ДП "ВК "КРАСНОЛИМАНСЬКА": невыплата зарплаты
23.11.2020 227/3690/20
решение
именем украины
19 ноября 2020 г. Доброполье
Добропольский горрайонный суд Донецкой области в составе:
председательствующего судьи [З.] А.В.,
с участием секретаря сз [С.] Ю.В.
представителя истца [Т.] В.В.
рассмотрев в открытом судебном заседании, в зале суда Доброполье, гражданское дело по иску лицо_1 к ГП «Угольная компания «Краснолиманская» о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении
в с т, а н о в и л:
Истец обратился в суд с иском и просит:
взыскать с ответчика заработную плату в размере 108617, 68 грн,
взыскать с ответчика средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 16 апреля 2020 по 15 сентября 2020 в размере 62939, 54 грн.
В обоснование исковых требований истец указал, что он впериод с 16.12.2018 года по 15.04.2020 года находился в трудовых отношениях с ответчиком, работая горняком по ремонту горных выработок 4 разряда с полным рабочим днем в шахте. 15.04.2020 года он был уволен с предприятия по собственному желанию в связи с невыполнением работодателем законодательства о труде, а именно по ч.3 ст.38 КЗоТ Украины. За период работы декабре 2019 — апреле 2020 ему была начислена заработная плата в размере 108617, 68 грн, которая ответчиком выплачена ни была, втом числе и в день увольнения. Учитывая приведенное, ссылаясь на требования ст.ст.116, 117 КЗоТ Украины истец просит взыскать задолженность по заработной плате, а также средний заработок за время задержки расчета при его увольнении за период с 16.04. по 15.09.2020 года.
С отзыва ответчика следует, что последний исковые требования не признает в полном объеме, считая их безосновательными и необоснованными. Ответчик указывает, что его вины в том, что истец не получил суммы при увольнении неимеет, поскольку последний в день увольнения не работал, так как предприятие находилось в простое. В день увольнения истец обратился в отдел кадров и получил трудовую книжку, но с письменного заявлением о полном расчете с ним не обращался. Учитывая приведенное, считает, что оснований для удовлетворения иска не существует, поскольку, по мнению ответчика, в деле вообще отсутствует предмет спора. Что касается требований о взыскании среднего заработка за время задержки расчета, ответчик считает, что периодом задержки расчета выплат причитающихся истцу при увольнении следует считать со дня получения представителем ответчика копии искового заявления, а именно с 30.09.2020 года, исходя из расчета среднедневного заработка истца в розмри 608, 38 грн. Кроме того ответчик ссылаясь на сложную экономически финансовую ситуацию, повлекшую простой на предприятии, а также объявления карантина на территории Украины, считает указанные обстоятельства форс-мажорными обстоятельствами, которые препятствуют ему надлежащим чином выполнить свои обязанности перед истцом и поэтому считает, что вины ответчика в невыполнимы расчета с истцом не имеет.
Определением суда от 22.09.2020 по делу открыто производство и назначен ее рассмотрение в порядке упрощенного искового производства с вызовом сторон.
Определением суда от 30.10.2020 года судом в ответчика были истребованы документы, имеющие существенное значение для рассмотрения дела.
Истец в судебное заседание не явился, о времени и месте рассмотрения дела извещен надлежащим чином, предоставил суду заявление с ходатайством рассмотреть дело в его отсутствие, на исковых требованиях настаивает в полном объеме.
Представитель ответчика в судебном заседании поддержал исковые требования в полном объеме и просил их удовлетворить по основаниям изложенным в иске.
Суд, исследовав материалы дела, выяснив все обстоятельства, на которых основываются требования, объективно оценив доказательства, имеющие значение для разрешения дела по существу, установив фактические данные и соответствующие им правоотношения, приходить к выводу, что заявленные требования подлежат удовлетворению исходя из следующего.
Истец находился в трудовых отношениях с ответчиком работая горняком по ремонту горных выработок 4 разряда, что подтверждается копией трудовой книжки особа_1 (а.с.10−13).
Приказом ответчика № 436 к от 15.04.2020 года (а.с.39) истец освобожден от должности горняка по ремонту горных выработок 4 разряда по собственному желанию согласно ч.3 ст.38 КЗоТ Украины, с 15.04.2020, с выплатой выходного помощи в размере трехмесячного среднего заработка за ст.44 КЗоТ Украины с 15.04.2020 (а.с.39−40).
Истец отмечает, что при увольнении с ним не было проведено полного расчета, как это предусмотрено ст.116 КЗоТ Украины и поэтому просит взыскать с ответчика причитающуюся ему сумму при увольнении в размере 108617, 68 грн, которая состоит из следующих сумм задолженности:
за декабрь 2019 14679, 39 грн
за январь 2020 15720, 41 грн
за февраль 202012586, 07 грн
по март 2020 11530, 77 грн
за апрель 2020 54101, 04 грн.
В подтверждение существования задолженности по выплате заработной платы истец предоставил суду расчетные листы (табуляграммы) по декабрь 2019 — апрель 2020 года.
Из содержания указанных табуляграмм усматривается, что истцу было начисленные следующие суммы:
Месяц и год нарахуванняНарахована сумма (без удержания налога) Сумма, подлежащая выплате (посля удержания налога) за декабрь 2019 року14679, 39 грн11570, 12 грнв января 2020 року15720, 41 грн11167, 24 грнв февраля 2020 року12586, 07 грн10131, 79 грн за март 2020 року11530, 77 грн 9282, 27 грн за апрель 2020 року54101, 04 грн (в том числе: 28 дней нев.видпусткы — 13021, 68 грн, выходное помощи — 37415, 37 грн) 43551, 33 грнвсього108617, 68 грн85702, 75 грн
Справкой ответчика № 1810 от 16.11.2020 года (а.с.82) подтверждается, что на 16.11.2020 года задолженность ответстдача перед истцом (особа_1) составляет 83850, 83 грн, которая состоит из следующих сумм:
Декабрь 2019 — 9718, 20 грн
Январь 2020 — 11167, 24 грн
Февраль 2020 — 10131, 79 грн
Март 2020 — 9282, 27 грн
Апрель 2020 — 43551, 33 грн
Из содержания указанной справки следует, что суммы задолженности в ней ответчиком указанные после удержания налога и совпадают с суммами, указанными в табуляграммах, предоставленных в подтверждение своих доводов истцом, кроме грудного 2019 года.
справй ответчика № 1812 от 16.11.2020 года (а.с.83) подтверждается, что на 16.11.2020 года задолженность истцу по декабрь 2019 была частично оплачена ответчиком в течение июня-июля 2020 году в сумме 1851, 92 грн.
Сведения указанные в справке ответчика № 1812 от 16.11.2020 года (а.с.83) относительно частичного погашения задолженности по заработной плате за декабрь 2019 — июль 2020 согласуются со сведениями предоставленными истцом в выписке по карточному счету последнего, на который ему зачисляются заработная плата (а.с.73−75).
Факт частичного погашения задолженности по заработной плате истцом оспаривался.
Исходя из приведенного судом достоверно установлено, что задолженность ответчика перед истцом по заработной плате последнего, по состоянию на день рассмотрения данного дела (по состоянию на 19.11.2020 года) составляет 83850, 83 грн. Указанная сумма задолженности ответчиком оспаривается и подтверждается справкой ГП «Угольная компания» Краснолиманская «№1810 от 16.11.2020 года.
По предписаниям ст.47 КЗоТ собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в ст.116 настоящего Кодекса.
Согласно ч.1 ст.116 КЗоТ при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднеее следующий день после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
Учитывая приведенное, законодательные предписания и установлены обстоятельства спорных правоотношений, суд приходит к выводу о том, что в судебном заседании достоверно установлено, что на дату рассмотрения дела 19.11.2020 ответчик имеет перед истцом задолность по заработной плате в сумме 83850, 83 грн и поэтому требования истца в части взыскания задолженности по заработной плате подлежат удовлетворению именно в указанной сумме.
Что касается требований истца о взыскании с ответчика средний заработок за время задержки с ним расчета, а именно за период с 16.04.2020 года по 15.09.2020 года в размере 62939, 54 грн, то указанные требования удовлетворению не подлежат исходя из следующего.
Согласно ст.117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уповномоченных им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета. При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, если спор решен в пользу работника. Если спор решен в пользу работника частично, то размер возмещения за время задержки определяет орган, который выносит решение по существу спора.
Из содержания исковых требований усматривается, что истец обращаясь в суд с указанными требованиями фактически указывал, что в день увольнения он работал и потому считает, что средний заработок за время задержки расчета с ним, должен считаться с 16.04.2020 года.
В то же время, отзыва ответчика и письменной информации б / н от 19.11.2020 года (А.С .--) усматривается, Что последний отрицает факт работы истца в день увольнения, в подтверждение чего предоставил соответствующие доказательства.
Так, приказом ГП «УК» Краснолиманская «№ 875 от 19.12.2019 года на Государственном предприятии» УК «Краснолиманская» с 19.12.2019 года установлен простой. Согласно п.5 указанного приказа следует, что на время простоя работникам предприятия разрешено не выходить на работу до окончания простоя, кроме работников, имеющих буди задействованы в работах по поддержанию жизнедеятельности предприятия, А именно робототехнических способности горно-шахтного оборудования, предупреждения затопления горных выработок и т.п., списки которых должны быть утверждены руководителями соответствующих подразделений и согласованы с главным инженером предприятия. Согласно п.6 указанного приказа следует, что начальники производственных участков, не позднее 1-го числа каждого месяца, до окончания простоя, должны составлять и подавать в отдел труда и заработной платы списки работников, которые не вышли на работу, с указанием дат не выхода по причине простоя, согласованные главным инженером.
В подтверждение того, что истец не входил в число работников предприятия, которые были задействованы в работах по поддержанию жизнедеятельности предприятия на время простоя, ответчик предоставил суду копию рапорта по апрель 2020 участка «мдрсу (в)», который является приложением к п.5 приказа от 19.12.2019 года № 875, с которого усматривается, что особа_1 в последний день своей работы на предприятии находился в вынужденном простое.
Вышеуказанное истцом опровергнуто не было.
Таким образом, из имеющихся в деле доказательств, судом установлено, что истец в день увольнения 15.04.2020 не работал.
Доказательств предъявления истцом ответчику требования о расчете (до обращения истца в суд с данным иском) истцом не предоставлено.
Верховный Суд в составе Объединенной Палаты Кассационного гражданского суда в своем постановлении от 27.01.2020 по делу № 682/3060/16-ц (производство № 61−23170сво18) выразил такой правовой вывод о применении нормы права: «… ..звернення работника какой в день увольнения не работал, в суд с иском о взыскании сумм, причитающихся ему к выплате от предприятия, учреждения, организации по состоянию на день увольнения, а также среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, следует считать предъявлением требования о расчете, предусмотренной ст.116 КЗоТ Украины (если такое требование ранее пред`являлась). В таком случае ответственность работодателя на основании ст.117 КЗоТ Украины наступает после обращения уволенного работника к суду и невыплаты после предъявления требования работодателем всех сумм, которые ему принадлежат. Время задержки расчета при увольнении истца начинается с момента, когда ответчику стало известно о требовании истца получения ответчиком копии искового заявления или проведения судом судебного заседания (при отсутствии сведений о дате получения копии искового заявления) к фактической выплаты заработной платы. Ответственность за задержку расчета при увольнении по ст.117 КЗоТ Украины наступает только в случае невиплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, предусмотренные в ст.116 КЗоТ Украины. Бремя отсутствии вины в совершении такого нарушения возлагается на работодателя (собственника или уполномоченный им орган) … «.
Материалами данного гражданского дела подтверждается, что ответчику о требовании истца стало известно с момента получения копии постановления суда об открытии производства по делу и копии искового заявления, а именно с 30.09.2020 года (а.с.61).
доказательств расчунку с истцом не позднее следующего дня после получения соответствующего требования ответчиком в суд не представлено, как не представлено и доказательств в подтверждение отсутствия вины ответчика в совершении соответствующего нарушения (задержки расчета при увольнении).
Учитывая приведенное, то, что требование о взыскании задолженности по заработной плате истцом было предъявлено ответчику впервые именно путем обращения в суд с данным иском, суд считает, что срок задержки расчета при увольнении принадлежитвычислять с 1 октября 2020 (со следующего дня после получения искового заявления ответчиком) и поэтому право истца на обращение в суд с требованием о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении возникло именно с 01.10.2020 года.
Согласно ст.13 ГПК Украины, суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренныхнастоящим Кодексом случаях.
Учитывая изложенное, учитывая содержание требований истца, просит взыскать средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 16.04.2020 года по 15.09.2020 года, в то время как право этого требования у истца возникло только 01.10.2020 года (со следующего дня после получения искового заявления истцом), суд приходит к выводу, что указанные требования истца удовлетворению не подлежат, поскольку являются необоснованными в части периода взыскания среднего заработка.
Но, при этом суд отмечает, что это не лишает истца обратиться с требованиями о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении повторно.
Решая вопрос о судебных расходов, суд исходит из следующего.
Согласно ч.1 п.1 ст. 5 Закона Украины «О судебном сборе» истец освобожден от уплаты судебного сбора по делам о взыскании заработной платы.
Учитывая правила ст.141 ГПК Украины, сумма в размере 840, 80 грн (судебный сбор за заявленное требование о взыскании задолженности по заработной плате) подлежит взысканию с ответчика в доход государства.
Что касается судебного сбора в размере 840, 80 грн, который был уплачен истцом в связи с обращением в суд с требованием о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, то указанные расходы возлагаются на истца, поскольку в удовлетворении этих требований последнем было отказано.
Согласно п.2 ч.1 ст.430 ГПК Украины решение суда в части выплаты заработной платы, но не более чем за один месяц, Подлежит немедленному исполнению. Учитывая изложенное, суд считает необходимым допустить к немедленному исполнению решение суда в части взыскания заработной платы за январь 2020 году в размере 11167, 24 грн.
Руководствуясь статьями 141, 264, 265, 430 ГПК Украины, —
решил:
Иск особа_1 к ГП «Угольная компания» Краснолиманская «о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении — удовлетворить частично.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания» Краснолиманская «в пользу особа_1 задолженность по заработной плате за период декабрь 2019-апрель 2020 году в размере 83 850, 83 грн (восемьдесят три тысячи восемьсот пятьдесят гривен 83 коп) (сумма указана после удержания обов` языковых налогов и сборов).
В удовлетворении исковых требований лицо_1 к ГП «Угольная компания» Краснолиманская «о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении за период с 16.04.2020 года по 15.09.2020 года — отказать.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания» Краснолиманская «в пользу государства судебный сбор в размере 840, 80 грн (восемьсот сорок грн 80 коп).
Допустить немедленное исполнение решения суда в части взыскания с ГП «Угольная компания» Краснолиманская «в пользу особа_1 заработной платы за январь 2020 году в размере 11167, 24 грн (одиннадцать тысяч сто шестьдесят семь гривен 24 коп).
Решение суда вступает в законную силу по сления срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного рассмотрения.
Решение суда может быть обжаловано в апелляционном порядке участниками дела, а также лицами, не участвовавшие в деле, если суд решил вопрос об их правах, свободах, интересах и (или) обязанности, полностью или частично в Донецкий апелляционный суд через Добропольский горрайонный суд Донецкой области в течение тридцати дней со дня его провозглашения. Если в судебном заседании было объявлено только вступительную и резолютивную части судебного решения, указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения.
Участник дела, которому полное решение не было вручено в день провозглашения или составления, имеет правона восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование, если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
Срок на апелляционное обжалование может быть также восстановлен в случае пропуска по другим уважительным причинам, кроме случаев, указанных в части второй статьи 358 ГПК Украины.
Истец — особа_1, информация_1, уроженец с.Боянець Нестеровского района Львовской области, рнокпп номер_1, паспорт номер_2, выданный Добропольского ГРО УМВД Украины в Донцький области 20.05.1997 года, зарегистрирован по адресу: адрес_1.
Представитель истца — [Т.] [В.] [В.] свидетельство о занятие адвокатской деятельностью № 5053, выданное Советом адвокатов Донецкой области 30.05.2018 года.
Ответчик — ГП «Угольная компания» Краснолиманская «, ОКПО 31599557, юридический адрес: 85310, Донецкая область, г.Родинское, вул..Перемогы, д.9.
Полный текст решения составлен 23 ноября 2020.
Напечатано в совещательной комнате в одномэкземпляре.
Судья А.В. [З.]
19.11.2020
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
23.11.2020 227/3690/20
рішення
іменем україни
19 листопада 2020 року м.Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Здоровиці О.В.,
за участю секретаря сз [С.] Ю.В.
представника позивача [Т.] В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м.Добропілля, цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні
в с т, а н о в и в:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить:
стягнути з відповідача заробітну плату у розмірі 108617, 68 грн,
стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16 квітня 2020 року по 15 вересня 2020 року в розмірі 62939, 54 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що він в період з 16.12.2018 року по 15.04.2020 року перебував у трудових відносинах з відповідачем, працюючи гірником з ремонту гірничих виробок 4 розряду з повним робочим днем в шахті. 15.04.2020 року його було звільнено з підприємства за власним бажанням у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, а саме за ч.3 ст.38 КЗпП України. За період праці грудень 2019 року — квітень 2020 року йому була нарахована заробітна плата в розмірі 108617, 68 грн, яка відповідачем виплачена не була, в тому числі і в день звільнення. Враховуючи наведене, посилаючись на вимоги ст.ст.116, 117 КЗпП України позивач просить стягнути заборгованість по заробітній платі, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при його звільненні за період з 16.04. по 15.09.2020 року.
З відзиву відповідача вбачається, що останній позовні вимоги не визнає в повному обсязі, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими. Відповідач зазначає, що його вини в тому, що позивач не отримав суми при звільненні не має, оскільки останній в день звільнення не працював, так як підприємство знаходилось у простої. В день звільнення позивач звернувся до відділу кадрів і отримав трудову книжку, але з письмової заявою щодо повного розрахунку з ним не звертався. Враховуючи наведене, вважає, що підстав для задоволення позову не існує, оскільки, на думку відповідача, у справі взагалі відсутній предмет спору. Що стосується вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, відповідач вважає, що періодом затримки розрахунку виплат належних позивачу при звільненні слід рахувати з дня отримання представником відповідача копії позовної заяви, а саме з 30.09.2020 року, виходячи з розрахунку середньоденного заробітку позивача в розмрі 608, 38 грн. Крім того відповідач посилаючись на складну економічно-фінансову ситуацію, яка спричинила простій на підприємстві, а також оголошення карантину на території України, вважає вказані обставини форс-мажорними обставинами, які перешкоджають йому належним чином виконати свої обов`язки перед позивачем і тому вважає, що вини відповідача у нездійсненні розрахунку з позивачем не має.
Ухвалою суду від 22.09.2020 у справі відкрито провадження та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою суду від 30.10.2020 року судом у відповідача були витребувані документи, які мають суттєве значення для розгляду справи.
Позивач до судового засідання не з`явився, про час та місце слухання справи сповіщений належним чином, надав суду заяву з клопотанням розглянути справу за його відсутності, на позовних вимогах наполягає у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав викладених в позові.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з такого.
Позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем працюючи гірником з ремонту гірничих виробок 4 розряду, що підтверджується копією трудової книжки особа_1 (а.с.10−13).
Наказом відповідача № 436 к від 15.04.2020 року (а.с.39) позивача звільнено з посади гірника з ремонту гірничих виробок 4 розряду за власним бажанням згідно з ч.3 ст.38 КЗпП України, з 15.04.2020, з виплатою вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку за ст.44 КЗпП України з 15.04.2020 (а.с.39−40).
Позивач зазначає, що при звільненні з ним не було проведено повного розрахунку, як це передбачено ст.116 КЗпП України і тому просить стягнути з відповідача належну йому суму при звільненні в розмірі 108617, 68 грн, яка складається з таких сум заборгованості:
за грудень 2019 року 14679, 39 грн
за січень 2020 року 15720, 41 грн
за лютий 2020 року 12586, 07 грн
за березень 2020 року 11530, 77 грн
за квітень 2020 року 54101, 04 грн.
На підтвердження існування заборгованості з виплати заробітної плати позивач надав суду розрахункові листи (табуляграми) за грудень 2019 — квітень 2020 року.
Зі змісту вказаних табуляграм вбачається, що позивачу було нараховані такі суми:
Місяць та рік нарахуванняНарахована сума (без утримання податку) Сума, яка підлягає виплаті (після утримання податку) за грудень 2019 року14679, 39 грн11570, 12 грнза січень 2020 року15720, 41 грн11167, 24 грнза лютий 2020 року12586, 07 грн10131, 79 грн за березень 2020 року11530, 77 грн 9282, 27 грн за квітень 2020 року54101, 04 грн (в тому числі: 28 днів нев.відпустки — 13021, 68 грн, вихідна допомоги — 37415, 37 грн)43551, 33 грнвсього108617, 68 грн85702, 75 грн
Довідкою відповідача № 1810 від 16.11.2020 року (а.с.82) підтверджується, що станом на 16.11.2020 року заборгованість відповідача перед позивачем (особа_1) складає 83850, 83 грн, яка складається з таких сум:
Грудень 2019 року — 9718, 20 грн
Січень 2020 року — 11167, 24 грн
Лютий 2020 року — 10131, 79 грн
Березень 2020 року — 9282, 27 грн
Квітень 2020 року — 43551, 33 грн
Зі змісту вказаної довідки вбачається, що суми заборгованості в ній відповідачем вказані після утримання податку і збігаються з сумами, вказаними в табуляграмах, наданих на підтвердження своїх доводів позивачем, крім грудня 2019 року.
Довідкою відповідача № 1812 від 16.11.2020 року (а.с.83) підтверджується, що станом на 16.11.2020 року заборгованість позивачу за грудень 2019 року була частково сплачена відповідачем протягом червня-липня 2020 року в сумі 1851, 92 грн.
Відомості зазначені в довідці відповідача № 1812 від 16.11.2020 року (а.с.83) щодо часткового погашення заборгованості по заробітній платі за грудень 2019 року — липень 2020 року узгоджуються з відомостями наданими позивачем у виписці по картковому рахунку останнього, на який йому зараховувалась заробітна плата (а.с.73−75).
Факт часткового погашення заборгованості по заробітній платі позивачем не оспорювався.
Виходячи з наведеного судом достовірно встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі останнього, станом на день розгляду даної справи (станом на 19.11.2020 року) становить 83850, 83 грн. Вказана сума заборгованості відповідачем не оспорюється і підтверджується довідкою ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» № 1810 від 16.11.2020 року.
За приписами ст.47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Враховуючи наведене, законодавчі приписи та встановлені обставини спірних правовідносин, суд приходить до висновку про те, що в судовому засіданні достовірно встановлено, що станом на дату розгляду справи 19.11.2020 відповідач має перед позивачем заборгованість із заробітної плати в сумі 83850, 83 грн і тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по заробітній платі підлягають задоволенню саме у вказаній сумі.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки з ним розрахунку, а саме за період з 16.04.2020 року по 15.09.2020 року, в розмірі 62939, 54 грн, то вказані вимоги задоволенню не підлягають виходячи з такого.
Відповідно до ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач звертаючись до суду з вказаними вимогами фактично вказував, що в день звільнення він працював і тому вважає, що середній заробіток за час затримки розрахунку з ним, повинен рахуватися з 16.04.2020 року.
В той же час, з відзиву відповідача та письмової інформації б/н від 19.11.2020 року (а.с.--) вбачається, що останній заперечує факт роботи позивача в день звільнення, на підтвердження чого надав відповідні докази.
Так, наказом ДП «ВК «Краснолиманська» № 875 від 19.12.2019 року на Державному підприємстві «ВК «Краснолиманська» з 19.12.2019 року встановлений простой. Відповідно до п.5 вказаного наказу вбачається, що на час простою працівникам підприємства дозволено не виходити на роботу до закінчення простою, крім працівників, які мають буди задіяні у роботах з підтримки життєдіяльності підприємства, а саме робото-спроможності гірничошахтного устаткування, попередження затоплення гірничих виробок тощо, списки яких мають бути затверджені керівниками відповідних підрозділів та погоджені з головним інженером підприємства. Відповідно до п.6 вказаного наказу вбачається, що начальники виробничих дільниць, не пізніше 1-го числа кожного місяця, до закінчення простою, повинні складати та подавати до відділу праці та заробітної плати списки працівників, які не вийшли на роботу, з вказанням дат не виходу з причини простою, погоджені головним інженером.
На підтвердження того, що позивач не входив до числа працівників підприємства, які були задіяни у роботах з підтримки життєдіяльності підприємства на час простою, відповідач надав суду копію рапорту за квітень 2020 року дільниці «МДРСУ (в)», який є додатком до п.5 наказу від 19.12.2019 року № 875, з якого вбачається, що особа_1 в останній день своєї работи на підприємстві знаходився у вимушеному простої.
Вищевказане позивачем спростовано не було.
Таким чином, з наявних у справі доказів, судом встановлено, що позивач у день звільнення 15.04.2020 не працював.
Доказів пред`явлення позивачем відповідачу вимоги про розрахунок (до звернення позивача до суду з даним позовом) позивачем не надано.
Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 27.01.2020 по справі № 682/3060/16-ц (провадження № 61−23170сво18) висловив такий правовий висновок про застосування норми права: «…..звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред`явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена ст.116 КЗпП України (якщо така вимога раніше не пред`являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі ст.117 КЗпП України наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за ст.117 КЗпП України настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у ст.116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця (власника або уповноважений ним орган)…».
Матеріалами даної цивільної справи підтверджується, що відповідачу про вимогу позивача стало відомо з моменту отримання копії ухвали суду про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви, а саме з 30.09.2020 року (а.с.61).
Доказів розрахунку з позивачем не пізніше наступного дня після отримання відповідної вимоги відповідачем до суду не надано, як не надано й доказів на підтвердження відсутності вини відповідача у вчиненні відповідного порушення (затримки розрахунку при звільненні).
Враховуючи наведене, те, що вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі позивачем було пред`явлено відповідачеві вперше саме шляхом звернення до суду з даним позовом, тому суд вважає, що строк затримки розрахунку при звільненні належить обраховувати з 01 жовтня 2020 року (з наступного дня після отримання позовної заяви відповідачем) і тому право позивача на звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виникло саме з 01.10.2020 року.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З огляду на викладене, враховуючи зміст вимог позивача, який просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.04.2020 року по 15.09.2020 року, в той час, як право цієї вимоги у позивача виникло лише 01.10.2020 року (з наступного дня після отримання позовної заяви позивачем), суд приходить до висновку, що вказані вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки є необґрунтованими в частині періоду стягнення середнього заробітку.
Але, при цьому суд зазначає, що це не позбавляє позивача звернутися з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні повторно.
Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.1 п.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати.
Враховуючи правила ст.141 ЦПК України, сума в розмірі 840, 80 грн (судовий збір за заявлену вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі) підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.
Що стосується судового збору в розмірі 840, 80 грн, який був сплачений позивачем у зв`язку зі зверненням до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то вказані витрати покладаються на позивача, оскільки в задоволенні цих вимог останньому було відмовлено.
Згідно з п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України рішення суду в частині виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, підлягає негайному виконанню. Враховуючи наведене, суд вважає необхідним допустити до негайного виконання рішення суду в частини стягнення заробітної плати за січень 2020 року в розмірі 11167, 24 грн.
Керуючись статтями 141, 264, 265, 430 ЦПК України, —
вирішив:
Позов особа_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні — задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь особа_1 заборгованість із заробітної плати за період грудень 2019 року-квітень 2020 року в розмірі 83 850, 83 грн (вісімдесят три тисячи вісімсот п`ятдесят гривень 83 коп) (сума вказана після утримання обов`язкових податків та зборів).
В задоволенні позовних вимог особа_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.04.2020 року по 15.09.2020 року — відмовити.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь держави судовий збір в розмірі 840, 80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп).
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь особа_1 заробітної плати за січень 2020 року в розмірі 11167, 24 грн (одинадцять тисяч сто шістдесят сім гривень 24 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач — особа_1, інформація_1, уродженець с.Боянець Нестеровського району Львівської області, рнокпп номер_1, паспорт номер_2, виданий Добропільським МРВ УМВС України в Донецькій області 20.05.1997 року, зареєстрований за адресою: адреса_1.
Представник позивача — [Т.] Віталій [В.], свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю № 5053, видане Радою адвокатів Донецької області 30.05.2018 року.
Відповідач — Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», єдрпоу 31599557, юридична адреса: 85310, Донецька область, м.Родинське, вул..Перемоги, буд.9.
Повний текст рішення складено 23 листопада 2020 року.
Надруковано в нарадчій кімнаті у одному примірнику.
Суддя О.В. [З]
19.11.2020
решение
именем украины
19 ноября 2020 г. Доброполье
Добропольский горрайонный суд Донецкой области в составе:
председательствующего судьи [З.] А.В.,
с участием секретаря сз [С.] Ю.В.
представителя истца [Т.] В.В.
рассмотрев в открытом судебном заседании, в зале суда Доброполье, гражданское дело по иску лицо_1 к ГП «Угольная компания «Краснолиманская» о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении
в с т, а н о в и л:
Истец обратился в суд с иском и просит:
взыскать с ответчика заработную плату в размере 108617, 68 грн,
взыскать с ответчика средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 16 апреля 2020 по 15 сентября 2020 в размере 62939, 54 грн.
В обоснование исковых требований истец указал, что он впериод с 16.12.2018 года по 15.04.2020 года находился в трудовых отношениях с ответчиком, работая горняком по ремонту горных выработок 4 разряда с полным рабочим днем в шахте. 15.04.2020 года он был уволен с предприятия по собственному желанию в связи с невыполнением работодателем законодательства о труде, а именно по ч.3 ст.38 КЗоТ Украины. За период работы декабре 2019 — апреле 2020 ему была начислена заработная плата в размере 108617, 68 грн, которая ответчиком выплачена ни была, втом числе и в день увольнения. Учитывая приведенное, ссылаясь на требования ст.ст.116, 117 КЗоТ Украины истец просит взыскать задолженность по заработной плате, а также средний заработок за время задержки расчета при его увольнении за период с 16.04. по 15.09.2020 года.
С отзыва ответчика следует, что последний исковые требования не признает в полном объеме, считая их безосновательными и необоснованными. Ответчик указывает, что его вины в том, что истец не получил суммы при увольнении неимеет, поскольку последний в день увольнения не работал, так как предприятие находилось в простое. В день увольнения истец обратился в отдел кадров и получил трудовую книжку, но с письменного заявлением о полном расчете с ним не обращался. Учитывая приведенное, считает, что оснований для удовлетворения иска не существует, поскольку, по мнению ответчика, в деле вообще отсутствует предмет спора. Что касается требований о взыскании среднего заработка за время задержки расчета, ответчик считает, что периодом задержки расчета выплат причитающихся истцу при увольнении следует считать со дня получения представителем ответчика копии искового заявления, а именно с 30.09.2020 года, исходя из расчета среднедневного заработка истца в розмри 608, 38 грн. Кроме того ответчик ссылаясь на сложную экономически финансовую ситуацию, повлекшую простой на предприятии, а также объявления карантина на территории Украины, считает указанные обстоятельства форс-мажорными обстоятельствами, которые препятствуют ему надлежащим чином выполнить свои обязанности перед истцом и поэтому считает, что вины ответчика в невыполнимы расчета с истцом не имеет.
Определением суда от 22.09.2020 по делу открыто производство и назначен ее рассмотрение в порядке упрощенного искового производства с вызовом сторон.
Определением суда от 30.10.2020 года судом в ответчика были истребованы документы, имеющие существенное значение для рассмотрения дела.
Истец в судебное заседание не явился, о времени и месте рассмотрения дела извещен надлежащим чином, предоставил суду заявление с ходатайством рассмотреть дело в его отсутствие, на исковых требованиях настаивает в полном объеме.
Представитель ответчика в судебном заседании поддержал исковые требования в полном объеме и просил их удовлетворить по основаниям изложенным в иске.
Суд, исследовав материалы дела, выяснив все обстоятельства, на которых основываются требования, объективно оценив доказательства, имеющие значение для разрешения дела по существу, установив фактические данные и соответствующие им правоотношения, приходить к выводу, что заявленные требования подлежат удовлетворению исходя из следующего.
Истец находился в трудовых отношениях с ответчиком работая горняком по ремонту горных выработок 4 разряда, что подтверждается копией трудовой книжки особа_1 (а.с.10−13).
Приказом ответчика № 436 к от 15.04.2020 года (а.с.39) истец освобожден от должности горняка по ремонту горных выработок 4 разряда по собственному желанию согласно ч.3 ст.38 КЗоТ Украины, с 15.04.2020, с выплатой выходного помощи в размере трехмесячного среднего заработка за ст.44 КЗоТ Украины с 15.04.2020 (а.с.39−40).
Истец отмечает, что при увольнении с ним не было проведено полного расчета, как это предусмотрено ст.116 КЗоТ Украины и поэтому просит взыскать с ответчика причитающуюся ему сумму при увольнении в размере 108617, 68 грн, которая состоит из следующих сумм задолженности:
за декабрь 2019 14679, 39 грн
за январь 2020 15720, 41 грн
за февраль 202012586, 07 грн
по март 2020 11530, 77 грн
за апрель 2020 54101, 04 грн.
В подтверждение существования задолженности по выплате заработной платы истец предоставил суду расчетные листы (табуляграммы) по декабрь 2019 — апрель 2020 года.
Из содержания указанных табуляграмм усматривается, что истцу было начисленные следующие суммы:
Месяц и год нарахуванняНарахована сумма (без удержания налога) Сумма, подлежащая выплате (посля удержания налога) за декабрь 2019 року14679, 39 грн11570, 12 грнв января 2020 року15720, 41 грн11167, 24 грнв февраля 2020 року12586, 07 грн10131, 79 грн за март 2020 року11530, 77 грн 9282, 27 грн за апрель 2020 року54101, 04 грн (в том числе: 28 дней нев.видпусткы — 13021, 68 грн, выходное помощи — 37415, 37 грн) 43551, 33 грнвсього108617, 68 грн85702, 75 грн
Справкой ответчика № 1810 от 16.11.2020 года (а.с.82) подтверждается, что на 16.11.2020 года задолженность ответстдача перед истцом (особа_1) составляет 83850, 83 грн, которая состоит из следующих сумм:
Декабрь 2019 — 9718, 20 грн
Январь 2020 — 11167, 24 грн
Февраль 2020 — 10131, 79 грн
Март 2020 — 9282, 27 грн
Апрель 2020 — 43551, 33 грн
Из содержания указанной справки следует, что суммы задолженности в ней ответчиком указанные после удержания налога и совпадают с суммами, указанными в табуляграммах, предоставленных в подтверждение своих доводов истцом, кроме грудного 2019 года.
справй ответчика № 1812 от 16.11.2020 года (а.с.83) подтверждается, что на 16.11.2020 года задолженность истцу по декабрь 2019 была частично оплачена ответчиком в течение июня-июля 2020 году в сумме 1851, 92 грн.
Сведения указанные в справке ответчика № 1812 от 16.11.2020 года (а.с.83) относительно частичного погашения задолженности по заработной плате за декабрь 2019 — июль 2020 согласуются со сведениями предоставленными истцом в выписке по карточному счету последнего, на который ему зачисляются заработная плата (а.с.73−75).
Факт частичного погашения задолженности по заработной плате истцом оспаривался.
Исходя из приведенного судом достоверно установлено, что задолженность ответчика перед истцом по заработной плате последнего, по состоянию на день рассмотрения данного дела (по состоянию на 19.11.2020 года) составляет 83850, 83 грн. Указанная сумма задолженности ответчиком оспаривается и подтверждается справкой ГП «Угольная компания» Краснолиманская «№1810 от 16.11.2020 года.
По предписаниям ст.47 КЗоТ собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в ст.116 настоящего Кодекса.
Согласно ч.1 ст.116 КЗоТ при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднеее следующий день после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
Учитывая приведенное, законодательные предписания и установлены обстоятельства спорных правоотношений, суд приходит к выводу о том, что в судебном заседании достоверно установлено, что на дату рассмотрения дела 19.11.2020 ответчик имеет перед истцом задолность по заработной плате в сумме 83850, 83 грн и поэтому требования истца в части взыскания задолженности по заработной плате подлежат удовлетворению именно в указанной сумме.
Что касается требований истца о взыскании с ответчика средний заработок за время задержки с ним расчета, а именно за период с 16.04.2020 года по 15.09.2020 года в размере 62939, 54 грн, то указанные требования удовлетворению не подлежат исходя из следующего.
Согласно ст.117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уповномоченных им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета. При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, если спор решен в пользу работника. Если спор решен в пользу работника частично, то размер возмещения за время задержки определяет орган, который выносит решение по существу спора.
Из содержания исковых требований усматривается, что истец обращаясь в суд с указанными требованиями фактически указывал, что в день увольнения он работал и потому считает, что средний заработок за время задержки расчета с ним, должен считаться с 16.04.2020 года.
В то же время, отзыва ответчика и письменной информации б / н от 19.11.2020 года (А.С .--) усматривается, Что последний отрицает факт работы истца в день увольнения, в подтверждение чего предоставил соответствующие доказательства.
Так, приказом ГП «УК» Краснолиманская «№ 875 от 19.12.2019 года на Государственном предприятии» УК «Краснолиманская» с 19.12.2019 года установлен простой. Согласно п.5 указанного приказа следует, что на время простоя работникам предприятия разрешено не выходить на работу до окончания простоя, кроме работников, имеющих буди задействованы в работах по поддержанию жизнедеятельности предприятия, А именно робототехнических способности горно-шахтного оборудования, предупреждения затопления горных выработок и т.п., списки которых должны быть утверждены руководителями соответствующих подразделений и согласованы с главным инженером предприятия. Согласно п.6 указанного приказа следует, что начальники производственных участков, не позднее 1-го числа каждого месяца, до окончания простоя, должны составлять и подавать в отдел труда и заработной платы списки работников, которые не вышли на работу, с указанием дат не выхода по причине простоя, согласованные главным инженером.
В подтверждение того, что истец не входил в число работников предприятия, которые были задействованы в работах по поддержанию жизнедеятельности предприятия на время простоя, ответчик предоставил суду копию рапорта по апрель 2020 участка «мдрсу (в)», который является приложением к п.5 приказа от 19.12.2019 года № 875, с которого усматривается, что особа_1 в последний день своей работы на предприятии находился в вынужденном простое.
Вышеуказанное истцом опровергнуто не было.
Таким образом, из имеющихся в деле доказательств, судом установлено, что истец в день увольнения 15.04.2020 не работал.
Доказательств предъявления истцом ответчику требования о расчете (до обращения истца в суд с данным иском) истцом не предоставлено.
Верховный Суд в составе Объединенной Палаты Кассационного гражданского суда в своем постановлении от 27.01.2020 по делу № 682/3060/16-ц (производство № 61−23170сво18) выразил такой правовой вывод о применении нормы права: «… ..звернення работника какой в день увольнения не работал, в суд с иском о взыскании сумм, причитающихся ему к выплате от предприятия, учреждения, организации по состоянию на день увольнения, а также среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, следует считать предъявлением требования о расчете, предусмотренной ст.116 КЗоТ Украины (если такое требование ранее пред`являлась). В таком случае ответственность работодателя на основании ст.117 КЗоТ Украины наступает после обращения уволенного работника к суду и невыплаты после предъявления требования работодателем всех сумм, которые ему принадлежат. Время задержки расчета при увольнении истца начинается с момента, когда ответчику стало известно о требовании истца получения ответчиком копии искового заявления или проведения судом судебного заседания (при отсутствии сведений о дате получения копии искового заявления) к фактической выплаты заработной платы. Ответственность за задержку расчета при увольнении по ст.117 КЗоТ Украины наступает только в случае невиплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, предусмотренные в ст.116 КЗоТ Украины. Бремя отсутствии вины в совершении такого нарушения возлагается на работодателя (собственника или уполномоченный им орган) … «.
Материалами данного гражданского дела подтверждается, что ответчику о требовании истца стало известно с момента получения копии постановления суда об открытии производства по делу и копии искового заявления, а именно с 30.09.2020 года (а.с.61).
доказательств расчунку с истцом не позднее следующего дня после получения соответствующего требования ответчиком в суд не представлено, как не представлено и доказательств в подтверждение отсутствия вины ответчика в совершении соответствующего нарушения (задержки расчета при увольнении).
Учитывая приведенное, то, что требование о взыскании задолженности по заработной плате истцом было предъявлено ответчику впервые именно путем обращения в суд с данным иском, суд считает, что срок задержки расчета при увольнении принадлежитвычислять с 1 октября 2020 (со следующего дня после получения искового заявления ответчиком) и поэтому право истца на обращение в суд с требованием о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении возникло именно с 01.10.2020 года.
Согласно ст.13 ГПК Украины, суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренныхнастоящим Кодексом случаях.
Учитывая изложенное, учитывая содержание требований истца, просит взыскать средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 16.04.2020 года по 15.09.2020 года, в то время как право этого требования у истца возникло только 01.10.2020 года (со следующего дня после получения искового заявления истцом), суд приходит к выводу, что указанные требования истца удовлетворению не подлежат, поскольку являются необоснованными в части периода взыскания среднего заработка.
Но, при этом суд отмечает, что это не лишает истца обратиться с требованиями о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении повторно.
Решая вопрос о судебных расходов, суд исходит из следующего.
Согласно ч.1 п.1 ст. 5 Закона Украины «О судебном сборе» истец освобожден от уплаты судебного сбора по делам о взыскании заработной платы.
Учитывая правила ст.141 ГПК Украины, сумма в размере 840, 80 грн (судебный сбор за заявленное требование о взыскании задолженности по заработной плате) подлежит взысканию с ответчика в доход государства.
Что касается судебного сбора в размере 840, 80 грн, который был уплачен истцом в связи с обращением в суд с требованием о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, то указанные расходы возлагаются на истца, поскольку в удовлетворении этих требований последнем было отказано.
Согласно п.2 ч.1 ст.430 ГПК Украины решение суда в части выплаты заработной платы, но не более чем за один месяц, Подлежит немедленному исполнению. Учитывая изложенное, суд считает необходимым допустить к немедленному исполнению решение суда в части взыскания заработной платы за январь 2020 году в размере 11167, 24 грн.
Руководствуясь статьями 141, 264, 265, 430 ГПК Украины, —
решил:
Иск особа_1 к ГП «Угольная компания» Краснолиманская «о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении — удовлетворить частично.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания» Краснолиманская «в пользу особа_1 задолженность по заработной плате за период декабрь 2019-апрель 2020 году в размере 83 850, 83 грн (восемьдесят три тысячи восемьсот пятьдесят гривен 83 коп) (сумма указана после удержания обов` языковых налогов и сборов).
В удовлетворении исковых требований лицо_1 к ГП «Угольная компания» Краснолиманская «о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении за период с 16.04.2020 года по 15.09.2020 года — отказать.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания» Краснолиманская «в пользу государства судебный сбор в размере 840, 80 грн (восемьсот сорок грн 80 коп).
Допустить немедленное исполнение решения суда в части взыскания с ГП «Угольная компания» Краснолиманская «в пользу особа_1 заработной платы за январь 2020 году в размере 11167, 24 грн (одиннадцать тысяч сто шестьдесят семь гривен 24 коп).
Решение суда вступает в законную силу по сления срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного рассмотрения.
Решение суда может быть обжаловано в апелляционном порядке участниками дела, а также лицами, не участвовавшие в деле, если суд решил вопрос об их правах, свободах, интересах и (или) обязанности, полностью или частично в Донецкий апелляционный суд через Добропольский горрайонный суд Донецкой области в течение тридцати дней со дня его провозглашения. Если в судебном заседании было объявлено только вступительную и резолютивную части судебного решения, указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения.
Участник дела, которому полное решение не было вручено в день провозглашения или составления, имеет правона восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование, если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
Срок на апелляционное обжалование может быть также восстановлен в случае пропуска по другим уважительным причинам, кроме случаев, указанных в части второй статьи 358 ГПК Украины.
Истец — особа_1, информация_1, уроженец с.Боянець Нестеровского района Львовской области, рнокпп номер_1, паспорт номер_2, выданный Добропольского ГРО УМВД Украины в Донцький области 20.05.1997 года, зарегистрирован по адресу: адрес_1.
Представитель истца — [Т.] [В.] [В.] свидетельство о занятие адвокатской деятельностью № 5053, выданное Советом адвокатов Донецкой области 30.05.2018 года.
Ответчик — ГП «Угольная компания» Краснолиманская «, ОКПО 31599557, юридический адрес: 85310, Донецкая область, г.Родинское, вул..Перемогы, д.9.
Полный текст решения составлен 23 ноября 2020.
Напечатано в совещательной комнате в одномэкземпляре.
Судья А.В. [З.]
19.11.2020
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
23.11.2020 227/3690/20
рішення
іменем україни
19 листопада 2020 року м.Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Здоровиці О.В.,
за участю секретаря сз [С.] Ю.В.
представника позивача [Т.] В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м.Добропілля, цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні
в с т, а н о в и в:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить:
стягнути з відповідача заробітну плату у розмірі 108617, 68 грн,
стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16 квітня 2020 року по 15 вересня 2020 року в розмірі 62939, 54 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що він в період з 16.12.2018 року по 15.04.2020 року перебував у трудових відносинах з відповідачем, працюючи гірником з ремонту гірничих виробок 4 розряду з повним робочим днем в шахті. 15.04.2020 року його було звільнено з підприємства за власним бажанням у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, а саме за ч.3 ст.38 КЗпП України. За період праці грудень 2019 року — квітень 2020 року йому була нарахована заробітна плата в розмірі 108617, 68 грн, яка відповідачем виплачена не була, в тому числі і в день звільнення. Враховуючи наведене, посилаючись на вимоги ст.ст.116, 117 КЗпП України позивач просить стягнути заборгованість по заробітній платі, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при його звільненні за період з 16.04. по 15.09.2020 року.
З відзиву відповідача вбачається, що останній позовні вимоги не визнає в повному обсязі, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими. Відповідач зазначає, що його вини в тому, що позивач не отримав суми при звільненні не має, оскільки останній в день звільнення не працював, так як підприємство знаходилось у простої. В день звільнення позивач звернувся до відділу кадрів і отримав трудову книжку, але з письмової заявою щодо повного розрахунку з ним не звертався. Враховуючи наведене, вважає, що підстав для задоволення позову не існує, оскільки, на думку відповідача, у справі взагалі відсутній предмет спору. Що стосується вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, відповідач вважає, що періодом затримки розрахунку виплат належних позивачу при звільненні слід рахувати з дня отримання представником відповідача копії позовної заяви, а саме з 30.09.2020 року, виходячи з розрахунку середньоденного заробітку позивача в розмрі 608, 38 грн. Крім того відповідач посилаючись на складну економічно-фінансову ситуацію, яка спричинила простій на підприємстві, а також оголошення карантину на території України, вважає вказані обставини форс-мажорними обставинами, які перешкоджають йому належним чином виконати свої обов`язки перед позивачем і тому вважає, що вини відповідача у нездійсненні розрахунку з позивачем не має.
Ухвалою суду від 22.09.2020 у справі відкрито провадження та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою суду від 30.10.2020 року судом у відповідача були витребувані документи, які мають суттєве значення для розгляду справи.
Позивач до судового засідання не з`явився, про час та місце слухання справи сповіщений належним чином, надав суду заяву з клопотанням розглянути справу за його відсутності, на позовних вимогах наполягає у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав викладених в позові.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з такого.
Позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем працюючи гірником з ремонту гірничих виробок 4 розряду, що підтверджується копією трудової книжки особа_1 (а.с.10−13).
Наказом відповідача № 436 к від 15.04.2020 року (а.с.39) позивача звільнено з посади гірника з ремонту гірничих виробок 4 розряду за власним бажанням згідно з ч.3 ст.38 КЗпП України, з 15.04.2020, з виплатою вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку за ст.44 КЗпП України з 15.04.2020 (а.с.39−40).
Позивач зазначає, що при звільненні з ним не було проведено повного розрахунку, як це передбачено ст.116 КЗпП України і тому просить стягнути з відповідача належну йому суму при звільненні в розмірі 108617, 68 грн, яка складається з таких сум заборгованості:
за грудень 2019 року 14679, 39 грн
за січень 2020 року 15720, 41 грн
за лютий 2020 року 12586, 07 грн
за березень 2020 року 11530, 77 грн
за квітень 2020 року 54101, 04 грн.
На підтвердження існування заборгованості з виплати заробітної плати позивач надав суду розрахункові листи (табуляграми) за грудень 2019 — квітень 2020 року.
Зі змісту вказаних табуляграм вбачається, що позивачу було нараховані такі суми:
Місяць та рік нарахуванняНарахована сума (без утримання податку) Сума, яка підлягає виплаті (після утримання податку) за грудень 2019 року14679, 39 грн11570, 12 грнза січень 2020 року15720, 41 грн11167, 24 грнза лютий 2020 року12586, 07 грн10131, 79 грн за березень 2020 року11530, 77 грн 9282, 27 грн за квітень 2020 року54101, 04 грн (в тому числі: 28 днів нев.відпустки — 13021, 68 грн, вихідна допомоги — 37415, 37 грн)43551, 33 грнвсього108617, 68 грн85702, 75 грн
Довідкою відповідача № 1810 від 16.11.2020 року (а.с.82) підтверджується, що станом на 16.11.2020 року заборгованість відповідача перед позивачем (особа_1) складає 83850, 83 грн, яка складається з таких сум:
Грудень 2019 року — 9718, 20 грн
Січень 2020 року — 11167, 24 грн
Лютий 2020 року — 10131, 79 грн
Березень 2020 року — 9282, 27 грн
Квітень 2020 року — 43551, 33 грн
Зі змісту вказаної довідки вбачається, що суми заборгованості в ній відповідачем вказані після утримання податку і збігаються з сумами, вказаними в табуляграмах, наданих на підтвердження своїх доводів позивачем, крім грудня 2019 року.
Довідкою відповідача № 1812 від 16.11.2020 року (а.с.83) підтверджується, що станом на 16.11.2020 року заборгованість позивачу за грудень 2019 року була частково сплачена відповідачем протягом червня-липня 2020 року в сумі 1851, 92 грн.
Відомості зазначені в довідці відповідача № 1812 від 16.11.2020 року (а.с.83) щодо часткового погашення заборгованості по заробітній платі за грудень 2019 року — липень 2020 року узгоджуються з відомостями наданими позивачем у виписці по картковому рахунку останнього, на який йому зараховувалась заробітна плата (а.с.73−75).
Факт часткового погашення заборгованості по заробітній платі позивачем не оспорювався.
Виходячи з наведеного судом достовірно встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі останнього, станом на день розгляду даної справи (станом на 19.11.2020 року) становить 83850, 83 грн. Вказана сума заборгованості відповідачем не оспорюється і підтверджується довідкою ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» № 1810 від 16.11.2020 року.
За приписами ст.47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Враховуючи наведене, законодавчі приписи та встановлені обставини спірних правовідносин, суд приходить до висновку про те, що в судовому засіданні достовірно встановлено, що станом на дату розгляду справи 19.11.2020 відповідач має перед позивачем заборгованість із заробітної плати в сумі 83850, 83 грн і тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по заробітній платі підлягають задоволенню саме у вказаній сумі.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки з ним розрахунку, а саме за період з 16.04.2020 року по 15.09.2020 року, в розмірі 62939, 54 грн, то вказані вимоги задоволенню не підлягають виходячи з такого.
Відповідно до ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач звертаючись до суду з вказаними вимогами фактично вказував, що в день звільнення він працював і тому вважає, що середній заробіток за час затримки розрахунку з ним, повинен рахуватися з 16.04.2020 року.
В той же час, з відзиву відповідача та письмової інформації б/н від 19.11.2020 року (а.с.--) вбачається, що останній заперечує факт роботи позивача в день звільнення, на підтвердження чого надав відповідні докази.
Так, наказом ДП «ВК «Краснолиманська» № 875 від 19.12.2019 року на Державному підприємстві «ВК «Краснолиманська» з 19.12.2019 року встановлений простой. Відповідно до п.5 вказаного наказу вбачається, що на час простою працівникам підприємства дозволено не виходити на роботу до закінчення простою, крім працівників, які мають буди задіяні у роботах з підтримки життєдіяльності підприємства, а саме робото-спроможності гірничошахтного устаткування, попередження затоплення гірничих виробок тощо, списки яких мають бути затверджені керівниками відповідних підрозділів та погоджені з головним інженером підприємства. Відповідно до п.6 вказаного наказу вбачається, що начальники виробничих дільниць, не пізніше 1-го числа кожного місяця, до закінчення простою, повинні складати та подавати до відділу праці та заробітної плати списки працівників, які не вийшли на роботу, з вказанням дат не виходу з причини простою, погоджені головним інженером.
На підтвердження того, що позивач не входив до числа працівників підприємства, які були задіяни у роботах з підтримки життєдіяльності підприємства на час простою, відповідач надав суду копію рапорту за квітень 2020 року дільниці «МДРСУ (в)», який є додатком до п.5 наказу від 19.12.2019 року № 875, з якого вбачається, що особа_1 в останній день своєї работи на підприємстві знаходився у вимушеному простої.
Вищевказане позивачем спростовано не було.
Таким чином, з наявних у справі доказів, судом встановлено, що позивач у день звільнення 15.04.2020 не працював.
Доказів пред`явлення позивачем відповідачу вимоги про розрахунок (до звернення позивача до суду з даним позовом) позивачем не надано.
Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 27.01.2020 по справі № 682/3060/16-ц (провадження № 61−23170сво18) висловив такий правовий висновок про застосування норми права: «…..звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред`явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена ст.116 КЗпП України (якщо така вимога раніше не пред`являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі ст.117 КЗпП України наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за ст.117 КЗпП України настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у ст.116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця (власника або уповноважений ним орган)…».
Матеріалами даної цивільної справи підтверджується, що відповідачу про вимогу позивача стало відомо з моменту отримання копії ухвали суду про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви, а саме з 30.09.2020 року (а.с.61).
Доказів розрахунку з позивачем не пізніше наступного дня після отримання відповідної вимоги відповідачем до суду не надано, як не надано й доказів на підтвердження відсутності вини відповідача у вчиненні відповідного порушення (затримки розрахунку при звільненні).
Враховуючи наведене, те, що вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі позивачем було пред`явлено відповідачеві вперше саме шляхом звернення до суду з даним позовом, тому суд вважає, що строк затримки розрахунку при звільненні належить обраховувати з 01 жовтня 2020 року (з наступного дня після отримання позовної заяви відповідачем) і тому право позивача на звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виникло саме з 01.10.2020 року.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З огляду на викладене, враховуючи зміст вимог позивача, який просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.04.2020 року по 15.09.2020 року, в той час, як право цієї вимоги у позивача виникло лише 01.10.2020 року (з наступного дня після отримання позовної заяви позивачем), суд приходить до висновку, що вказані вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки є необґрунтованими в частині періоду стягнення середнього заробітку.
Але, при цьому суд зазначає, що це не позбавляє позивача звернутися з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні повторно.
Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.1 п.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати.
Враховуючи правила ст.141 ЦПК України, сума в розмірі 840, 80 грн (судовий збір за заявлену вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі) підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.
Що стосується судового збору в розмірі 840, 80 грн, який був сплачений позивачем у зв`язку зі зверненням до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то вказані витрати покладаються на позивача, оскільки в задоволенні цих вимог останньому було відмовлено.
Згідно з п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України рішення суду в частині виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, підлягає негайному виконанню. Враховуючи наведене, суд вважає необхідним допустити до негайного виконання рішення суду в частини стягнення заробітної плати за січень 2020 року в розмірі 11167, 24 грн.
Керуючись статтями 141, 264, 265, 430 ЦПК України, —
вирішив:
Позов особа_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні — задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь особа_1 заборгованість із заробітної плати за період грудень 2019 року-квітень 2020 року в розмірі 83 850, 83 грн (вісімдесят три тисячи вісімсот п`ятдесят гривень 83 коп) (сума вказана після утримання обов`язкових податків та зборів).
В задоволенні позовних вимог особа_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.04.2020 року по 15.09.2020 року — відмовити.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь держави судовий збір в розмірі 840, 80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп).
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь особа_1 заробітної плати за січень 2020 року в розмірі 11167, 24 грн (одинадцять тисяч сто шістдесят сім гривень 24 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач — особа_1, інформація_1, уродженець с.Боянець Нестеровського району Львівської області, рнокпп номер_1, паспорт номер_2, виданий Добропільським МРВ УМВС України в Донецькій області 20.05.1997 року, зареєстрований за адресою: адреса_1.
Представник позивача — [Т.] Віталій [В.], свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю № 5053, видане Радою адвокатів Донецької області 30.05.2018 року.
Відповідач — Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», єдрпоу 31599557, юридична адреса: 85310, Донецька область, м.Родинське, вул..Перемоги, буд.9.
Повний текст рішення складено 23 листопада 2020 року.
Надруковано в нарадчій кімнаті у одному примірнику.
Суддя О.В. [З]
19.11.2020
