ДП "ВК "КРАСНОЛИМАНСЬКА": невыплата зарплаты

19.01.22
Производство 2/235/383/22

Дело 235/8888/21


Р И Ш Е Н Н Я

И М Е Н Е М У К Р А И Н И

19 января 2022 г. Покровск
Красноармейский горрайонный суд Донецкой области
в составе: председательствующего судьи [Ф.] о.е.
с участием секретаря судебного заседания [П.] в.в.
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в г. Покровске гражданское дело по иску особа_1 к Государственному предприятию «Угольная компания «Краснолиманская» о взыскании задолженности по заработной платетной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, -
В С Т А Н О В И в:
источник особа_1 14 декабря 2021 года обратился в суд с иском к Государственному предприятию «Угольная компания «Краснолиманская» о взыскании задолженности по заработной плате в размере 78116, 06 грн и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении за период с 22 июля принятие судебного решения, размер которого на время обращения в суд составляет 157244, 22 грн ииз расчета 102 рабочих дня Х 1541, 61 грн.
В подтверждение своих исковых требований истец отметил, что в период с 18 апреля 2005 года по 21.07.2021 состоял в трудовых отношениях с ответчиком, был уволен на основании ч. 1 ст. 38 КЗоТ Украины по собственному желанию, что подтверждается копией трудовой книжки.
При его увольнении с ним не был произведен окончательный расчет, не выплачена задолженность по заработной плате в размере 78116, 06 грн.
В день увольнения он работал, поэтому ответач должен был произвести окончательный расчет с ним в день увольнения.
Согласно требованиям ч. 1 ст. 116 КЗоТ Украины выплата всех сумм, принадлежащих работнику от предприятия, производится в день увольнения. В случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, предусмотренные ст. 116 КЗоТ Украины, согласно требованиям ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины предприятие должно выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по дню фактическиго расчета, поэтому истец просил взыскать с ответчика в пользу средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период со следующего дня после увольнения по день принятия судебного решения, из расчета среднедневного заработка 1541, 61 грн.
14 декабря 2021 согласно протокола автоматизированного распределения судебного дела между судьями вышеуказанное дело было передано в производство председательствующему судье [Ф.] о.е.
16 декабря 2021 года постановлением судьи исковое заявление было оставленопо движению, истцу был предоставлен срок для устранения недостатков искового заявления.
20 декабря 2021 истец устранил недостатки искового заявления.
22 декабря 2021 года определением судьи принято исковое заявление к рассмотрению, открыто производство по делу, дело предназначено для рассмотрения по правилам упрощенного искового производства.
26 ноября 2021 представитель ответчика гп «пк «Краснолиманская» предоставил суду отзыв на исковое заявление, в котором просил в удовлетворении исковых требований особа_1 отказать в полном объеме, поскольку в день увольнения истец не работал, ни при увольнении, ни при получении истцом трудовой книжки им каких-либо требований к ответчика относительно проведения с ним расчета не заявлялось, то есть истец фактически согласился проведением ответчиком окончательного расчета задолженности по заработной платы по усмотрению ответчика. Кроме того, ответчик просит учесть интересы ответчика, заключающиеся в сохранении предприятием своего материального и финансового положения и платежеспособности.сти и уменьшить размер за задержку расчета при увольнении к разумной пропорции с учетом спорной суммы, на которую она имела право, которую она составляла в заявленных требованиях, существенности этой доли по сравнению со средним заработком, который будет целесообразным и справедливым, значительно смягчит негативные последствия общего спада в экономике предприятия. Заметил, что всякое явление, препятствующее предприятию надлежащим образом исполнить свои обязанности перед работником, если предприятие проявили надлежащую заботливостьпо этому поводу, исключает вину предприятия и не превращает ответственность ответчика в карательную санкцию (а.с. 52-61).
В судебное заседание стороны не явились, о времени и месте рассмотрения дела уведомлены должным образом, предоставили суду заявления о рассмотрении дела в их отсутствие.
Выяснив обстоятельства дела и исследовав доказательства в их совокупности, суд считает, что исковые требования особа_1 подлежат частичному удовлетворению по следующим основаниям:
Судом установлено, что истец лицо_1 находился в трудоственных отношениях с ответчиком гп «пк «Краснолиманская» в период с 18 апреля 2005 года по 21 июля 2021 года, был уволен на основании ч. 1 ст. 38 КЗоТ Украины по собственному желанию, что подтверждается копией трудовой книги (а.с. 40-42).
При его увольнении с ним не был произведен окончательный расчет, не выплачена задолженность по заработной плате в размере 78116, 06 грн, сумма рассчитана после удержания обязательных налогов и сборов, что подтверждается справкой, выдаваемой ответчиком (а.с). 19).
Право человека на заработную плату гарантировано Конституцией Украины, нормами КЗоТ, Законами Украины «Об оплате труда», а истец находился в трудовых отношениях с ответчиком до 31 января 2020 года, исполнял свои трудовые обязанности в полном объеме, а также при увольнении не получил все причитающиеся ему платежи, имущественные требования истца по их получению отвечают критериям правомерных ожиданий в понимании практики еспч. Суд отмечает, что согласно нормам ст. ст. 115, 116 КЗоТ именно роботодовец должен доказать, что произвел с работником полный расчет в соответствии с нормами законодательства. Истецом предоставлены суду все надлежащие и допустимые доказательства в подтверждение своих исковых требований, которые ответчик не смог опровергнуть.
Согласно части 1 ст. 2 гпк Украины задачей гражданского судопроизводства является справедливое, беспристрастное и своевременное рассмотрение и разрешение гражданских дел с целью эффективной защиты нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или интересов физических лиц, прав и интересов юридических лиц, интересов государства.
Статьей 43 Конституции Украины гарантировано право каждого на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату, не ниже определенной законом. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
В соответствии со ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора. Согласно ст. 22 настоящего Законасубъекты организации оплаты труда не вправе в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями и коллективными договорами.
Согласно ст. 1 Первого протокола к Конвенции о защите прав человека и основополагающих свобод (далее – Конвенция) каждое физическое или юридическое лицо имеет право мирно владеть своим имуществом; никто не может быть лишен своей собственности иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных закном и общими принципами международного права.
Согласно практике Европейского суда по правам человека (далее – еспч) (дело «Суханов и [И.] против Украины» заявления № 68385/10 и 71378/10, дело «Принц Лихтенштейна Ганс-Адам ii против Германии», заявление n9 42527/98 и т.д. ) «имущество» может представлять собой «существующее имущество» или средства, включая «право требования» в соответствии с которым заявитель может утверждать, что он имеет по крайней мере «законное чаяние»/«правомерное ожидание» (legitimate expectation) по отношению к эфетивного осуществления права собственности.
еспч неоднократно указывал, что владением, на которое распространяются гарантии ст. 1 Протокола №1 Конвенции есть также имущественные интересы, требования имущественного характера, социальные выплаты, в отношении которых лицо имеет правомерное ожидание, что такие требования будут удовлетворены.
Статьей 116 КЗоТ Украины предусмотрено, что при увольнении работника выплата всех сумм, принадлежащих ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения нето, указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.
Согласно части первой статьи 94 КЗоТ Украины, статьи 1 Закона Украины от 24 марта 1995 года № 108/95-вр "Об оплате труда" заработная плата - это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которое по трудовому договору работодатель выплачивает работнику за проделанную им работу. Размер заработной платы зависит от сложности и условий выполняемойработы, профессионально-деловых свойств работника, результатов его труда и хозяйственной деятельности компании.
Согласно статье 12, части первой статьи 81 гпк Украины гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон. Каждая сторона должна доказать обстоятельства, имеющие значение для дела и на которые она ссылается на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом. Каждая сторона несет риск наступления последствий, связанных с совершением или неудачиние процессуальных действий.
В соответствии с частями первой, второй статьи 13 гпк Украины суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, поданных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях. Сбор доказательств по гражданским делам не является обязанностью суда, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
Таким образом, суд пришел к выводу о доказанности наличия задолженности по заранее.битной плате истцу особа_1 на время рассмотрения дела в размере 78116, 06грн, сумма рассчитана после удержания обязательных налогов и сборов, поэтому исковые требования особа_1 в части взыскания задолженности по заработной плате подлежат удовлетворению в полном объёме.
В соответствии с пунктом 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24.12.1999 года № 13 "о практике применения судами законодательства об оплате труда" установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи сзадержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда же он в этот день не был на работе, - на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ взимает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведении его до рассмотрения дела – по день постановления решения, если работодатель не докажет отсутствия в этомпо своей вине. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Согласно правового заключения, изложенного в постановлении Судебной палаты по гражданским делам Верховного Суда Украины от 18.01.2017 года по делу № 6-2912цс16, все суммы (заработная плата, компенсация за неиспользованный отпуск, оплата за время временной нетрудоспособности и т.п.), причитающиеся работнику, должны быть выплачены в день увольнения этого работника. Закон прямо возлагает на предприятие, ю, организацию обязанность произвести с уволенным работником полный расчет, выплатить все принадлежащие ему суммы. При неисполнении такой обязанности по вине собственника или уполномоченного им органа наступает предусмотренная ст. 117 КЗоТ Украины, ответственность. При этом определяющими являются такие юридически значимые обстоятельства, как невыплата причитающихся работнику сумм при увольнении и факт проведения с ним окончательного расчета.
Суд пришел к выводу о том, что задержка расчета произошла именно по вине ответача.
В соответствии с частью первой статьи 117 КЗоТ в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок время задержки по дню фактического расчета. Следовательно, по положениям статьи 117 КЗоТ обязательным условием для возложения на предприятие ответственности за невыплатуных работнику сумм при увольнении является наличие вины предприятия.
Абзацем третьим пункта 2 Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 года № 100 установлено, что среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, . Все выплаты включаются в расчет средней заработной платы в том размере, в котором они начислены, исключение сумм отчисления на налоги, взыскание алиментов и т.д.
Согласно пункту 5 раздела iv Порядка начисления выплат во всех случаях сохранения средней заработной платы производится исходя из размера среднедневной (часовой) заработной платы.
Согласно пункту 8 раздела iv Порядка начисления выплат, которые исчисляются из средней заработной платы за последние 2 месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней (часов), а в случаях пепредусмотренных действующим законодательством календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднемесячное число рабочих дней рассчитывается делением на 2 суммарного числа рабочих дней за последние два календарных месяца согласно графику работы предприятия, учреждения, организации, установленному с соблюдением требований законодательства (абзац третий пункта 8 раздела iv Порядка).
Истец в день увольнения не работал, находился в отпуске (а.с. 58), доказательства того, что требование о расчете от 27.10.2021 г. (а.с. 8) была получена ответчиком суда не предоставлена, предоставленный фискальный чек от 27.10.2021 года (а.с. 10) является подтверждением направления требования, а не его получения ответчиком. Истец обратился в суд с иском 14 декабря 2021 года, ответчиком в соответствии с распиской 23.12.2021 было получено решение об открытии производства по делу (а.с. 44). Таким образом, 23.12.2021 года ответчик гп «пк «Краснолиманская» фактически получил требование от истца о выплате сумм, причитающихся емусвободном.
Статья 116 КЗоТ Украины не определяет формы, в которой уволенный работник должен предъявить требование о расчете. Однако получив требование истца о проведении окончательного расчета, ответчик не принял меры относительно проведения окончательного расчета с истцом, что на день постановления решения задолженности составляет 78116, 06 грн.
Учитывая изложенное, суд считает необходимым взыскать с ответчика в пользу истца средний заработок за весь период задержки расчета за период с 24.12.2021 года (на следующий день после получения требования о расчете ответчиком) по 19.01.2022 года (день постановления решения суда), который составляет 24665, 76 грн, исходя из следующего расчета: среднедневная заработная плата истца составляет согласно справке на а.с. 56 – 1541, 61 грн, количество рабочих дней задержки расчета при увольнении за период с 24.12.2021 года по 19.01.2022 года составляет 16 дней, так что средний заработок за время задержки расчета составляет 1541, 61 грн Х 16 рабочих дней = 24665, 76 грн.
Учитывая изложенное, исковые требования подлежат частичному удовлетворению.
Согласно п. 6 Постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24.12.1999 года № 13 «о практике применения судами законодательства об оплате труда», поскольку взимание и уплата подоходного налога с граждан является соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем отмечается в резолютивной части решения.
Как передвидено ст.133 гпк Украины судебные издержки состоят из судебного сбора и расходов, связанных с рассмотрением дела.
Размер судебного сбора, порядок его уплаты, возврат и освобождение от уплаты инсталлируются законом.
В соответствии с ч. 1 ст. 141 гпк Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований, поскольку истцом был уплачен судебный сбор по исковым требованиям об удержании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении в размере 157244, 22 грн., удовлетворены исковые требования частично в размере 24665, 76 грн., то с ответчика в пользу истца особа_1 подлежит взысканию судебный сбор в размере 246, 66 грн. из исковых требований об удержании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, а также в пользу государства – в размере 908, 00 грн с исковых требований о взыскании задолженности по заработной плате.
На основании изложенного, руководствуясь Законом Украины "Об оплате труда", ст. ст. 116, 117 КЗоТ Украины, руководствуясь ст.ст.259, 263-268 гпк Украины, суд
решил:
Исковые требования особа_1 удовлетворить частично.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания «Краснолиманская» в пользу особа_1 задолженность по заработной плате в размере 78116, 06 грн (семьдесят восемь тысяч сто шестнадцать восемь гривен 06 коп.), сумма определена после удержания налогов и других обязательных платежей заработок за время задержки расчета при увольнении в размере 24665, 76 грн (двадцать четыре тысячи шестьсот шестьдесят пять)ть гривен 76 коп.), сумма определена без удержания налогов и других обязательных платежей.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания «Краснолиманская» в пользу особа_1 | расходы по уплате судебного сбора в размере 246, 66 грн. и в пользу государства судебный сбор в размере 908, 00 грн.
В удовлетворении другой части исковых требований особа_1 отказать.
Решение принято, составлено и подписано в совещательной комнате.
Полный текст решения был составлен 19 января 2022 года.
Решение может быть обжаловано в апелленом порядке непосредственно в Донецкий апелляционный суд. Апелляционные жалобы могут быть поданы в течение тридцати дней со дня составления полного текста решения.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу после возвращения апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства илипринятие постановления судом апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Истец: лицо_1, идентификационный номер номер_1, место регистрации: адрес_1.
Ответчик: Государственное предприятие «Угольная компания «Краснолиманская», егрпоу 31599557, местонахождение: ул. Победы, 9, г. Родинское, Донецкой области, 85310.

Судья:

ОРИГИНАЛ на УКРАИНСКОМ:

19.01.22
Провадження 2/235/383/22

Справа 235/8888/21


Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2022 року м. Покровськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
в складі: головуючого судді Філь о.є.
за участю секретаря судового засідання Придворової в.в.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Покровську цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
В С Т А Н О В И в:
Позивач особа_1 14 грудня 2021 року звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 78116, 06 грн та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22 липня 2021 року по день ухвалення судового рішення, розмір якого станом на час звернення до суду складає 157244, 22 грн із розрахунку 102 робочі дні Х 1541, 61 грн.
На підтвердження своїх позовних вимог позивач зазначив, що в період з 18 квітня 2005 року по 21.07.2021 року перебував в трудових відносинах з відповідачем, був звільнений на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, що підтверджується копією трудової книжки.
При його звільненні з ним не було проведено остаточний розрахунок, не виплачена заборгованість по заробітній платі в розмірі 78116, 06 грн.
В день звільнення він працював, тому відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок з ним в день звільнення.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 116 КЗпП України виплата всіх сум, що належать працівнику від підприємства, проводиться у день звільнення. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, передбачені ст. 116 КЗпП України, згідно з вимогами ч. 1 ст. 117 КЗпП України підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тому позивач просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з наступного дня після звільнення по день ухвалення судового рішення, з розрахунку середньоденного заробітку 1541, 61 грн.
14 грудня 2021 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Філь о.є.
16 грудня 2021 року ухвалою судді позовну заяву було залишено без руху, позивачу був наданий строк для усунення недоліків позовної заяви.
20 грудня 2021 року позивач усунув недоліки позовної заяви.
22 грудня 2021 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
26 листопада 2021 року представник відповідача дп «вк «Краснолиманська» надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог особа_1 відмовити в повному обсязі, оскільки в день звільнення позивач не працював, ні при звільненні, ні під час отримання позивачем трудової книжки ним будь-яких вимог до відповідача щодо проведення з ним розрахунку не заявлялось, тобто позивач фактично погодився проведенням відповідачем остаточного розрахунку заборгованості із заробітної плати на розсуд відповідача. Крім того, відповідач просить врахувати інтереси відповідача, які полягають у збереженні підприємством свого матеріального та фінансового становища і платоспроможності та зменшити розмір за затримку розрахунку при звільненні до розумної пропорції з врахуванням спірної суми, на яку вона мала право, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно з середнім заробітком, що буде доцільним та справедливим, значно пом`якшить негативні наслідки загального спаду в економіці підприємства. Зазначив, що усяке явище, яке перешкоджає підприємству належно виконати свої обов`язки перед працівником, якщо підприємство проявили належну дбайливість щодо цього, виключає вину підприємства та не перетворює відповідальність відповідача на каральну санкцію (а.с. 52-61).
В судове засідання сторони не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.
З`ясувавши обставини справи та дослідивши докази у справі в їх [censored] суд вважає, що позовні вимоги особа_1 підлягають частковому задоволенню за наступних підстав:
Судом встановлено, що позивач особа_1 перебував в трудових відносинах з відповідачем дп «вк «Краснолиманська» в період з 18 квітня 2005 року по 21 липня 2021 року, був звільнений на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 40-42).
При його звільненні з ним не було проведено остаточний розрахунок, не виплачена заборгованість по заробітній платі в розмірі 78116, 06 грн, сума розрахована після утримання обов`язкових податків та зборів, що підтверджується довідкою, яка видана відповідачем (а.с. 19).
Право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законам України «Про оплату праці», а позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем до 31 січня 2020 року, виконував свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримав всі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики єспл. Суд наголошує, що відповідно до норм ст. ст. 115, 116 КЗпП саме роботодавець повинен довести, що здійснив з працівником повний розрахунок у відповідності до норм законодавства. Позивачем надано суду всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх позовних вимог, які відповідач не зміг спростувати.
Відповідно до частини 1 ст. 2 цпк України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - єспл) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ii проти Німеччини», заява n9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
єспл неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 Конвенції є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-вр "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Відповідно до статті 12, частини першої статті 81 цпк України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частин першої, другої статті 13 цпк України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність наявності заборгованості по заробітній платі позивачу особа_1 на час розгляду справи в розмірі 78116, 06грн, сума розрахована після утримання обов`язкових податків та зборів, тому позовні вимоги особа_1 в частині стягнення заборгованості по заробітній платі підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Згідно правового висновку, який викладено у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18.01.2017 року у справі № 6-2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність. При цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Суд дійшов висновку про те, що затримка розрахунку сталася саме з вини відповідача.
Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Отже, за положеннями статті 117 КЗпП обов`язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.
Абзацом третім пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Відповідно до пункту 5 розділу iv Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом 8 розділу iv Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу iv Порядку).
Позивач в день звільнення не працював, перебував у відпустці (а.с. 58), доказів того, що вимога про розрахунок від 27.10.2021 року (а.с. 8) була отримана відповідачем суду не надано, наданий фіскальний чек від 27.10.2021 року (а.с. 10) є підтвердження направлення вимоги, а не її отримання відповідачем. Позивач звернувся до суду з позовом 14 грудня 2021 року, відповідачем відповідно до розписки 23.12.2021 року була отримана ухвала про відкриття провадження у справі (а.с. 44). Таким чином, 23.12.2021 року відповідач дп «вк «Краснолиманська» фактично отримав вимогу від позивача про виплату сум, які належні йому при звільненні.
Стаття 116 КЗпП України не визначає форми, в якій звільнений працівник повинен пред`явити вимогу про розрахунок. Проте отримавши вимогу позивача про проведення остаточного розрахунку, відповідач не вжив заходів щодо проведення остаточного розрахунку з позивачем, що на день постановлення рішення заборгованість складає 78116, 06 грн.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь період затримки розрахунку за період з 24.12.2021 року (наступний день після отримання вимоги про розрахунок відповідачем) по 19.01.2022 року (день постановлення рішення суду), який складає 24665, 76 грн, виходячи з наступного розрахунку: середньоденна заробітна плата позивача складає згідно довідці на а.с. 56 – 1541, 61 грн, кількість робочих днів затримки розрахунку при звільненні за період з 24.12.2021 року по 19.01.2022 року складає 16 днів, отже середній заробіток за час затримки розрахунку складає 1541, 61 грн Х 16 робочих днів = 24665, 76 грн.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Як передбачено ст.133 цпк України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 цпк України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки позивачем було сплачено судовий збір з позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 157244, 22 грн, задоволено позовні вимоги частково в розмірі 24665, 76 грн, то з відповідача на користь позивача особа_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 246, 66 грн. з позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також на користь держави - в розмірі 908, 00 грн з позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про оплату праці», ст. ст. 116, 117 КЗпП України, керуючись ст.ст. 259, 263-268 цпк України, суд
вирішив:
Позовні вимоги особа_1 задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 78116, 06 грн (сімдесят вісім тисяч сто шістнадцять вісім гривень 06 коп.), сума визначена після утримання податків й інших обов`язкових платежів, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 24665, 76 грн (двадцять чотири тисячі шістсот шістдесят п`ять гривень 76 коп.), сума визначена без утримання податків й інших обов`язкових платежів.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь особа_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 246, 66 грн. та на користь держави судовий збір в розмірі 908, 00 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог особа_1 відмовити.
Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті.
Повний текст рішення складено 19 січня 2022 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького апеляційного суду. Апеляційні скарги можуть бути подані протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: особа_1 , ідентифікаційний номер номер_1 , місце реєстрації: адреса_1 .
Відповідач: Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська», єдрпоу 31599557, місцезнаходження: вул. Перемоги, 9, м. Родинське, Донецької області, 85310.

Суддя: