ДП "ВК "КРАСНОЛИМАНСЬКА": невыплата зарплаты
Производство №2 / 235/1516/20
Дело №235 / 4044/20
Р Е Ш Е Н И Е
именем украины
3 августа 2020 Красноармейский районный суд Донецкой области в составе
председательствующей — судьи [В.] А.В.,
при секретаре [К.] А.С.
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в г.. Покровскую гражданское дело по иску лицо_1 в ГП «Угольная компания» Краснолиманская «о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка при увольнениинет, морального вреда, —
В С Т, А Н О В И Л:
Истец особа_1 обратился в суд с иском к ООО «Угольная компания» Краснолиманская «о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка при увольнении, морального вреда. В обоснование своих исковых требований указал, что состоял в трудовых отношениях с ГП «УК» Краснолиманская «с апреля 2005 года по 08.04.2020 год. Приказом № 401 / к от 08.04.2020 года он был уволен с предприятия в связи с выходом на пенсию. В день освобождения ен требовал от ответчика полностью с ним рассчитаться по заработной плате, но ответчик проигнорировал его обращение. В дальнейшем, письмом 06.05.2020 года он письменно требовал выплатить задолженность по начисленной заработной плате в связи с увольнением, однако в день обращения в суд его требование не выполнено. Истец просит взыскать с ответчика в свою пользу средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 09.04.2020 года по 02.07.2020 года включительно в сумме 42034, 16 грн., Понесенный судебный сбор.
Представитель ответчика предоставил отзыв на исковое заявление, в котором отметил, что истцу при увольнении было начислено: по ноябрь 2019 — 20402, 11 грн., За декабрь 2019 г.- 26446, 95 грн. (26.06.2020 г.. Перечислено 200 грн., остаток к выплате 20775, 34 грн., за январь 2020 — 9694, 12 грн. (после обязательных удержаний к оплате 7656, 82 грн), по февраль 2020 г.- 9371, 66 грн. (после обязательных удержаний к оплате 7450, 48 грн). по апрель 2020 — 70321, 64 декабрян. (после обязательных удержаний к уплате 52690, 05 грн., что подтверждено справками под № 1140, 1141, 1142, 1143 от 31.07.2020 г.. В период с 24.02.2020 г.. по 08.04.2020 г.. включительно истец находился на больничном, спуск в шахту не совершал, что подтверждается справкой о отметки отдела контрольного табеля предприятия от 29.07.2020 г.. в день увольнения 08.04.2020 г.. истец не работал и не обратился в бухгалтерию предприятия с соответствующим требованием о выплате всех принадлежащих ему сумм при уволеннон, как того требуют нормы Трудового законодательства. Просили отказать в удовлетворении исковых требований.
В судебное заседание истец не явился, просил рассмотреть дело в его отсутствие (а.с.16).
Представитель ответчика в судебное заседание не явился, просил рассмотреть дело без участия представителя (л.д. 21).
Суд, исследовав материалы дела и проверив их доказательствами, приходит к следующему.
Судом установлено, что истец состоял в трудовых отношениях с ответчиком по делу ГП «УК» [К.] «с 05.04. 2004 года по 08.04.2020 год. (А. С. 4).
Приказом № 401 / к от 08.04.2020 года истец был освобожден с предприятия по собственному желанию в связи с выходом на пенсию. (А. С. 4, 5).
Согласно справки ГП «УК» Краснолиманская «под № 1140 от 31.07.2020 года особа_1 начислено к уплате за ноябрь 2019 заработную плату в сумме 20402, 11 грн., Перечислено 16219, 68 грн. (А. С. 23).
Согласно справки по № 1141 от 31.07.2020 г.. За декабрь 2019 особа_1 начислено 26446, 95 грн., После обов`языковых удержаний к уплате 20975, 34 грн., остаток к выплате 20775, 34 грн. (А. С. 24).
Согласно справки ГП «УК» Краснолиманская «особа_1 при увольнении по январь 2020 начислено 9694, 12 грн. (А. С. 25).
Согласно справки ГП «УК» Краснолиманская «особа_1 по февраль 2020 начислено 9371, 66 грн. (После обязательных удержаний к оплате 7450, 48 грн.) (А. С. 26).
Согласно справки по № 1144 от 31.07.2020 г.. особа_1 по апрель 2020 начислено заработной платы в сумме 70321, 64 грн. (А 27).
согласнов справки ГП «УК Краснолиманская» под № 164 от 03.06.2020 г.. среднедневная заработная плата особа_1 составляет 750, 61 грн. (А. С. 9).
Итак выплачена истцу сумма задолженности по заработной плате по состоянию на день рассмотрения дела составляет: 20775, 34 + 9694, 12 + 9371, 66 + 70321, 64 = 110162, 76 грн. (Без удержания налогов и обязательных платежей).
Как следует из материалов дела, истец в день увольнения, 08.04.2020 года не работал, находился на больничном (а.с.30).
Согласно положень ст. 115 КЗоТ Украины, ст. 24 Закона Украины «Об оплате труда» заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов — представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, Не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
В соответствии со ст. 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.
Согласно ч. 1ст. 47 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Согласно ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 КЗоТ, при отсутствии спора об их размере, предприятие, учреждение, организация должны выплатить працивникови его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Следовательно, основанием ответственности собственника в соответствии со ст .. 117 КЗоТ, на которую ссылается истец, обосновывал свои требования, есть состав правонарушения, включающий два юридических факта: нарушение владельцем сроков расчета при увольнении и вина владельца.
Кроме того, следует отметить, что невыплата уволенному работнику всех сумм, причитающихся ему от собственника или уполномоченного им органа, является длящимся правонарушением, а следовательно, работник может определить окончательный объем своих требований только к моменту прекращения такого правонарушения, которым является день фактического расчета, что согласуется с правовой позицией, изложенной в решении Конституционного Суда Украины от 22 февраля 2012 года по делу № 1−5 / 2012.
Верховный Суд в составе Объединенной палаты Кассационного гражданского суда в своем постановлении от 27.01.2020 года по делу № 682/3060/169 пришел к выводу, что обращение работника, в день увольнения не работал, в суд с позовом о взыскании сумм, причитающихся ему к выплате от предприятия, учреждения, организации по состоянию на день увольнения, а также среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, следует считать предъявлением требования о расчете, предусмотренной статьей 116 КЗоТ (если такое требование ранее пред`являлась). В таком случае ответственность работодателя на основании ст. 117 КЗоТ наступает после обращения уволенного работника в суд и невыплаты после предъявления требования работодателем всих сумм, которые ему принадлежат. Время задержки расчета при увольнении истца начинается с момента, когда ответчику стало известно о требовании истца получения ответчиком копии искового заявления или проведения судом судебного заседания (при отсутствии сведений о дате получения копии искового заявления) к фактической выплаты заработной платы. Ответственность за задержку расчета при увольнении по статье 117 КЗоТ наступает только в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихсяих уволенному работнику сумм в сроки, предусмотренные в статье 116 КЗоТ. Бремя отсутствии вины в совершении такого нарушения возлагается на работодателя (собственника или уполномоченный им орган).
Истец, обращаясь в суд с иском, отметил, что обращался к ответчику с требованием о проведении с ним расчета при увольнении в день его увольнения — 08.04.2020 года.
Однако, как установлено в судебном заседании, в день освобождения истец не работал, находился на больничном (а 30), итолько 06.05.2020 года написал заявление о выплате ему всех причитающихся сумм при увольнении, которую ответчик получил 13.05.2020 года (л.д. 5, 31).
Поскольку истцом заявляются требования о взыскании задолженности по заработной плате, а заявляются исковые требования о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, то именно последние требования- о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении подлежат взысканию за период с 13.05.2020 года (дата, когдаответчику стало известно о требовании истца) по 02.07.2020 год (в пределах заявленных требований).
При этом суд отмечает, что после принятия судебного решения о взыскании задолженности сумм причитающихся при увольнении работодатель не освобождается от ответственности, предусмотренной ст. 117 КЗоТ Украины, а именно выплаты среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, то есть за весь период невыплаты владельцем или уполномоченным им органом причитающихся работнику при увольнении сумм.
такая правоваяа позиция изложена в постановлении ВСУ от 29.01.2014 года по делу № 6−144цс13.
Итак, в связи с невыплатой истцу в день освобождения задолженности по заработной плате, суд считает необходимым взыскать с ответчика в пользу истца средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 13.05.2020 года (день получения ответчиком требования о расчете) по 02.07.2020 год.
Средний заработок работника определяется в соответствии со ст. 27 ЗУ «Об оплате труда» по правиламы, предусмотренными Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденным постановлением КМУ от 08.02.1995 г.. № 100.
Так, абзацем третьим пункта 2 Порядка установлено, что среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана данная выплата. Все выплаты включаются в расчет средней заработной платы в том размере, в котором они начислены, без исключения сумм отчисления на налоги, взыскание алиментов точто.
Если в течение последних двух календарных месяцев работник не работал, средняя заработная плата исчисляется исходя из выплат за предыдущие два месяца работы. Если и в течение этих месяцев работник не отработал ни одного рабочего дня, средняя заработная
плата исчисляется в соответствии с последним абзацем пункта 4 настоящего Порядка.
Согласно справки по № 164 от 03.03.2020 года среднедневная заработная плата истца составляет: 750, 61 грн. (А 9)
Средний заработок за время задержки расчета при уволеннон составляет: 750, 61 х 35 = 26271, 35 грн.
Согласно п. 164.2.1, п. 164.2 ст. 164 Налогового кодекса Украины доходы в виде заработной платы, начисленные (выплаченные) плательщику налога в соответствии с условиями Трудового договора (контракта), включаются в состав общего месячного (годового) налогооблагаемого дохода плательщика налога и является базой обложения налогом на доходы физических лиц.
В соответствии с п. П. 168.1.1 п. 168 .1 ст. 168 Налогового кодекса Украины налоговый агент, насчитывающий (выплачивает, предоставляет) налогооблагаемый доход в пользу налогоплательщика, обязан удерживать налог с суммы такого дохода за его счет, используя ставку налога, определенную ст. 167 этого Кодекса.
Итак, средняя заработная плата, которая подлежит взысканию с ответчика является суммой, которой во время выполнения соответствующего судебного решения подлежат начислению работодателем и содержанию налоги и сборы.
Согласно п. 6 Постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24.12.1999 года № 13 «О практическойику применения судами законодательства об оплате труда «, поскольку взимания и уплата подоходного налога с граждан являются соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
По следующим основаниям суд приходит к выводу о частичном удовлетворении исковых требований, а именно о взыскании с ответчика в пользу истца среднего заработка в сумме 27021, 96 грн., С подальнейшим удержанием из этой суммы обязательных налогов и сборов.
Согласно ч. 1 ст. 141 ГПК Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований: в случае частичного удовлетворения иска — на обе стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
С ответчика в пользу истца следует взыскать судебный сбор в размере 525, 50 грн.
На основании изложенного, руководствуясь ст. ст. 38, 47, 115, 116, 117 КЗоТ, ст. ст. 3, 5, 12, 13, 18, 258, 260, 265, 268, 273 ГПК УкраиныСуд, —
Р Е Ш И Л:
Исковые требования особа_1 в ГП «Угольная компания» Краснолиманская «о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка при увольнении, морального вреда удовлетворить частично.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания» Краснолиманская «в пользу особа_1 средний заработок за время задержки расчета при увольнении в сумме 26271, 35 грн. с последующим удержанием из этой суммы обязательных налогов и сборов.
Взыскать с Государственного предприятия «угольна Компания «Краснолиманская» в пользу государства судебный сбор в сумме 525, 50 грн.
В удовлетворении остальной части исковых требований отказать.
Решение может быть обжаловано в апелляционном порядке в Донецкий апелляционный суд в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанциипо результатам апелляционного пересмотра.
Истец особа_1, информация_1, ИНН номер_1, проживающий по адресу: адрес_1.
Ответчик ООО «УК» Краснолиманская «, код егрпоу 31599557, местонахождение: г.. Родинское, ул. Победы, 9
судья:
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Провадження №2/235/1516/20
Справа №235/4044/20
Р І Ш Е Н Н Я
іменем україни
03 серпня 2020 року Красно армійський міськрайонний суд Донецької області у складі
головуючої — судді [В.] О.В.,
при секретарі Комарової О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Покровську цивільну справу за позовом особа_1 до ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку при звільненні, моральної шкоди, —
В С Т, А Н О В И В:
Позивач особа_1 звернувся до суду з позовом до ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку при звільненні, моральної шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що перебував у трудових відносинах з ДП «ВК «Краснолиманська» з квітня 2005 року по 08.04.2020 рік. Наказом № 401/к від 08.04.2020 року він був звільнений з підприємства у зв`язку з виходом на пенсію. В день звільнення він вимагав від відповідача повністю з ним розрахуватись по заробітній платі, але відповідач проігнорував його звернення. В подальшому, листом 06.05.2020 року він письмово вимагав виплатити заборгованість по нарахованій заробітній платі у зв`язку зі звільненням, однак на день звернення до суду його вимога не виконана. Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.04.2020 року по 02.07.2020 року включно в сумі 42034, 16 грн., понесений судовий збір.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивачу при звільненні було нараховано: за листопад 2019 р. — 20402, 11 грн., за грудень 2019 р.- 26446, 95 грн. (26.06.2020 р. перераховано 200 грн., залишок до виплати 20775, 34 грн., за січень 2020 р. — 9694, 12 грн. (після обов`язкових утримань до сплати 7656, 82 грн), за лютий 2020 р.- 9371, 66 грн. (після обов`язкових утримань до сплати 7450, 48 грн). за квітень 2020 р. — 70321, 64 грн. (після обов`язкових утримань до сплати 52690, 05 грн., що підтверджено довідками за № 1140, 1141, 1142, 1143 від 31.07.2020 р. В період з 24.02.2020 р. по 08.04.2020 р. включно позивач перебував на лікарняному, спуск в шахту не здійснював, що підтверджується довідкою про відмітки відділу контрольного табелю підприємства від 29.07.2020 р. В день звільнення 08.04.2020 р. позивач не працював і не звернувся до бухгалтерії підприємства з відповідною вимогою про виплату всіх належних йому сум при звільненні, як того вимагають норми Трудового законодавства. Просили відмовити в задоволенні позовних вимог.
В судове засідання позивач не з`явився, просив справу слухати у його відсутність (а.с.16).
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, просив справу слухати без участі представника (а.с. 21).
Суд, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем по справі ДП «ВК «Краснолиманська» з 05.04. 2004 року по 08.04.2020 рік. (а. с. 4).
Наказом № 401/к від 08.04.2020 року позивач був звільнений з підприємства за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію. (а. с. 4, 5).
Згідно довідки ДП «ВК «Краснолиманська» за № 1140 від 31.07.2020 року особа_1 нараховано до сплати за листопад 2019 р. заробітну плату в сумі 20402, 11 грн., перераховано 16219, 68 грн. (а. с. 23).
Згідно довідки за № 1141 від 31.07.2020 р. за грудень 2019 р. особа_1 нараховано 26446, 95 грн., після обов`язкових утримань до сплати 20975, 34 грн., залишок до виплати 20775, 34 грн. (а. с. 24).
Згідно довідки ДП «ВК «Краснолиманська» особа_1 при звільненні за січень 2020 рік нараховано 9694, 12 грн. (а. с. 25).
Згідно довідки ДП «ВК «Краснолиманська» особа_1 за лютий 2020 рік нараховано 9371, 66 грн. (після обов`язкових утримань до сплати 7450, 48 грн.) (а. с. 26).
Згідно довідки за № 1144 від 31.07.2020 р. особа_1 за квітень 2020 р. нараховано заробітної плати в сумі 70321, 64 грн. (а.с. 27).
Згідно довідки ДП «ВК Краснолиманська» за № 164 від 03.06.2020 р. середньоденна заробітна плата особа_1 становить 750, 61 грн. (а. с. 9).
Отже невиплачена позивачу сума заборгованості по заробітній платі станом на день розгляду справи становить :20775, 34 +9694, 12+9371, 66+70321, 64 =110162, 76 грн. (без утримання податків і обов`язкових платежів).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач в день звільнення, 08.04.2020 року не працював, перебував на лікарняному (а.с.30).
Відповідно до положень ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, підставою відповідальності власника відповідно до ст.. 117 КЗпП, на яку посилається позивач, обґрунтовував свої вимоги, є склад правопорушення, який включає два юридичних факта: порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника.
Крім того, слід зазначити, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі № 1−5/2012.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 27.01.2020 року в справі № 682/3060/169 дійшов висновку, що звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред`явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена статтею 116 КЗпП (якщо така вимога раніше не пред`являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі ст. 117 КЗпП наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, передбачені у статті 116 КЗпП. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця (власника або уповноважений ним орган).
Позивач, звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначив, що звертався до відповідача з вимогою про здійснення з ним розрахунку при звільнення в день його звільнення — 08.04.2020 року.
Проте, як встановлено в судовому засіданні, в день звільнення позивач не працював, перебував на лікарняному (а.с. 30), і лише 06.05.2020 року написав заяву про виплату йому всіх належних сум при звільненні, яку відповідач отримав 13.05.2020 року (а.с. 5, 31).
Оскільки позивачем не заявляються вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі, а заявляються позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то саме останні вимоги- про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягають стягненню за період з 13.05.2020 року (дата, коли відповідачу стало відомо про вимогу позивача) по 02.07.2020 рік (в межах заявлених вимог).
При цьому, суд зазначає, що після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості сум належних при звільненні роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
Така правова позиція викладена в постанові ВСУ від 29.01.2014 року у справі № 6−144цс13.
Отже, у зв`язку з невиплатою позивачу на день звільнення заборгованості по заробітній платі, суд вважає за необхідним стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.05.2020 року (день отримання відповідачем вимоги про розрахунок) по 02.07.2020 рік.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 ЗУ «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100.
Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна
плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Згідно довідки за № 164 від 03.03.2020 року середньоденна заробітна плата позивача становить: 750, 61 грн. (а.с. 9)
Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить: 750, 61×35= 26271, 35 грн.
Згідно із п. 164.2.1, п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов Трудового договору (контракту), включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку і є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Відповідно до п. п. 168.1.1 п. 168 .1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 цього Кодексу.
Отже, середня заробітна плата, яка підлягає стягненню з відповідача є сумою, з якою під час виконання відповідного судового рішення підлягають нарахуванню роботодавцем та утриманню податки та збори.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 « Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
За таких підстав суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку в сумі 27021, 96 грн., з подальшим утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: у разі часткового задоволення позову — на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 525, 50 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 38, 47, 115, 116, 117 КЗпП, ст. ст. 3, 5, 12, 13, 18, 258, 260, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, —
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги особа_1 до ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку при звільненні, моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Державного Підприємства «Вугільна Компанія « Краснолиманська» на користь особа_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 26271, 35 грн. з подальшим утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів.
Стягнути з Державного Підприємства «Вугільна Компанія « Краснолиманська» на користь держави судовий збір в сумі 525, 50 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: особа_1, інформація_1, ІПН номер_1, проживає за адресою: адреса_1.
Відповідач ДП «ВК «Краснолиманська», код єдрпоу 31599557, місцезнаходження: м. Родинське, вул. Перемоги, 9
Суддя:
Дело №235 / 4044/20
Р Е Ш Е Н И Е
именем украины
3 августа 2020 Красноармейский районный суд Донецкой области в составе
председательствующей — судьи [В.] А.В.,
при секретаре [К.] А.С.
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в г.. Покровскую гражданское дело по иску лицо_1 в ГП «Угольная компания» Краснолиманская «о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка при увольнениинет, морального вреда, —
В С Т, А Н О В И Л:
Истец особа_1 обратился в суд с иском к ООО «Угольная компания» Краснолиманская «о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка при увольнении, морального вреда. В обоснование своих исковых требований указал, что состоял в трудовых отношениях с ГП «УК» Краснолиманская «с апреля 2005 года по 08.04.2020 год. Приказом № 401 / к от 08.04.2020 года он был уволен с предприятия в связи с выходом на пенсию. В день освобождения ен требовал от ответчика полностью с ним рассчитаться по заработной плате, но ответчик проигнорировал его обращение. В дальнейшем, письмом 06.05.2020 года он письменно требовал выплатить задолженность по начисленной заработной плате в связи с увольнением, однако в день обращения в суд его требование не выполнено. Истец просит взыскать с ответчика в свою пользу средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 09.04.2020 года по 02.07.2020 года включительно в сумме 42034, 16 грн., Понесенный судебный сбор.
Представитель ответчика предоставил отзыв на исковое заявление, в котором отметил, что истцу при увольнении было начислено: по ноябрь 2019 — 20402, 11 грн., За декабрь 2019 г.- 26446, 95 грн. (26.06.2020 г.. Перечислено 200 грн., остаток к выплате 20775, 34 грн., за январь 2020 — 9694, 12 грн. (после обязательных удержаний к оплате 7656, 82 грн), по февраль 2020 г.- 9371, 66 грн. (после обязательных удержаний к оплате 7450, 48 грн). по апрель 2020 — 70321, 64 декабрян. (после обязательных удержаний к уплате 52690, 05 грн., что подтверждено справками под № 1140, 1141, 1142, 1143 от 31.07.2020 г.. В период с 24.02.2020 г.. по 08.04.2020 г.. включительно истец находился на больничном, спуск в шахту не совершал, что подтверждается справкой о отметки отдела контрольного табеля предприятия от 29.07.2020 г.. в день увольнения 08.04.2020 г.. истец не работал и не обратился в бухгалтерию предприятия с соответствующим требованием о выплате всех принадлежащих ему сумм при уволеннон, как того требуют нормы Трудового законодательства. Просили отказать в удовлетворении исковых требований.
В судебное заседание истец не явился, просил рассмотреть дело в его отсутствие (а.с.16).
Представитель ответчика в судебное заседание не явился, просил рассмотреть дело без участия представителя (л.д. 21).
Суд, исследовав материалы дела и проверив их доказательствами, приходит к следующему.
Судом установлено, что истец состоял в трудовых отношениях с ответчиком по делу ГП «УК» [К.] «с 05.04. 2004 года по 08.04.2020 год. (А. С. 4).
Приказом № 401 / к от 08.04.2020 года истец был освобожден с предприятия по собственному желанию в связи с выходом на пенсию. (А. С. 4, 5).
Согласно справки ГП «УК» Краснолиманская «под № 1140 от 31.07.2020 года особа_1 начислено к уплате за ноябрь 2019 заработную плату в сумме 20402, 11 грн., Перечислено 16219, 68 грн. (А. С. 23).
Согласно справки по № 1141 от 31.07.2020 г.. За декабрь 2019 особа_1 начислено 26446, 95 грн., После обов`языковых удержаний к уплате 20975, 34 грн., остаток к выплате 20775, 34 грн. (А. С. 24).
Согласно справки ГП «УК» Краснолиманская «особа_1 при увольнении по январь 2020 начислено 9694, 12 грн. (А. С. 25).
Согласно справки ГП «УК» Краснолиманская «особа_1 по февраль 2020 начислено 9371, 66 грн. (После обязательных удержаний к оплате 7450, 48 грн.) (А. С. 26).
Согласно справки по № 1144 от 31.07.2020 г.. особа_1 по апрель 2020 начислено заработной платы в сумме 70321, 64 грн. (А 27).
согласнов справки ГП «УК Краснолиманская» под № 164 от 03.06.2020 г.. среднедневная заработная плата особа_1 составляет 750, 61 грн. (А. С. 9).
Итак выплачена истцу сумма задолженности по заработной плате по состоянию на день рассмотрения дела составляет: 20775, 34 + 9694, 12 + 9371, 66 + 70321, 64 = 110162, 76 грн. (Без удержания налогов и обязательных платежей).
Как следует из материалов дела, истец в день увольнения, 08.04.2020 года не работал, находился на больничном (а.с.30).
Согласно положень ст. 115 КЗоТ Украины, ст. 24 Закона Украины «Об оплате труда» заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов — представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, Не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
В соответствии со ст. 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.
Согласно ч. 1ст. 47 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Согласно ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 КЗоТ, при отсутствии спора об их размере, предприятие, учреждение, организация должны выплатить працивникови его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Следовательно, основанием ответственности собственника в соответствии со ст .. 117 КЗоТ, на которую ссылается истец, обосновывал свои требования, есть состав правонарушения, включающий два юридических факта: нарушение владельцем сроков расчета при увольнении и вина владельца.
Кроме того, следует отметить, что невыплата уволенному работнику всех сумм, причитающихся ему от собственника или уполномоченного им органа, является длящимся правонарушением, а следовательно, работник может определить окончательный объем своих требований только к моменту прекращения такого правонарушения, которым является день фактического расчета, что согласуется с правовой позицией, изложенной в решении Конституционного Суда Украины от 22 февраля 2012 года по делу № 1−5 / 2012.
Верховный Суд в составе Объединенной палаты Кассационного гражданского суда в своем постановлении от 27.01.2020 года по делу № 682/3060/169 пришел к выводу, что обращение работника, в день увольнения не работал, в суд с позовом о взыскании сумм, причитающихся ему к выплате от предприятия, учреждения, организации по состоянию на день увольнения, а также среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, следует считать предъявлением требования о расчете, предусмотренной статьей 116 КЗоТ (если такое требование ранее пред`являлась). В таком случае ответственность работодателя на основании ст. 117 КЗоТ наступает после обращения уволенного работника в суд и невыплаты после предъявления требования работодателем всих сумм, которые ему принадлежат. Время задержки расчета при увольнении истца начинается с момента, когда ответчику стало известно о требовании истца получения ответчиком копии искового заявления или проведения судом судебного заседания (при отсутствии сведений о дате получения копии искового заявления) к фактической выплаты заработной платы. Ответственность за задержку расчета при увольнении по статье 117 КЗоТ наступает только в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихсяих уволенному работнику сумм в сроки, предусмотренные в статье 116 КЗоТ. Бремя отсутствии вины в совершении такого нарушения возлагается на работодателя (собственника или уполномоченный им орган).
Истец, обращаясь в суд с иском, отметил, что обращался к ответчику с требованием о проведении с ним расчета при увольнении в день его увольнения — 08.04.2020 года.
Однако, как установлено в судебном заседании, в день освобождения истец не работал, находился на больничном (а 30), итолько 06.05.2020 года написал заявление о выплате ему всех причитающихся сумм при увольнении, которую ответчик получил 13.05.2020 года (л.д. 5, 31).
Поскольку истцом заявляются требования о взыскании задолженности по заработной плате, а заявляются исковые требования о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, то именно последние требования- о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении подлежат взысканию за период с 13.05.2020 года (дата, когдаответчику стало известно о требовании истца) по 02.07.2020 год (в пределах заявленных требований).
При этом суд отмечает, что после принятия судебного решения о взыскании задолженности сумм причитающихся при увольнении работодатель не освобождается от ответственности, предусмотренной ст. 117 КЗоТ Украины, а именно выплаты среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, то есть за весь период невыплаты владельцем или уполномоченным им органом причитающихся работнику при увольнении сумм.
такая правоваяа позиция изложена в постановлении ВСУ от 29.01.2014 года по делу № 6−144цс13.
Итак, в связи с невыплатой истцу в день освобождения задолженности по заработной плате, суд считает необходимым взыскать с ответчика в пользу истца средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 13.05.2020 года (день получения ответчиком требования о расчете) по 02.07.2020 год.
Средний заработок работника определяется в соответствии со ст. 27 ЗУ «Об оплате труда» по правиламы, предусмотренными Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденным постановлением КМУ от 08.02.1995 г.. № 100.
Так, абзацем третьим пункта 2 Порядка установлено, что среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана данная выплата. Все выплаты включаются в расчет средней заработной платы в том размере, в котором они начислены, без исключения сумм отчисления на налоги, взыскание алиментов точто.
Если в течение последних двух календарных месяцев работник не работал, средняя заработная плата исчисляется исходя из выплат за предыдущие два месяца работы. Если и в течение этих месяцев работник не отработал ни одного рабочего дня, средняя заработная
плата исчисляется в соответствии с последним абзацем пункта 4 настоящего Порядка.
Согласно справки по № 164 от 03.03.2020 года среднедневная заработная плата истца составляет: 750, 61 грн. (А 9)
Средний заработок за время задержки расчета при уволеннон составляет: 750, 61 х 35 = 26271, 35 грн.
Согласно п. 164.2.1, п. 164.2 ст. 164 Налогового кодекса Украины доходы в виде заработной платы, начисленные (выплаченные) плательщику налога в соответствии с условиями Трудового договора (контракта), включаются в состав общего месячного (годового) налогооблагаемого дохода плательщика налога и является базой обложения налогом на доходы физических лиц.
В соответствии с п. П. 168.1.1 п. 168 .1 ст. 168 Налогового кодекса Украины налоговый агент, насчитывающий (выплачивает, предоставляет) налогооблагаемый доход в пользу налогоплательщика, обязан удерживать налог с суммы такого дохода за его счет, используя ставку налога, определенную ст. 167 этого Кодекса.
Итак, средняя заработная плата, которая подлежит взысканию с ответчика является суммой, которой во время выполнения соответствующего судебного решения подлежат начислению работодателем и содержанию налоги и сборы.
Согласно п. 6 Постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24.12.1999 года № 13 «О практическойику применения судами законодательства об оплате труда «, поскольку взимания и уплата подоходного налога с граждан являются соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
По следующим основаниям суд приходит к выводу о частичном удовлетворении исковых требований, а именно о взыскании с ответчика в пользу истца среднего заработка в сумме 27021, 96 грн., С подальнейшим удержанием из этой суммы обязательных налогов и сборов.
Согласно ч. 1 ст. 141 ГПК Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований: в случае частичного удовлетворения иска — на обе стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
С ответчика в пользу истца следует взыскать судебный сбор в размере 525, 50 грн.
На основании изложенного, руководствуясь ст. ст. 38, 47, 115, 116, 117 КЗоТ, ст. ст. 3, 5, 12, 13, 18, 258, 260, 265, 268, 273 ГПК УкраиныСуд, —
Р Е Ш И Л:
Исковые требования особа_1 в ГП «Угольная компания» Краснолиманская «о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка при увольнении, морального вреда удовлетворить частично.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания» Краснолиманская «в пользу особа_1 средний заработок за время задержки расчета при увольнении в сумме 26271, 35 грн. с последующим удержанием из этой суммы обязательных налогов и сборов.
Взыскать с Государственного предприятия «угольна Компания «Краснолиманская» в пользу государства судебный сбор в сумме 525, 50 грн.
В удовлетворении остальной части исковых требований отказать.
Решение может быть обжаловано в апелляционном порядке в Донецкий апелляционный суд в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанциипо результатам апелляционного пересмотра.
Истец особа_1, информация_1, ИНН номер_1, проживающий по адресу: адрес_1.
Ответчик ООО «УК» Краснолиманская «, код егрпоу 31599557, местонахождение: г.. Родинское, ул. Победы, 9
судья:
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Провадження №2/235/1516/20
Справа №235/4044/20
Р І Ш Е Н Н Я
іменем україни
03 серпня 2020 року Красно армійський міськрайонний суд Донецької області у складі
головуючої — судді [В.] О.В.,
при секретарі Комарової О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Покровську цивільну справу за позовом особа_1 до ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку при звільненні, моральної шкоди, —
В С Т, А Н О В И В:
Позивач особа_1 звернувся до суду з позовом до ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку при звільненні, моральної шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що перебував у трудових відносинах з ДП «ВК «Краснолиманська» з квітня 2005 року по 08.04.2020 рік. Наказом № 401/к від 08.04.2020 року він був звільнений з підприємства у зв`язку з виходом на пенсію. В день звільнення він вимагав від відповідача повністю з ним розрахуватись по заробітній платі, але відповідач проігнорував його звернення. В подальшому, листом 06.05.2020 року він письмово вимагав виплатити заборгованість по нарахованій заробітній платі у зв`язку зі звільненням, однак на день звернення до суду його вимога не виконана. Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.04.2020 року по 02.07.2020 року включно в сумі 42034, 16 грн., понесений судовий збір.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивачу при звільненні було нараховано: за листопад 2019 р. — 20402, 11 грн., за грудень 2019 р.- 26446, 95 грн. (26.06.2020 р. перераховано 200 грн., залишок до виплати 20775, 34 грн., за січень 2020 р. — 9694, 12 грн. (після обов`язкових утримань до сплати 7656, 82 грн), за лютий 2020 р.- 9371, 66 грн. (після обов`язкових утримань до сплати 7450, 48 грн). за квітень 2020 р. — 70321, 64 грн. (після обов`язкових утримань до сплати 52690, 05 грн., що підтверджено довідками за № 1140, 1141, 1142, 1143 від 31.07.2020 р. В період з 24.02.2020 р. по 08.04.2020 р. включно позивач перебував на лікарняному, спуск в шахту не здійснював, що підтверджується довідкою про відмітки відділу контрольного табелю підприємства від 29.07.2020 р. В день звільнення 08.04.2020 р. позивач не працював і не звернувся до бухгалтерії підприємства з відповідною вимогою про виплату всіх належних йому сум при звільненні, як того вимагають норми Трудового законодавства. Просили відмовити в задоволенні позовних вимог.
В судове засідання позивач не з`явився, просив справу слухати у його відсутність (а.с.16).
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, просив справу слухати без участі представника (а.с. 21).
Суд, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем по справі ДП «ВК «Краснолиманська» з 05.04. 2004 року по 08.04.2020 рік. (а. с. 4).
Наказом № 401/к від 08.04.2020 року позивач був звільнений з підприємства за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію. (а. с. 4, 5).
Згідно довідки ДП «ВК «Краснолиманська» за № 1140 від 31.07.2020 року особа_1 нараховано до сплати за листопад 2019 р. заробітну плату в сумі 20402, 11 грн., перераховано 16219, 68 грн. (а. с. 23).
Згідно довідки за № 1141 від 31.07.2020 р. за грудень 2019 р. особа_1 нараховано 26446, 95 грн., після обов`язкових утримань до сплати 20975, 34 грн., залишок до виплати 20775, 34 грн. (а. с. 24).
Згідно довідки ДП «ВК «Краснолиманська» особа_1 при звільненні за січень 2020 рік нараховано 9694, 12 грн. (а. с. 25).
Згідно довідки ДП «ВК «Краснолиманська» особа_1 за лютий 2020 рік нараховано 9371, 66 грн. (після обов`язкових утримань до сплати 7450, 48 грн.) (а. с. 26).
Згідно довідки за № 1144 від 31.07.2020 р. особа_1 за квітень 2020 р. нараховано заробітної плати в сумі 70321, 64 грн. (а.с. 27).
Згідно довідки ДП «ВК Краснолиманська» за № 164 від 03.06.2020 р. середньоденна заробітна плата особа_1 становить 750, 61 грн. (а. с. 9).
Отже невиплачена позивачу сума заборгованості по заробітній платі станом на день розгляду справи становить :20775, 34 +9694, 12+9371, 66+70321, 64 =110162, 76 грн. (без утримання податків і обов`язкових платежів).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач в день звільнення, 08.04.2020 року не працював, перебував на лікарняному (а.с.30).
Відповідно до положень ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, підставою відповідальності власника відповідно до ст.. 117 КЗпП, на яку посилається позивач, обґрунтовував свої вимоги, є склад правопорушення, який включає два юридичних факта: порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника.
Крім того, слід зазначити, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі № 1−5/2012.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 27.01.2020 року в справі № 682/3060/169 дійшов висновку, що звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред`явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена статтею 116 КЗпП (якщо така вимога раніше не пред`являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі ст. 117 КЗпП наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, передбачені у статті 116 КЗпП. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця (власника або уповноважений ним орган).
Позивач, звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначив, що звертався до відповідача з вимогою про здійснення з ним розрахунку при звільнення в день його звільнення — 08.04.2020 року.
Проте, як встановлено в судовому засіданні, в день звільнення позивач не працював, перебував на лікарняному (а.с. 30), і лише 06.05.2020 року написав заяву про виплату йому всіх належних сум при звільненні, яку відповідач отримав 13.05.2020 року (а.с. 5, 31).
Оскільки позивачем не заявляються вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі, а заявляються позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то саме останні вимоги- про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягають стягненню за період з 13.05.2020 року (дата, коли відповідачу стало відомо про вимогу позивача) по 02.07.2020 рік (в межах заявлених вимог).
При цьому, суд зазначає, що після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості сум належних при звільненні роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
Така правова позиція викладена в постанові ВСУ від 29.01.2014 року у справі № 6−144цс13.
Отже, у зв`язку з невиплатою позивачу на день звільнення заборгованості по заробітній платі, суд вважає за необхідним стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.05.2020 року (день отримання відповідачем вимоги про розрахунок) по 02.07.2020 рік.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 ЗУ «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100.
Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна
плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Згідно довідки за № 164 від 03.03.2020 року середньоденна заробітна плата позивача становить: 750, 61 грн. (а.с. 9)
Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить: 750, 61×35= 26271, 35 грн.
Згідно із п. 164.2.1, п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов Трудового договору (контракту), включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку і є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Відповідно до п. п. 168.1.1 п. 168 .1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 цього Кодексу.
Отже, середня заробітна плата, яка підлягає стягненню з відповідача є сумою, з якою під час виконання відповідного судового рішення підлягають нарахуванню роботодавцем та утриманню податки та збори.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 « Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
За таких підстав суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку в сумі 27021, 96 грн., з подальшим утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: у разі часткового задоволення позову — на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 525, 50 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 38, 47, 115, 116, 117 КЗпП, ст. ст. 3, 5, 12, 13, 18, 258, 260, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, —
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги особа_1 до ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку при звільненні, моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Державного Підприємства «Вугільна Компанія « Краснолиманська» на користь особа_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 26271, 35 грн. з подальшим утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів.
Стягнути з Державного Підприємства «Вугільна Компанія « Краснолиманська» на користь держави судовий збір в сумі 525, 50 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: особа_1, інформація_1, ІПН номер_1, проживає за адресою: адреса_1.
Відповідач ДП «ВК «Краснолиманська», код єдрпоу 31599557, місцезнаходження: м. Родинське, вул. Перемоги, 9
Суддя:
