ДП "ВК "КРАСНОЛИМАНСЬКА": невыплата зарплаты

Производство № 2/235/1339/21
Дело № 235/3452/21
решение
именем украины

22 июня 2021 г.. Покровск

Красноармейский районный суд Донецкой области
в составе: председательствующего - судьи [Н.] г.в.
с участием секретаря судебного заседания [О.] в.в.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в сли суд в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску лицо_1 к гп «Угольная компания« Краснолиманская »о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, -

в:

В мае 2021 особа_1 обратился в суд с иском к Государственному предприятию «Угольная компания« Краснолиманская »(далее - гп« ук «Краснолиманская») о взыскании задолженности по заработной плате и среднеого заработка за время задержки расчета при увольнении.
В обоснование исковых требований указал, что состоял в трудовых отношениях с ответчиком с 25.04.2018р. по 19.05.2020р., освобожден по ч.1 ст.38 КЗоТ Украины.
В день увольнения ответчик провел с ним окончательного расчета, в связи с чем в день подачи иска образовалась задолженность по заработной плате в размере 76 903, 00 грн за период: декабрь 2019 - май 2020 года.
Просил взыскать с ответчика в своюпользу средний заработок за задержку расчета при увольнении за период с 13.05.2021 года по день принятия решения судом.
В установленный судом срок ответчик предоставил отзыв, в котором сослался на то, что не признает исковые требования, считая их безосновательными и необоснованными по следующим основаниям. Исковые требования о взыскании в пользу истца задолженности по заработной плате являются безосновательными, поскольку увольнение истца по собственному желанию осуществляется в полном соответствии с нормами действующегозаконодательства. Истцу в качестве сумм, подлежащих уплате при увольнении было начислено: по декабрь 2019 - после обязательных удержаний к оплате 7 983, 80 грн; за январь 2020 - после обязательных удержаний к уплате 11 618, 42 грн; за февраль 2020 - после обязательных удержаний к уплате 11 297, 99 грн; за март 2020 - после обязательных удержаний к уплате 12 288, 65 грн; за апрель 2020 - после обязательных удержаний к уплате 11 049, 11 грн; за май 2020 - после обов`язкових удержаний к уплате 22 665, 03 грн; всего 76 903, 00 грн (суммы в справках указаны после обязательных удержаний к уплате, то есть уже с содержанием предприятием из этих сумм обязательных налогов и сборов). Справки, выданные гп «ук« Краснолиманская », предоставленные истцом в качестве доказательства невыплаты ответчиком заработной платы истцу, свидетельствуют лишь о начисления размеры заработной платы и не несут в себе каких-либо доказательственное значение по их выплате ли выплаты. Каких-либо других доказательствоов в подтверждение невыплаты заработной платы истцом не предоставлено. Кроме того ответчик соглашается с тем, что представление истцом иска к ооо «ук« Краснолиманская »о взыскании задолженности по заработной плате можно считать надлежащим обращением уволенного работника с требованием о расчете. 19 мая 2020 истец уволился с предприятия, в этот день (увольнения) он не работал, а находился в простое, что подтверждается справкой вкт от 25.05.2021р. 19.05.2020 года истцу отвовидно с требованиями ч.1 ст.43 КЗоТ Украины, п.п.2.26, 2.27, ч.2 Инструкции о порядке ведения трудовых книжек работников, утвержденной приказом Минтруда Украины, Минюста Украины, Минсоцзащиты Украины от 29.07.93р. № 58, была выдана трудовая книжка. Истец в последний день работы не работал, находился в простое, в приказе об освобождении от 19.05.2020 года требований о окончательный расчет при увольнении не указано. Поскольку в день увольнения истец не предъявлял ни разу требований о выплате належних ему при увольнении сумм, ответчик считал, что основания для удовлетворения требований истца о задолженности по заработной плате являются безосновательными. Таким образом, ни при получении трудовой книжки, истцом каких-либо требований к ответчику по поводу расчета не заявлялось, то есть истец фактически согласился с проведением ответчиком окончательного расчета задолженности по заработной плате на усмотрение ответчика. Истец обратился с заявлением о проведении окончательного расчета от 05.05.2020 года, которая была получена ответчиком 12.05.2021 года. Предприятием был проведен расчет среднего заработка истца в соответствии с постановлением кму № 100 Среднедневной заработок истца составляет за последние два месяца 687, 29 грн. При таких обстоятельствах, ответчик считал, что период задержки расчета выплат, причитающихся работнику при увольнении, следует считать со дня получения представителем ответчика копии искового заявления - 13.05.2021 года (дата, когда ответчику стало известно о требовании позивача). Исходя из изложенного, исковые требования, по мнению ответчика, являются безосновательными и не подлежат удовлетворению. Вместе с тем, общими принципами гражданского законодательства является справедливость, добросовестность и разумность. Исходя из этих принципов, суд при определенных условиях может уменьшить размер возмещения, предусмотренного статьей 117 КЗоТ. Уменьшая размер возмещения, определенный исходя из среднего заработка за время задержки работодателем расчета при увольнении в соответствии со статьей 117 КЗоТ, необходимо учитывать:
- размер просроченной задолженности работодателя по выплате работнику при увольнении всех причитающихся сумм, предусмотренных на день увольнения трудовым законодательством, коллективным договором, соглашением или трудовым договором;
- период задержки (просрочки) выплаты такой задолженности, а также то, с чем была связана продолжительность такого периода с момента нарушения права работника и до момента его обращения с требованием о взыскании соответствующих сумм;
- вероятнои размер связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника;
- иные обстоятельства дела, установленные судом, в частности, действия работника и работодателя в спорных правоотношениях, соразмерность вероятного размера связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника и заявленных истцом к взысканию сумм среднего заработка за несвоевременный расчет при увольнении.
Соответствующие выводы изложены в постановлении Большой Палаты Верховного Суда от 26.06.2019 по делу № 761/95 84/15-ц).
Таким образом, поскольку истец обратился в суд 20.05.2021 года, то есть через год после освобождения. Вместе с тем при рассмотрении данного дела необходимо принять во внимание и такие обстоятельства, которые не по вине предприятия возникла непреодолимая сила, понимаемая как чрезвычайное и неотвратимое при данных условиях событие (форс-мажорное обстоятельство как вынужденный простой на предприятии). Учитывая очевидную несопоставимость заявленных к взысканию сумм среднего заработка с установленным размеромм задолженности, характером этой задолженности, ответчик считал справедливым, соразмерным и таким, что отвечать обстоятельствам этого дела, которые имеют юридическое значение, и приведенным выше критериям, определения размера ответственности ответчика за просрочку ним надлежащих при увольнении истца выплат, чтобы суд определил как компенсационный характер , а не карательную функцию для ответчика. Поэтому для предотвращения превращению ответственности ответчика в карательную санкцию ответчик просил змеяншиты размера возмещения, предусмотренного статьей 117 КЗоТ Украины. Ответчиком также, предоставлено дополнение к отзыву, в котором указано, что истцу частично были перечислены задолженность за декабрь 2019 году в сумме 3 451, 92 грн, остаток к оплате составляет 4 531, 88 грн, за май 2020 перечислено 1 804, 92 грн , остаток составляет 20 860, 11 грн.
Исследовав материалы дела, суд считает, что иск подлежит удовлетворению по следующим основаниям.
Истец находился в трудовых отношениях сГП «ук« Краснолиманская »с 25 апреля 2018 (приказ № 1360 / к от 25.04.2018р.) По 19 мая 2020року (приказ № 657 / к от 19.05.2020р.), Работая машинистом буровых установок подземным 4, 5 разряда, с полным подземным рабочим днем ​​в шахте, уволен по ч.1 ст.38 КЗоТ Украины по собственному желанию (а.с.4-5).
Конституцией Украины гарантируется право на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже выдающейся законом.
Согласно ст.94 КЗоТ Украины, ст.1 Закона Украины «о воплату труда »заработная плата - это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную им работу.
Размер заработной платы зависит от сложности и условий выполняемой работы, профессионально-деловых качеств работника, результатов его труда и хозяйственной деятельности предприятия, учреждения, организации и максимальным размером не ограничивается.
Согласно ст.115 КЗоТ Украины, ст.24 Закона Украины «Об оплате труда» по работамна плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов - представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом) , но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней писля окончания периода, за который осуществляется выплата.
В случае если день выплаты заработной платы совпадает с выходным, праздничным или нерабочим днем, заработная плата выплачивается накануне.
Размер заработной платы за первую половину месяца определяется коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов - представителями, вБрань и уполномоченными трудовым коллективом), но не меньше оплаты за фактически отработанное время из расчета тарифной ставки (должностного оклада) работника.
Заработная плата работникам за все время ежегодного отпуска выплачивается не позднее чем за три дня до начала отпуска.
Согласно справок гп «ук« Краснолиманская »№ 926-931 от 19.06.2020р. задолженность по выплате заработной платы перед особа_1 составляет по декабрь 2019 - май 2020 - 76 903, 00 грн после удержания обязательных податкив и сборов (а.с.6-11).
Согласно справки гп «ук« Краснолиманская »№ 487 от 04.06.2021р. задолженность по выплате заработной платы перед особа_1 составляет по декабрь 2019 - май 2020 - 71 646, 16 грн после удержания обязательных налогов и сборов.
Доказательств того, что задолженность по заработной плате выплачена истцу ответчиком суду предоставлено не было.
При таких обстоятельствах суд приходит к выводу о том, что право истца на получение заработной платы было возбуждено ответчиком и полоягае защиты судом путем взыскания задолженности по заработной плате за период: декабрь 2019 - май 2020 году в сумме 71 646, 16 грн удержания налогов и других обязательных платежей.
В соответствии с п.2 ч.1 ст.430 гпк Украины решение суда о присуждении работнику заработной платы подлежит немедленному исполнению в пределах заработной платы за один месяц - май 2020 году в сумме 20 860, 11 грн удержания налогов и других обов` языковых платежей.
Часть 1 ст.47 КЗоТ Украинскаяны обязывает собственника или уполномоченный им орган в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Согласно ч.ч.1, 2 ст.116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления свильненим работником требования о расчете.
О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае должен в указанном в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Статьей 117 КЗоТ Украины предусмотрена ответственность за задержку расчета при увольнении. ик, в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета (ч.1). При наличии спора о размерах причитающихся работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, коли спор решен в пользу работника. Если спор решен в пользу работника частично, то размер возмещения за время задержки определяет орган, который выносит решение по существу спора (ч.2).
Как указано в п.20 постановления Пленума Верховного Суда Украины «о практике применения судами законодательства об оплате труда» № 13 от 24.12.1999р., Установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работник не были выплачены причитающиеся емуот предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, коды он в этот день был на работе - на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст.117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела - по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствие в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает егоответственности.
Истец в день увольнения не работал, так как находился в простое, что подтверждается справкой о отметки. Ответчик получил исковое заявление 12 мая 2021, следовательно обязан был выплатить все суммы, причитающиеся истцу со дня получения заявления не позднее 13 мая 2021, в связи с чем подлежал гражданской ответственности, предусмотренной ст.117 КЗоТ Украины в виде взыскания среднего заработка за время задержки расчета при увольнении.
Согласно справки гп «ук« Краснолиманська »№ 442 от 25 мая 2021г. среднедневной заработок особа_1, который работал на гп «ук« Краснолиманская », рассчитанный согласно постановлению кму № 100 от 08.02.1995р., составляет 687, 29 грн.
Итак, средний заработок за время задержки расчета при увольнении, который должен оплатить ответчик в пользу истца за период с 13 мая 2021 по 22 июня 2021, составляет 19 244, 12 грн (687, 29 грн х 28 рабочих дня), где 687 29 грн - среднедневной заработок истца на предприятии, 28 днов - количество рабочих дней задержки выплаты заработной платы, с удержанием из этой суммы налогов и других обязательных платежей и оснований для уменьшения этой суммы суд не усматривает.
Согласно ч.1 ст.141 гпк Украины судебный сбор возлагается на ответчика, а уплаченный при обращении в суд судебный сбор подлежит возмещению истцу пропорционально удовлетворенной части исковых требований.
С учетом указанных требований закона, процент довольных судом исковых требований о взыскании задолженности по заработной плате составляет 93, 16%, из расчета 76 903, 00 грн - 100%, 71 646, 16 грн - х%, х = 71 646, 16 грн х 100%: 76 903, 00 грн.
Таким образом, подлежит взысканию с ответчика в доход государства судебный сбор пропорционально размеру удовлетворенных требований в сумме 845, 89 грн, из расчета 93, 16% х 908 грн: 100%, по требованию о взыскании задолженности по заработной плате.
Также подлежит взысканию с ответчика в пользу истца понесенные им по делу судебные расходы по уплате государственной пошлины за вымощью о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении в сумме 908, 00 грн.
Согласно ст.ст.47, 94, 115-117 КЗоТ Украины, ст.ст. 1, 24 Закона Украины «Об оплате труда», руководствуясь ст.ст.4, 19, 81, 141, 263-265, 430 гпк Украина, суд -

решил:

Иск особа_1 (адреса_1 рнокпп номер_1) к гп «Угольная компания« Краснолиманская »(г.. Родинское Донецкой области, улица Победы, 9, код егрпоу 31599557) о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении удовлетворить частично.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания« Краснолиманская »в пользу особа_1 задолженность по заработной плате за период: декабрь 2019 - май 2020 году в сумме 71 646 (семидесяти одной тысячи шестисот сорока шести) рублей 16 копеек без удержания из этой суммы налогов и других обязательных платежей, средний заработок за время задержкирасчета при увольнении за период с 13 мая 2021 по 22 июня 2021 в сумме 19 244 (девятнадцати тысяч двухсот сорока четырех) рублей 12 копеек с удержанием из этой суммы налогов и других обязательных платежей, на возмещение уплаченного судебного сбора 845 (восьмисот сорока пяти) рублей 89 копеек.
В остальной части иска отказать.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания« Краснолиманская »в доход государства судебный сбор в размере 908 (девятьсот восьми) рублей 00 копийок.
Допустить немедленное исполнение судебного решения в части присуждении выплаты заработной платы за май 2020 году в сумме 20 860 (двадцати тысяч восьмисот шестидесяти) рублей 11 копеек.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытииапелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного рассмотрения.
Решение суда может быть обжаловано в апелляционном порядке участниками дела, а также лицами, которые не принимали участия в деле, если суд решил вопрос об их правах, свободах, интересах и (или) обязанности, полностью или частично в Донецкий апелляционный суд через Красноармейский Арбитражный суд Донецкой области в течение тридцати дней со дня его составления.
Участник дела, которому экония не было вручено в день его составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование, если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему решения суда.
Срок на апелляционное обжалование может быть также восстановлен в случае пропуска по другим уважительным причинам, кроме случаев, указанных в части второй статьи 358 гпк Украины.
Согласно п.3 раздела хii «Заключительные положения» гпк Украины в редакции Закона Украины «о внесении изменений в некоторые законодательные акты Укны о ходе процессуальных сроков во время действия карантина, установленного Кабинетом Министров Украины с целью предотвращения распространения коронавирусной болезни (covid-19) »№ 731-их от 18.06.2020 года во время действия карантина, установленного Кабинетом Министров Украины с целью предотвращения распространения коронавирусной болезни (covid-19), суд по заявлению участников дела и лиц, не участвовавших в деле, если суд решил вопрос об их правах, интересы и (или) обязанности (при наличии у них правана совершение соответствующих процессуальных действий, предусмотренных настоящим Кодексом), восстанавливает процессуальные сроки, установленные нормами настоящего Кодекса, если признает причины их пропуска уважительными и такими, обусловленные ограничениями, введенными в связи с карантином. Суд может восстановить соответствующий срок как до, так и после его окончания. Суд по заявлению лица продолжает процессуальный срок, установленный судом, если невозможность совершения соответствующей процессуальной действия в определенный срок обусловлена ​​ограничениями, внедДжен в связи с карантином.
Судья в. [Н.]

ОРИГИНАЛ на УКРАИНСКОМ:


Провадження № 2/235/1339/21
Справа № 235/3452/21
рішення
іменем україни

22 червня 2021 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
у складі: головуючого – судді [Н.] г.в.
за участю секретаря судового засідання [О.] в.в.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

встановив:

У травні 2021 року особа_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (далі – дп «вк «Краснолиманська») про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що перебував у трудових відносинах з відповідачем з 25.04.2018р. по 19.05.2020р., звільнений за ч.1 ст.38 КЗпП України.
В день звільнення відповідач не провів із ним остаточного розрахунку, у зв`язку з чим на день подачі позову утворилась заборгованість із заробітної плати у розмірі 76 903, 00 грн за період: грудень 2019 року - травень 2020 року.
Просив стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 13.05.2021 року по день ухвалення рішення судом.
У встановлений судом строк відповідач надав відзив, в якому послався на те, що не визнає позовні вимоги, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими з наступних підстав. Позовні вимоги щодо стягнення на користь позивача заборгованості по заробітній платі є безпідставними, оскільки звільнення позивача за власним бажанням здійснено у повній відповідності до норм чинного законодавства. Позивачу в якості сум, що підлягають сплаті при звільненні було нараховано: за грудень 2019 року - після обов`язкових утримань до сплати 7 983, 80 грн; за січень 2020 року - після обов`язкових утримань до сплати 11 618, 42 грн; за лютий 2020 року - після обов`язкових утримань до сплати 11 297, 99 грн; за березень 2020 року - після обов`язкових утримань до сплати 12 288, 65 грн; за квітень 2020 року - після обов`язкових утримань до сплати 11 049, 11 грн; за травень 2020 року - після обов`язкових утримань до сплати 22 665, 03 грн; всього 76 903, 00 грн (суми в довідках зазначені після обов`язкових утримань до сплати, тобто вже з утриманням підприємством з цих сум обов`язкових податків та зборів). Довідки, видані дп «вк «Краснолиманська», надані позивачем в якості доказу невиплати відповідачем заробітної плати позивачеві, свідчать лише про нараховуванні розміри заробітною платні та не несуть в собі будь-якого доказового значення щодо їх виплати чи не виплати. Будь-яких інших доказів на підтвердження невиплати заробітної платні позивачем не надано. Крім того відповідач не погоджується про те, що подання позивачем позову до дп «вк «Краснолиманська» про стягнення заборгованості із заробітної плати можна вважати належним зверненням звільненого працівника з вимогою про розрахунок. 19 травня 2020 року позивач звільнився з підприємства, в цей день (звільнення) він не працював, а знаходився у простої, що підтверджується довідкою вкт від 25.05.2021р. 19.05.2020 року позивачу відповідно до вимог ч.1 ст.43 КзПП України, п.п.2.26, 2.27, ч.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці України, Мін`юсту України, Мінсоцзахисту України від 29.07.93р. № 58, була видана трудова книжка. Позивач в останній день роботи не працював, знаходився в простої, в наказі про звільнення від 19.05.2020 року вимог про остаточний розрахунок при звільненні не зазначено. Оскільки в день звільнення позивач не пред`являв жодного разу вимог про виплату належних йому при звільненні сум, відповідач вважав, що підстави для задоволення вимог позивача про заборгованість по заробітній платі є безпідставними. Таким чином, ані під час отримання трудової книжки, позивачем будь-яких вимог до відповідача з приводу розрахунку не заявлялось, тобто позивач фактично погодився з проведенням відповідачем остаточного розрахунку заборгованості із заробітної плати на розсуд відповідача. Позивач звернувся з заявою про проведення остаточного розрахунку від 05.05.2020 року, яка була отримана відповідачем 12.05.2021 року. Підприємством було проведено розрахунок середнього заробітку Позивача у відповідності до постанови кму № 100. Середньоденний заробіток позивача складає за останні два місяці 687, 29 грн. За таких обставин, відповідач вважав, що період затримки розрахунку виплат, належних працівникові при звільненні, слід вважати з дня отримання представником відповідача копії позовної заяви – 13.05.2021 року (дата, коли відповідачу стало відомо про вимогу позивача). Виходячи з викладеного, позовні вимоги, за думкою відповідача, є безпідставними та не підлягають задоволенню. Разом з тим, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Виходячи з цих принципів, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Відповідні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/95 84/15-ц).
Таким чином, оскільки позивач звернувся до суду 20.05.2021 року, тобто через рік після звільнення. Разом із тим при розгляді даної справи необхідно взяти до уваги і такі обставини, що не з вини підприємства виникла непереборна сила, що розуміється як надзвичайна і невідворотна за даних умов подія ( форс-мажорна обставина як вимушений простій на підприємстві). З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, відповідач вважав справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат, щоб суд визначив як компенсаційний характер, а не каральну функцію для відповідача. Тому для запобігання перетворенню відповідальності відповідача на каральну санкцію відповідач просив зменшити розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Відповідачем також, надано доповнення до відзиву, в якому зазначено, що позивачу частково було перераховано заборгованість за грудень 2019 року в сумі 3 451, 92 грн, залишок до сплати становить 4 531, 88 грн, за травень 2020 року перераховано 1 804, 92 грн, залишок становить 20 860, 11 грн.
Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Позивач перебував у трудових відносинах з дп «вк «Краснолиманська» з 25 квітня 2018 року (наказ № 1360/к від 25.04.2018р.) по 19 травня 2020року (наказ № 657/к від 19.05.2020р.), працюючи машиністом бурових установок підземним 4, 5 розряду, з повним підземним робочим днем у шахті, звільнений за ч.1 ст.38 КЗпП України за власним бажанням (а.с.4-5).
Конституцією України гарантується право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначної законом.
Згідно ст.94 КЗпП України, ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Відповідно до ст.115 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.
Згідно довідок дп «вк «Краснолиманська» № 926-931 від 19.06.2020р. заборгованість з виплати заробітної плати перед особа_1 складає за грудень 2019 року – травень 2020 року – 76 903, 00 грн після утримання обов`язкових податків та зборів (а.с.6-11).
Згідно довідки дп «вк «Краснолиманська» № 487 від 04.06.2021р. заборгованість з виплати заробітної плати перед особа_1 складає за грудень 2019 року – травень 2020 року – 71 646, 16 грн після утримання обов`язкових податків та зборів.
Доказів того, що заборгованість по заробітній платі виплачена позивачу відповідачем суду надано не було.
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що право позивача на отримання заробітної плати було порушено відповідачем і підлягає захисту судом шляхом стягнення заборгованості по заробітній платі за період: грудень 2019 року - травень 2020 року в сумі 71 646, 16 грн без утримання податків та інших обов`язкових платежів.
У відповідності до п.2 ч.1 ст.430 цпк України рішення суду про присудження працівникові виплати заробітної плати підлягає негайному виконанню в межах заробітної плати за один місяць - травень 2020 року в сумі 20 860, 11 грн без утримання податків та інших обов`язкових платежів.
Частина 1 ст.47 КЗпП України зобов`язує власника або уповноважений ним орган в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначеній у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Так, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч.1). При наявності спору про розміри належних працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ч.2).
Як зазначено у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999р., установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коди ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Позивач у день звільнення не працював, так як перебував у простої, що підтверджується довідкою про відмітки. Відповідач отримав позовну заяву 12 травня 2021 року, отже зобов`язаний був виплатити всі суми, що належать позивачу з дня отримання заяви не пізніше 13 травня 2021 року, у зв`язку з чим підлягав цивільній відповідальності, що передбачена ст.117 КЗпП України у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Згідно довідки дп «вк «Краснолиманська» № 442 від 25 травня 2021р. середньоденний заробіток особа_1 , який працював на дп «вк «Краснолиманська», розрахований згідно постанови кму № 100 від 08.02.1995р., становить 687, 29 грн.
Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який повинен сплатити відповідач на користь позивача за період з 13 травня 2021 року по 22 червня 2021 року, становить 19 244, 12 грн (687, 29 грн х 28 робочі дні), де 687, 29 грн – середньоденний заробіток позивача на підприємстві, 28 днів – кількість робочих днів затримки виплати заробітної плати, з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів і підстав для зменшення цієї суми суд не вбачає.
Згідно ч.1 ст.141 цпк України судовий збір покладається на відповідача, а сплачений при зверненні до суду судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу пропорційно задоволеної частини позовних вимог.
З урахуванням вказаних вимог закону, процент задоволених судом позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі становить 93, 16%, з розрахунку 76 903, 00 грн – 100%, 71 646, 16 грн – х%, х = 71 646, 16 грн х 100% : 76 903, 00 грн.
Таким чином, підлягає стягненню з відповідача в дохід держави судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 845, 89 грн, з розрахунку 93, 16% х 908 грн : 100%, за вимогою про стягнення заборгованості по заробітній платі.
Також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору за вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 908, 00 грн.
Відповідно до ст.ст.47, 94, 115-117 КЗпП України, ст.ст.1, 24 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст.ст.4, 19, 81, 141, 263-265, 430 цпк України, суд, -

вирішив:

Позов особа_1 ( адреса_1 , рнокпп номер_1 ) до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (м. Родинське Донецької області, вулиця Перемоги, 9, код єдрпоу 31599557) про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі за період: грудень 2019 року – травень 2020 року в сумі 71 646 (сімдесяти однієї тисячі шестисот сорока шести) гривень 16 копійок без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13 травня 2021 року по 22 червня 2021 року в сумі 19 244 (дев`ятнадцяти тисяч двохсот сорока чотирьох) гривень 12 копійок з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів, на відшкодування сплаченого судового збору 845 (восьмисот сорок п`ять) гривень 89 копійок.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» в дохід держави судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот восьми) гривень 00 копійок.
Допустити негайне виконання судового рішення в частині присудження виплати заробітної плати за травень 2020 року в сумі 20 860 (двадцяти тисяч восьмисот шістдесяти) гривень 11 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його складання.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цпк України.
Згідно п.3 Розділу хіі «Прикінцеві положення» цпк України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (covid-19)» № 731-іх від 18.06.2020 року під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (covid-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.
Суддя г.в. [Н.]