ДП "ВК "КРАСНОЛИМАНСЬКА": невыплата зарплаты

Единственный уникальный номер235 / 2532/21
Производство №2 / 235/1110/21


решение
именем украины
24 мая 2021 Красноармейский районный суд Донецкой области в составе председательствующего судьи [Б.] к.п. с участием секретаря судебного заседания [Г.] с.в., рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда М.Покровский в порядке упрощенного исковых ого производства гражданское дело по иску лицо_1 к гп «Угольная компания« Краснолиманская »о взыскании задолженностипо заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, -
в:
особа_1 (далее - истец) в лице представителя - адвоката [М.] н.в. обратился в суд с иском, в котором, с учетом заявления представителя истца от 21.05.2021, просит взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания« Краснолиманская »(далее - ответчик) в свою пользу задолженность по заработной плате в сумме 126 094, 87 грн и средний заработок за время задержки расчета при освонии за период с 01.09.2021 по день принятия судебного решения, размер которого по состоянию на 01.04.2021 составляет 131610, 57 грн.
В обоснование иска указано, что истец состоял в трудовых отношениях с ответчиком, приказом от 25.08.2020 был уволен из шахты по ч.3 ст.38 КЗоТ Украины по собственному желанию, последний день работы у ответчика - 31.08.2020. Утверждает, что в день увольнения ответчик провел с ним окончательный расчет, в связи с чем в день подачи иска образовалась заборгованисво в размере 126094, 87 грн.
Ссылаясь на предписания статей 116 и 117 КЗоТ Украины, истец просит взыскать с ответчика задолженность по заработной плате и средний заработок за весь период задержки расчета - по день вынесения решения, учитывая, что среднедневной заработок истца, определенный ответчиком, равна 895, 31 грн.
Истец и его представитель в суд не прибыли, от истца поступило заявление о рассмотрении дела без его участия, на иске настаивает (а.с.15).
ответчик правом участия в судебном заседании не воспользовался, направив в суд отзыв на иск и заявление о рассмотрении дела без участия представителя ответчика. По содержанию отзыва ответчик просит отказать в иске и отмечает, что задолженность ответчика по заработной плате перед истцом составляет 126 094, 87 грн; среднедневной заработок истца составляет за последние 2 месяца 895, 31 грн; ни при получении истцом трудовой книжки, ни в следующем истец требований к ответчику о проведении остаточного расчета не заявлял, следовательно, по мнению ответчика, фактически согласился с проведением ответчиком окончательного расчета по заработной плате на усмотрение ответчика. Указывает, что иск ответчиком получен 23.04.2021, следовательно период задержки расчета выплат следует считать со следующего дня, то есть с 24.04.2021; считает целесообразным уменьшить сумму среднего заработка, поскольку истец обратился в суд через 8 месяцев после освобождения. Также обращает внимание суда на сложную экономически финансовую ситуациюна предприятии ответчика (а.с.22-26, 31).
В силу предписаний ст.223 гпк Украины суд считает возможным осуществить рассмотрение дела по существу при отсутствии ее участников.
Согласно ч.2 ст.247 гпк Украины фиксирования судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не осуществляется.
Определением суда от 16.04.2021 производство по делу открыто в порядке упрощенного искового производства (а.с.18).
Фактические обстоятельства дела, установленные судом, и содержание спорного правоотношения.
Истец с 25.01.2019 по 31.08.2020 находился в трудовых отношениях с ответчиком; приказом ответчика №1413 / к от 25.08.2020 истец был уволен на основании ст.38 КЗоТ Украины по собственному желанию (а.с.8-9).
По данным контрольного табеля №1060 истец 31.08.2020, то есть в день увольнения, работал (а.с.27), что признается и ответчиком.
Согласно справке ответчика от 18.03.2021 №236 за подписью главного бухгалтера и начальника розр.сектору ответчик имеет перед истцом задолженность по выплате зарабитной платы в размере 126 094, 87 грн, из которых по 01.2020р. - 13472, 09 грн, по 02.2020р. - 2846, 85 грн, за март 2020 - 2599, 47 грн, за апрель 2020 - 3300, 67 грн, за июль 2020 - 15 360, 81 грн, по август 2020 - 88514, 98 грн ; суммы задолженности указаны после удержания обязательных налогов и сборов (а.с.10).
Согласно справке от 18.03.2021 №237, выданной ответчиком, среднедневной заработок истца на дату увольнения составляет 895, 31 грн, учитывая размер начисленной зарабитной платы за июнь-июль 2020 и отработанные в этих месяцах дни (а.с.11).
Суд, решая заявленный спор, исходит из таких норм права.
По предписаниям ст.47 КЗоТ собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в ст.116 настоящего Кодекса.
Согласно ч.1 ст.116 КЗоТ при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, проводитьься в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
В случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст.116 этого кодекс, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета (ч.1 ст.117 КЗоТ).
В п. 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24.12.1999 № 13 «о практике применения судами законодательства об оплате труда» указано, что установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику ни были выплаченныепринадлежащие ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе - на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела - по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствие в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств в работодателя неисключает его ответственности. При определении средней заработной платы следует исходить из того, что во всех случаях, когда по действующему законодательству она сохраняется за работниками предприятий, учреждений, организаций, это следует делать в соответствии с Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением кму от 08.02.1995 №100.
Учитывая приведенные законодательные предписания и установлены обстоятельства спорных правоотношений, за отсутствием доказательств в подтверждение того, что задержка расчета сТалас не по вине ответчика, суд приходит к выводу, что оформив увольнение истца и выдав ему трудовую книжку, ответчик свою обязанность по проведению с истцом полного расчета в день увольнения не совершил, а потому могут быть как для взыскания задолженности по заработной плате в размере 126 094, 87 грн (сумма указана за исключением обязательных удержаний), так и для применения к ответчику ответственности за задержку расчета при увольнении, предусмотренную ст.117 КЗоТ Украины.
как укачено выше, судом установлено, что истец в день увольнения работал.
Решая вопрос размера среднего заработка за все время задержки, подлежит взысканию с ответчика в пользу истца, суд исходит из размера среднедневного заработка истца согласно справке от 18.03.2021 (а.с.237), который рассчитан в соответствии с требованиями Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением кму от 08.02.1995 №100, и равна 895, 31 грн.
В день вынесения данного решения (24.05.2021) время задержки расчета с истцом равна 182 рабочим дням (с 01.09.2020 по 24.05.2021 включительно).
Таким образом, сумма среднего заработка за все время задержки расчета, непроведенного при увольнении и по день вынесения решения, равна 162 946, 42 грн (895, 31 грн. * 182 рабочих дня).
Согласно правовой позиции Верховного Суда Украины, изложенной в постановлении от 27.04.2016 по гражданскому делу №6-113цс16, и Верховного Суда, изложенной в постановлении от 31.10.2018 по гражданскому спРави № 756/10824/15-ц (производство № 61-7694зпв18), у суда имеется право уменьшить размер среднего заработка, должен заплатить работодатель работнику за время задержки выплаты по вине работодателя причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, определенные ст.116 КЗоТ и такое право суда зависит от следующих факторов: наличие спора между работником и работодателем по поводу размера подлежащих выплате работнику сумм по трудовому договору на день увольнения; возникновения спора между работодателем и працивником после того, как подлежащие к выплате работнику суммы по трудовому договору в связи с его увольнением должны быть оплачены работодателем; принятия судом решения о частичном удовлетворении требований работника о выплате причитающихся ему при увольнении сумм в сроки, определенные статьей 116 настоящего Кодекса; размер недоплаченной суммы, существенность этой доли по сравнению со средним заработком работника; обстоятельства, при которых было установлено наличие задолженности; действия ответчика по выплате.
Принимая во внимание приведенную правовую позицию суда кассационной инстанции, учитывая, что выплачена истцу при увольнении 31.08.2021 (01.09.2020) сумма заработной платы равен 126 094, 87 грн, за взысканием которой истец к ответчику не обращался, в суд обратился только в апреле 2021г., а сумма среднего заработка за время задержки расчета в итоге равна 162 946, 42 грн, что больше невыплаченную сумму заработной платы, суд считает справедливым применить принцип соразмерности и уменьшить колир возмещения истцу заработной платы за время задержки расчета, и взыскать с ответчика в пользу истца средний заработок в размере 81473, 21 грн.
Учитывая изложенное, исковые требования подлежат удовлетворению.
Согласно ч.1 п.1 ст. 5 Закона Украины «о судебном сборе» истец освобожден от уплаты судебного сбора по делам о взыскании заработной платы.
Учитывая правила ст.141 гпк Украины, сумма в размере 908 грн (судебный сбор за заявленное требование о взыскании задолженностиости по заработной плате) подлежит взысканию с ответчика в доход государства; сумма в размере 454 грн (50% от 908 грн - судебный сбор за заявленное требование о взыскании среднего заработка, уплаченный истцом) подлежит взысканию с ответчика в пользу истца.
Согласно п.2 ч.1 ст. 430 гпк Украины решение в части выплаты заработной платы, но не более чем за один месяц, подлежит немедленному исполнению, то есть в данном случае сумма заработной платы за январь 2020 в размере 13472, 09 грн.
управляясь статьями 141, 264, 265, 430 гпк Украины, -
решил:
Исковое заявление особа_1 к гп «Угольная компания« Краснолиманская »о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении удовлетворить частично.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания« Краснолиманская »в пользу особа_1, информация_1, задолженность по заработной плате в размере 126 094, 87 грн (сто двадцать шесть тысяч девяносто четыре грн 87 коп) (сумма указана после удержания обязательных налогов и сборов).
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания« Краснолиманская »в пользу особа_1, информация_1, сумму среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, без учета сумм налогов и сборов в размере 81 473, 21 грн (восемьдесят одна тысяча четыреста семьдесят-три грн 21 коп ).
В остальной части иска отказать.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания« Краснолиманская »в пользу государства судебныйсбор в размере 908, 00 грн (девятьсот восемь грн 00 коп).
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания« Краснолиманская »в пользу особа_1, информация_1, судебные расходы в виде уплаченной государственной пошлины в сумме 454, 00 грн (четыреста пятьдесят четыре грн 00 коп).
Допустить немедленное исполнение решения суда в части взыскания с гп «Угольная компания« Краснолиманская »в пользу особа_1, информация_1, заработной платы за январь 2020 в размере 13 472, 09 грн (Тринадцатыйь тысяч четыреста семьдесят две грн 09 коп) (сумма указана после удержания обязательных налогов и сборов).
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
Решение суда может быть обжаловано в Донецкий апелляционный суд в течение тридцати дней со дня его провозглашения в порядке, определенном п.15.5 раздела хиии Переходных положений гпк Украины, до или через соответствующий суд.
Истец - особа_1, зареестроване место жительства - адреса_1 рнокпп номер_1.
Ответчик - Государственное предприятие «Угольная компания« Краснолиманская », местонахождение - Донецкая область, г.Родинское, ул.Победы, 9, егрпоу 31599557.
судья

ОРИГИНАЛ на УКРАИНСКОМ:


Єдиний унікальний номер235/2532/21
Провадження №2/235/1110/21


рішення
іменем україни
24 травня 2021 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі головуючого судді [Б.] к.п. за участю секретаря судового засідання Григор`євої с.в., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Покровська в порядку спрощеного позовн ого провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
встановив:
особа_1 (далі - позивач) в особі представника - адвоката [М.] н.в. звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви представника позивача від 21.05.2021, просить стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (далі - відповідач) на свою користь заборгованість із заробітної плати у сумі 126 094, 87 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.09.2021 по день ухвалення судового рішення, розмір якого станом на 01.04.2021 складає 131610, 57 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем, наказом від 25.08.2020 був звільнений з шахти за ч.3 ст.38 КЗпП України за власним бажанням, останній день роботи у відповідача - 31.08.2020. Стверджує, що в день звільнення відповідач не провів з ним остаточний розрахунок, у зв`язку з чим на день подачі позову утворилася заборгованість у розмірі 126094, 87 грн.
Посилаючись на приписи статей 116 та 117 КЗпП України, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за весь період затримки розрахунку - по день постановлення рішення, враховуючи, що середньоденний заробіток позивача, визначений відповідачем, дорівнює 895, 31 грн.
Позивач та його представник до суду не прибули, від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, на позові наполягає (а.с.15).
Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, надіславши до суду відзив на позов та заяву про розгляд справи без участі представника відповідача. За змістом відзиву відповідач просить відмовити в позові та зазначає, що заборгованість відповідача із заробітної плати перед позивачем дорівнює 126 094, 87 грн; середньоденний заробіток позивача складає за останні 2 місяці 895, 31 грн; ані під час отримання позивачем трудової книжки, ані в наступному позивач вимог до відповідача щодо проведення остаточного розрахунку не заявляв, отже, на думку відповідача, фактично погодився з проведенням відповідачем остаточного розрахунку із заробітної плати на розсуд відповідача. Вказує, що позов відповідачем отриманий 23.04.2021, отже період затримки розрахунку виплат слід вважати з наступного дня, тобто з 24.04.2021; вважає за доцільне зменшити суму середнього заробітку, оскільки позивач звернувся до суду через 8 місяців після звільнення. Також звертає увагу суду на складну економічно-фінансову ситуацію на підприємстві відповідача (а.с.22-26, 31).
В силу приписів ст.223 цпк України суд вважає за можливе здійснити розгляд справи по суті за відсутністю її учасників.
Відповідно до ч.2 ст.247 цпк України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Ухвалою суду від 16.04.2021 провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.18).
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Позивач з 25.01.2019 по 31.08.2020 перебував у трудових відносинах з відповідачем; наказом відповідача №1413/к від 25.08.2020 позивач був звільнений на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням (а.с.8-9).
За даними контрольного табелю №1060 позивач 31.08.2020, тобто в день звільнення, працював (а.с.27), що визнається й відповідачем.
Відповідно до довідки відповідача від 18.03.2021 №236 за підписом головного бухгалтера та начальника розр.сектору відповідач має перед позивачем заборгованість з виплати заробітної плати в розмірі 126 094, 87 грн, з яких за 01.2020р. - 13472, 09 грн, за 02.2020р. - 2846, 85 грн, за березень 2020 р. - 2599, 47 грн, за квітень 2020 р. - 3300, 67 грн, за липень 2020 р. - 15 360, 81 грн, за серпень 2020 р. - 88514, 98 грн; суми заборгованості вказані після утримання обов`язкових податків та зборів (а.с.10).
Відповідно до довідки від 18.03.2021 №237, виданої відповідачем, середньоденний заробіток позивача на дату звільнення складає 895, 31 грн, враховуючи розмір нарахованої заробітної плати за червень-липень 2020 р. та відпрацьовані в цих місяцях дні (а.с.11).
Суд, вирішуючи заявлений спір, виходить з таких норм права.
За приписами ст.47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч.1 ст.117 КЗпП).
В п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою кму від 08.02.1995 №100.
Враховуючи наведені законодавчі приписи та встановлені обставини спірних правовідносин, за відсутністю доказів на підтвердження того, що затримка розрахунку сталася не з вини відповідача, суд доходить висновку, що оформивши звільнення позивача та видавши йому трудову книжку, відповідач свій обов`язок із проведення з позивачем повного розрахунку в день звільнення не здійснив, а тому є підстави як для стягнення заборгованості із заробітної плати в розмірі 126 094, 87 грн (сума вказана за винятком обов`язкових утримань), так і для застосування до відповідача відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст.117 КЗпП України.
Як зазначено вище, судом встановлено, що позивач в день звільнення працював.
Вирішуючи питання розміру середнього заробітку за весь час затримки, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд виходить з розміру середньоденного заробітку позивача відповідно до довідки від 18.03.2021 (а.с.237), який розрахований відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою кму від 08.02.1995 №100, та дорівнює 895, 31 грн.
На день постановлення даного рішення (24.05.2021) час затримки розрахунку із позивачем дорівнює 182 робочим дням (з 01.09.2020 по 24.05.2021 включно).
Таким чином, сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, непроведеного при звільненні та по день постановлення рішення, дорівнює 162 946, 42 грн (895, 31 грн.*182 робочих дня).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 27.04.2016 по цивільній справі №6-113цс16, та Верховного Суду, викладеної в постанові від 31.10.2018 по цивільній справі № 756/10824/15-ц (провадження № 61-7694зпв18), в суду наявне право зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 КЗпП, і таке право суду залежить від наступних чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу; розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника; обставини, за яких було встановлено наявність заборгованості; дії відповідача щодо її виплати.
Беручи до уваги наведену правову позицію суду касаційної інстанції, враховуючи, що невиплачена позивачу при звільненні 31.08.2021 (01.09.2020) сума заробітної плати дорівнює 126 094, 87 грн, за стягненням якої позивач до відповідача не звертався, до суду звернувся лише в квітні 2021р., а сума середнього заробітку за час затримки розрахунку в підсумку дорівнює 162 946, 42 грн, що більше за невиплачену суму заробітної плати, суд вважає справедливим застосувати принцип співмірності та зменшити розмір відшкодування позивачу заробітної плати за час затримки розрахунку, та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток в розмірі 81473, 21 грн.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 п.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати.
Враховуючи правила ст.141 цпк України, сума в розмірі 908 грн (судовий збір за заявлену вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі) підлягає стягненню з відповідача в дохід держави; сума в розмірі 454 грн (50% від 908 грн - судовий збір за заявлену вимогу про стягнення середнього заробітку, сплачений позивачем) підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Згідно з п.2 ч.1 ст. 430 цпк України рішення в частині виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, підлягає негайному виконанню, тобто в даному випадку сума заробітної плати за січень 2020 р. в розмірі 13472, 09 грн.
Керуючись статтями 141, 264, 265, 430 цпк України, -
вирішив:
Позовну заяву особа_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь особа_1 , інформація_1 , заборгованість із заробітної плати в розмірі 126 094, 87 грн (сто двадцять шість тисяч дев`яносто чотири грн 87 коп) (сума вказана після утримання обов`язкових податків та зборів).
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь особа_1 , інформація_1 , суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, без урахування сум податків і зборів, в розмірі 81 473, 21 грн (вісімдесят одна тисяча чотириста сімдесят три грн 21 коп).
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь держави судовий збір в розмірі 908, 00 грн (дев`ятсот вісім грн 00 коп).
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь особа_1 , інформація_1 , судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 454, 00 грн (чотириста п`ятдесят чотири грн 00 коп).
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь особа_1 , інформація_1 , заробітної плати за січень 2020 р. в розмірі 13 472, 09 грн (тринадцять тисяч чотириста сімдесят дві грн 09 коп) (сума вказана після утримання обов`язкових податків та зборів).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному п.15.5 розділу хііі Перехідних положень цпк України, до або через відповідний суд.
Позивач - особа_1 , зареєстроване місце проживання - адреса_1 , рнокпп номер_1 .
Відповідач - Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська», місцезнаходження - Донецька область, м.Родинське, вул.Перемоги, 9, єдрпоу 31599557.
Суддя