ДП "ВК "КРАСНОЛИМАНСЬКА": невыплата зарплаты

Единственный уникальный номер дела 235/6526/21
Номер производства 2/235/2060/21

решение
именем украины
2 ноября 2021 года . . . . .
Красноармейский горрайонный суд Донецкой области в составе:
председательствующего судьи [К.] а.с.,
с участием секретаря судебного заседания: Нагорной к. в.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в порядке упрощенного производства гражданское дело по исковому заявлению особа_1 в лице представника – адвоката [М.] н. в. к Государственному предприятию «Угольная компания «Краснолиманская» о взыскании задолженности по заработной плате, среднему заработку за время задержки расчета при увольнении, -
В С Т А Н О В И В :
09.09.2021 года на рассмотрение суда предъявлено указанное исковое заявление, в котором особа_1 просит взыскать с гп «пк «Краснолиманская»: - задолженность по заработной плате в сумме 35888, 66 гривен; средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 10.02.2021 по день принятия судебного решения, размер которого по состоянию на 09.09.2021 составляет 90000 гривен; судебные издержки.
04.10.2021 года представителем истца – адвокатом [М.] н. в. подано заявление об увеличении исковых требований, с учетом поданных ответчиком справок, где просила взыскать с гп «пк «Краснолиманская»: - задолженность по заработной плате на сумму 636573, 85 гривен; средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 10.02.2021 по день вынесенрешение, которое на момент подачи заявления 04.10.2021 года составляет 257935 гривен.
Иск мотивирован тем, что особа_1 с 03.09.2009 года по 10.02.2020 находился в трудовых отношениях с гп «пк «Краснолиманская», уволен на основании ч. 1 ст. 38 КЗоТ Украины (по собственному желанию). С момента прекращения трудовых отношений вопреки ст. 116 КЗоТ Украины, ответчиком своевременно, не предоставлен окончательный расчет, не выплачены причитающиеся суммы заработка за декабрь 2019 года – февраль 2020 года в сумме 63657, 85 игрывень (после удержания обязательных налогов и сборов). Кроме того, за задержку расчета при увольнении, по убеждению истца, ответчик должен понести ответственность, поэтому заявлено требование взыскания, в порядке ст. 117 КЗоТ Украины, среднего заработка за период с 10.02.2020 г. за все время задержки расчета при увольнении по день вынесения решения. Кроме того, истец просит взыскать с ответчика судебные издержки, уплаченный судебный сбор и расходы, понесенные в правовую помощь. (а. с. 1–6, 43–44).
По постановлению суда от 14.09.2021 года возбуждено дело по правилам упрощенного искового производства (между сторонами возникли материально-правовые и процессуально-правовые последствия такого решения судьи); рассмотрение дела назначено в порядке упрощенного искового производства с вызовом сторон, что согласуется с ч. 4 ст. 19, ст. 274 гпк Украины. (а. с. 29)
29.09.2021 года гп «пк «Краснолиманская» на исковое заявление, в порядке ст. 278 гпк Украины, представлено отзыв, с которого видится, что ответчик всчитает требования особа_1 безосновательными, поскольку увольнение и расчет при прекращении трудовых отношений осуществлены в полном соответствии с нормами действующего законодательства Украины о труде. Так, особа_1 уволен с предприятия 10.02.2020 года по ч. 1 ст. 38 КЗоТ Украины (в связи с выходом на пенсию). Истцу начислены следующие суммы, подлежащие уплате: заработная плата за декабрь 2019 года - 6583, 04 гривен; за январь 2020 года – 11921, 02 гривень, за февраль 2020 года – 45153, 79 гривен – пидля удержания обязательных налогов и сборов к уплате всего – 63657, 85 гривен.
гп «пк «Краснолиманская» отмечается, что особа_1 в день освобождения в соответствии с требованиями ч.1 ст. 43 КЗоТ Украины, пп. 2.26, 2.27 ч. 2 Инструкции «о порядке ведения трудовых книжек работников» - в отделе кадров издана трудовая книжка, после чего истец должен был обратиться в кассу бухгалтерского заявления о письме. Статьей 116 КЗоТ Украины предусмотренысроки, порядок и обстоятельства, при которых собственник или уполномоченный им орган обязан осуществлять окончательный расчет с уволенным работником, в частности, в случае, если день увольнения для рабочего не рабочий день должен быть и должен явление уволенным работником требования о расчете. В свою очередь, лицо_1 ни при получении трудовой книжки, ни в следующем требованиях по проведению окончательного расчета не предъявил, поэтомуГП «пк «Краснолиманская» считает, что в данном случае отсутствует предмет спора, а именно вина ответчика в якобы невыплате причитающихся работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 КЗоТ Украины. Одновременно в отзыве указано, что в случае установления судом при рассмотрении дела оснований ответственности работодателя согласно в. 117 КЗоТ Украины - ответчиком предоставлены сведения о среднедневном заработке особа_1, который составляет 624, 54 гривен. В иске ответчик просит отказать (а. стр. 24-28).Правом подать ответ на отзыв лицо_1 и его представитель – адвокат [М.] н. в. не воспользовались.
Стороны по вызову в суд не явились.
Истцом особа_1 , представителем истца – адвокатом [М.] н. в. (действующий из ордера серии ан №1045291) суда адресованы заявления рассмотрения дела в их отсутствие, иск поддержан, просили постановления решение из письменных материалов в деле.
Представитель ответчика гп пк «Краснолиманская» [Б.] д. о. (уполномоченный доверенностью)подал заявление о рассмотрении дела без его участия.
Согласно ч. 3 ст. 211 гпк Украины участник дела имеет право заявить ходатайство о рассмотрении дела в его отсутствие. Если такое ходатайство заявили все участники дела, судебное разбирательство дела осуществляется из имеющихся у суда материалов.
Суд, полно и всесторонне выяснив обстоятельства, которые ссылались стороны, как из своих требований, исследовав доказательства, оценив их принадлежность, допустимость, достоверность, как и достаточность и взаимную связьв их совокупности, установив правоотношения, вытекающие из установленных обстоятельств и правовые нормы, подлежащие применению к этим правоотношениям, - приходит к следующим выводам.
Судом установлены следующие фактические обстоятельства и соответствующие правоотношения.
Судом установлены следующие фактические обстоятельства и соответствующие правоотношения.
Согласно записям в трудовой книжке лицо_1 находился в трудовых отношениях с гп «пк «Краснолиманская»:
- 03.09.2009 года – принят электрослесарем подземным 5 разряду с полным подземным рабочим днем ​​в шахте;
- 10.02.2020 года – уволен по ч. 1 ст. 38 КЗоТ Украины, по собственному желанию в связи с уходом на пенсию по возрасту. (а. стр. 9-11).
Спорные отношения между сторонами возникли из оснований того, что при увольнении истца расчет с ним своевременно не произведен.
Согласно части первой статьи 55 Конституции Украины права и свободы человека и гражданина защищаются судом. В соответствии со статьей 2 КЗоТ работники имеют право, в частности, на обращение в судя разрешения трудовых споров независимо от характера выполняемой работы или занимаемой должности. Согласно ч. 1 ст. 15 гк Украины каждый человек имеет право на защиту своего гражданского права в случае его нарушения, непризнания или оспаривания.
Согласно ст. 43 Конституции Украины каждый имеет право на труд, включающий возможность зарабатывать себе на жизнь трудом. Каждый имеет право на заработную плату, не ниже определенной законом. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом. Соответственнов ст. 21 Закона Украины "Об оплате труда" работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
Согласно ст. 1 Первого протокола к Конвенции о защите прав человека и основных свобод каждое физическое или юридическое лицо имеет право мирно владеть своим имуществом; никто не может быть лишен своей собственности иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права. Согласно практике Европейского суда по правам человека (дело «Суханов и [И.] против Украины») «имущество» может представлять собой «существующее имущество» или средства, включая «право требования», согласно которому заявитель может утверждать, что он имеет по крайней мере «законное надежды» /правомерное ожидание относительно эффективного осуществления права собственности.
Согласно части 1 ст. 47 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежаще офортрудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Анализ норм ст. ст. 47, 116 КЗоТ Украины, Закона Украины «Об оплате труда» свидетельствует о том, что все суммы (заработная плата, выходное пособие, компенсация за неиспользованный отпуск и т.п.) подлежащие уплате работнику должны быть выплачены в день его увольнения. Закон прямо возлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанность произвести с уволенным работником полный расчет, выплатить всепринадлежащие ему суммы; в случае неисполнения такой обязанности по вине собственника или уполномоченного им органа наступает предусмотренная статьей 117 КЗоТ Украины ответственность. Такая правовая позиция изложена в постановлениях Верховного Суда Украины №6-1395цс16 от 26.10.2016 года, №6-788цс16 от 14.12.2016 года, №6-2912цс16.
Согласно ст. 76 гпк Украины доказательствами есть любые данные, из которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств (фактов), обосновывающие требования и возражения участникив дела и других обстоятельств, имеющих значение для разрешения дела. Судом с учетом указанной нормы предоставляется оценка доводов истца по части обоснования требований об удержании с ответчика задолженности по заработной плате в заявленном размере.
О предоставлении сведений о начисленной и выплаченной зарплате указано в ст. 110 КЗоТ и ст. 30 Закона Украины «Об оплате труда» – при каждой выплате заработной платы собственник или уполномоченный им орган должен сообщить работнику о таких данных, относящихся к периоду, за который производится оплата труда: а) общая сумма заработной платы с расшифровкой по видам выплат; б) размеры и основания отчислений и удержаний из заработной платы; в) сумма заработной платы, причитающейся к выплате.
Из материалов дела усматривается, что гп «пк «Краснолиманская» имеет перед особа_1 задолженность по выплате заработной платы, начислены следующие суммы, подлежащие уплате: задолженность по заработной плате за декабрь 2019 - 6583, 04 гривен; за январь2020 года – 11921, 02 гривен, за февраль 2020 года – 45153, 79 гривен – после удержания обязательных налогов и сборов к уплате всего – 63657, 85 гривен. (Справки № 785 от 06.09.2021 года – а.с. 13);
Сведения исследованных бухгалтерских справок истцом особа_1 не оспорены, доказательств, которые опровергались указанные подсчеты не предоставлено.
Таким образом, общая сумма задолженности по состоянию на 09.09.2021 составляет 63657, 85 гривен.
Согласно статье 116 КЗоТ при увольнении работника выплаи все суммы, принадлежащие ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения; если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете; о начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм; в случае спора о размере сумм, причитающихся работникульном, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае должен в указанный в этой статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Согласно пункту 2.2 Решения Конституционного Суда Украины от 22.02.2012 года по делу об официальном толковании положений статьи 233 КЗоТ во взаимосвязи с положениями статей 117, 237-1 настоящего кодекса указано, что по статье 47 Кодекса обязано все суммы, принадлежащие ему от предприятия, учреждения, организации, в сроки, указанные в статье 116 Кодекса, а именно в день увольнения или не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.
Судом установлено, что согласно приказу гп «пк «Краснолиманская» № 172/к от 10.02.2020 года особа_1 уволен с должности электрослесаря ​​подземного разряда, согласно ч. 1 ст. 38 КЗоТ Украины в связи с уходом на пенсию по возрасту с 10.02.2020 года. ( а.с. 14)
В соответствии с положениями ст. 116 КЗоТ Украины сумма причитающихся выплат (составляющие начислениеческого заработка) должна была быть выплачена особа_1 работодателем гп «пк «Краснолиманская» в день увольнения – 10.02.2020 года. При таких обстоятельствах, безосновательны доводы ответчика в части невыплаты начисленных сумм при увольнении по причине не обращения истца любым способом (устно к бухгалтерии, письменно к руководству) с требованием о проведении окончательного расчета.
Заработная плата в понимании норм ст. 94 КЗоТ Украины, ст. 1 Закона Украины «Об оплате труда» не является ответственностью за нарушениение сроков выполнения обязательств, это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которое по трудовому договору работодатель выплачивает работнику за проделанную им работу.
Заработная плата, в том числе оплата за время простоя (ст. 113 КЗоТ Украины), компенсация за неиспользованные дни ежегодного отпуска (ст. 83 КЗоТ Украины), выходное пособие (ст. 44 КЗоТ Украины) не является ответственностью за нарушение сроков расчета при увольнении .
По содержанию пункта 4 части первой Европейской социальной хартии (пересмотренной) от 03 мая 1996 года, ратифицированной Законом Украины от 14 сентября 2006 года № 137-V "о ратификации Европейской социальной хартии (пересмотренной)", все работники имеют право на справедливое вознаграждение, которое обеспечит достаточный жизненный уровень. Таким образом, работодатель должен заплатить работнику за труд, который выполнен или должен быть выполнен, или за услуги, которые предоставлены или должны быть предоставлены, что обеспечивает реализацию одного из принципов осуществления трудовых правоотношений- возмездность труда.
Полно и всесторонне выяснив обстоятельства по делу, предоставленные сторонами доказательства, исследованные в судебном заседании и отвечающие требованиям закона в понимании их принадлежности и допустимости, - суд приходит к выводу, что принудительному взысканию с гп «пк «Краснолиманская» в пользу лицо_1 подлежит задолженность по начисленным, но не выплаченным при увольнении составляющих заработка в сумме 63657, 85 гривен, с учетом уже осуществленного ответчиком удержания доходного пналога с граждан, взносов и других обязательных платежей из этой суммы.
Рассматривая исковые требования особа_1 в части взыскания с гп «пк «Краснолиманская» суммы среднего заработка за время задержки расчета при увольнении - суд приходит к следующим выводам.
По позиции истца ответчиком несвоевременно произведен расчет, поскольку начисленные суммы составляющих заработка не выплачены в день увольнения, то есть 10.02.2020 года, поэтому ответчик должен понести ответственность, предусмотренную ст. 117 КЗоТ Украины.
лицо_1, его представитель – адвокат [М.] н. в. ссылаясь на положения ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины, абз. 4 п. 2 Постановления Кабинета Министров Украины № 100 от 08.02.1995 года «Об утверждении Порядка исчисления средней заработной платы», - производят расчет суммы среднего заработка за время задержки расчета при увольнении по формуле: средний заработок умножен на время задержки фактического расчета.
Сумма среднего заработка истцом определена за период с 10.02.2020 года по день вынесения решения, на момент обращения в суд на сумму 257935 гривен.
Ответчик гп вк «Краснолиманское», не оспаривая заявленный особа_1 в лице его представителя, размер среднего заработка за задержку расчета при увольнении, основывает позицию защиты на доводах об отсутствии правовых оснований для ответственности за допущенное нарушение сроков проведения расчета с истцом при увольнении.
Согласно части первой статьи 55 Конституции Украины права и свободы человеки гражданина защищаются судом. Согласно статье 2 КЗоТ работники имеют право, в частности, на обращение в суд для разрешения трудовых споров независимо от характера выполняемой работы или занимаемой должности. Согласно ч. 1 ст. 15 гк Украины каждый человек имеет право на защиту своего гражданского права в случае его нарушения, непризнания или оспаривания.
Согласно ст. 12 гпк Украины гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон. Согласно ст. 81 гпк Украины участники дела имеютравные права по осуществлению всех процессуальных прав и обязанностей, предусмотренных законом; каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание для своих требований. Согласно ч. 6 ст. 81 гпк Украины доказывание не может основываться на предположениях.
Таким образом, при выяснении, какими доказательствами каждая сторона будет обосновывать свои доводы или возражения по поводу непризнанных обстоятельств, суд должен исходить из принципа состязательности гражданского процесса, по которому каждая сторона несетобязанности в отношении сбора доказательств и доказывания тех обстоятельств, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, если иное не установлено процессуальным законом.
Предоставляя оценку обоснованности исковых требований особа_1 об удержании с гп пк «Краснолиманская» суммы среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, - суд принимает во внимание следующее.
Согласно статье 116 КЗоТ при увольнении работника выплата всех сумм, принадлежащих ему от предприятия, учреждения, организацииции, производится в день увольнения; если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете; о начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм; в случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае повдолжен в указанный в этой статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Согласно пункту 2.2 Решения Конституционного Суда Украины от 22.02.2012 года по делу об официальном толковании положений статьи 233 КЗоТ во взаимосвязи с положениями статей 117, 237-1 настоящего кодекса указано, что по статье 47 Кодекса обязано все суммы, принадлежащие ему от предприятия, учреждения, организации, в сроки, указанные в статье 116 Кодекса, а именно в день увольненияя или не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. Не проведение по вине собственника или уполномоченного им органа расчета с работником в указанные сроки является основанием для ответственности, предусмотренной статьей 117 Кодекса.
Согласно статье 117 КЗоТ в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должна выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по дню фактического расчета.
Согласно разъяснений п. 20, п. 25 Постановления Пленума вс Украины № 13 от 24.12.1999 года, - установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда же он в этот день не был на работе, - на следующий день после предъявленияление им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ Украины взимает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины.
Толкование статьи 117 КЗоТ свидетельствует, что ответственность работодателя неразрывно связана с: фактом невыплаты работнику причитающихся сумм; сроками, установленными в статье 116 КЗоТ Украины; наличием вины собственника или уполномоченного им органа. Только совокупность всех указанх условий может обусловливать ответственность работодателя за задержку расчета при увольнении.
Судом установлено, что день увольнения истца – 10.02.2020 года был рабочим днем ​​для особа_1, что подтверждается справкой отдела контрольного табеля от 06.09.2021 года, сумма задолженности в день увольнения не была выплачена.
В соответствии со статьей 116 КЗоТ Украины законодателем указывается обязанность работодателя произвести расчет с работником всех принадлежащих ему от предприятия сумм учреждения, организации в день увольнения.
Согласно ст. 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 КЗоТ Украины, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по дню фактического расчета
С учетом вышеизложенного, обращение работника, который в день увольнения работал, то время задержки расчетаку при увольнении истца начинается со дня увольнения, то есть с 10.02.2020 года.
Выплата задолженности по заработной плате в день увольнения не произведена, а потому ответчик должен нести ответственность за задержку расчета при увольнении в соответствии со ст. 117 КЗоТ Украины.
Совершение расчетов среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета определено в Порядке исчисления средней заработной платы, утвержденном постановлением Кабинета Министров Украины от 08.02.1995 годв №100.
Так, абзацем третьим пункта 2 раздела іі Порядка установлено, что среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана данная выплата.
Согласно справке гп «пк «Краснолиманская» № 786 от 06.09.2021 среднедневный заработок особа_1 составляет 624, 54 гривен, исходя из следующего расчета: (заработная плата за декабрь 2019 года - 13109, 33 гривен + заработная плата2 за 9 , 00 гривень)/45 дней (количество фактически отработанных дней) = 28104, 33 гривен/45. (а. с. 13).
Возражений против такого расчета истцом не предоставлено.
В постановлении всу по делу № 6-2807цс16 от 01.03.2017 года указано, что при исчислении размера среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета следует использовать формулу, по которой подсчитывается период задержки именно за рабочие дни исходя из среднедневного заработка, исчисленного в соответствии с положениями Порядка, если ииного не предусмотрено действующим законодательством.
Суд определяет количество рабочих дней задержки расчета при увольнении с 10.02.2020 года - по дате принятия решения суда (02.11.2021 года), поскольку ответчиком не осуществлена ​​фактическая выплата задолженности по заработной плате. При этом суд отмечает, что такая защита трудовых прав истца согласовывается с разъяснениями постановления Пленума Верховного Суда Украины «о практике применения судами законодательства об оплате труда» № 13 от 24.12.1999 года.(п. 20) и не может быть расцененным как нарушение принципа рассмотрения дела в пределах заявленных исковых требований.
Учитывая указанное, с учетом разъяснения Минсоцполитики по расчету норм продолжительности рабочего времени на 2020 год (письмо от 03.08.2019 г.) и на 2021 год 2-02/2002/2002/08/08/08/02 количество рабочих дней, за которые истцу задержан выплата заработной платы при увольнении за период с 10.02.2020 года по 02.11.2021 года (включительно) составляет 433 дней.
Таким образом, сумма компенсации за время задержки расчета составляет 624, 54 грн. (Среднедневная заработная плата) х 433 (количество дней задержки расчета) = 270192 гривен.
Суд акцентирует внимание, что ответственность за задержку расчета при увольнении по статье 117 КЗоТ Украины наступает только в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, предусмотренные в статье 116 КЗоТ Украины. Бремя отсутствия вины в совершении такого нарушения возлагается на работодателя.ца.
Так, гп «вк «Краснолиманская» в отзыве на исковое заявление никак не опровергнуто, что невыплата особа_1 при увольнении причитающихся сумм заработка не связана с виновным поведением работодателя.
Требования по выплате среднего заработка в связи с несвоевременной выплатой причитающихся работнику сумм, это своего рода возмещение причиненного имущественного ущерба. Общим признаком гражданско-правовой ответственности есть ее компенсаторный характер. Меры гражданско-правовой ответственности направлены не на покаранняя должника, а на восстановление имущественной сферы потерпевшего от правонарушения. Согласно части 1 статьи 9 гк Украины такая направленность присуща и мере ответственности работодателя, предусмотренной статьей 117 КЗоТ Украины.
Целью законодательного регулирования механизма компенсации работодателем работнику среднего заработка за время задержки расчета при увольнении является защита имущественных прав работника в связи с его увольнением с работы, в частности защита права работника на своевременное получение.я заработной платы за проделанную работу, которая является основным средством к существованию работника, необходимым для обеспечения его жизни. Кроме того, он содержит сына – инвалида детства, расходы на лечение которого составляют значительную сумму.
Обращаясь с требованием об удержании возмещения, определенного исходя из среднего заработка за время задержки расчета при увольнении в соответствии со ст. 117 КЗоТ Украины, истец не должен доказывать размер имущественных потерь, которые он понес. Поэтому оценка таких потерьика, связанных с задержкой расчета при увольнении, не преследует цель установления точного их размера. Суд должен ориентировочно оценить размер имущественных потерь, которые, как можно было бы разумно предположить, мог понести истец. Исходя из принципов разумности, справедливости и пропорциональности, суд в определенных условиях может уменьшить размер возмещения, предусмотренного статьей 117 КЗоТ Украины. Такое правовое заключение изложено в постановлении Большой Палаты Верховного Суда от 26.06.2019 года по делу № 761/9584/15-ц (производство №14-623цс18).
В соответствии с пунктом 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24.12.1999 г. № 13 «о практике применения судами законодательства об оплате труда» само по себе отсутствие средств у работодателя, отсутствие финансово-хозяйственной деятельности не исключает его ответственности на основании статьи 117 КЗоТ Украины. Такое же разъяснение предоставил и Конституционный Суд Украины в своем Решении от 22.02.2012 года № 4-рп/2012 по делу об официальном толковании положенийст. 233 КЗоТ Украины во взаимосвязи с положениями статей 117, 237-1 настоящего кодекса.
Суд, рассмотрев дело, решив вопросы, которые в соответствии со статьей 264 гпк Украины подлежат уяснению при принятии решения, - присуждает к взысканию с гп «пк «Краснолиманская» суммы средств - начисленной, но не выплаченной заработной платы, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, - при этом отмечает следующее.
Согласно абз. 5 п. 6 постановления Пленума Верховного Суда Украины «о практикахку применения судами законодательства об оплате труда» от 24.12.1999 года № 13 удовлетворяя требования об оплате труда, суд должен привести в решении расчеты, из которых он исходил при определении сумм, подлежащих взысканию. Поскольку взимание и уплата подоходного налога с граждан (налога на доходы физических лиц) является соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем отмечается в резолютивной части решения.
Согласно ст. 67 Конституции Украины определено, что каждый обязан уплачивать налоги и сборы в порядке и размерах, установленных законом.
Порядок налогообложения доходов, полученных физическими лицами, урегулирован разделом iv Налогового кодекса Украины, которым определены виды полученных физическими лицами доходов, которые включаются в общий месячный (годовой) налогооблагаемый доход (статья 164 нк), и доходы, не включаемые в расчет общего ( годового) налогооблагаемогоохода (статья 165 тк Украины).
В соответствии с п. п. 168.1.1 п. 168.1 ст.168 Налогового Кодекса Украины налоговый агент, начисляющий (выплачивающий, предоставляющий) налогооблагаемый доход в пользу налогоплательщика, обязан удерживать налог с суммы такого дохода за его счет, используя ставку налога, определенную ст.167 Кодекса. Согласно п. 167.1 ст. 167 Налогового кодекса Украины установлена ​​ставка налога составляет 18 процентов налогооблагаемой базы относительно доходов, начисленных (выплаченных, предоставленных)(кроме случаев, определенных в пунктах 167.2-167.5 настоящей статьи) в том числе, но не исключительно в форме: заработной платы, других поощрительных и компенсационных выплат или других выплат и вознаграждений, которые начисляются (выплачиваются, предоставляются) плательщику в связи с трудовыми отношениями и по гражданско-правовым договорам). В соответствии с п. 16-1 подраздела 10 раздела xx пк Украины до вступления в силу решения Верховной Рады Украины о завершении реформы Вооруженных Сил Украины установлено налогообложениезаработной платы военным сбором Ставка военного сбора составляет 1, 5% объекта налогообложения, определенного пп. 1.2 п. 16-1 подраздела 10 раздела xx Кодекса.
Таким образом, работодатель должен выполнить функции налогового агента по начислению, удержанию и уплате налога на доходы физических лиц и военного сбора с дохода в виде заработной платы, приговоренной к взысканию, среднего заработка, начисленного на основании решения суда за время задержки расчета при увольнении, моральной вреда(правовая позиция изложена в постановлении Верховного Суда от 25.07.2018 г. дело № 180/683/13-ц).
При указании в резолютивной части решения заключения о налогообложении присужденных к взысканию сумм - суд учитывает, что согласно материалам дела гп «пк «Краснолиманская» имеет перед особа_1 обязанность по выплате заработной платы согласно бухгалтерской справки о задолженности, где суммы отражены уже с учетом произведенных удержаний налогов, взносов и других обязательных платежей.
Согласно п. 2ч. 5 ст. 265 гпк Украины резолютивная часть решения суда должна содержать заключение суда о распределении судебных издержек. Распределение судебных издержек между сторонами производится по правилам статьи 141 гпк Украины. Согласно ч. 1 ст. 133 гпк Украины судебные издержки состоят из судебного сбора и расходов, связанных с рассмотрением дела. Согласно ч. 1 ст. 141 гпк Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Так, лицо_1 от уплаты судебного сбора в части искао взыскании заработной платы уволен в соответствии с п. 1 ч. 1 ст. 5 Закона Украины "о судебном сборе". Согласно ч. 6 ст. 141 гпк Украины если сторона, в пользу которой принято решение освобождена от уплаты судебных издержек, с другой стороны взимаются расходы в пользу понесших их лиц. Иск особа_1 в части взыскания задолженности по заработной плате удовлетворен полностью на общую сумму 36657, 85 гривен, то есть на 100 % от заявленных требований, поэтому размер судебного сбора, подлежащего взысканиюс ответчика в пользу государства равняется 908 гривен.
Также из материалов дела усматривается, что истцом при предъявлении искового заявления о взыскании среднего заработка за задержку расчета при увольнении в доход местного бюджета уплачен судебный сбор в сумме 908 и 1672 гривен, то есть сумма 2580 гривен (квитанции - а. с. 1, 41 ). Требования в этой части удовлетворены частично на сумму 100000 гривен, то есть на 37% от заявленной суммы, поэтому судебный сбор подлежит возмещению истцу за счет отпедача в сумме 954, 6 гривен.
Кроме того, согласно п. 1 ч. 3 ст. 133 гпк Украины к расходам, связанным с рассмотрением дела, относятся расходы на профессиональную юридическую помощь.
Истцом особа_1 заявлено требования возмещения расходов правовую помощь согласно заключенного договора с адвокатом [М.] н.в.
Согласно постановлению Верховного Суда в составе коллегии судей Второй судебной палаты Кассационного гражданского суда от 03.05.2018 года по делу № 72/1010/16-ц состав и размер расходов, связанных сплатой правовой помощи, входящей в предмет доказывания по делу. В подтверждение этих обстоятельств суду должны быть предоставлены договор о предоставлении правовой помощи (договор поручения, договор о предоставлении юридических услуг и др.), документы, свидетельствующие об оплате гонорара и других расходов, связанных с предоставлением правовой помощи, оформленные в установленном законом порядка (квитанция к подоходному кассовому ордеру, платежное поручение с отметкой банка или другой банковский документ, кассовые чеки, поскомандировочное определение).
В подтверждение подставности требований о возмещении правовых расходов предоставлены следующие документальные материалы: - договор о предоставлении права помощи от 29.07.2021 года, заключенный с адвокатским бюро «[М] [Н]» (а.с. 20-21); Акт предоставленных услуг по договору о предоставлении от 29.07.2021 года (адвокат [М.] н. в. предоставила следующие услуги: предоставление консультации по существу вопросов – 500, 00 гривен; сбор доказательств для обращения в суд – 500, 00 гривен;кого запроса; составление искового заявления – 3000, 00 гривен, формирование, удостоверение и подача искового заявления в суд – 500, 00 гривен, всего 5000 гривен. (а.я. 22)
Суд, давая оценку указанным доказательствам, приходит к следующим выводам.
Согласно положениям ст. 30 Закона Украины «Об адвокатуре и адвокатской деятельности» – гонорар является формой вознаграждения адвоката за осуществление защиты, представительства и предоставление других видов правовой помощи клиенту. Порядок вычисления гонорара (фиксированный размер, пого(една оплата), основания для изменения размера гонорара, порядок его уплаты, условия возврата и т.п., определяются в договоре о предоставлении правовой помощи. При установлении размера гонорара учитывается сложность дела, квалификация и опыт адвоката, финансовое состояние клиента и другие существенные обстоятельства. Гонорар должен быть разумным и учитывать потраченное адвокатом время. Согласно ч. 4 ст. 137 гпк Украины размер расходов на оплату услуг адвоката должен быть соизмерим с: 1) сложностью дела и исполнением адвокатом работ (оказанных услуг); 2) временем, израсходованным адвокатом на выполнение соответствующих работ (оказание услуг); 3) объемом предоставленных адвокатом услуг и выполненных работ; 4) ценой иска и (или) значением дела для стороны.
Суд, учитывая изложенное, принимая во внимание содержание и основания иска, частичное удовлетворение исковых требований по результатам рассмотрения дела, срок рассмотрения дела, процессуальное поведение представителя истца во время судебного производства (не принимал лично участие в судебном за, отношение к выполнению процессуальных обязанностей, обоснованность и пропорциональность их размера с учетом выполненной адвокатом работы и предмета спора, - считает, что с ответчика в пользу особа_1 подлежат взысканию расходы на правовую помощь в сумме 3000, 00 гривен.
В другой части понесения судебных расходов в виде юридической помощи следует отказать. Такое присуждение расходов на профессиональную юридическую помощь, по мнению суда, будет соответствовать принципу соразмерности услуг адвокатапозиций его опыта, объемности проделанной работы, времени объективно необходимого для предоставления истцу услуг юридического сопровождения дела.
На основании вышеизложенного ст. ст. 15, 16 гк рф, ст. ст. 2, 19, 44, 47, 116, 117 КЗоТ Украины, руководствуясь ст. ст. 141, 263-265, 268, 273, 354 гпк Украины суд, -

В И Р И Ш И В :
Иски требования особа_1 в лице представителя - адвоката [М.] [Н.] Владимировны к Государственному предприятию «Угольная компания «Краснолиманская» о взыскании задолженностейности из заработной платы, среднего заработка за время задержки расчета об увольнении – удовлетворить частично.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания «Краснолиманская» в пользу особа_1 :
- задолженность по начисленной, но не выплаченной при увольнении заработной платы за декабрь 2019 года - февраль 2020 года в сумме 63657 (шестьдесят три тысячи шестьсот пятьдесят семь) гривен 85 копеек (сумма определена уже с учетом проведенных удержаний граждан другихобязательных платежей);
- средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 10.02.2020 года по день принятия решения – 02.11.2021 года (включительно) в сумме 100000 (сто тысяч) гривен (сумма определена без учета удержания подоходного налога с граждан, взносов и других) обязательных платежей).
В другой части иска отказать.
Допустить немедленное исполнение решения суда в части взыскания с Государственного предприятия «Угольная компания «Краснолиманская» в пользу особа_1 саработной платы в пределах месячного платежа за декабрь 2019 года в сумме 6583 (шесть тысяч пятьсот восемьдесят три) гривны 04 копейки (сумма определена уже с учетом проведенных удержаний налогов с других).
Судебные расходы по делу, согласно ч. 6 ст. 141 гпк Украины, отнести на счет Государственного предприятия «Угольная компания «Краснолиманская» взыскав с ответчика:
- в пользу особа_1 судебный сбор в сумме 954 (девятьсот пятьдесят четыре) гривны60 копеек;
- в пользу лицо_1 расходы на правовую помощь в сумме 3000 (три тысячи) гривен.
-¦в пользу государства судебный сбор в сумме в сумме 908 (девятьсот восемь) гривен.
Решение суда вступает в законную силу в соответствии со ст. 273 гпк Украины по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу после возвращения апелляционной жалобы, отказа воткрытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Решение суда может быть обжаловано в течение тридцати дней по правилам, установленным ст. ст. 354, 355 гпк Украины, путем подачи апелляционной жалобы непосредственно в суд апелляционной инстанции.
Согласно п. 3 раздела xii «Заключительные положения» гпк Украины (в редакции Закона № 731-ix от 18.06.2020 г.) во время действия карантина, установленного Кабинетом МинистровУкраины с целью предотвращения распространения коронавирусной болезни (covid-19), суд по заявлению участников дела и лиц, не участвовавших в деле, если суд решил вопрос об их правах, интересах и (или) обязанностях (в случае наличия у них права на совершение соответствующих процессуальных действий, предусмотренных настоящим Кодексом), восстанавливает процессуальные сроки, установленные нормами настоящего Кодекса, если признает причины их пропуска уважительными и обусловленными ограничениями, внедренными в связи с карантином; суд можетже восстановить соответствующий срок как до, так и после его истечения; суд по заявлению лица продлевает процессуальный срок, установленный судом, если невозможность совершения соответствующего процессуального действия в определенный срок обусловлена ​​ограничениями, введенными в связи с карантином.
Согласно ч. 5 ст. 268 гпк Украины датой принятия решения, принятого при отсутствии участников дела, дата составления полного судебного решения.
Дата составления полного текста решения суда – 02.11.2021 года.
Сведения об участниках дела согласно п. 4 ч. 5 ст. 265 гпк Украины:
- истец: лицо_1 , информация_1 , номер карты налогоплательщика номер_1 , адрес регистрации: адрес_1 ;
- ответчик: Государственное предприятие «Угольная компания «Краснолиманская», код егрпоу 31599557, юридический адрес: 85310, Донецкая область, г. Покровск г. Родинское, ул. Победы, 9

Судья:











ОРИГИНАЛ на УКРАИНСКОМ:

Єдиний унікальний номер справи 235/6526/21
Номер провадження 2/235/2060/21

рішення
іменем україни
2 листопада 2021 року м. Покровськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Клікунової а.с.,
за участю секретаря судового засідання: Нагорної к. в.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою особа_1 в особі представника - адвоката Молчанової н. в. до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
В С Т А Н О В И В :
09.09.2021 року на розгляд суду пред`явлено вказану позовну заяву, в якій особа_1 просить стягнути з дп «вк «Краснолиманська»: - заборгованість по заробітній платі в сумі 35888, 66 гривень; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.02.2021 року по день ухвалення судового рішення, розмір якого станом на 09.09.2021 року складає 90000 гривень; судові витрати.
04.10.2021 року представником позивача – адвокатом Молчановою н. в. подано заяву про збільшення позовних вимог, з урахуванням поданих відповідачем довідок, в якій просила стягнути з дп «вк «Краснолиманська»: - заборгованість по заробітній платі в сумі 636573, 85 гривень; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.02.2021 року по день винесення рішення, який на момент подачі заяви 04.10.2021 року складає 257935 гривень.
Позов мотивовано тим, що особа_1 з 03.09.2009 року по 10.02.2020 року перебував в трудових відносинах з дп «вк «Краснолиманська», звільнений на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням). З часу припинення трудових відносин всупереч ст. 116 КЗпП України, відповідачем своєчасно, не надано остаточного розрахунку, не виплачені належні суми заробітку за грудень 2019 року – лютий 2020 року в сумі 63657, 85 гривень (після утримання обов`язкових податків та зборів). Крім того, за затримку розрахунку при звільненні, за переконанням позивача, відповідач повинен понести відповідальність, тому заявлено вимогу стягнення, в порядку ст. 117 КЗпП України, середнього заробітку за період з 10.02.2020 року за весь час затримки розрахунку при звільненні по день винесення рішення. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, сплачений судовий збір та витрати, понесені на правову допомогу. (а. с. 1-6, 43-44).
Ухвалою суду від 14.09.2021 року порушено справу за правилами спрощеного позовного провадження (між сторонами виникли матеріально-правові і процесуально-правові наслідки такого рішення судді); розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, що узгоджується з ч. 4 ст. 19, ст. 274 цпк України. (а. с. 29)
29.09.2021 року дп «вк «Краснолиманська» на позовну заяву, в порядку ст. 278 цпк України, подано відзив, з якого вбачається, що відповідач вважає вимоги особа_1 безпідставними, оскільки звільнення та розрахунок при припиненні трудових відносин здійснені у повній відповідності до норм чинного законодавства України про працю. Так, особа_1 звільнений з підприємства 10.02.2020 року за ч. 1 ст. 38 КЗпП України (у зв`язку з виходом на пенсію). Позивачу нараховано наступні суми, що підлягають сплаті: заробітна плата за грудень 2019 року – 6583, 04 гривень; за січень 2020 року – 11921, 02 гривень, за лютий 2020 року – 45153, 79 гривень – після утримання обов`язкових податків та зборів до сплати усього – 63657, 85 гривень.
дп «вк «Краснолиманська» зазначається, що особа_1 в день звільнення відповідно до вимог ч. 1 ст. 43 КЗпП України, пп. 2.26, 2.27 ч. 2 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників» - у відділі кадрів видана трудова книжка, після чого позивач повинен був звернутися до каси бухгалтерії з письмовою заявою для повного розрахунку, однак такої вимоги заявлено не було. Статтею 116 КЗпП України передбачені строки, порядок та обставини, за яких власник або уповноважений ним орган зобов`язаний здійснювати остаточний розрахунок зі звільненим працівником, зокрема, у разі, якщо день звільнення для робітника не робочий день, то належні суми заробітку мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В свою чергу, особа_1 ані під час отримання трудової книжки, ані в наступному вимог щодо проведення остаточного розрахунку не пред`явив, тому дп «вк «Краснолиманська» вважає, що в даному випадку відсутній предмет спору, а саме вина відповідача у нібито невиплаті належних працівникові сум у строки зазначені у статті 116 КЗпП України. Одночасно у відзиві зазначено, що у разі встановлення судом під час розгляду справи підстав для відповідальності роботодавця згідно ст. 117 КЗпП України, - відповідачем надано відомості про середньоденний заробіток особа_1 , який складає 624, 54 гривень. В позові відповідач просить відмовити (а. с. 24-28).
Правом подати відповідь на відзив особа_1 та його представник – адвокат [М.] н. в. не скористалися.
Сторони на виклик до суду не з`явилися.
Позивачем особа_1 , представником позивача – адвокатом Молчановою н. в. (діючий на підставі ордеру серії ан №1045291) суду адресовано заяви про розгляд справи в їх відсутність, позов підтримано, просили ухвали рішення на підставі письмових матеріалів у справі.
Представник відповідача дп вк «Краснолиманська» [Б.] д. о. (уповноважений довіреністю) подав заяву про розгляд справи без його участі.
Згідно ч. 3 ст. 211 цпк України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх [censored] встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.
Судом встановлено такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.
Судом встановлено такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.
Згідно записів в трудовій книжці особа_1 перебував у трудових відносинах з дп «вк «Краснолиманська»:
- 03.09.2009 року – прийнятий електрослюсарем підземним 5 розряду з повним підземним робочим днем в шахті;
- 10.02.2020 року – звільнений за ч. 1 ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком. (а. с. 9-11).
Спірні відносини між сторонами виникли з підстав того, що при звільненні позивача розрахунок з ним своєчасно не проведено.
Згідно з частиною першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до статті 2 КЗпП працівники мають право, зокрема, на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади. Згідно ч. 1 ст. 15 цк України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа «Суханов та Ільченко проти України») «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» / «правомірне очікування» стосовно ефективного здійснення права власності.
Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Аналіз норм ст. ст. 47, 116 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці» свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, тощо) належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Така правова позиція викладена в поставах Верховного Суду України № 6-1395цс16 від 26.10.2016 року, № 6-788цс16 від 14.12.2016 року, № 6-2912цс16.
Відповідно до ст. 76 цпк України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Судом з урахуванням вказаної норми надається оцінка доводів позивача в частині обґрунтування вимог про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в заявленому розмірі.
Про надання відомостей щодо нарахованої і виплаченої зарплати вказано в ст. 110 КЗпП і ст. 30 Закону України «Про оплату праці» - при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.
З матеріалів справи вбачається, що дп «вк «Краснолиманська» має перед особа_1 заборгованість з виплати заробітної плати, нараховано наступні суми, що підлягають сплаті: заборгованість по заробітній платі за грудень 2019 року – 6583, 04 гривень; за січень 2020 року – 11921, 02 гривень, за лютий 2020 року – 45153, 79 гривень – після утримання обов`язкових податків та зборів до сплати усього – 63657, 85 гривень. (довідки № 785 від 06.09.2021 року – а.с. 13);
Відомості досліджених бухгалтерських довідок позивачем особа_1 не оспорено, доказів, які б спростовувалися зазначені підрахунки не надано.
Таким чином, загальна сума заборгованості станом на 09.09.2021 року складає 63657, 85 гривень.
Відповідно до статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення; якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок; про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум; в разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно пункту 2.2 Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу вказано, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Судом встановлено, що згідно наказу дп «вк «Краснолиманська» № 172/к від 10.02.2020 року особа_1 звільнений з посади електрослюсаря підземного 5 розряду, згідно ч. 1 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з виходом на пенсію за віком з 10.02.2020 року. ( а.с. 14)
Відповідно до положень ст. 116 КЗпП України сума належних виплат (складові нарахованого заробітку) мала бути виплачена особа_1 роботодавцем дп «вк «Краснолиманська» в день звільнення – 10.02.2020 року. За таких обставин, безпідставними є доводи відповідача в частині невиплати нарахованих сум при звільненні з причини не звернення позивача в будь-який спосіб (усно до бухгалтерії, письмово до керівництва) з вимогою про проведення остаточного розрахунку.
Заробітна плата в розумінні норм ст. 94 КЗпП України, ст. 1 Закону України «Про оплату праці» не є відповідальністю за порушення строків виконання зобов`язань, це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Заробітна плата, в тому числі оплата за час простою (ст. 113 КЗпП України), компенсація за невикористані дні щорічної відпустки (ст. 83 КЗпП України), вихідна допомога (ст. 44 КЗпП України) не є відповідальністю за порушення строків розрахунку при звільненні.
За змістом пункту 4 частини першої Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)", усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Таким чином, роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано, що забезпечує реалізацію одного із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці.
Повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані сторонами докази, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону в розумінні їх належності та допустимості, - суд приходить до висновку, що примусовому стягненню з дп «вк «Краснолиманська» на користь особа_1 підлягає заборгованість з нарахованих, але не виплачених при звільненні складових заробітку в сумі 63657, 85 гривень, з урахуванням вже здійсненого відповідачем утримання прибуткового податку з громадян, внесків й інших обов`язкових платежів з цієї суми.
Розглядаючи позовні вимоги особа_1 в частині стягнення з дп «вк «Краснолиманська» суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - суд приходить до наступних висновків.
За позицією позивача відповідачем несвоєчасно проведено розрахунок, оскільки нараховані суми складових заробітку не виплачені в день звільнення, тобто 10.02.2020 року, тому відповідач повинен понести відповідальність, передбачену ст. 117 КЗпП України.
особа_1 , його представник – адвокат [М.] н. в. посилаючись на положення ч. 1 ст. 117 КЗпП України, абз. 4 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», - проводять розрахунок суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за формулою: середній заробіток помножений на час затримки фактичного розрахунку.
Сума середнього заробітку позивачем визначена за період з 10.02.2020 року по день винесення рішення, на момент звернення до суду в сумі 257935 гривень.
Відповідач дп вк «Краснолиманське», не оспорюючи заявлений особа_1 в особі його представника, розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, ґрунтує позицію захисту на доводах про відсутність правових підстав для відповідальності за допущене порушення строків проведення розрахунку з позивачем при звільненні.
Згідно з частиною першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до статті 2 КЗпП працівники мають право, зокрема, на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади. Згідно ч. 1 ст. 15 цк України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 12 цпк України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 81 цпк України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог. Відповідно до ч. 6 ст. 81 цпк України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.
Надаючи оцінку обґрунтованості позовних вимог особа_1 про стягнення з дп вк «Краснолиманська» суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - суд приймає до уваги наступне.
Відповідно до статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення; якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок; про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум; в разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно пункту 2.2 Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу вказано, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу.
Згідно статті 117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно роз`яснень п. 20, п. 25 Постанови Пленуму вс України № 13 від 24.12.1999 року, - встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
Тлумачення статті 117 КЗпП свідчить, що відповідальність роботодавця нерозривно пов`язана з: фактом невиплати працівникові належних сум; строками, встановленими у статті 116 КЗпП України; наявністю вини власника або уповноваженого ним органу. Лише [censored] усіх вказаних умов може зумовлювати відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні.
Судом встановлено, що день звільнення позивача – 10.02.2020 року був робочим днем для особа_1 , що підтверджується довідкою з відділу контрольного табелю від 06.09.2021 року, сума заборгованості в день звільнення не була виплачена.
Відповідно до статті 116 КЗпП України законодавцем зазначається обов`язок роботодавця здійснити розрахунок з працівником всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації в день звільнення.
Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
З урахуванням вищевикладеного, звернення працівника, який у день звільнення працював, то час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з дня звільнення, тобто з 10.02.2020 року.
Виплата заборгованості по заробітній платі в день звільнення не здійснена, а тому відповідач має нести відповідальність за затримку розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України.
Здійснення розрахунків середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.
Так, абзацом третім пункту 2 розділу іі Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата.
Згідно довідки дп «вк «Краснолиманська» № 786 від 06.09.2021 року середньоденний заробіток особа_1 складає 624, 54 гривень, виходячи з наступного розрахунку: (заробітна плата за грудень 2019 року – 13109, 33 гривень + заробітна плата за січень 2020 року – 14995, 00 гривень) / 45 днів (кількість фактично відпрацьованих днів) = 28104, 33 гривень / 45. (а. с. 13).
Заперечень проти такого розрахунку позивачем не надано.
В постанові всу у справі № 6-2807цс16 від 01.03.2017 року зазначено, що при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки саме за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку, якщо іншого не передбачено чинним законодавством.
Суд визначає кількість робочих днів затримки розрахунку при звільненні з 10.02.2020 року - по дату ухвалення рішення суду (02.11.2021 року), оскільки відповідачем не здійснено фактичної виплати заборгованості по заробітній платі. При цьому, суд зазначає, що такий захист трудових прав позивача узгоджується з роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року (п. 20), та не може бути розціненим як порушення принципу розгляду справи в межах заявлених позовних вимог.
З огляду вказаного, з урахуванням роз`яснення Мінсоцполітики з розрахунку норм тривалості робочого часу на 2020 рік (лист від 03.08.2019 р.) та на 2021 рік (лист № 3501-06/219 від 12.08.2020) - суд зазначає, що кількість робочих днів, за які позивачу затримано виплату заробітної плати при звільненні за період з 10.02.2020 року по 02.11.2021 року (включно) складає 433 днів.
Таким чином, сума компенсації за час затримки розрахунку складає: 624, 54 грн. (середньоденна заробітна плата) х 433 (кількість днів затримки розрахунку) = 270192 гривень.
Суд акцентує увагу, що відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП України настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у статті 116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця.
Так, дп «вк «Краснолиманська» у відзиві на позовну заяву жодним чином не спростовано, що невиплата особа_1 при звільненні належних сум заробітку не пов`язана з винною поведінкою роботодавця.
Вимоги щодо виплати середнього заробітку у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, це свого роду відшкодування завданої майнової шкоди. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 цк України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.
Метою законодавчого регулювання механізму компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя. Крім того, він утримує сина – інваліда дитинства, витрати на лікування якого становлять значну суму.
Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач. Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18).
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» сама по собі відсутність коштів у роботодавця, відсутність фінансово-господарської діяльності не виключає його відповідальності на підставі статті 117 КЗпП України. Таке ж роз`яснення надав і Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу.
Суд, розглянувши справу, вирішивши питання, які відповідно до статті 264 цпк України підлягають з`ясуванню при ухваленні рішення, - присуджує до стягнення з дп «вк «Краснолиманська» суми коштів - нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - при цьому зазначає наступне.
Згідно з абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року № 13 задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податку на доходи фізичних осіб) є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку і інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відповідно до ст. 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом iv Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 пк України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 пк України).
Відповідно до п. п. 168.1.1 п. 168.1 ст.168 Податкового Кодексу України податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст.167 Кодексу. Згідно п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України встановлено ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами). Відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу xx пк України до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України встановлено оподаткування заробітної плати військовим збором. Ставка військового збору складає 1, 5% об`єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу xx Кодексу.
Таким чином, роботодавець має виконати функції податкового агента щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу у вигляді заробітної плати, присудженої до стягнення, середнього заробітку, нарахованого на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 року справа № 180/683/13-ц).
При зазначенні в резолютивній частині рішення висновку про оподаткування присуджених до стягнення сум, - суд враховує, що згідно матеріалів справи дп «вк «Краснолиманська» має перед особа_1 обов`язок по виплаті заробітної плати згідно бухгалтерської довідки про заборгованість, де суми відображено вже з урахуванням проведених утримань податків, внесків й інших обов`язкових платежів.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 цпк України резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 цпк України. Згідно ч. 1 ст. 133 цпк України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно ч. 1 ст. 141 цпк України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, особа_1 від сплати судового збору в частині позову про стягнення заробітної плати звільнений відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Згідно ч. 6 ст. 141 цпк України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються витрати на користь осіб, які їх понесли. Позов особа_1 в частині стягнення заборгованості по заробітній платі задоволено повністю на загальну суму 36657, 85 гривень, тобто на 100 % від заявлених вимог, тому розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь держави дорівнює 908 гривень.
Також з матеріалів справи вбачається, що позивачем при пред`явлені позовної заяви про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в дохід місцевого бюджету сплачено судовий збір в сумі 908 та 1672 гривень тобто суму 2580 гривень (квитанції - а. с. 1, 41). Вимоги в цій частині задоволено частково на суму 100000 гривень, тобто на 37% від заявленої суми, тому судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача в сумі 954, 6 гривень.
Крім того, згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 цпк України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Позивачем особа_1 заявлено вимоги відшкодування витрат на правову допомогу згідно укладеного договору з адвокатом Молчановою н. в.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.05.2018 року у справі № 72/1010/16-ц склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
На підтвердження підставності вимог про відшкодування правових витрат надано такі документальні матеріали: - договір про надання правничої допомоги від 29.07.2021 року, укладений з адвокатським бюро «Молчанової Наталії» (а.с. 20-21); Акт наданих послуг по договору про надання від 29.07.2021 року (адвокат [М.] н. в. надала наступні послуги: надання консультації по суті питань – 500, 00 гривень; збір доказів для звернення до суду – 500, 00 гривень; написання адвокатського запиту; складання позовної заяви – 3000, 00 гривень, формування, засвідчення та подання позовної заяви до суду - 500, 00 гривень, всього 5000 гривень. (а.с. 22)
Суд, надаючи оцінку вказаним доказам, - приходить до наступних висновків.
Згідно положень ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» - гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, тощо, визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно ч. 4 ст. 137 цпк України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витрачених адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Суд, враховуючи викладене, беручи до уваги зміст та підстави позову, часткове задоволення позовних вимог за результатами розгляду справи, строк розгляду справи, процесуальну поведінку представника позивача під час судового провадження (не приймав особисто участь в судовому засіданні), ставлення до виконання процесуальних обов`язків, обґрунтованість та пропорційність їх розміру з урахуванням виконаної адвокатом роботи та предмету спору, - вважає, що з відповідача на користь особа_1 підлягають стягненню витрати на правову допомогу в сумі 3000, 00 гривень.
В іншій частині понесення судових витрат у вигляді правничої допомоги слід відмовити. Таке присудження витрат на професійну правничу допомогу, на думку суду, буде відповідати принципу співмірності послуг адвоката з позицій його досвіду, об`ємності виконаної роботи, часу об`єктивно потрібного для надання позивачу послуг юридичного супроводження справи.
На підставі вищевикладеного, ст. ст. 15, 16 цк України, ст. ст. 2, 19, 44, 47, 116, 117 КЗпП України, керуючись ст. ст. 141, 263-265, 268, 273, 354 цпк України суд, -

В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги особа_1 в особі представника - адвоката Молчанової Наталії Володимирівни до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку про звільненні – задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь особа_1 :
- заборгованість з нарахованої, але не виплаченої при звільненні заробітної плати за грудень 2019 року – лютий 2020 року в сумі 63657 (шістдесят три тисячі шістсот п`ятдесят сім) гривень 85 копійок (сума визначена вже з урахуванням проведених утримань податків з громадян, внесків й інших обов`язкових платежів);
- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.02.2020 року по день ухвалення рішення - 02.11.2021 року (включно) в сумі 100000 (сто тисяч) гривень (сума визначена без урахування утримання прибуткового податку з громадян, внесків й інших обов`язкових платежів).
В іншій частині позову відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь особа_1 заробітної плати в межах місячного платежу за грудень 2019 року в сумі 6583 (шість тисяч п`ятсот вісімдесят три) гривні 04 копійки (сума визначена вже з урахуванням проведених утримань податків з громадян, внесків й інших обов`язкових платежів).
Судові витрати по справі, відповідно до ч. 6 ст. 141 цпк України, віднести на рахунок Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» стягнувши з відповідача:
- на користь особа_1 судовий збір в сумі 954 (дев`ятсот п`ятдесят чотири) гривні 60 копійок;
- на користь особа_1 витрати на правову допомогу в сумі 3000 (три тисячі) гривень.
- на користь держави судовий збір в сумі в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 цпк України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 354, 355 цпк України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 3 розділу хіі «Прикінцеві положення» цпк України (в редакції Закону № 731-ix від 18.06.2020 р.) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (covid-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином; суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення; суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.
Згідно ч. 5 ст. 268 цпк України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дата складання повного тексту рішення суду – 02.11.2021 року.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 цпк України:
- позивач: особа_1 , інформація_1 , номер карти платника податків номер_1 , адреса реєстрації: адреса_1 ;
- відповідач: Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська», код єдрпоу 31599557, юридична адреса: 85310, Донецька область, м. Покровськ м. Родинське, вул. Перемоги, 9

Суддя: