ДП "ВК "КРАСНОЛИМАНСЬКА": невыплата зарплаты

Производство №2 / 235/320/21
Дело №235 / 8020/20

Р Е Ш Е Н И Е
именем украины
6 января 2021 Красноармейский районный суд Донецкой области в составе
председательствующей - судьи [В.] а.в.,
при секретаре [А.] и.р.
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в г.. Покровскую гражданское дело по иску лицо_1 к Государственного предприятия Угольная компания «Краснолиманская» о взыскании задолженности по заработной плате, -

В С Т А нв В И л:
Истец особа_1 обратился в суд с иском к гп ук «Краснолиманская» о взыскании задолженности по заработной плате. В обоснование своих исковых требований указал, что состоял в трудовых отношениях с ответчиком по делу с 04.10.2014 года. Приказом № 370 / к от 31.03.2020 года он был уволен по собственному желанию на основании ч. 1 ст. 38 КЗоТ Украины. В день увольнения ответчик провел с ним окончательного расчета по заработной плате, в связи с чем у него возникла задолженностиость в сумме 25835, 34 грн. Истец просит взыскать с ответчика в свою пользу задолженность по заработной плате в сумме 25835, 34 грн., Средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 01.04.2020 года по день принятия судебного решения.
Представитель ответчика предоставил отзыв на исковое заявление, в котором отметил, что истца уволили с работы 31.03.2020 года. В день увольнения истец работал в первую смену, что подтверждается справкой из отдела контрольного табеля от24.12.2020 года. Истцу в качестве сумм, подлежащих уплате при увольнении было начислено: по 12.2019 г.- после обязательных удержаний 2548, 35 грн., За январь 2020 г.- 3352, 32 грн., За февраль 2020 г.- 6177, 39 грн., за март 2020 г.- 13757, 28 грн. Поскольку истец не обращался с требованием о расчете, считает, что не имеет права на получение среднего заработка за время задержки расчета при увольнении. Просил отказать в удовлетворении исковых требований. (а. с. 20-22).
В дополнение к отзыва на позовну заявление просили учесть тот факт, что предприятие находится в тяжелом материальном положении и, в связи с чем, просили уменьшить размер за задержку расчета при увольнении в разумной соразмерности. (а 28-29).
Истец в судебное заседание не явился, просил рассмотреть дело в его отсутствие (а. с. 12).
Представитель ответчика в судебное заседание не явился, просил рассмотреть дело без его участия (а. с. 23).
В соответствии с ч. 2 ст. 247 гпк Украины в случае неявки в судебное изасидання всех лиц, участвующих в деле, или в случае если в соответствии с положениями настоящего Кодекса рассмотрение дела осуществляется судом в отсутствие лиц, участвующих в деле, фиксирование судебного процесса с помощью звукозаписывающего средства не осуществляется.
В связи с неявкой в ​​судебное заседание сторон рассмотрение дела проводится в соответствии с ч. 2 ст. 247 гпк Украины.
Суд, исследовав материалы дела и проверив их доказательствами, приходит к следующему.
Судом установлено, что истец особоА_1 находился в трудовых отношениях с гп «ук« Краснолиманская »с 04.10.2014 года, где работал в качестве подземного электрослесаря ​​5 разряда с полным подземным рабочим днем ​​в шахте. (а. с. 6).
Приказом № 370 / к от 31.03.2020 года истец освобожден по собственному желанию на основании ч. 1 ст. 38 КЗоТ Украины. (а. с. 6).
Как следует из матералы дела истец в день увольнения 31.03.2020 года работал в первую смену (а 25), что также подтверждено в отзыве на исковое заявление, поданном представителемответчика (л.д. 21).
Согласно справки гп «ук« Краснолиманская »№ 753 от 30.10.2020 года гп« ук «Краснолиманская» имеет перед особа_1 задолженность по заработной плате в сумме 25835, 34 грн., А именно с декабря 2019 г.- в сумме 2548, 35 грн ., по январь 2020 г.- в сумме 3352, 32 грн., за февраль 2020 - в сумме 6177, 39 грн., за март 2020 г.- 13757, 28 грн. Суммы задолженности по выплате заработной платы указаны после удержания обязательных налогов и сборов (а. с. 7).
Согласно справки гп «ук« Краснолиманська »под № 1754 от 30.10.2020 г.. среднедневной заработок истца составляет 447, 80 грн. (а 8).
В соответствии с положениями ст. 115 КЗоТ Украины, ст. 24 Закона Украины "Об оплате труда" заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствияи таких органов - представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
Итак, с учетом ст. 115 КЗоТ Украины с ответчика в пользу истца необходимо взыскать задолженность по заработной плате в сумме 25835, 34 грн. (Сумма определена после удержания обязательных налогов и сборов).
отвечаетвидно ст. 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.
Согласно ч. 1 ст. 47 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку ипроизвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Согласно ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 КЗоТ, при отсутствии спора об их размере, предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Следовательно, основанием ответственности собственника в соответствии со ст .. 117КЗоТ, на которую ссылается истец, обосновывал свои требования, есть состав правонарушения, включающий два юридических факта: нарушение владельцем сроков расчета при увольнении и вина владельца.
Кроме того, следует отметить, что невыплата уволенному работнику всех сумм, причитающихся ему от собственника или уполномоченного им органа, является длящимся правонарушением, а следовательно, работник может определить окончательный объем своих требований только к моменту прекращения такого правонарушения, которым является день фактического расчетав, что согласуется с правовой позицией, изложенной в решении Конституционного Суда Украины от 22 февраля 2012 года по делу № 1-5 / 2012.
Итак, установив при рассмотрении дела о взыскании средней заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, или в случае его отсутствия в этот день на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете суд на подстАви статьи 117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а в случае непроведения его к рассмотрению дела по день принятия решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не лишает его ответственности.
Поскольку, как следует из матералы дела, истец работал в день увольнения, средний заработок необходимо рассчитывать за период с 31.03.2020 года по 06.01.2021 год включно.
Средний заработок работника определяется в соответствии со ст. 27 зу «Об оплате труда» по правилам, предусмотренным Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденным постановлением кму от 08.02.1995 г.. № 100.
Так, абзацем третьим пункта 2 Порядка установлено, что среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана данная выплата. Все выплаты включаются в расчет средней заработной платыи в том размере, в котором они начислены, без исключения сумм отчисления на налоги, взыскание алиментов и тому подобное.
Если в течение последних двух календарных месяцев работник не работал, средняя заработная плата исчисляется исходя из выплат за предыдущие два месяца работы. Если и в течение этих месяцев работник не отработал ни одного рабочего дня, средняя заработная
плата исчисляется в соответствии с последним абзацем пункта 4 настоящего Порядка.
Средний заработок за время задержки расчета приосвобождении составляет: 447, 80 грн. х 189 (рабочие дни) = 84632, 20 грн.
Согласно п. 164.2.1, п. 164.2 ст. 164 Налогового кодекса Украины доходы в виде заработной платы, начисленные (выплаченные) плательщику налога в соответствии с условиями Трудового договора (контракта), включаются в состав общего месячного (годового) налогооблагаемого дохода плательщика налога и является базой обложения налогом на доходы физических лиц.
В соответствии с п. п. 168.1.1 п. 168 .1 ст. 168 Налогового кодекса Украины налоговыеой агент, начисляет (выплачивает, предоставляет) налогооблагаемый доход в пользу налогоплательщика, обязан удерживать налог с суммы такого дохода за его счет, используя ставку налога, определенную ст. 167 этого Кодекса.
Следовательно, заработная плата, которая подлежит взысканию с ответчика является суммой, которой во время выполнения соответствующего судебного решения подлежат начислению работодателем и содержанию налоги и сборы.
Вместе с тем, в справке гп «ук« Краснолиманская »указанная задолженность по заритний плате в сумме 25835, 34 грн.визначена уже после обязательных удержаний к уплате, суд считает необходимым указать на указанный факт в резолютивной части решения.
Согласно п. 6 Постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24.12.1999 года № 13 «о практике применения судами законодательства об оплате труда», поскольку взимания и уплата подоходного налога с граждан являются соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без содержание этого налоку и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
При таких обстоятельствах, определенная судом сумма среднего заработка истца за время задержки расчета, подлежащей взысканию с ответчика, является суммой, с которой во время выполнения соответствующего судебного решения подлежат начислению работодателем и содержанию налогов и сборов.
В дополнениях к отзыву на исковое заявление представитель ответчика просит уменьшить размер среднего заработка за время задержки расчета при Освободитенет, ссылаясь на тяжелое материальное положение предприятия.
Что касается доводов представителя ответчика об уменьшении суммы среднего заработка с учетом принципа пропорциональности, то суд отмечает следующее.
Право суда уменьшить размер среднего заработка, должен заплатить работодатель работнику за время задержки выплаты по вине работодателя причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, определенные ст. 116 КЗоТ Украины, зависит от следующих факторов: наличие спора между работником и работодателем по поводу размера подлежащих выплате работнику сумм по трудовому договору на день увольнения; возникновения спора между работодателем и работником после того, как подлежащие к выплате работнику суммы по трудовому договору в связи с его увольнением должны быть оплачены работодателем; периода задержки (просрочки) выплаты такой задолженности, а также то, с чем была связана продолжительность такого периода с момента нарушения права работника и до момента его обращения требованиямю о взыскании соответствующих сумм. принятия судом решения о частичном удовлетворении требований работника о выплате причитающихся ему при увольнении сумм в сроки, определенные статьей 116 КЗоТ Украины.
Указанное соответствует правовом заключении Верховного Суда Украины, изложенном в постановлениях от 23.12.2015 года по делу № 6-837цс15, от 27.04.2016 г.. По делу № 6-113цс16, постановлении всу от 18.03.2020 года по делу № 711/4010 / 13ц.
Таким образом, применение принципа соразмерности при определении размера возодування работнику среднего заработка за время задержки расчета при увольнении является правом суда, но исключительно при существовании следующих условий: наличие или возникновения спора между работником и работодателем по поводу размера подлежащих выплат работнику сумм по трудовому договору на день увольнения, или когда они (эти суммы ) должны быть оплачены работодателем и принятия судом соответствующего решения о частичном удовлетворении требований работника о выплате причитающихся ему при увольнении сумм.
При этом принцип соразмерности при определении размера возмещения работнику среднего заработка за время задержки расчета при увольнении заключается в пропорциональности доли суммы, на которую тот имел право (удовлетворенной судом или признанной истцом), по сравнению именно со средним заработком.
Однако, в материалах дела отсутствуют какие-либо данные о наличии между истцом и ответчиком спора о размере причитающихся к выплате сумм на момент увольнения. Истец в день увольнения работал, ответчиком исковые требования о знамяния задолженности по заработной плате в сумме 25835, 34 грн. не опровергнут, однако указанная сумма не выплачена на момент рассмотрения дела, несмотря на то, что задолженность должна быть выплачена еще 31.03.2020 года.
Учитывая, что спора о размере расчетных сумм между сторонами не было, ответчик не предоставил доказательств об отсутствии своей вины в невыплате задолженности по заработной плате в день увольнения истца, а также, принимая во внимание тот факт, что отсутствие финансово-господаРСК деятельности или средств у работодателя, то есть тяжелое материальное положение, не исключает его вины за невыплату причитающихся уволенному работнику средств и не освобождает работодателя от ответственности, предусмотренной статьей 117 КЗоТ Украины, суд приходит к выводу об отсутствии оснований для уменьшения суммы среднего заработка за время задержки расчета при увольнении.
Итак, с ответчика в пользу истца следует взыскать задолженность по заработной плате в сумме 25835, 34 грн. (Сумма определитна в справке после удержания обязательных налогов и сборов), и средний заработок за время задержки расчета при увольнении в сумме 84632, 20 грн. с последующим вычетом из этой суммы налогов и обязательных платежей.
Согласно ч. 1 ст. 141 гпк Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований: в случае частичного удовлетворения иска - на обе стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
С ответчика гп «ук« Краснолиманская »напользу истца подлежит взысканию судебный сбор в сумме 840, 80 грн. и в пользу государства судебный сбор в сумме 258, 35 грн.
На основании изложенного, руководствуясь ст. ст. 38, 47, 115, 116, 117 КЗоТ, ст. ст. 3, 5, 12, 13, 18, 258, 260, 265, 268, 273 гпк Украины, суд -

Р Е Ш И л:
Исковые требования особа_1 в Государственный Предприятия Угольная Компания «Краснолиманская» о взыскании задолженности по заработной плате удовлетворить.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная Компания«Краснолиманская» в пользу особа_1 задолженность по заработной плате в сумме 25835, 34 грн. (Сумма определена в справке после удержания обязательных налогов и сборов), и средний заработок за время задержки расчета при увольнении в сумме 84632, 20 грн. с последующим вычетом из этой суммы налогов и обязательных платежей. Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания« Краснолиманская »в пользу особа_1 понесенный судебный сбор в сумме 840, 80 грн.
Взыскать с ГосударственногоПредприятия «Угольная компания« Краснолиманская »в пользу государства судебный сбор в сумме 258, 35 грн.
Решение может быть обжаловано в апелляционном порядке в Донецкий апелляционный суд в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного Просмда.
Истец особа_1, информация_1, инн номер_1, проживающий по адресу: адрес_1.
Ответчик ооо «ук« Краснолиманская », код егрпоу 31599557, местонахождение: г.. Родинское, ул. Победы, 9

судья:

ОРИГИНАЛ на УКРАИНСКОМ:


Провадження №2/235/320/21
Справа №235/8020/20

Р І Ш Е Н Н Я
іменем україни
06 січня 2021 року Красно армійський міськрайонний суд Донецької області у складі
головуючої - судді [В.] о.в.,
при секретарі Алфьорової і.р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Покровську цивільну справу за позовом особа_1 до Державного Підприємства Вугільна Компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі , -

В С Т А Н О В И В :
Позивач особа_1 звернувся до суду з позовом до дп вк «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що перебував у трудових відносинах з відповідачем по справі з 04.10.2014 року. Наказом № 370/к від 31.03.2020 року він був звільнений за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України. В день звільнення відповідач не провів з ним остаточного розрахунку по заробітній платі, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 25835, 34 грн. Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі в сумі 25835, 34 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.04.2020 року по день ухвалення судового рішення.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивача було звільнено з роботи 31.03.2020 року. В день звільнення позивач працював в першу зміну, що підтверджується довідкою з відділу контрольного табелю від 24.12.2020 року. Позивачу в якості сум, що підлягають сплаті при звільненні було нараховано : за 12.2019 р.- після обов`язкових утримань 2548, 35 грн., за січень 2020 р.- 3352, 32 грн., за лютий 2020 р.- 6177, 39 грн., за березень 2020 р.- 13757, 28 грн. Оскільки позивач не звертався з вимогою про розрахунок, вважає, що не має права на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.( а. с. 20-22).
В доповненням до відзиву на позовну заяву просили врахувати той факт, що підприємство знаходиться у скрутному матеріальному становищі та, у зв`язку з чим, просили зменшити розмір за затримку розрахунку при звільненні до розумної пропорційності. ( а.с. 28-29).
Позивач в судове засідання не з`явився, просив справу слухати у його відсутність ( а. с. 12).
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, просив справу слухати без його участі ( а. с. 23).
У відповідності до ч. 2 ст. 247 цпк України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
У зв`язку з неявкою в судове засідання сторін розгляд справи проводиться відповідно до ч. 2 ст. 247 цпк України.
Суд, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивач особа_1 перебував у трудових відносинах з дп «вк «Краснолиманська» з 04.10.2014 року, де працював в якості підземного електрослюсаря 5 розряду з повним підземним робочим днем в шахті. ( а. с. 6).
Наказом № 370/к від 31.03.2020 року позивача звільнено за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України. ( а. с. 6).
Як вбачається з матералів справи позивач в день звільнення 31.03.2020 року працював в першу зміну ( а.с. 25), що також підтверджено у відзиві на позовну заяву, поданому представником відповідача ( а.с. 21).
Згідно довідки дп « вк «Краснолиманська» № 753 від 30.10.2020 року дп «вк «Краснолиманська» має перед особа_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 25835, 34 грн., а саме за грудень 2019 р.- в сумі 2548, 35 грн., за січень 2020 р.- в сумі 3352, 32 грн., за лютий 2020 рік – в сумі 6177, 39 грн., за березень 2020 р.- 13757, 28 грн. Суми заборгованості з виплати заробітної плати вказані після утримання обов`язкових податків та зборів ( а. с. 7).
Згідно довідки дп «вк «Краснолиманська» за № 1754 від 30.10.2020 р. середньоденний заробіток позивача становить 447, 80 грн. ( а.с. 8).
Відповідно до положень ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Отже, з урахуванням ст. 115 КЗпП України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість по заробітній платі в сумі 25835, 34 грн. ( сума визначена після утримання обов`язкових податків і зборів).
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, підставою відповідальності власника відповідно до ст.. 117 КЗпП, на яку посилається позивач, обґрунтовував свої вимоги, є склад правопорушення, який включає два юридичних факта: порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника.
Крім того, слід зазначити, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі № 1-5/2012.
Отже, установивши при розгляді справи про стягнення середньої заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, або в разі його відсутності в цей день наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.
Оскільки , як вбачається з матералів справи, позивач працював в день звільнення, середній заробіток необхідно розраховувати за період з 31.03.2020 року по 06.01.2021 рік включно.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 зу «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою кму від 08.02.1995 р. № 100.
Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна
плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить: 447, 80 грн. х 189 ( робочі дні)= 84632, 20 грн.
Згідно із п. 164.2.1, п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України доходи у вигляді заробітної плати, нараховані ( виплачені) платнику податку відповідно до умов Трудового договору ( контракту), включаються до складу загального місячного ( річного) оподатковуваного доходу платника податку і є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Відповідно до п. п. 168.1.1 п. 168 .1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 цього Кодексу.
Отже, заробітна плата, яка підлягає стягненню з відповідача є сумою, з якою під час виконання відповідного судового рішення підлягають нарахуванню роботодавцем та утриманню податки та збори.
Разом з тим, в довідці дп «вк «Краснолиманська» зазначена заборгованість по заробітній платі в сумі 25835, 34 грн.визначена вже після обов`язкових утримань до сплати, тому суд вважає за необхідним зазначити про вказаний факт в резолютивній частині рішення.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 « Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
За таких обставин, визначена судом сума середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку, яка підлягає стягненню з відповідача, є сумою, з якої під час виконання відповідного судового рішення підлягають нарахуванню роботодавцем та утриманню податків та зборів.
У доповненнях до відзиву на позовну заяву представник відповідача просить зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, посилаючись на скрутне матеріальне становище підприємства.
Що стосується доводів представника відповідача про зменшення суми середнього заробітку з урахуванням принципу пропорційності, то суд зазначає наступне.
Право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; періоду затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум. прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.
Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постановах від 23.12.2015 року у справі № 6-837цс15, від 27.04.2016 р. у справі № 6-113цс16, постанові всу від 18.03.2020 року у справі № 711/4010/13ц.
Таким чином, застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є правом суду, але виключно при існуванні таких умов: наявність чи виникнення спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплат працівникові сум за трудовим договором на день звільнення, або коли вони ( ці суми) повинні бути сплачені роботодавцем та прийняття судом відповідного рішення щодо часткового задоволенні вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум.
При цьому принцип співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні полягає у пропорційності частки суми, на яку той мав право (задоволеної судом або визнаної позивачем), порівняно саме із середнім заробітком.
Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які дані про наявність між позивачем та відповідачем спору про розмір належних до виплати сум на час звільнення. Позивач в день звільнення працював, відповідачем позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 25835, 34 грн. не спростовано, проте зазначена сума не виплачена на момент розгляду справи, незважаючи на той факт, що заборгованість повинна бути виплачена ще 31.03.2020 року.
Враховуючи , що спору щодо розміру розрахункових сум між сторонами не було, відповідач не надав доказів про відсутність своєї вини у невиплаті заборгованості по заробітній платі у день звільнення позивача, а також, приймаючи до уваги той факт, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця, тобто важке матеріальне становище, не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зменшення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість по заробітній платі в сумі 25835, 34 грн. ( сума визначена в довідці після утримання обов`язкових податків та зборів), та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 84632, 20 грн. з подальшим відрахуванням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 цпк України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З відповідача дп «вк «Краснолиманська» на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 840, 80 грн. та на користь держави судовий збір в сумі 258, 35 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 38, 47, 115, 116, 117 КЗпП , ст. ст. 3, 5, 12, 13, 18, 258, 260, 265, 268, 273 цпк України, суд, -

В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги особа_1 до Державного Підприємства Вугільна Компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити.
Стягнути з Державного Підприємства «Вугільна Компанія «Краснолиманська» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 25835, 34 грн. ( сума визначена в довідці після утримання обов`язкових податків та зборів), та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 84632, 20 грн. з подальшим відрахуванням з цієї суми податків і обов`язкових платежів. Стягнути з Державного Підприємства «Вугільна Компанія «Краснолиманська» на користь особа_1 понесений судовий збір в сумі 840, 80 грн.
Стягнути з Державного Підприємства «Вугільна Компанія «Краснолиманська» на користь держави судовий збір в сумі 258, 35 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: особа_1 , інформація_1 , іпн номер_1 , проживає за адресою: адреса_1 .
Відповідач дп «вк «Краснолиманська» , код єдрпоу 31599557, місцезнаходження: м. Родинське, вул. Перемоги, 9

Суддя: