ДОНЕЦЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ: невыплата зарплаты

Справа № 947/27729/19
Провадження № 2/947/753/20
рішення
іменем україни
10.02.2020 року
Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,
за участю: секретаря судового засідання Нефедової Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом особа_1 до Акціонерного товариства « Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітної платі,  —
встановив:
1.Стислий виклад вимог і заперечень (аргументів) учасників справи
Позивач просить суд стягнути заборгованість по заробітної платі у розмірі 38 390, 31 грн., та середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом від 24.04.2017 року були припинено трудовий договір Ясинуватською дирекцією залізничних перевезень Державного підприємства « донецька залізниця» та позивачем у зв`язку із переведенням останньої до виробничого підрозділу « Одеська дистанція зв`язку» регіональної філії « Одеська залізниця « ПАТ « Українська залізниця» та не була виплачена заробітна плата у розмірі 38390, 31 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача у зв`язку із тим, ПАТ « Українська залізниця» була утворена шляхом злиття, у тому числі ДП « Донецька залізниця» а тому як правоприємник відповідач несе відповідальність за виплату заборгованості по заробітної платі та несе відповідальність за несвоєчасний розрахунок у вигляді виплати середнього заробітку за період затримки, у відповідності до вимог ст. 117 Кодексу законів про працю України.
З боку відповідача надано письмовий відзив в якому відповідача заперечує проти задоволення позову та посилається на те, що ДП « Донецька залізниця» досі знаходиться у стадії припинення та не передала свої активи АТ « Українська залізниця» а тому, саме ДП « Донецька залізниця» є належним відповідачем по вимогам стягнення заборгованості.

 2. Процесуальні дії у справі
Позов надійшов до суду 08.11.2019 року.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 08.11.2019 року головуючим по справі було визначено [Л.] В.О.
Ухвалою від 15.11.2019 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного провадження.
13.01.2020 року від АТ « Українська залізниця» надійшов відзив на позов.
30.01.2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив.

 3. Фактичні обставини, встановлені судом та оцінка доказів
Як встановлено у судовому засіданні особа_1 згідно наказу від 25.05.2009 року за №53-Ос працювала завідувачем військово-облікового бюро в « Ясинуватській дирекції залізничних перевезень» Державного підприємства « Донецька залізниця», що підтверджується записом у трудової книжці серія номер_1, та відповідно до наказу №246/ос від 24.04.2017 року було припинено трудовий договір Ясинуватською дирекцією залізничних перевезень Державного підприємства « Донецька залізниця» з позивачем у зв`язку із переведенням останньої до виробничого підрозділу « Одеська дистанція зв`язку» регіональної філії « Одеська залізниця « ПАТ « Укрзалізниця», за п.5 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується копією наказу та записом у трудової книжці.
Відповідно до довідки виданої « Ясинуватською дирекцією залізничних перевезень « від 24.04.2017 №61 під час звільнення була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 38 390, 31 грн., яка утворилась за період з березня 2016 року по квітень 2017 року: у 2016 році за березень -362, 71; за квітень — 2723.92 грн.,; за травень — 3550, 06 грн.; за червень — 3445, 73 грн.; за липень — 1354, 41 грн.; за серпень — 5168, 31 грн.; за вересень — 2636, 31 грн.; за жовтень — 3100, 66 грн.; за листопад — 3016, 64 грн.; за грудень — 2599, 30 грн. У 2017 році за січень — 2535, 75 грн.; за лютий — 2844, 26 грн.; за березень — 2356, 68 грн.; за квітень — 2695, 57 грн.
Згідно даної довідки середньомісячна заробітна плата позивача за два останні календарні місяці роботи складає 2 526, 12 грн. (2356, 68+2695, 57).
За змістом довідки від 04.04.2019 року за №31/66 позивач працює у виробничому підрозділі « Одеська дистанція зв`язку» Регіональної філії « Одеська залізниця» АТ « Укрзалізниця» на посаді електромеханіка дільниці ІІ групи у відділі бригади дистанційних майстерень та автотранспортної механізації по станціях.

 4. Норми права, якими врегульовані спірні правовідносини
Цивільний процесуальний кодекс України (далі ЦПК) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст. 2 ЦПК).
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ч.1, 2 та 4 ст. 10 ЦПК).
У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.
Правовідносини щодо трудових відносин та стягнення невиплаченої при звільненні заробітної плати врегульовані Конституцією України та Кодексом законів про працю України (далі КЗпП).
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 94 КЗпП України та ст. 1 Закону України від 24.03.1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ч.1, 2 ст. 117 КЗпП).
За змістом п.5 ст. 36 КЗпП підставою припинення Трудового договору, зокрема, є переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.

 5. Обґрунтування мотивів рішення суду с оцінкою аргументів сторін
По даної справі не заперечується факт працевлаштування позивача у Ясинуватської дирекції залізничних перевезень Державного підприємства « Донецька залізниця» та наявність під час звільнення нарахування та невиплати заробітної плати за період з березня 2016 року по квітень 2017 року у загальному розмірі 38390, 31 грн., а тому у відповідності до вимог ч.1 ст. 82 ЦПК дані обставини не підлягають додатковому доказуванню.
Фактично спір стосується наявності або відсутності факту прийняття правонаступництва з ДП « Донецька залізниця» на ПАТ (після реорганізації АТ) « Українська залізниця».
На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх [censored]
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», прийнятою відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», вирішено утворити публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі Державного підприємства «Донецька залізниця» згідно додатку №1.
У додатку №1 визначено перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється публічне акціонерне товариство «Українська залізниця «, та серед інших першою зазначено Державне підприємство « Донецька залізниця ” (код єдрпоу 01074957).
Відповідно до ч.3 ст. 2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» товариство утворюється як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (далі — підприємства залізничного транспорту). Частинами 6, 7 вищезазначеної статті визначено, що Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту. Оприлюднення затвердженого Кабінетом Міністрів України переліку підприємств залізничного транспорту, на базі яких утворюється Товариство, є офіційним повідомленням для кредиторів про припинення таких суб`єктів господарювання.
У перехідних та прикінцевих положеннях даного Закону зазначено, що до проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту, що розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та затвердження передавального акта щодо цього майна Товариству як правонаступнику прав і обов`язків зазначених підприємств встановити мораторій на звернення стягнення на активи Товариства за зобов`язаннями таких підприємств (п. 5−1).
Також Кабінет Міністрів України своєю постановою від 2 вересня 2015 року за №735 затвердив Статут ПАТ «Українська залізниця», відповідно до якого товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.
21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію ПАТ Українська залізниця. «Державне підприємство Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
07.06.2016 року на своєму офіційному сайті ПАТ « Українська залізниця» здійснила таке оголошення (https://www.uz.gov.ua/press_center/up_to_date_topic/429593/):
На даний час ПАТ «Укрзалізниця» вже сформовано апарат управління регіональної філії «Донецька залізниця» та створено у її складі Донецьку і Луганську дирекції залізничних перевезень, затверджено структуру та розпочато укомплектування штату цих дирекцій, у першу чергу шляхом продовження трудових відносин з працівниками ДП «Донецька залізниця».
Наразі товариство вживає активних заходів для забезпечення стабільної роботи регіональної філії та безперервності перевізного процесу на її транспортній мережі, створення належних умов праці для працівників філії, погашення заборгованості із заробітної плати та забезпечення соціальних гарантій.
Нагадаємо, до пункту 99 Статуту ПАТ «Укрзалізниця» товариство 26 листопада 2015 року прийняло рішення про утворення регіональної філії «Донецька залізниця» з місцем розташування у місті Лиман. Для збереження соціальних гарантій і погашення заборгованості із заробітної плати обов`язково необхідно продовжити трудові відносини з регіональною філією «Донецька залізниця», оскільки ПАТ «Укрзалізниця» дотримується існуючого законодавства та здійснює виплати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах.
Згідно запису у трудової книжці позивача 12.05.2017 року вона прийнята на посаду інженера 2 категорії виробничо-технічного відділу регіональної філії « Одеська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» у порядку переведення із Ясинуватської дирекції залізничних перевезень Державного підприємства « Донецька залізниця».
Дані обставини, на думку суду, дозволяють прийти до висновку, що працюючи у період часу з березня 2016 року по квітень 2017 року у ДП « Донецька залізниця» а також, враховуючи факт переведення 24.04.2017 року до іншого виробничого підрозділу ПАТ « Українська залізниця», у позивача були розумні сподівання, що вона знаходиться у трудових відносинах саме із новоствореною державною організацією ПАТ « Українська залізниця», а тому невиплата заробітної плати може розцінюватись у даному випадку як факт втручання у її право на мірне володіння своїм майном, яке захищено протоколом 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законам України «Про оплату праці», а позивач знаходилася з відповідачем в трудових відносинах у період березня 2016 року по момент звільнення у зв`язку із переводом, при звільненні не отримала всі належні їй платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.
Законом України від 02.09.2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України, не передбачено.
Факт того, що сама організація Державне підприємство «Донецька залізниця» не припинила свого існування, у зв`язку із неможливістю здійснити оцінку та передачу майна, на думку суду, не є вирішальною для визначення належного відповідача за даним позовом. А має відносини лише стосовно встановленого мораторію на звернення стягнення на активи Товариства за зобов`язаннями таких підприємств.
Враховуючи вищенаведене суд вважає доведеним позовні вимоги стосовно стягнення з АТ «Українська залізниця» на користь особа_1 заборгованості по заробітної платі за період з березня 2016 року по квітень 2017 року у розмірі 38 390, 31 гривень.
Одночасно із цим, стосовно вимог про стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по день ухвалення рішення суд виходить з наступного.
Висновком Торгово-промислової палати України від 16.01.2018 року №126/2/21−10.2 засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності АТ «Укрзалізниця» на території, непідконтрольній Українській владі. Відповідач фактично втратив контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі, до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, у тому числі затвердження та введення в дію штатного розпису та особових справ працівників. Отже, настання форс-мажорних обставин унеможливило виконання відповідачем своїх зобов`язань згідно ст. ст. 47, 83, 115, 116 КЗпП України. Нарахування заробітної плати та інших виплат стало неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати за умови, що господарська діяльність здійснювалась.
Згідно правових висновків судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у постанові від 23.03.3016 року у справі №6−365цс16 за положеннями статті 117 КЗпП України наголошується, що обов`язковою умовою для покладення на підприємство за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.
В даному випадку суд, також приходить до висновку, що затримка виплати належних позивачу сум у строки, визначені ст.. 116 КЗпП України, відбулось не з вини відповідача, а через настання обставин непереборної сили, а тому неможливо застосувати положення ст. 117 КЗпП щодо стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по день ухвалення рішення, а тому у даної частині позовних вимог слід відмовити.
У відповідності до вимог п.2 ч.1 ст. 430 ЦПК суд допускає негайне виконання рішення у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258, 259, 263−265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,  —
вирішив:
Задовольнити частково позовні вимоги особа_1 (рнокпп номер_2, місце проживання: адреса_1) до Акціонерного товариства « Українська залізниця» (код єдрпоу 40075815, місце реєстрації: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5) про стягнення заборгованості по заробітної платі.
Стягнути з Акціонерного товариства « Українська залізниця» (код єдрпоу 40075815) на користь особа_1 (рнокпп номер_2) заборгованість по заробітної платі у розмірі 38 390 (тридцять вісім тисяч триста дев`яносто) гривень 31 копійку.
Відмовити у стягненні середнього заробітку за весь період затримки розрахунку.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення присудженої робітникові виплати заробітної плати за один місяць у розмірі 2526, 12 гривень.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя [Л.] В. О.