ДП "ВК "КРАСНОЛИМАНСЬКА": невыплата зарплаты

Единственный уникальный номер дела 235/3438/20
Номер производства 2/235/1357/20

решение
именем украины
20 августа 2020 г.. Покровск
Красноармейский районный суд Донецкой области в составе:
председательствующего судьи [К.] А.С.,
с участием секретаря судебного заседания Липскис А.А.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в порядке упрощенного производства дело по иску лицо_1 к ГП «Угольная компания «Краснолиманская» о взыскании выплат, причитающихся работнику при увольнении,  —

В С Т, А Н О В И Л:
03.06.2020 года на рассмотрение суда предъявлено указанную исковое заявление, в котором особа_1 просит взыскать с ООО «УК» Краснолиманская «начисленные, но не выплаченные при увольнении суммы заработка в общем размере 105942, 41 гривен.
Иск мотивирован тем, что особа_1 с 06.11.2007 года по 15.04.2020 года находился в трудовых отношениях с ГП «УК» Краснолиманская «, уволен на основании ст. 38 КЗоТ Украины (по собственному желанию). С момента прекращения трудовых отношений вопреки ст. 116 КЗоТ Украины, ответчиком своевременно, представлено окончательного расчета, не выплаченные причитающиеся суммы заработка: декабрь 2019 — 9735, 85 гривен, январь 2020 — 10772, 09 гривен, февраль 2020 — 9907, 56 гривен, март 2020 — 10269, 22 гривен, апрель 2020 — 45080, 91 гривен (до последней выплаты вошла компенсация за неиспользованные дни отпуска и выходное пособие по ст. 44 КЗоТ Украины). Кроме того, особа_1 отмечает, что имеет право на получение единовременного пособия, выплачиваемого в соответствии с Коллективным договором ГП УК «Краснолиманская» при первом увольнении с предприятия лицам, имеющим право на пенсию по возрасту, в частности, мужчинам со стажем работы в угольной отрасли 15 года — в размере двухмесячного среднего заработка. Истец имеет стаж работы в угольной отрасли полных 16 лет, с 18.02.2014 года получил право на пенсию, однако не уволился, продолжил работать на ГП «УК» Краснолиманська «. При таких обстоятельствах, особа_1 заявляется требование о взыскании с ответчика, кроме начисленных при увольнении сумм составляющих заработной платы, единовременное пособие в размере двухмесячного среднего заработка в сумме 20176, 78 гривен (а 1−3).
Определением суда от 09.06.2020 года возбуждено дело по правилам упрощенного искового производства (между сторонами возникли материально-правовые и процессуально-правовые последствия такого решения судьи) рассмотрение дела назначено в порядке упрощенного искового провадження с вызовом сторон, что согласуется с ч. 4 ст. 19, ст. 274 ГПК Украины (а 12).
13.08.2020 года ГП «УК» Краснолиманская «на исковое заявление, в порядке ст. 278 ГПК Украины, подано отзыв, из которого следует, что ответчик считает требования особа_1 безосновательными, поскольку увольнение и расчет при прекращении трудовых отношений осуществлены в полном соответствии с нормами действующего законодательства Украины о труде. Так, особа_1 освобожден от предприятия 15.04.2020 года по ч. 3 ст. 38 КЗоТ Украины. Истцу начислено следующие суммы, подлежащие уплате: декабрь 2019 — заработная плата за 21 раб. день — 9735, 85 грн., к уплате — 7837, 36 грн., частичная выплата 23.07.2020 года — 1851, 92 грн., остаток к уплате на 13.08.2020 года — 5985, 44 грн .; Январь 2020 — заработная плата 22 раб. дни — 10 772, 09 грн., к уплате — 8671, 53 грн., февраль 2020 — заработная плата 20 раб. дня — 9907, 56 грн., к уплате — 7975, 59 грн .; Март 2020 — заработная плата 22 раб. дня — 10269, 22 грн., дв уплате — 8266, 72 грн .; Апрель 2020 — простой 11 раб дня — 3258, 09 грн., компенсация за неиспользованный отпуск 31 кал. день — 11405, 52 грн., выходное пособие по ст. 44 КЗоТ Украины — 30417, 30 грн., После обязательных удержаний к уплате — 36290, 14 грн. 15.04.2020 года истец работал, день освобождения совпадает с днем ​​пребывания в отпуске (отпуск с 22.01.2020 года — 04.02.2020 года продлено на основании больничного). В день освобождения особа_1 в соответствии с требованиями ч. 1 ст. 43 КЗоТУкраина, пп. 2.26, 2.27 ч. 2 Инструкции «О порядке ведения трудовых книжек работников» — в отделе кадров выдана трудовая книжка, после чего истец должен был обратиться в кассу бухгалтерии с письменным заявлением для полного расчета, однако такого требования заявлено не было. Статьей 116 КЗоТ Украины предусмотрены сроки, порядок и обстоятельства, при которых владелец или уполномоченный им орган обязан осуществлять окончательный расчет с уволенным работником, в частности, в случае, если день увольнения для рабочего не рабочий день, то соответствующие суммы заработка должны быть выплачены не позднее следующего дня после пред «явления уволенным работником требования о расчете. В свою очередь, особа_2 который в день увольнения не работал, ни при получении трудовой книжки, ни в следующем требований о проведении окончательного расчета не предъявил, поэтому ГП «УК» Краснолиманская «считает, что в данном случае отсутствует предмет спора, а именно вина ответчика в якобы невыплате причитающихся работнику сумм в срокиуказанные в статье 116 КЗоТ Украины. В контексте такой позиции, ответчик просит при рассмотрении дела учесть выводы Верховного суда, изложенные в постановлении от 27.01.2020 по делу № 683/3060/16-ц, и от 03.07.2019 года по делу № 742/845/17. Что касается требований особа_2 о выплате единовременного пособия по ст. 8.10 Коллективного договора и п. 12.15 Отраслевого соглашения,  — ГП «УК» Краснолиманская «считает их безосновательными, поскольку истец освобожден от предприятия по ч. 3 ст. 38 КЗоТ Украини, и записей ни в приказе, ни в трудовой книжке о прекращении трудовых отношений по причине выхода не пенсию нет. Дополнительно в отзыве указано, что на сегодняшний день на ГП «УК» Краснолиманская «, как и на многих угледобывающих предприятиях региона, сложилась сложная финансово-экономический ситуация, повлекшая простой на предприятии, начиная с 19.12.2019 года, о чем издан соответствующий приказ № 875. На время простоя к работе привлекаются только работники, которые должны быть задействованы в работах поподдержания жизнедеятельности предприятия, а именно работоспособности горно-шахтного оборудования, предупреждения затопления горных выработок и т.д., при этом истец к таким работникам не относится. Несмотря на тяжелое финансовое положение ГП «УК» Краснолиманская «проявлено заботливость к особа_2 и начислено пособие в соответствии со статьей 44 КЗоТ Украины. Администрацией и представителями законно избранного профсоюзной организации предприятия, начиная с декабря 2019 принимаются все возможныемеры в рамках действующего законодательства для решения вопроса о погашении задолженности по выплате заработной платы шахтерам, в частности, соответствующие обращения неоднократно направлялись к Президенту Украины, Премьер-министра Украины, Председателя Донецкой областной государственной администрации, министра энергетики и защиты окружающей среды Украины, Председателя Службы безопасности Украина. При таких обстоятельствах, ГП УК «Краснолиманская» крайне трудно выполнять в полном объеме требования ст. 116 КЗоТ Украины, поэтому ответчик просит суд учесть, что вина предприятия в своевременном проведении расчета данных, такая задержка возникла ввиду непреодолимой силы, при данных условиях такого события форс-мажора как вынужденный простой (а 23−26).
Правом подать ответ на отзыв особа_1 не воспользовался.
Стороны вызов в суд не явились.
Истцом особа_1 суда адресовано заявление о рассмотрении дела в его отсутствие, иск поддержали, просит принятия решения на основании письменных материалов по делу.
Представитель ответчика ТОВ «Краснолиманская» [Б.] Е.В. (Уполномоченное доверенностью) подала заявление о рассмотрении дела без ее участия.
Согласно ч. 3 ст. 211 ГПК Украины участник дела вправе заявить ходатайство о рассмотрении дела в его отсутствие. Если такое ходатайство заявили все участники дела, судебное разбирательство дела осуществляется на основании имеющихся у суда материалов.
Суд, полно и всесторонне выяснив обстоятельства, на которые ссылались стороны, как на основание своих требований, исследовав доказательства, оценив их принадлежность, допустимисть, достоверность, а также достаточность и взаимную связь в их совокупности, установив правоотношения, вытекающие из установленных обстоятельств и правовые нормы, подлежащие применению к этим правоотношениям,  — приходит к следующим выводам.
Судом установлены следующие фактические обстоятельства и соответствующие правоотношения.
Согласно записей в трудовой книжке серийный номер номер_1 особа_1 находился в трудовых отношениях с ГП «УК» Краснолиманская «:
 — 06.11.2007 года — принят машинистом подземныхустановок 3 разряда с полным рабочим днем ​​в шахте;
 — 14.08.2008 года — переведен машинистом подземных установок с полным подземным рабочим днем ​​в шахте;
 — 02.04.2009 года — переведен машинистом подземных установок 3 разряда с полным подземным рабочим днем;
 — 15.04.2020 года — уволен по собственному желанию по ч. 3 ст. 38 КЗоТ Украины (а 6). К материалам дела приобщены копию заявления особа_1 от 15.04.2020 года об увольнении (а 15).
Согласно приказу ГП «УК» Краснолиманская «№ 435 / к от 15.04.2020 года особа_1 освобожден от должности машиниста подземных установок 3 разряда по собственному желанию согласно ч. 3 ст. 38 КЗоТ Украины с 15.04.2020 года; расчетном отдела выплатить выходное пособие в размере трехмесячного среднего заработка в соответствии со статьей 44 КЗоТ Украины (а 16).
Спорные отношения между сторонами возникли на основании того, что при увольнении истца расчет с ним своевременно не проведено.
Согласно части первой статьи 55 Конституции Украины права и свободы человеки и гражданина защищаются судом. Согласно статье 2 КЗоТ работники имеют право, в частности, на обращение в суд для разрешения трудовых споров независимо от характера выполняемой работы или занимаемой должности. Согласно ч. 1 ст. 15 ГК Украины каждое лицо имеет право на защиту своего гражданского права в случае его нарушения, непризнания или оспаривания.
В соответствии со ст. 43 Конституции Украины каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом. Каждый имеет право на заработную плато не ниже определенной законом. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом. В соответствии со ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
В соответствии со ст. 1 Протокола к Конвенции о защите прав человека и основных свобод каждое физическое или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности; никто не может быть позбавлений своей собственности иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права. Согласно практике Европейского суда по правам человека (дело «Суханов и [И.] против Украины») «имущество» может представлять собой «существующее имущество» или средства, включая «право требования», согласно которому заявитель может утверждать, что он имеет по крайней мере «законное ожидание «/» правомерное ожидание «относительно эффективного осуществления права собственности.
Согласно части 1ст. 47 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Анализ норм ст. ст. 47, 116 КЗоТ Украины, Закона Украины «Об оплате труда» свидетельствует о том, что все суммы (заработная плата, выходное пособие, компенсация за неиспользованный отпуск и т.д.) подлежащие уплате работнику, должны быть выплачены в день его увольнения. Закон прямо покладаесть на предприятие, учреждение, организацию обязанность провести с уволенным работником полный расчет, выплатить все суммы, причитающиеся ему; в случае невыполнения такого долга по вине собственника или уполномоченного им органа наступает в статье 117 КЗоТ Украины ответственность. Такая правовая позиция изложена в постановлениях Верховного Суда Украины № 6−1395цс16 от 26.10.2016 года, № 6−788цс16 от 14.12.2016 года, № 6−2912цс16.
В соответствии со ст. 76 ГПК Украины доказательствами являются любые данные, основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств (фактов), обосновывающих требования и возражения участников дела, и других обстоятельств, имеющих значение для разрешения дела. Судом с учетом указанной нормы дается оценка доводов истца в части обоснования требований о взыскании с ответчика задолженности по заработной плате в заявленном размере.
О предоставлении сведений о начисленной и выплаченной зарплаты указано в ст. 110 КЗоТ и ст. 30 Закона Украины «Об оплате праци «- при каждой выплате заработной платы собственник или уполномоченный им орган должен уведомить работника о следующих данных, относящихся к периоду, за который производится оплата труда: а) общая сумма заработной платы с расшифровкой по видам выплат; б) размеры и основания отчислений и удержаний из заработной платы; в) сумма заработной платы, причитающейся к выплате.
Согласно расчетных листов (табуляграмм) заработной платы, выданные ГП «УК» Краснолиманская «по имени» я особа_1 (таб. № 789):
 — за декабрь2019: начислено 9735, 85 гривен (оклад — 6194, 16 грн., Ночные 1179, 84 грн., Вечерние — 235, 97 грн., Ходовые — 897, 51 грн., Праздничные — 294, 96 грн., высокого — 929, 12 грн., компенс. несвоеч. выпла. — 4, 29 грн.)
 — по январь 2020: начислено 10772, 09 гривен (оклад — 6194, 16 грн., Ночные — 1022, 53 грн., Оплата праздничных — 294, 96 грн., Премия — 782, 63 грн., Вечерние — 314, 62 грн., ходовые — 939, 11 грн., доп. пра. — 294, 96 грн., выслуга — 929, 12 грн.)
 — по февраль 2020: начислено 9907, 56 гривен (оклад — 5399, 20 грн., Ночные 1258, 50 грн., Премия — 739, 37 грн., Вечерние — 235, 97 грн., Ходовые — 886, 60 грн., Выслуга — 884, 88 грн., компенс. несвоеч. выпла. — 3, 04 грн.)
 — по март 2020: начислено 10269, 22 гривен (оклад — 5309, 28 грн., Ночные — 943, 88 грн., Оплата пра. — 294, 96 грн., Премия — 680, 39 грн., Вечерние — 255, 63 грн., ходовые — 808, 85 грн., простой — 884, 88 грн., доп. пра. — 294, 96 грн., выслуга — 796, 39 грн.)
 — по апрель 2020: начислено 45080, 91 гривень (компенс. несвоечас. выпла. — 13, 53 грн., оплата простоя — 3244, 56 грн., компенс. отпуск. за 25 дней — 9198, 00 грн., компенс. отпуск. за 6 дней — 2207, 52 грн ., выходное пособие — 30417, 30 грн.) — л.д. 7.
ГП «УК» Краснолиманская «высказано возражение против заявленного особа_1 размера задолженности по заработной плате.
Согласно бухгалтерских справок ГП «УК» Краснолиманская «при увольнении особа_1 (таб № 789):
 — по 12.2019 года: начислена заработная плата за 21 раб. день — 9735, 85 гривен, после обязательных удержаний к уплате — 7837, 36 гривен, из которых частично перечислены 1851, 92 грн .: 26.06.2020 года — 200, 00 грн., 26.06.2020 года — 202, 78 грн., 16.07.2020 года — 848, 40 грн., 23.07.2020 года — 600, 74 грн .; остаток к уплате — 5985, 44 гривен (справка № 1169 от 12.08.2020 года — л.д. 28)
 — по 01.2020 года: начислена заработная плата за 22 раб. дня — 10772, 09 гривен, после обязательных удержаний к уплате — 8671, 53 гривен (справка № 1170 от 12.08.2020 — л.д. 29);
 — по 02.2020 года: начислена заработная плата за 20 раб. дней — 9907, 56 гривен, после обязательных удержаний к уплате — 7975, 59 гривен (справка № 1171 от 12.08.2020 года — л.д. 30);
 — по 03.2020 года: начислена заработная плата за 22 раб. дня — 10269, 22 гривен, после обязательных удержаний к уплате — 8266, 72 гривен (справка № 1172 от 12.08.2020 года — л.д. 31)
 — по 04.2020 года: начислена заработная плата за 11 раб. дни, простой — 3258, 09 гривен, компенсацию за неиспользованный отпуск за 31 калэнд. дня — 11405, 52 гривен, выходное пособие по ст. 44 КЗоТ Украины — 30417, 30 гривен, после обязательных удержаний к уплате — 362902, 14 гривен (справка № 1173 от 12.08.2020 года — л.д. 32).
Таким образом, общая сумма задолженности по состоянию на 13.08.2020 года составляет 67189, 42 гривен
Сведения указанных бухгалтерских справок истцом особа_1 НЕ оспорено, доказательств, опровергались указанные подсчеты не предоставлено.
В соответствии со статьей 116 КЗоТ при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения; если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете; о начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм; в случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собник или уполномоченный им орган во всяком случае обязан в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Согласно пункту 2.2 Решение Конституционного Суда Украины от 22.02.2012 года по делу об официальном толковании положений статьи 233 КЗоТ во взаимосвязи с положениями статей 117, 237−1 настоящего Кодекса указано, что по статье 47 Кодекса работодатель обязан выплатить работнику при увольнении все суммы, причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации, в сроки, позначении в статье 116 Кодекса, а именно в день увольнения или не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.
Судом установлено, что 15.04.2020 года особа_1 подал заявление об увольнении с должности машиниста подземных установок 3 разряда ГП «УК» Краснолиманская «по ч. 3 ст. 38 КЗоТ Украины (а 34).
Согласно приказу ГП «УК» Краснолиманская «№ 435 / к от 15.04.2020 года особа_1 освобожден от должности машиниста подземных установок 3 разряда по собственному желанию согласно ч. 3 ст. 38 КЗоТ Украины с 15.04.2020 года; расчетном отдела выплатить выходное пособие в размере трехмесячного среднего заработка в соответствии со статьей 44 КЗоТ Украины (а 35).
День освобождения — 15.04.2020 году не был рабочим днем ​​для особа_1, истец не работал, спуска в шахту не совершал, находился в отпуске что подтверждается справкой отдела контрольного табеля предприятия (а 33).
Находясь в отпуске истец воспользовался правом подать заявление об увольнении по собственному желанию (Ч. 3 ст. 38 КЗоТ Украины). Суд отмечает, что в таком случае работодателю издавать приказ о прерывании отпуска или выходить работнику на один день на работу не требуется. Таким образом, днем ​​увольнения особа_1 является день отпуска.
При таких обстоятельствах, учитывая то, что в день увольнения истец работал в соответствии с положениями ст. 116 КЗоТ Украины, сумма причитающихся выплат (составляющие начисленного заработка) должна была быть выплачена работодателем не позднее следующего дня после предъявления уволенным праков требования о расчете.
В части первой статьи 116 КЗоТ законодателем обязанность работодателя произвести расчет с работником, который не работал в день увольнения, поставленный в зависимость от наличия требования о такой расчет
Данные об обращении особа_1 в любой способ (устно в бухгалтерию, письменно к руководству) с требованием о выплате начисленных при увольнении сумм заработка с 15.04.2020 года (день увольнения) по 03.06.2020 года (дата подачи иска) — судом при рассмотрении дела не установлено.
С учетом вышеизложенного, обращение работника, в день увольнения не работал, в суд с иском о взыскании сумм, причитающихся ему к выплате от предприятия, учреждения, организации по состоянию на день увольнения, следует считать предъявлением требования о расчете, предусмотренной статьей 116 КЗоТ Украины (если такое требование ранее пред`являлась). Такой вывод соответствует правовым выводам, изложенным в постановлении Верховного Суда от 03.07.2019 по делу № 742/845/17 (ЧП61−21871св18), и от 27.01.2020 года по делу № 682/3060/16-ц (ЧП N 61−23170сво18) — которые подлежат обязательному учету в соответствии с ч. 4 ст. 263 ГПК Украины.
Из материалов дела усматривается, что копию постановления об открытии производства, копию искового заявления с приложениями с соблюдением ст. 190 ГПК Украины направлено в адрес ГП УК «Краснолиманская», и согласно расписки получено представителем ответчика — 03.07.2020 года (л.д. 13). Выплата задолженности по заработной плате не позднее наступногв день после получения копии искового заявления (т.е. в предельный срок 04.07.2020 года) ответчиком осуществлена.
Суд отклоняет позицию ГП «УК» Краснолиманская «по применению к спорным отношениям положения статья 617 ГК Украины, и освобождение от обязанности выплатить в пользу особа_1 начисленной, но не выплаченной заработной платы, учитывая отсутствия вины работодателя в не проведены при увольнении окончательного расчета, поскольку невыполнение обязанностей предусмотренных трудовым законодательством испликанов обстоятельствами непреодолимой силы. Так, согласно приказу ГП «УК» Краснолиманская «№ 875 от 19.12.2019 года с 19 декабря 2019 определен период простоя предприятия по не связанных с виной работников (а 36).
Суд отмечает, что единственным надлежащим и достаточным документом, подтверждающим наступления обстоятельств непреодолимой силы (форс-мажора) как основания для освобождения от ответственности за неисполнение (ненадлежащее исполнение) обязательств, сертификат Торгово-промышленной палаты Украины. Однако заработная плата в понимании норм ст. 94 КЗоТ Украины, ст. 1 Закона Украины «Об оплате труда» не является ответственностью за нарушение сроков выполнения обязательств, это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которое по трудовому договору работодатель выплачивает работнику за выполненную им работу. Форс-мажорные обстоятельства могут свидетельствовать об отсутствии вины предприятия в задержке выплаты причитающихся сумм в сроки, определенные статьей 116 КЗоТ Украины, и могут быть исключительно основанием дляосвобождение предприятия от ответственности, предусмотренной статьей 117 КЗоТ Украины. Вместе с тем, в данном деле особа_1 не испрашивается требований о взыскании с ГП «УК» Краснолиманская «среднего заработка за время задержки расчета при увольнении.
Заработная плата, в том числе оплата за время простоя (ст. 113 КЗоТ Украины), компенсация за неиспользованные дни ежегодного отпуска (ст. 83 КЗоТ Украины), выходное пособие (ст. 44 КЗоТ Украины) не является ответственностью за нарушение сроков расчета при Освободитены.
По смыслу пункта 4 части первой Европейской социальной хартии (пересмотренной) от 3 мая 1996, ратифицированной Законом Украины от 14 сентября 2006 года № 137-V «О ратификации Европейской социальной хартии (пересмотренной)», все работники имеют право на справедливое вознаграждение, обеспечит достаточный жизненный уровень. Таким образом, работодатель должен заплатить работнику за труд, который выполнен или должно быть выполнено, или за услуги, которые предоставлены или должно быть предоставлено, обеспечивающаяпредставляет собой реализацию одного из принципов осуществления трудовых правоотношений — возмездность труда.
Полно и всесторонне выяснив обстоятельства по делу, предоставленные сторонами доказательства, которые были исследованы в судебном заседании и соответствующие требованиям закона в смысле их принадлежности и допустимости,  — приходит к выводу, что принудительному взысканию с ГП «УК» Краснолиманская «в пользу особа_1 подлежит задолженность по начисленным, но не выплаченным при увольнении составляющих заработка в сумме 67189, 42 гривен, сучетом уже проведенного ответчиком удержания подоходного налога с граждан, взносов и других обязательных платежей из этой суммы.
По сути исковых требований особа_1 о взыскании с ГП «УК» Краснолиманская «разовой помощи при увольнении согласно положениям коллективного договора, Отраслевого соглашения — суд отмечает следующее.
Согласно ч. 2 ст. 97 КЗоТ Украины, статьи 15 Закона Украины «Об оплате труда» формы и системы оплаты труда, нормы труда, расценки, тарифные сетки, ставки, схемы должностных окладов, вязыка введения и размеры надбавок, доплат, премий, вознаграждений и других поощрительных, компенсационных и гарантийных выплат устанавливаются предприятиями, учреждениями, организациями самостоятельно в коллективном договоре с соблюдением норм и гарантий, предусмотренных законодательством, генеральным и отраслевыми (региональными) соглашениями.
Согласно статье 19 КЗоТ Украины контроль за выполнением коллективного договора осуществляется непосредственно заключившими его сторонами в порядке, определенном этим коллективним договором.
Истец особа_1 отмечает, что имеет право на разовую помощь в размере двухмесячного среднего заработка в соответствии с положениями пункта 8.10 Коллективного договора.
Ответчик ООО «УК» Краснолиманская «основывает позицию защиты против таких требований возражениями, что положения п. 8.10 Коллективного договора, и п. 12.15 Отраслевого соглашения на истца не распространяется.
В соответствии со ст. 12 ГПК Украины гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон. В соответствии со ст. 81 ЦБК Украине участники дела имеют равные права на осуществление всех процессуальных прав и обязанностей, предусмотренных законом; каждая сторона должна доказать те обстоятельства на которые она ссылается как на основание для своих требований. Согласно ч. 6 ст. 81 ГПК Украины доказывания не может основываться на предположениях.
Таким образом, при выяснении, какими доказательствами каждая сторона будет обосновывать свои доводы или возражения относительно непризнанных обстоятельств, суд должен исходить из принципа состязательности гражданского процессв, по которому каждая сторона несет обязанности по сбору доказательств и доказывания тех обстоятельств, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, если иное не установлено процессуальным законом.
Судом предоставляется правовая оценки спорных отношений сторон.
Согласно п. 8.10 раздела 8 «Социальное удовлетворения потребностей трудящихся» Коллективного договора ГП «УК» Краснолиманская «в редакции от 05.07.2006 года (опубликован на официальном сайте ответчика по Интернет ссылке: информация_1, обзорстраницы согласуется с ч. 7 ст. 85 ГПК Украины) работнику, имеющему право на пенсию по возрасту, при первом увольнении, с Предприятия (независимо от причин увольнения, кроме увольнения за нарушение законодательства, трудовой дисциплины и правил техники безопасности) выплачивается единовременное пособие, размер которого зависит от стажа работы в отрасли и среднего заработка, но не менее, в частности, для мужчин 15 лет — двухмесячный средний заработок; выплату производить за счет средств прибыли подприятия. Если в трудовой книжке работника имеется запись о том, что он ранее освобождался от предприятия угольной промышленности в связи с выходом на пенсию, то в этом случае выплата единовременного пособия в связи с выходом на пенсию не проводится (распечатка страница указанного веб сайта — а.с.39, 40).
С копии трудовой книжки истца особа_1 усматривается, что имеющийся стаж работы в угольной отрасли полных 16 лет (с 28.07.1993 года по 16.09.1997 года — трудовая деятельность на ОАО «Шахта» Красноарсего города-Западная № 1 «, с 06.11.2007 года по 15.04.2020 года — трудовая деятельность на ГП» УК «Краснолиманская»).
Согласно пенсионного удостоверения № номер_2 — особа_1 с 18.02.2014 года состоит на учете Пенсионного фонда, получает пенсию по возрасту (а 10).
Запись в трудовой книжке истца об увольнении в связи с выходом на пенсию по приобретением такого права — отсутствует. Таким образом, особа_1 после назначения пенсии не уволился с ГП «УК» Краснолиманская «и продолжил работать.
Трудовые отношения вОрин прекращено 15.04.2020 года, истец освобожден по ч. 3 ст. 38 КЗоТ Украины, положениям которой предусмотрено, что работник имеет право в определенный им срок расторгнуть трудовой договор по собственному желанию, если собственник или уполномоченный им орган не выполняет законодательство о труде, условия коллективного или Трудового договора. При этом, особа_1 начислено выходное пособие согласно статьи 44 КЗоТ Украины (в сумме 30417, 30 гривен).
Положениям п. 8.10 Коллективного договора предусмотрен обязанность работодателяя выплатить работнику, имеющему право на пенсию по возрасту, при первом увольнении разовую помощь. По убеждению суда, истец особа_1 имеет право на такую ​​помощь, поскольку приобрел право на пенсию по возрасту, с 18.02.2004 года назначен соответствующий вид пенсии, при этом до расторжения Трудового договора 15.04.2020 года с ООО «УК» Краснолиманская «с предприятий угольной промышленности в связи с выходом на пенсию не освобождался.
Осуществление расчетов среднего заработка за все время задержкии по день фактического расчета определен в Порядке исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 08.02.1995 года № 100.
Так, абзацем третьим пункта 2 раздела II Порядка установлено, что среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана данная выплата.
Суд рассчитывает средний заработок, исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующихсобытия освобождения (апрель 2020 года), в которых особа_1 отработал полную количество рабочих дней, а именно с марта 2020, февраль 2020 года. При этом, все выплаты включаются в расчет средней заработной платы в том размере, в котором они начислены, без исключения сумм отчисления на налоги (ЕО, военный сбор и т.д.).
Согласно справки ГП УК «Краснолиманская» № 1168 от 12.08.2020 года заработная плата особа_1 равна: по февраль 2020 за 20 раб. дня — 9904, 52 гривен, за март 2020 года по 19 раб. дня — 9384, 34 гривен; среднемесячный заработок составляет 9644, 43 гривен (9904, 52 грн. + 9384, 34) / 2 месяца) (а 27).
Таким образом, сумма разовой помощи в соответствии с п. 8.10 Коллективного договора, подлежит взысканию с ООО «УК» Краснолиманская «в пользу особа_1 равна 19288, 86 гривен. Выполняя решение в этой части, работодатель должен выполнить функции налогового агента по начислению, удержанию и уплате налога на доходы физических лиц и военного сбора с дохода. Согласно п. 2 ч. 5 ст. 265 ГПК Украины резолютивная часть решения суда должна содержать вывод суда о распределении судебных расходов. Распределение судебных расходов между сторонами происходит по правилам статьи 141 ГПК Украины. Согласно ч. 1 ст. 133 ГПК Украины судебные расходы состоят из государственной пошлины и издержек, связанных с рассмотрением дела. Так, особа_1 от уплаты судебного сбора в части иска о взыскании заработной платы уволен в соответствии с п. 1 ч. 1 ст. 5 Закона Украины «О судебном сборе».Согласно ч. 1 ст. 141 ГПК Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований. Согласно ч. 6 ст. 141 ГПК Украины, если сторона, в пользу которой принято решение освобождены от уплаты судебных расходов, с другой стороны взыскиваются расходы в пользу лиц, их понесли. Иск лицо_1 удовлетворен частично на сумму 86478, 28 гривен, то есть на 82% от заявленных требований (86478, 28 / 105942, 41 * 100%), поэтому размер судебного сбора, подлежащего взысканию с ответчика в корыво государства равен 868, 78 гривен (1059, 42 * 82/100).

На основании вышеизложенного, ст. ст. 15, 16 ГК Украины, ст. ст. 2, 19, 44, 47, 83, 97, 116 КЗоТ Украины, руководствуясь ст. ст. 141, 263−265, 268, 273, 354 ГПК Украины суд,  —

Р Е Ш И Л:
Исковые требования особа_1 в ГП «Угольная компания» Краснолиманская «о взыскании выплат, причитающихся работнику при увольнении — удовлетворить частично.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания» Краснолиманская «в пользуь особа_1:
 — задолженность по начисленной, но не выплаченной при увольнении заработной платы (в том числе компенсацию за неиспользованный отпуск, выходное пособие) по декабрь 2019 — апрель 2020 году в сумме 67 189 (шестьдесят семь тысяч сто восемьдесят девять) рублей 42 копейки (сумма определена с учетом удержания подоходного налога с граждан, взносов и других обязательных платежей);
 — разовую помощь по условиям коллективного договора в сумме 19 288 (девятнадцать тысяч двести восемьдесятят восемь) рублей 86 копеек без учета подоходного налога с граждан и других обязательных платежей.
В остальной части иска отказать.
Допустить немедленное исполнение решения суда в части взыскания с ГП «Угольная компания» Краснолиманская «в пользу особа_1 заработной платы в пределах месячного платежа за март 2020 году в сумме 8266 (восемь тысяч двести шестьдесят шесть) рублей 72 копейки (сумма определена с учетом подоходного налога с граждан и других обязательныхх платежей).
Судебные расходы по делу, в соответствии с ч. 6 ст. 141 ГПК Украины, отнести на счет Государственного предприятия «Угольная компания» Краснолиманская «взыскав с ответчика в пользу государства судебный сбор в сумме 868 (восемьсот шестьдесят восемь) рублей 78 копеек.
Решение суда вступает в законную силу в соответствии со ст. 273 ГПК Украины после окончания срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решениея, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Решение суда может быть обжаловано в течение тридцати дней по правилам, установленным ст. ст. 354, 355 ГПК Украины и, соответственно п. П. 15.5 п. 15 ч. 1 Переходных положений ГПК Украины,  — в Донецкий апелляционный суд через Красноармейский городской судобласти или непосредственно в суд апелляционной инстанции.
Согласно п. 3 раздела ХII «Заключительные положения» ГПК Украины (в редакции Закона № 731-IX от 18.06.2020 г..) Во время действия карантина, установленного Кабинетом Министров Украины с целью предотвращения распространения коронавирусной болезни (covid-19), суд по заявлению участников дела и лиц, не участвовавших в деле, если суд решил вопрос об их правах, интересы и (или) обязанности (при наличии у них права на совершение соответствующих процессуальних действий, предусмотренных настоящим Кодексом), восстанавливает процессуальные сроки, установленные нормами настоящего Кодекса, если признает причины их пропуска уважительными и такими, обусловленные ограничениями, введенными в связи с карантином; суд может восстановить соответствующий срок как до, так и после его окончания; суд по заявлению лица продолжает процессуальный срок, установленный судом, если невозможность совершения соответствующей процессуальной действия в определенный срок обусловлена ​​ограничениями, введенными в связи с карантином.
Согласно ч. 5 ст. 268 ГПК Украины датой принятия решения, принятого при отсутствии участников дела, является дата составления полного судебного решения.
Дата составления полного текста решения суда — 20.08.2020 года.
Сведения об участниках дела согласно п. 4 ч. 5 ст. 265 ГПК Украины:
 — истец особа_1, информация_2, регистрационный номер учетной карточки плательщика налогов номер_2, адрес регистрации: адрес_1;
 — ответчик Государственное предприятие «Угольная компания» Краснолиманская «, код егрпоу 31599557, юридический адрес: 85310, Донецкая область,. Покровск м. Родинское, ул. Победы, 9

судья:

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

Єдиний унікальний номер справи 235/3438/20
Номер провадження 2/235/1357/20

рішення
іменем україни
20 серпня 2020 року м. Покровськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Клікунової А.С.,
за участю секретаря судового засідання: Ліпскіс О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою особа_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення виплат, належних працівнику при звільненні,  —

В С Т, А Н О В И В:
03.06.2020 року на розгляд суду пред`явлено вказану позовну заяву, в якій особа_1 просить стягнути з ДП «ВК «Краснолиманська» нараховані, але не виплачені при звільненні суми заробітку в загальному розмірі 105942, 41 гривень.
Позов мотивовано тим, що особа_1 з 06.11.2007 року по 15.04.2020 року перебував в трудових відносинах з ДП «ВК «Краснолиманська», звільнений на підставі ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням). З часу припинення трудових відносин супереч ст. 116 КЗпП України, відповідачем своєчасно, не надано остаточного розрахунку, не виплачені належні суми заробітку: грудень 2019 року — 9735, 85 гривень, січень 2020 року — 10772, 09 гривень, лютий 2020 року — 9907, 56 гривень, березень 2020 року — 10269, 22 гривень, квітень 2020 року — 45080, 91 гривень (до останньої виплати увійшла компенсація за невикористані дні відпустки та вихідна допомога за ст. 44 КЗпП України). Крім того, особа_1 зазначає, що має право на отримання одноразової допомоги, яка виплачується відповідно до Колективного договору ДП ВК «Краснолиманська» при першому звільненні з підприємства особам, які мають право на пенсію за віком, зокрема, чоловікам зі стажем роботи у вугільній галузі 15 року — у розмірі двомісячного середнього заробітку. Позивач має стаж роботи у вугільній галузі повних 16 років, з 18.02.2014 року отримав право на пенсію, однак не звільнився, продовжив працювати на ДП «ВК «Краснолиманська». За таких обставин, особа_1 заявляється вимога стягнення з відповідача, окрім нарахованих при звільненні сум складових заробітної плати, одноразову допомогу у розмірі двомісячного середнього заробітку в сумі 20176, 78 гривень (а.с. 1−3).
Ухвалою суду від 09.06.2020 року порушено справу за правилами спрощеного позовного провадження (між сторонами виникли матеріально-правові і процесуально-правові наслідки такого рішення судді); розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, що узгоджується з ч. 4 ст. 19, ст. 274 ЦПК України (а.с. 12).
13.08.2020 року ДП «ВК «Краснолиманська» на позовну заяву, в порядку ст. 278 ЦПК України, подано відзив, з якого вбачається, що відповідач вважає вимоги особа_1 безпідставними, оскільки звільнення та розрахунок при припиненні трудових відносин здійснені у повній відповідності до норм чинного законодавства України про працю. Так, особа_1 звільнений з підприємства 15.04.2020 року за ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Позивачу нараховано наступні суми, що підлягають сплаті: грудень 2019 року — заробітна плата за 21 роб. день — 9735, 85 грн., до сплати — 7837, 36 грн., часткова виплата 23.07.2020 року — 1851, 92 грн., залишок до сплати на 13.08.2020 року — 5985, 44 грн.; січень 2020 року — заробітна плата 22 роб. дні — 10 772, 09 грн., до сплати — 8671, 53 грн., лютий 2020 року — заробітна плата 20 роб. дні — 9907, 56 грн., до сплати — 7975, 59 грн.; березень 2020 року — заробітна плата 22 роб. дні — 10269, 22 грн., до сплати — 8266, 72 грн.; квітень 2020 року — простій 11 роб дні — 3258, 09 грн., компенсація за невикористану відпустку 31 кал. день — 11405, 52 грн., вихідна допомога за ст. 44 КЗпП України — 30417, 30 грн., після обов`язкових утримань до сплати — 36290, 14 грн. 15.04.2020 року позивач не працював, день звільнення співпадає з днем перебування у відпустці (відпустка з 22.01.2020 року — 04.02.2020 року продовжена на підставі лікарняного). В день звільнення особа_1 відповідно до вимог ч. 1 ст. 43 КЗпП України, пп. 2.26, 2.27 ч. 2 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників» — у відділі кадрів видана трудова книжка, після чого позивач повинен був звернутися до каси бухгалтерії з письмовою заявою для повного розрахунку, однак такої вимоги заявлено не було. Статтею 116 КЗпП України передбачені строки, порядок та обставини, за яких власник або уповноважений ним орган зобов`язаний здійснювати остаточний розрахунок зі звільненим працівником, зокрема, у разі, якщо день звільнення для робітника не робочий день, то належні суми заробітку мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред"явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В свою чергу, особа_2 який в день звільнення не працював, ані під час отримання трудової книжки, ані в наступному вимог щодо проведення остаточного розрахунку не пред`явив, тому ДП «ВК «Краснолиманська» вважає, що в даному випадку відсутній предмет спору, а саме вина відповідача у нібито невиплаті належних працівникові сум у строки зазначені у статті 116 КЗпП України. В контексті такої позиції, відповідач просить при розгляді справи врахувати висновки Верховного суду, викладені в постанові від 27.01.2020 року у справі № 683/3060/16-ц, та від 03.07.2019 року у справі № 742/845/17. Що стосується вимог особа_2 про виплату одноразової допомоги за ст. 8.10 Колективного договору та п. 12.15 Галузевої угоди,  — ДП «ВК «Краснолиманська» вважає їх безпідставними, оскільки позивач звільнений з підприємства за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, та записів ані в наказі, ані в трудовій книжці про припинення трудових відносин з причини виходу не пенсію немає. Додатково у відзиві зазначено, що на сьогоднішній день на ДП «ВК «Краснолиманська», як і на багатьох вугледобувних підприємствах регіону, склалася складна економічно-фінансова ситуація, яка спричинила простій на підприємстві, починаючи з 19.12.2019 року, про що виданий відповідний наказ № 875. На час простою до роботи залучаються лише працівники, які мають бути задіяні у роботах з підтримки життєдіяльності підприємства, а саме роботоспроможності гірничошахтного устаткування, попередження затоплення гірничих вироботок тощо, при цьому позивач до таких працівників не відноситься. Незважаючи на важке фінансове становище ДП «ВК «Краснолиманська» проявлено дбайливість до особа_2 та нараховано допомогу відповідно до статті 44 КЗпП України. Адміністрацією та представниками законно обраної профспілкової організації підприємства, починаючи з грудня 2019 року вживаються всі можливі заходи в межах чинного законодавства для вирішення питання щодо погашення заборгованості з виплати заробітної плати шахтарям, зокрема, відповідні звернення неодноразово направлялися до Президента України, Прем`єр-міністра України, Голови Донецької обласної державної адміністрації, Міністра енергетики та захисту довкілля України, Голови Служби безпеки України. За таких обставин, ДП ВК «Краснолиманська» вкрай важко виконувати в повному обсязі вимоги ст. 116 КЗпП України, тому відповідач просить суд взяти до уваги, що вина підприємства в своєчасному проведенні розрахунку відсутня, така затримка виникла з огляду непереборної сили, за даних умов такої події форс-мажору як вимушений простій (а.с. 23−26).
Правом подати відповідь на відзив особа_1 не скористався.
Сторони на виклик до суду не з`явилися.
Позивачем особа_1 суду адресовано заяву про розгляд справи в його відсутність, позов підтримано, просить ухвали рішення на підставі письмових матеріалів у справі.
Представник відповідача ТОВ «Краснолиманське» Бушинська Є.В. (уповноважена довіреністю) подала заяву про розгляд справи без її участі.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх [censored] встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин,  — приходить до наступних висновків.
Судом встановлено такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.
Згідно записів в трудовій книжці серійний номер номер_1 особа_1 перебував у трудових відносинах з ДП «ВК «Краснолиманська»:
 — 06.11.2007 року — прийнятий машиністом підземних установок 3 розряду з повним робочим днем в шахті;
 — 14.08.2008 року — переведений машиністом підземних установок з повним підземним робочим днем в шахті;
 — 02.04.2009 року — переведений машиністом підземних установок 3 розряду з повним підземним робочим днем;
 — 15.04.2020 року — звільнений за власним бажанням за ч. 3 ст. 38 КЗпП України (а.с. 6). До матеріалів справи долучено копію заяви особа_1 від 15.04.2020 року про звільнення (а.с. 15).
Згідно наказу ДП «ВК «Краснолиманська» № 435/к від 15.04.2020 року особа_1 звільнений з посади машиніста підземних установок 3 розряду за власним бажанням згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України з 15.04.2020 року; розрахунковому відділу виплатити вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку згідно статті 44 КЗпП України (а.с. 16).
Спірні відносини між сторонами виникли з підстав того, що при звільненні позивача розрахунок з ним своєчасно не проведено.
Згідно з частиною першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до статті 2 КЗпП працівники мають право, зокрема, на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади. Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа «Суханов та Ільченко проти України») «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» / «правомірне очікування» стосовно ефективного здійснення права власності.
Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Аналіз норм ст. ст. 47, 116 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці» свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, тощо) належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України № 6−1395цс16 від 26.10.2016 року, № 6−788цс16 від 14.12.2016 року, № 6−2912цс16.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Судом з урахуванням вказаної норми надається оцінка доводів позивача в частині обґрунтування вимог про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в заявленому розмірі.
Про надання відомостей щодо нарахованої і виплаченої зарплати вказано в ст. 110 КЗпП і ст. 30 Закону України «Про оплату праці» — при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.
Згідно розрахункових листів (табуляграм) заробітної плати, видані ДП «ВК «Краснолиманська» на ім"я особа_1 (таб. № 789):
 — за грудень 2019 року: нараховано 9735, 85 гривень (оклад — 6194, 16 грн., нічні 1179, 84 грн., вечірні — 235, 97 грн., ходові — 897, 51 грн., святкові — 294, 96 грн., висогу — 929, 12 грн., компенс. несвоєч. випл. — 4, 29 грн.);
 — за січень 2020 року: нараховано 10772, 09 гривень (оклад — 6194, 16 грн., нічні — 1022, 53 грн., оплата святкових — 294, 96 грн., премія — 782, 63 грн., вечірні — 314, 62 грн., ходові — 939, 11 грн., додат. святк. — 294, 96 грн., вислуга — 929, 12 грн.);
 — за лютий 2020 року: нараховано 9907, 56 гривень (оклад — 5399, 20 грн., нічні 1258, 50 грн., премія — 739, 37 грн., вечірні — 235, 97 грн., ходові — 886, 60 грн., вислуга — 884, 88 грн., компенс. несвоєч. випл. — 3, 04 грн.);
 — за березень 2020 року: нараховано 10269, 22 гривень (оклад — 5309, 28 грн., нічні — 943, 88 грн., оплата святк. — 294, 96 грн., премія — 680, 39 грн., вечірні — 255, 63 грн., ходові — 808, 85 грн., простій — 884, 88 грн., додат. святк. — 294, 96 грн., вислуга — 796, 39 грн.);
 — за квітень 2020 року: нараховано 45080, 91 гривень (компенс. несвоєчас. випл. — 13, 53 грн., оплата простою — 3244, 56 грн., компенс. відпуск. за 25 днів — 9198, 00 грн., компенс. відпуск. за 6 днів — 2207, 52 грн., вихідна допомога — 30417, 30 грн.) — а.с. 7.
ДП «ВК «Краснолиманське» висловлено заперечення проти заявленого особа_1 розміру заборгованості по заробітній платі.
Згідно бухгалтерських довідок ДП «ВК «Краснолиманська» при звільненні особа_1 (таб № 789):
 — за 12.2019 року: нараховано заробітну плату за 21 роб. день — 9735, 85 гривень, після обов`язкових утримань до сплати — 7837, 36 гривень, з яких частково перераховано 1851, 92 грн.: 26.06.2020 року — 200, 00 грн., 26.06.2020 року — 202, 78 грн., 16.07.2020 року — 848, 40 грн., 23.07.2020 року — 600, 74 грн.; залишок до сплати — 5985, 44 гривень (довідка № 1169 від 12.08.2020 року — а.с. 28);
 — за 01.2020 року: нараховано заробітну плату за 22 роб. дні — 10772, 09 гривень, після обов`язкових утримань до сплати — 8671, 53 гривень (довідка № 1170 від 12.08.2020 — а.с. 29);
 — за 02.2020 року: нараховано заробітну плату за 20 роб. днів — 9907, 56 гривень, після обов`язкових утримань до сплати — 7975, 59 гривень (довідка № 1171 від 12.08.2020 року — а.с. 30);
 — за 03.2020 року: нараховано заробітну плату за 22 роб. дні — 10269, 22 гривень, після обов`язкових утримань до сплати — 8266, 72 гривень (довідка № 1172 від 12.08.2020 року — а.с. 31);
 — за 04.2020 року: нараховано заробітну плату за 11 роб. дні, простій — 3258, 09 гривень, компенсацію за невикористану відпустку за 31 календ. дні — 11405, 52 гривень, вихідна допомога за ст. 44 КЗпП України — 30417, 30 гривень, після обов`язкових утримань до сплати — 362902, 14 гривень (довідка № 1173 від 12.08.2020 року — а.с. 32).
Таким чином, загальна сума заборгованості станом на 13.08.2020 року складає 67189, 42 гривень
Відомості вказаних бухгалтерських довідок позивачем особа_1 не оспорено, доказів, які б спростовувалися зазначені підрахунки не надано.
Відповідно до статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення; якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок; про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум; в разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно пункту 2.2 Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237−1 цього кодексу вказано, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Судом встановлено, що 15.04.2020 року особа_1 подав заяву про звільнення з посади машиніста підземних установок 3 розряду ДП «ВК «Краснолиманська» за ч. 3 ст. 38 КЗпП України (а.с. 34).
Згідно наказу ДП «ВК «Краснолиманська» № 435/к від 15.04.2020 року особа_1 звільнений з посади машиніста підземних установок 3 розряду за власним бажанням згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України з 15.04.2020 року; розрахунковому відділу виплатити вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку згідно статті 44 КЗпП України (а.с. 35).
День звільнення — 15.04.2020 року не був робочим днем для особа_1, позивач не працював, спуску в шахту не здійснював, перебував у відпустці що підтверджується довідкою відділу контрольного табелю підприємства (а.с. 33).
Перебуваючи у відпустці позивач скористався правом подати заяву про звільнення за власним бажанням (ч. 3 ст. 38 КЗпП України). Суд зазначає, що в такому випадку роботодавцю видавати наказ про переривання відпустки або виходити працівнику на один день на роботу не потрібно. Таким чином, днем звільнення особа_1 є день відпустки.
За таких обставин, зважаючи на те, що у день звільнення позивач не працював, відповідно до положень ст. 116 КЗпП України, сума належних виплат (складові нарахованого заробітку) мала бути виплачена роботодавцем не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
У частині першій статті 116 КЗпП законодавцем обов`язок роботодавця здійснити розрахунок з працівником, який не працював у день звільнення, поставлений в залежність від наявності вимоги про такий розрахунок
Дані про звернення особа_1 в будь-який спосіб (усно до бухгалтерії, письмово до керівництва) з вимогою про виплату нарахованих при звільненні сум заробітку з 15.04.2020 року (день звільнення) по 03.06.2020 року (дата подачі позову) — судом при розгляді справи не встановлено.
З урахуванням вищевикладеного, звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, слід вважати пред`явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена статтею 116 КЗпП України (якщо така вимога раніше не пред`являлась). Такий висновок відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 по справі № 742/845/17 (НП 61−21871св18), та від 27.01.2020 року у справі № 682/3060/16-ц (НП N 61−23170сво18),  — які підлягають обов`язковому врахуванню відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали про відкриття провадження, копію позовної заяви з додатками з дотриманням ст. 190 ЦПК України надіслано на адресу ДП ВК «Краснолиманське», та згідно розписки отримано представником відповідача — 03.07.2020 року (а.с. 13). Виплата заборгованості по заробітній платі не пізніше наступного дня після отримання копії позовної заяви (тобто в граничний строк 04.07.2020 року) відповідачем не здійснена.
Суд відхиляє позицію ДП «ВК «Краснолиманська» щодо застосування до спірних відносин положення стаття 617 ЦК України, та звільнення від обов`язку виплатити на користь особа_1 нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, з огляду відсутності вини роботодавця у не проведені при звільненні остаточного розрахунку, оскільки невиконання обов`язків передбачених трудовим законодавством викликано обставинами непереборної сили. Так, відповідно до наказу ДП «ВК «Краснолиманська» № 875 від 19.12.2019 року з 19 грудня 2019 року визначено період простою підприємства з причин не пов`язаних з виною працівників (а.с. 36).
Суд зазначає, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору) як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Проте заробітна плата в розумінні норм ст. 94 КЗпП України, ст. 1 Закону України «Про оплату праці» не є відповідальністю за порушення строків виконання зобов`язань, це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Форс-мажорні обставини можуть свідчити про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, та можуть бути виключно підставою для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. Разом з тим, в даній справі особа_1 не заявлено вимог про стягнення з ДП «ВК «Краснолиманська» середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Заробітна плата, в тому числі оплата за час простою (ст. 113 КЗпП України), компенсація за невикористані дні щорічної відпустки (ст. 83 КЗпП України), вихідна допомога (ст. 44 КЗпП України) не є відповідальністю за порушення строків розрахунку при звільненні.
За змістом пункту 4 частини першої Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)», усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Таким чином, роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано, що забезпечує реалізацію одного із принципів здійснення трудових правовідносин — відплатність праці.
Повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані сторонами докази, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону в розумінні їх належності та допустимості,  — суд приходить до висновку, що примусовому стягненню з ДП «ВК «Краснолиманська» на користь особа_1 підлягає заборгованість з нарахованих, але не виплачених при звільненні складових заробітку в сумі 67189, 42 гривень, з урахуванням вже здійсненого відповідачем утримання прибуткового податку з громадян, внесків й інших обов`язкових платежів з цієї суми.
По суті позовних вимог особа_1 про стягнення з ДП «ВК «Краснолиманська» разової допомоги при звільненні згідно положень Колективного договору, Галузевої угоди — суд зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 97 КЗпП України, статті 15 Закону України «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Відповідно до статті 19 КЗпП України контроль за виконанням колективного договору проводиться безпосередньо сторонами, які його уклали, у порядку, визначеному цим колективним договором.
Позивач особа_1 зазначає, що має право на разову допомогу у розмірі двомісячного середнього заробітку відповідно до положень пункту 8.10 Колективного договору.
Відповідач ДП «ВК «Краснолиманська» ґрунтує позицію захисту проти таких вимог запереченнями, що положення п. 8.10 Колективного договору, та п. 12.15 Галузевої угоди на позивача не розповсюджується.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.
Судом надається правова оцінки спірних відносин сторін.
Згідно п. 8.10 Розділу 8 «Соціальне задоволення потреб трудящих» Колективного договору ДП «ВК «Краснолиманська» в редакції від 05.07.2006 року (оприлюднений на офіційному веб-сайті відповідача за Інтернет посиланням: інформація_1, огляд сторінки узгоджується з ч. 7 ст. 85 ЦПК України): працівникові, який має право на пенсію за віком, при першому його звільненні, з Підприємства (незалежно від причин звільнення, крім звільнення за порушення законодавства, трудової дисципліни і правил техніки безпеки) виплачується одноразова допомога, розмір якого залежить від стажу роботи в галузі і середнього заробітку але не менше, зокрема, для чоловіків 15 років — двомісячний середній заробіток; виплату [censored] за рахунок коштів прибутку підприємства. Якщо в трудовій книжці працівника є запис про те, що він раніше звільнявся з підприємства вугільної промисловості у зв`язку з виходом на пенсію, то в цьому випадку виплата одноразової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію не проводиться (роздруківка сторінка вказаного веб-сайту — а.с.39, 40).
З копії трудової книжки позивача особа_1 вбачається, що наявний стаж роботи у вугільній галузі повних 16 років (з 28.07.1993 року по 16.09.1997 року — трудова діяльність на ВАТ «Шахта «Красноармійська-Західна № 1», з 06.11.2007 року по 15.04.2020 року — трудова діяльність на ДП «ВК «Краснолиманська»).
Згідно пенсійного посвідчення № номер_2 — особа_1 з 18.02.2014 року перебуває на обліку Пенсійного фонду, отримує пенсію за віком (а.с. 10).
Запис в трудовій книжці позивача про звільнення в зв`язку з виходом на пенсію за набуттям такого право — відсутній. Таким чином, особа_1 після призначення пенсії не звільнився з ДП «ВК «Краснолиманська» та продовжив працювати.
Трудові відносини сторін припинено 15.04.2020 року, позивача звільнено за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, положенням якої передбачено, що працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи Трудового договору. При цьому, особа_1 нараховано вихідну допомогу згідно статті 44 КЗпП України (в сумі 30417, 30 гривень).
Положенням п. 8.10 Колективного договору передбачений обов`язок роботодавця виплатити працівникові, який має право на пенсію за віком, при першому його звільненні разову допомогу. За переконанням суду, позивач особа_1 має право на таку допомогу, оскільки набув право на пенсію за віком, з 18.02.2004 року призначений відповідний вид пенсії, при цьому до розірвання Трудового договору 15.04.2020 року з ДП «ВК «Краснолиманська» з підприємств вугільної промисловості у зв`язку з виходом на пенсію не звільнявся.
Здійснення розрахунків середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.
Так, абзацом третім пункту 2 розділу ІІ Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата.
Суд розраховує середній заробіток, виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, що передують події звільнення (квітень 2020 року), в яких особа_1 відпрацював повну кількість робочих днів, а саме за березень 2020 року, лютий 2020 року. При цьому, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки (ЄВ, військовий збір тощо).
Згідно довідки ДП ВК «Краснолиманська» № 1168 від 12.08.2020 року заробітна плата особа_1 дорівнює: за лютий 2020 року за 20 роб. дні — 9904, 52 гривень, за березень 2020 року за 19 роб. дні — 9384, 34 гривень; середньомісячний заробіток складає 9644, 43 гривень (9904, 52 грн. + 9384, 34) / 2 місяці) (а.с. 27).
Таким чином, сума разової допомоги відповідно до п. 8.10 Колективного договору, що підлягає стягненню з ДП «ВК «Краснолиманська» на користь особа_1 дорівнює 19288, 86 гривень. Виконуючи рішення в цій частині, роботодавець має виконати функції податкового агента щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України. Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Так, особа_1 від сплати судового збору в частині позову про стягнення заробітної плати звільнений відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються витрати на користь осіб, які їх понесли. Позов особа_1 задоволено частково на суму 86478, 28 гривень, тобто на 82% від заявлених вимог (86478, 28 / 105942, 41 * 100%), тому розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь держави дорівнює 868, 78 гривень (1059, 42 * 82 / 100).

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 2, 19, 44, 47, 83, 97, 116 КЗпП України, керуючись ст. ст. 141, 263−265, 268, 273, 354 ЦПК України суд,  —

В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги особа_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення виплат, належних працівнику при звільненні — задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь особа_1:
 — заборгованість з нарахованої, але не виплаченої при звільненні заробітної плати (в тому числі компенсацію за невикористану відпустку, вихідну допомогу) за грудень 2019 року — квітень 2020 року в сумі 67 189 (шістдесят сім тисяч сто вісімдесят дев`ять) гривень 42 копійки (сума визначена з урахуванням утримання прибуткового податку з громадян, внесків й інших обов`язкових платежів);
 — разову допомогу за умовами колективного договору в сумі 19 288 (дев`ятнадцять тисяч двісті вісімдесят вісім) гривень 86 копійок без урахування прибуткового податку з громадян й інших обов`язкових платежів.
В іншій частині позову відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь особа_1 заробітної плати в межах місячного платежу за березень 2020 року в сумі 8266 (вісім тисяч двісті шістдесят шість) гривень 72 копійки (сума визначена з урахуванням прибуткового податку з громадян й інших обов`язкових платежів).
Судові витрати по справі, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, віднести на рахунок Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» стягнувши з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 868 (вісімсот шістдесят вісім) гривень 78 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 354, 355 ЦПК України та, відповідно п. п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України,  — до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України (в редакції Закону № 731-IX від 18.06.2020 р.) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (covid-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином; суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення; суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дата складання повного тексту рішення суду — 20.08.2020 року.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
 — позивач: особа_1, інформація_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків номер_2, адреса реєстрації: адреса_1;
 — відповідач: Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська», код єдрпоу 31599557, юридична адреса: 85310, Донецька область, м. Покровськ м. Родинське, вул. Перемоги, 9

Суддя: