ДП "ВК "КРАСНОЛИМАНСЬКА": невыплата зарплаты

Провадження №2/235/904/20
Справа №235/1554/20

Р І Ш Е Н Н Я 
іменем україни
09 квітня 2020 року Красно армійський міськрайонний суд Донецької області у складі
головуючої — судді [В.] О.В.,
при секретарі Комарової О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Покровську цивільну справу за позовом особа_1 до ДП « ВК «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час розрахунку при звільненні, —
В С Т, А Н О В И В:
Позивач особа_1 звернулась з позовом до ДП «ВК «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В обґрунтування своїх позовних вимог вказала, що перебувала у трудових відносинах з відповідачем по справі з 03.04.2002 р. по 23.12.2019 р., де працювала в якості
лампівниці 2-го розряду. Наказом № 3601/к її було звільнено за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію на підставі ст. 38 КЗпП України. Оскільки відповідача в день її звільнення не виплатив їй заробітну плату, позивачка просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі в сумі 20826, 81 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнення по день ухвалення рішення суду.
Позивачка в судове засідання не з`явилась, просила справу слухати у її відсутність (а.с. 29)
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, просив справу слухати без участі представника. (а. с. 27).
Суд, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивачка особа_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем по справі ДП «ВК «Краснолиманська» з 03.04.2002 р. по 23.12.2019 р., де працювала в якості лампівниці 2-го розряду. (а. с. 17−18).
Наказом № 3601/к від 23.12.2019 р. позивачку було звільнено на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходим на пенсію (а. с. 18).
Згідно довідки ДП «ВК «Краснолиманська» за № 403 від 10.02.2010 р. при звільненні позивачці було нараховано заробітну плату в сумі 26388, 73 грн., за винятком обов`язкових утримань до сплати 20821, 86 грн. Зазначену заборгованість по заробітній платі позивачка не отримала.
Згідно довідки ДП «ВК «Краснолиманська» за № 402 від 20. 02. 2020 р. середньоденний заробіток позивачки становить 252, 88 грн., середньомісячна заробітна плата- 5131, 26 грн. (а. с. 20).
Відповідно до положень ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, сума заборгованості по заробітній платі у відповідача перед позивачем становить 20821, 86 грн. (за винятком обов`язкових утримань до сплати), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, підставою відповідальності власника відповідно до ст.. 117 КЗпП, на яку посилається позивач, обґрунтовував свої вимоги, є склад правопорушення, який включає два юридичних факта: порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника.
Крім того, слід зазначити, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі № 1−5/2012.
Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 року у справі № 1−5/2012.
У зв`язку з невиплатою позивачці на день звільнення заборгованості по заробітній платі, суд вважає за необхідним стягнути з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 ЗУ «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100.
Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Позивача фактично було звільнено в грудні 2019 року, тому під час розрахунку середнього заробітку суд має виходити з виплат за жовтень, листопад 2019 р.
Згідно довідки ДП «ВК «Краснолиманська» середньоденний заробіток розрахований згідно Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 р. та становить 353, 88 грн (а. с. 20).
Оскільки доказів щодо визначення останнього дня праці позивачки не надано сторонами по справі, суд розраховує середній заробіток з моменту звільнення позивачки.
За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 23.12.2019 р. по 09.04.2020 р. в сумі: 353, 88×74 (робочі дні) =26187, 12 грн.
Згідно із п. 164.2.1, п.1 64.2 ст. 164 Податкового кодексу України доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов Трудового договору (контракту), включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку і є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Відповідно до п. п. 168.1.1 п. 168 .1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 цього Кодексу.
Отже, заробітна плата, яка підлягає стягненню з відповідача є сумою, з якою під час виконання відповідного судового рішення підлягають нарахуванню роботодавцем та утриманню податки та збори.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 « Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Системний аналіз законодавства дає підстави для висновку, що суми які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника, як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Останні підлягають нарахуванню роботодавцем під час виконання відповідного судового рішення, унаслідок чого виплачена працівнику сума зменшується на суму податків і зборів.
Таке відрахування податків й обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді працівник отримував би заробітну плату, з якої також відраховувалися б податки та збори.
За таких обставин, визначена судом сума середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку, яка підлягає стягненню з відповідача, є сумою, з якої під час виконання відповідного судового рішення підлягають нарахуванню роботодавцем та утриманню податків та зборів.
Всього з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість по заробітній платі в сумі 20821, 86 грн. (за винятком обов`язкових утримань до сплати), середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення з моменту звільнення по день ухвалення рішення суду, з 23.12.2019 р. по 09.04.2020 р. в сумі 26187, 12 грн., з утриманням в подальшому з цієї суми середнього заробітку обов`язкових податків та зборів, що відповідає вищезазначеним нормам права.
Згідно Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10. 2014 р. « Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо в позовній заяві об`єднано кілька самостійних вимог майнового характеру, пов`язаних між собою, то, враховуючи, що об`єктом справляння судового збору є позовна заява, максимальний розмір судового збору має відповідати загальній сумі всіх вимог. При цьому судовий збір може бути сплачено окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 840, 80 грн., на користь держави — 840, 80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 38, 47, 115, 116 КЗпП, ст. ст. 3, 5, 12, 13, 18, 258, 260, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги особа_1 до ДП «ВК «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час розрахунку при звільненні задовольнити.
Стягнути з Державного Підприємства «Вугільна Компанія «Краснолиманська» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 20821, 86 грн. (за винятком обов`язкових утримань до сплати), середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення за період з 23.12.2019 р. по 09.04.2020 р. в сумі 26187, 12 грн., з утриманням в подальшому з цієї суми середнього заробітку обов`язкових податків та зборів, понесений судовий збір в сумі 840, 80 грн.
Стягнути з Державного Підприємства «Вугільна Компанія «Краснолиманська» на користь держави судовий збір в сумі 840, 80 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: особа_1, інформація_1, ІПН номер_1, проживає за адресою: адреса_1
Відповідач ДП «ВК «Краснолиманська», код єдрпоу 31599557, місцезнаходження: м. Родинське, вул. Перемоги, 9

Суддя: