ДП "ВК "КРАСНОЛИМАНСЬКА": невыплата зарплаты

Производство № 2/235/2437/20
Дело № 235/7810/20


Р Е Ш Е Н И Е
И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы
28 декабря 2020 [М.]

Красноармейский районный суд Донецкой области
в составе председательствующего судьи [Х.] с.м.
с участием секретаря судебного заседания [Л.] в.в.
рассмотрев в открытом судебном заседании в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску особа_1 в интересах якой действует представитель - адвокат [М.] н.в., Государственного предприятия «Угольная компания« Краснолиманская »о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении,
в:

К Красноармейского горрайонного суда Донецкой области обратилась особа_1, в интересах которой действует представитель - особа_2 с иском к гп «Угольная компания« Краснолиманская »о взыскании задолженности по заработной плате и среднього заработка за время задержки расчета при увольнении. Исковые требования обоснованы тем, что ответчиком по делу истица находилась в трудовых отношениях с 14.10.1998 года.
Приказом от 12.05.2020 года истица была освобождена из шахты по ч. 1 ст. 36 КЗоТ Украины по соглашению сторон.
В день освобождения работала, поэтому считает, что ответчик обязан был уплатить начисленные суммы именно в день увольнения.
В день увольнения ответчик провел с истицей окончательный расчет, в связи с чемв день подачи иска образовалась задолженность в размере 32762, 02 гривен. Размер задолженности ответчиком указанный после удержания обязательных платежей и сборов.
Учитывая положения статьи 117 КЗоТ Украины, по мнению истицы, ответчик обязан выплатить ей средний заработок за весь период задержки расчета начиная с 13.05.2020 года по день принятия решения, размер которого по состоянию на 01.12.2020 года составляет 83864, 20гривень, со следующего расчета: 599, 03 * 140 где:
- 599, 03 гРивен - среднедневной заработок, определенный ответчиком;
- 140 - количество рабочих дней, которые считаются днями задержки расчета при увольнении с 13.05.2020 года.
Истица просит суд взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания« Краснолиманская »в пользу задолженность по заработной в сумме 32762, 02 гривен и средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 13 мая 2020 по день принятия судебного решения, размер которого по состоянию на 01.12.2020 года скЛада 83864, 20 гривен.
Определением суда от 02.12.2020 года открыто производство, определены проводить рассмотрение дела в порядке упрощенного искового производства, назначено судебное заседание.
Представитель ответчика в отзыве на иск отметила, что ответчик заявленные исковые требования не признает в полном объеме, считает их безосновательными и необоснованными. По мнению ответчика заявленный иск не подлежит удовлетворению. Освобождение истца по соглашению сторон осуществляется в полном соответствии с нормами действующегозаконодательства.
Истице в качестве сумм, подлежащих уплате при увольнении было начислено 32762, 02 гривен, за исключением обязательных удержаний.
Данный факт подтверждается справкой № 1831 от 19.11.2020 года, которая приобщена к исковому заявлению самим истцом. Суммы в справках указаны после обязательных удержаний к уплате, то есть уже с содержанием предприятием из этих сумм обязательных налогов и сборов.
В день увольнения истица получила на руки трудовую книжку в отделе кадров предприятия, после чого должна была обратиться в кассу бухгалтерии с письменным заявлением для полного расчета. Но, по неизвестным причинам, истица в бухгалтерии не обратилась и окончательный расчет, надлежащим образом был начислен в день ее освобождения, не получила. Не обращалась она к бухгалтерии предприятия или к руководству предприятия с требованием о расчете и в дальнейшем. В заявлении, приказе об увольнении от 12.05.2020 года требования об окончательном расчете тоже нет.
Последний день работы истца 12.05.2020 - 1 смена, что подтверждается справкой из отдела контрольного табеля (сокращенно вкт) от 09.12.2020 года.
Истица, обращаясь в суд с иском, не указала, что обращалась с требованием о проведении расчета 12.05.2020 года, и ни одного доказательства в подтверждение указанного обстоятельства не оказывает. Представитель ответчика отмечает, что истица вообще не обращалась с требованием о расчете. В таком случае, по мнению представителя ответчика, ответственность работодателя на основанийи ст. 117 КЗоТ наступает после обращения уволенного работника в суд и невыплаты после предъявления требования работодателем всех сумм, которые ему принадлежат.
По мнению представителя ответчика, поскольку со дня увольнения истица не предъявляла ни разу требований о выплате причитающихся ему при увольнении сумм, ответчик считает, что основания для удовлетворения требований истца о задолженности по заработной плате являются безосновательными.
Представителем ответчика 08.12.2020 года в помещении суда получено постановление ооткрытии производства, копию искового заявления и приложенных к нему материалов, с соблюдением ст. 190 гпк Украины.
Среднедневной заработок истца составляет за последние 2 месяца 599, 03 гривен.
Данный факт подтверждается справкой от 19.11.2020року № 1830, которая приобщена к материалам дела истцом.
При таких обстоятельствах, ответчик считает, что период задержки расчета выплат, причитающихся работнику при увольнении, следует считать со дня получения представителем ответчика копии искового заявления - 08.12.2020 року (дата, когда ответчику стало известно о требовании истца).
Таким образом, по мнению представителя ответчика, освобождение истца произведено в полном соответствии с нормами действующего законодательства Украины о труде.
Исходя из изложенного, исковые требования истца о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении являются безосновательными и не подлежат удовлетворению.
Представитель ответчика просит в удовлетворении иска отказать в полном объемеи.
Истец иску добавил заявление о рассмотрении дела в его отсутствие. От представителя ответчика поступило заявление о рассмотрении дела без ее участия.
Согласно части 3 статьи 223 гпк Украины, если участник дела или его представитель были надлежащим образом уведомлены о судебном заседании, суд рассматривает дело в отсутствие такого участника дела в случае: неявки в судебное заседание участника дела (его представителя) без уважительных причин или без объяснения причин неявки.
суд невидит оснований для отложения рассмотрения дела.
Частью 2 статьи 247 гпк Украины предусмотрено, что в случае неявки в судебное заседание всех участников дела или в случае если в соответствии с положениями настоящего Кодекса рассмотрение дела осуществляется судом в отсутствие участников дела, фиксирование судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не осуществляется.
Суд, исследовав материалы дела, выяснив все обстоятельства, на которых основываются исковые требования, объективно оценив доказательства, Имеющие значение для разрешения дела по существу, установив фактические данные и соответствующие им правоотношения, приходит к выводу, что исковые требования подлежат удовлетворению по следующим основаниям.
особа_1 в период с 14.10.1998 года по 12.05.2020 года работала в ооо «ук« Краснолиманская ». Освобождена 12.05.2020 г.. По ч. 1 ст. 36 КЗоТ Украины по соглашению сторон (а.с.4-7).
Согласно справке от 19.11.2020 года № 1831, которая приобщена к иску, задолженность гп «ук« Краснолиманская »по заработной платеперед особа_1 составляет 32762, 02 гривен, а именно: декабрь 2019 - 1404, 52; Январь 2020 - 5122, 88; Февраль 2020 - 5554, 60; Март 2020 - 6103, 53; Апрель 2020 - 5985, 64; Август 2020 - 8590, 85. Данные суммы указаны после удержания обязательных налогов и сборов (а.с.8).
Среднедневная заработная плата истицы, согласно справке № 1830 от 19.11.2020 года, составляет - 599, 03 гривен (а.с.9).
Истица в иске утверждает, что в последний день работы 12.05.2020 года, она работала. Об этом говорит представник ответчика в отзыве на иск, также подтверждается справкой о отметки таб № номер_1. особа_1 12.05.2020 года работала в первую смену, приступила к работе в 05.37, закончила работу - 13.06.
В статье 55 Конституции Украины указано, что права и свободы человека и гражданина защищаются судом.
Согласно статье 2 КЗоТ работники имеют право, в частности, на обращение в суд для разрешения трудовых споров независимо от характера выполняемой работы или занимаемой должности. Согласно ч. 1 ст. 15 ГКУкраина каждый человек имеет право на защиту своего гражданского права в случае его нарушения, непризнания или оспаривания.
В соответствии со ст. 43 Конституции Украины каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом. Каждый имеет право на заработную плату не ниже определенной законом. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
В соответствии со ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодавствить и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
В соответствии со ст. 1 Протокола к Конвенции о защите прав человека и основных свобод каждое физическое или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности; никто не может быть лишен своего имущества иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права. Согласно практике Европейского суда по правам человека (дело «Суханов и [И.] против Украины»)«Имущество» может представлять собой «существующее имущество» или средства, включая «право требования», согласно которому заявитель может утверждать, что он имеет по крайней мере «законное ожидание» / «правомерное ожидание» относительно эффективного осуществления права собственности.
Согласно части 1 ст. 47 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
В статье 116 КЗоТУкраина указано, что при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
Судом установлено, что на дату увольнения истицы задолженность по заработной плате особа_1 составляла 32762, 02 гривен, по состоянию на дату рассмотрения дела задолженность не выплачена. Поскольку сумма задолженности в размере 32762, 02 гривен начисленная уже за вычетом налогов и сборов, то именно эта сумма подлежит взысканию с ответчика в пользу истицы.
В соответствии со статьей 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, Указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Последний день работы истца на предприятии ответчика 12.05.2020 года.
В статье 116 КЗоТ Украины указано, что при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольненияне работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
В соответствии со статьей 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при видсутности спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Взыскание с работодателя (собственника или уполномоченного им органа предприятия, учреждения, организации) среднего заработка за время задержки расчета при увольнении (в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, за все время сатримкы по день фактического расчета) по своей правовой природе является специальным видом ответственности работодателя, который начисляется в размере среднего заработка и направлен на защиту прав уволенных работников на получение ими в предусмотренный законом срок вознаграждения за выполненную работу (всех выплат, на получение которых работники имеют право согласно условиям Трудового договора и в соответствии с государственных гарантий).
В п. 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 года №13 «о практике применения судами законодательства об оплате труда» разъяснено, что установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день освобождения, когда он в этот день был на работе, - следующий после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работника средний зариток за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела - по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствие в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Последний день работы истицы 12.05.2020 года, поэтому период за который подлежит взысканию средний заработок начинается с 13 мая 2020 (следующий день после освобождения) и заканчивается днем ​​вынесения решения суда - 28.12.2020 года.Учитывая изложенное, суд считает необходимым взыскать с ответчика в пользу истицы средний заработок за весь период задержки расчета за период с 13.05.2020 года (следующий день после даты увольнения) по 28.12.2020 года (день вынесения решения суда). Расчет среднего заработка: среднедневная заработная плата - 599, 03 гривен, количество рабочих дней - 159, 599, 03 * 159 = 95245, 77 гривен. Суд не видит оснований для уменьшения данной суммы.
Согласно п. 6 Постановления ПленумаВерховного Суда Украины от 24.12.1999 года № 13 «о практике применения судами законодательства об оплате труда», поскольку взимания и уплата подоходного налога с граждан являются соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обов` языковых платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
Согласно части 1 ст. 141 гпк Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований. пунктом1 части 1 статьи 5 Закона Украины «о судебном сборе» предусмотрено освобождение от уплаты судебного сбора истцов по делам о взыскании заработной платы и восстановления на работе. В представленном иске требование о взыскании заработной платы объединенная с требованием о взыскании среднего заработка за время задержки расчета. Истцом уплачен судебный сбор в размере 840, 80 гривен. Таким образом, с ответчика в пользу государства подлежит взысканию судовийзбир в размере 952, 46 гривен, и 840, 80 гривен на пользу истицы.
Руководствуясь ст.ст. 12-13, 81, 141, 259, 263-265 гпк Украины, ст.ст. 47, 116, 117 КЗоТ Украины суд, -

принял:
Исковые требования особа_1, в интересах которой действует представитель - адвоката [М.] н.в., Государственного предприятия «Угольная компания« Краснолиманская »о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении - удовлетворить.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания« Краснолиманская »в пользуОСОБА_1 задолженность по заработной плате в размере 32762 (тридцать две тысячи семьсот шестьдесят два) рубля 02 копейки, без удержания из этой суммы налогов и сборов.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания« Краснолиманская »в пользу особа_1 средний заработок за время задержки расчета при увольнении в размере 95245 (девяносто пять тысяч двести сорок пять) рублей 77 копеек, с удержанием из этой суммы обязательных налогов и сборов.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольнаяа компания «Краснолиманская» в пользу особа_1 судебный сбор, уплаченный ею при обращении в суд в размере 840 (восемьсот сорок) рублей 80 копеек.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания« Краснолиманская »в пользу государства судебный сбор в размере 952 (девятьсот пятьдесят две) гривны 46 копеек.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решения, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Решение может быть обжаловано в Донецкий апелляционный суд или через Красноармейский районный суд Донецкой области в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
Срок на апелляционное обжалование может быть восстановлен в случае пропуска поважних причин, кроме случаев, указанных в части второй статьи 358 гпк Украины, а также в соответствии с пунктом 3 Заключительных положений гпк Украины.
Истец особа_1, адрес: адрес_1, идентификационный номер номер_2.
Представитель истца [М.] [Н.] Владимировна, адрес осуществление адвокатской деятельности: адрес_2, свидетельство о праве на занятие адвокатской деятельностью серия до № 1912 от 27 декабря 2017 года.
Ответчик: ооо «ук« Краснолиманская », код егрпоу 31599557, местонахождение:м. Родинское, ул. Победы, 9.
Полный текст решения изготовлен 28.12.2020 года.
судья:

ОРИГИНАЛ на УКРАИНСКОМ:


Провадження № 2/235/2437/20
Справа № 235/7810/20


Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 грудня 2020 року м.Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
в складі головуючого судді Хмельової с.м.
за участю секретаря судового засідання [Л] в.в.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 , в інтересах якої діє представник – адвокатка [М.] н.в., до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості з заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
встановив:

До Красноармійського міськрайонного суду Донецької області звернулась особа_1 , в інтересах якої діє представник – особа_2 , з позовом до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості з заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з відповідачем по справі позивачка перебувала в трудових відносинах з 14.10.1998 року.
Наказом від 12.05.2020 року позивачка була звільнена з шахти за ч. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін.
В день звільнення працювала, тому вважає, що відповідач зобов`язаний був сплатити нараховані суми саме в день звільнення.
В день звільнення відповідач не провів з позивачкою остаточний розрахунок, у зв`язку з чим на день подачі позову утворилася заборгованість у розмірі 32762, 02 гривень. Розмір заборгованості відповідачем вказаний після утримання обов`язкових платежів та зборів.
Враховуючи положення статті 117 КЗпП України, на думку позивачки, відповідач зобов`язаний сплатити їй середній заробіток за весь період затримки розрахунку починаючи з 13.05.2020 року по день ухвалення рішення, розмір якого станом на 01.12.2020 року становить 83864, 20гривень, із наступного розрахунку: 599, 03 * 140 де:
- 599, 03 гривень - середньоденний заробіток, визначений відповідачем;
- 140 - кількість робочих днів, які вважаються днями затримки розрахунку при звільненні з 13.05.2020 року.
Позивачка просить суд стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на її користь заборгованість з заробітної в сумі 32762, 02 гривень та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13 травня 2020 року по день ухвалення судового рішення, розмір якого станом на 01.12.2020 року складає 83864, 20 гривень.
Ухвалою суду від 02.12.2020 року відкрито провадження, визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.
Представник відповідача у відзиві на позов зазначила, що відповідач заявлені позовні вимоги не визнає у повному обсязі, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. На думку відповідача заявлений позов не підлягає задоволенню. Звільнення позивача за згодою сторін здійснено у повній відповідності до норм чинного законодавства.
Позивачці в якості сум, що підлягають сплаті при звільненні було нараховано 32762, 02 гривень, за винятком обов`язкових утримань.
Даний факт підтверджується довідкою № 1831 від 19.11.2020 року, яка долучена до позовної заяви самим позивачем. Суми в довідках зазначені після обов`язкових утримань до сплати, тобто вже з утриманням підприємством з цих сум обов`язкових податків та зборів.
В день звільнення позивачка отримала на руки трудову книжку у відділі кадрів підприємства, після чого повинна була звернутися до каси бухгалтерії з письмовою заявою для повного розрахунку. Але, з невідомих причин, позивачка до бухгалтерії не звернулася та остаточний розрахунок, який належним чином був нарахований на день її звільнення, не отримала. Не зверталася вона до бухгалтерії підприємства або до керівництва підприємства з вимогою про розрахунок і в подальшому. В заяві, наказі про звільнення від 12.05.2020 року вимоги про остаточний розрахунок теж не має.
Останній день праці позивача 12.05.2020 – 1 зміна, що підтверджується довідкою з відділу контрольного табелю (скорочено вкт) від 09.12.2020 року.
Позивачка, звертаючись до суду з вказаним позовом, не зазначила, що зверталася з вимогою про проведення розрахунку 12.05.2020 року, та жодного доказу на підтвердження зазначеної обставини не надає. Представник відповідача зазначає, що позивачка взагалі не зверталася з вимогою про розрахунок. У такому випадку, на думку представника відповідача, відповідальність роботодавця на підставі ст. 117 КЗпП наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать.
На думку представника відповідача, оскільки з дня звільнення позивачка не пред`являла жодного разу вимог про виплату належних їй при звільненні сум, відповідач вважає, що підстави для задоволення вимог позивача про заборгованість по заробітній платі є безпідставними.
Представником відповідача 08.12.2020 року в приміщенні суду отримано ухвалу про відкриття провадження, копію позовної заяви та доданих до неї матеріалів, з дотриманням ст. 190 цпк України.
Середньоденний заробіток позивача складає за останні 2 місяці 599, 03 гривень.
Даний факт підтверджується довідкою від 19.11.2020року № 1830, яка долучена до матеріалів справи позивачем.
За таких обставин, відповідач вважає, що період затримки розрахунку виплат, належних працівникові при звільненні, слід вважати з дня отримання представником відповідача копії позовної заяви – 08.12.2020 року (дата, коли відповідачу стало відомо про вимогу позивача).
Таким чином, на думку представника відповідача, звільнення позивача здійснене у повній відповідності до норм чинного законодавства України про працю.
Виходячи з викладеного, позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Позивач до позову додав заяву про розгляд справи за його відсутності. Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без її участі.
Відповідно до частини 3 статті 223 цпк України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки .
Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.
Частиною 2 статті 247 цпк України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
особа_1 у період з 14.10.1998 року по 12.05.2020 року працювала у дп «вк «Краснолиманська». Звільнена 12.05.2020 р. За ч. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін (а.с.4-7).
Відповідно до довідки від 19.11.2020 року № 1831, яка долучена до позову, заборгованість дп «вк «Краснолиманська» по заробітній платі перед особа_1 складає 32762, 02 гривень, а саме: грудень 2019 – 1404, 52; січень 2020 – 5122, 88; лютий 2020 – 5554, 60; березень 2020 – 6103, 53; квітень 2020 – 5985, 64; серпень 2020 – 8590, 85. Дані суми вказані після утримання обов`язкових податків та зборів (а.с.8).
Середньоденна заробітна плата позивачки, відповідно до довідки № 1830 від 19.11.2020 року, складає – 599, 03 гривень (а.с.9).
Позивачка у позові стверджує, що в останній день роботи 12.05.2020 року, вона працювала. Про це зазначає представник відповідача у відзиві на позов, що також підтверджується довідкою про відмітки таб № номер_1 . особа_1 12.05.2020 року працювала у першу зміну, стала до роботи о 05.37, закінчила роботу – 13.06.
У статті 55 Конституції України вказано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до статті 2 КЗпП працівники мають право, зокрема, на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади. Згідно ч. 1 ст. 15 цк України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа «Суханов та Ільченко проти України») «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» / «правомірне очікування» стосовно ефективного здійснення права власності.
Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
У статті 116 КЗпП України зазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Судом встановлено, що на дату звільнення позивачки заборгованість по заробітній платі особа_1 складала 32762, 02 гривень, станом на дату розгляду справи заборгованість не виплачена. Оскільки сума заборгованості в розмірі 32762, 02 гривень нарахована вже за винятком податків та зборів, то саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.
Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Останній день праці позивача на підприємстві відповідача 12.05.2020 року.
У статті 116 КЗпП України зазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій).
У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Останній день роботи позивачки 12.05.2020 року, тому період за який підлягає стягненню середній заробіток починається з 13 травня 2020 року (наступний день після звільнення) та закінчується днем постановлення рішення суду – 28.12.2020 року.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки середній заробіток за весь період затримки розрахунку за період з 13.05.2020 року (наступний день після дати звільнення) по 28.12.2020 року (день постановлення рішення суду). Розрахунок середнього заробітку: середньоденна заробітна плата – 599, 03 гривень, кількість робочих днів – 159, 599, 03*159 = 95245, 77 гривень. Суд не вбачає підстав для зменшення даної суми.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відповідно до частини 1 ст. 141 цпк України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено звільнення від сплати судового збору позивачів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. У поданному позові вимога про стягнення заробітної плати об`єднана з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 840, 80 гривень. Таким чином з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовийзбір в розмірі 952, 46 гривень, та 840, 80 гривень на користь позивачки.
Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 259, 263-265 цпк України, ст.ст. 47, 116, 117 КЗпП України суд, -

ухвалив:
Позовні вимоги особа_1 , в інтересах якої діє представник – адвоката [М.] н.в., до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості з заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні – задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 32762 (тридцять дві тисячі сімсот шістдесят дві) гривні 02 копійки, без утримання з цієї суми податків та зборів.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь особа_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 95245 (дев`яносто п`ять тисяч двісті сорок п`ять) гривень 77 копійок, з утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь особа_1 судовий збір, сплачений нею при зверненні до суду, в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь держави судовий збір в розмірі 952 (дев`ятсот п`ятдесят дві) гривні 46 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду або через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цпк України, а також відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень цпк України.
Позивач: особа_1 , адреса: адреса_1 , ідентифікаційний номер номер_2 .
Представник позивача: [М.] Наталія Володимирівна, адреса здійснення адвокатської діяльності: адреса_2 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія дн № 1912 від 27 грудня 2017 року.
Відповідач: дп «вк «Краснолиманська», код єдрпоу 31599557, місцезнаходження: м. Родинське, вул. Перемоги, 9.
Повний текст рішення виготовлено 28.12.2020 року.
Суддя: