ДОНЕЦЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ: невыплата зарплаты

242/1837/20
2/242/915/20
рішення
Іменем України
09 червня 2020 року Селидівський міський суд Донецької області в складі головуючого — судді [Ч.] В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидово у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, —
встановив:
Позивач 29.04.2020 р. звернувся до суду із зазначеним позовом.
В обґрунтування позову зазначила, що 01.08.2016 р. вона була звільнена з ДП «Донецька залізниця». З липня 2016 р. заробітна плата їй не виплачувалася, розрахунок при звільненні проведено не було.
Просила стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за липень 2016 р. в сумі 6649, 10 грн. та середній заробіток за період з 01.08.2016 р. по 22.04.2020 р. в сумі 341338, 80 грн.
Ухвалою суду від 04.05.2020 р. було відкрито провадження по справі. Розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Відповідач — Державне підприємство «Донецька залізниця» — у строк, визначений судом, відзив не надав.
Суд, відповідно до ч.8 ст.279 ЦПК України, дослідивши матеріали справи, знаходить, що позов підлягає до часткового задоволенню виходячи з наступного.
Основним Законом України статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість [censored] собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.
особа_1 перебувала у трудових відносинах з Державним підприємством «Донецька залізниця», була звільнена 01.08.2016 р. (а.с. 8−10).
Згідно розрахунків заробітної плати заборгованість складає: за червень 2016 р. — всього нараховано 2879, 27 грн., сума до виплати 1535, 84 грн.; за липень 2016 р. — всього нараховано 6649, 10 грн., сума до виплати 4590, 77 грн. (а.с.11).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.. 77 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно д о ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй [censored] дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до ст..89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх [censored] Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам вцілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Основним Законом України статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість [censored] собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.
Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі — Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі — ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Згідно правового висновку, який викладено у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6−2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заробітної плати обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню в сумі 4590, 77 грн., що нараховані до виплати згідно розрахункового листа.
Що стосується вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, то відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі несплати власником або уповноваженим ним органом належних звільненому працівнику сум у встановлені строки, зазначені в 116 цього Кодексу, при вiдсутностi спору про їх розмiр, підприємство, установа, організація повинні сплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку або на момент розгляду справи в суді.
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі,  — наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи — по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі не проведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Середньоденна заробітна плата для розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 за № 100 (далі — Порядок).
Відповідно до п. 2 Порядку, у випадку нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Відповідно до п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством,  — на число календарних днів за цей період.
При вирішенні позовних вимог щодо сплати суми середнього заробітку суд враховує розрахункові листи за червень 2016 р. та липень 2017 р., згідно яких середньоденний заробіток особа_1 складає 149, 43 грн., виходячи з наступного розрахунку: заробітна плата, що нарахована до сплати без урахування податків та зборів за два місяці — 6126, 61 грн. /кількість відпрацьованих днів за два місяці — 41.
Період, за який слід стягувати середній заробіток,  — з 02.08.2016 року (наступний день після звільнення) по 09.06.2020 р. (день ухвалення судового рішення) включно.
Загалом, з 02.08.2016 р. по 09.06.2020 р. включно норма тривалості робочого часу в робочих днях становить 963 робочих дні. Отже середній заробіток за весь час затримки розрахунку становить: 963 днів х 149, 43 грн. = 143901, 09 грн.
Таким чином, суд повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані суду докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають частковому задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір слід стягнути з відповідача в доход держави.
Керуючись ст.ст. 133, 141, 264, 265 ЦПК України, суд,  —

ухвалив:
Позов особа_1, ІПН номер_1, мешкає за адресою: адреса_1, до Державного підприємства «Донецька залізниця», єдрпоу 01074957, розташоване за адресою: м.Донецьк, вул. Артема, 68, про стягнення заборгованості по заробітній платі — задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» на користь особа_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату за червень 2016 р. в сумі 4590 (чотири тисячі п`ятсот дев`яносто) грн.. 77 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 02.08.2016 р. по 09.06.2020 р. в сумі 143 901 (сто сорок три тисячі дев`ятсот одна) грн.. 09 коп.
Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» судовий збір в доход держави у розмірі 1484 (одна тисяча чотириста вісімдесят чотири) грн. 91 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Донецького апеляційного суду з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України через суд першої інстанції(з урахуванням п. 3 розділу ХІІ «Прикінцевих положень» ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення було складено та підписано 09.06.2020 року.
Суддя