. Артема, 68, о взыскании задолженности по заработной плате — удовлетворить.
Взыскать с Государственного предприятия «Донецкая железная дорога» (код егрпоу 01074957) в пользу особа_1 начисленную, но не выплаченную заработную плату за период с 1 февраля 2016 по июнь 2016 в сумме 56 503 (пятьдесят шесть тысяч пятьсот три) грн. 60 коп.
Взыскать с Государственного предприятия «Донецкая железная дорога» судебный сбор в доход государства в размере 840 (восемьсот сорок) рублей. 80 коп.
Решение суда вступает в законную силу после окончания срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Апелляционная жалоба на решение суда подается в течение тридцати дней со дня его провозглашения непосредственно дв суд апелляционной инстанции.
Полный текст решения был составлен и подписан 03.02.2020 года.
судья

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:





242/88/20
2/242/492/20
рішення
Іменем України

03 лютого 2020 року Селидівський міський суд Донецької області в складі головуючого — судді [Ч.] В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидово у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, —
встановив:

Позивач 11.01.2020 р. звернувся до суду із зазначеним позовом.
В обґрунтування позову зазначила, що до 21.06.2016 р. працювала майстром структурного підрозділу «Колійна машинна станція № 191» ДП «Донецька залізниця». Станом на 23.12.2019 р. розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 01.02.2016 р. по 21.06.2016 р. становить 70327, 34 грн. з урахуванням податків та інших обов`язкових платежів. Добровільно відповідач заборгованість не сплачує, тому просила стягнути з державного підприємства «Донецька залізниця» (код єдрпоу 01074957) на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01 лютого 2016 р. по червень 2016 р. в сумі 56503, 60 коп.
Ухвалою суду від 16.01.2019 р. було відкрито провадження по справі. Розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Відповідач — Державне підприємство «Донецька залізниця» — у строк, визначений судом, відзив не надав.
Суд, відповідно до ч.8 ст.279 ЦПК України, дослідивши матеріали справи, знаходить, що позов підлягає до часткового задоволенню виходячи з наступного.
Основним Законом України статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість [censored] собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.
особа_1 перебувала у трудових відносинах з Державним підприємством «Донецька залізниця», була звільнена за власним бажанням 21.06.2016 р. (а.с. 6−11, 13).
Згідно розрахунків заробітної плати заборгованість складає: за червень 2016 р. — всього нараховано 55642, 50 грн., сума до виплати 45531, 76 грн.; за травень 2016 р. — всього нараховано 3486, 67 грн., сума до виплати 2824, 20 грн.; квітень 2016 р. — всього нараховано 3289, 83 грн., сума до виплати 2664, 76 грн.; за березень 2016 р. — всього нараховано 4537, 90 грн., сума до виплати 3798, 63 грн.; за лютий 2016 р. — всього нараховано 3190, 44 грн., сума до виплати 1684, 25 грн. (а.с.16−20).
Основним Законом України статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість [censored] собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.
Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ст. ст. 115, 116 Кодексу Законів про працю України заробітна плата повинна сплачуватись двічі на місяць. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі — Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі — ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Згідно правового висновку, який викладено у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6−2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.
Таким чином, суд повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані суду докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати.
Судовий збір підлягає стягненню з відповідача в доход держави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 258, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд, —

вирішив:
Позов особа_1, ІПН номер_1, мешкає за адресою: адреса_1, до Державного підприємства «Донецька залізниця», єдрпоу 01074957, розташоване за адресою: м.Донецьк, вул. Артема, 68, про стягнення заборгованості по заробітній платі — задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (код єдрпоу 01074957) на користь особа_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01 лютого 2016 р. по червень 2016 р. в сумі 56 503 (п`ятдесят шість тисяч п`ятсот три) грн. 60 коп.
Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» судовий збір в доход держави у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення було складено та підписано 03.02.2020 року.
Суддя