ДП "ВК "КРАСНОЛИМАНСЬКА": невыплата зарплаты

Производство № 2/235/2123/21
Дело №235/6751/21
решение
именем украины

3 ноября 2021 года . . . . .


Красноармейский горрайонный суд Донецкой области
в составе: председательствующего – судьи [Н.] г.в.
с участием секретаря судебного заседания [О.] в.в.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в порядке упрощенного искового производства без вызова сторон гражданское дело по иску особа_1 к Государственному предприятию «Угольная компания «Краснолиманская» о взыскании задолженности по заработной плате и среднему заработку за время задержки расчета при увольнении, -

установил:

В сентябре 2021 года особа_1 обратился в суд с иском к Государственному предприятию «Угольная компания «Краснолиманская» (далее – гп «пк «Краснолиманская») о взыскании задолженности по заработной плате и среднем заработке за время задержки расчета при увольнении.
В обоснование исковых требований отметил, что состоял в трудовых отношениях с 7 ноября 2005 года по 21 января 2020 года, уволен по собственному желанию по ч.1 ст.38 КЗоТ.
В день увольнения ответчик не провел с ним окончательный расчет, в связи с чем на день подачи иска образовалась задолженность по заработной плате в размере 19 338, 10 грн за период:декабрь 2019 – январь 2020 года.
Просил взыскать с ответчика в свою пользу средний заработок за задержку расчета при увольнении за период с 22.01.2020 по день принятия судебного решения.
В установленный судом срок ответчик предоставил отзыв, в котором сослался на то, что не признает исковые требования, считая их безосновательными и необоснованными по следующим основаниям. Исковые требования относительно взыскания в пользу истца задолженности по заработной плате являются безосновательными, поскольку сувольнение истца по собственному желанию осуществлено в полном соответствии с нормами действующего законодательства. Истецу в качестве сумм, подлежащих уплате при увольнении, было начислено: за декабрь 2019 года - после обязательных удержаний до оплаты 4 927, 14 грн, за 4 40, 2020 всего 19 338, 10 грн. Данный факт подтверждается справкой № 718 от 20.08.2021 года, которая добавлена ​​истцом и выдана ответчиком. Справки, выданные гп «пк «Краснолиманская», свидетельствуют только о начисленных размерах заработной платы, и не несут в себе какого-либо доказательного значения относительно их выплаты или не выплаты. Каких-либо других доказательств в подтверждение невыплаты заработной платы истцом не предоставлено. 21.01.2020 года истцу в соответствии с требованиями ст.38 КЗоТ Украины п.п.2.26, 2.27, ч.2 Инструкции «о порядке ведения трудовых книжек работников», утвержденной приказом Минтруда Украины, Минюста Украины, Минсоцзащиты Украины от 39.07. г. № 58, была издана трудовая книгажка. В день увольнения он в бухгалтерию не обратился за окончательным расчетом, надлежащим образом начисленным на день его увольнения, не получил. В заявлении, приказе об увольнении от 21.01.2020 года требования об окончательном расчете тоже нет. Последний день труда истца 21.01.2020 года (2 смена). Представителем ответчика 24.09.2021 года в помещении суда получено постановление об открытии производства, копию искового заявления и добавленных к нему материалов. Предприятием был произведен расчетсреднего заработка истца в соответствии с постановлением кму №100. Среднедневный заработок истца составляет за последние два месяца 570, 38 грн. При таких обстоятельствах ответчик считал, что периодом задержки расчета выплат, причитающихся работнику при увольнении, следует считать со дня получения представителем ответчика заявления о расчете – 24.09.2021 года. Вместе с тем, общими принципами гражданского законодательства есть справедливость, добросовестность и разумность. Исходя из этих принципов, суд уверенных условий может уменьшить размер возмещения, предусмотренного ст.117 КЗоТ. На сегодняшний день на дп «пк» «Краснолиманская», как и на многих угледобывающих предприятиях региона, сложилась сложная экономическо-финансовая ситуация, которая повлекла за собой простой на 11 год 9.2. На время простой к работе привлекаются только работники, которые должны быть задействованы в работах по поддержанию жизнедеятельности предприятия, а именно работоспособности горнычешахтного оборудования, предупреждения затопления горных выработок и т.д. На момент освобождения истец знал, в каком тяжелом финансовом состоянии находится предприятие. В свою очередь предприятие, несмотря на такое положение, проявило надлежащую заботливость к истцу, согласившись со ст.44 КЗоТ Украины. Ситуация дополнительно ухудшается объявлением карантина с целью предотвращения распространения на территории Украины коронавируса ковид-19. Статьей 617 гк Украины предусмотрено, что лицо, нарушившее обязательства, освобождается от ответственности за нарушение обязательства, если она докажет, что это нарушение произошло вследствие случая или непреодолимой силы. В пункте 1 части первой статьи 263 гк Украины приведены признаки непреодолимой силы и определено, что непреодолимая сила это чрезвычайное или неотвратимое по данным условиям событие. Администрацией и представителями законно избранной профсоюзной организации предприятия начиная с декабря 2019 года предпринимаются все возможные меры в пределах действующего законодательства для резины.шение вопроса относительно погашения задолженности по выплате заработной платы шахтерам. Обращения неоднократно были направлены, в частности, к Президенту Украины, Премьер-министру Украины, Главе Донецкой Областной Государственной администрации, Министру энергетики и защите окружающей среды Украины, Главе Службы. Учитывая фактические обстоятельства дела, ответчику крайне тяжело выполнять в полном объеме требования статей 116, 117 КЗоТ Украины и считали эти обстоятельства, как форс-мажорные (не по вине предприятия). Вместе с тем при рассмотрении данного дела ответчик просил принять во внимание и такие обстоятельства, что не по вине предприятия возникла непреодолимая сила, понимаемая как чрезвычайная и неотвратимая при данных обстоятельствах. Если ответственность работодателя перед бывшим работником за ненадлежащее исполнение обязанности по своевременному расчету при увольнении не ограничена во времени и не зависит от просроченной задолженности, то при определенных обстоятельствахобъем ответственности может быть глупо с оглядки на его непропорциональность последствиям правонарушения. Он может быть несправедливым по отношению к работодателю, а также по третьим лицам, поскольку имущественное бремя соответствующих выплат может сделать невозможным выполнение работодателем определенных обязательств, в том числе и платежей за выплаты и выплаты.
Исследовав письменные доказательства, суд считает, что иск подлежит удовлетворению частично из следующихоснований.
Истец состоял в трудовых отношениях с гп «пк «Краснолиманская» с 7 ноября 2005 года (приказ № 1956/к от 07.11.2005г.) по 21 января 2020 года (приказ № 87/к от 21.01.2020г.) желанием по ч.1 ст.38 КЗоТ (а.с.9-13).
Конституцией Украины гарантируется право на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату, не ниже определяющей законом.
Согласно ст.94 КЗоТ Украины, ст.1 Закона Украины «Об оплате труда» заработная плата – это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которое собственник или уполномоченный им орган выплачивает работнику за проделанную им работу.
Размер заработной платы зависит от сложности и условий выполняемой работы, профессионально деловых качеств работника, результатов его труда и хозяйственной деятельности предприятия, учреждения, организации и максимальным размером не ограничивается.
Согласно ст.115 КЗоТ Украины, ст.24 Закона Украины «Об оплате труда» заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие днив сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов – представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который производится выплата.
В гЕсли день выплаты заработной платы совпадает с выходным, праздничным или нерабочим днем, заработная плата выплачивается накануне.
Размер заработной платы за первую половину месяца определяется коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов – представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не менше оплаты за фактически отработанное время из расчета тарифной ставки (должностного оклада) работника.
Заработная плата работникам за все время ежегодного отпуска выплачивается не позднее чем за три дня до начала отпуска.
Согласно справке гп «пк «Краснолиманская» № 718 от 20.08.2021г. задолженность по выплате заработной платы перед особа_1 составляет за декабрь 2019 - январь 2020 - 19 338, 10 грн после удержания обязательных налогов и сборов (а.с.15).
Согласно ч.ч.1, 2 ст.81 гпк УкраиныСторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
По делам о дискриминации истец обязан привести фактические данные, подтверждающие, что дискриминация имела место. В случае приведения таких данных доказывание их отсутствия возлагается на ответчика.
Доказательств того, что задолженность по заработной плате выплачена истцу ответчиком, суд предоставлен не был.
При таких обстоятельствах суд приходит к вамснова о том, что право истца на получение заработной платы было нарушено ответчиком и подлежит защите судом путем взыскания задолженности по заработной плате за период: декабрь 2019 года – январь 2020 года в сумме 19 338, 10 грн без удержания налогов и других обязательных платежей .
В соответствии с п.2 ч.1 ст.430 гпк Украины решение суда о присуждении работнику выплаты заработной платы подлежит немедленному исполнению в пределах заработной платы за один месяц – январь 2020 года в сумме14 410, 96 грн без удержания налогов и других обязательных платежей.
Часть 1 ст.47 КЗоТа Украины обязывает собственника или уполномоченный им орган в день увольнения выдать работнику надлежаще оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Согласно ч.ч.1, 2 ст.116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, принадлежащих ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не працировал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.
О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае должен в указанной в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Статьей 117 КЗоТ Украины предусмотрена ответственность за задержку расчета при увольнении. Так, в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета (ч.1) При наличии спора о размерах причитающихся работнику сумм собственник илиуполномоченный им орган должен уплатить указанное в настоящей статье возмещение в том случае, когда спор решен в пользу работника. Если спор решен в пользу работника частично, размер возмещения за время задержки определяет орган, который выносит решение по существу спора (ч.2).
Как отмечено в п.20 постановления Пленума Верховного Суда Украины «о практике применения судами законодательства об оплате труда» № 13 от 24.12.1999г., установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платысвязи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, коды же он в этот день не был на работе, - на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете , суд на основании ст.117 КЗоТ Украины взимает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведении его до рассмотрения дела – по день вынесения решения, если работодатель не докажетотсутствие в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Истец в день увольнения работал, что подтверждается справкой об отметках истца от 27.09.2021г. (2 смена). Следовательно, ответчик обязан был при увольнении истца выплатить все принадлежащие ему суммы в день увольнения, в связи с чем подлежит гражданской ответственности, предусмотренной ст.117 КЗоТ Украины в виде взыскания среднего заработка за время задержки расчета пры освобождении.
Согласно справке гп «пк «Краснолиманская» №719 от 20 августа 2021г. среднедневный заработок особа_1, работающий на гп «пк «Краснолиманская», рассчитанный согласно постановлению кму № 100 от 08.02.1995г., составляет 570, 38 грн (а.с.8).
Следовательно, средний заработок за время задержки расчета при увольнении, который должен уплатить ответчик в пользу истца за период с 22 января 2020 года по 3 ноября 2021 года, составляет 255 530, 24 грн (570, 38 грн х 448 рабочих дня), где 570 , 38 грн – сэрежедневный заработок истца на предприятии, 448 дней – количество рабочих дней задержки выплаты заработной платы, с удержанием из этой суммы налогов и других обязательных платежей.
Вместе с тем, общими принципами гражданского законодательства есть справедливость, добросовестность и разумность. Исходя из этих принципов, суд при определенных условиях может уменьшить размер возмещения, предусмотренного статьей 117 КЗоТ.
Уменьшая размер возмещения, определен исходя из среднего заработка за время задержки работы.датчиком расчета при увольнении в соответствии со статьей 117 КЗоТ, необходимо учитывать:
- размер размер просроченной задолженности работодателя по выплате работнику при увольнении всех причитающихся сумм, предусмотренных на день увольнения трудовым законодательством, коллективным договором, соглашением или трудовым договором;
- ¦период задержки (просрочки) выплаты такой задолженности, а также то, с чем была связана продолжительность такого периода с момента нарушения права работника и до момента его зверяние с требованием о взыскании соответствующих сумм;
- ¦ ¦ вероятный размер связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника;
- другие обстоятельства дела, установленные судом, в частности, действия работника и работодателя в спорных правоотношениях, соразмерность вероятного размера связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника и заявленных истцом к взысканию сумм среднего заработка за несвое.
Соответствующие выводы виложены в постановлении Большой Палаты Верховного Суда от 26.06.2019 по делу № 761/95 84/15-ц.
Таким образом, учитывая финансовое состояние предприятия, на котором образовалась задолженность, суд пришел к выводу о целесообразности уменьшения взыскания суммы среднего заработка за несвоевременный расчет при увольнении, соответствующем обстоятельствам этого дела, имеющим юридическое значение и приведенным выше критериям, и взыскать с ответчика в пользу истца средний заработок за несвоевременный расчет пры увольнении в размере 30 000, 00 грн.
Согласно ч.1 ст.141 гпк Украины судебный сбор возлагается на ответчика, а уплаченный при обращении в суд судебный сбор подлежит возмещению истцу пропорционально удовлетворенной части исковых требований.
С учетом требований закона, процент удовлетворенных судом исковых требований по иску составляет 11, 74%, из расчета 255 530, 24 грн – 100%, 30 000 грн – х%, х = 30 000 грн х 100% : 255 530, 24 грн .
Таким образом, подлежит взысканию с ответчика в доход государствавдовой сбор пропорционально размеру удовлетворенных требований в сумме 299, 99 грн, из расчета 11, 74% х 2 555, 30 грн : 100%.
Учитывая, что истцом не был уплачен судебный сбор при обращении в суд с требованием об удержании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении в сумме 2 555, 30 грн (255 530, 24 грн х 1%), указанная сумма подлежит взысканию с него в доход государства.
Согласно п.2 ч.1 ст.141 гпк Украины судебный сбор возлагается на ответчика.
В соответствии со ст.ст.47, 94, 115-117 КЗоТ Украйоны, ст.ст.1, 24 Закона Украины «Об оплате труда», руководствуясь ст.ст.4, 19, 81, 141, 263-265, 280, 430 гпк Украины, суд, -

решил:

Иск особа_1 ( адреса_1 , рнокпп номер_1 ) к Государственного предприятия «Угольная компания «Краснолиманская» (г. Родинское Донецкой области, улица Победы, 9, код егрпоу 31599557) о взыскании задолженности по заработной платео.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания «Краснолиманская» в пользу особа_1 задолженность по заработной плате за период: декабрь 2019 – январь 2020 в сумме 19 338 (девятнадцати тысяч трехсот тридцати восьми) гривен 10 копеек без удержания других обязательных платежей, средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 22 января 2020 года по 3 ноября 2021 года в сумме 30 000 (тридцати тысяч) гривен с удержаниемсуммы налогов и других обязательных платежей.
В другой части иска отказать.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания «Краснолиманская» в доход государства судебный сбор в размере 908 (девятьсот восьми) гривен.
Взыскать с особа_1 в доход государства судебный сбор в размере 2 550 (двух тысяч пятисот пятидесяти) гривен 30 копеек.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания «Краснолиманская» в пользу особа_1 судебный сбор в размере 299 (двухсот девяносто девяти) гривен41 копейки.
Допустить немедленное исполнение судебного решения по присуждению выплаты заработной платы за январь 2020 года в сумме 14 410 (четырнадцати тысяч четырехсот десяти) гривен 96 копеек.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу после возвращения апелляционной жалобы, отказа в открытии илиакритии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного разбирательства.
Решение суда может быть обжаловано в апелляционном порядке участниками дела, а также лицами, не участвовавшими в деле, если суд решил вопрос об их правах, свободах, интересах и (или) обязанностях, полностью или частично непосредственно в Донецкий апелляционный суд в течение тридцати дней со дня его составления.
Участник дела, которому решение не было вручено в день его составания, имеет право на возобновление пропущенного срока на апелляционное обжалование, если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему решения суда.
Срок апелляционного обжалования может быть возобновлен в случае пропуска по другим уважительным причинам, кроме случаев, указанных в части второй статьи 358 гпк Украины.
Согласно п.3 Раздела хіі «Заключительные положения» гпк Украины в редакции Закона Украины «о внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины о ходе процессуальных стр.во время действия карантина, установленного Кабинетом Министров Украины с целью предотвращения распространения коронавирусной болезни (covid-19)» № 731-іх от 18.06.2020 года во время действия карантина, установленного Кабинетом Министров Украины с целью предотвращения распространения коронавирусной болезни9 (covid ), суд по заявлению участников дела и лиц, не участвовавших в деле, если суд решил вопрос об их правах, интересах и (или) обязанностях (в случае наличия у них права на совершение соответствующих процессуальных)действий, предусмотренных настоящим Кодексом), возобновляет процессуальные сроки, установленные нормами настоящего Кодекса, если признает причины их пропуска уважительными и обусловленными ограничениями, внедренными в связи с карантином. Суд может восстановить соответствующий срок как до, так и после его окончания. Суд по заявлению лица продлевает процессуальный срок, установленный судом, если невозможность совершения соответствующего процессуального действия в определенный срок обусловлена ​​ограничениями, введенными в связи с карантином.



Суд. . . . . . [Н.]

ОРИГИНАЛ на УКРАИНСКОМ:



Провадження № 2/235/2123/21
Справа № 235/6751/21
рішення
іменем україни

3 листопада 2021 року м. Покровськ


Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
у складі: головуючого – судді [Н.] г.в.
за участю секретаря судового засідання [О.] в.в.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

встановив:

У вересні 2021 року особа_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (далі – дп «вк «Краснолиманська») про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що перебував у трудових відносинах з 7 листопада 2005 року по 21 січня 2020 року, звільнений за власним бажанням за ч.1 ст.38 КЗпП.
В день звільнення відповідач не провів із ним остаточного розрахунку, у зв`язку з чим на день подачі позову утворилась заборгованість по заробітній платі у розмірі 19 338, 10 грн за період: грудень 2019 року – січень 2020 року.
Просив стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 22.01.2020 року по день ухвалення судового рішення.
У встановлений судом строк відповідач надав відзив, в якому послався на те, що не визнає позовні вимоги, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими з наступних підстав. Позовні вимоги щодо стягнення на користь позивача заборгованості по заробітній платі є безпідставними, оскільки звільнення позивача за власним бажанням здійснено у повній відповідності до норм чинного законодавства. Позивачу в якості сум, що підлягають сплаті при звільненні, було нараховано: за грудень 2019 року - після обов`язкових утримань до сплати 4 927, 14 грн, за січень 2020 року - після обов`язкових утримань до сплати 14 410, 96 грн, всього 19 338, 10 грн. Даний факт підтверджується довідкою № 718 від 20.08.2021 року, яка додана позивачем та видана відповідачем. Довідки, видані дп «вк «Краснолиманська», свідчать лише про нараховані розміри заробітною платні, та не несуть в собі будь-якого доказового значення щодо їх виплати чи не виплати. Будь-яких інших доказів на підтвердження невиплати заробітної платні позивачем не надано. 21.01.2020 року позивачу відповідно до вимог ст.38 КЗпП України п.п.2.26, 2.27, ч.2 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Мінпраці України, Мін`юсту України, Мінсоцзахисту України від 29.07.93 р. № 58, була видана трудова книжка. В день звільнення він до бухгалтерії не звернувся за остаточним розрахунком, який був належним чином нарахований на день його звільнення, не отримав. В заяві, наказі про звільнення від 21.01.2020 року вимоги про остаточний розрахунок теж не має. Останній день праці позивача 21.01.2020 року (2 зміна). Представником відповідача 24.09.2021 року в приміщенні суду отримано ухвалу про відкриття провадження, копію позовної заяви та доданих до неї матеріалів. Підприємством було проведено розрахунок середнього заробітку позивача у відповідності до постанови кму № 100. Середньоденний заробіток позивача складає за останні два місяці 570, 38 грн. За таких обставин відповідач вважав, що періодом затримки розрахунку виплат, належних працівникові при звільненні, слід вважати з дня отримання представником відповідача заяви про розрахунок – 24.09.2021 року. Разом з тим, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Виходячи з цих принципів, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст.117 КЗпП. На сьогоднішній день на дп «вк «Краснолиманська», як і на багатьох вугледобувних підприємствах регіону, склалася складна економічно-фінансова ситуація, яка спричинила простій на підприємстві починаючи з 19.12.2019 року, про що виданий наказ від 19.12.2019 року № 875. На час простою до роботи залучаються лише працівники, які мають бути задіяні у роботах з підтримки життєдіяльності підприємства, а саме роботоспроможності гірничошахтного устаткування, попередження затоплення гірничих виробок тощо. На момент звільнення позивач знав, в якому важкому фінансовому стані знаходиться підприємство. В свою чергу підприємство, незважаючи на таке становище, проявило належну дбайливість до позивача, погодившись зі ст.44 КЗпП України. Ситуація додатково погіршується оголошенням карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу ковід-19. Статтею 617 цк України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. У пункті 1 частини першої статті 263 цк України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Адміністрацією та представниками законно обраної профспілкової організації підприємства починаючи з грудня 2019 року вживаються всі можливі заходи в межах чинного законодавства для вирішення питання щодо погашення заборгованості з виплати заробітної плати шахтарям. Звернення неодноразово були направлені, зокрема, до Президента України, Прем`єр-міністра України, Голови Донецької Обласної Державної адміністрації, Міністра енергетики та захисту довкілля України, Голови Служби безпеки України. Враховуючи фактичні обставини справи, відповідачу вкрай важко виконувати в повному обсязі вимоги статей 116, 117 КЗпП України і вважав ці обставини, як форс- мажорні (не з вини підприємства). Разом із тим при розгляді даної справи відповідач просив взяти до уваги і такі обставини, що не з вини підприємства виникла непереборна сила, що розуміється як надзвичайна і невідворотна за даних умов подія (форс-мажорна обставина, як вимушений простій на підприємстві). Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема, з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.
Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Позивач перебував у трудових відносинах з дп «вк «Краснолиманська» з 7 листопада 2005 року (наказ № 1956/к від 07.11.2005р.) по 21 січня 2020 року (наказ № 87/к від 21.01.2020р.), звільнений за власним бажанням за ч.1 ст.38 КЗпП (а.с.9-13).
Конституцією України гарантується право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначної законом.
Згідно ст.94 КЗпП України, ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Відповідно до ст.115 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.
Згідно довідки дп «вк «Краснолиманська» № 718 від 20.08.2021р. заборгованість з виплати заробітної плати перед особа_1 складає за грудень 2019 року – січень 2020 року – 19 338, 10 грн після утримання обов`язкових податків та зборів (а.с.15).
Згідно ч.ч.1, 2 ст.81 цпк України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У справах про дискримінацію позивач зобов`язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.
Доказів того, що заборгованість по заробітній платі виплачена позивачу відповідачем, суду надано не було.
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що право позивача на отримання заробітної плати було порушено відповідачем і підлягає захисту судом шляхом стягнення заборгованості по заробітній платі за період: грудень 2019 року – січень 2020 року в сумі 19 338, 10 грн без утримання податків та інших обов`язкових платежів.
У відповідності до п.2 ч.1 ст.430 цпк України рішення суду про присудження працівникові виплати заробітної плати підлягає негайному виконанню в межах заробітної плати за один місяць - січень 2020 року в сумі 14 410, 96 грн без утримання податків та інших обов`язкових платежів.
Частина 1 ст.47 КЗпП України зобов`язує власника або уповноважений ним орган в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначеній у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Так, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч.1). При наявності спору про розміри належних працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ч.2).
Як зазначено у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999р., установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коди ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Позивач у день звільнення працював, що підтверджується довідкою про відмітки позивача від 27.09.2021р. (2 зміна). Отже, відповідач зобов`язаний був при звільненні позивача виплатити всі суми, що йому належать, у день звільнення, у зв`язку з чим підлягає цивільній відповідальності, що передбачена ст.117 КЗпП України у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Згідно довідки дп «вк «Краснолиманська» № 719 від 20 серпня 2021р. середньоденний заробіток особа_1 , який працює на дп «вк «Краснолиманська», розрахований згідно постанови кму № 100 від 08.02.1995р., становить 570, 38 грн (а.с.8).
Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який повинен сплатити відповідач на користь позивача за період з 22 січня 2020 року по 3 листопада 2021 року, становить 255 530, 24 грн (570, 38 грн х 448 робочі дні), де 570, 38 грн – середньоденний заробіток позивача на підприємстві, 448 днів – кількість робочих днів затримки виплати заробітної плати, з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.
Разом з тим, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Виходячи з цих принципів, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП.
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Відповідні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/95 84/15-ц.
Таким чином, враховуючи фінансовий стан підприємства, на якому утворилась заборгованість, суд дійшов висновку про доцільність зменшення стягнення суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні в розмірі 30 000, 00 грн.
Згідно ч.1 ст.141 цпк України судовий збір покладається на відповідача, а сплачений при зверненні до суду судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу пропорційно задоволеної частини позовних вимог.
З урахуванням вимог закону, процент задоволених судом позовних вимог за позовом становить 11, 74%, з розрахунку 255 530, 24 грн – 100%, 30 000 грн – х%, х = 30 000 грн х 100% : 255 530, 24 грн.
Таким чином, підлягає стягненню з відповідача в дохід держави судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 299, 99 грн, з розрахунку 11, 74% х 2 555, 30 грн : 100%.
Враховуючи, що позивачем не був сплачений судовий збір при зверненні до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 2 555, 30 грн (255 530, 24 грн х 1%), зазначена сума підлягає стягненню з нього в дохід держави.
Згідно п.2 ч.1 ст.141 цпк України судовий збір покладається на відповідача.
Відповідно до ст.ст.47, 94, 115-117 КЗпП України, ст.ст.1, 24 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст.ст.4, 19, 81, 141, 263-265, 280, 430 цпк України, суд, -

вирішив:

Позов особа_1 ( адреса_1 , рнокпп номер_1 ) до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (м. Родинське Донецької області, вулиця Перемоги, 9, код єдрпоу 31599557) про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі за період: грудень 2019 року – січень 2020 року в сумі 19 338 (дев`ятнадцяти тисяч трьохсот тридцяти восьми) гривень 10 копійок без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22 січня 2020 року по 3 листопада 2021 року в сумі 30 000 (тридцяти тисяч) гривень з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» в дохід держави судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот восьми) гривень.
Стягнути з особа_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 2 550 (двох тисяч п`ятисот п`ятдесяти) гривень 30 копійок.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь особа_1 судовий збір в розмірі 299 (двохсот дев`яноста дев`яти) гривень 41 копійки.
Допустити негайне виконання судового рішення в частині присудження виплати заробітної плати за січень 2020 року в сумі 14 410 (чотирнадцяти тисяч чотирьохсот десяти) гривень 96 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цпк України.
Згідно п.3 Розділу хіі «Прикінцеві положення» цпк України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (covid-19)» № 731-іх від 18.06.2020 року під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (covid-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.



Суддя г.в. [Н.]