ДП "ВК "КРАСНОЛИМАНСЬКА": невыплата зарплаты
Производство № 2/235/2253/20
Дело № 235/7067/20
Р Е Ш Е Н И Е
И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы
1 декабря 2020 [М.]
Красноармейский районный суд Донецкой области
в составе председательствующего судьи [Х.] с.м.
с участием секретаря судебного заседания [Л.] в.в.
рассмотрев в открытом судебном заседании в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску особа_1 в интересах которогов действует представитель - адвокат [М.] н.в., Государственного предприятия «Угольная компания« Краснолиманская »о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении,
в:
К Красноармейского горрайонного суда Донецкой области обратился особа_1, в интересах которого действует представитель - адвокат [М.] н.в., с иском к гп «Угольная компания« Краснолиманская »о взыскании задолженности по заработнойплаты и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении. Исковые требования обоснованы тем, что ответчиком по делу истец находился в трудовых отношениях с 20.03.2000 года.
Приказом от 06.07.2020 года № 957 / к истец был уволен из шахты по ч. 1 ст. 38 КЗоТ Украины по собственному желанию.
Последний рабочий день - 06.07.2020 года, утверждается приказом об увольнении.
В день увольнения ответчик не произвел с истцом окончательный расчет, в связи с чем в день подачи позову образовалась задолженность в размере 78531, 93 гривен, указанной в справке после удержания обязательных платежей.
Учитывая положения статьи 117 КЗоТ Украины, по мнению истца, ответчик обязан выплатить ему средний заработок за весь период задержки расчета (по день вынесения решения), а именно с 7 июля 2020 по день принятия решения, размер которого по состоянию на 01.11.2020 года составляет 66529, 06 гривен, из следующего расчета: 811, 33 * 82 где:
-811, 33 гривен - середньодэнный заработок, определенный ответчиком;
-82- количество рабочих дней, которые считаются днями задержки расчета при увольнении, из них 19 в июле 2020 года, 20 дней в августе 2020 года, 22 дня в сентябре 2020 года и 21 день в октябре 2020 года.
Истец просит суд взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания« Краснолиманская »в его пользу задолженность по заработной в сумме 78531, 93гривень и средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 7 июля 2020 подень принятия судебного решения, размер которого по состоянию на 01.11.2020 года составляет 66529, 06 гривен.
Определением суда от 02.11.2020 года открыто производство, определены проводить рассмотрение дела в порядке упрощенного искового производства, назначено судебное заседание.
Представитель ответчика в отзыве на иск отметила, что ответчик заявленные исковые требования не признает в полном объеме, считает их безосновательными и необоснованными. По мнению ответчика заявленный иск не подлежит удовлетворению. освобождениеистца по собственному желанию осуществляется в полном соответствии с нормами действующего законодательства.
Истцу в качестве сумм, подлежащих уплате при увольнении было нараховано78531, 93 гривен, за исключением обязательных удержаний.
Данный факт подтверждается справкой №1698 от 21.10.2020 года, которая приобщена к исковому заявлению самим истцом. Суммы в справках указаны после обязательных удержаний к уплате, то есть уже с содержанием предприятием из этих сумм обязательных налогов и сборов.
В день освобождения позывыч получил на руки трудовую книжку в отделе кадров предприятия, после чего должен был обратиться в кассу бухгалтерии с письменным заявлением для полного расчета. Но, по неизвестным причинам, истец в бухгалтерию не обратился и окончательный расчет, надлежащим образом был начислен в день его освобождения, не получил. Не обращался он к бухгалтерии предприятия или к руководству предприятия с требованием о расчете и в дальнейшем. В заявлении, приказе об увольнении от 06.07.2020 года требования оокончательный расчет тоже нет.
Последний день работы истца 06.07.2020 - 2 смена, что подтверждается справкой с виддилуконтрольного табеля (сокращенно вкт) от 09.11.2020 года.
Истец, обращаясь в суд с иском, не указал, что обращался с требованием о проведении расчета 06.07.2020 года, и ни одного доказательства в подтверждение указанного обстоятельства не оказывает. Представитель ответчика отмечает, что истец вообще не обращался с требованием о расчете. В таком случае, по мнению представителя ответчика, ответственность работодателя на основании ст. 117 КЗоТ наступает после обращения уволенного работника в суд и невыплаты после предъявления требования работодателем всех сумм, которые ему принадлежат.
По мнению представителя ответчика, поскольку со дня увольнения истец не предъявлял ни разу требований о выплате причитающихся ему при увольнении сумм, ответчик считает, что основания для удовлетворения требований истца о задолженности по заработной платие безосновательными.
представителем ответчикаа 06.11.2020 рокув помещении суда получено постановление об открытии производства, копию искового заявления и приложенных к нему материалов, с соблюдением ст. 190 гпк Украины.
Среднедневной заработок истца составляет за последние 2 месяца 811, 33 гривен.
Данный факт подтверждается справкой от 31.10.2020року № 1659, которая приобщена к материалам дела истцом.
При таких обстоятельствах, ответчик считает, что период задержки расчета выплат, причитающихся работнику при увольнении, следует считать со дня получения представник ответчика копии искового заявления - 06.11.2020 года (дата, когда ответчику стало известно о требовании истца).
Таким образом, по мнению представителя ответчика, освобождение истца произведено в полном соответствии с нормами действующего законодательства Украины о труде.
Представитель ответчика считает, что при рассмотрении данного дела необходимо принять во внимание и такие обстоятельства, которые не по вине предприятия возникла непреодолимая сила, понимаемая как чрезвычайное и неотвратимое при данных условиях событие (форс мажорна обстоятельство, как вынужден простой на предприятии).
Ответчик просит суд учесть интересы ответчика, заключающиеся в сохранении предприятием своего материального и финансового положения и платежеспособности, и предоставляет суду подтверждение своего тяжелого финансового состояния.
Учитывая явно не соразмерность заявленных к взысканию сумм среднего заработка с установленным размером задолженности, характером этой задолженности, ответчик считает справедливым, соразмерным и таким, что будет соответствовать обстоятельствам этого дела, которые имеют юридическое значение и приведенным выше критериям, определения размера ответственности ответчика за просрочку ним надлежащих при увольнении истца выплат, чтобы суд определил как компенсационный характер, а не карательную функцию для ответчика.
Исковые требования за задержку расчета при в размере 66529, 06 гривен не отражают действительного размера имущественных потерь истца, связанных с задержкой расчета при увольнении, а есть только ориентировочной оценкетех потерь, которые разумно можно было бы предусмотреть на основе статистических усредненных показателей.
Поэтому для предотвращения превращению ответственности ответчика в карательную санкцию суд применять право на уменьшение размера возмещения, предусмотренного статьей 117 КЗоТ Украины.
Верховный Суд Украины в постановлении от 27 апреля 2016 по делу за осуществлением № 6- 113цс16 пришел к выводу, что право суда уменьшить размер среднего заработка, который должен оплатить работодатель работнику завремя задержки выплаты по вине работодателя причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, определенные статьей 116 КЗоТ Украины. В то же время Верховный Суд Украины отметил, что вместе с тем при рассмотрении данных дел необходимо принять во внимание и такие обстоятельства, как размер недоплаченной суммы, существенность этой доли по сравнению со средним заработком работника, обстоятельства, при которых было установлено наличие задолженности, действия ответчика по ее выплаты.
Согласно постановлению Большой Палаты Верховного Суда от 30 января 2019 № 755/10947/17, суды при решении тождественных споров должны учитывать именно последнюю правовую позицию Большой Палаты Верховного Суда.
В данном случае такой позиции является постановление от 26 июня 2019 по делу № 761/9584/15-ц (производство № 14-623цс18) в которой Большая Палата Верховного Суда отступает от заключения Верховного Суда Украины, сформулированного в постановлении от 27 апреля 2016 по делу за осуществлением № 6-113цс16.
Суды учитывают вывод, изложенный в постановлении Великой Палаты Верховного Суда, даже если аналогичные выводы Верховный Суд Украины сформулировал также при рассмотрении других дел (см. пункты 50, 88 постановления Большой Палаты Верховного Суда от 31 октября 2018 по делу № 161/12771/15-ц), в деле 226 / 398/17 (№ 22-Ц / 804/2267/20).
Право суда на уменьшение размера за задержку расчета при увольнении, предусмотренного статьей 117 КЗоТ Украины, является проявлением принципа пропорциональности в гражданском праве. Право должно наслаждаться справедливостью, стремиться дв совершенства.
Учитывая вышеизложенное, всякое явление, которое препятствует предприятию должное выполнить свои обязанности перед работником, если предприятие проявляло должную заботливость по этому, исключает вину предприятия и не превращает ответственность ответчика в карательную санкцию.
Таким образом, по мнению представителя ответчика, освобождение истца произведено в полном соответствии с нормами действующего законодательства Украины о труде.
Исходя из изложенного, исковые требования истца о взысканиизадолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении в размере 66529, 06 грн. являются безосновательными и не подлежат удовлетворению.
Представитель ответчика просит в удовлетворении иска отказать в полном объеме.
Истец иску добавил заявление о рассмотрении дела в его отсутствие. От представителя ответчика поступило заявление о рассмотрении дела без ее участия.
Согласно части 3 статьи 223 гпк Украины, если участник дела или его представитель былинадлежащим образом о судебном заседании, суд рассматривает дело в отсутствие такого участника дела в случае: неявки в судебное заседание участника дела (его представителя) без уважительных причин или без объяснения причин неявки.
Суд не видит оснований для отложения рассмотрения дела.
Частью 2 статьи 247 гпк Украины предусмотрено, что в случае неявки в судебное заседание всех участников дела или в случае если в соответствии с положениями настоящего Кодекса рассмотрение дела осуществляется судом за отсутствующихсти участников дела, фиксирование судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не осуществляется.
Суд, исследовав материалы дела, выяснив все обстоятельства, на которых основываются исковые требования, объективно оценив доказательства, имеющие значение для разрешения дела по существу, установив фактические данные и соответствующие им правоотношения, приходит к выводу, что исковые требования подлежат удовлетворению по следующим основаниям.
особа_1 в период с 20.03.2000 года по 06.07.2020 года працював в гп «ук« Краснолиманская ». Освобожден 06.07.2020 г.. По ст. 38 КЗоТ Украины по собственному желанию в связи (а.с.4-8).
Согласно справке от 21.10.2020 года № 1658, которая приобщена к иску, задолженность гп «ук« Краснолиманская »по заработной плате перед особа_1 составляет 78531, 93 гривен, а именно: декабрь 2019 - 6837, 46; Январь 2020 - 13421, 55; Февраль 2020 - 12720, 69; Март 2020 - 16706, 95; Апрель 2020 - 667, 80; Май 2020 - 7140, 02; Июнь 2020 - 12135, 07; Июль 2020 - 8902, 39. дани суммы указаны после удержания обязательных налогов и сборов (а.с.9).
Среднедневная заработная плата особа_1, согласно справке № 1659 от 21.10.2020 года, составляет - 811, 33 гривен (а.с.10).
В приказе № 957 / к от 06.07.2020 года, которым освобождены особа_1 по собственному желанию по ч.1 ст. 38 КЗоТ Украины, указано, что последний день работы особа_1 на предприятии 06.07.2020 года (а.с.11). Это также подтверждается справкой о отметки, в которой указано, что особа_1 06.07.2020 года приступил к работе в 12.06, закончил работу в 18.58, данная справка приобщена представителем ответчика к отзыву на иск.
В статье 55 Конституции Украины указано, что права и свободы человека и гражданина защищаются судом.
Согласно статье 2 КЗоТ работники имеют право, в частности, на обращение в суд для разрешения трудовых споров независимо от характера выполняемой работы или занимаемой должности. Согласно ч. 1 ст. 15 гк Украины каждое лицо имеет право на защиту своего гражданского права в случае его нарушения, непризнания илиоспаривания.
В соответствии со ст. 43 Конституции Украины каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом. Каждый имеет право на заработную плату не ниже определенной законом. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
В соответствии со ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
В соответствии со ст. 1 Первого протоколу к Конвенции о защите прав человека и основных свобод каждое физическое или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности; никто не может быть лишен своего имущества иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права. Согласно практике Европейского суда по правам человека (дело «Суханов и [И.] против Украины») «имущество» может представлять собой «существующее имущество» или средства, включая «право требования», согласно которому заявник может утверждать, что он имеет по крайней мере «законное ожидание» / «правомерное ожидание» относительно эффективного осуществления права собственности.
Согласно части 1 ст. 47 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
В статье 116 КЗоТ Украины указано, что при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
Судом установлено, что на дату увольнения истца задолженность по заработной плате особа_1 составляла 78531, 93 гривны, по состоянию на дату рассмотрения дела задолженность не выплачена. Поскольку сумма задолженности в размере 78531, 93 гривен начисленная уже за вычетом налогов и сборов, то именно эта сумма подлежит взысканию с ответчика в пользу истца.
В соответствии со статьей 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Последний день работы истца на предприятии ответчика 06.07.2020 года.
В статье 116 КЗоТ Украины указано, что при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления Освободитеим работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
В соответствии со статьей 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его этоний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Взыскание с работодателя (собственника или уполномоченного им органа предприятия, учреждения, организации) среднего заработка за время задержки расчета при увольнении (в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, за все время задержки по день фактического расчета) по своей правовой природе является специальным видом ответственности г.оботодавця, который начисляется в размере среднего заработка и направлен на защиту прав уволенных работников на получение ими в предусмотренный законом срок вознаграждения за выполненную работу (всех выплат, на получение которых работники имеют право согласно условиям Трудового договора и в соответствии с государственных гарантий).
В п. 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 года № 13 «о практике применения судами законодательства об оплате труда» разъяснено, что установив при розгляди дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе, - следующий после пред` явление ним работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела - по день постановления решение, если работодатель не докажет отсутствие в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Последний день работы истца 06.07.2020 года, поэтому период за который подлежит взысканию средний заработок начинается с 7 июля 2020 (следующий день после освобождения) и заканчивается днем вынесения решения суда - 01.12.2020 года.
Учитывая изложенное, суд считает необходимым взыскать с ответчика в пользу истца средний по работамк за весь период задержки расчета за период с 07.07.2020 года (следующий день после даты увольнения) по 01.12.2020 года (день вынесения решения суда). Расчет среднего заработка: среднедневная заработная плата - 811, 33 гривен, количество рабочих дней - 104, 811, 33 * 104 = 84378, 32 гривен. Суд не видит оснований для уменьшения данной суммы.
Согласно п. 6 Постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24.12.1999 года № 13 «о практике применения судами законодательства о оплатв работе », поскольку взимания и уплата подоходного налога с граждан являются соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
Согласно части 1 ст. 141 гпк Украины судебный сбор возлагается на сторонни пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований. Пунктом 1 части 1 статьи 5 Закона Украины «о судебном сборе» предусмотрено освобождение от уплаты судебного сбора позивачив по делам о взыскании заработной платы и восстановления на работе. В представленном иске требование о взыскании заработной платы объединенная с требованием о взыскании среднего заработка за время задержки расчета. Истцом уплачен судебный сбор в размере 840, 80 гривен. Таким образом, с ответчика в пользу государства подлежит взысканию судебный сбор в размере 840, 80 гривен, и 840, 80 гривен в пользу истца.
Руководствуясь ст.ст. 12-13, 81, 141, 259, 263-265 гпк Украины, ст.ст. 47, 116, 117 КЗоТУкраина суд -
принял:
Исковые требования особа_1, в интересах которого действует представитель - адвокат [М.] н.в., Государственного предприятия «Угольная компания« Краснолиманская »о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении - удовлетворить.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания« Краснолиманская »в пользу особа_1 задолженность по заработной плате в размере 78531 (семьдесят восемь тысяч пятьсот тридцать одну) гривну93 копейки, без удержания из этой суммы налогов и сборов.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания« Краснолиманская »в пользу особа_1 средний заработок за время задержки расчета при увольнении в размере 84 378 (восемьдесят четыре тысячи триста семьдесят восемь) рублей 32 копейки, с удержанием из этой суммы обязательных налогов и сборов.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания« Краснолиманская »в пользу особа_1 судебный сбор, уплаченный им при обращении в суд, в разстепени 840 (восемьсот сорок) рублей 80 копеек.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания« Краснолиманская »в пользу государства судебный сбор в размере 840 (восемьсот сорок) рублей 80 копеек.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии илизакрытия апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Решение может быть обжаловано в Донецкий апелляционный суд или через Красноармейский районный суд Донецкой области в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
Срок на апелляционное обжалование может быть восстановлен в случае пропуска по уважительным причинам, кроме случаев, указанных в части второй статьи 358 гпк Украины, а также в соответствии с пунктом3 Заключительных положений гпк Украины.
Истец особа_1, адрес: адрес_1, идентификационный номер номер_1.
Представитель истца [М.] [Н.] Владимировна, адрес осуществление адвокатской деятельности: адрес_2, свидетельство о праве на занятие адвокатской деятельностью серия до № 1912 от 27 декабря 2017 года.
Ответчик: ооо «ук« Краснолиманская », код егрпоу 31599557, местонахождение: г.. Родинское, ул. Победы, 9.
Полный текст решения изготовлен 01.12.2020 года.
судья:
ОРИГИНАЛ на УКРАИНСКОМ:
Провадження № 2/235/2253/20
Справа № 235/7067/20
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 грудня 2020 року м.Покровськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
в складі головуючого судді Хмельової с.м.
за участю секретаря судового засідання [Л] в.в.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 , в інтересах якого діє представник – адвокатка [М.] н.в., до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості з заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
встановив:
До Красноармійського міськрайонного суду Донецької області звернувся особа_1 , в інтересах якого діє представник – адвокатка [М.] н.в., з позовом до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості з заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з відповідачем по справі позивач перебував в трудових відносинах з 20.03.2000 року.
Наказом від 06.07.2020 року № 957/к позивач був звільнений з шахти за ч. 1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.
Останній робочий день - 06.07.2020 року, що стверджується наказом про звільнення.
В день звільнення відповідач не провів з позивачем остаточний розрахунок, у зв`язку з чим на день подачі позову утворилася заборгованість у розмірі 78531, 93 гривень, яка вказана у довідці після утримання обов`язкових платежів.
Враховуючи положення статті 117 КЗпП України, на думку позивача, відповідач зобов`язаний сплатити йому середній заробіток за весь період затримки розрахунку (по день постановлення рішення), а саме з 07 липня 2020 року по день ухвалення рішення, розмір якого станом на 01.11.2020 року становить 66529, 06 гривень, із наступного розрахунку: 811, 33 * 82 де:
-811, 33 гривень - середньоденний заробіток, визначений відповідачем;
-82- кількість робочих днів, які вважаються днями затримки розрахунку при звільненні, із них 19 в липні 2020 року, 20 днів в серпні 2020 року, 22 дні в вересні 2020 року та 21 день в жовтні 2020 року.
Позивач просить суд стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на його користь заборгованість з заробітної в сумі 78531, 93гривень та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07 липня 2020 року по день ухвалення судового рішення, розмір якого станом на 01.11.2020 року складає 66529, 06 гривень.
Ухвалою суду від 02.11.2020 року відкрито провадження, визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.
Представник відповідача у відзиві на позов зазначила, що відповідач заявлені позовні вимоги не визнає у повному обсязі, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. На думку відповідача заявлений позов не підлягає задоволенню. Звільнення позивача за власним бажанням здійснено у повній відповідності до норм чинного законодавства.
Позивачу в якості сум, що підлягають сплаті при звільненні було нараховано78531, 93 гривень, за винятком обов`язкових утримань.
Даний факт підтверджується довідкою №1698 від 21.10.2020 року, яка долучена до позовної заяви самим позивачем. Суми в довідках зазначені після обов`язкових утримань до сплати, тобто вже з утриманням підприємством з цих сум обов`язкових податків та зборів.
В день звільнення позивач отримав на руки трудову книжку у відділі кадрів підприємства, після чого повинен був звернутися до каси бухгалтерії з письмовою заявою для повного розрахунку. Але, з невідомих причин, позивач до бухгалтерії не звернувся та остаточний розрахунок, який належним чином був нарахований на день його звільнення, не отримав. Не звертався він до бухгалтерії підприємства або до керівництва підприємства з вимогою про розрахунок і в подальшому. В заяві, наказі про звільнення від 06.07.2020 року вимоги про остаточний розрахунок теж не має.
Останній день праці позивача 06.07.2020 – 2 зміна, що підтверджується довідкою з відділуконтрольного табелю (скорочено вкт) від 09.11.2020 року.
Позивач, звертаючись до суду з вказаним позовом, не зазначив, що звертався з вимогою про проведення розрахунку 06.07.2020 року, та жодного доказу на підтвердження зазначеної обставини не надає. Представник відповідача зазначає, що позивач взагалі не звертався з вимогою про розрахунок. У такому випадку, на думку представника відповідача, відповідальність роботодавця на підставі ст. 117 КЗпП наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать.
На думку представника відповідача, оскільки з дня звільнення позивач не пред`являв жодного разу вимог про виплату належних йому при звільненні сум, відповідач вважає, що підстави для задоволення вимог позивача про заборгованість по заробітній платіє безпідставними.
Представником відповідача 06.11.2020 рокув приміщенні суду отримано ухвалу про відкриття провадження, копію позовної заяви та доданих до неї матеріалів, з дотриманням ст. 190 цпк України.
Середньоденний заробіток позивача складає за останні 2 місяці 811, 33 гривень.
Даний факт підтверджується довідкою від 31.10.2020року № 1659, яка долучена до матеріалів справи позивачем.
За таких обставин, відповідач вважає, що період затримки розрахунку виплат, належних працівникові при звільненні, слід вважати з дня отримання представником відповідача копії позовної заяви - 06.11.2020 року (дата, коли відповідачу стало відомо про вимогу позивача).
Таким чином, на думку представника відповідача, звільнення позивача здійснене у повній відповідності до норм чинного законодавства України про працю.
Представник відповідача вважає, що при розгляді даної справи необхідно взяти до уваги і такі обставини, що не з вини підприємства виникла непереборна сила, що розуміється як надзвичайна і невідворотна за даних умов подія (форс- мажорна обставина, як вимушений простой на підприємстві).
Відповідач просить суд врахувати інтереси відповідача, які полягають у збереженні підприємством свого матеріального та фінансового становища і платоспроможності, та надає суду підтвердження свого важкого фінансового стану.
З огляду на очевидну не співмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, відповідач вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат, щоб суд визначив як компенсаційний характер, а не каральну функцію для відповідача.
Позовні вимоги за затримку розрахунку при в розмірі 66529, 06 гривень не відображають дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.
Тому для запобігання перетворенню відповідальності відповідача на каральну санкцію суд має застосовувати право на зменшення розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
Верховний Суд України у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6- 113цс16 дійшов висновку, що право суду зменшити розмір середнього заробітку, який має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України. Водночас Верховний Суд України зауважив, що разом із тим при розгляді даних справ необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
В даному випадку такою позицію є постанова від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) в якій Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16.
Суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду, навіть якщо аналогічні висновки Верховний Суд України сформулював також при розгляді інших справ (див. пункти 50, 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 161/12771/15-ц), у справі 226/398/17 (№ 22-ц/804/2267/20).
Право суду на зменшення розміру за затримку розрахунку при звільненні, передбаченого статтею 117 КЗпП України, є проявом принципу пропорційності у цивільному праві. Право повинно насолоджуватися справедливістю, прагнути до досконалості.
Враховуючи вищевикладене, усяке явище, яке перешкоджає підприємству належне виконати свої обов`язки перед працівником, якщо підприємство проявляло належну дбайливість щодо цього, виключає вину підприємства та не перетворює відповідальність відповідача на каральну санкцію.
Таким чином, на думку представника відповідача, звільнення позивача здійснене у повній відповідності до норм чинного законодавства України про працю.
Виходячи з викладеного, позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 66529, 06 грн. є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Позивач до позову додав заяву про розгляд справи за його відсутності. Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без її участі.
Відповідно до частини 3 статті 223 цпк України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки .
Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.
Частиною 2 статті 247 цпк України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
особа_1 у період з 20.03.2000 року по 06.07.2020 року працював у дп «вк «Краснолиманська». Звільнений 06.07.2020 р. за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку (а.с.4-8).
Відповідно до довідки від 21.10.2020 року № 1658, яка долучена до позову, заборгованість дп «вк «Краснолиманська» по заробітній платі перед особа_1 складає 78531, 93 гривень, а саме: грудень 2019 – 6837, 46; січень 2020 – 13421, 55; лютий 2020 – 12720, 69; березень 2020 – 16706, 95; квітень 2020 – 667, 80; травень 2020 – 7140, 02; червень 2020 – 12135, 07; липень 2020 – 8902, 39. Дані суми вказані після утримання обов`язкових податків та зборів (а.с.9).
Середньоденна заробітна плата особа_1 , відповідно до довідки № 1659 від 21.10.2020 року, складає – 811, 33 гривень (а.с.10).
В наказі № 957/к від 06.07.2020 року, яким звільнено особа_1 за власним бажанням за ч.1 ст. 38 КЗпП України, вказано, що останній день праці особа_1 на підприємстві 06.07.2020 року (а.с.11). Це також підтверджується довідкою про відмітки, в якій зазначено, що особа_1 06.07.2020 року став до роботи о 12.06, закінчив роботу о 18.58, дана довідка долучена представником відповідача до відзиву на позов.
У статті 55 Конституції України вказано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до статті 2 КЗпП працівники мають право, зокрема, на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади. Згідно ч. 1 ст. 15 цк України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа «Суханов та Ільченко проти України») «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» / «правомірне очікування» стосовно ефективного здійснення права власності.
Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
У статті 116 КЗпП України зазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Судом встановлено, що на дату звільнення позивача заборгованість по заробітній платі особа_1 складала 78531, 93 гривні, станом на дату розгляду справи заборгованість не виплачена. Оскільки сума заборгованості в розмірі 78531, 93 гривень нарахована вже за винятком податків та зборів, то саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Останній день праці позивача на підприємстві відповідача 06.07.2020 року.
У статті 116 КЗпП України зазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій).
У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Останній день роботи позивача 06.07.2020 року, тому період за який підлягає стягненню середній заробіток починається з 07 липня 2020 року (наступний день після звільнення) та закінчується днем постановлення рішення суду – 01.12.2020 року.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь період затримки розрахунку за період з 07.07.2020 року (наступний день після дати звільнення) по 01.12.2020 року (день постановлення рішення суду). Розрахунок середнього заробітку: середньоденна заробітна плата – 811, 33 гривень, кількість робочих днів – 104, 811, 33*104 = 84378, 32 гривень. Суд не вбачає підстав для зменшення даної суми.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відповідно до частини 1 ст. 141 цпк України судовий збір покладається на сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено звільнення від сплати судового збору позивачів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. У поданному позові вимога про стягнення заробітної плати об`єднана з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 840, 80 гривень. Таким чином з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 840, 80 гривень, та 840, 80 гривень на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 259, 263-265 цпк України, ст.ст. 47, 116, 117 КЗпП України суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги особа_1 , в інтересах якого діє представник – адвокатка [М.] н.в., до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості з заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні – задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 78531 (сімдесят вісім тисяч п`ятсот тридцять одну) гривню 93 копійки, без утримання з цієї суми податків та зборів.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь особа_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 84378 (вісімдесят чотири тисячі триста сімдесят вісім) гривень 32 копійки, з утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь особа_1 судовий збір, сплачений ним при зверненні до суду, в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду або через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цпк України, а також відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень цпк України.
Позивач: особа_1 , адреса: адреса_1 , ідентифікаційний номер номер_1 .
Представник позивача: [М.] Наталія Володимирівна, адреса здійснення адвокатської діяльності: адреса_2 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія дн № 1912 від 27 грудня 2017 року.
Відповідач: дп «вк «Краснолиманська», код єдрпоу 31599557, місцезнаходження: м. Родинське, вул. Перемоги, 9.
Повний текст рішення виготовлено 01.12.2020 року.
Суддя:
Дело № 235/7067/20
Р Е Ш Е Н И Е
И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы
1 декабря 2020 [М.]
Красноармейский районный суд Донецкой области
в составе председательствующего судьи [Х.] с.м.
с участием секретаря судебного заседания [Л.] в.в.
рассмотрев в открытом судебном заседании в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску особа_1 в интересах которогов действует представитель - адвокат [М.] н.в., Государственного предприятия «Угольная компания« Краснолиманская »о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении,
в:
К Красноармейского горрайонного суда Донецкой области обратился особа_1, в интересах которого действует представитель - адвокат [М.] н.в., с иском к гп «Угольная компания« Краснолиманская »о взыскании задолженности по заработнойплаты и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении. Исковые требования обоснованы тем, что ответчиком по делу истец находился в трудовых отношениях с 20.03.2000 года.
Приказом от 06.07.2020 года № 957 / к истец был уволен из шахты по ч. 1 ст. 38 КЗоТ Украины по собственному желанию.
Последний рабочий день - 06.07.2020 года, утверждается приказом об увольнении.
В день увольнения ответчик не произвел с истцом окончательный расчет, в связи с чем в день подачи позову образовалась задолженность в размере 78531, 93 гривен, указанной в справке после удержания обязательных платежей.
Учитывая положения статьи 117 КЗоТ Украины, по мнению истца, ответчик обязан выплатить ему средний заработок за весь период задержки расчета (по день вынесения решения), а именно с 7 июля 2020 по день принятия решения, размер которого по состоянию на 01.11.2020 года составляет 66529, 06 гривен, из следующего расчета: 811, 33 * 82 где:
-811, 33 гривен - середньодэнный заработок, определенный ответчиком;
-82- количество рабочих дней, которые считаются днями задержки расчета при увольнении, из них 19 в июле 2020 года, 20 дней в августе 2020 года, 22 дня в сентябре 2020 года и 21 день в октябре 2020 года.
Истец просит суд взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания« Краснолиманская »в его пользу задолженность по заработной в сумме 78531, 93гривень и средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 7 июля 2020 подень принятия судебного решения, размер которого по состоянию на 01.11.2020 года составляет 66529, 06 гривен.
Определением суда от 02.11.2020 года открыто производство, определены проводить рассмотрение дела в порядке упрощенного искового производства, назначено судебное заседание.
Представитель ответчика в отзыве на иск отметила, что ответчик заявленные исковые требования не признает в полном объеме, считает их безосновательными и необоснованными. По мнению ответчика заявленный иск не подлежит удовлетворению. освобождениеистца по собственному желанию осуществляется в полном соответствии с нормами действующего законодательства.
Истцу в качестве сумм, подлежащих уплате при увольнении было нараховано78531, 93 гривен, за исключением обязательных удержаний.
Данный факт подтверждается справкой №1698 от 21.10.2020 года, которая приобщена к исковому заявлению самим истцом. Суммы в справках указаны после обязательных удержаний к уплате, то есть уже с содержанием предприятием из этих сумм обязательных налогов и сборов.
В день освобождения позывыч получил на руки трудовую книжку в отделе кадров предприятия, после чего должен был обратиться в кассу бухгалтерии с письменным заявлением для полного расчета. Но, по неизвестным причинам, истец в бухгалтерию не обратился и окончательный расчет, надлежащим образом был начислен в день его освобождения, не получил. Не обращался он к бухгалтерии предприятия или к руководству предприятия с требованием о расчете и в дальнейшем. В заявлении, приказе об увольнении от 06.07.2020 года требования оокончательный расчет тоже нет.
Последний день работы истца 06.07.2020 - 2 смена, что подтверждается справкой с виддилуконтрольного табеля (сокращенно вкт) от 09.11.2020 года.
Истец, обращаясь в суд с иском, не указал, что обращался с требованием о проведении расчета 06.07.2020 года, и ни одного доказательства в подтверждение указанного обстоятельства не оказывает. Представитель ответчика отмечает, что истец вообще не обращался с требованием о расчете. В таком случае, по мнению представителя ответчика, ответственность работодателя на основании ст. 117 КЗоТ наступает после обращения уволенного работника в суд и невыплаты после предъявления требования работодателем всех сумм, которые ему принадлежат.
По мнению представителя ответчика, поскольку со дня увольнения истец не предъявлял ни разу требований о выплате причитающихся ему при увольнении сумм, ответчик считает, что основания для удовлетворения требований истца о задолженности по заработной платие безосновательными.
представителем ответчикаа 06.11.2020 рокув помещении суда получено постановление об открытии производства, копию искового заявления и приложенных к нему материалов, с соблюдением ст. 190 гпк Украины.
Среднедневной заработок истца составляет за последние 2 месяца 811, 33 гривен.
Данный факт подтверждается справкой от 31.10.2020року № 1659, которая приобщена к материалам дела истцом.
При таких обстоятельствах, ответчик считает, что период задержки расчета выплат, причитающихся работнику при увольнении, следует считать со дня получения представник ответчика копии искового заявления - 06.11.2020 года (дата, когда ответчику стало известно о требовании истца).
Таким образом, по мнению представителя ответчика, освобождение истца произведено в полном соответствии с нормами действующего законодательства Украины о труде.
Представитель ответчика считает, что при рассмотрении данного дела необходимо принять во внимание и такие обстоятельства, которые не по вине предприятия возникла непреодолимая сила, понимаемая как чрезвычайное и неотвратимое при данных условиях событие (форс мажорна обстоятельство, как вынужден простой на предприятии).
Ответчик просит суд учесть интересы ответчика, заключающиеся в сохранении предприятием своего материального и финансового положения и платежеспособности, и предоставляет суду подтверждение своего тяжелого финансового состояния.
Учитывая явно не соразмерность заявленных к взысканию сумм среднего заработка с установленным размером задолженности, характером этой задолженности, ответчик считает справедливым, соразмерным и таким, что будет соответствовать обстоятельствам этого дела, которые имеют юридическое значение и приведенным выше критериям, определения размера ответственности ответчика за просрочку ним надлежащих при увольнении истца выплат, чтобы суд определил как компенсационный характер, а не карательную функцию для ответчика.
Исковые требования за задержку расчета при в размере 66529, 06 гривен не отражают действительного размера имущественных потерь истца, связанных с задержкой расчета при увольнении, а есть только ориентировочной оценкетех потерь, которые разумно можно было бы предусмотреть на основе статистических усредненных показателей.
Поэтому для предотвращения превращению ответственности ответчика в карательную санкцию суд применять право на уменьшение размера возмещения, предусмотренного статьей 117 КЗоТ Украины.
Верховный Суд Украины в постановлении от 27 апреля 2016 по делу за осуществлением № 6- 113цс16 пришел к выводу, что право суда уменьшить размер среднего заработка, который должен оплатить работодатель работнику завремя задержки выплаты по вине работодателя причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, определенные статьей 116 КЗоТ Украины. В то же время Верховный Суд Украины отметил, что вместе с тем при рассмотрении данных дел необходимо принять во внимание и такие обстоятельства, как размер недоплаченной суммы, существенность этой доли по сравнению со средним заработком работника, обстоятельства, при которых было установлено наличие задолженности, действия ответчика по ее выплаты.
Согласно постановлению Большой Палаты Верховного Суда от 30 января 2019 № 755/10947/17, суды при решении тождественных споров должны учитывать именно последнюю правовую позицию Большой Палаты Верховного Суда.
В данном случае такой позиции является постановление от 26 июня 2019 по делу № 761/9584/15-ц (производство № 14-623цс18) в которой Большая Палата Верховного Суда отступает от заключения Верховного Суда Украины, сформулированного в постановлении от 27 апреля 2016 по делу за осуществлением № 6-113цс16.
Суды учитывают вывод, изложенный в постановлении Великой Палаты Верховного Суда, даже если аналогичные выводы Верховный Суд Украины сформулировал также при рассмотрении других дел (см. пункты 50, 88 постановления Большой Палаты Верховного Суда от 31 октября 2018 по делу № 161/12771/15-ц), в деле 226 / 398/17 (№ 22-Ц / 804/2267/20).
Право суда на уменьшение размера за задержку расчета при увольнении, предусмотренного статьей 117 КЗоТ Украины, является проявлением принципа пропорциональности в гражданском праве. Право должно наслаждаться справедливостью, стремиться дв совершенства.
Учитывая вышеизложенное, всякое явление, которое препятствует предприятию должное выполнить свои обязанности перед работником, если предприятие проявляло должную заботливость по этому, исключает вину предприятия и не превращает ответственность ответчика в карательную санкцию.
Таким образом, по мнению представителя ответчика, освобождение истца произведено в полном соответствии с нормами действующего законодательства Украины о труде.
Исходя из изложенного, исковые требования истца о взысканиизадолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении в размере 66529, 06 грн. являются безосновательными и не подлежат удовлетворению.
Представитель ответчика просит в удовлетворении иска отказать в полном объеме.
Истец иску добавил заявление о рассмотрении дела в его отсутствие. От представителя ответчика поступило заявление о рассмотрении дела без ее участия.
Согласно части 3 статьи 223 гпк Украины, если участник дела или его представитель былинадлежащим образом о судебном заседании, суд рассматривает дело в отсутствие такого участника дела в случае: неявки в судебное заседание участника дела (его представителя) без уважительных причин или без объяснения причин неявки.
Суд не видит оснований для отложения рассмотрения дела.
Частью 2 статьи 247 гпк Украины предусмотрено, что в случае неявки в судебное заседание всех участников дела или в случае если в соответствии с положениями настоящего Кодекса рассмотрение дела осуществляется судом за отсутствующихсти участников дела, фиксирование судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не осуществляется.
Суд, исследовав материалы дела, выяснив все обстоятельства, на которых основываются исковые требования, объективно оценив доказательства, имеющие значение для разрешения дела по существу, установив фактические данные и соответствующие им правоотношения, приходит к выводу, что исковые требования подлежат удовлетворению по следующим основаниям.
особа_1 в период с 20.03.2000 года по 06.07.2020 года працював в гп «ук« Краснолиманская ». Освобожден 06.07.2020 г.. По ст. 38 КЗоТ Украины по собственному желанию в связи (а.с.4-8).
Согласно справке от 21.10.2020 года № 1658, которая приобщена к иску, задолженность гп «ук« Краснолиманская »по заработной плате перед особа_1 составляет 78531, 93 гривен, а именно: декабрь 2019 - 6837, 46; Январь 2020 - 13421, 55; Февраль 2020 - 12720, 69; Март 2020 - 16706, 95; Апрель 2020 - 667, 80; Май 2020 - 7140, 02; Июнь 2020 - 12135, 07; Июль 2020 - 8902, 39. дани суммы указаны после удержания обязательных налогов и сборов (а.с.9).
Среднедневная заработная плата особа_1, согласно справке № 1659 от 21.10.2020 года, составляет - 811, 33 гривен (а.с.10).
В приказе № 957 / к от 06.07.2020 года, которым освобождены особа_1 по собственному желанию по ч.1 ст. 38 КЗоТ Украины, указано, что последний день работы особа_1 на предприятии 06.07.2020 года (а.с.11). Это также подтверждается справкой о отметки, в которой указано, что особа_1 06.07.2020 года приступил к работе в 12.06, закончил работу в 18.58, данная справка приобщена представителем ответчика к отзыву на иск.
В статье 55 Конституции Украины указано, что права и свободы человека и гражданина защищаются судом.
Согласно статье 2 КЗоТ работники имеют право, в частности, на обращение в суд для разрешения трудовых споров независимо от характера выполняемой работы или занимаемой должности. Согласно ч. 1 ст. 15 гк Украины каждое лицо имеет право на защиту своего гражданского права в случае его нарушения, непризнания илиоспаривания.
В соответствии со ст. 43 Конституции Украины каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом. Каждый имеет право на заработную плату не ниже определенной законом. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
В соответствии со ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
В соответствии со ст. 1 Первого протоколу к Конвенции о защите прав человека и основных свобод каждое физическое или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности; никто не может быть лишен своего имущества иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права. Согласно практике Европейского суда по правам человека (дело «Суханов и [И.] против Украины») «имущество» может представлять собой «существующее имущество» или средства, включая «право требования», согласно которому заявник может утверждать, что он имеет по крайней мере «законное ожидание» / «правомерное ожидание» относительно эффективного осуществления права собственности.
Согласно части 1 ст. 47 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
В статье 116 КЗоТ Украины указано, что при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
Судом установлено, что на дату увольнения истца задолженность по заработной плате особа_1 составляла 78531, 93 гривны, по состоянию на дату рассмотрения дела задолженность не выплачена. Поскольку сумма задолженности в размере 78531, 93 гривен начисленная уже за вычетом налогов и сборов, то именно эта сумма подлежит взысканию с ответчика в пользу истца.
В соответствии со статьей 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Последний день работы истца на предприятии ответчика 06.07.2020 года.
В статье 116 КЗоТ Украины указано, что при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления Освободитеим работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
В соответствии со статьей 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его этоний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Взыскание с работодателя (собственника или уполномоченного им органа предприятия, учреждения, организации) среднего заработка за время задержки расчета при увольнении (в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, за все время задержки по день фактического расчета) по своей правовой природе является специальным видом ответственности г.оботодавця, который начисляется в размере среднего заработка и направлен на защиту прав уволенных работников на получение ими в предусмотренный законом срок вознаграждения за выполненную работу (всех выплат, на получение которых работники имеют право согласно условиям Трудового договора и в соответствии с государственных гарантий).
В п. 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 года № 13 «о практике применения судами законодательства об оплате труда» разъяснено, что установив при розгляди дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе, - следующий после пред` явление ним работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела - по день постановления решение, если работодатель не докажет отсутствие в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Последний день работы истца 06.07.2020 года, поэтому период за который подлежит взысканию средний заработок начинается с 7 июля 2020 (следующий день после освобождения) и заканчивается днем вынесения решения суда - 01.12.2020 года.
Учитывая изложенное, суд считает необходимым взыскать с ответчика в пользу истца средний по работамк за весь период задержки расчета за период с 07.07.2020 года (следующий день после даты увольнения) по 01.12.2020 года (день вынесения решения суда). Расчет среднего заработка: среднедневная заработная плата - 811, 33 гривен, количество рабочих дней - 104, 811, 33 * 104 = 84378, 32 гривен. Суд не видит оснований для уменьшения данной суммы.
Согласно п. 6 Постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24.12.1999 года № 13 «о практике применения судами законодательства о оплатв работе », поскольку взимания и уплата подоходного налога с граждан являются соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
Согласно части 1 ст. 141 гпк Украины судебный сбор возлагается на сторонни пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований. Пунктом 1 части 1 статьи 5 Закона Украины «о судебном сборе» предусмотрено освобождение от уплаты судебного сбора позивачив по делам о взыскании заработной платы и восстановления на работе. В представленном иске требование о взыскании заработной платы объединенная с требованием о взыскании среднего заработка за время задержки расчета. Истцом уплачен судебный сбор в размере 840, 80 гривен. Таким образом, с ответчика в пользу государства подлежит взысканию судебный сбор в размере 840, 80 гривен, и 840, 80 гривен в пользу истца.
Руководствуясь ст.ст. 12-13, 81, 141, 259, 263-265 гпк Украины, ст.ст. 47, 116, 117 КЗоТУкраина суд -
принял:
Исковые требования особа_1, в интересах которого действует представитель - адвокат [М.] н.в., Государственного предприятия «Угольная компания« Краснолиманская »о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении - удовлетворить.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания« Краснолиманская »в пользу особа_1 задолженность по заработной плате в размере 78531 (семьдесят восемь тысяч пятьсот тридцать одну) гривну93 копейки, без удержания из этой суммы налогов и сборов.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания« Краснолиманская »в пользу особа_1 средний заработок за время задержки расчета при увольнении в размере 84 378 (восемьдесят четыре тысячи триста семьдесят восемь) рублей 32 копейки, с удержанием из этой суммы обязательных налогов и сборов.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания« Краснолиманская »в пользу особа_1 судебный сбор, уплаченный им при обращении в суд, в разстепени 840 (восемьсот сорок) рублей 80 копеек.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания« Краснолиманская »в пользу государства судебный сбор в размере 840 (восемьсот сорок) рублей 80 копеек.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии илизакрытия апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Решение может быть обжаловано в Донецкий апелляционный суд или через Красноармейский районный суд Донецкой области в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
Срок на апелляционное обжалование может быть восстановлен в случае пропуска по уважительным причинам, кроме случаев, указанных в части второй статьи 358 гпк Украины, а также в соответствии с пунктом3 Заключительных положений гпк Украины.
Истец особа_1, адрес: адрес_1, идентификационный номер номер_1.
Представитель истца [М.] [Н.] Владимировна, адрес осуществление адвокатской деятельности: адрес_2, свидетельство о праве на занятие адвокатской деятельностью серия до № 1912 от 27 декабря 2017 года.
Ответчик: ооо «ук« Краснолиманская », код егрпоу 31599557, местонахождение: г.. Родинское, ул. Победы, 9.
Полный текст решения изготовлен 01.12.2020 года.
судья:
ОРИГИНАЛ на УКРАИНСКОМ:
Провадження № 2/235/2253/20
Справа № 235/7067/20
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 грудня 2020 року м.Покровськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
в складі головуючого судді Хмельової с.м.
за участю секретаря судового засідання [Л] в.в.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 , в інтересах якого діє представник – адвокатка [М.] н.в., до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості з заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
встановив:
До Красноармійського міськрайонного суду Донецької області звернувся особа_1 , в інтересах якого діє представник – адвокатка [М.] н.в., з позовом до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості з заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з відповідачем по справі позивач перебував в трудових відносинах з 20.03.2000 року.
Наказом від 06.07.2020 року № 957/к позивач був звільнений з шахти за ч. 1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.
Останній робочий день - 06.07.2020 року, що стверджується наказом про звільнення.
В день звільнення відповідач не провів з позивачем остаточний розрахунок, у зв`язку з чим на день подачі позову утворилася заборгованість у розмірі 78531, 93 гривень, яка вказана у довідці після утримання обов`язкових платежів.
Враховуючи положення статті 117 КЗпП України, на думку позивача, відповідач зобов`язаний сплатити йому середній заробіток за весь період затримки розрахунку (по день постановлення рішення), а саме з 07 липня 2020 року по день ухвалення рішення, розмір якого станом на 01.11.2020 року становить 66529, 06 гривень, із наступного розрахунку: 811, 33 * 82 де:
-811, 33 гривень - середньоденний заробіток, визначений відповідачем;
-82- кількість робочих днів, які вважаються днями затримки розрахунку при звільненні, із них 19 в липні 2020 року, 20 днів в серпні 2020 року, 22 дні в вересні 2020 року та 21 день в жовтні 2020 року.
Позивач просить суд стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на його користь заборгованість з заробітної в сумі 78531, 93гривень та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07 липня 2020 року по день ухвалення судового рішення, розмір якого станом на 01.11.2020 року складає 66529, 06 гривень.
Ухвалою суду від 02.11.2020 року відкрито провадження, визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.
Представник відповідача у відзиві на позов зазначила, що відповідач заявлені позовні вимоги не визнає у повному обсязі, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. На думку відповідача заявлений позов не підлягає задоволенню. Звільнення позивача за власним бажанням здійснено у повній відповідності до норм чинного законодавства.
Позивачу в якості сум, що підлягають сплаті при звільненні було нараховано78531, 93 гривень, за винятком обов`язкових утримань.
Даний факт підтверджується довідкою №1698 від 21.10.2020 року, яка долучена до позовної заяви самим позивачем. Суми в довідках зазначені після обов`язкових утримань до сплати, тобто вже з утриманням підприємством з цих сум обов`язкових податків та зборів.
В день звільнення позивач отримав на руки трудову книжку у відділі кадрів підприємства, після чого повинен був звернутися до каси бухгалтерії з письмовою заявою для повного розрахунку. Але, з невідомих причин, позивач до бухгалтерії не звернувся та остаточний розрахунок, який належним чином був нарахований на день його звільнення, не отримав. Не звертався він до бухгалтерії підприємства або до керівництва підприємства з вимогою про розрахунок і в подальшому. В заяві, наказі про звільнення від 06.07.2020 року вимоги про остаточний розрахунок теж не має.
Останній день праці позивача 06.07.2020 – 2 зміна, що підтверджується довідкою з відділуконтрольного табелю (скорочено вкт) від 09.11.2020 року.
Позивач, звертаючись до суду з вказаним позовом, не зазначив, що звертався з вимогою про проведення розрахунку 06.07.2020 року, та жодного доказу на підтвердження зазначеної обставини не надає. Представник відповідача зазначає, що позивач взагалі не звертався з вимогою про розрахунок. У такому випадку, на думку представника відповідача, відповідальність роботодавця на підставі ст. 117 КЗпП наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать.
На думку представника відповідача, оскільки з дня звільнення позивач не пред`являв жодного разу вимог про виплату належних йому при звільненні сум, відповідач вважає, що підстави для задоволення вимог позивача про заборгованість по заробітній платіє безпідставними.
Представником відповідача 06.11.2020 рокув приміщенні суду отримано ухвалу про відкриття провадження, копію позовної заяви та доданих до неї матеріалів, з дотриманням ст. 190 цпк України.
Середньоденний заробіток позивача складає за останні 2 місяці 811, 33 гривень.
Даний факт підтверджується довідкою від 31.10.2020року № 1659, яка долучена до матеріалів справи позивачем.
За таких обставин, відповідач вважає, що період затримки розрахунку виплат, належних працівникові при звільненні, слід вважати з дня отримання представником відповідача копії позовної заяви - 06.11.2020 року (дата, коли відповідачу стало відомо про вимогу позивача).
Таким чином, на думку представника відповідача, звільнення позивача здійснене у повній відповідності до норм чинного законодавства України про працю.
Представник відповідача вважає, що при розгляді даної справи необхідно взяти до уваги і такі обставини, що не з вини підприємства виникла непереборна сила, що розуміється як надзвичайна і невідворотна за даних умов подія (форс- мажорна обставина, як вимушений простой на підприємстві).
Відповідач просить суд врахувати інтереси відповідача, які полягають у збереженні підприємством свого матеріального та фінансового становища і платоспроможності, та надає суду підтвердження свого важкого фінансового стану.
З огляду на очевидну не співмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, відповідач вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат, щоб суд визначив як компенсаційний характер, а не каральну функцію для відповідача.
Позовні вимоги за затримку розрахунку при в розмірі 66529, 06 гривень не відображають дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.
Тому для запобігання перетворенню відповідальності відповідача на каральну санкцію суд має застосовувати право на зменшення розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
Верховний Суд України у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6- 113цс16 дійшов висновку, що право суду зменшити розмір середнього заробітку, який має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України. Водночас Верховний Суд України зауважив, що разом із тим при розгляді даних справ необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
В даному випадку такою позицію є постанова від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) в якій Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16.
Суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду, навіть якщо аналогічні висновки Верховний Суд України сформулював також при розгляді інших справ (див. пункти 50, 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 161/12771/15-ц), у справі 226/398/17 (№ 22-ц/804/2267/20).
Право суду на зменшення розміру за затримку розрахунку при звільненні, передбаченого статтею 117 КЗпП України, є проявом принципу пропорційності у цивільному праві. Право повинно насолоджуватися справедливістю, прагнути до досконалості.
Враховуючи вищевикладене, усяке явище, яке перешкоджає підприємству належне виконати свої обов`язки перед працівником, якщо підприємство проявляло належну дбайливість щодо цього, виключає вину підприємства та не перетворює відповідальність відповідача на каральну санкцію.
Таким чином, на думку представника відповідача, звільнення позивача здійснене у повній відповідності до норм чинного законодавства України про працю.
Виходячи з викладеного, позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 66529, 06 грн. є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Позивач до позову додав заяву про розгляд справи за його відсутності. Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без її участі.
Відповідно до частини 3 статті 223 цпк України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки .
Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.
Частиною 2 статті 247 цпк України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
особа_1 у період з 20.03.2000 року по 06.07.2020 року працював у дп «вк «Краснолиманська». Звільнений 06.07.2020 р. за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку (а.с.4-8).
Відповідно до довідки від 21.10.2020 року № 1658, яка долучена до позову, заборгованість дп «вк «Краснолиманська» по заробітній платі перед особа_1 складає 78531, 93 гривень, а саме: грудень 2019 – 6837, 46; січень 2020 – 13421, 55; лютий 2020 – 12720, 69; березень 2020 – 16706, 95; квітень 2020 – 667, 80; травень 2020 – 7140, 02; червень 2020 – 12135, 07; липень 2020 – 8902, 39. Дані суми вказані після утримання обов`язкових податків та зборів (а.с.9).
Середньоденна заробітна плата особа_1 , відповідно до довідки № 1659 від 21.10.2020 року, складає – 811, 33 гривень (а.с.10).
В наказі № 957/к від 06.07.2020 року, яким звільнено особа_1 за власним бажанням за ч.1 ст. 38 КЗпП України, вказано, що останній день праці особа_1 на підприємстві 06.07.2020 року (а.с.11). Це також підтверджується довідкою про відмітки, в якій зазначено, що особа_1 06.07.2020 року став до роботи о 12.06, закінчив роботу о 18.58, дана довідка долучена представником відповідача до відзиву на позов.
У статті 55 Конституції України вказано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до статті 2 КЗпП працівники мають право, зокрема, на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади. Згідно ч. 1 ст. 15 цк України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа «Суханов та Ільченко проти України») «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» / «правомірне очікування» стосовно ефективного здійснення права власності.
Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
У статті 116 КЗпП України зазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Судом встановлено, що на дату звільнення позивача заборгованість по заробітній платі особа_1 складала 78531, 93 гривні, станом на дату розгляду справи заборгованість не виплачена. Оскільки сума заборгованості в розмірі 78531, 93 гривень нарахована вже за винятком податків та зборів, то саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Останній день праці позивача на підприємстві відповідача 06.07.2020 року.
У статті 116 КЗпП України зазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій).
У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Останній день роботи позивача 06.07.2020 року, тому період за який підлягає стягненню середній заробіток починається з 07 липня 2020 року (наступний день після звільнення) та закінчується днем постановлення рішення суду – 01.12.2020 року.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь період затримки розрахунку за період з 07.07.2020 року (наступний день після дати звільнення) по 01.12.2020 року (день постановлення рішення суду). Розрахунок середнього заробітку: середньоденна заробітна плата – 811, 33 гривень, кількість робочих днів – 104, 811, 33*104 = 84378, 32 гривень. Суд не вбачає підстав для зменшення даної суми.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відповідно до частини 1 ст. 141 цпк України судовий збір покладається на сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено звільнення від сплати судового збору позивачів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. У поданному позові вимога про стягнення заробітної плати об`єднана з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 840, 80 гривень. Таким чином з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 840, 80 гривень, та 840, 80 гривень на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 259, 263-265 цпк України, ст.ст. 47, 116, 117 КЗпП України суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги особа_1 , в інтересах якого діє представник – адвокатка [М.] н.в., до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості з заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні – задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 78531 (сімдесят вісім тисяч п`ятсот тридцять одну) гривню 93 копійки, без утримання з цієї суми податків та зборів.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь особа_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 84378 (вісімдесят чотири тисячі триста сімдесят вісім) гривень 32 копійки, з утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь особа_1 судовий збір, сплачений ним при зверненні до суду, в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду або через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цпк України, а також відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень цпк України.
Позивач: особа_1 , адреса: адреса_1 , ідентифікаційний номер номер_1 .
Представник позивача: [М.] Наталія Володимирівна, адреса здійснення адвокатської діяльності: адреса_2 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія дн № 1912 від 27 грудня 2017 року.
Відповідач: дп «вк «Краснолиманська», код єдрпоу 31599557, місцезнаходження: м. Родинське, вул. Перемоги, 9.
Повний текст рішення виготовлено 01.12.2020 року.
Суддя:
Реклама
ДП "ВК "КРАСНОЛИМАНСЬКА"
Родинское | 21.01.2022
Производство № 2/235/408/22 Дело №235/8956/21 Р И Ш Е Н Н Я И М Е Н Е М У К Р А И Н И 21 января 2022 г. Покровск Красноармейский горрайонный суд Донецкой области в составе председательствующего судьи [Х.] с.м. с участием секретаря судебного заседания [Л.] в.в. рассмотрев в открытом судебном заседании в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску особа_1 кмства «Уго...
ДП "ВК "КРАСНОЛИМАНСЬКА"
Родинское | 19.01.2022
Производство № 2/235/409/22 Дело №235/8958/21 решение именем украины 19 января 2022 года Красноармейский горрайонный суд Донецкой области в составе: председательствующего – судьи [Н.] г.в. с участием секретаря Осудебного заседания [О.] в.в., рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в порядке упрощенного искового производства с вызовом сторон гражданское дело по иску особа_1...
ДП "ВК "КРАСНОЛИМАНСЬКА"
Родинское | 19.01.2022
19.01.22 Производство 2/235/383/22 Дело 235/8888/21 Р И Ш Е Н Н Я И М Е Н Е М У К Р А И Н И 19 января 2022 г. Покровск Красноармейский горрайонный суд Донецкой области в составе: председательствующего судьи [Ф.] о.е. с участием секретаря судебного заседания [П.] в.в. рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в г. Покровске гражданское дело по иску особа_1 к Государственно...
ДП "ВК "КРАСНОЛИМАНСЬКА"
Родинское | 17.01.2022
Производство № 2/235/379/22 Дело №235/8883/21 решение именем украины 17 января 2022 года Красноармейский горрайонный суд Донецкой области в составе: председательствующего – судьи [Н.] г.в. с участием секретаря Осудебного заседания [О.] в.в., рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в порядке упрощенного искового производства с вызовом сторон гражданское дело по иску особа_1...
ДП "ВК "КРАСНОЛИМАНСЬКА"
Родинское | 13.01.2022
Производство №2/235/246/22 Дело №235/8272/21 Р И Ш Е Н Н Я именем украины 13 января 2022 года Красноармейский горрайонный суд Донецкой области в составе председательствующей – судьи [В.] о.в., при секретаре [Г.] ю.в. рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в г. Покровске гражданское дело по иску особа_1 к Государственному предприятию «Угольная компания «Краснолиманская» о вз...
ДП "ВК "КРАСНОЛИМАНСЬКА"
Родинское | 12.01.2022
Единственный уникальный номер дела 235/8425/21 Номер производства 2/235/281/22 решение именем украины 12 января 2022 года Красноармейский горрайонный суд Донецкой области в составе: председательствующего судьи [К.] а.с., рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в порядке упрощенного производства гражданское дело по исковому заявлению особа_1 к Государственному предприятию «Уго...
Добавить комментарий