дочірнє підприємство закарпатський облавтодор: Суд обязал выплатить работнику задолженность по зарплате и компенсацию за задержку.

Справа № 302/891/22

2/302/239/22

Номер рядка звіту 79

Р І Ш Е Н Н Я 

І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н и

27.12.2022 смт. Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого,  — судді [С.] Ю.В.,

при секретарі: Митряк І.П.,

за участю: позивача особа_1,

представника позивача — адвоката [Р.] С.І,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Міжгір`я цивільну справу за позовом особа_1 до Дочірнього підприємства «Закарпатський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», Філії «Хустська дорожня експлуатаційна дільниця» Дочірнього підприємства «Закарпатський облавтодор», про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи,

В С Т, А Н О В И в:

17.08.2022 року позивач особа_1 звернувся до Міжгірського районного суду Закарпатської області з позовом, який в подальшому був уточнений 23.09.2022 року, до Дочірнього підприємства «Закарпатський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», Філії «Хустська дорожня експлуатаційна дільниця» Дочірнього підприємства «Закарпатський облавтодор», про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи.

В обґрунтування заявлених позовних вимог особа_1 зазначає, що у період з 25.05.2021 року по 08.11.2021 року він працював на посаді дорожнього робітника IV розряду ДРП-3 Міжгір`я у Філії «Хустська ДЕД» Дочірнього підприємства «Закарпатський облавтодор» (код єдрпоу 33662269).

Наказом №189-к від 08.11.20121 року його було звільнено з роботи на підставі п.1 ст.36 КЗпП.

За період роботи особа_1 відповідачем ДП «Закарпатський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» було нараховано заробітну плату у розмірі 34 909, 02 грн, а виплачено на день звільнення — 20 919, 32 грн. Заборгованість по заробітній платі склала 13 989, 70 грн., які відповідач не виплатив йому до теперішнього часу, у зв`язку з чим він вимушений звернутися до суду з даним позовом, в якому просить стягнути солідарно з Філії «Хустська дорожня експлуатаційна дільниця» Дочірнього підприємства «Закарпатський облавтодор», Дочірнього підприємства «Закарпатський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь особа_1 нараховану, але не виплачену, заробітну плату в сумі 13 989 (тринадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять) грн. 70 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 09 листопада 2021 року по 09 травня 2022 року включно, в сумі 51 975 (п`ятдесят одна тисяча дев`ятсот сімдесят п`ять) грн. 00 коп.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 22.08.2022 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали (а.с.21−23).

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 28.09.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом (повідомленням) сторін (а.с.38−39).

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 28.09.2022 за клопотанням позивача відстрочено особа_1 сплату судового збору в розмірі 992, 40 грн. за подання до суду позову, до ухвалення судового рішення у даній цивільній справі (а.с.40−41).

01.12.2022 року до суду надійшов відзив представника відповідача ДП «Закарпатський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» Горбачової Г.М. на позовну заяву особа_1 (а.с.64−67), в якому вказує про те, що заборгованість по заробітній платі у ДП «Закарпатський облавтодор» виникла, зокрема, через скорочення об`єму робіт та послуг, відповідно доходи підприємства скоротились на 60% за аналогічний період минулого рок (за 9 місяців). Також у відзиві вказують, що погашення заборгованості з виплати працівникам заробітної плати є першочерговим завданням відповідача ДП «Закарпатський облавтодор», тому при надходженні коштів до підприємства в першу чергу здійснюються платежі з виплати заборгованості по заробітній платі. На теперішній час постановою державного виконавця від 04.10.2022 року по виконавчих провадженнях, накладено арешт на всі банківські рахунки підприємства, що частково блокує його роботу та значно унеможливлює погашення заробітної плати. Та вирішуючи питання щодо належного розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, який підлягає компенсації працівникові, просять врахувати, що його заявлений розмір 51975, 00 грн. майже у чотири рази перевищує розмір невиплаченої частини суми, яка належала позивачу при звільненні, що становить 13989, 70 грн., то є неспівмірним суми середнього заробітку з встановленим розміром заборгованості та характером цієї заборгованості. Також зазначають, що згідно наказів начальника філії «Хустська ДЕД» № 65/1 від 16.04.2021 року, № 107 від 15.11.2021 року, від 04.01.2022 року, працівники філії працювали в режимі неповного робочого часу. А тому вважають, що сума середньомісячної заробітної плати за час затримки при звільненні підлягає зменшенню. Вважають позов необґрунтованим та просять в задоволенні позовних вимог особа_1 відмовити у повному обсязі (а.с.64−67).

29.11.2022 року до суду надійшла відповідь на відзив, складена представником позивача особа_1 — адвокатом [Р.] С.І., у якій представник позивача вказує, що доводи відповідача ДП «Закарпатський облавтодор» є необґрунтованими з огляду на те, що при виконанні робіт з будівництва автодоріг та облаштування дорожньої інфракстуктури за укладеними роботодавцем договорами, відповідачі за виконані у 2021 році роботи отримали кошти, проте вже більше року після звільнення не виплатили особа_1 мізерну, по міркам оборотних коштів цих підприємств, заробітну плат у розмірі 13989, 70 грн. До того ж, як роз"яснив Пленум Верховного Суду України в п.20 постанови «Про практику застосування судами законодавства про працю» № 13 від 24.12.1999 року, сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. З приводу заперечень відповідача щодо неспівмірності заявлених позивачем сум середнього заробітку за час затримку розрахунку в розмірі 51975, 00 грн. наголошують на тому, що вказана сума вирахувана позивачем у відповідності до приписів ст.117 КЗпП, в редакції Закону України № 2352-IX від 01.07.2022 року, із розрахунку не більше як шість місяців. Отже, вважають, що прийняттям вказаного Закону, законодавець самостійно визначив розумний строк для справедливого нарахування компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазначає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. А тому вважають, що суд не вправі оцінювати розмір таких втрат інакше, ніж визначено діючою нормою ч.1 ст.117 КЗпП. Також представник позивача вказує, що є необґрунтованими на їх думку доводи відповідача про те, що при визначені суми середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку слід брати до уваги кількість робочих днів за період з 09.11.2021 року по 09.05.2021 року з урахуванням наказів № 65/1 від 16.04.2021 року, № 107 від 15.11.2021 року, від 04.01.2022 року, оскільки це суперечить приписам ч.1 ст.117 КЗпП, так як на розрахунок суми середнього заробітку за час затримки розрахунку не поширюються положення внутрішніх наказів роботодавця. Також наголошує на тому, що після звільнення позивача особа_1 дія цих наказів на позивача вже не поширювалася. А тому повинні бути застосовані норми п.п.2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100. Просять взяти до уваги наведені у відповіді на відзив обставини, відхилити доводи відповідача як необґрунтовані та позовні вимоги особа_1 задовольнити у повному обсязі (а.с.56−59).

В судовому засіданні позивач особа_1 та представник позивача — адвокат [Р.] С.І. підтримали у повному обсязі позовні вимоги за підставами, викладеними в уточненій позовній заяві від 23.09.2022 року та відповіді на відзив від 29.11.2022 року. На задоволенні заявлених особа_1 та в подальшому уточнених позовних вимог наполягають та просять позов задовольнити у повному обсязі за наведеними у ньому підставами.

Представник відповідача Дочірнього підприємства «Закарпатський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в судове засідання не з`явився, про день та час судового розгляду справи був повідомлений судом своєчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомлено, проте до суду 01.12.2022 року відповідачем подано відзив на позовну заяву (а.с.64−67), в якому просять в задоволенні позовних вимог особа_1 відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача Філії «Хустська дорожня експлуатаційна дільниця» Дочірнього підприємства «Закарпатський облавтодор» в судове засідання не з`явився, про день та час судового розгляду справи був повідомлений судом своєчасно та належним чином, однак про причини неявки суду не повідомлено, відзив на позов особа_1 до суду не подано.

Вислухавши в судовому засіданні позивача особа_1, представника позивача — адвоката [Р.] С.І., вивчивши відзив на позов та відповідь на відзив, та додані до них документи, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в [censored] докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у [censored] з оголошеними та дослідженими матеріалами цивільної справи, суд вважає, що заявлені позивачем особа_1 позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України).

Згідно з п.7 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути: 3) припинення дії яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення.

Основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю передбачені статтями 43−46 Конституції України. Разом з тим відповідно до статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Статтею 5−1 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП України), серед іншого визначено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Статтею 23 Загальної декларації прав людини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. [К.] працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

Відповідно до підпункту 5 пункту 1 статті 6 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 7 ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Частиною 1ст. 21 Закону України «Про оплату праці`визначено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.

Нормою статті 15 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Згідно ст. 47 КЗпП України передбачений обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові трудову книжку та провести з ним розрахунок у строки, визначеніст. 116 КЗпП України.

В свою чергу, нормою статті 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 року по справі №21−1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

На думку Великої Палати Верховного Суду, зазначеній в постанові від 08.02.2022 року у справі № 755/12623/19 на підставі системного аналізу положень Трудового законодавства середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Зміст позовних вимог та спосіб (способи) захисту прав або інтересів позивача і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1). Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина 3).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частини 1, 2 статті 12 ЦПК України).

За змістом частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 77 та частиною другою статті 78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що позивач особа_1 перебував з відповідачем ДП «Закарпатський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» у трудових відносинах, з 25.05.2021 року прийнятий на роботу дорожнім робітником Ш розряду у Філію «Хустська дорожня експлуатаційна дільниця» Дочірнього підприємства «Закарпатський облавтодор», на підставі наказу № 108-к від 24.05.2021.

08.11.2021 року позивача особа_1 було звільнено з роботи за угодою сторін, на підставі п.1 ст.36 КЗпП України, згідно наказу № 189-к від 08.11.2021 року, що підтверджується відомостями трудової книжки, копія якої є в матеріалах справи (а.с.7).

Відповідно до відомостей, які містяться у матеріалах справи, на день звільнення працівника особа_1, сума заборгованості по заробітній платі, належної до виплати особа_1, становить 13 989 грн.70 коп. (а.с.9), що відповідачем не оспорюється.

Отже, заборгованість по заробітній платі в сумі 13989, 70 грн. підлягає стягненню на користь позивача

За змістом статей 116, 117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення. В разі невиплати з вини власника належних звільненому працівникові сум, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» № 100 від 08.02.1995 року нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством,  — на число календарних днів за цей період.

Відповідно до п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів за цей період.

Згідно з п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню; оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно відомостей, які містяться у матеріалах справи, зокрема довідки про доходи особа_1, виданої філію «Хустська дорожня експлуатаційна дільниця» Дочірнього підприємства «Закарпатський облавтодор» вбачається, що заробітна плата працівника особа_1 за останні два місяці, які передували його звільненню, в розрахунковому періоді становила 10 673 грн. 44 коп.: вересень 2021 року — 4950, 00 грн., жовтень 2021 року — 5723, 44 грн. (а.с.70).

Кількість фактично відпрацьованих робочих днів у вказаний період становить — 26 днів (12 днів у вересні 2021 року + 14 днів у жовтні 2021 року. Та середньоденна заробітна плата для вирахування середнього заробітку становить 410 грн.52 коп. (4950, 00 грн. + 5723, 44 грн.: 26 днів = 410, 52 грн.).

Отже, час вимушеного прогулу за період з 09 листопада 2021 року по 09 травня 2022 року складає 126 робочих днів: листопад 2021 року — 16 днів, грудень 2021 року — 22 дні, січень 2022 року — 19 днів, лютий 2022 року — 20 днів, березень 2022 року — 22 дні, квітень 2022 року — 21 день, травень 2022 року — 6 днів (а.с.10−13).

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09 листопада 2021 року по 09 травня 2022 року складає 126 робочих днів, а середньоденна заробітна плата становить — 410, 52 грн., а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача — 51 725 грн. 52 коп. (126 днів х 410, 52 грн.).

Виходячи з встановлених в судовому засіданні обставин, суд вважає, що права позивача особа_1 були порушені та підлягають захисту у заявлений ним спосіб.

Отже, з відповідача Дочірнього підприємства «Закарпатський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь позивача особа_1 підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 51725, 52 грн., з утриманням із цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Отже, суд дійшов висновку про обгрунтованість та задоволення частково заявлених особа_1 позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме підлягають задоволенню, виходячи з вищенаведених судом розрахунків, а не викладених позивачем у пред`явленому ним позові щодо визначення ним суми середньоденної заробітної плати у розмірі 412, 50 грн.

Таким чином, з відповідача ДП «Закарпатський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь позивача особа_1 підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі в розмірі 13 989 грн. 70 коп., а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09 листопада 2021 року по 09 травня 2022 року, в сумі 51 725 грн. 52 коп. (126 днів х 410, 52 грн.), що в загальній сумі становить — 65 715 грн. 22 коп. (13989, 70 грн. + 51725, 52 грн.)

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих в п. 6 постанови № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

У відповідності до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з положеннями ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 28.09.2022 року відстрочено позивачу особа_1 сплату судового збору в розмірі 992, 40 грн. за подання до суду позовної заяви, до ухвалення судового рішення у даній цивільній справі (а.с.40−41).

Відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог особа_1, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, виходячи з наступного розрахунку.

Процентне співвідношення задоволених вимог про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку становить 99, 62% (відсоток розміру задоволених позовних вимог), виходячи з наступного розрахунку: 65715, 22 грн. (задоволені позовні вимоги) * 100%: 65964, 70 грн. (розмір заявлених позивачем позовних вимог), тому з відповідача ДП «Закарпатський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь держави необхідно стягнути судовий збір за вимоги майнового характеру в розмірі — 988 грн. 63 коп. (992, 40 грн. * 99, 62%: 100%).

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 9, 12, 13, 76−81, 133, 137, 141, 259, 263−265, 268 ЦПК України, ст.ст.116, 117 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», суд-

У Х В, А Л И в:

Позов особа_1 до Дочірнього підприємства «Закарпатський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», Філії «Хустська дорожня експлуатаційна дільниця» Дочірнього підприємства «Закарпатський облавтодор», про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи — задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Закарпатський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (код єдрпоу 31179046, адреса місцезнаходження: 88000, Закарпатська область, м.Ужгород, вул. Собранецька, 39) на користь особа_1 (інформація_1, рнокпп — номер_1) заборгованість по заробітній платі в сумі 13 989 (тринадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять) гривень 70 копійок, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 09.11.2021 року по 09.05.2022 року, в сумі — 51 725 (п`ятдесят одна тисяча сімсот двадцять п`ять) гривень 52 копійки, а всього стягнути — 65 715 (шістдесят п`ять тисяч сімсот п`ятнадцять) гривень 22 копійки.

Визначена судом сума заробітної плати та середнього заробітку підлягає стягненню на користь позивача з відрахуванням суми податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів (у разі їх попереднього неутримання).

В іншій частині заявлених позовних вимог — відмовити.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Закарпатський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (код єдрпоу 31179046, адреса місцезнаходження: 88000, Закарпатська область, м.Ужгород, вул. Собранецька, буд.39) на користь держави судовий збір в сумі 988 (дев`ятсот вісімдесят вісім) гривень 63 копійки.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду — якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області: Ю. В. [С.]