ДП "ВК "КРАСНОЛИМАНСЬКА": невыплата зарплаты
19.11.2021 227/3760/21 227/3760/21
решение
именем украины
19 ноября 2021 года . . . . .
Добропольский горрайонный суд Донецкой области в составе:
председательствующего судьи [З.] о.в., [З.] о.в.,
при участии
секретаря соз ?
рассмотрев в открытом судебном заседании, в зале суда г.Доброполья, гражданское дело по иску особа_1 к Государственному предприятию «Угольа компания «Краснолиманская» о взыскании задолженности по заработной плате и среднему заработку за время расчета при увольнении,
в с т а н о в и в:
Истец обратился в суд с иском к ответчику и просит взыскать с гп «Угольная компания «Краснолиманская» в его пользу:
1)задолженность по заработной плате за период с декабря 2019 по июль 2021 в размере 97171, 68 грн (сумма долга после удержания обязательных платежей и налогов),
2) средний заработок за время задержки расчетовунка при увольнении за период с 12.06.2021 года по 16.09.2021 года на сумму 84043, 40 грн
В обоснование заявленных исковым требованиям истец ссылается предписания статей 116, 117 КЗоТ Украины и отмечает, что он состоял в трудовых отношениях с ответчиком. 12.06.2021 года был уволен по собственному желанию по ст.38 КЗоТ Украины. Но, вопреки требованиям ст.116 КЗоТ Украины, ответчик в день увольнения и по день обращения в суд окончательного расчета с ним не провел. Такие действия ответчика истец всчитает незаконными. [С.] на требования ст.ст.47, 94, 97, 116, 117 КЗоТ Украины просит удовлетворить его требования в полном объеме.
С отзыва ответчика усматривается, что последний иск не признает, поскольку считает их безосновательными и необоснованными. Факт начисления заработной платы за период с декабря 2019 по июль 2021 в размере 97171, 68 грн (сумма долга после удержания обязательных платежей и налогов) не оспаривает, но отмечает, что справки, выданные ответчиком свидетельствуют только о начислениини суммы заработной платы и не несут доказательного значения по их выплате или не выплате. Указывает, что в день увольнения истец не работал, поскольку с 10 по 12 июня 2021 находился в отпуске. С заявлением о проведении с ним полного расчета истец не обращался. Кроме того, ответчик не считает, что обращение в суд с иском к ответчику является надлежащим обращением уволенного работника с требованием о расчете. Считает, что период задержки расчета выплат причитающихся работнику при увольнениия следует считать со следующего дня получения ответчиком искового заявления, то есть с 21.10.2021 года. Ответчик просит учесть интересы ответчика, а именно тяжелое финансовое положение предприятия, согласно которому чистый финансовый результат предприятия равен «0», что исключает вину предприятия в исполнении своих обязанностей перед работником и поэтому просит уменьшить размер задержки расчета при увольнении к разумной пропорциональности.
По постановлению суда от 27.09.2021 года открыто производство по делуи определено указанное дело рассматривать по правилам упрощенного искового производства по вызову сторон.
Истец в судебное заседание не явился, о дате, времени и месте судебного разбирательства должным образом был уведомлен. Материалы дела содержат заявление истца от 18.11.2021 года о рассмотрении без его участия.
Ответчик, будучи должным образом уведомлен о дате судебного разбирательства в судебное заседание, не явился. В делах имеется заявление представителя ответчика – особа_2 , где она просит рассматривать дело без участия представителя ответчика.
Учитывая приведенное, руководствуясь требованиями ст.223 гпк Украины, суд считает возможным решить дело на основании имеющихся в нем данных и доказательств и постановить решение.
Суд, исследовав материалы дела и проверив их доказательствами, приходит к такому.
Судом установлено, что истец лицо_1 находился в трудовых отношениях с ответчиком по делу, работая подземным горняком 5 разряда с полным рабочим днем в шахте, что подтверждается копиейтрудовой книжки истца номер_1 (а.с.8-9), справками (а.с.10-11) и был уволен 12.06.2021 года по собственному желанию, из ст.38 КЗоТ Украины.
Согласно справке гп «пк «Краснолиманская» № 801 от 06.09.2021 года (а.с.10) особа_1 имеет задолженность по заработной плате за период декабрь 2019 – июль 2021 года в сумме 97171, 68 грн (сумма после удержания обязанностей налогов и сборов), которая состоит из следующих сумм:
Декабрь 2019 – 1468, 80 грн
Январь 2020 года – 4510, 31 грн
Февраль 2020 г.глаза – 11728, 20 грн
Март 2020 года – 18515, 87 грн
Апрель 2020 года – 22558, 85 грн
Апрель 2021 года – 36440, 30 грн
Июль 2021 - 1949, 35 грн.
Учитывая приведенное дату выдачи вышеуказанной справки, дату увольнения истца с предприятия ответчика, суд приходит к выводу о том, что истцу при увольнении подлежала выплате сумма вышеуказанной заработной платы (сумма после удержания налогов и обязательных платежей).
Указанная сумма, подлежащая выплате истцу при увольнении ответачем не оспаривается и подтверждается содержанием отзыва ответчика.
Среднедневный заработок особа_1 составляет 1200, 62 грн, что подтверждается справкой ответчика № 802 от 06.09.2021 (а.с.11). Истец указанный размер среднедневного заработка не оспаривал. Указанный расчет среднедневного заработка суд считает верным.
Правоотношения, возникшие между сторонами регулируются Кодексом законов о труде Украины, статьями 24, 34 Закона Украины от 24 марта 1995 года № 108/95-вр "Об оплате труда".
Согласно статье 43 Конституции Украины каждый имеет право на труд, включающий возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который свободно соглашается. Каждый имеет право на заработную плату, не ниже определенной законом. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Согласно части первой статьи 47 КЗоТ Украины владелец или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежаще оформленную трудовую книжку и провести с нимим расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
В соответствии с частью первой статьи 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, принадлежащих ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, владелец или уполномоченныйВажный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
Согласно части первой статьи 115 КЗоТ Украины, статьи 24 Закона Украины от 24 марта 1995 года № 108/95-вр "Об оплате труда" заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, погод выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов – представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который производится выплата.
Учитывая установленные в ходе судебного разбирательства обстоятельства усматривается, что ответчик при увольнении истца не выполнил требований действующего законодательства и не произвел с последним окончательный расчет, поэтому требования истцав части взыскания задолженности по заработной плате подлежат удовлетворению в сумме 189 756, 77 грн (сумма указана после удержания налогов и других платежей).
Что касается требований истца о взыскании среднего заработка за время задержки, а именно с 12.06.2021 по 16.09.2021 в размере 84043, 40 грн, то решая указанное требование суд руководствуется следующим.
Согласно ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм всроки, указанные в статье 116 КЗоТ, при отсутствии спора об их размере, предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по дню фактического расчета.
Следовательно, основанием ответственности собственника в соответствии со ст. 117 КЗоТ, на которую ссылается истец, обосновывал свои требования, есть состав правонарушения, включающий два юридических факта: нарушение собственником сроков расчета при увольнении и вина собственника.
Кроме того, следует отметить, чтоо невыплата уволенному работнику всех сумм, принадлежащих ему от собственника или уполномоченного им органа, является продолжающимся правонарушением, а значит, работник может определить окончательный объем своих требований только на момент прекращения такого правонарушения, каким является день фактического расчета, согласующийся с правовой позицией, изложенным в решении Конституционного Суда Украины от 22 февраля 2012 года по делу № 1-5/2012.
Ответственность за задержку расчета при увольнении по статье 117 КЗоТ Украины настановится только в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, предусмотренные в статье 116 КЗоТ Украины. Бремя отсутствия вины в совершении такого нарушения возлагается на работодателя (собственника или уполномоченный им орган).
В судебном заседании достоверно установлено, что сумма начислена истцу при увольнении за период декабрь 2019 - июль 2021 в размере 97171, 68 грн по состоянию на время рассмотрения дела в суде, не выплаченной.
Надлежащих та допустимых доказательств, свидетельствующих о том, что ответчик не выплатил указанную сумму истцу не по своей вине, суд предоставлен не был.
Согласно ст.116 КЗоТ Украины, при увольнении работника выплата всех сумм, принадлежащих ему от предприятия производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления увольняющими работником требования о расчете.
То есть, по анализу ст.116 КЗоТ Украины усматривается, чтов случае, если в день увольнения работник работал на предприятии, расчетные суммы должны быть выплачены в день увольнения. В то же время, если работник в день увольнения не работал, то последний должен обратиться с требованием к работодателю о расчете, который осуществляется не позднее следующего дня после предъявления такого требования.
Ответчик ссылаясь в своем отзыве на то, что отсутствует его вина в задержке расчета при увольнении истца, поскольку истец не обращался в бухгулитерии с требованием о расчете, фактически указывает, что в день увольнения истец не работал, так как находился в отпуске. В подтверждение указанных доводов ответчик предоставил суду справку от 02.11.2021 содержание которой свидетельствует о том, что особа_1 в день освобождения в шахту не спускался (а.с.59) и справку от 19.11.2021 из которой усматривается. что лицо_1 табельный № 9399 находился в очередном отпуске с 10.06 по 12.06.2021 года.
Вышеуказанный факт истец не опроверг.
Таким образом, судом достоверноустановлено, что в день увольнения истец не работал, поскольку находился в очередном отпуске.
Надлежащих доказательств предъявления истцом ответчику требования о расчете (до обращения истца в суд с данным иском) истцом предоставлено.
Верховный Суд в составе Объединенной Палаты Кассационного гражданского суда в своем постановлении от 27.01.2020 по делу № 682/3060/16-ц (производство № 61-23170сво18) высказал такое правовое заключение о применении нормы права: «…..обращение работника , который в день нливания не работал, в суд с иском о взыскании сумм, относящихся ему к выплате от предприятия, учреждения, организации по состоянию на день увольнения, а также среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, следует считать предъявлением требования о расчете, предусмотренном ст.116 КЗоТ Украины (если такое требование ранее не предъявлялось). В таком случае ответственность работодателя на основании ст.117 КЗоТ Украины наступает после обращения уволенного работника в суд и невыплдать после предъявления требования работодателем всех принадлежащих ему сумм. Время задержки расчета при увольнении истца начинается с момента, когда ответчику стало известно о требовании истца: получение ответчиком копии искового заявления или проведения судом судебного заседания (при отсутствии сведений о дате получения копии искового заявления) до фактической выплаты заработной платы. Ответственность за задержку расчета при увольнении по ст.117 КЗоТ Украины наступает только в случае невыплаты по винесобственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, предусмотренные в ст.116 КЗоТ Украины. Бремя отсутствия вины в совершении такого нарушения возлагается на работодателя (собственника или уполномоченный им орган)…».
Материалами данного гражданского дела подтверждается, что ответчику о требовании истца стало известно с момента получения копии определения суда об открытии производства по делу и копии искового заявления, а именно с 20.10.2021 (а.с.33).
Доказательств расчета по позывамачем не позднее следующего дня после получения соответствующего требования ответчиком в суд не предоставлено, как не предоставлено и доказательств в подтверждение отсутствия вины ответчика в совершении соответствующего нарушения (задержки расчета при увольнении).
Учитывая приведенное, то, что требование о взыскании задолженности по заработной плате истцом было предъявлено ответчику впервые именно путем обращения в суд с данным иском, поэтому суд считает, что срок задержки расчета при увольнении следует считать 21.10.2021 года (со следующего дня после получения искового заявления ответчиком) и потому право истца на обращение в суд с требованием об удержании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении возникло именно с 21.10.2021 года.
Согласно ст.81 гпк Украины, каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как основание своих требований или возражений.
Согласно ст.13 гпк Украины, суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с этимКодекса, внутри заявленных ею требований и основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
Учитывая изложенное, учитывая содержание требований истца, который просит взыскать средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 12.06.2021 по 16.09.2021 года, в то время как право этого требования у истца возникло только 21.10.2021 года (со следующего дня после получения искового заявления истцом), суд приходит к выводу, чтоные требования истца в этой части удовлетворению не подлежат, поскольку являются необоснованными в части периода взыскания среднего заработка.
Однако при этом суд отмечает, что это не лишает истца обратиться с требованиями о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении повторно.
Исходя из приведенного, исковые требования истца подлежат частичному удовлетворению и с ответчика в пользу истца подлежит взысканию сумма невыплаченной заработной платы за период декабрь 2019года - июль 2021 года в размере 97171, 68 грн (сумма после удержания налогов и обязательных платежей), состоящая из сумм заработной платы, подлежащих выплате при увольнении за:
Декабрь 2019 – 1468, 80 грн
Январь 2020 года – 4510, 31 грн
Февраль 2020 года – 11728, 20 грн
Март 2020 года – 18515, 87 грн
Апрель 2020 года – 22558, 85 грн
Апрель 2021 года – 36440, 30 грн
Июль 2021 - 1949, 35 грн.
Согласно ч. 1 ст. 141 гпк Украины, судебный сбор возлагается на стороны пропорциональноразмера удовлетворенных исковых требований. Частью 6 настоящей статьи предусмотрено, что если сторона, в пользу которой принято решение, освобождена от уплаты судебных издержек, с другой стороны взимаются все судебные издержки в пользу понесших их лиц пропорционально удовлетворенной или отклоненной части требований, а другая часть компенсируется за счет государства в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины.
В соответствии с Законом Украины «о судебном сборе» за представление в суд искового заявления имущественного характерафизическим лицом взимается судебный сбор в размере 1 процента цены иска, но не менее 0, 4 размера прожиточного минимума для трудоспособных лиц и не более 5 размеров прожиточного минимума для трудоспособных лиц.
Законом Украины «о Государственном бюджете на 2021 год» установлен размер прожиточного минимума для трудоспособных лиц на сумму 2270, 00 грн.
Истец обратился в суд с двумя имущественными требованиями, а именно с требованием о взыскании заработной платы и о взыскании среднего заработка за время расчета.хунка при увольнении.
В соответствии с требованиями ст.5 зу «о судебном сборе», истцы по делам о взыскании заработной платы и возобновлении на работе от уплаты судебного сбора при рассмотрении дела во всех судебных инстанциях освобождаются.
Таким образом, при обращении в суд истец должен был уплатить судебный сбор в размере 971, 72 грн (1% от суммы 97171, 68 грн), но истец освобожден от уплаты судебного сбора в части исковых требований об удержании задолженности по заработной плате на основании п .1ч.1 ст.5 Закона Украины «о судебном сборе», поэтому с ответчика подлежит взысканию в пользу государства судебный сбор пропорционально удовлетворенной части исковых требований, а именно (100%) в сумме 971, 72 грн, поскольку требования истца в этой части удовлетворены полностью.
Кроме того, материалами дела подтверждается, что при обращении в суд истцом был уплачен судебный сбор в размере 908, 00 грн. за требования о взыскании среднего заработка за время расчета при увольнении. Но, учитывая, что удовлетворенни указанным требованиям судом было отказано сумма указанного размера судебного сбора не подлежит взысканию с ответчика.
Согласно п.2 ч.1 ст.430 гпк Украины решение суда в части выплаты заработной платы, но не более чем за один месяц, подлежит немедленному исполнению. Учитывая изложенное, суд считает необходимым допустить немедленное исполнение данного решения в пределах месячного платежа за апрель 2021 года в сумме 36440, 30 грн (сумма из которой уже удержаны налоги и обязательные платежи).
Руководствуясь ст.ст.47, 115, 116, 117 КЗоТ, ст.ст. 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 гпк Украины, суд,
В И Р И Ш И В :
Исковые требования особа_1 к Государственному предприятию «Угольная компания «Краснолиманская» о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время расчета при увольнении удовлетворить.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания «Краснолиманская» в пользу особа_1 задолженность по заработной плате за период декабрь 2019 года – июль 2021 года в размере 97171, 68 грн (девяносто семь тысяч сто семьдесят одну гривну (68 коп).
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания «Краснолиманская» в пользу государства судебный сбор в размере 971, 72 грн (девятьсот семьдесят одну гривну 72 коп).
Допустить немедленное исполнение решения суда по части взыскания с Общества с ограниченной ответственностью «Краснолиманское» в пользу особа_1 заработной платы в пределах месячного платежа за апрель 2021 года в сумме 36440, 30 грн (тридцать шесть тысяч четыреста сорок гривен 30 копеек).
Вудовлетворении требования истца о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении за период с 12.06.2021 по 16.09.2021 в сумме 84043, 40 грн - отказать.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу после возвращения апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляции.ного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного разбирательства.
Решение суда может быть обжаловано в апелляционном порядке участниками дела, а также лицами, не участвовавшими в деле, если суд решил вопрос об их правах, свободах, интересах и (или) обязанностях, полностью или частично в Донецкий апелляционный суд через Добропольский горрайонный суд Донецкой области в течение 30 дней со дня его провозглашения. Если в судебном заседании было огобъявлена только вступительная и резолютивная части судебного решения, указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения.
Участник дела, которому полное решение не было вручено в день его провозглашения или составления, имеет право на возобновление пропущенного срока на апелляционное обжалование, если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
Срок апелляционного обжалования может быть также возобновлен в случае пропуска по другим уважительным причинам, кроме случаевов, указанных в части второй статьи 358 гпк Украины.
Истец – лицо_1 , информация_1 , паспорт номер_2 , выданный 02.10.1996 года Добропольским гро умвд Украины в Донецкой области, рнокпп номер_3 , зарегистрированный по адресу Донецкая область, Покровский район, с.Новоторецкое, .
Ответчик – Государственное предприятие «Угольная Компания «Краснолиманская», код егрпоу 31599557, местонахождение: г. Родинское, ул. Победы, 9.
Напечатано в совещательной комнате в одном экземпляре.
Суд
19.11.2021
ОРИГИНАЛ на УКРАИНСКОМ:
19.11.2021 227/3760/21
рішення
іменем україни
19 листопада 2021 року м.Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Здоровиці о.в.,
за участю
секретаря сз [С.] ю.в.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м.Добропілля, цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час розрахунку при звільненні,
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача і просить стягнути з дп «Вугільна компанія «Краснолиманська» на його користь:
1)заборгованість по заробітній платі за період з грудня 2019 року по липень 2021 року в розмірі 97171, 68 грн (сума боргу після утримання обов`язкових платежів та податків),
2)середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.06.2021 року по 16.09.2021 року в сумі 84043, 40 грн
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на приписи статей 116, 117 КЗпП України та зазначає, що він перебував в трудових відносинах з відповідачем. 12.06.2021 року був звільнений за власним бажанням за ст.38 КЗпП України. Але, всупереч вимогам ст.116 КЗпП України відповідач у день звільнення та по день звернення до суду остаточного розрахунку з ним не провів. Такі дії відповідача позивач вважає незаконними. Посилаючись на вимоги ст.ст.47, 94, 97, 116, 117 КЗпП України просить задовольнити його вимоги в повному обсязі.
З відзиву відповідача вбачається, що останній позов не визнає, оскільки вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Факт нарахування заробітної плати за період з грудня 2019 року по липень 2021 року в розмірі 97171, 68 грн (сума боргу після утримання обов`язкових платежів та податків) не оспорює, але зазначає, що довідки, видані відповідачем свідчать лише про нараховані суми заробітної плати та не несуть доказового значення щодо їх виплати чи не виплати. Вказує, що в день звільнення позивач не працював, оскільки з 10 по 12 червня 2021 року перебував у відпустці. З заявою про проведення з ним повного розрахунку позивач не звертався. Крім того відповідач не вважає, що звернення до суду з позовом до відповідача є належним зверненням звільненого працівника з вимогою про розрахунок. Вважає, що період затримки розрахунку виплат належних працівникові при звільнення слід рахувати з наступного дня отримання відповідачем позовної заяви, тобто з 21.10.2021 року. Відповідач просить врахувати інтереси відповідача, а саме тяжке фінансове становище підприємства, згідно якого чистий фінансовий результат підприємства дорівнює «0», що виключає вину підприємства у виконанні своїх обов`язків перед працівником і тому просить зменшити розмір за затримку розрахунку при звільненні до розумної пропорційності.
Ухвалою суду від 27.09.2021 року відкрито провадження у справі та визначено вказану справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду належним чином був повідомлений. Матеріали справи містять заяву позивача від 18.11.2021 року про розгляд справи без його участі.
Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату судового розгляду в судове засідання не з`явився. В матеріалах справи мається заява представника відповідача – особа_2 , в якій вона просить розглядати справу без участі представника відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.223 цпк України, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній даних та доказів та постановити рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до такого.
Судом встановлено, що позивач особа_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем по справі, працюючи підземним гірником 5 розряду з повним робочим днем в шахті, що підтверджується копією трудової книжки позивача номер_1 (а.с.8-9), довідками (а.с.10-11) та був звільнений 12.06.2021 року за власним бажанням, на підставі ст.38 КЗпП України.
Згідно довідки дп «вк «Краснолиманська» за № 801 від 06.09.2021 року (а.с.10) особа_1 має заборгованість по заробітній платі за період грудень 2019 – липень 2021 року в сумі 97171, 68 грн (сума після утримання обов`язкових податків та зборів), яка складається з таких сум:
Грудень 2019 року – 1468, 80 грн
Січень 2020 року – 4510, 31 грн
Лютий 2020 року – 11728, 20 грн
Березень 2020 року – 18515, 87 грн
Квітень 2020 року – 22558, 85 грн
Квітень 2021 року – 36440, 30 грн
Липень 2021 року – 1949, 35 грн.
Враховуючи наведене, дату видачі вищевказаної довідки, дату звільнення позивача з підприємства відповідача, суд приходить до висновку про те, що позивачу при звільненні підлягала виплаті сума вищевказаної заробітної плати (сума після утримання податків та обов`язкових платежів.
Вказана сума, яка підлягала виплаті позивачу при звільненні відповідачем не оспорюється і підтверджується змістом відзива відповідача.
Середньоденний заробіток особа_1 складає 1200, 62 грн, що підтверджується довідкою відповідача № 802 від 06.09.2021 року (а.с.11). Позивач вказаний розмір середньоденного заробітку не оспорював. Вказаний розрахунок середньоденного заробітку суд вважає вірним.
Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Кодексом законів про працю України, статтями 24, 34 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-вр "Про оплату праці".
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до частини першої статі 115 КЗпП України, статті 24 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-вр "Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини вбачається, що відповідач при звільненні позивача не дотримався вимог діючого законодавства та не провів з останнім остаточний розрахунок, тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по заробітній платі підлягають задоволенню в сумі 189756, 77 грн (сума вказана після утримання податків та інших платежів).
Що стосується вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки, а саме з 12.06.2021 року по 16.09.2021 року в розмірі 84043, 40 грн, то вирішуючи вказану вимогу суд керуюється таким.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, підставою відповідальності власника відповідно до ст. 117 КЗпП, на яку посилається позивач, обґрунтовував свої вимоги, є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника.
Крім того, слід зазначити, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі № 1-5/2012.
Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП України настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у статті 116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця (власника або уповноважений ним орган).
В судовому засіданні достовірно встановлено, що сума нарахована позивачу при звільненні за період грудень 2019 року - липень 2021 року в розмірі 97171, 68 грн станом на час розгляду справи у суді, не є виплаченою.
Належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що відповідач не виплатив вказану суму позивачу не з своєї вини, суду надано не було.
Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільними працівником вимоги про розрахунок.
Тобто, з аналізу ст.116 КЗпП України вбачається, що в разі, якщо в день звільнення працівник працював на підприємстві, розрахункові суми повинні бути виплачені в день звільнення. В той же час, в разі, якщо працівник в день звільнення не працював, то останній повинен звернутися з вимогою до роботодавця про розрахунок, який здійснюється не пізніше наступного дня після пред`явлення такої вимоги.
Відповідач посилаючись в своєму відзиві на те, що відсутня його вина у затримці розрахунку при звільненні позивача, оскільки позивач не звертався до бухгалтерії з вимогою про розрахунок, фактично вказує, що в день звільнення позивач не працював, так як знаходився у відпустці. На підтвердження вказаних доводів відповідач надав суду довідку від 02.11.2021 року зміст якої свідчить про те, що особа_1 в день звільнення в шахту не спускався (а.с.59) та довідку від 19.11.2021 року з якої вбачається. що особа_1 табельний № 9399 перебував у черговій відпустці з 10.06 по 12.06.2021 року.
Вищевказаний факт позивач не спостував.
Таким чином судом достовірно встановлено, що в день звільнення позивач не працював, оскільки перебував у черговій відпустці.
Належних доказів пред`явлення позивачем відповідачу вимоги про розрахунок (до звернення позивача до суду з даним позовом) позивачем не надано.
Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 27.01.2020 по справі № 682/3060/16-ц (провадження № 61-23170сво18) висловив такий правовий висновок про застосування норми права: «…..звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред`явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена ст.116 КЗпП України (якщо така вимога раніше не пред`являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі ст.117 КЗпП України наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за ст.117 КЗпП України настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у ст.116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця (власника або уповноважений ним орган)…».
Матеріалами даної цивільної справи підтверджується, що відповідачу про вимогу позивача стало відомо з моменту отримання копії ухвали суду про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви, а саме з 20.10.2021 року (а.с.33).
Доказів розрахунку з позивачем не пізніше наступного дня після отримання відповідної вимоги відповідачем до суду не надано, як не надано й доказів на підтвердження відсутності вини відповідача у вчиненні відповідного порушення (затримки розрахунку при звільненні).
Враховуючи наведене, те, що вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі позивачем було пред`явлено відповідачеві вперше саме шляхом звернення до суду з даним позовом, тому суд вважає, що строк затримки розрахунку при звільненні належить рахувати з 21.10.2021 року (з наступного дня після отримання позовної заяви відповідачем) і тому право позивача на звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виникло саме з 21.10.2021 року.
Відповідно до ст.81 цпк України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 цпк України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З огляду на викладене, враховуючи зміст вимог позивача, який просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.06.2021 року по 16.09.2021 року, в той час, як право цієї вимоги у позивача виникло лише 21.10.2021 року (з наступного дня після отримання позовної заяви позивачем), суд приходить до висновку, що вказані вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки є необґрунтованими в частині періоду стягнення середнього заробітку.
Але, при цьому суд зазначає, що це не позбавляє позивача звернутися з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні повторно.
Виходячи з наведеного, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума невиплаченої заробітної плати за період грудень 2019 року - липень 2021 року в розмірі 97171, 68 грн (сума після утримання податків та обов`язкових платежів), яка складається з сум заробітної плати, що підлягали виплаті при звільненні за:
Грудень 2019 року – 1468, 80 грн
Січень 2020 року – 4510, 31 грн
Лютий 2020 року – 11728, 20 грн
Березень 2020 року – 18515, 87 грн
Квітень 2020 року – 22558, 85 грн
Квітень 2021 року – 36440, 30 грн
Липень 2021 року – 1949, 35 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 цпк України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 2270, 00 грн.
Позивач звернувся до суду з двома майновими вимогами, а саме з вимогою про стягнення заробітної плати та про стягнення середнього заробітку за час розрахунку при звільненні.
Відповідно до вимог ст.5 зу «Про судовий збір», позивачі, у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються.
Таким чином, при зверненні до суду позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 971, 72 грн (1% від суми 97171, 68 грн), але позивач звільнений від сплати судового збору в частині позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір пропорційно до задоволеної частини позов них вимог, а саме (100%) у сумі 971, 72 грн, оскільки вимоги позивача в цій частині задоволені повністю.
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 908, 00 грн за вимоги про стягнення середнього заробітку за час розрахунку при звільненні. Але, враховуючи, що в задоволенні вказаних вимог судом було відмовлено сума зазначеного розміру судового збору не підлягає стягненню з відповідача.
Згідно з п.2 ч.1 ст.430 цпк України рішення суду в частині виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, підлягає негайному виконанню. Враховуючи наведене, суд вважає необхідним допустити негайне виконання даного рішення в межах місячного платежу за квітень 2021 року в сумі 36440, 30 грн(сума з якої вже утриманні податки та обов`язкові платежі).
Керуючись ст.ст.47, 115, 116, 117 КЗпП, ст.ст. 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 цпк України, суд,
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги особа_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час розрахунку при звільненні задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі за період грудень 2019 року - липень 2021 року в розмірі 97171, 68 грн (дев`яносто сім тисяч сто сімдесят одну гривню 68 коп).
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь держави судовий збір в розмірі 971, 72 грн (дев`ятсот сімдесят одну гривню 72 коп).
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь особа_1 заробітної плати в межах місячного платежу за квітень 2021 року в сумі 36440, 30 грн (тридцять шість тисяч чотириста сорок гривень 30 копійок).
В задоволенні вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.06.2021 року по 16.09.2021 року в сумі 84043, 40 грн – відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цпк України.
Позивач – особа_1 , інформація_1 , паспорт номер_2 , виданий 02.10.1996 року Добропільським мрв умвс України в Донецькій області, рнокпп номер_3 , зареєстрований за адресою Донецька область, Покровський район, с.Новоторецьке, мешкає адреса_1 .
Відповідач – Державне підприємство «Вугільна Компанія «Краснолиманська», код єдрпоу 31599557, місцезнаходження: м. Родинське, вул. Перемоги, 9.
Надруковано в нарадчій кімнаті у одному примірнику.
Суддя О.В.Здоровиця
19.11.2021
решение
именем украины
19 ноября 2021 года . . . . .
Добропольский горрайонный суд Донецкой области в составе:
председательствующего судьи [З.] о.в., [З.] о.в.,
при участии
секретаря соз ?
рассмотрев в открытом судебном заседании, в зале суда г.Доброполья, гражданское дело по иску особа_1 к Государственному предприятию «Угольа компания «Краснолиманская» о взыскании задолженности по заработной плате и среднему заработку за время расчета при увольнении,
в с т а н о в и в:
Истец обратился в суд с иском к ответчику и просит взыскать с гп «Угольная компания «Краснолиманская» в его пользу:
1)задолженность по заработной плате за период с декабря 2019 по июль 2021 в размере 97171, 68 грн (сумма долга после удержания обязательных платежей и налогов),
2) средний заработок за время задержки расчетовунка при увольнении за период с 12.06.2021 года по 16.09.2021 года на сумму 84043, 40 грн
В обоснование заявленных исковым требованиям истец ссылается предписания статей 116, 117 КЗоТ Украины и отмечает, что он состоял в трудовых отношениях с ответчиком. 12.06.2021 года был уволен по собственному желанию по ст.38 КЗоТ Украины. Но, вопреки требованиям ст.116 КЗоТ Украины, ответчик в день увольнения и по день обращения в суд окончательного расчета с ним не провел. Такие действия ответчика истец всчитает незаконными. [С.] на требования ст.ст.47, 94, 97, 116, 117 КЗоТ Украины просит удовлетворить его требования в полном объеме.
С отзыва ответчика усматривается, что последний иск не признает, поскольку считает их безосновательными и необоснованными. Факт начисления заработной платы за период с декабря 2019 по июль 2021 в размере 97171, 68 грн (сумма долга после удержания обязательных платежей и налогов) не оспаривает, но отмечает, что справки, выданные ответчиком свидетельствуют только о начислениини суммы заработной платы и не несут доказательного значения по их выплате или не выплате. Указывает, что в день увольнения истец не работал, поскольку с 10 по 12 июня 2021 находился в отпуске. С заявлением о проведении с ним полного расчета истец не обращался. Кроме того, ответчик не считает, что обращение в суд с иском к ответчику является надлежащим обращением уволенного работника с требованием о расчете. Считает, что период задержки расчета выплат причитающихся работнику при увольнениия следует считать со следующего дня получения ответчиком искового заявления, то есть с 21.10.2021 года. Ответчик просит учесть интересы ответчика, а именно тяжелое финансовое положение предприятия, согласно которому чистый финансовый результат предприятия равен «0», что исключает вину предприятия в исполнении своих обязанностей перед работником и поэтому просит уменьшить размер задержки расчета при увольнении к разумной пропорциональности.
По постановлению суда от 27.09.2021 года открыто производство по делуи определено указанное дело рассматривать по правилам упрощенного искового производства по вызову сторон.
Истец в судебное заседание не явился, о дате, времени и месте судебного разбирательства должным образом был уведомлен. Материалы дела содержат заявление истца от 18.11.2021 года о рассмотрении без его участия.
Ответчик, будучи должным образом уведомлен о дате судебного разбирательства в судебное заседание, не явился. В делах имеется заявление представителя ответчика – особа_2 , где она просит рассматривать дело без участия представителя ответчика.
Учитывая приведенное, руководствуясь требованиями ст.223 гпк Украины, суд считает возможным решить дело на основании имеющихся в нем данных и доказательств и постановить решение.
Суд, исследовав материалы дела и проверив их доказательствами, приходит к такому.
Судом установлено, что истец лицо_1 находился в трудовых отношениях с ответчиком по делу, работая подземным горняком 5 разряда с полным рабочим днем в шахте, что подтверждается копиейтрудовой книжки истца номер_1 (а.с.8-9), справками (а.с.10-11) и был уволен 12.06.2021 года по собственному желанию, из ст.38 КЗоТ Украины.
Согласно справке гп «пк «Краснолиманская» № 801 от 06.09.2021 года (а.с.10) особа_1 имеет задолженность по заработной плате за период декабрь 2019 – июль 2021 года в сумме 97171, 68 грн (сумма после удержания обязанностей налогов и сборов), которая состоит из следующих сумм:
Декабрь 2019 – 1468, 80 грн
Январь 2020 года – 4510, 31 грн
Февраль 2020 г.глаза – 11728, 20 грн
Март 2020 года – 18515, 87 грн
Апрель 2020 года – 22558, 85 грн
Апрель 2021 года – 36440, 30 грн
Июль 2021 - 1949, 35 грн.
Учитывая приведенное дату выдачи вышеуказанной справки, дату увольнения истца с предприятия ответчика, суд приходит к выводу о том, что истцу при увольнении подлежала выплате сумма вышеуказанной заработной платы (сумма после удержания налогов и обязательных платежей).
Указанная сумма, подлежащая выплате истцу при увольнении ответачем не оспаривается и подтверждается содержанием отзыва ответчика.
Среднедневный заработок особа_1 составляет 1200, 62 грн, что подтверждается справкой ответчика № 802 от 06.09.2021 (а.с.11). Истец указанный размер среднедневного заработка не оспаривал. Указанный расчет среднедневного заработка суд считает верным.
Правоотношения, возникшие между сторонами регулируются Кодексом законов о труде Украины, статьями 24, 34 Закона Украины от 24 марта 1995 года № 108/95-вр "Об оплате труда".
Согласно статье 43 Конституции Украины каждый имеет право на труд, включающий возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который свободно соглашается. Каждый имеет право на заработную плату, не ниже определенной законом. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Согласно части первой статьи 47 КЗоТ Украины владелец или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежаще оформленную трудовую книжку и провести с нимим расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
В соответствии с частью первой статьи 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, принадлежащих ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, владелец или уполномоченныйВажный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
Согласно части первой статьи 115 КЗоТ Украины, статьи 24 Закона Украины от 24 марта 1995 года № 108/95-вр "Об оплате труда" заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, погод выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов – представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который производится выплата.
Учитывая установленные в ходе судебного разбирательства обстоятельства усматривается, что ответчик при увольнении истца не выполнил требований действующего законодательства и не произвел с последним окончательный расчет, поэтому требования истцав части взыскания задолженности по заработной плате подлежат удовлетворению в сумме 189 756, 77 грн (сумма указана после удержания налогов и других платежей).
Что касается требований истца о взыскании среднего заработка за время задержки, а именно с 12.06.2021 по 16.09.2021 в размере 84043, 40 грн, то решая указанное требование суд руководствуется следующим.
Согласно ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм всроки, указанные в статье 116 КЗоТ, при отсутствии спора об их размере, предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по дню фактического расчета.
Следовательно, основанием ответственности собственника в соответствии со ст. 117 КЗоТ, на которую ссылается истец, обосновывал свои требования, есть состав правонарушения, включающий два юридических факта: нарушение собственником сроков расчета при увольнении и вина собственника.
Кроме того, следует отметить, чтоо невыплата уволенному работнику всех сумм, принадлежащих ему от собственника или уполномоченного им органа, является продолжающимся правонарушением, а значит, работник может определить окончательный объем своих требований только на момент прекращения такого правонарушения, каким является день фактического расчета, согласующийся с правовой позицией, изложенным в решении Конституционного Суда Украины от 22 февраля 2012 года по делу № 1-5/2012.
Ответственность за задержку расчета при увольнении по статье 117 КЗоТ Украины настановится только в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, предусмотренные в статье 116 КЗоТ Украины. Бремя отсутствия вины в совершении такого нарушения возлагается на работодателя (собственника или уполномоченный им орган).
В судебном заседании достоверно установлено, что сумма начислена истцу при увольнении за период декабрь 2019 - июль 2021 в размере 97171, 68 грн по состоянию на время рассмотрения дела в суде, не выплаченной.
Надлежащих та допустимых доказательств, свидетельствующих о том, что ответчик не выплатил указанную сумму истцу не по своей вине, суд предоставлен не был.
Согласно ст.116 КЗоТ Украины, при увольнении работника выплата всех сумм, принадлежащих ему от предприятия производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления увольняющими работником требования о расчете.
То есть, по анализу ст.116 КЗоТ Украины усматривается, чтов случае, если в день увольнения работник работал на предприятии, расчетные суммы должны быть выплачены в день увольнения. В то же время, если работник в день увольнения не работал, то последний должен обратиться с требованием к работодателю о расчете, который осуществляется не позднее следующего дня после предъявления такого требования.
Ответчик ссылаясь в своем отзыве на то, что отсутствует его вина в задержке расчета при увольнении истца, поскольку истец не обращался в бухгулитерии с требованием о расчете, фактически указывает, что в день увольнения истец не работал, так как находился в отпуске. В подтверждение указанных доводов ответчик предоставил суду справку от 02.11.2021 содержание которой свидетельствует о том, что особа_1 в день освобождения в шахту не спускался (а.с.59) и справку от 19.11.2021 из которой усматривается. что лицо_1 табельный № 9399 находился в очередном отпуске с 10.06 по 12.06.2021 года.
Вышеуказанный факт истец не опроверг.
Таким образом, судом достоверноустановлено, что в день увольнения истец не работал, поскольку находился в очередном отпуске.
Надлежащих доказательств предъявления истцом ответчику требования о расчете (до обращения истца в суд с данным иском) истцом предоставлено.
Верховный Суд в составе Объединенной Палаты Кассационного гражданского суда в своем постановлении от 27.01.2020 по делу № 682/3060/16-ц (производство № 61-23170сво18) высказал такое правовое заключение о применении нормы права: «…..обращение работника , который в день нливания не работал, в суд с иском о взыскании сумм, относящихся ему к выплате от предприятия, учреждения, организации по состоянию на день увольнения, а также среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, следует считать предъявлением требования о расчете, предусмотренном ст.116 КЗоТ Украины (если такое требование ранее не предъявлялось). В таком случае ответственность работодателя на основании ст.117 КЗоТ Украины наступает после обращения уволенного работника в суд и невыплдать после предъявления требования работодателем всех принадлежащих ему сумм. Время задержки расчета при увольнении истца начинается с момента, когда ответчику стало известно о требовании истца: получение ответчиком копии искового заявления или проведения судом судебного заседания (при отсутствии сведений о дате получения копии искового заявления) до фактической выплаты заработной платы. Ответственность за задержку расчета при увольнении по ст.117 КЗоТ Украины наступает только в случае невыплаты по винесобственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, предусмотренные в ст.116 КЗоТ Украины. Бремя отсутствия вины в совершении такого нарушения возлагается на работодателя (собственника или уполномоченный им орган)…».
Материалами данного гражданского дела подтверждается, что ответчику о требовании истца стало известно с момента получения копии определения суда об открытии производства по делу и копии искового заявления, а именно с 20.10.2021 (а.с.33).
Доказательств расчета по позывамачем не позднее следующего дня после получения соответствующего требования ответчиком в суд не предоставлено, как не предоставлено и доказательств в подтверждение отсутствия вины ответчика в совершении соответствующего нарушения (задержки расчета при увольнении).
Учитывая приведенное, то, что требование о взыскании задолженности по заработной плате истцом было предъявлено ответчику впервые именно путем обращения в суд с данным иском, поэтому суд считает, что срок задержки расчета при увольнении следует считать 21.10.2021 года (со следующего дня после получения искового заявления ответчиком) и потому право истца на обращение в суд с требованием об удержании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении возникло именно с 21.10.2021 года.
Согласно ст.81 гпк Украины, каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как основание своих требований или возражений.
Согласно ст.13 гпк Украины, суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с этимКодекса, внутри заявленных ею требований и основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
Учитывая изложенное, учитывая содержание требований истца, который просит взыскать средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 12.06.2021 по 16.09.2021 года, в то время как право этого требования у истца возникло только 21.10.2021 года (со следующего дня после получения искового заявления истцом), суд приходит к выводу, чтоные требования истца в этой части удовлетворению не подлежат, поскольку являются необоснованными в части периода взыскания среднего заработка.
Однако при этом суд отмечает, что это не лишает истца обратиться с требованиями о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении повторно.
Исходя из приведенного, исковые требования истца подлежат частичному удовлетворению и с ответчика в пользу истца подлежит взысканию сумма невыплаченной заработной платы за период декабрь 2019года - июль 2021 года в размере 97171, 68 грн (сумма после удержания налогов и обязательных платежей), состоящая из сумм заработной платы, подлежащих выплате при увольнении за:
Декабрь 2019 – 1468, 80 грн
Январь 2020 года – 4510, 31 грн
Февраль 2020 года – 11728, 20 грн
Март 2020 года – 18515, 87 грн
Апрель 2020 года – 22558, 85 грн
Апрель 2021 года – 36440, 30 грн
Июль 2021 - 1949, 35 грн.
Согласно ч. 1 ст. 141 гпк Украины, судебный сбор возлагается на стороны пропорциональноразмера удовлетворенных исковых требований. Частью 6 настоящей статьи предусмотрено, что если сторона, в пользу которой принято решение, освобождена от уплаты судебных издержек, с другой стороны взимаются все судебные издержки в пользу понесших их лиц пропорционально удовлетворенной или отклоненной части требований, а другая часть компенсируется за счет государства в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины.
В соответствии с Законом Украины «о судебном сборе» за представление в суд искового заявления имущественного характерафизическим лицом взимается судебный сбор в размере 1 процента цены иска, но не менее 0, 4 размера прожиточного минимума для трудоспособных лиц и не более 5 размеров прожиточного минимума для трудоспособных лиц.
Законом Украины «о Государственном бюджете на 2021 год» установлен размер прожиточного минимума для трудоспособных лиц на сумму 2270, 00 грн.
Истец обратился в суд с двумя имущественными требованиями, а именно с требованием о взыскании заработной платы и о взыскании среднего заработка за время расчета.хунка при увольнении.
В соответствии с требованиями ст.5 зу «о судебном сборе», истцы по делам о взыскании заработной платы и возобновлении на работе от уплаты судебного сбора при рассмотрении дела во всех судебных инстанциях освобождаются.
Таким образом, при обращении в суд истец должен был уплатить судебный сбор в размере 971, 72 грн (1% от суммы 97171, 68 грн), но истец освобожден от уплаты судебного сбора в части исковых требований об удержании задолженности по заработной плате на основании п .1ч.1 ст.5 Закона Украины «о судебном сборе», поэтому с ответчика подлежит взысканию в пользу государства судебный сбор пропорционально удовлетворенной части исковых требований, а именно (100%) в сумме 971, 72 грн, поскольку требования истца в этой части удовлетворены полностью.
Кроме того, материалами дела подтверждается, что при обращении в суд истцом был уплачен судебный сбор в размере 908, 00 грн. за требования о взыскании среднего заработка за время расчета при увольнении. Но, учитывая, что удовлетворенни указанным требованиям судом было отказано сумма указанного размера судебного сбора не подлежит взысканию с ответчика.
Согласно п.2 ч.1 ст.430 гпк Украины решение суда в части выплаты заработной платы, но не более чем за один месяц, подлежит немедленному исполнению. Учитывая изложенное, суд считает необходимым допустить немедленное исполнение данного решения в пределах месячного платежа за апрель 2021 года в сумме 36440, 30 грн (сумма из которой уже удержаны налоги и обязательные платежи).
Руководствуясь ст.ст.47, 115, 116, 117 КЗоТ, ст.ст. 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 гпк Украины, суд,
В И Р И Ш И В :
Исковые требования особа_1 к Государственному предприятию «Угольная компания «Краснолиманская» о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время расчета при увольнении удовлетворить.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания «Краснолиманская» в пользу особа_1 задолженность по заработной плате за период декабрь 2019 года – июль 2021 года в размере 97171, 68 грн (девяносто семь тысяч сто семьдесят одну гривну (68 коп).
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания «Краснолиманская» в пользу государства судебный сбор в размере 971, 72 грн (девятьсот семьдесят одну гривну 72 коп).
Допустить немедленное исполнение решения суда по части взыскания с Общества с ограниченной ответственностью «Краснолиманское» в пользу особа_1 заработной платы в пределах месячного платежа за апрель 2021 года в сумме 36440, 30 грн (тридцать шесть тысяч четыреста сорок гривен 30 копеек).
Вудовлетворении требования истца о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении за период с 12.06.2021 по 16.09.2021 в сумме 84043, 40 грн - отказать.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу после возвращения апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляции.ного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного разбирательства.
Решение суда может быть обжаловано в апелляционном порядке участниками дела, а также лицами, не участвовавшими в деле, если суд решил вопрос об их правах, свободах, интересах и (или) обязанностях, полностью или частично в Донецкий апелляционный суд через Добропольский горрайонный суд Донецкой области в течение 30 дней со дня его провозглашения. Если в судебном заседании было огобъявлена только вступительная и резолютивная части судебного решения, указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения.
Участник дела, которому полное решение не было вручено в день его провозглашения или составления, имеет право на возобновление пропущенного срока на апелляционное обжалование, если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
Срок апелляционного обжалования может быть также возобновлен в случае пропуска по другим уважительным причинам, кроме случаевов, указанных в части второй статьи 358 гпк Украины.
Истец – лицо_1 , информация_1 , паспорт номер_2 , выданный 02.10.1996 года Добропольским гро умвд Украины в Донецкой области, рнокпп номер_3 , зарегистрированный по адресу Донецкая область, Покровский район, с.Новоторецкое, .
Ответчик – Государственное предприятие «Угольная Компания «Краснолиманская», код егрпоу 31599557, местонахождение: г. Родинское, ул. Победы, 9.
Напечатано в совещательной комнате в одном экземпляре.
Суд
19.11.2021
ОРИГИНАЛ на УКРАИНСКОМ:
19.11.2021 227/3760/21
рішення
іменем україни
19 листопада 2021 року м.Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Здоровиці о.в.,
за участю
секретаря сз [С.] ю.в.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м.Добропілля, цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час розрахунку при звільненні,
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача і просить стягнути з дп «Вугільна компанія «Краснолиманська» на його користь:
1)заборгованість по заробітній платі за період з грудня 2019 року по липень 2021 року в розмірі 97171, 68 грн (сума боргу після утримання обов`язкових платежів та податків),
2)середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.06.2021 року по 16.09.2021 року в сумі 84043, 40 грн
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на приписи статей 116, 117 КЗпП України та зазначає, що він перебував в трудових відносинах з відповідачем. 12.06.2021 року був звільнений за власним бажанням за ст.38 КЗпП України. Але, всупереч вимогам ст.116 КЗпП України відповідач у день звільнення та по день звернення до суду остаточного розрахунку з ним не провів. Такі дії відповідача позивач вважає незаконними. Посилаючись на вимоги ст.ст.47, 94, 97, 116, 117 КЗпП України просить задовольнити його вимоги в повному обсязі.
З відзиву відповідача вбачається, що останній позов не визнає, оскільки вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Факт нарахування заробітної плати за період з грудня 2019 року по липень 2021 року в розмірі 97171, 68 грн (сума боргу після утримання обов`язкових платежів та податків) не оспорює, але зазначає, що довідки, видані відповідачем свідчать лише про нараховані суми заробітної плати та не несуть доказового значення щодо їх виплати чи не виплати. Вказує, що в день звільнення позивач не працював, оскільки з 10 по 12 червня 2021 року перебував у відпустці. З заявою про проведення з ним повного розрахунку позивач не звертався. Крім того відповідач не вважає, що звернення до суду з позовом до відповідача є належним зверненням звільненого працівника з вимогою про розрахунок. Вважає, що період затримки розрахунку виплат належних працівникові при звільнення слід рахувати з наступного дня отримання відповідачем позовної заяви, тобто з 21.10.2021 року. Відповідач просить врахувати інтереси відповідача, а саме тяжке фінансове становище підприємства, згідно якого чистий фінансовий результат підприємства дорівнює «0», що виключає вину підприємства у виконанні своїх обов`язків перед працівником і тому просить зменшити розмір за затримку розрахунку при звільненні до розумної пропорційності.
Ухвалою суду від 27.09.2021 року відкрито провадження у справі та визначено вказану справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду належним чином був повідомлений. Матеріали справи містять заяву позивача від 18.11.2021 року про розгляд справи без його участі.
Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату судового розгляду в судове засідання не з`явився. В матеріалах справи мається заява представника відповідача – особа_2 , в якій вона просить розглядати справу без участі представника відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.223 цпк України, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній даних та доказів та постановити рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до такого.
Судом встановлено, що позивач особа_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем по справі, працюючи підземним гірником 5 розряду з повним робочим днем в шахті, що підтверджується копією трудової книжки позивача номер_1 (а.с.8-9), довідками (а.с.10-11) та був звільнений 12.06.2021 року за власним бажанням, на підставі ст.38 КЗпП України.
Згідно довідки дп «вк «Краснолиманська» за № 801 від 06.09.2021 року (а.с.10) особа_1 має заборгованість по заробітній платі за період грудень 2019 – липень 2021 року в сумі 97171, 68 грн (сума після утримання обов`язкових податків та зборів), яка складається з таких сум:
Грудень 2019 року – 1468, 80 грн
Січень 2020 року – 4510, 31 грн
Лютий 2020 року – 11728, 20 грн
Березень 2020 року – 18515, 87 грн
Квітень 2020 року – 22558, 85 грн
Квітень 2021 року – 36440, 30 грн
Липень 2021 року – 1949, 35 грн.
Враховуючи наведене, дату видачі вищевказаної довідки, дату звільнення позивача з підприємства відповідача, суд приходить до висновку про те, що позивачу при звільненні підлягала виплаті сума вищевказаної заробітної плати (сума після утримання податків та обов`язкових платежів.
Вказана сума, яка підлягала виплаті позивачу при звільненні відповідачем не оспорюється і підтверджується змістом відзива відповідача.
Середньоденний заробіток особа_1 складає 1200, 62 грн, що підтверджується довідкою відповідача № 802 від 06.09.2021 року (а.с.11). Позивач вказаний розмір середньоденного заробітку не оспорював. Вказаний розрахунок середньоденного заробітку суд вважає вірним.
Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Кодексом законів про працю України, статтями 24, 34 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-вр "Про оплату праці".
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до частини першої статі 115 КЗпП України, статті 24 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-вр "Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини вбачається, що відповідач при звільненні позивача не дотримався вимог діючого законодавства та не провів з останнім остаточний розрахунок, тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по заробітній платі підлягають задоволенню в сумі 189756, 77 грн (сума вказана після утримання податків та інших платежів).
Що стосується вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки, а саме з 12.06.2021 року по 16.09.2021 року в розмірі 84043, 40 грн, то вирішуючи вказану вимогу суд керуюється таким.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, підставою відповідальності власника відповідно до ст. 117 КЗпП, на яку посилається позивач, обґрунтовував свої вимоги, є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника.
Крім того, слід зазначити, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі № 1-5/2012.
Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП України настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у статті 116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця (власника або уповноважений ним орган).
В судовому засіданні достовірно встановлено, що сума нарахована позивачу при звільненні за період грудень 2019 року - липень 2021 року в розмірі 97171, 68 грн станом на час розгляду справи у суді, не є виплаченою.
Належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що відповідач не виплатив вказану суму позивачу не з своєї вини, суду надано не було.
Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільними працівником вимоги про розрахунок.
Тобто, з аналізу ст.116 КЗпП України вбачається, що в разі, якщо в день звільнення працівник працював на підприємстві, розрахункові суми повинні бути виплачені в день звільнення. В той же час, в разі, якщо працівник в день звільнення не працював, то останній повинен звернутися з вимогою до роботодавця про розрахунок, який здійснюється не пізніше наступного дня після пред`явлення такої вимоги.
Відповідач посилаючись в своєму відзиві на те, що відсутня його вина у затримці розрахунку при звільненні позивача, оскільки позивач не звертався до бухгалтерії з вимогою про розрахунок, фактично вказує, що в день звільнення позивач не працював, так як знаходився у відпустці. На підтвердження вказаних доводів відповідач надав суду довідку від 02.11.2021 року зміст якої свідчить про те, що особа_1 в день звільнення в шахту не спускався (а.с.59) та довідку від 19.11.2021 року з якої вбачається. що особа_1 табельний № 9399 перебував у черговій відпустці з 10.06 по 12.06.2021 року.
Вищевказаний факт позивач не спостував.
Таким чином судом достовірно встановлено, що в день звільнення позивач не працював, оскільки перебував у черговій відпустці.
Належних доказів пред`явлення позивачем відповідачу вимоги про розрахунок (до звернення позивача до суду з даним позовом) позивачем не надано.
Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 27.01.2020 по справі № 682/3060/16-ц (провадження № 61-23170сво18) висловив такий правовий висновок про застосування норми права: «…..звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред`явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена ст.116 КЗпП України (якщо така вимога раніше не пред`являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі ст.117 КЗпП України наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за ст.117 КЗпП України настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у ст.116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця (власника або уповноважений ним орган)…».
Матеріалами даної цивільної справи підтверджується, що відповідачу про вимогу позивача стало відомо з моменту отримання копії ухвали суду про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви, а саме з 20.10.2021 року (а.с.33).
Доказів розрахунку з позивачем не пізніше наступного дня після отримання відповідної вимоги відповідачем до суду не надано, як не надано й доказів на підтвердження відсутності вини відповідача у вчиненні відповідного порушення (затримки розрахунку при звільненні).
Враховуючи наведене, те, що вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі позивачем було пред`явлено відповідачеві вперше саме шляхом звернення до суду з даним позовом, тому суд вважає, що строк затримки розрахунку при звільненні належить рахувати з 21.10.2021 року (з наступного дня після отримання позовної заяви відповідачем) і тому право позивача на звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виникло саме з 21.10.2021 року.
Відповідно до ст.81 цпк України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 цпк України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З огляду на викладене, враховуючи зміст вимог позивача, який просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.06.2021 року по 16.09.2021 року, в той час, як право цієї вимоги у позивача виникло лише 21.10.2021 року (з наступного дня після отримання позовної заяви позивачем), суд приходить до висновку, що вказані вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки є необґрунтованими в частині періоду стягнення середнього заробітку.
Але, при цьому суд зазначає, що це не позбавляє позивача звернутися з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні повторно.
Виходячи з наведеного, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума невиплаченої заробітної плати за період грудень 2019 року - липень 2021 року в розмірі 97171, 68 грн (сума після утримання податків та обов`язкових платежів), яка складається з сум заробітної плати, що підлягали виплаті при звільненні за:
Грудень 2019 року – 1468, 80 грн
Січень 2020 року – 4510, 31 грн
Лютий 2020 року – 11728, 20 грн
Березень 2020 року – 18515, 87 грн
Квітень 2020 року – 22558, 85 грн
Квітень 2021 року – 36440, 30 грн
Липень 2021 року – 1949, 35 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 цпк України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 2270, 00 грн.
Позивач звернувся до суду з двома майновими вимогами, а саме з вимогою про стягнення заробітної плати та про стягнення середнього заробітку за час розрахунку при звільненні.
Відповідно до вимог ст.5 зу «Про судовий збір», позивачі, у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються.
Таким чином, при зверненні до суду позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 971, 72 грн (1% від суми 97171, 68 грн), але позивач звільнений від сплати судового збору в частині позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір пропорційно до задоволеної частини позов них вимог, а саме (100%) у сумі 971, 72 грн, оскільки вимоги позивача в цій частині задоволені повністю.
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 908, 00 грн за вимоги про стягнення середнього заробітку за час розрахунку при звільненні. Але, враховуючи, що в задоволенні вказаних вимог судом було відмовлено сума зазначеного розміру судового збору не підлягає стягненню з відповідача.
Згідно з п.2 ч.1 ст.430 цпк України рішення суду в частині виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, підлягає негайному виконанню. Враховуючи наведене, суд вважає необхідним допустити негайне виконання даного рішення в межах місячного платежу за квітень 2021 року в сумі 36440, 30 грн(сума з якої вже утриманні податки та обов`язкові платежі).
Керуючись ст.ст.47, 115, 116, 117 КЗпП, ст.ст. 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 цпк України, суд,
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги особа_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час розрахунку при звільненні задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі за період грудень 2019 року - липень 2021 року в розмірі 97171, 68 грн (дев`яносто сім тисяч сто сімдесят одну гривню 68 коп).
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь держави судовий збір в розмірі 971, 72 грн (дев`ятсот сімдесят одну гривню 72 коп).
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь особа_1 заробітної плати в межах місячного платежу за квітень 2021 року в сумі 36440, 30 грн (тридцять шість тисяч чотириста сорок гривень 30 копійок).
В задоволенні вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.06.2021 року по 16.09.2021 року в сумі 84043, 40 грн – відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цпк України.
Позивач – особа_1 , інформація_1 , паспорт номер_2 , виданий 02.10.1996 року Добропільським мрв умвс України в Донецькій області, рнокпп номер_3 , зареєстрований за адресою Донецька область, Покровський район, с.Новоторецьке, мешкає адреса_1 .
Відповідач – Державне підприємство «Вугільна Компанія «Краснолиманська», код єдрпоу 31599557, місцезнаходження: м. Родинське, вул. Перемоги, 9.
Надруковано в нарадчій кімнаті у одному примірнику.
Суддя О.В.Здоровиця
19.11.2021
Реклама
ДП "ВК "КРАСНОЛИМАНСЬКА"
Родинское | 21.01.2022
Производство № 2/235/408/22 Дело №235/8956/21 Р И Ш Е Н Н Я И М Е Н Е М У К Р А И Н И 21 января 2022 г. Покровск Красноармейский горрайонный суд Донецкой области в составе председательствующего судьи [Х.] с.м. с участием секретаря судебного заседания [Л.] в.в. рассмотрев в открытом судебном заседании в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску особа_1 кмства «Уго...
ДП "ВК "КРАСНОЛИМАНСЬКА"
Родинское | 19.01.2022
Производство № 2/235/409/22 Дело №235/8958/21 решение именем украины 19 января 2022 года Красноармейский горрайонный суд Донецкой области в составе: председательствующего – судьи [Н.] г.в. с участием секретаря Осудебного заседания [О.] в.в., рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в порядке упрощенного искового производства с вызовом сторон гражданское дело по иску особа_1...
ДП "ВК "КРАСНОЛИМАНСЬКА"
Родинское | 19.01.2022
19.01.22 Производство 2/235/383/22 Дело 235/8888/21 Р И Ш Е Н Н Я И М Е Н Е М У К Р А И Н И 19 января 2022 г. Покровск Красноармейский горрайонный суд Донецкой области в составе: председательствующего судьи [Ф.] о.е. с участием секретаря судебного заседания [П.] в.в. рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в г. Покровске гражданское дело по иску особа_1 к Государственно...
ДП "ВК "КРАСНОЛИМАНСЬКА"
Родинское | 17.01.2022
Производство № 2/235/379/22 Дело №235/8883/21 решение именем украины 17 января 2022 года Красноармейский горрайонный суд Донецкой области в составе: председательствующего – судьи [Н.] г.в. с участием секретаря Осудебного заседания [О.] в.в., рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в порядке упрощенного искового производства с вызовом сторон гражданское дело по иску особа_1...
ДП "ВК "КРАСНОЛИМАНСЬКА"
Родинское | 13.01.2022
Производство №2/235/246/22 Дело №235/8272/21 Р И Ш Е Н Н Я именем украины 13 января 2022 года Красноармейский горрайонный суд Донецкой области в составе председательствующей – судьи [В.] о.в., при секретаре [Г.] ю.в. рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в г. Покровске гражданское дело по иску особа_1 к Государственному предприятию «Угольная компания «Краснолиманская» о вз...
ДП "ВК "КРАСНОЛИМАНСЬКА"
Родинское | 12.01.2022
Единственный уникальный номер дела 235/8425/21 Номер производства 2/235/281/22 решение именем украины 12 января 2022 года Красноармейский горрайонный суд Донецкой области в составе: председательствующего судьи [К.] а.с., рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в порядке упрощенного производства гражданское дело по исковому заявлению особа_1 к Государственному предприятию «Уго...
Добавить комментарий