ДОНЕЦЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ: невыплата зарплаты
Дело № 229/1878/20
Производство №2 / 229/980/2020
Р Е Ш Е Н И Е
именем украины
16 июля 2020 г. Дружковка
Дружковский городской суд Донецкой области в составе:
председательствующего судьи [П.] Т.Л.
с участием секретаря
судебного заседания Гаврилаш Д.А.
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда Дружковка гражданское дело по иску лицо_1 к государственному предприятию «Донецкая железная дорога» о взыскании задолженности по заработной плате,
В:
истец обратился в суд с искомк ответчику, в котором просит взыскать с ответчика в свою пользу задолженность по заработной плате за июль 2016 года — 5854, 46 грн., за август 2016 года- 2366, 75 грн., за сентябрь 2016 года- 1191, 54 грн., за ноябрь 2016 года- 119, 16 грн., за декабрь 2016 года-1878, 46 грн., за январь 2017 года- 4369, 00 грн., за февраль 2017 года- 4369, 00 за март 2017 года- 4369, 00 грн ., всего в сумме 24517, 37 грн.
Обосновывает свои требования тем, что 27.03.2017 года он был уволен с ГП «Донецкая сализниця «по собственному желанию, согласно ст. 38 КЗоТ Украины. Задолженность при увольнении не была ему выплачена.
Определением суда от 29.04.2020 года принято к рассмотрению и открыто производство по гражданскому делу по иску лицо_1 в ГП «Донецкая железная дорога», определено рассмотрение дела проводить в общем порядке, назначен подготовительное заседание. (А.с.17−20).
Определением суда от 12.06.2020 года закрыто подготовительное производство. Назначено судебное разбирательство дела (л.д. 35).
В судебном заседании стороныне явились. О дате, времени и месте рассмотрения дела извещен надлежащим образом. Истец предоставил заявление о рассмотрении дела в его отсутствие (а.с.28). Представитель ответчика причины неявки не сообщила, отзыв на иск не представил.
Суд принял решение о заочном рассмотрении дела.
Исследовав доказательства по делу, суд считает, что иск подлежит удовлетворению.
Судом установлено, что согласно трудовой книжки особа_1 с 15.04.2016 года занимал должность начальника сектора по аттестации сварщиков виддилу технической диагностики и экспертизы дорожного центра стандартизации, метрологии и экспертизы ГП «Донецкая железная дорога» (а.с.7−9).
27.03.2017 года освобожден по собственному желанию по ст. 38 КЗоТ Украины (а 9).
Факт нахождения истца в трудовых отношениях с ответчиком подтверждается записями в его трудовой книжке. Последняя запись в трудовой книжке истца сделано ответчиком. Таким образом, суд считает, что ГП «Донецкая железная дорога» является надлежащим ответчиком по делу.
Статьей 43 Конституциий Украине закреплено право на труд и заработную плату, каждый имеет право на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже определенной законом.
Согласно ст 94, 97 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган должны выплачивать заработную плату за выполненную работу и не имеют права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями и коллективными договорами.
В соответствии со ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда «, работник имеет право на оплату своего труда, в соответствии с актами законодательства и коллективного договора, на основании заключенного Трудового договора, а согласно ст. 22 этого Закона, субъекты организации оплаты труда не имеют права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями и коллективными договорами.
В соответствии с требованиями ст. 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему вид предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченой им орган во всяком случае обязан в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Согласно ст. 1 Протокола к Конвенции о защите прав человека и основных свобод, каждое физическое или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности; никто не может быть лишен своего имущества иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права.
Согласно практике Европейского суда по правам человека (в частности, например, Дело «Суханов и [И.] против Украины» заявления № 68385/10 и 71378/10, а также дело «Принц Лихтенштейна Ганс-Адам II против Германии», заявление N9 42527/98 и т.д.) «имущество» может представлять собой «существующее имущество» или средства, включая «право требования», согласно которому заявитель может утверждать, что он имеет по крайней мере «законное ожидание» / «правомерное ожидание» (legitimate expectation) относительно эффективного осуществления права собственности.
Европейский Суд по правам человека неоднократно указывал, что владением, на которое распространяются гарантии ст. 1 Протокола № 1 также имущественные интересы, требования имущественного характера, социальные выплаты, по которым лицо имеет правомерное ожидание, что такие требования будут удовлетворены.
Таким образом, учитывая то, что право человека на заработную плату гарантированное Конституцией Украины, нормами КЗоТ Украины, Законом Украины «Об оплате труда», истец находилась с ответчиком в трудовых отношениях по 17 июля 2017 года, но при увольнении не получила все необходимые ей платежи, имущественные измоги истца по их получению соответствуют критериям правомерных ожиданий в понимании практики Европейского Суда по правам человека и нормам действующего законодательства Украины.
Как следует из разъяснений изложенных в п. 12 постановления Пленума Высшего специализированного суда Украины по рассмотрению гражданских и уголовных дел № 14 от 23.12.2011 года, к заявлению должен быть приложен доказательства пребывания заявителя в трудовых отношениях с должником, а подтверждением суммы, взимается, может быть любой должным оформлений документ, указывающий на размер начисленной заработной платы и компенсации за нарушение сроков ее выплаты, в частности, справка бухгалтерии должника, расчетный лист или копия платежной ведомости и тому подобное.
В подтверждение начисленной, но не выплаченной заработной платы истцом предоставлены суду расчетные листки за период с июля 2016 по декабрь 2016 года, в которых: по июль 2016 всего начислено — 5854, 46 грн., Указана сумма к выплате (с учетом проведенных удержаний налогов и взносова) за июль 2016 года — 3196, 48 грн., за август 2016 всего начислено — 2366, 75 грн., указана сумма к выплате (с учетом проведенных удержаний налогов и взносов): по август 2016 -1431, 88 грн ., по сентябрь 2016 всего начислено — 1191, 54 грн., указана сумма к выплате (с учетом проведенных удержаний налогов и взносов): по сентябрь 2016 -720, 87 грн., за октябрь 2016 всего начислено — 0, 00 грн., указана сумма к выплате (с учетом проведенных Удержатьнь налогов и взносов): за октябрь 2016 года — 0, 00 грн., за ноябрь 2016 всего начислено — 119, 16 грн., указана сумма к выплате (с учетом проведенных удержаний налогов и взносов): за ноябрь 2016 года — 72, 09 грн., за декабрь 2016 всего начислено — 1878, 46 грн., указана сумма к выплате (с учетом проведенных удержаний налогов и взносов): за декабрь 2016 года — 1136, 47 грн.
Учитывая положения части первой статьи 76 ГПК Украины, согласно которой доказательствами являются будь данные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств (фактов), обосновывающих требования и возражения участников дела и других обстоятельств, имеющих значение для разрешения дела, суд приходит к выводу, что доказательства предоставленные истцом относительно имеющейся задолженности по заработной плате за июль декабрь 2016 являются надлежащими, допустим, достоверными и достаточными и нашли свое подтверждение в судебном заседании.
Ответчик надлежащими и допустимыми доказательствами, в соотвости со ст.ст.76−81 ГПК Украины, не опроверг сведения, приведенные в письменных доказательствах, предоставленных истцом, и не предоставил доказательств, что сведения, отраженные в них являются недостоверными.
Согласно части второй статьи 30 Закона Украины от 24 марта 1995 года № 108/95-ВР «Об оплате труда» работодатель обязан обеспечить достоверный учет выполняемой работником работы и бухгалтерский учет расходов на оплату труда в установленном порядке.
Учитывая, что трудовой договор — это соглашение между працивником и собственником предприятия или уполномоченным им органом, по которой владелец предприятия или уполномоченный им орган обязуется выплачивать работнику заработную плату (часть первая статьи 21 КЗоТ Украины), что обязанность организовать бухгалтерский учет на предприятии возложена на собственника или уполномоченный им орган, именно ответчик должен доказать, что он выплатил истцу заработную плату.
В соответствии со статьей 12 части первой статьи 81 ГПК Украины гражданское судопроизводство осуществляемойя на основе состязательности сторон. Каждая сторона должна доказать обстоятельства, имеющие значение для дела и на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом. Каждая сторона несет риск наступления последствий, связанных с совершением или несовершение им процессуальных действий.
В соответствии с частями первой, второй статьи 13 ГПК Украины суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требованийи на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях. Сбор доказательств по гражданским делам не является обязанностью суда, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
Согласно разъяснений, изложенных в пункте 6 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 года № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда» взимания и уплата подоходного налога с граждан являются соответственно обязанностью работодателя и работника, а потомусуд определяет сумму, подлежащую взысканию, без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
Согласно письму Минсоцполитики от 20.10.2017 года № 262/0 / 101−17 четкой формы (вида) сообщение о размере заработной платы нормативно-правовыми актами не установлено.
Как правило, на предприятии работнику при выплате заработной платы предоставляется расчетный лист о данных по суммам, которые принадлежат к выплате работнику, и отчислений с них. Поэтому суд считает надлежащими и допустимыми доказательствами предоставленные истцом расчетные листки (которые не содержат номеров и дат) как сообщение о размере заработной платы, содержащие сведения о начисленной заработной плате.
В связи с вышеизложенным сумма задолженности по заработной плате составляет из расчета: за июль 2016: 5854, 46 грн. (Всего начислено по данным истца без учета налогов и взносов) + за август 2016: 2366, 75 грн. + За сентябрь 2016: 1191, 54 грн. + За октябрьтень 2016: 0, 00 грн., за ноябрь 2016: 119, 16 грн. + за декабрь 2016: 1878, 46 грн. = 11410, 37 грн. без учета проведенных удержаний налогов и взносов.
Кроме того, согласно заключению Верховного Суда, который изложен в постановлении от 28.03.2018 года по делу №243 / 5469/17 сведения о выплате заработной платы не ограничиваются только первичной документацией.
Закон Украины от 02.09.2014 года «О временных мерах на период проведения антитеррористической операции» не отменяет обязанностейработодателя, определенных ст.47, ст.116 КЗоТ Украины, и не предусматривает особенностей относительно сроков расчета при увольнении, установленных ст.116 КЗоТ Украины.
Статьей 10 Закона Украины «О временных мерах на период проведения антитеррористической операции» установлено, что единственным надлежащим и достаточным документом, подтверждающим наступления обстоятельств непреодолимой силы (форс-мажора), имевших место на территории проведения антитеррористической операции, как основания для освобождения от ответственности за неиспользния (ненадлежащего исполнения) обязательств, сертификат Торгово-промышленной палаты Украины.
Однако заработная плата не является ответственностью за нарушение сроков выплаты заработной платы и ни одним нормативным актом о труде не предусмотрено освобождение работодателя от выплаты заработной платы и этот долг работодателя не зависит от наличия или отсутствия его вины.
Учитывая изложенные обстоятельства, суд считает, что истец подтвердил наличие задолженности ответчика по выплате заработной платыза период с июля 2016 по декабрь 2016 года в размере 11410, 37 грн., подлежащей взысканию с ответчика.
Относительно требования истца о взыскании задолженности по заработной плате за январь 2017 — 4369, 00 грн., За февраль 2017 года- 4369, 00 грн., За март 2017 года-4369, 00 грн., То суд считает необходимым отказать.
Определением суда от 29.04.2020 года было удовлетворено ходатайство истца об истребовании доказательств. Истребовано в ГП «Донецкая железная дорога» (ул. Артема, 68, м. Донецьк) расчетногое письма-табулеграмы с января 2017 по март 2017 о начисленной заработной плате особа_1.
В связи с нахождением ответчика в м. Донецьк, что является неподконтрольной Украинские власти территории, ссылки на данное постановление для ознакомления с ним к ответчику были размещены на официальном веб-портале «Судебная власть Украины».
Требования постановления ответчиком не выполнено.
Согласно ч.10 ст. 84 ГПК Украины в случае непредставления участником дела по неуважительным причинам или без объяснения причиндоказательств, истребованных судом, суд в зависимости от того, какое лицо уклоняется от их представления, а также какое значение имеют эти доказательства, может признать обстоятельство, для выяснения которой витребовувався доказательство, или отказать в его признании, или может осуществить рассмотрение дела по имеющимся в ней доказательствами, или, в случае непредставления таких доказательств истцом, — также оставить исковое заявление без рассмотрения.
Суд принял решение осуществить рассмотрение дела по имеющимся доказательствам.
В иске истец отмечает, что суммы по 4369, 00 грн. в сиские, феврале, марте 2017 начисленные по его данным, есть основываются на предположениях.
Согласно ч.6 ст. 81 ГПК Украины доказывания не может основываться на предположениях.
Истцом представлено каких-либо других доказательств, подтверждающих наличие задолженности ответчика по заработной плате за январь 2017 — 4369, 00 грн., За февраль 2017 года- 4369, 00 грн., За март 2017 года-4369, 00 грн ..
Учитывая это, не подлежат удовлетворению исковые требования о взыскании задолженности по помастерской плате за январь 2017 — 4369, 00 грн., за февраль 2017 года- 4369, 00 грн., за март 2017 года-4369, 00 грн.
В соответствии с положениями ч. 1 ст. 141 ГПК Украины и Закона Украины «О судебном сборе» с ГП «Донецкая железная дорога» в пользу государства подлежит взысканию судебный сбор пропорционально удовлетворенных требований (46, 54%) в сумме 391 грн. 31 коп.
Руководствуясь ст.ст. 4, 5, 10−13, 76−81, 89, 258, 259, 263−265, 273, 279, 280−282, 430 ГПК Украины, суд
принял:
иск лицо_1, информация_1, проживающий: адреса_1 к государственному предприятию «Донецкая железная дорога», что находится по адресу: ул. Артема, 68, Дружковка, Донецкая область о взыскании задолженности по заработной плате, — удовлетворить частично.
Взыскать с государственного предприятия «Донецкая железная дорога», ОКПО 01074957, в пользу особа_1 рнокпп номер_1, задолженность по заработной плате за период с июля 2016 по декабрь 2016 года в сумме 11 410 (одиннадцать тысяч четыреста десять) рублей. 37 коп.
В остальной части иска отказать.
рения в части взыскания заработной платы за июль 2016 года в сумме 5854, 46 грн. предоставить к немедленному исполнению.
Сумма заработной платы определена без удержания налога и других обязательных платежей.
Обязать государственное предприятие «Донецкая железная дорога» (егрпоу 01074957) осуществить содержание из суммы задолженности по заработной плате предусмотренные законом налоги и другие обязательные платежи.
Взыскать с государственного предприятия «Донецкая железная дорога» в пользу государственного бюджета судебные расходы в сумме391 (триста девяносто одна) грн. 31 коп.
Решение может быть пересмотрено судом, который постановил, по письменному заявлению об отмене в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
Заочное решение вступает в законную силу, если в течение сроков, установленных настоящим Кодексом, не представлены заявление о пересмотре заочного решения или апелляционная жалоба, или если решение оставлено в силе по результатам апелляционного рассмотрения дела.
Решение может быть обжаловано в Донецкий апелляционный суд путем подки в 30 дневный срок со дня принятия решения апелляционной жалобы.
Судья Т. Л. [П.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Справа № 229/1878/20
Провадження №2/229/980/2020
Р І Ш Е Н Н Я
іменем україни
16 липня 2020 р. м.Дружківка
Дружківський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді Панової Т.Л.
за участю секретаря
судового засідання Гаврилаш Д.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дружківки цивільну справу за позовом особа_1 до державного підприємства «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі,
встановив:
позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі за липень 2016 року — 5854, 46 грн., за серпень 2016 року- 2366, 75 грн., за вересень 2016 року- 1191, 54 грн., за листопад 2016 року- 119, 16 грн., за грудень 2016 року- 1878, 46 грн., за січень 2017 року- 4369, 00 грн., за лютий 2017 року- 4369, 00, за березень 2017 року- 4369, 00 грн., всього в сумі 24517, 37 грн.
Обґрунтовує свої вимоги тим, що 27.03.2017 року він був звільнений з ДП «Донецька залізниця» за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України. Заборгованість при звільненні не була йому виплачена.
Ухвалою суду від 29.04.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом особа_1 до ДП «Донецька залізниця», визначено розгляд справи проводити в загальному порядку, призначено підготовче засідання. (а.с.17−20).
Ухвалою суду від 12.06.2020 року закрито підготовче провадження. Призначено судовий розгляд справи (а.с. 35).
В судове засідання сторони не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Позивач надав заяву про розгляд справи у його відсутність (а.с.28). Представник відповідача причини неявки не повідомив, відзив на позов не надав.
Суд прийняв рішення про заочний розгляд справи.
Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки особа_1 з 15.04.2016 року займав посаду начальника сектору з атестації зварників відділу технічної діагностики та експертизи дорожнього центру стандартизації, метрології та експертизи ДП «Донецька залізниця» (а.с.7−9).
27.03.2017 року звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України (а.с. 9).
Факт знаходження позивача в трудових відносинах з відповідачем підтверджується записами в його трудовій книжці. Останній запис в трудовій книжці позивача зроблено відповідачем. Таким чином, суд вважає, що ДП «Донецька залізниця» є належним відповідачем у справі.
Статтею 43 Конституції України закріплено право на працю і заробітну плату, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно зі ст.ст. 94, 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган мають виплачувати заробітну плату за виконану роботу та не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами та колективними договорами.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці, відповідно до актів законодавства і колективного договору, на підставі укладеного Трудового договору, а згідно зі ст. 22 цього Закону, суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу № 1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», позивач перебувала з відповідачем в трудових відносинах до 17 липня 2017 року, але при звільненні не отримала всі належні їй платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду з прав людини та нормам діючого законодавства України.
Як вбачається з роз`яснень викладених у п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 від 23.12.2011 року, до заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо.
На підтвердження нарахованої, але не виплаченої заробітної плати позивачем надані суду розрахункові листки за період з липня 2016 по грудень 2016 року, в яких: за липень 2016 року всього нараховано — 5854, 46 грн., зазначено суму до виплати (з урахуванням проведених утримань податків та внесків): за липень 2016 року — 3196, 48 грн., за серпень 2016 року всього нараховано — 2366, 75 грн., зазначено суму до виплати (з урахуванням проведених утримань податків та внесків): за серпень 2016 року –1431, 88 грн., за вересень 2016 року всього нараховано — 1191, 54 грн., зазначено суму до виплати (з урахуванням проведених утримань податків та внесків): за вересень 2016 року –720, 87 грн., за жовтень 2016 року всього нараховано — 0, 00 грн., зазначено суму до виплати (з урахуванням проведених утримань податків та внесків): за жовтень 2016 року — 0, 00 грн., за листопад 2016 року всього нараховано — 119, 16 грн., зазначено суму до виплати (з урахуванням проведених утримань податків та внесків): за листопад 2016 року — 72, 09 грн., за грудень 2016 року всього нараховано — 1878, 46 грн., зазначено суму до виплати (з урахуванням проведених утримань податків та внесків): за грудень 2016 року — 1136, 47 грн.
З огляду на положення частини першої статті 76 ЦПК України, відповідно до якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, суд приходить до висновку, що докази надані позивачем стосовно наявної заборгованості по заробітній платі за липень- грудень 2016 року є належними, допустими, достовірними та достатніми і знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.
Відповідач належними та допустимими доказами, у відповідності зі ст.ст.76−81 ЦПК України, не спростував відомості, наведені у письмових доказах, наданих позивачем, та не надав доказів, що відомості, які відображені в них є недостовірними.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Враховуючи, що трудовий договір — це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша статті 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.
Відповідно до статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частин першої, другої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно роз`яснень, викладених в пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, а тому суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відповідно до листа Мінсоцполітики від 20.10.2017 року № 262/0/101−17 чіткої форми (виду) повідомлення про розмір заробітної плати нормативно-правовими актами не встановлено.
Як правило, на підприємстві працівнику при виплаті заробітної плати надається розрахунковий лист про дані щодо сум, які належать до виплати працівнику, та відрахувань з них.
Тому суд вважає належними та допустимим доказами надані позивачем розрахункові листки, (які не містять номерів та дат) як повідомлення про розмір заробітної плати, що містять відомості про нараховану заробітну плату.
У зв`язку з вищевикладеним сума заборгованості по заробітній платі становить із розрахунку: за липень 2016 року: 5854, 46 грн. (всього нараховано за даними позивача без урахування податків та внесків) + за серпень 2016 року: 2366, 75 грн. + за вересень 2016 року: 1191, 54 грн. + за жовтень 2016 року: 0, 00 грн., за листопад 2016 року: 119, 16 грн.+ за грудень 2016 року: 1878, 46 грн. = 11410, 37 грн. без урахування проведених утримань податків та внесків.
Крім того, згідно висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28.03.2018 року у справі №243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.
Закон України від 02.09.2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не скасовує обов`язків роботодавця, визначених ст.47, ст.116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст.116 КЗпП України.
Статтею 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Проте заробітна плата не є відповідальністю за порушення строків виплати заробітної плати і жодним нормативним актом про працю не передбачено звільнення роботодавця від виплати заробітної плати та цей обов`язок роботодавця не залежить від наявності або відсутності його вини.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що позивач підтвердив наявність заборгованості відповідача з виплати заробітної плати за період з липня 2016 року по грудень 2016 року в розмірі 11410, 37 грн., що підлягає стягненню з відповідача.
Щодо вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітні платі за січень 2017 року — 4369, 00 грн., за лютий 2017 року- 4369, 00 грн., за березень 2017 року- 4369, 00 грн., то суд вважає за необхідне відмовити.
Ухвалою суду від 29.04.2020 року було задоволено клопотання позивача про витребування доказів. Витребувано у ДП «Донецька залізниця» (вул. Артема, 68, м. Донецьк) розрахункові листи- табулеграми з січня 2017 року по березень 2017 року про нараховану заробітну плату особа_1.
У зв`язку із знаходженням відповідача у м. Донецьк, що є непідконтрольною Українській владі територією, посилання на дану ухвалу для ознайомлення з нею до відповідача було розміщено на офіційному веб- порталі «Судова влада України».
Вимоги ухвали відповідачем не виконано.
Відповідно до ч.10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, — також залишити позовну заяву без розгляду.
Суд прийняв рішення здійснити розгляд справи за наявними доказами.
У позові позивач зазначає, що суми по 4369, 00 грн. в січні, лютому, березні 2017 року нараховані за його даними, тобто ґрунтуються на припущеннях.
Відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачем не надано будь-яких інших доказів, які підтверджують наявність заборгованості відповідача по заробітній платі за січень 2017 року — 4369, 00 грн., за лютий 2017 року- 4369, 00 грн., за березень 2017 року- 4369, 00 грн..
З огляду на це, не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітні платі за січень 2017 року — 4369, 00 грн., за лютий 2017 року- 4369, 00 грн., за березень 2017 року- 4369, 00 грн.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» з ДП «Донецька залізниця» на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволених вимог (46, 54%) в сумі 391 грн. 31 коп.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 10−13, 76−81, 89, 258, 259, 263−265, 273, 279, 280−282, 430 ЦПК України, суд
ухвалив:
позов особа_1, інформація_1, який проживає: адреса_1, до державного підприємства «Донецька залізниця», що знаходиться за адресою: вул. Артема, 68, м.Дружківка, Донецька область, про стягнення заборгованості по заробітній платі, — задовольнити частково.
Стягнути з державного підприємства «Донецька залізниця», єдрпоу 01074957, на користь особа_1, рнокпп номер_1, заборгованість по заробітній платі за період з липня 2016 року по грудень 2016 року в сумі 11 410 (одинадцять тисяч чотириста десять) грн. 37 коп.
В решті позову відмовити.
Рішення в частині стягнення заробітної плати за липень 2016 року в сумі 5854, 46 грн. надати до негайного виконання.
Сума заробітної плати визначена без утримання податку й інших обов`язкових платежів.
Зобов`язати державне підприємство «Донецька залізниця» (єдрпоу 01074957) здійснити утримання з суми заборгованості по заробітній платі передбачені законом податки та інші обов`язкові платежі.
Стягнути з державного підприємства «Донецька залізниця» на користь державного бюджету судові витрати в сумі 391 (триста дев`яносто одна) грн. 31 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду шляхом подання в 30 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: Т. Л. [П.]
Производство №2 / 229/980/2020
Р Е Ш Е Н И Е
именем украины
16 июля 2020 г. Дружковка
Дружковский городской суд Донецкой области в составе:
председательствующего судьи [П.] Т.Л.
с участием секретаря
судебного заседания Гаврилаш Д.А.
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда Дружковка гражданское дело по иску лицо_1 к государственному предприятию «Донецкая железная дорога» о взыскании задолженности по заработной плате,
В:
истец обратился в суд с искомк ответчику, в котором просит взыскать с ответчика в свою пользу задолженность по заработной плате за июль 2016 года — 5854, 46 грн., за август 2016 года- 2366, 75 грн., за сентябрь 2016 года- 1191, 54 грн., за ноябрь 2016 года- 119, 16 грн., за декабрь 2016 года-1878, 46 грн., за январь 2017 года- 4369, 00 грн., за февраль 2017 года- 4369, 00 за март 2017 года- 4369, 00 грн ., всего в сумме 24517, 37 грн.
Обосновывает свои требования тем, что 27.03.2017 года он был уволен с ГП «Донецкая сализниця «по собственному желанию, согласно ст. 38 КЗоТ Украины. Задолженность при увольнении не была ему выплачена.
Определением суда от 29.04.2020 года принято к рассмотрению и открыто производство по гражданскому делу по иску лицо_1 в ГП «Донецкая железная дорога», определено рассмотрение дела проводить в общем порядке, назначен подготовительное заседание. (А.с.17−20).
Определением суда от 12.06.2020 года закрыто подготовительное производство. Назначено судебное разбирательство дела (л.д. 35).
В судебном заседании стороныне явились. О дате, времени и месте рассмотрения дела извещен надлежащим образом. Истец предоставил заявление о рассмотрении дела в его отсутствие (а.с.28). Представитель ответчика причины неявки не сообщила, отзыв на иск не представил.
Суд принял решение о заочном рассмотрении дела.
Исследовав доказательства по делу, суд считает, что иск подлежит удовлетворению.
Судом установлено, что согласно трудовой книжки особа_1 с 15.04.2016 года занимал должность начальника сектора по аттестации сварщиков виддилу технической диагностики и экспертизы дорожного центра стандартизации, метрологии и экспертизы ГП «Донецкая железная дорога» (а.с.7−9).
27.03.2017 года освобожден по собственному желанию по ст. 38 КЗоТ Украины (а 9).
Факт нахождения истца в трудовых отношениях с ответчиком подтверждается записями в его трудовой книжке. Последняя запись в трудовой книжке истца сделано ответчиком. Таким образом, суд считает, что ГП «Донецкая железная дорога» является надлежащим ответчиком по делу.
Статьей 43 Конституциий Украине закреплено право на труд и заработную плату, каждый имеет право на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже определенной законом.
Согласно ст 94, 97 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган должны выплачивать заработную плату за выполненную работу и не имеют права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями и коллективными договорами.
В соответствии со ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда «, работник имеет право на оплату своего труда, в соответствии с актами законодательства и коллективного договора, на основании заключенного Трудового договора, а согласно ст. 22 этого Закона, субъекты организации оплаты труда не имеют права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями и коллективными договорами.
В соответствии с требованиями ст. 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему вид предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченой им орган во всяком случае обязан в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Согласно ст. 1 Протокола к Конвенции о защите прав человека и основных свобод, каждое физическое или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности; никто не может быть лишен своего имущества иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права.
Согласно практике Европейского суда по правам человека (в частности, например, Дело «Суханов и [И.] против Украины» заявления № 68385/10 и 71378/10, а также дело «Принц Лихтенштейна Ганс-Адам II против Германии», заявление N9 42527/98 и т.д.) «имущество» может представлять собой «существующее имущество» или средства, включая «право требования», согласно которому заявитель может утверждать, что он имеет по крайней мере «законное ожидание» / «правомерное ожидание» (legitimate expectation) относительно эффективного осуществления права собственности.
Европейский Суд по правам человека неоднократно указывал, что владением, на которое распространяются гарантии ст. 1 Протокола № 1 также имущественные интересы, требования имущественного характера, социальные выплаты, по которым лицо имеет правомерное ожидание, что такие требования будут удовлетворены.
Таким образом, учитывая то, что право человека на заработную плату гарантированное Конституцией Украины, нормами КЗоТ Украины, Законом Украины «Об оплате труда», истец находилась с ответчиком в трудовых отношениях по 17 июля 2017 года, но при увольнении не получила все необходимые ей платежи, имущественные измоги истца по их получению соответствуют критериям правомерных ожиданий в понимании практики Европейского Суда по правам человека и нормам действующего законодательства Украины.
Как следует из разъяснений изложенных в п. 12 постановления Пленума Высшего специализированного суда Украины по рассмотрению гражданских и уголовных дел № 14 от 23.12.2011 года, к заявлению должен быть приложен доказательства пребывания заявителя в трудовых отношениях с должником, а подтверждением суммы, взимается, может быть любой должным оформлений документ, указывающий на размер начисленной заработной платы и компенсации за нарушение сроков ее выплаты, в частности, справка бухгалтерии должника, расчетный лист или копия платежной ведомости и тому подобное.
В подтверждение начисленной, но не выплаченной заработной платы истцом предоставлены суду расчетные листки за период с июля 2016 по декабрь 2016 года, в которых: по июль 2016 всего начислено — 5854, 46 грн., Указана сумма к выплате (с учетом проведенных удержаний налогов и взносова) за июль 2016 года — 3196, 48 грн., за август 2016 всего начислено — 2366, 75 грн., указана сумма к выплате (с учетом проведенных удержаний налогов и взносов): по август 2016 -1431, 88 грн ., по сентябрь 2016 всего начислено — 1191, 54 грн., указана сумма к выплате (с учетом проведенных удержаний налогов и взносов): по сентябрь 2016 -720, 87 грн., за октябрь 2016 всего начислено — 0, 00 грн., указана сумма к выплате (с учетом проведенных Удержатьнь налогов и взносов): за октябрь 2016 года — 0, 00 грн., за ноябрь 2016 всего начислено — 119, 16 грн., указана сумма к выплате (с учетом проведенных удержаний налогов и взносов): за ноябрь 2016 года — 72, 09 грн., за декабрь 2016 всего начислено — 1878, 46 грн., указана сумма к выплате (с учетом проведенных удержаний налогов и взносов): за декабрь 2016 года — 1136, 47 грн.
Учитывая положения части первой статьи 76 ГПК Украины, согласно которой доказательствами являются будь данные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств (фактов), обосновывающих требования и возражения участников дела и других обстоятельств, имеющих значение для разрешения дела, суд приходит к выводу, что доказательства предоставленные истцом относительно имеющейся задолженности по заработной плате за июль декабрь 2016 являются надлежащими, допустим, достоверными и достаточными и нашли свое подтверждение в судебном заседании.
Ответчик надлежащими и допустимыми доказательствами, в соотвости со ст.ст.76−81 ГПК Украины, не опроверг сведения, приведенные в письменных доказательствах, предоставленных истцом, и не предоставил доказательств, что сведения, отраженные в них являются недостоверными.
Согласно части второй статьи 30 Закона Украины от 24 марта 1995 года № 108/95-ВР «Об оплате труда» работодатель обязан обеспечить достоверный учет выполняемой работником работы и бухгалтерский учет расходов на оплату труда в установленном порядке.
Учитывая, что трудовой договор — это соглашение между працивником и собственником предприятия или уполномоченным им органом, по которой владелец предприятия или уполномоченный им орган обязуется выплачивать работнику заработную плату (часть первая статьи 21 КЗоТ Украины), что обязанность организовать бухгалтерский учет на предприятии возложена на собственника или уполномоченный им орган, именно ответчик должен доказать, что он выплатил истцу заработную плату.
В соответствии со статьей 12 части первой статьи 81 ГПК Украины гражданское судопроизводство осуществляемойя на основе состязательности сторон. Каждая сторона должна доказать обстоятельства, имеющие значение для дела и на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом. Каждая сторона несет риск наступления последствий, связанных с совершением или несовершение им процессуальных действий.
В соответствии с частями первой, второй статьи 13 ГПК Украины суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требованийи на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях. Сбор доказательств по гражданским делам не является обязанностью суда, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
Согласно разъяснений, изложенных в пункте 6 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 года № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда» взимания и уплата подоходного налога с граждан являются соответственно обязанностью работодателя и работника, а потомусуд определяет сумму, подлежащую взысканию, без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
Согласно письму Минсоцполитики от 20.10.2017 года № 262/0 / 101−17 четкой формы (вида) сообщение о размере заработной платы нормативно-правовыми актами не установлено.
Как правило, на предприятии работнику при выплате заработной платы предоставляется расчетный лист о данных по суммам, которые принадлежат к выплате работнику, и отчислений с них. Поэтому суд считает надлежащими и допустимыми доказательствами предоставленные истцом расчетные листки (которые не содержат номеров и дат) как сообщение о размере заработной платы, содержащие сведения о начисленной заработной плате.
В связи с вышеизложенным сумма задолженности по заработной плате составляет из расчета: за июль 2016: 5854, 46 грн. (Всего начислено по данным истца без учета налогов и взносов) + за август 2016: 2366, 75 грн. + За сентябрь 2016: 1191, 54 грн. + За октябрьтень 2016: 0, 00 грн., за ноябрь 2016: 119, 16 грн. + за декабрь 2016: 1878, 46 грн. = 11410, 37 грн. без учета проведенных удержаний налогов и взносов.
Кроме того, согласно заключению Верховного Суда, который изложен в постановлении от 28.03.2018 года по делу №243 / 5469/17 сведения о выплате заработной платы не ограничиваются только первичной документацией.
Закон Украины от 02.09.2014 года «О временных мерах на период проведения антитеррористической операции» не отменяет обязанностейработодателя, определенных ст.47, ст.116 КЗоТ Украины, и не предусматривает особенностей относительно сроков расчета при увольнении, установленных ст.116 КЗоТ Украины.
Статьей 10 Закона Украины «О временных мерах на период проведения антитеррористической операции» установлено, что единственным надлежащим и достаточным документом, подтверждающим наступления обстоятельств непреодолимой силы (форс-мажора), имевших место на территории проведения антитеррористической операции, как основания для освобождения от ответственности за неиспользния (ненадлежащего исполнения) обязательств, сертификат Торгово-промышленной палаты Украины.
Однако заработная плата не является ответственностью за нарушение сроков выплаты заработной платы и ни одним нормативным актом о труде не предусмотрено освобождение работодателя от выплаты заработной платы и этот долг работодателя не зависит от наличия или отсутствия его вины.
Учитывая изложенные обстоятельства, суд считает, что истец подтвердил наличие задолженности ответчика по выплате заработной платыза период с июля 2016 по декабрь 2016 года в размере 11410, 37 грн., подлежащей взысканию с ответчика.
Относительно требования истца о взыскании задолженности по заработной плате за январь 2017 — 4369, 00 грн., За февраль 2017 года- 4369, 00 грн., За март 2017 года-4369, 00 грн., То суд считает необходимым отказать.
Определением суда от 29.04.2020 года было удовлетворено ходатайство истца об истребовании доказательств. Истребовано в ГП «Донецкая железная дорога» (ул. Артема, 68, м. Донецьк) расчетногое письма-табулеграмы с января 2017 по март 2017 о начисленной заработной плате особа_1.
В связи с нахождением ответчика в м. Донецьк, что является неподконтрольной Украинские власти территории, ссылки на данное постановление для ознакомления с ним к ответчику были размещены на официальном веб-портале «Судебная власть Украины».
Требования постановления ответчиком не выполнено.
Согласно ч.10 ст. 84 ГПК Украины в случае непредставления участником дела по неуважительным причинам или без объяснения причиндоказательств, истребованных судом, суд в зависимости от того, какое лицо уклоняется от их представления, а также какое значение имеют эти доказательства, может признать обстоятельство, для выяснения которой витребовувався доказательство, или отказать в его признании, или может осуществить рассмотрение дела по имеющимся в ней доказательствами, или, в случае непредставления таких доказательств истцом, — также оставить исковое заявление без рассмотрения.
Суд принял решение осуществить рассмотрение дела по имеющимся доказательствам.
В иске истец отмечает, что суммы по 4369, 00 грн. в сиские, феврале, марте 2017 начисленные по его данным, есть основываются на предположениях.
Согласно ч.6 ст. 81 ГПК Украины доказывания не может основываться на предположениях.
Истцом представлено каких-либо других доказательств, подтверждающих наличие задолженности ответчика по заработной плате за январь 2017 — 4369, 00 грн., За февраль 2017 года- 4369, 00 грн., За март 2017 года-4369, 00 грн ..
Учитывая это, не подлежат удовлетворению исковые требования о взыскании задолженности по помастерской плате за январь 2017 — 4369, 00 грн., за февраль 2017 года- 4369, 00 грн., за март 2017 года-4369, 00 грн.
В соответствии с положениями ч. 1 ст. 141 ГПК Украины и Закона Украины «О судебном сборе» с ГП «Донецкая железная дорога» в пользу государства подлежит взысканию судебный сбор пропорционально удовлетворенных требований (46, 54%) в сумме 391 грн. 31 коп.
Руководствуясь ст.ст. 4, 5, 10−13, 76−81, 89, 258, 259, 263−265, 273, 279, 280−282, 430 ГПК Украины, суд
принял:
иск лицо_1, информация_1, проживающий: адреса_1 к государственному предприятию «Донецкая железная дорога», что находится по адресу: ул. Артема, 68, Дружковка, Донецкая область о взыскании задолженности по заработной плате, — удовлетворить частично.
Взыскать с государственного предприятия «Донецкая железная дорога», ОКПО 01074957, в пользу особа_1 рнокпп номер_1, задолженность по заработной плате за период с июля 2016 по декабрь 2016 года в сумме 11 410 (одиннадцать тысяч четыреста десять) рублей. 37 коп.
В остальной части иска отказать.
рения в части взыскания заработной платы за июль 2016 года в сумме 5854, 46 грн. предоставить к немедленному исполнению.
Сумма заработной платы определена без удержания налога и других обязательных платежей.
Обязать государственное предприятие «Донецкая железная дорога» (егрпоу 01074957) осуществить содержание из суммы задолженности по заработной плате предусмотренные законом налоги и другие обязательные платежи.
Взыскать с государственного предприятия «Донецкая железная дорога» в пользу государственного бюджета судебные расходы в сумме391 (триста девяносто одна) грн. 31 коп.
Решение может быть пересмотрено судом, который постановил, по письменному заявлению об отмене в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
Заочное решение вступает в законную силу, если в течение сроков, установленных настоящим Кодексом, не представлены заявление о пересмотре заочного решения или апелляционная жалоба, или если решение оставлено в силе по результатам апелляционного рассмотрения дела.
Решение может быть обжаловано в Донецкий апелляционный суд путем подки в 30 дневный срок со дня принятия решения апелляционной жалобы.
Судья Т. Л. [П.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Справа № 229/1878/20
Провадження №2/229/980/2020
Р І Ш Е Н Н Я
іменем україни
16 липня 2020 р. м.Дружківка
Дружківський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді Панової Т.Л.
за участю секретаря
судового засідання Гаврилаш Д.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дружківки цивільну справу за позовом особа_1 до державного підприємства «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі,
встановив:
позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі за липень 2016 року — 5854, 46 грн., за серпень 2016 року- 2366, 75 грн., за вересень 2016 року- 1191, 54 грн., за листопад 2016 року- 119, 16 грн., за грудень 2016 року- 1878, 46 грн., за січень 2017 року- 4369, 00 грн., за лютий 2017 року- 4369, 00, за березень 2017 року- 4369, 00 грн., всього в сумі 24517, 37 грн.
Обґрунтовує свої вимоги тим, що 27.03.2017 року він був звільнений з ДП «Донецька залізниця» за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України. Заборгованість при звільненні не була йому виплачена.
Ухвалою суду від 29.04.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом особа_1 до ДП «Донецька залізниця», визначено розгляд справи проводити в загальному порядку, призначено підготовче засідання. (а.с.17−20).
Ухвалою суду від 12.06.2020 року закрито підготовче провадження. Призначено судовий розгляд справи (а.с. 35).
В судове засідання сторони не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Позивач надав заяву про розгляд справи у його відсутність (а.с.28). Представник відповідача причини неявки не повідомив, відзив на позов не надав.
Суд прийняв рішення про заочний розгляд справи.
Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки особа_1 з 15.04.2016 року займав посаду начальника сектору з атестації зварників відділу технічної діагностики та експертизи дорожнього центру стандартизації, метрології та експертизи ДП «Донецька залізниця» (а.с.7−9).
27.03.2017 року звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України (а.с. 9).
Факт знаходження позивача в трудових відносинах з відповідачем підтверджується записами в його трудовій книжці. Останній запис в трудовій книжці позивача зроблено відповідачем. Таким чином, суд вважає, що ДП «Донецька залізниця» є належним відповідачем у справі.
Статтею 43 Конституції України закріплено право на працю і заробітну плату, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно зі ст.ст. 94, 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган мають виплачувати заробітну плату за виконану роботу та не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами та колективними договорами.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці, відповідно до актів законодавства і колективного договору, на підставі укладеного Трудового договору, а згідно зі ст. 22 цього Закону, суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу № 1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», позивач перебувала з відповідачем в трудових відносинах до 17 липня 2017 року, але при звільненні не отримала всі належні їй платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду з прав людини та нормам діючого законодавства України.
Як вбачається з роз`яснень викладених у п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 від 23.12.2011 року, до заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо.
На підтвердження нарахованої, але не виплаченої заробітної плати позивачем надані суду розрахункові листки за період з липня 2016 по грудень 2016 року, в яких: за липень 2016 року всього нараховано — 5854, 46 грн., зазначено суму до виплати (з урахуванням проведених утримань податків та внесків): за липень 2016 року — 3196, 48 грн., за серпень 2016 року всього нараховано — 2366, 75 грн., зазначено суму до виплати (з урахуванням проведених утримань податків та внесків): за серпень 2016 року –1431, 88 грн., за вересень 2016 року всього нараховано — 1191, 54 грн., зазначено суму до виплати (з урахуванням проведених утримань податків та внесків): за вересень 2016 року –720, 87 грн., за жовтень 2016 року всього нараховано — 0, 00 грн., зазначено суму до виплати (з урахуванням проведених утримань податків та внесків): за жовтень 2016 року — 0, 00 грн., за листопад 2016 року всього нараховано — 119, 16 грн., зазначено суму до виплати (з урахуванням проведених утримань податків та внесків): за листопад 2016 року — 72, 09 грн., за грудень 2016 року всього нараховано — 1878, 46 грн., зазначено суму до виплати (з урахуванням проведених утримань податків та внесків): за грудень 2016 року — 1136, 47 грн.
З огляду на положення частини першої статті 76 ЦПК України, відповідно до якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, суд приходить до висновку, що докази надані позивачем стосовно наявної заборгованості по заробітній платі за липень- грудень 2016 року є належними, допустими, достовірними та достатніми і знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.
Відповідач належними та допустимими доказами, у відповідності зі ст.ст.76−81 ЦПК України, не спростував відомості, наведені у письмових доказах, наданих позивачем, та не надав доказів, що відомості, які відображені в них є недостовірними.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Враховуючи, що трудовий договір — це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша статті 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.
Відповідно до статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частин першої, другої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно роз`яснень, викладених в пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, а тому суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відповідно до листа Мінсоцполітики від 20.10.2017 року № 262/0/101−17 чіткої форми (виду) повідомлення про розмір заробітної плати нормативно-правовими актами не встановлено.
Як правило, на підприємстві працівнику при виплаті заробітної плати надається розрахунковий лист про дані щодо сум, які належать до виплати працівнику, та відрахувань з них.
Тому суд вважає належними та допустимим доказами надані позивачем розрахункові листки, (які не містять номерів та дат) як повідомлення про розмір заробітної плати, що містять відомості про нараховану заробітну плату.
У зв`язку з вищевикладеним сума заборгованості по заробітній платі становить із розрахунку: за липень 2016 року: 5854, 46 грн. (всього нараховано за даними позивача без урахування податків та внесків) + за серпень 2016 року: 2366, 75 грн. + за вересень 2016 року: 1191, 54 грн. + за жовтень 2016 року: 0, 00 грн., за листопад 2016 року: 119, 16 грн.+ за грудень 2016 року: 1878, 46 грн. = 11410, 37 грн. без урахування проведених утримань податків та внесків.
Крім того, згідно висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28.03.2018 року у справі №243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.
Закон України від 02.09.2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не скасовує обов`язків роботодавця, визначених ст.47, ст.116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст.116 КЗпП України.
Статтею 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Проте заробітна плата не є відповідальністю за порушення строків виплати заробітної плати і жодним нормативним актом про працю не передбачено звільнення роботодавця від виплати заробітної плати та цей обов`язок роботодавця не залежить від наявності або відсутності його вини.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що позивач підтвердив наявність заборгованості відповідача з виплати заробітної плати за період з липня 2016 року по грудень 2016 року в розмірі 11410, 37 грн., що підлягає стягненню з відповідача.
Щодо вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітні платі за січень 2017 року — 4369, 00 грн., за лютий 2017 року- 4369, 00 грн., за березень 2017 року- 4369, 00 грн., то суд вважає за необхідне відмовити.
Ухвалою суду від 29.04.2020 року було задоволено клопотання позивача про витребування доказів. Витребувано у ДП «Донецька залізниця» (вул. Артема, 68, м. Донецьк) розрахункові листи- табулеграми з січня 2017 року по березень 2017 року про нараховану заробітну плату особа_1.
У зв`язку із знаходженням відповідача у м. Донецьк, що є непідконтрольною Українській владі територією, посилання на дану ухвалу для ознайомлення з нею до відповідача було розміщено на офіційному веб- порталі «Судова влада України».
Вимоги ухвали відповідачем не виконано.
Відповідно до ч.10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, — також залишити позовну заяву без розгляду.
Суд прийняв рішення здійснити розгляд справи за наявними доказами.
У позові позивач зазначає, що суми по 4369, 00 грн. в січні, лютому, березні 2017 року нараховані за його даними, тобто ґрунтуються на припущеннях.
Відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачем не надано будь-яких інших доказів, які підтверджують наявність заборгованості відповідача по заробітній платі за січень 2017 року — 4369, 00 грн., за лютий 2017 року- 4369, 00 грн., за березень 2017 року- 4369, 00 грн..
З огляду на це, не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітні платі за січень 2017 року — 4369, 00 грн., за лютий 2017 року- 4369, 00 грн., за березень 2017 року- 4369, 00 грн.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» з ДП «Донецька залізниця» на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволених вимог (46, 54%) в сумі 391 грн. 31 коп.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 10−13, 76−81, 89, 258, 259, 263−265, 273, 279, 280−282, 430 ЦПК України, суд
ухвалив:
позов особа_1, інформація_1, який проживає: адреса_1, до державного підприємства «Донецька залізниця», що знаходиться за адресою: вул. Артема, 68, м.Дружківка, Донецька область, про стягнення заборгованості по заробітній платі, — задовольнити частково.
Стягнути з державного підприємства «Донецька залізниця», єдрпоу 01074957, на користь особа_1, рнокпп номер_1, заборгованість по заробітній платі за період з липня 2016 року по грудень 2016 року в сумі 11 410 (одинадцять тисяч чотириста десять) грн. 37 коп.
В решті позову відмовити.
Рішення в частині стягнення заробітної плати за липень 2016 року в сумі 5854, 46 грн. надати до негайного виконання.
Сума заробітної плати визначена без утримання податку й інших обов`язкових платежів.
Зобов`язати державне підприємство «Донецька залізниця» (єдрпоу 01074957) здійснити утримання з суми заборгованості по заробітній платі передбачені законом податки та інші обов`язкові платежі.
Стягнути з державного підприємства «Донецька залізниця» на користь державного бюджету судові витрати в сумі 391 (триста дев`яносто одна) грн. 31 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду шляхом подання в 30 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: Т. Л. [П.]
Полезный отзыв?
(1)
