ДОНЕЦЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ: невыплата зарплаты
Дело № 234/21045/19
Производство № 2/234/1046/20
текст решения
именем украины
5 мая 2020 город Краматорск
Краматорский городской суд Донецкой области
в составе: председательствующего судьи [Ч.] А.А.,
секретарь судебного заседания Ястребов А.А.
дело № 234/21045/19
рассмотрев в открытом судебном заседании в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску лицо_1 к ГП «Донцька железная дорога «о взыскании задолженности по заработной плате, компенсации за неиспользованный отпуск, материальной помощи в связи с выходом на пенсию, —
Обстоятельства дела:
12 декабря 2019 истец особа_1 обратился в суд с иском к Государственному предприятию «Донецкая железная дорога» о взыскании задолженности по заработной плате, компенсации за неиспользованный отпуск, материальной помощи в связи с выходом на пенсию.
Свои исковые требования обосновал тим, что с 2 ноября 2015 истец работал сторожем в обособленном подразделении «Ясиноватское строительно-монтажное эксплуатационное управление» Государственного предприятия «Донецкая железная дорога». 16 мая 2016 истца был освобожден от собственному желанию в связи с выходом на пенсию по возрасту на [censored] ст. 38 КЗоТ. С февраля 2016 ответчик прекратил выплачивать истцу заработную плату, хотя и продолжал ее начислять. По состоянию на 16.05.2016 года размер начисленной, а не невыплаченной позывАчу заработной платы с февраля 2016 по май 2016 составляет 15225.07 грн. На день увольнения ответчик перед истцом задолженность по заработной плате за период с февраля 2016 по день увольнения в размере 4071, 22 грн, компенсацию за неиспользованный видпутску в размере 1329, 51 грн, материальную помощь в связи с выходом на пенсию в размере 11153, 85 грн. В настоящее время процесс прекращения ГП «Донецкая железная дорога» не завершено, соответствующая запись в Единый рестру юридических всиб, физических лиц-предпринимателей и общественных формирований не внесены. ГП «Донецкая железная дорога» является юридическим лицом, продолжает самостоятельно нести ответственность по договорным и внедоговорными обязательствам, возникшим при его участии.
Истец просит взыскать с ответчика в его пользу задолженность по заработной плате в сумме 4071, 22 грн., Компенсация не неиспользованный отпуск в размере 1329, 51 грн, материальную помощь в связи с выходом на пенсию в размере 11153, 85 грн. Истец в судебное заседание не явился, в адрес суда направил заявление о рассмотрении дела без его участия, исковые требования поддерживает и просит их удовлетворить в полном объеме. Против заочногоо рассмотрения дела не возражает.
Представитель ответчика в судебное заседание не явился по неизвестным суду причинам, о дате, времени и месте рассмотрения дела был уведомлен через объявления на официальном веб Саито Судебная власть Украины. Отзыв суду не предоставлено.
Поскольку ответчиком не было предоставлено отзиву на иск, суд принимает во внимание только представленные доказательства истцом.
Согласно ч. 1 ст. 280 ГПК Украины, суд может принять заочное решение на основании имеющихся в деле доказательств при одновременном существовании следующих условий: 1) ответчик надлежащим образом о времени и месте судебного заседания; 2) ответчик не явился в судебное заседание без уважительных причин или без объяснения причин; 3) ответчик не представил отзыв; 4) истец не возражает против такого решения дела.
на пидстави ст. 280 ГПК Украины суд считает возможным рассмотреть дело на основании имеющихся материалов, приняв заочное решение. Истец не возражает против такого решения дела.
Исследовав материалы дела и проверив предоставленные сторонами доказательства, суд —
В:
Как предусмотрено ст. 4 ГПК Украины, каждый человек имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или законных интересов. осуществляя правосуддя, суд защищает права, свободы и интересы физических лиц, права и интересы юридических лиц, государственные и общественные интересы способом, определенным законом или договором (ч. 1 ст. 5 ГПК).
Статья 12 ГПК Украины предусматривает, что гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон. Участники дела имеют равные права на осуществление всех процессуальных прав и обязанностей, предусмотренных законом.
Суд на основании ст. ст. 12, 13, 81 ГПК Украины рассматривает дела не иначе как по обращению особы, поданным в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
В соответствии с положениями ст. ст. 12, 81 ГПК Украины, каждая сторона обязана доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований и возражений, кроме случаев, установленных ст. 82 этого Кодекса. Обстоятельства, установленные решением суда по гражданскому, хозяйственному или административному делу, вступившим в законной силы, не доказываются при рассмотрении другого дела, в которых участвуют те же лица или лицо, в отношении которого установлены эти обстоятельства. Суд рассматривает гражданские дела не иначе как по обращению физических или юридических лиц, поданным в соответствии с настоящим Кодексом в пределах заявленных ими требований и на основании доказательств сторон и других лиц, участвующих в деле. Доказательства предоставляются сторонами и другими лицами, участвующими в деле. Доказывания не может основываться на предположениях.
стороныправо обосновывать принадлежность конкретного доказательства для подтверждения их требований или возражений. Суд не принимает к рассмотрению доказательства, не касающиеся предмета доказывания (ст. 77 ГПК Украины). Кроме того, обстоятельства дела, которые по закону должны быть подтверждены определенными средствами доказывания, не могут подтверждаться другими средствами доказывания (ч. 2 ст. 78 ГПК Украины).
В соответствии со ст. 89 ГПК Украины суд оценивает доказательства по своему внутреннему убеждению, основанному на всестороннем, полном, Объективном и непосредственном исследовании имеющихся в деле доказательств.
Судом установлено, что согласно копии трудовой книжки, заведенного на имя истца особа_1, 18 августа 1997 истец был принят на должность слесарем электриком по ремонту электрооборудования на станцию гражданских сооружений ст. Дебальцево Донецкой железной дороги. 01.09.2007 г.. Переведны сторожем участка текущего ремонта и содержания зданий и порыжел, ее последний раз 18.10.2007 года переведен сторожем исполнительной участке № 3 Дебальцевське строительно-монтажное эксплуатационное управление Донецкой железной дороги. 05.03.2012 г.. Дебльцевське строительно-монтажное эксплуатационное управление Донецкой железной дороги перемейноване на Дебальцевское строительно монтажное эксплуатационное управление Государственного предприятия «Донецкая железная дорога». 19.07.2013 г.. Дебальцевское строительно монтажное эксплуатационное управление Государственного предприятия «Донецкая железная дорога» перепидпорядкованое к Попаснянского строительно-монтажного эксплуатационного управлиння Государственного предприятия «Донецкая железная дорога». Приказом № 87/0 от 29.10.2015 г.., Ремонтно строительный участок станции Дебальцево с 02.11.2015 г.. Пперепдпорядковано в Ясиноватский строительно-монтажного эксплуатационного управления ГП «Донецкая железная дорога». (А 4−10).
16 мая 2016 особа_1 был освобожден по собственному желанию, в связи с выходом на пенсию по возрасту, на основании ст. 38 КЗоТ Украины, что подтверждается соответствующей записью в трудовой книжке (а 10).
на подутверждение не выплаченной заработной платы истцом предоставлены суду расчетные листы за период с февраля по июнь 2016 года, в которых указаны суммы к выплате (без учета проведенных удержаний налогов и взносов): за февраль 2016 года — 2272, 62 грн., март 2016 года — 1507, 31 грн., май 2016 года — 788, 18 грн. В расчетном листе за июнь 2016 истцу нарахована- компенсация за неиспользованный отпуск в размере и материальную помощь в зв`еязку с выходом на пенсию в размере 9824, 34 грн. (А 11, 12, 13, 14, 15,).
Также суд принимает во внимание сведения, содержащиеся в индивидуальных сведениях о застрахованном лице, предоставляемых органом Пенсионного фонда Украины во исполнение постановления суда об истребовании доказательств.
Так, в данных, предоставленных органом Пенсионного фонда Украины, указано, что сумма начисленной заработной платы за февраль 2016 составляет 2272, 62 грн., Которая совпадает с расчетом заработной платы за февраль 2016 (а 100)
Постановлением Кабинета Министров Украины № 200 от 25.06.2014 г. было создано публичное акционерное общество «Украинская железная дорога», 100 процентов акций которого закрепляются в государственной собственности, на базе Государственной администрации железнодорожного транспорта, предприятий и учреждений железнодорожного транспорта общего пользования, реорганизуемых путем слияния, согласно приложению 1, в перечень которого входит в том числе и ГП «Донецкая железная дорога».
В соответствии с пунктом 1 постановления КМУ от 12.11.2014р. № 604 «Некоторые вопросыинвентаризации имущества предприятий и учреждений железнодорожного транспорта общего пользования, расположенном на временно оккупированной территории и территории проведения антитеррористической операции «на частичное изменение пункта 5 постановления Кабинета Министров Украины от 25 июня 2014 N 200» О создании публичного акционерного общества «Украинская железная дорога» (Официальный вестник Украины, 2014, N 53, ст. 1402) установлено, что имущество (активы, собственный капитал и обязательства) предприятий и учреждений зализничного транспорта общего пользования, их структурных подразделений, расположенном на временно оккупированной территории и территории проведения антитеррористической операции (далее — имущество), не включается в перечень и сводных актов инвентаризации имущества, утверждаются Министерством инфраструктуры в соответствии с пунктом 5 указанного постановления, а отражается в балансе (кроме обязательств предприятий и учреждений железнодорожного транспорта общего пользования, их структурных подразделений, разрасположенными на временно оккупированной территории) и закрепляется в части активов по публичным акционерным обществом «Украинская железная дорога» на праве хозяйственного ведения к проведению его инвентаризации и оценки в соответствии с пунктом 2 настоящего постановления.
2 декабря 2015 Кабинетом Министров Украины принято распоряжение № 1275-р «Об утверждении перечня населенных пунктов, на территории которых осуществлялась антитеррористическая операция, и признании утратившими силу некоторых розпоряджень Кабинета Министров Украины «. Пунктом 1 указанного Распоряжение, утвержден перечень населенных пунктов, на территории которых осуществлялась антитеррористическая операция, согласно приложению, в который включены м. Донецк.
Процедуру реорганизации ГП «Донецкая железная дорога» и передачу всех прав и обязанностей ОАО «Украинская железная дорога» в соответствии с постановлением Кабинета Министров Украины от 12 ноября 2014 № 604 «Некоторые вопросы инвентаризации имущества предприятий и учреждений железнодорожного транспорту общего пользования, расположенном на временно оккупированной территории и территории проведения антитеррористической операции « (далее — Постановление № 604) приостановлено до завершения проведения антитеррористической операции.
Согласно сведениям Единого государственного реестра юридических лиц, физических лиц-предпринимателей и общественных формирований Государственное предприятие «Донецкая железная дорога» находится в состоянии прекращения. Кроме того, в Реестре содержатся данные о юридических лицах, правопреемником которых является ОАО «ВКраинский железная дорога «, среди которых отмечено ГП» Донецкая железная дорога «. В то же время отмечено о том, что правопреемство ПАО» Украинская железная дорога «по ГП» Донецкая железная дорога «наступает согласно постановлению N 604 после внесения имущества в уставный капитал правопреемнику.
Согласно постановлению Кабинета министров Украины № 938 от 31.10.2018 г.. Публичное акционерное общество «Украинская железная дорога» изменило название на акционерное общество «Украинская железная дорога».
Из изложенного следует, что передача всех прав и обязанностей ГП «Донецкая железная дорога» в АО «Укрзализныця» пока не осуществлена, что согласуется с правовым заключением, изложенным в постановлении Верховного Суда Украины от 08.02.2017 года по делу 910/5096/16.
Факт нахождения истца в трудовых отношениях с ответчиком подтверждается записями в его трудовой книжке. Последняя запись в трудовой книжке истца сделано ответчиком.
Таким образом, суд пришел к выводу, что ГП «Донецкая железная дорога» является надлежащим ответчикомм по делу.
Решая дело по существу суд исходит из того, что Конституцией Украины, как Основным Законом, закреплено право на труд и заработную плату, а именно в статье 43 указано, что каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который свободно соглашается. Каждый имеет право на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже определенной законом.
Согласно ст 94, 97 КЗоТ Украины, владелец или сполнаоважений им органы должны выплачивать заработную плату за выполненную работу, но не имеют права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями и коллективными договорами.
В соответствии со ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда», работник имеет право на оплату своего труда, в соответствии с актами законодательства и коллективного договора, на основании заключенного Трудового договора, а согласно ст. 22 этого Закона, субъекты организции оплаты труда не имеют права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями и коллективными договорами.
В соответствии с требованиями ст. 116 КЗоТ Украины, при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным працивником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае обязан в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Согласно ст. 1 Протокола к Конвенции о защите прав человека и основных свобод, каждая физична или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности; никто не может быть лишен своего имущества иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права.
Согласно практике Европейского суда по правам человека (в частности, например, дело «Суханов и [И.] против Украины» заявления № 68385/10 и 71378/10, а также дело «Принц Лихтенштейна Ганс-Адам II против Германии», заявление N9 42527/98 и т.п.) «имущество» может представлять собой «Существующаяе имущество «или средства, включая» право требования «, согласно которому заявитель может утверждать, что он имеет по крайней мере» законное ожидание «/» правомерное ожидание « (legitimate expectation) относительно эффективного осуществления права собственности.
Европейский Суд по правам человека неоднократно указывал, что владением, на которое распространяются гарантии ст. 1 Протокола № 1 также имущественные интересы, требования имущественного характера, социальные выплаты, по которым лицо имеет правомерное ожидание, что такие требования будут закВолен.
Таким образом, учитывая то, что право человека на заработную плату гарантированное Конституцией Украины, нормами КЗоТ, Законам Украины «Об оплате труда», истец находился с ответчиком в трудовых отношениях до 16 мая 2016 года, но при увольнении не получил все причитающиеся ему платежи, имущественные требования истца по их получению соответствуют критериям правомерных ожиданий в понимании практики Европейского Суда по правам человека и нормам действующего законодательства Украины.
Согласно нормам ст. в. 115, 116 КЗоТ Украины, отсутствие задолженности перед истцом должен доказать именно работодатель.
При решении дела суд отмечает, что ответчик, надлежащими и допустимыми доказательствами не опроверг сведения, приведенные в указанных документах, предоставленных истцом, и не предоставил доказательств, что сведения, отраженные в них, являются недостоверными.
Учитывая, что суммы в указанной справке совпадают с суммами, содержащиеся в ин-дивидуальних сведениях о застрахованном лице из Пенсионного фондв Украине (форма ОК-5, ОК-7) (а 100), исковые требования в части взыскания задолженности по заработной плате и компенсации за неиспользованный отпуск подлежат удовлетворению.
Исковые требования в части взыскания материальной помощи в связи с выходом на пенсию, пидлягаеть удовлетворению, а именно в сумме 9824, 34 грн., Поскольку, как вчбачаеться из предоставленного истцом расчета заработной платы за июнь 2016 года, особа_1 была начислена материальная помощь в связи с выходом на пэнси в сумме 9824, 34 грн. (А 15)
Норма ст. 67 Конституции Украины возлагает обязанность на каждого платить налоги и сборы в порядке и размерах, установленных законом.
Согласно ст. 14 Налогового кодекса Украины от 02 декабря 2010 года №2755-VI именно на работодателя возлагается обязанность по начислению, удержанию и уплате налога на доходы физических лиц в бюджет, начислений на фонд оплаты труда (ст. 14.1.222).
В соответствии со ст. 168 Налогового кодекса Украины, налоговыйагент, который начисляет (выплачивает, предоставляет) налогооблагаемый доход в пользу налогоплательщика, обязан удерживать налог с суммы такого дохода за его счет (ст. 168.1.1).
Как указано в п. 6 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 года № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда», поскольку взимания и уплата подоходного налога с граждан являются соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без содержания этогоналога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
То есть, при выплате истцу задолженности по заработной плате, ответчик обязан удержать из этой суммы налоги и другие обязательные платежи.
Поэтому суд считает, что верным будет взыскать с ответчика в пользу истца задолженность по заработной плате, начисленной без удержаний, а ответчика обязать удержать из этой суммы налоги и другие обязательные платежи.
При таких обстоятельствах заявленные вимогы о взыскании задолженности по заработной плате в сумме 4071, 22 грн., компенсации за неиспользованный отпуск в сумме 1329, 51 грн., материальная помощь в связи с выходом на пенсию в размере 9824, 34 грн., а всего на общую сумму 15225, 07 грн., являются обоснованными и подлежат удовлетворению.
Согласно части 1 ст. 141 ГПК Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Согласно пункту 1 части 1 ст. 5 Закона Украины «О судебном сборе»от уплаты судебного сбора при рассмотрении дела во всех судебных инстанциях освобождаются истцы по делам о взыскании заработной платы и восстановления на работе.
Согласно п. П. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закона Украины «О судебном сборе» за подачу в суд искового заявления имущественного характера, которая представлена физическим лицом судебный сбор взимается в размере 1 процента цены иска, но не менее 0, 4 размера прожиточного минимума для трудоспособных лиц и не более 5 размеров прожиточного минимума для працездатних человек.
Истцом заявлено требование о взыскании с ответчика задолженности по выплате заработной платы в размере 4071, 22 грн., Компенсации за неиспользованный отпуск в размере 1329, 51 грн., Материальная помощь в связи с выходом на пенсию в размере 9824, 34 грн., а всего на общую сумму 15225, 07 грн.
Учитывая, что судом эти требования удовлетворены частично, то с ответчика в пользу государства подлежит взысканию судебный сбор в размере 773, 27 грн.
Руководствуясь ст.ст. 12−13, 76 -79, 81, 141, 259, 263 — 265, 280 ГПК Украины, ст.ст. 47, 83, 116 КЗоТ, ст. 34 Закона Украины «Об оплате труда», суд —
В Е Л:
Исковые требования особа_1 в ГП «Донецкая железная дорога» о взыскании задолженности по заработной плате, компенсации за неиспользованный отпуск, материальной помощи в связи с выходом на пенсию удовлетворить частично.
Взыскать с Государственного предприятия «Донецкая железная дорога» (юридический адрес: 83000, Донецкая область, Донецк, Ворошиловський район, ул. Артема, 68, код егрпоу 01074957) в пользу особа_1 (информация_2, рнокпп номер_1, место жительства: адрес_1) задолженность по заработной плате в размере 4071, 22 грн, компенсацию за неиспользованный отпуск в размере 1329, 51 грн., Материальную помощь в зв` связи с выходом на пенсию в размере 9824, 34 грн., а всего в сумме 15225, 07 грн., с удержанием из Государственного предприятия «Донецкая железная дорога» из этой суммы предусмотренных законом налогов и обязательных платежей при ихвыплате.
Взыскать с Государственного предприятия «Донецкая железная дорога» (юридический адрес: 83000, Донецкая область, ., Донецк, Ворошиловский район, ул. Артема, 68, код егрпоу 01074957) в пользу государства судебный сбор в размере 773, 27 грн. (Семьсот семьдесят три гривны двадцать семь копеек).
Решение может быть пересмотрено судом, который постановил, по письменному заявлению ответчика. Заявление о пересмотре заочного решения может быть подано в течение тридцати дней со дня его провозглашения. Заочное решение вступает в законную силу, если в течение сроков, установленных настоящим Кодексом, не представлены заявление о пересмотре заочного решения или апелляционная жалоба, или если решение оставлено в силе по результатам апелляционного рассмотрения дела.
Согласно п. 15.5 Переходных положений ГПК Украины апелляционная жалоба подается в Донецкий апелляционный суд через Краматорский городской суд.
судья:
Решение принято и напечатанное в совещательной комнате в единственном экземпляре.
судья:
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Справа № 234/21045/19
Провадження № 2/234/1046/20
заочне рішення
іменем україни
05 травня 2020 року місто Краматорськ
Краматорський міський суд Донецької області
у складі: головуючого судді [Ч] А.О.,
секретар судового засідання Ястребов А.О.
справа № 234/21045/19
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію, —
обставини справи:
12 грудня 2019 року позивач особа_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію.
Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що з 02 листопада 2015 року позивач працював сторожем у відокремленом підрозділі «Ясинуватське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» Державного підприємства «Донецька залізниця». 16 травня 2016 року позивача було звільнено з власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком на пісдтаві ст. 38 КЗпП. З лютого 2016 року відповідач припинив виплачувати позивачу заробітну плату, хоча і продовжував її нараховувати. Станом на 16.05.2016 року розмір нарахованої, ане невиплаченої позивачу заробітної плати з лютого 2016 року по травень 2016 року становить 15225.07 грн. На день звільнення відповідач мав перед позивачем заборгованість по заробітній платі за період з лютого 2016 року по день звільнення у розмірі 4071, 22 грн, компенсацію за невикористану відпутску в розмірі 1329, 51 грн, матеріальну допомогу у зв`язку з виходом на пенсію у розмірі 11153, 85 грн. На теперішній час процес припинення ДП «Донецька залізниця» не завершено, відповідний запис до Єдиного рєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено. ДП «Донецька залізниця» є юридичною особою, яка продовжує самостійно нести відповідальність за договірними та позадоговірними зобов`язаннями, що виникли за його участі.
Позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 4071, 22 грн., компенсацію не невикористану відпустку в розмірі 1329, 51 грн, матеріальну допомогу у зв`язку з виходом на пенсію в розмірі 11153, 85 грн.
Позивач у судове засідання не з`явився, на адресу суду надіслав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити у повному обсязі. Проти заочногоо розгляду справи не заперечує.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився, з невідомих суду причин, про дату, час імісце розгляду справи був повідомлений через оголошення на офіційному веб- саітй [С.] влада України. Відзив суду не надано.
Оскільки відповідачем не було надано відзиву на позов, тому суд приймає до уваги лише надані докази позивачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
На підставі ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів, ухваливши заочне рішення. Позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши надані сторонами докази, суд, —
встановив:
Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК).
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом.
Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що згідно копії трудової книжки, заведеної на ім`я позивача особа_1, 18 серпня 1997 року позивач був прийнятий на посаду слюсарем- електриком по ремонту електрообладнання на станцію цивільних споруд ст. Дебальцево Донецької залізниці. 01.09.2007 р. переведний сторожем дільниці поточного ремонту та утримання будівель і поруд, її востаннє 18.10.2007 року переведено сторожем виконавчої дільниці № 3 Дебальцевське будівельно-монтажне експлуатаційне управління Донецької залізниці. 05.03.2012 р. Дебльцевське будівельно-монтажне експлуатаційне управління Донецької залізниці перемейноване на Дебальцевське будівельно- монтажне експлуатаційне управління Державного підприємства «Донецька залізниця». 19.07.2013 р. Дебальцевське будівельно- монтажне експлуатаційне управління Державного підприємства «Донецька залізниця» перепідпорядкованое до Попаснянського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Державного підприємства «Донецька залізниця». Наказом № 87/0 від 29.10.2015 р., ремонтно будівельна дільниця станції Дебальцеве з 02.11.2015 р. пперепдпорядковано до Ясинуватського будівельно-монтажного експлуатаційного управління ДП «Донецька залізниця». (а.с. 4−10).
16 травня 2016 року особа_1 було звільнено за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію за віком, на підставі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується відповідним записом в трудовій книжці (а.с. 10).
На підтвердження не виплаченої заробітної плати позивачем надані суду розрахункові листи за період з лютого по червень 2016 року, в яких зазначені суми до виплати (без урахування проведених утримань податків та внесків): за лютий 2016 року — 2272, 62 грн., березень 2016 року — 1507, 31 грн., травень 2016 року — 788, 18 грн. В розрахунковому листі за червень 2016 року позивачу нарахована- компенсація за невикористану відпустку в розмірі та матеріальну допомогу у зв`єязку з виходом на пенсію в розмірі 9824, 34 грн. (а.с. 11, 12, 13, 14, 15,).
Також суд приймає до уваги відомості, які містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу, наданих органом Пенсійного фонду України на виконання ухвали суду про витребування доказів.
Так, в даних, наданих органом Пенсійного фонду України, зазначено, що сума нарахованої заробітної плати за лютий 2016 року становить 2272, 62 грн., яка співпадає з розрахунком заробітної плати за лютий 2016 року (а.с. 100)
Постановою Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 р. було утворено публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1, до переліку якого входить, зокрема, й ДП «Донецька залізниця».
Відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 12.11.2014р. № 604 «Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції» на часткову зміну пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 р. N 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (Офіційний вісник України, 2014 р., N 53, ст. 1402) установлено, що майно (активи, власний капітал та зобов`язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (далі — майно), не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до пункту 5 зазначеної постанови, а відображається в балансі (крім зобов`язань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється в частині активів за публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до пункту 2 цієї постанови.
02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Пунктом 1 вказаного Розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до якого включено м. Донецьк.
Процедуру реорганізації ДП «Донецька залізниця» та передачу всіх прав та обов`язків ПАТ «Українська залізниця» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 листопада 2014 року № 604 «Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції» (далі — Постанова № 604) призупинено до завершення проведення антитерористичної операції.
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державне підприємство «Донецька залізниця» перебуває в стані припинення. Крім того, в Реєстрі містяться дані про юридичних осіб, правонаступником яких є ПАТ «Українська залізниця», серед яких зазначено ДП «Донецька залізниця». Водночас зазначено про те, що правонаступництво ПАТ «Українська залізниця» щодо ДП «Донецька залізниця» настає згідно з постановою N 604 після внесення майна до статутного капіталу правонаступника.
Відповідно до постанови Кабінету міністрів України № 938 від 31.10.2018 р. публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» змінило назву на акціонерне товариство «Українська залізниця».
З наведеного випливає, що передача всіх прав та обов`язків ДП «Донецька залізниця» до АТ «Укрзалізниця» наразі не здійснена, що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 08.02.2017 року у справі 910/5096/16.
Факт знаходження позивача в трудових відносинах з відповідачем підтверджується записами в його трудовій книжці. Останній запис в трудовій книжці позивача зроблено відповідачем.
Таким чином, суд дійшов висновку, що ДП «Донецька залізниця» є належним відповідачем у справі.
Вирішуючи справу по суті суд виходить із того, що Конституцією України, як Основним Законом, закріплено право на працю і заробітну плату, а саме у статті 43 зазначено, що кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно зі ст.ст. 94, 97 КЗпП України, власник або уповноважений ним органи мають виплачувати заробітну плату за виконану роботу, та не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами та колективними договорами.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці, відповідно до актів законодавства і колективного договору, на підставі укладеного Трудового договору, а згідно зі ст. 22 цього Закону, суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу № 1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законам України «Про оплату праці», позивач перебував з відповідачем в трудових відносинах до 16 травня 2016 року, але при звільненні не отримав всі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду з прав людини та нормам діючого законодавства України.
Відповідно до норм ст. ст. 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.
При вирішенні справи суд зазначає, що відповідач, належними та допустимими доказами не спростував відомості, наведені у вказаних документах, наданих позивачем, та не надав доказів, що відомості, які відображені в них, є недостовірними.
Враховуючи, що суми у зазначеній довідці співпадають із сумами, що містяться в ін-дивідуальних відомостях про застраховану особу з Пенсійного фонду України (форма ОК-5, ОК-7) (а.с. 100), позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку підлягають задоволенню.
Позовні вимоги в частині стягнення матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію, підлягаєть частковому задоволенню, а саме в сумі 9824, 34 грн., оскільки, як вчбачається з наданого позивачем розрахунку заробітної плати за червень 2016 року, особа_1 була нарахована матеріальна допомога у зв`язку з виходом на пенсію в сумі 9824, 34 грн. (а.с. 15)
Норма ст. 67 Конституції України покладає обов`язок на кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI саме на роботодавця покладається обов`язок із нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці (ст. 14.1.222).
Відповідно до ст. 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок (ст. 168.1.1).
Як зазначено в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Тобто, при виплаті позивачу заборгованості по заробітній платі, відповідач зобов`язаний утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.
Тому суд вважає, що вірним буде стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі, яка нарахована без утримань, а відповідача зобов`язати утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.
За таких обставин заявлені вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 4071, 22 грн., компенсації за невикористану відпустку в сумі 1329, 51 грн., матеріальну допомогу у зв`язку з виходом на пенсію в розмірі 9824, 34 грн., а всього на загальну суму 15225, 07 грн., є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Згідно п. п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача заборгованості з виплати заробітної плати у розмірі 4071, 22 грн., компенсації за невикористану відпустку в розмірі 1329, 51 грн., матеріальну допомогу у зв`язку з виходом на пенсію в розмірі 9824, 34 грн., а всього на загальну суму 15225, 07 грн.
Враховуючи, що судом ці вимоги задоволені частково, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 773, 27 грн.
Керуючись ст.ст. 12−13, 76 -79, 81, 141, 259, 263 — 265, 280 ЦПК України, ст.ст. 47, 83, 116 КЗпП, ст. 34 Закону України «про оплату праці», суд, —
У Х В, А Л И В:
Позовні вимоги особа_1 до Державного підприємства «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (юридична адреса: 83000, Донецька область, м.Донецьк, Ворошиловський район, вул. Артема, 68, код єдрпоу 01074957) на користь особа_1 (інформація_2, рнокпп номер_1, місце проживання: адреса_1) заборгованість по заробітній платі в розмірі 4071, 22 грн, компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1329, 51 грн., матеріальну допомогу у зв`язку з виходом на пенсію в розмірі 9824, 34 грн., а всього в сумі 15225, 07 грн., з утриманням з Державного підприємства «Донецька залізниця» з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.
Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (юридична адреса: 83000, Донецька область, м. Донецьк, Ворошиловський район, вул. Артема, 68, код єдрпоу 01074957) на користь держави судовий збір у розмірі 773, 27 грн. (сімсот сімдесят три гривен двадцять сім копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд.
Суддя:
Рішення ухвалене і надруковане в нарадчій кімнаті в єдиному екземплярі.
Суддя:
Производство № 2/234/1046/20
текст решения
именем украины
5 мая 2020 город Краматорск
Краматорский городской суд Донецкой области
в составе: председательствующего судьи [Ч.] А.А.,
секретарь судебного заседания Ястребов А.А.
дело № 234/21045/19
рассмотрев в открытом судебном заседании в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску лицо_1 к ГП «Донцька железная дорога «о взыскании задолженности по заработной плате, компенсации за неиспользованный отпуск, материальной помощи в связи с выходом на пенсию, —
Обстоятельства дела:
12 декабря 2019 истец особа_1 обратился в суд с иском к Государственному предприятию «Донецкая железная дорога» о взыскании задолженности по заработной плате, компенсации за неиспользованный отпуск, материальной помощи в связи с выходом на пенсию.
Свои исковые требования обосновал тим, что с 2 ноября 2015 истец работал сторожем в обособленном подразделении «Ясиноватское строительно-монтажное эксплуатационное управление» Государственного предприятия «Донецкая железная дорога». 16 мая 2016 истца был освобожден от собственному желанию в связи с выходом на пенсию по возрасту на [censored] ст. 38 КЗоТ. С февраля 2016 ответчик прекратил выплачивать истцу заработную плату, хотя и продолжал ее начислять. По состоянию на 16.05.2016 года размер начисленной, а не невыплаченной позывАчу заработной платы с февраля 2016 по май 2016 составляет 15225.07 грн. На день увольнения ответчик перед истцом задолженность по заработной плате за период с февраля 2016 по день увольнения в размере 4071, 22 грн, компенсацию за неиспользованный видпутску в размере 1329, 51 грн, материальную помощь в связи с выходом на пенсию в размере 11153, 85 грн. В настоящее время процесс прекращения ГП «Донецкая железная дорога» не завершено, соответствующая запись в Единый рестру юридических всиб, физических лиц-предпринимателей и общественных формирований не внесены. ГП «Донецкая железная дорога» является юридическим лицом, продолжает самостоятельно нести ответственность по договорным и внедоговорными обязательствам, возникшим при его участии.
Истец просит взыскать с ответчика в его пользу задолженность по заработной плате в сумме 4071, 22 грн., Компенсация не неиспользованный отпуск в размере 1329, 51 грн, материальную помощь в связи с выходом на пенсию в размере 11153, 85 грн. Истец в судебное заседание не явился, в адрес суда направил заявление о рассмотрении дела без его участия, исковые требования поддерживает и просит их удовлетворить в полном объеме. Против заочногоо рассмотрения дела не возражает.
Представитель ответчика в судебное заседание не явился по неизвестным суду причинам, о дате, времени и месте рассмотрения дела был уведомлен через объявления на официальном веб Саито Судебная власть Украины. Отзыв суду не предоставлено.
Поскольку ответчиком не было предоставлено отзиву на иск, суд принимает во внимание только представленные доказательства истцом.
Согласно ч. 1 ст. 280 ГПК Украины, суд может принять заочное решение на основании имеющихся в деле доказательств при одновременном существовании следующих условий: 1) ответчик надлежащим образом о времени и месте судебного заседания; 2) ответчик не явился в судебное заседание без уважительных причин или без объяснения причин; 3) ответчик не представил отзыв; 4) истец не возражает против такого решения дела.
на пидстави ст. 280 ГПК Украины суд считает возможным рассмотреть дело на основании имеющихся материалов, приняв заочное решение. Истец не возражает против такого решения дела.
Исследовав материалы дела и проверив предоставленные сторонами доказательства, суд —
В:
Как предусмотрено ст. 4 ГПК Украины, каждый человек имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или законных интересов. осуществляя правосуддя, суд защищает права, свободы и интересы физических лиц, права и интересы юридических лиц, государственные и общественные интересы способом, определенным законом или договором (ч. 1 ст. 5 ГПК).
Статья 12 ГПК Украины предусматривает, что гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон. Участники дела имеют равные права на осуществление всех процессуальных прав и обязанностей, предусмотренных законом.
Суд на основании ст. ст. 12, 13, 81 ГПК Украины рассматривает дела не иначе как по обращению особы, поданным в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
В соответствии с положениями ст. ст. 12, 81 ГПК Украины, каждая сторона обязана доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований и возражений, кроме случаев, установленных ст. 82 этого Кодекса. Обстоятельства, установленные решением суда по гражданскому, хозяйственному или административному делу, вступившим в законной силы, не доказываются при рассмотрении другого дела, в которых участвуют те же лица или лицо, в отношении которого установлены эти обстоятельства. Суд рассматривает гражданские дела не иначе как по обращению физических или юридических лиц, поданным в соответствии с настоящим Кодексом в пределах заявленных ими требований и на основании доказательств сторон и других лиц, участвующих в деле. Доказательства предоставляются сторонами и другими лицами, участвующими в деле. Доказывания не может основываться на предположениях.
стороныправо обосновывать принадлежность конкретного доказательства для подтверждения их требований или возражений. Суд не принимает к рассмотрению доказательства, не касающиеся предмета доказывания (ст. 77 ГПК Украины). Кроме того, обстоятельства дела, которые по закону должны быть подтверждены определенными средствами доказывания, не могут подтверждаться другими средствами доказывания (ч. 2 ст. 78 ГПК Украины).
В соответствии со ст. 89 ГПК Украины суд оценивает доказательства по своему внутреннему убеждению, основанному на всестороннем, полном, Объективном и непосредственном исследовании имеющихся в деле доказательств.
Судом установлено, что согласно копии трудовой книжки, заведенного на имя истца особа_1, 18 августа 1997 истец был принят на должность слесарем электриком по ремонту электрооборудования на станцию гражданских сооружений ст. Дебальцево Донецкой железной дороги. 01.09.2007 г.. Переведны сторожем участка текущего ремонта и содержания зданий и порыжел, ее последний раз 18.10.2007 года переведен сторожем исполнительной участке № 3 Дебальцевське строительно-монтажное эксплуатационное управление Донецкой железной дороги. 05.03.2012 г.. Дебльцевське строительно-монтажное эксплуатационное управление Донецкой железной дороги перемейноване на Дебальцевское строительно монтажное эксплуатационное управление Государственного предприятия «Донецкая железная дорога». 19.07.2013 г.. Дебальцевское строительно монтажное эксплуатационное управление Государственного предприятия «Донецкая железная дорога» перепидпорядкованое к Попаснянского строительно-монтажного эксплуатационного управлиння Государственного предприятия «Донецкая железная дорога». Приказом № 87/0 от 29.10.2015 г.., Ремонтно строительный участок станции Дебальцево с 02.11.2015 г.. Пперепдпорядковано в Ясиноватский строительно-монтажного эксплуатационного управления ГП «Донецкая железная дорога». (А 4−10).
16 мая 2016 особа_1 был освобожден по собственному желанию, в связи с выходом на пенсию по возрасту, на основании ст. 38 КЗоТ Украины, что подтверждается соответствующей записью в трудовой книжке (а 10).
на подутверждение не выплаченной заработной платы истцом предоставлены суду расчетные листы за период с февраля по июнь 2016 года, в которых указаны суммы к выплате (без учета проведенных удержаний налогов и взносов): за февраль 2016 года — 2272, 62 грн., март 2016 года — 1507, 31 грн., май 2016 года — 788, 18 грн. В расчетном листе за июнь 2016 истцу нарахована- компенсация за неиспользованный отпуск в размере и материальную помощь в зв`еязку с выходом на пенсию в размере 9824, 34 грн. (А 11, 12, 13, 14, 15,).
Также суд принимает во внимание сведения, содержащиеся в индивидуальных сведениях о застрахованном лице, предоставляемых органом Пенсионного фонда Украины во исполнение постановления суда об истребовании доказательств.
Так, в данных, предоставленных органом Пенсионного фонда Украины, указано, что сумма начисленной заработной платы за февраль 2016 составляет 2272, 62 грн., Которая совпадает с расчетом заработной платы за февраль 2016 (а 100)
Постановлением Кабинета Министров Украины № 200 от 25.06.2014 г. было создано публичное акционерное общество «Украинская железная дорога», 100 процентов акций которого закрепляются в государственной собственности, на базе Государственной администрации железнодорожного транспорта, предприятий и учреждений железнодорожного транспорта общего пользования, реорганизуемых путем слияния, согласно приложению 1, в перечень которого входит в том числе и ГП «Донецкая железная дорога».
В соответствии с пунктом 1 постановления КМУ от 12.11.2014р. № 604 «Некоторые вопросыинвентаризации имущества предприятий и учреждений железнодорожного транспорта общего пользования, расположенном на временно оккупированной территории и территории проведения антитеррористической операции «на частичное изменение пункта 5 постановления Кабинета Министров Украины от 25 июня 2014 N 200» О создании публичного акционерного общества «Украинская железная дорога» (Официальный вестник Украины, 2014, N 53, ст. 1402) установлено, что имущество (активы, собственный капитал и обязательства) предприятий и учреждений зализничного транспорта общего пользования, их структурных подразделений, расположенном на временно оккупированной территории и территории проведения антитеррористической операции (далее — имущество), не включается в перечень и сводных актов инвентаризации имущества, утверждаются Министерством инфраструктуры в соответствии с пунктом 5 указанного постановления, а отражается в балансе (кроме обязательств предприятий и учреждений железнодорожного транспорта общего пользования, их структурных подразделений, разрасположенными на временно оккупированной территории) и закрепляется в части активов по публичным акционерным обществом «Украинская железная дорога» на праве хозяйственного ведения к проведению его инвентаризации и оценки в соответствии с пунктом 2 настоящего постановления.
2 декабря 2015 Кабинетом Министров Украины принято распоряжение № 1275-р «Об утверждении перечня населенных пунктов, на территории которых осуществлялась антитеррористическая операция, и признании утратившими силу некоторых розпоряджень Кабинета Министров Украины «. Пунктом 1 указанного Распоряжение, утвержден перечень населенных пунктов, на территории которых осуществлялась антитеррористическая операция, согласно приложению, в который включены м. Донецк.
Процедуру реорганизации ГП «Донецкая железная дорога» и передачу всех прав и обязанностей ОАО «Украинская железная дорога» в соответствии с постановлением Кабинета Министров Украины от 12 ноября 2014 № 604 «Некоторые вопросы инвентаризации имущества предприятий и учреждений железнодорожного транспорту общего пользования, расположенном на временно оккупированной территории и территории проведения антитеррористической операции « (далее — Постановление № 604) приостановлено до завершения проведения антитеррористической операции.
Согласно сведениям Единого государственного реестра юридических лиц, физических лиц-предпринимателей и общественных формирований Государственное предприятие «Донецкая железная дорога» находится в состоянии прекращения. Кроме того, в Реестре содержатся данные о юридических лицах, правопреемником которых является ОАО «ВКраинский железная дорога «, среди которых отмечено ГП» Донецкая железная дорога «. В то же время отмечено о том, что правопреемство ПАО» Украинская железная дорога «по ГП» Донецкая железная дорога «наступает согласно постановлению N 604 после внесения имущества в уставный капитал правопреемнику.
Согласно постановлению Кабинета министров Украины № 938 от 31.10.2018 г.. Публичное акционерное общество «Украинская железная дорога» изменило название на акционерное общество «Украинская железная дорога».
Из изложенного следует, что передача всех прав и обязанностей ГП «Донецкая железная дорога» в АО «Укрзализныця» пока не осуществлена, что согласуется с правовым заключением, изложенным в постановлении Верховного Суда Украины от 08.02.2017 года по делу 910/5096/16.
Факт нахождения истца в трудовых отношениях с ответчиком подтверждается записями в его трудовой книжке. Последняя запись в трудовой книжке истца сделано ответчиком.
Таким образом, суд пришел к выводу, что ГП «Донецкая железная дорога» является надлежащим ответчикомм по делу.
Решая дело по существу суд исходит из того, что Конституцией Украины, как Основным Законом, закреплено право на труд и заработную плату, а именно в статье 43 указано, что каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который свободно соглашается. Каждый имеет право на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже определенной законом.
Согласно ст 94, 97 КЗоТ Украины, владелец или сполнаоважений им органы должны выплачивать заработную плату за выполненную работу, но не имеют права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями и коллективными договорами.
В соответствии со ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда», работник имеет право на оплату своего труда, в соответствии с актами законодательства и коллективного договора, на основании заключенного Трудового договора, а согласно ст. 22 этого Закона, субъекты организции оплаты труда не имеют права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями и коллективными договорами.
В соответствии с требованиями ст. 116 КЗоТ Украины, при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным працивником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае обязан в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Согласно ст. 1 Протокола к Конвенции о защите прав человека и основных свобод, каждая физична или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности; никто не может быть лишен своего имущества иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права.
Согласно практике Европейского суда по правам человека (в частности, например, дело «Суханов и [И.] против Украины» заявления № 68385/10 и 71378/10, а также дело «Принц Лихтенштейна Ганс-Адам II против Германии», заявление N9 42527/98 и т.п.) «имущество» может представлять собой «Существующаяе имущество «или средства, включая» право требования «, согласно которому заявитель может утверждать, что он имеет по крайней мере» законное ожидание «/» правомерное ожидание « (legitimate expectation) относительно эффективного осуществления права собственности.
Европейский Суд по правам человека неоднократно указывал, что владением, на которое распространяются гарантии ст. 1 Протокола № 1 также имущественные интересы, требования имущественного характера, социальные выплаты, по которым лицо имеет правомерное ожидание, что такие требования будут закВолен.
Таким образом, учитывая то, что право человека на заработную плату гарантированное Конституцией Украины, нормами КЗоТ, Законам Украины «Об оплате труда», истец находился с ответчиком в трудовых отношениях до 16 мая 2016 года, но при увольнении не получил все причитающиеся ему платежи, имущественные требования истца по их получению соответствуют критериям правомерных ожиданий в понимании практики Европейского Суда по правам человека и нормам действующего законодательства Украины.
Согласно нормам ст. в. 115, 116 КЗоТ Украины, отсутствие задолженности перед истцом должен доказать именно работодатель.
При решении дела суд отмечает, что ответчик, надлежащими и допустимыми доказательствами не опроверг сведения, приведенные в указанных документах, предоставленных истцом, и не предоставил доказательств, что сведения, отраженные в них, являются недостоверными.
Учитывая, что суммы в указанной справке совпадают с суммами, содержащиеся в ин-дивидуальних сведениях о застрахованном лице из Пенсионного фондв Украине (форма ОК-5, ОК-7) (а 100), исковые требования в части взыскания задолженности по заработной плате и компенсации за неиспользованный отпуск подлежат удовлетворению.
Исковые требования в части взыскания материальной помощи в связи с выходом на пенсию, пидлягаеть удовлетворению, а именно в сумме 9824, 34 грн., Поскольку, как вчбачаеться из предоставленного истцом расчета заработной платы за июнь 2016 года, особа_1 была начислена материальная помощь в связи с выходом на пэнси в сумме 9824, 34 грн. (А 15)
Норма ст. 67 Конституции Украины возлагает обязанность на каждого платить налоги и сборы в порядке и размерах, установленных законом.
Согласно ст. 14 Налогового кодекса Украины от 02 декабря 2010 года №2755-VI именно на работодателя возлагается обязанность по начислению, удержанию и уплате налога на доходы физических лиц в бюджет, начислений на фонд оплаты труда (ст. 14.1.222).
В соответствии со ст. 168 Налогового кодекса Украины, налоговыйагент, который начисляет (выплачивает, предоставляет) налогооблагаемый доход в пользу налогоплательщика, обязан удерживать налог с суммы такого дохода за его счет (ст. 168.1.1).
Как указано в п. 6 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 года № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда», поскольку взимания и уплата подоходного налога с граждан являются соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без содержания этогоналога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
То есть, при выплате истцу задолженности по заработной плате, ответчик обязан удержать из этой суммы налоги и другие обязательные платежи.
Поэтому суд считает, что верным будет взыскать с ответчика в пользу истца задолженность по заработной плате, начисленной без удержаний, а ответчика обязать удержать из этой суммы налоги и другие обязательные платежи.
При таких обстоятельствах заявленные вимогы о взыскании задолженности по заработной плате в сумме 4071, 22 грн., компенсации за неиспользованный отпуск в сумме 1329, 51 грн., материальная помощь в связи с выходом на пенсию в размере 9824, 34 грн., а всего на общую сумму 15225, 07 грн., являются обоснованными и подлежат удовлетворению.
Согласно части 1 ст. 141 ГПК Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Согласно пункту 1 части 1 ст. 5 Закона Украины «О судебном сборе»от уплаты судебного сбора при рассмотрении дела во всех судебных инстанциях освобождаются истцы по делам о взыскании заработной платы и восстановления на работе.
Согласно п. П. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закона Украины «О судебном сборе» за подачу в суд искового заявления имущественного характера, которая представлена физическим лицом судебный сбор взимается в размере 1 процента цены иска, но не менее 0, 4 размера прожиточного минимума для трудоспособных лиц и не более 5 размеров прожиточного минимума для працездатних человек.
Истцом заявлено требование о взыскании с ответчика задолженности по выплате заработной платы в размере 4071, 22 грн., Компенсации за неиспользованный отпуск в размере 1329, 51 грн., Материальная помощь в связи с выходом на пенсию в размере 9824, 34 грн., а всего на общую сумму 15225, 07 грн.
Учитывая, что судом эти требования удовлетворены частично, то с ответчика в пользу государства подлежит взысканию судебный сбор в размере 773, 27 грн.
Руководствуясь ст.ст. 12−13, 76 -79, 81, 141, 259, 263 — 265, 280 ГПК Украины, ст.ст. 47, 83, 116 КЗоТ, ст. 34 Закона Украины «Об оплате труда», суд —
В Е Л:
Исковые требования особа_1 в ГП «Донецкая железная дорога» о взыскании задолженности по заработной плате, компенсации за неиспользованный отпуск, материальной помощи в связи с выходом на пенсию удовлетворить частично.
Взыскать с Государственного предприятия «Донецкая железная дорога» (юридический адрес: 83000, Донецкая область, Донецк, Ворошиловський район, ул. Артема, 68, код егрпоу 01074957) в пользу особа_1 (информация_2, рнокпп номер_1, место жительства: адрес_1) задолженность по заработной плате в размере 4071, 22 грн, компенсацию за неиспользованный отпуск в размере 1329, 51 грн., Материальную помощь в зв` связи с выходом на пенсию в размере 9824, 34 грн., а всего в сумме 15225, 07 грн., с удержанием из Государственного предприятия «Донецкая железная дорога» из этой суммы предусмотренных законом налогов и обязательных платежей при ихвыплате.
Взыскать с Государственного предприятия «Донецкая железная дорога» (юридический адрес: 83000, Донецкая область, ., Донецк, Ворошиловский район, ул. Артема, 68, код егрпоу 01074957) в пользу государства судебный сбор в размере 773, 27 грн. (Семьсот семьдесят три гривны двадцать семь копеек).
Решение может быть пересмотрено судом, который постановил, по письменному заявлению ответчика. Заявление о пересмотре заочного решения может быть подано в течение тридцати дней со дня его провозглашения. Заочное решение вступает в законную силу, если в течение сроков, установленных настоящим Кодексом, не представлены заявление о пересмотре заочного решения или апелляционная жалоба, или если решение оставлено в силе по результатам апелляционного рассмотрения дела.
Согласно п. 15.5 Переходных положений ГПК Украины апелляционная жалоба подается в Донецкий апелляционный суд через Краматорский городской суд.
судья:
Решение принято и напечатанное в совещательной комнате в единственном экземпляре.
судья:
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Справа № 234/21045/19
Провадження № 2/234/1046/20
заочне рішення
іменем україни
05 травня 2020 року місто Краматорськ
Краматорський міський суд Донецької області
у складі: головуючого судді [Ч] А.О.,
секретар судового засідання Ястребов А.О.
справа № 234/21045/19
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію, —
обставини справи:
12 грудня 2019 року позивач особа_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію.
Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що з 02 листопада 2015 року позивач працював сторожем у відокремленом підрозділі «Ясинуватське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» Державного підприємства «Донецька залізниця». 16 травня 2016 року позивача було звільнено з власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком на пісдтаві ст. 38 КЗпП. З лютого 2016 року відповідач припинив виплачувати позивачу заробітну плату, хоча і продовжував її нараховувати. Станом на 16.05.2016 року розмір нарахованої, ане невиплаченої позивачу заробітної плати з лютого 2016 року по травень 2016 року становить 15225.07 грн. На день звільнення відповідач мав перед позивачем заборгованість по заробітній платі за період з лютого 2016 року по день звільнення у розмірі 4071, 22 грн, компенсацію за невикористану відпутску в розмірі 1329, 51 грн, матеріальну допомогу у зв`язку з виходом на пенсію у розмірі 11153, 85 грн. На теперішній час процес припинення ДП «Донецька залізниця» не завершено, відповідний запис до Єдиного рєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено. ДП «Донецька залізниця» є юридичною особою, яка продовжує самостійно нести відповідальність за договірними та позадоговірними зобов`язаннями, що виникли за його участі.
Позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 4071, 22 грн., компенсацію не невикористану відпустку в розмірі 1329, 51 грн, матеріальну допомогу у зв`язку з виходом на пенсію в розмірі 11153, 85 грн.
Позивач у судове засідання не з`явився, на адресу суду надіслав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити у повному обсязі. Проти заочногоо розгляду справи не заперечує.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився, з невідомих суду причин, про дату, час імісце розгляду справи був повідомлений через оголошення на офіційному веб- саітй [С.] влада України. Відзив суду не надано.
Оскільки відповідачем не було надано відзиву на позов, тому суд приймає до уваги лише надані докази позивачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
На підставі ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів, ухваливши заочне рішення. Позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши надані сторонами докази, суд, —
встановив:
Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК).
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом.
Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що згідно копії трудової книжки, заведеної на ім`я позивача особа_1, 18 серпня 1997 року позивач був прийнятий на посаду слюсарем- електриком по ремонту електрообладнання на станцію цивільних споруд ст. Дебальцево Донецької залізниці. 01.09.2007 р. переведний сторожем дільниці поточного ремонту та утримання будівель і поруд, її востаннє 18.10.2007 року переведено сторожем виконавчої дільниці № 3 Дебальцевське будівельно-монтажне експлуатаційне управління Донецької залізниці. 05.03.2012 р. Дебльцевське будівельно-монтажне експлуатаційне управління Донецької залізниці перемейноване на Дебальцевське будівельно- монтажне експлуатаційне управління Державного підприємства «Донецька залізниця». 19.07.2013 р. Дебальцевське будівельно- монтажне експлуатаційне управління Державного підприємства «Донецька залізниця» перепідпорядкованое до Попаснянського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Державного підприємства «Донецька залізниця». Наказом № 87/0 від 29.10.2015 р., ремонтно будівельна дільниця станції Дебальцеве з 02.11.2015 р. пперепдпорядковано до Ясинуватського будівельно-монтажного експлуатаційного управління ДП «Донецька залізниця». (а.с. 4−10).
16 травня 2016 року особа_1 було звільнено за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію за віком, на підставі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується відповідним записом в трудовій книжці (а.с. 10).
На підтвердження не виплаченої заробітної плати позивачем надані суду розрахункові листи за період з лютого по червень 2016 року, в яких зазначені суми до виплати (без урахування проведених утримань податків та внесків): за лютий 2016 року — 2272, 62 грн., березень 2016 року — 1507, 31 грн., травень 2016 року — 788, 18 грн. В розрахунковому листі за червень 2016 року позивачу нарахована- компенсація за невикористану відпустку в розмірі та матеріальну допомогу у зв`єязку з виходом на пенсію в розмірі 9824, 34 грн. (а.с. 11, 12, 13, 14, 15,).
Також суд приймає до уваги відомості, які містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу, наданих органом Пенсійного фонду України на виконання ухвали суду про витребування доказів.
Так, в даних, наданих органом Пенсійного фонду України, зазначено, що сума нарахованої заробітної плати за лютий 2016 року становить 2272, 62 грн., яка співпадає з розрахунком заробітної плати за лютий 2016 року (а.с. 100)
Постановою Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 р. було утворено публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1, до переліку якого входить, зокрема, й ДП «Донецька залізниця».
Відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 12.11.2014р. № 604 «Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції» на часткову зміну пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 р. N 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (Офіційний вісник України, 2014 р., N 53, ст. 1402) установлено, що майно (активи, власний капітал та зобов`язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (далі — майно), не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до пункту 5 зазначеної постанови, а відображається в балансі (крім зобов`язань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється в частині активів за публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до пункту 2 цієї постанови.
02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Пунктом 1 вказаного Розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до якого включено м. Донецьк.
Процедуру реорганізації ДП «Донецька залізниця» та передачу всіх прав та обов`язків ПАТ «Українська залізниця» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 листопада 2014 року № 604 «Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції» (далі — Постанова № 604) призупинено до завершення проведення антитерористичної операції.
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державне підприємство «Донецька залізниця» перебуває в стані припинення. Крім того, в Реєстрі містяться дані про юридичних осіб, правонаступником яких є ПАТ «Українська залізниця», серед яких зазначено ДП «Донецька залізниця». Водночас зазначено про те, що правонаступництво ПАТ «Українська залізниця» щодо ДП «Донецька залізниця» настає згідно з постановою N 604 після внесення майна до статутного капіталу правонаступника.
Відповідно до постанови Кабінету міністрів України № 938 від 31.10.2018 р. публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» змінило назву на акціонерне товариство «Українська залізниця».
З наведеного випливає, що передача всіх прав та обов`язків ДП «Донецька залізниця» до АТ «Укрзалізниця» наразі не здійснена, що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 08.02.2017 року у справі 910/5096/16.
Факт знаходження позивача в трудових відносинах з відповідачем підтверджується записами в його трудовій книжці. Останній запис в трудовій книжці позивача зроблено відповідачем.
Таким чином, суд дійшов висновку, що ДП «Донецька залізниця» є належним відповідачем у справі.
Вирішуючи справу по суті суд виходить із того, що Конституцією України, як Основним Законом, закріплено право на працю і заробітну плату, а саме у статті 43 зазначено, що кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно зі ст.ст. 94, 97 КЗпП України, власник або уповноважений ним органи мають виплачувати заробітну плату за виконану роботу, та не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами та колективними договорами.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці, відповідно до актів законодавства і колективного договору, на підставі укладеного Трудового договору, а згідно зі ст. 22 цього Закону, суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу № 1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законам України «Про оплату праці», позивач перебував з відповідачем в трудових відносинах до 16 травня 2016 року, але при звільненні не отримав всі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду з прав людини та нормам діючого законодавства України.
Відповідно до норм ст. ст. 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.
При вирішенні справи суд зазначає, що відповідач, належними та допустимими доказами не спростував відомості, наведені у вказаних документах, наданих позивачем, та не надав доказів, що відомості, які відображені в них, є недостовірними.
Враховуючи, що суми у зазначеній довідці співпадають із сумами, що містяться в ін-дивідуальних відомостях про застраховану особу з Пенсійного фонду України (форма ОК-5, ОК-7) (а.с. 100), позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку підлягають задоволенню.
Позовні вимоги в частині стягнення матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію, підлягаєть частковому задоволенню, а саме в сумі 9824, 34 грн., оскільки, як вчбачається з наданого позивачем розрахунку заробітної плати за червень 2016 року, особа_1 була нарахована матеріальна допомога у зв`язку з виходом на пенсію в сумі 9824, 34 грн. (а.с. 15)
Норма ст. 67 Конституції України покладає обов`язок на кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI саме на роботодавця покладається обов`язок із нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці (ст. 14.1.222).
Відповідно до ст. 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок (ст. 168.1.1).
Як зазначено в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Тобто, при виплаті позивачу заборгованості по заробітній платі, відповідач зобов`язаний утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.
Тому суд вважає, що вірним буде стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі, яка нарахована без утримань, а відповідача зобов`язати утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.
За таких обставин заявлені вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 4071, 22 грн., компенсації за невикористану відпустку в сумі 1329, 51 грн., матеріальну допомогу у зв`язку з виходом на пенсію в розмірі 9824, 34 грн., а всього на загальну суму 15225, 07 грн., є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Згідно п. п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача заборгованості з виплати заробітної плати у розмірі 4071, 22 грн., компенсації за невикористану відпустку в розмірі 1329, 51 грн., матеріальну допомогу у зв`язку з виходом на пенсію в розмірі 9824, 34 грн., а всього на загальну суму 15225, 07 грн.
Враховуючи, що судом ці вимоги задоволені частково, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 773, 27 грн.
Керуючись ст.ст. 12−13, 76 -79, 81, 141, 259, 263 — 265, 280 ЦПК України, ст.ст. 47, 83, 116 КЗпП, ст. 34 Закону України «про оплату праці», суд, —
У Х В, А Л И В:
Позовні вимоги особа_1 до Державного підприємства «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (юридична адреса: 83000, Донецька область, м.Донецьк, Ворошиловський район, вул. Артема, 68, код єдрпоу 01074957) на користь особа_1 (інформація_2, рнокпп номер_1, місце проживання: адреса_1) заборгованість по заробітній платі в розмірі 4071, 22 грн, компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1329, 51 грн., матеріальну допомогу у зв`язку з виходом на пенсію в розмірі 9824, 34 грн., а всього в сумі 15225, 07 грн., з утриманням з Державного підприємства «Донецька залізниця» з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.
Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (юридична адреса: 83000, Донецька область, м. Донецьк, Ворошиловський район, вул. Артема, 68, код єдрпоу 01074957) на користь держави судовий збір у розмірі 773, 27 грн. (сімсот сімдесят три гривен двадцять сім копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд.
Суддя:
Рішення ухвалене і надруковане в нарадчій кімнаті в єдиному екземплярі.
Суддя:
Полезный отзыв?
(1)
